ФІЛОСОФСЬКА ПРОПЕДЕВТИКА.

СУТНІСТЬ
ФІЛОСОФІЇ, ЇЇ РОЛЬ У СУСПІЛЬСТВІ

Презентацію підготувала
Студентка КН23001б
Герасимчук Марія
1. СТРУКТУРА ТА ФУНКЦІЇ СВІТОГЛЯДУ.

Світогляд— це усвідомлення людиною

навколишнього світу, свого місця в ньому,
свого ставлення і відношення до цього світу
й до себе, своїх претензій і намірів щодо
світу і шляхів реалізації життєвих програм.
Отже, світогляд — це певного роду знання
про світ, людину і одночасно оцінка
людиною світу і самої себе.
ФРЕНСІС БЕКОН

Свого часу англійський

філософ Ф. Бекон поділив світ
на три частини:
природа,
суспільство, людська
свідомость.
 Соціокультурний

ТАКИМ ЧИНОМ І ПІШЛА ТРАДИЦІЯ ВИДІЛЯТИ ТРИ АСПЕКТИ СВІТОГЛЯДУ:

НАТУРАЛІСТИЧНИЙ (СТАВЛЕННЯ ЛЮДИНИ ДО ПРИРОДИ),

СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ (СТАВЛЕННЯ ДО

СОЦІАЛЬНОГО) І ЕГОЇСТИЧНЕ (СТАВЛЕННЯ «Я» ДО СЕБЕ, ДО СВОЇХ

Натуралістичний Егоїстичний
ВЛАСНИХ СУБ'ЄКТИВНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ) .
СВІТОГЛЯД ЗАХИЩАЄ ПСИХІКУ
ЛЮДИНИ ВІД СУМБУРНОСТІ
ЗОВНІШНЬОЇ ІНФОРМАЦІЇ, СЛУЖИТЬ
ФІЛЬТРОМ, ЯКИЙ ПОСЛАБЛЮЄ,

РОЗДІЛЯЄ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПОТІК.

Світогляд вбирає в себе знання

тільки узагальнені, тобто правильні
для широкого класу явищ.
Світоглядні знання допомагають
нам орієнтуватись у світі цінностей:
«добре — погано», «шкідливо —
корисно», «прекрасно — потворно»,
«розумно — безглуздо» тощо.
ПЕРЕДУМОВОЮ
Релігія
ФІЛОСОФСЬКОГО СВІТОГЛЯДУ
Є МІФОЛОГІЯ І РЕЛІГІЯ.

Міфологія
МІФОЛОГІЯ

Як початкова світоглядна форма, міфологія

містила в нерозчленованому, зародковому
(синкретичному) вигляді всі наступні форми
суспільної свідомості — релігію, мистецтво,
мораль тощо, в тому числі й філософію.
РЕЛІГІЯ НА РАННІХ СТАДІЯХ
РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА СКЛАДАЄ
ОДНЕ ЦІЛЕ З МІФОЛОГІЄЮ.
ОСНОВНИМ ЕЛЕМЕНТОМ РЕЛІГІЇ Є
КУЛЬТОВА СИСТЕМА, ТОБТО
СИСТЕМА ОБРЯДОВИХ ДІЙ.

У багатьох відношеннях релігія

відіграє позитивну роль, адже її
основне значення полягає в
тому, щоб допомогти людині
подолати історично мінливі,
відносні аспекти її буття і
досягти абсолютного, вічного в
єднанні з ідеальною істотою —
Богом.
ФІЛОСОФІЯ

Філософія — теоретична форма світогляду, яка,

виступаючи рефлексією помежових основ усіх
типів історичної практики людини, підсумовує,
синтезує її досягнення, формує світорозуміння,
а також визначає світовідношення,
обґрунтовує вектори індивідуальної та
соціальної творчості. Філософія має свою
специфічну мову і свій категоріальний апарат.
Вона здійснює науковий пошук і вже завдяки
цьому має науковий характер.
ЯК ФОРМА ПЕВНОГО ВІДНОШЕННЯ ДО ДІЙСНОСТІ
ФІЛОСОФІЯ ДОПОМАГАЄ ДОЛАТИ ДУХОВНУ
ПОРОЖНЕЧУ, СТАЄ ВАЖЛИВИМ ФАКТОРОМ
ОБ'ЄДНАННЯ ЛЮДСТВА ЗІ СВІТОМ ПРИРОДИ.

