Національний університет «Львівська Політехніка»

Інститут ______________________
Кафедра _________________

Реферат на тему:
«Співвідношення філософії, науки та релігії»

Виконав(ла):
Ст. групи __-____
Перевірив(ла)
викладач:____

Львів 2023
 1

ПЛАН
1. Вступ.
2. Основна частина.
2.1. Філософія, наука та релігія – три основні чинник формування
світогляду.
3. Висновки.
4. Список використаних джерел.
 2

1. ВСТУП.

Філософія – це одна з найдавніших джерел знання, духовної культури.

Зародившись у 7-6 разів в Індії, Китаї та Стародавній Греції, вона стала стійкою
формою свідомості, яка цікавила людей усі наступні століття. Покликанням
філософів став пошук відповіді питання, та й сама постановка питань, які
стосуються світогляду. Філософія є цим світоглядом, тобто сукупність поглядів
на світ в цілому і на ставлення людини до цього світу. Філософія відрізняється
від інших форм світогляду тим, що належить, насамперед, до наукової сфери
суспільної свідомості, що спирається у своєму розвитку не на якусь наукову
дисципліну, а на всі науки, на весь єдиний сукупний досвід розвитку людства.
Двадцяте століття прийнято вважати століттям прогресу науки, перемоги
гуманістичних течій і демократії, століттям процвітання людства. Проте, вже у
перші роки XX століття не менше число вчених говорили, що майбутнє
століття буде віком все більшого озвіріння людей, зростання їх аморалізму і
безпринципності, що техніка перетворить людину на свого раба, а гонитва за
багатством і нескінченно змінюють один одного задоволеннями при зростанні
впливу тоталітарних режимів та знищення демократичних свобод перетворить
людство на слухняне стадо споживачів-індивідуалістів, які не потребують
філософської рефлексії. На що ще здатна людина? Філософія двадцятого
століття є відображенням цих ідей. Наприклад, на рубежі ХХ-го століття виник
космізм. Яскраві представники – Костянтин Ціолковський, Володимир
Вернадський та багато інших. Мислителі розглядали космос і людину як єдине
ціле. Вони вважали, що у розвитку космосу творча думка грає вирішальну роль,
розмірковували про безсмертя, освоєння космосу, кохання та багато іншого
 3

2. ОСНОВНА ЧАСТИНА
2.1. Філософія, наука та релігія – три основні чинник формування
світогляду.
Розглядаючи філософію як наукову дисципліну, цікаво спостерігати не
лише за її розвитком, а й за зв’язком цієї дисципліни. Подаючи схематичну
картину філософської освіти, варто зупинитись на переліку основних
дисциплін, деяких проблем, що розглядаються в межах цих дисциплін, і
коротко схарактеризую підходи до філософської проблематики. До переліку
основних філософських дисциплін входять: онтологія (метафізика), філософія
природи, гносеологія, філософська антропологія (до складу якої входить
філософія розуму), етика, естетика, логіка, філософія політики. Ось кілька
прикладів запитань (деякі можуть здатися дивними), які можна поставити в
рамках цих дисциплін. 
 Онтологія: що означає існувати? Що і як воно існує? Чи є Бог?
Чому існує світ? 
 Філософія природи: Чи можна описати світ мовою математики?
Епістемологія: що таке знання? Яка правда? Як ми пізнаємо світ? 
 Антропологія: що таке розум? Чи можна пояснити свідомість тим,
як працює мозок? Чи можлива вільна воля? У чому сенс життя? 
 Етика: що таке моральне благо? Чи існують об'єктивні моральні
істини? Що таке справедливість? 
 Логіка: Які правила правильного міркування? Естетика: що таке
краса? 
 Політична філософія: чи є демократія найкращою політичною
системою? 
Якщо у когось складається враження, що філософія, так, порушує цікаві
питання, але не потрібно їх вивчати, щоб займатися ними «на ходу», додам, що
в комплексі філософських проблем є цілий спектр питань, значення яких
нелегко зрозуміти без глибшої підготовки. Проте можна дослідити саме вплив
філософії на світогляд людини.
 4

У вигляді таблиці можна чітко побачити вплив філософії, науки та релігії

на світогляд людини:

Науковий Філософський
Релігійний світогляд
світогляд світогляд

 Основу
становлять погляди і
 Доля людини,
переконання, що  З’ясування
можливість її «спасіння»,
Головні сформувалися на базі місця людини в
існування в системі
ідеї «земний (чуттєвий) світ –
знань про природу та системі «людина –
суспільство і стали світ», її призначення.
світ небесний
внутрішньою
позицією особистості.

