Філософія

Катерина Вадимівна Сабадаш

Філософія – слово означає любов до мудрості. Виникло вкінці 6 на початку 5
ст. до н.е.
Філософія – наукова дисципліна.
Виникає у натурфілософів.
Всусуще – все навколо нас.
Буття – це те що було, є і буде.
Проблеми буття.
11.09.2023
Світогляд – це узагальнена система поглядів людини та суспільства на світ і
своє місце у ньому (життєва позиція, переконання, ідеали, морально-етичні
цінності, духовний світ особистості та принципи пізнання), засноване на
найзагальнішому усвідомленні реальності, інтегративній цілісності знання і
цінностей, розуму і чуття, інтелекту і дії,критичного сумніву і свідомої
переконаності, яка відображає, розкриває та зумовлює певне практичне і
теоретичне ставлення людини до світу, її спосіб оцінки та осмислення світу.
Компоненти світогляду (за суч.філософами)
- Знання
- Цінності
- Емоції
- Практики
Складові світогляду:
- Пізнавальна складова
- Аксіологічна складова
- Психо-емоційна складова
- Праксеологічна складова
Диференціація знань – знання бувають технологічні ( ті знання, які становлять
основу пізнавального компоненту світогляду, дають людині можливість
безпосередньо керувати своєю діяльністю.)
Емпіричні знання – ті знання, які формуються у результаті набуття досвіду у
процесі формування та розвитку людини, допомагають зрозуміти, що означає
той чи інший предмет чи явище.
Емпірія – досвід.
Теоретичні знання – дають змогу пояснити причини та закономірності
функціонування навколишнього світу.
Цінності мають значення через те, що вони відображають значущіть певних
об’єктів для життєдіяльності людиниі виступають, як властивості предметів та
явищ задовольняти ці чи інші потреби людини.
У формуванні своєрідної ієрархії цінностей виявляється ставлення людини до
всього, що відповідає її ціллям, потребам, інтересам, тим чи іншим розумінням
сенсу життя.
Цінності пов’язані з вірою та переконанням.
Емоційні стани притаманні людині і пов’язані з особливстями зовнішнього
впливу середовища і з внутрішнім єством людини, котре слід розглядати на
рівні психічному.
Практика супроводжує процес формування поглядів людини на навколишній
світ, без неї світогляд мав би абстрактний характер. Адже світогляд орієнтує
людину на певну поведінку у певних обставинах, виявляє реальний вплив на
процес людської життєдіяльності.
Системність та структурність світогляду
За характером формування та способом функціонування.:
За характером світогляд буває двох рівніх
- Емпіричний або життєвоповсякдений
- Раціонально-теоретичний.
Історичні типи світогляду:
1. Релігійний світогляд
2. Міфологічний
3. Філософський
4. Науковий світогляд
Ознаки релігійного світогляду – віра в існування певних сил, які не лише
регулюють, але й унормовують поведінку людини. Характерно роздвоює світ
на природний та надприродний. Приорітет надається надприродним.
Основні характеристики міфологічного типу:
1. Абсолютизація кровноспоріднених зв’язків природи та людини з метою
подолання відчуження природи у первісному суспільстві і тлумачення
незрозумілих природних явищ, відтак перенесення людськи рис на
навколишній світ, зацікавленість проблемами походження тих чи інших
явищ.
2. Персоніфікація природних сил і способів людської діяльності
 3. Оперування образами, Поєднання реальності та фантазії, природнього та
надприроднього, відсутність абстрактного мислення, розгляд предметів
та явищ у цілісному вигляді.
4. Формування картини світу як такої, що сприймається на віру і не
потребує доказів обгрунтування та перевірки практикою.
Філософія – це теоретично розроблений світогляд система узагальнених,
теоретичних поглядів на світ, на місце людини в ньому, з’ясування різних форм
її ставлення до світу.
Головні риси:
1. Системність
2. Теоретичний логічно-обгрунтований характер системи філософських
поглядів.
Давня китайська та давня індійська філософія
Індійський період філосування починається 500 років до н. е.
1 період – ведичний
2 період – класичний
3 період – індуїстський
4 період – сучасний
Ведійський період базується на текстах книги вед.
У індійській філософії – це бачення істини і у культурі індуїзму це називається
даршама.
Таттва-даршама – усвідомлення істини.
Відрізняло індійську філософію це те, що індійська філософія не розділяє світ.
Є дві традиції
- Ортодоксальна (астика)
- Неортодоксальна частина інд. Філософії (настіка)
Ортодоксальна традиція базується на текстах Вед. Неортодоксальна традиція
відмовляється від текстів Вед.
Школи індійської філософії, які вважаються ортодоксальними (6 шкіл)
Веданта
Міманса
Санкх’я
Ньяйя
Вайшешика
Йога
Неортодоксальні школи (3)
1. Чарвака (чарвака-локаята)
2. Буддійська
3. Джанська

