Filosofiya Ekzamen

1.Поняття світогляду, його специфіка, структура, За ступенем історичного розвитку – античний, зверненні до божественних сил. створити людина.
до божественних сил. створити людина. діяльну (праксеологічну). використанню наукових методів конкретних наук.
функції середньовічний і т. д. Основні риси релігійного світогляду: Перебільшення ролі свідомої, цілеспрямованої діяльності в Світоглядна функція філософії полягає в тому, що вона, Практично-діяльна (праксеологічна) функція філософії
Людство на всіх етапах розвитку завжди цікавили вічні За ступенем торетичної "зрілості" – стихійно-повсякденний – поділ світу на поцейбічний ("земний") і потойбічний практичному освоєнні дійсності веде до висновку, що в озброюючи людей знаннями про світ та про людину, про її полягає в тому, що вона стає знаряддям активного,
"надокучливі" питання. Що таке оточуючий людину світ? ("житейський") і теоретичний (філософський). ("небесний"); основі світу лежить духовне начало. місце у світі, про можливості його пізнання і перетворення, перетворювального впливу на оточуючий світ і на саму
Яка його сутність, як він облаштований? Чи створений він, Світогляд виконує найважливіші функції в житті людини. – віра в існування надприродних сил та відведення їм Ці два протилежні висновки визначали суть основного здійснює вплив на формування життєвих установ, на людину. Філософія відіграє важливу роль у визначенні цілей
чи існує вічно? Яка його доля в майбутньому, чи є Як активний духовний чинник світогляд є основою життя. головної роліу світобудові та житті людей; питання філософії як питання про відношення духу до усвідомлення людиною цілей та сенсу життя. життєдіяльності, досягнення яких є найважливішою умовою
перспектива існування? Нарешті, яке місце і роль людини в Він забезпечує освоєння та зміну людиною навколишнього – наявність кльту – системи усталених ритуалів, догматів; природи, свідомості до матерії, мислення до буття. Як правило, коли мова йде про світогляд, насамперед забезпечення існування, функціонування і розвитку людини.
цьому світі, в чому смисл її існування? Відповіді на ці світу. Адже світогляд об´єднує знання і почуття у – поклоніння Богові як вищій істоті. Два протилежні висновки щодо розкриття природи світу дається його характеристика як узагальненої системи ідей та Засвоєння філософських положень має розглядатися не як
питання обумовлені потребою в загальній орієнтації, переконання. А це визначає певну поведінку та дії 3. Філософія як особлива форма суспільної свідомості. знайшли своє вираження у вирішенні питання про те, що ж є поглядів на світ, людину, її місце в світі тощо. Такий підхід є доповнення до формування фахівця, який буде
самовизначенні людини у світі. Адже перелічені питання особистостей, соціальних груп, націй, народів. Предмет філософії первинним – матерія чи свідомість. .Це перша сторона важливим. Але обмежуватися цим не можна. Адже використовувати ці положення у своїй професії, а як та
тісно пов´язані з можливістю відповіді на більш конкретні, 2. Історичні типи світогляду Життя людини– це складний процес свідомого, основного питання філософії. Різні відповіді у вирішенні світогляд у цьому разі зводиться до об´єктивованої системи загальна основа формування духовного світу особистості,
але болючіші питання сьогодення. Мається на увазі Для розумння сутності світогляду важливо знати, як він цілеспрямованого, перетворювального впливу на цього питання обумовили виникнення двох основних знань, відірваної від суб´єкта. Нерідко при характеристиці яка через усвідомлення людиною себе як людини, через
усвідомлення труднощів, суперечностей, визначення шляхів, виник, етапи його розвитку, чим відрізнялися його ранні навколишній світ і на саму себе для забезпечення свого напрямів філософії – матеріалізму та ідеалізму. світогляду звертається увага фактично на етимологію слова і усвідомлення сенсу свого буття відіграє визначальну роль у
тенденцій розвитку кожного конкретного суспільства чи етапи від наступних, більш зрілих. Для розкриття специфіки існування, функціонування, розвитку. Матеріалізм виходить з того, що світ за своєю природою тоді поняття світогляду зводиться до "погляду на світ". становленні особистості як фахівця.