 Дві головні риси

 Правильне характеризують
 Передбачає розгляд
розуміння минулого і філософський
світобудови в його
сучасного світу. світогляд – його
розділеному стані на світ
системність і
природний і
 Цілісне теоретичний, логічно-
надприродний.
бачення його обґрунтований
наукової картини. характер.
 Передбачає
можливість встановлення
 Визначається  Особливість
Риси контакту між двома
оптимальним філософії полягає в
світами, природним і
засвоєнням понять, тому, що вона з самого
надприродним за
законів, теорій, початку виступала як
допомогою специфічної
готовністю універсальний
культової системи і
обстоювати свої теоретичне пізнання,
обрядовості.
ідеали, погляди, як пізнання
переконаністю у загального, загальних
щоденній поведінці принципів буття.
та діяльності.

Таблиця.1. Вплив релігії, науки та філософії на формування світогляду

людини.

Завдяки філософії надзвичайно розширюється розумовий світогляд,

утворюється та/або збільшується широта мислення. Остання допомагає людині
 5

зрозуміти-розуміти інших, вчить терпимості, толерантності, вчить не боятися

чужого, тобто захищає від ксенофобії. Філософія прищеплює смак до
абстрактного, абстрактного мислення і не меншою мірою, ніж математика.
Філософська абстракція, на відміну від математичної, наповнена життєвим
змістом; вона не є відволіканням від різноманітного, а єдність різноманітного.
Досить згадати такі абстракції, як «світ загалом», «простір», «час», «матерія»,
«дух». Філософія вчить критичності, критичного мислення. Адже перша умова
філософствування: нічого не приймати на віру. У своїй якості філософія
допомагає позбутися забобонів і оман. Це актуально сьогодні, у світі ЗМІ. З
огляду на те, що читачам часто доводиться приймати поспішні рішення про
достовірність інформації, варто зробити висновок, що на диво легко можна
проштовхнути в маси цікаву брехню, яка потім пошириться зі швидкістю
світла. Єдиний захист від фейкової інформації – це пильність та критичне
мислення, які потрібно тренувати та розвивати у собі.
 6

2.2. Філософія, наука та релігія - поля взаємодії.

У стародавніх цивілізаціях доколумбової Америки, Єгипту, Індії, Китаю,
а потім в світі еллінізму наукове знання використовувалося, в основному, для
зведення культової архітектури, точного обчислення тимчасових циклів,
здійснення ритуалів над померлими. Наукові знання природно були вписаними
у традиційну культуру. Розвивалися переважно математика, геометрія,
астрономія, медицина. Так, математика виникла як частина релігії
Піфагорійського союзу. Вона мала на меті осягнення Божества через гармонію
числових співвідношень. Народження фізики теж відбулося під знаком
релігійності - вищий розум (Деміург) осягав через осмислення гармонії світу,
що спостерігається. У цей час наука не вступає у протиріччя з релігією.
Розбіжності між наукою та релігією починаються з часу формування
класичного ідеалу науки у другій половині середньовіччя та в епоху
відродження. Цей етап характеризується тим, що європейські вчені і мислителі
прийшли до висновку, що, оскільки люди створені за образом і подобою Бога, а
Бог є Творець світу, то і людина може зробити свій внесок у світ, тобто. може
змінювати його. Крім того, вчені навчилися будувати абстрактні моделі для
ідеалізованих природних станів (наприклад, вакуум), а разом з цим з'явилися
різні експериментальні методи, що моделюють ці обмежені умови, завдяки
яким ці теорії перевірялися. Отже, є емпірична природа (тобто природа
спостерігається), є природничі теорії, які пройшли експериментальну
перевірку. Ці теорії описують абстрактну спрощену природу, написану мовою
математики, тобто. падіння в порожнечі, стисливу рідину і так далі. При цьому
багато вчених, які надалі розвивали науку, як би забули про те, що вони
спочатку вивчають тільки спрощені явища природи, що піддаються
експериментальній перевірці, хоча такими явищами природа далеко не
обмежена.
Природно, що у цьому класичному ідеалі науки залишилося місця для
релігії, оскільки її феномени не перевіряються емпірично. Природознавство, що
активно розвиваються в цей час, ще раз змушує засумніватися в істинності
 7