Філософствування означає пошук цілісної

картини світу, перетворення його на
Універсум, надання йому завершеності і
створення з частини цілого. Філософія
навчає мислити і пізнавати навколишній світ
і себе самого, уміння дивлячись — бачити.
ВИСНОВКИ, ОДЕРЖАНІ У ФІЛОСОФІЇ,
НЕ ТІЛЬКИ СЛУЖАТЬ ЗАСОБОМ
ОТРИМАННЯ НАУКОВОГО ЗНАННЯ,
АЛЕ Й САМІ ВХОДЯТЬ У ЗМІСТ
НАУКИ. НЕ ВИПАДКОВО БАГАТО
ВІДОМИХ ВЧЕНИХ У ГАЛУЗІ
КОНКРЕТНИХ НАУК Є ВИДАТНИМИ
ПРЕДСТАВНИКАМИ ФІЛОСОФСЬКОЇ Піфагор Арістотель Дж. Бруно Н. Коперник
ДУМКИ. ДОСИТЬ НАЗВАТИ ІМЕНА
ПІФАГОРА, АРІСТОТЕЛЯ, БРУНО,
КОПЕРНИКА, ДЕКАРТА, ПАСКАЛЯ,
ЛЕЙБНІЦА, ФРЕЙДА, РАССЕЛА,
ЕЙНШТЕЙНА, ВЕРНАДСЬКОГО І
БАГАТЬОХ ІНШИХ.
Р. Декарт Б. Паскаль Г. Лейбніц З. Фрейд
АРІСТОТЕЛЬ
Арістотель виділив зі свого вчення
логіку — науку про правильне
мислення; психологію — науку
про душу; етику — науку про
моральне вдосконалення;
метафізику — власне філософію.
Він вважав метафізику «царицею
всіх наук», що було зумовлено
вищим рівнем її розвитку (на той
час) порівняно з іншими науками.
 ○Аналітична функція:
виявляє помежові основи (змістові обґрунтування), які
складають умови можливості всіх видів теоретичного і
практичного досвіду.
○Рефлексивна функція:
перетворення прихованих допущень на предмет
спеціалізованого дослідження; пояснення загальних
ідей, прагнень, ініціатив, які обумовлюють унікальні
(культурні) або універсальні (цивілізаційні) принципи,
ФУНКЦІЇ форми організації і реалізації суспільно-історичної
діяльності.
ФІЛОСОФІЇ
○Онтологічна функція:
введення фундаментальних гіпотез існування,
визначення схем побудови дійсності, тобто
«переведення» формалізму теорії в дійсність.
○Гносеологічна функція:
розроблення, оцінювання припущень пізнавального
процесу. Чи є знання систематизацією суб'єктивного
досвіду, чи фіксує закономірні зв'язки світу? Аналізом
цих проблем змушують займатися вчених труднощі
їхньої науки.
 ○ Інтегративна функція:
системне узагальнення і понятійна реконструкція
різноманітності соціальної практики, багатства
культури.
○ Світоглядна функція:
пов'язується з абстрактно-теоретичним, понятійним
поясненням світу, на відміну від решти типів та рівнів
світогляду.

ФУНКЦІЇ ○ Методологічна функція:

полягає в тому, що філософія виступає як загальне
ФІЛОСОФІЇ вчення про метод і як сукупність найбільш загальних
методів пізнання і освоєння дійсності людиною.
○ Прогностична функція:
в ній формуються гіпотези про загальні тенденції
розвитку буття і свідомості, людини "і суспільства.
Ступінь вірогідності прогнозу буде тим вищим, чим
більше філософія спирається на науку.
 ○ Критична функція:
поширюється не тільки на інші дисципліни, але й на
саму філософію. Античний принцип «піддавай усе
сумніву» свідчить про важливість критичного підходу,
наявність певної частки скепсису стосовно існуючого
знання та соціокультурних цінностей.
○ Аксіологічна функція:
дає можливість визначити соціальні, моральні,
ідеологічні, естетичні та інші цінності, особливо в
ФУНКЦІЇ перехідні періоди суспільного розвитку, коли виникає
проблема вибору шляхів розвитку і постає питання, що
ФІЛОСОФІЇ відкинути, а що зберегти зі старих цінностей.
○ Соціальна функція:
є досить багатоплановою і охоплює різні аспекти
суспільного життя: покликання філософії — пояснити
соціальне буття і сприяти його матеріальній та духовній
зміні.
○ Гуманістична функція:
полягає в адаптаційній та життєствердній ролі
філософії для кожного індивіда, у сприянні
формуванню гуманістичних цінностей та ідеалів,
ствердженню позитивного сенсу і мети життя.
 Східні філософські традиції
•Духовний підхід:
Східні традиції, такі як індійська, китайська,
японська, часто використовують духовний підхід.
Основний акцент робиться на духовному зростанні,
самопізнанні та досягненні внутрішнього спокою.
•Циклічний час:
Багато східних культур мають циклічне розуміння
часу. Це означає, що події повторюються в
нескінченному циклі, а історія вважається
безперервним повторенням.
•Східна філософія пішла іншим шляхом, не обмежуючи
пошуком раціональних доказів і не ідучи від рішення життєво
важливих, фундаментальних питань. Тому індуїзм, буддизм,
джайнізм, конфуціанство і даосизм по праву можуть
вважатися як релігійними плинами, так і суспільними
дисциплінами. Що ж стосується дзєн-буддизма і тантризма, то
ці течії в основному націлені, відповідно, на дослідження
медитативної техніки і використання сексуального потенціалу.
Західні філософські традиції
•Раціональний підхід:
Західна філософія часто спирається на
раціональний аналіз, логіку та міркування.
Філософи шукають логічне розуміння проблем і
питань.
•Лінійний час:
Західна традиція має лінійне розуміння часу, де
історія рухається вперед, а події мають початок і
кінець.
•Протягом майже усієї своєї історії західна
філософія розглядала саме широке коло
практичних питань, і лише тоді, коли нові
напрямки в науці взяли на себе її функції,
західні мислителі стали обмежувати сферу
вишукувань створенням значеннєвих
формулювань.
ОСНОВНІ ЕТАПИ
РОЗВИТКУ ФІЛОСОФІЇ

Філософія — це світ понять та ідей, проблем,

питань, сумнівів, вірувань. Вона шукає відповіді
на смисложиттєві проблеми людського буття.
Озброюючи людину поглядами «вищого
порядку », філософія допомагає зрозуміти
сутність світу і суспільства, в якому вона живе.
Філософія є адекватною дійсності свідомістю
свого часу, і тому людина, перш ніж діяти,
повинна цією свідомістю озброїтись
 Кремень, В. Г. Філософія: мислителі, ідеї, концепції:
ЛІТЕРАТУРА підручник / В. Г. Кремень, В. В. Ільїн. – К.: Книга, 2005. –
528 с. - С. 17-35.