держави. Як зрозуміти перетворення, що відбуваються в сучасного світогляду, ЙОГО функцій необхідно уявити цей З появою людини виникає цілісний, воістину людський світ. матеріальний, вічний, несотворимий, безкінечний у часі і Світогляд слід розглядати не лише з погляду його змісту 5. Співвідношення філософії, науки і релігії
сучасну епоху? Яким чином і чи можна взагалі позбутися шлях, перші кроки, джерела сьогоднішнього світорозуміння, Різні сторони цього світу відображаються у свідомості просторі. Матерія – первинна. Свідомість е продуктом, (тобто як результат відображення дійсності в свідомості Як уже говорилося, філософії належить особливе місце в
загроз, що нависли над людством, – екологічної, ядерної, тобто заглянути в історію формування світогляду. людини. Усвідомлення значення різних сторін для властивістю високоорганізованої матерії – мозку, вона – людей), а й обов´язково враховувати взаємозв´язок знання структурі суспільної свідомості. Вона пов´язана з усіма її
бездуховності тощо. Історичними ормами світогляду прийнято вважати такі: забезпечення існування та розвитку людини знаходить своє вторинна. Матеріальний світ згідно з матеріалізмом існує про світ і людину із соціальним суб´єктом, з його ставленням формами, але не зводиться до їх суми і не може бути сама
Отже, для розуміння, усвідомлення всіх цих питань, розв міфологія, релігія, філософія. Оскільки філософії як відображення в різних формах суспільної свідомості. сам по собі, незалежно ні від людини, ні від будь-яких до дійсності, яке базується на цьому знанні. зведена до якої-небудь із форм суспільної свідомості.
´язання більш конкретних практичних завдань потрібен світоглядові присвячено окремі питання, зупинимося Кожна з них є не лише відображенням певної сторони надприродних сил. Людина – частка природи, її свідомість За такого підходу на перший план висувається значення Важливим є питання про співвідношення філософії і науки.
широкий кругозір, бачення перспектив розвитку світу і спочатку на короткій характеристиці міфології і релігії, з навколишньої дійсності, а виступає також як фактор, який породжена природою, є її специфічною властивістю. знання для життєдіяльності людини. Тобто під світоглядом Філософію часто розглядають як один із різновидів
людства, треба розуміти сутність всього, що відбувається в ´ясуємо основні риси цих явищ. забезпечує орієнтацію людини, обумовлює направленість її Матеріалізм у різні історичні епохи набував різних форм та треба розуміти не просто систему узагальнених знань про наукового знання. Але не слід ототожнювати науку і
світі і в більш конкретному середовищі. Необхідно розуміти Найбільш раннью формою світогляду є міфологія. Вона діяльності у певній сфері життя. Наприклад, наука як одна з видів: наївний та зрілий (науковий матеріалізм), стихійний та світ і людину, а таку систему знань, яка для соціального суб філософію. Остання виступає як особлива форма суспільної
смисл і мету нашого життя: що ми робимо і для чого, які виникала в первісному суспільстві. У міфах людина форм суспільної свідомості озброює людину знанням філософськи осмислений, метафізичний та діалектичний. ´єкта є способом бачення, розуміння, аналізу, оцінювання свідомості. Так, вона тісно пов´язана з науковим знанням, як
наші устремління, як вони сприймаються людьми тощо. насамперед прагнула відповісти на так звані космічні властивостей, зв´язків, законів об´єктивної дійсності. Мораль Ідеалізм виходить із визнання первинності духу, свідомості, явищ, що визначає характер ставлення до світу і до себе, і з іншими формами суспільної свідомості, однак має свою
Сукупність таких уявлень про світ та місце і роль людини в питання: походження та будова світу; виникнення та виступає як усвідомлення людьми залежності їх мислення та вторинності природи, матерії. Ідеалізм, як і усвідомлення цілей та сенсу життя, характер вчинків та дій. специфіку, особливий предмет вивчення, характерні
світі можна назвати світоглядом. сутність найбільш важливих явищ природи. У міфах життєдіяльності від характеру взаємних відносин в усіх матеріалізм, набував конкретних форм, наповнювався Світогляд є способом практично-духовного освоєння світу. способи підходу до нього.