Школи
-нетрадиційні
-традиційні
У текстах вед є ритуальна (яка називається – карма) та спекулятивна
(джняна) сторона.
Мімансу розділяють на
- кармомімансу
- джняномімансу.
Міманса визнає два начала світу – матеріальне та духовне начала.
У веданти є дві півтечії, одна з яких визнає тільки одну (сутність) реальність
світу – брахму, як єдину духовну вищу сутність.
Інше направлення яке пізнає матерію, душу та божествене.
Санкх’я також визнає два начали. Матеріальне начало – природа та матерія.
Духовним началом – являється пуруша (як в нашій традиції дух, душа)
У школі Ньяйя вважається, що всесвіт складається з атомів.
У школі ваншешики вважають, що світ складається з субстанції і все, що існує
можна поділити на 7 категорій:
1. Субстанція
2. Загальність
3. Дія
4. Якість
5. Присутність
6. Особливість
7. Небуття
Йога вважала за потрібне повне звільнення від матеріального існування.
Вважали, що цього можна досягти шляхом споглядання, відчуження та
неупередженості. *мається на увазі відсутність бажань.
Неортодоксальні вчення
Школа чарвака – матеріалістична школа, основа світу складається з 5
елементів:
1. Вода
2. Вогонь
3. Земля
4. Повітря
5. Ефір
Школа Джаніська – пропагуали аскетичний спосіб життя, вважаючи, що аскеза
здатна зупинити чи розірвати прокляття.
Буддизм – основна ідея буддизму це те, що життя – це страждання. З цієї тези
випливає 4 благородні істинни буддизму:
1. Життя – це страждання – 2. Причина страждань – бажання – 3.
Позбувшись бажань – можна позбутись страждань. – 4. Позбутись бажань
можна за допомогаю восьмиступінчастого шляху, у результаті чого
досягається стан нірвани (стан спокою, що пририває сансару
(безкінечність народжень))
З чого складається восьмиступінчастий шлях
1. Правильне розуміння
2. Правильне прагнення
3. Правильні думки
4. Правильне промовляння
5. Правильні дії
6. Правильний спосіб життя
7. Правильні зусилля
8. Правильна концентрація
Основні 4 течії китайської
1. Конфуціанство (етико-політичне вчення) – виникає 6-5 ст. до н..е. .
Основні принципи -взаємність, любов до людей (повага до культу предків і
батьків), стриманість та обережність у діях, ідея м’якої влади,конфуціанство
засуджує екстримізм.
2. Даосизм – вони виникають параленьно конфуціанство та даосизму.
Основоположником вважається ….
Принципи – поняття «дао» - це шлях, уніварсильний світовий закон,
першопочаток світу. Поняття «де» - це благодать згори (можна віднести до
внутрішнього людського). Основні ідеї – ідея про всезагальний зв’язок, що все
взаємопов’язано, ідея про те, що матерія єдина, ідея про те, що є 4 начала (вода,
земля, повітря та вогонь); ідея колообігу матерії через протиріччя; ідея, що
закони природи об’єктивні.
3. Течія моїзм 5 ст. до н. е.
Основні принципи моїзму – це повага до мудрості, шанування
єдності,всезагальна любов, зневага до нападів, принцип економії. На думку
представниів моїзму людина наділена не вродженим знанням, а з набуттям
пізнання.
4. Легізм 4-3 ст. до н. е.
Ключові принципи – необхідність, змушування та страху перед покаранням,
переосмислення традицій, недовіра до влади.

Давня Греція та Рим

Джуванні Реалі, Даріо Антісері «Західна філософія від витоків до наших днів»
Стендфордська енциклопедія – період давньої Греції та Риму.
Фрагменти ранніх грецьких філософів
____________________________________________________________________

09.10.2023
Середньовічна філософія – основні риси
1. Теоцентризм – пізнання світу в контексті через бога
2. Теодицея – уявлення про Бога, як про абсолютне благо та про існуваня
зла
 3. Персоналізм – Бог це абсолютна особа, людина створена за образом та
подобою.
4. Гностицизм – завдання людини полягає у спокуті гріхів, звільнення від
буденого життя. (кініки і стоїки)
5. Перенесення центру уваги з розуму на віру.
6. Телеологізм – все створено Богом, і в кінці досягне поставленої Богом
цілі. Фатум та ідея блага.
Середньовічна філософія поинається 2 ст. н. е., починається з захисту
християнської віри, який називається АПОЛОГЕТИКА. – захист християнських
доктрин.
2 етап – патристика – вчення отців церкви.
Апологетика ділиться на апостольських мужів перша половина 2 ст.
Питання, які вони ставили:
- Бог та його сутність
- - христос як … та посередник між Богом та світом.
- Людина та її відношення до Бога, світобудова, історія та її цілі.
2 напрям - Грецька апологетика - половина 2 ст- 3 ст – Іустін Мученник
вважав, що існує універсальне божествене одкровеня, божествене слово втілене
до того, як слово стало плоттю, під плоттю розуміється Ісус Христос.
Климент Александрійський вважав, що всі християни рівні, істинне знання –
це знання самого себе, пізнаючи себе – пізнаєш Бога. Пізнаючи Бога – стаєш
подібним йому.
Ориген …
Третій етап апологетики – латинська апологетика. Кінець 2 – початок 3 ст.
представник Тертуліан. Вводить понятя Троїци, індивідуальності та
самобутності. Релігія від Бога, філософія від диявола.
Пізнання від Бога буває двох видів – природнє та пізнання через одкровеня.
Кападокійські отці 4 ст. Василій Великий вважав, що все суще ділиться на
створене та не створене. Створене це світ, не створене – Бог. Гріхопадіння
позбавляє людину подоби Бога. І ціль життя це повернути цю подобу.
2 етап – Патристика. Августина
Схоластика – 3 етап
- Раня схоластика
- Середня
- Пізня схоластика
Представники:
Кансельм Кентерберійський
Тома (Хома, Фома) Аквінський
Одним з ключових питань середньовічної філософії було питання універсалій.
Було три підходи до питання універсалій.