релігійних догматів, особливо тому, що часто висновки науки прямо

протиставлялися конкретним, не зовсім вірним трактуванням священних
текстів, а церковні діячі були надто консервативні, і часто замість того, щоб
глибше замислитись над змістом релігії, у відповідь, прямо протиставляли свої
погляди вченим. При цьому таке протиставлення сприймалося як суперечка між
наукою та релігією, а не як протистояння поглядів на світ окремих людей. Крім
того, успіхи прикладних наук змусили людей повірити, що сила людського
розуму безмежна, і людство не потребує віри у будь-що. Вважалося, що згодом
досягнення наук дозволять пояснити все.
Також, у цей період ще не було виявлено в науці таких явищ, які не
піддаються суворому причинному зв'язку, причому ці причини повинні були
бути описані наукою. Це також дозволяло вченим вірити, що все у світі, від
самого початку, має свої суто науково пізнавані причини та зв'язки. Однак
надалі такі явища були виявлені у мікросвіті. Виявилося, що у світі частинок, з
якого все починається, всі явища мають імовірнісний характер, вони можуть
або відбутися або не статися. Це призвело до того, що вченим довелося
відмовитися від принципу загальної природної детермінованості та прийняти
той факт, що розвиток світобудови спрямовується волею якогось вищого
розуму. З цього моменту розпочався наступний етап відносин між релігією та
наукою.
Релігія, філософія, наука – це три основні рушійні сили людської
цивілізації, які в усі часи, як і зараз, спрямовані до однієї мети – пошуку
досконалої блага людини, по-різному, звичайно, розуміючи її. До яких
результатів зараз привів цей пошук досить очевидно: світ стоїть на межі
глобальної кризи, яка загрожує звести нанівець не тільки всі досягнення
науково-технічного прогресу, а й знищити саме життя на землі. Головною
причиною цих сумних наслідків людської діяльності є, без сумніву, той факт,
що людина у своєму природному прагненні до цілісного розвитку та всебічного
пізнання пішла не тим шляхом. Цілком, здається, усвідомлюючи свою перевагу
над навколишнім тваринним світом, і розуміючи, що в ньому, крім інстинктів, є
 8

те виняткове, що є його духовною складовою: розум, свобода волі, особистість,

- людина, тим не менш, звернула, фактично , всю свою увагу на розвиток та
забезпечення нижчої сторони своєї природи. Головне завдання науково-
технічного прогресу було і залишається у створенні максимального комфорту
тілу, яке за умовчанням завжди розглядається як первинна та єдина умова
досягнення людиною сенсу всього свого життя та діяльності, включаючи і
духовну сторону. Саме тіло, незважаючи на іноді рішучі протести релігії та
філософії, що вказують на короткий період його існування та неминучу смерть,
залишається кумиром усього науково-технічного, естетичного, філософського,
культурного розвитку людства.
Питання про співвідношення філософії та науки важливий для глибшого
розуміння сенсу та призначення філософії.
 Чи є філософія наукою?
 Чи знаходиться вона в одному ряду з іншими науками або займає
особливе місце, будучи самостійною формою культури?
Від відповіді ці питання залежить трактування взаємозв'язку філософії та
окремих наук. Під приватними науками є на увазі науки, які вивчають окремі
галузі буття. Це такі науки, як фізика, хімія, біологія, економіка,
літературознавство, правознавство, мовознавство та інші. Таким чином, наука
сьогодні – це сімейство різноманітних дисциплін. Разом про те є підстави
говорити про «науці взагалі», тобто. про загальні риси, характерні для будь-
якого наукового пізнання – наукового пізнання як такого. Вочевидь, як і
наукове пізнання відрізняється від ненаукового – буденного, художнього тощо.
У наші дні наука пронизує всі сфери діяльності. Вона стала потужним
фактором досягнень людства в різних областях. Однак, очевидно, що так було
не завжди. Людству знадобилося пройти великий шлях, щоб перейти від
донаукових форм пізнання до наукових. Філософія виникла у так званій
синкретичній єдності з наукою і протягом усієї своєї історії зберігає риси
подібності до неї. Характерними загальними рисами науки та філософії є такі.
 9

3. ВИСНОВКИ.
Підсумовуючи вищезгадані твердження, можна сказати, що філософія
впливає на формування світогляду як людини і навіть цілої епохи. Більше того,
кожна людина та її побут впливає на формування своєї філософії та
світобачення. Від самого початку зародження філософії науковці та дослідники,
власне філософи, мали суперечності стосовно того, які концепції визначають
філософію як науку. Одна з таких концепції – це інтелектуальна діяльність
людини. Я вважаю, що вона має право на існування. На підтримку своєї думки,
варто звернутись  до вчень Сократа. Для Сократа самопізнання (що є одним з
екзистенційних проблем філософії) є перш за все інтелектуальним актом, який
веде до знання і розуміння. Сенс доброчесного життя полягає у перетворенні
навколишнього світу відповідно до істини, отриманої через пізнання. Наука,
філософія та релігія – це три іпостасі життя людини, які керують її свідомістю.