ЄВРОПЕЙСЬКЕ ВІДРОДЖЕНЯ
Основні риси:
1. Секуляризація – розділеня політичної влади від церковної влади.
2. Повернення до античних ідеалів
3. У центр уваги ставлять людину.
4. Поява гуманізма, як ідейного руху.
5. Розвиток натурфілософії та природознавчих наук.
Основні напрямки, представники та ідеї:
1. Гуманізм. Представники – данте алігєрі, франческо петрарка, лоренсо
вало. Ключове питання: людина, її велич, могутність та гідність
2. Неоплатонізм (середина 15 – 16 ст.). – Ніколо Кузанський (Кузанець),
Піко Мірран Доло, Парансельц, ПИТАння пізнання природи, космосу
розвиток ідей Платона.
3. Натурфілософія (16- початок 17 ст.) – Кооперник, Бруно та Галілео
Галілей, за допомогою астраномічних та загальнонаукових відкритів
намагались спростувати вченя церкви про Бога.
4. Реформація (16-17 ст.) – представники: Мартін Лютер, Жан Кальвін,
Еразм Ротердамський. Намались змінити відношеня між суспільством та
церквою.
5. Політика (15-16 ст) – Ніколо Макіавелі.
6. Утопізм (15-17 ст.) – Томас Мор, Томазо Кампанело, ідея ідеального
суспільства та держави, яка буде заснована на відсутності приватної
власності та ідеї загальнолюдської рівності.
ПРОСВІТНИЦТВО
18 ст. Представник Вольтерн, вважав, що філософія має спростовувати догми
релігії та церкви
Жан Жак Руссо займався проблемами нерівності між людьми та шукав шляхи
вирішеня.
1. Матереалістище – представники – ламатері, Гельвецький, дені Дідро.
Особливості цього напрямку – механістичність, форми руху матерії зводяться
до механіки та пояснюються законами механіки.
 2. Метафізичний характер – предмети та явища розглядаютья незалежно від
їх внутрішніх зв’язків та розвитку.
3. Сенсуалізм – чуття - вихідне джерело пізнання.
4. Критика релігії – вважали, що релігія вводить в заблуду.
5. Натуралізм – причини суспільних явищ шукали в природі.
НОВИЙ ЧАС / МОДЕРН
Починається з Френсіса Бекона. Був емпіристом
Метод за Френсісом Беконом, шлях досягнення або саме досягненя істини.
Стверджує, що дедуктивний метод не дає нового знання. Віддає перевагу
методу індукції. Оце і є причина чому він хотів відійти від Аристотельської
логіки.
Ренен дика на противагу декону був раціоналістом. Вважав, що перевірка буде
розумом, а не емпіричними дослідами.
Декарта. Метод має будуватись на принципі сумніву та принципі раціональної
очевидності. Він віддає перевагу дедуктивному методу.
НІМЕЦЬКА КЛАСИЧНА ФІЛОСОФІЯ
Особливості: розуміння ролі філософії в історії людства, як критична рефлексія
культури.
2. німецька класична філософія надала філософії в цілому образ широко-
розробленої та деференційованої спеціальної системи дисциплін.
3. німецька класична філософія формує всеосяжний погляд на світ, людину та
буття.
4. німецька класична філософія розпочинає розвивати відмінний від
метафізичного метод мислененя та пізнання. Це метод діалектики.
5. німецька класична філософія застосовує до історії раціональні критерії
6. при розгляді людини та історії представники німецька класична філософія
концентрують свою увагу на принципі свободи та інших гуманістичних
цінностях.
Представники : Імануїл Кант, Йоган Фіхте, Фрідріх Шеллінг, Георг Гегель.

Кант стверджує, що є апріорні (до досвідне знання) судженя та постаріорні.

Апріорне знання дає підставу можливості досвіду