Отже, світогляд – це сукупність поглядів, оцінок, принципів, відображались думки про майбутню загибель світу та сферах життя. Це усвідомлення відображається в правилах, конкретним змістом на різних етапах історії. Філософія є методологічною основою світогляду. Для його Наука формує так звану картину світу, яка є холодним,
що визначають найзагальніше усвідомлення, розуміння можливе його відродження. Значна увага приділялася також нормах, принципах, які визначають характер поведінки Виокремлюють два види ідеалізму: об´єктивний та суб побудови вона дає вихідні, основні принципи, застосування сухим зведенням даних про світ, взятий сам по собі, без
світу, місця в ньому людини, а також ціннісні орієнтації питанням походження людини, її народження та смерті, людей, їх вчинки тощо. Подібне стосується й інших форм ´єктивний. яких дає змогу людині виробити свої життєві настанови, що людини як людини. Філософія є теоретично вираженим
людей, їх життєві позиції. труднощам та випробуванням, що стояли на її життєвому суспільної свідомості. Але перед людиною виникає потреба Об´єктивний ідеалізм виходить з того, що над світом панує стають головними орієнтирами, визначають характер та світоглядом, в якому "картина світу" є лише моментом, це –
Світогляд як складне духовне явище поєднує в собі шляху. Важливе місце в міфах відводилося культурним усвідомити не лише ставлення до різних сторін світу, а світовий розум (логос, дух, ідея, поняття та ін.), який із спрямованість її ставлення до дійсності, характер і стрижень світогляду, який виражає відношення людини до
переконання, ідеали, цілі, мотиви поведінки, інтереси, досягненням, які відігравали особливо важливу роль в насамперед і до світу як певної цілісності та до самої себе. самого початку дається як самостійна сутність, а потім, спрямованість практичної діяльності. Серцевина світогляду світу.
ціннісні орієнтації, принципи пізнання, моральні норми, життєдіяльності людей, – добуванню вогню, землеробству, Таке усвідомлення знаходить своє відображення саме в перевтілюючись у матеріальні предмети, обумовлює їх – усвідомлення людиною цілей та смислу життя. Це не просто знання, а знання, "вдягнене" в ціннісні форми.
естетичні погляди тощо. звичаям, обрядам тощо. філософії. реальне існування. Пізнавальна (гносеологічна) функція полягає в тому, що Філософія досліджує не світ як такий, а смисл буття людини
Якщо проаналізувати сукупність елементів світогляду, У цілому міфи виконували надзвичайно важливі функції. Термін "філософія" (гр. "філео" – любов і "софія" – мудрість) Суб´єктивний ідеалізм розглядає реальний світ лише як суб вона, орієнтуючи пізнавальні прагнення людини на пізнання у світі. Людина для неї не просто річ серед речей, а суб´єкт,
можна виділити органічно взаємопов´язані підсистеми. Це – Вони допомагали усвідомити зв´язок минулого із сучасним і – буквально тлумачиться як любов до мудрості. Але цей ´єктивний світ людини. Речі не існують поза і незалежно від природи і сутності світу, природи та сутності самої людини, здатний змінювати світ і самого себе. Розглядаючи
пізнавальна, ціннісна та підсистема поведінки. майбутнім, завдяки ним складалися колективні уявлення буквальний переклад далеко не вичерпує зміст філософії. нас. Вони – продукти нашої свідомості, "комплекси", загальної структури світу, зв´язків і законів його розвитку, з відношення "людина – світ", філософія прагне піднятися до
Пізнавальна підсистема. певного народу, забезпечувався духовний зв´язок поколінь. Тут йде мова про здатність людини осягнути сутність "зібрання" наших відчуттів і сприйняттів, породження одного боку, озброює людей знанням про світ, людину, про усвідомлення питань про мету та сенс життя, про щастя та
Світогляд формується насамперед за допомогою знань. До Міфи сприяли виробленню та збереженню суспільної світобудови, осягнути власну сутність, піднятися до органів чуття. зв´язки і закони, а з іншого – здійснює вплив на кожну шляхи його досягнення. Але вирішення цих питань
складу світогляду входять повсякденні (життєво-практичні) системи цінностей, успішному впровадженню норм усвідомлення сенсу свого життя. Усвідомлення сутності Крім цих основних способів вирішення основного питання форму суспільної свідомості, детермінуючи необхідність для обумовлене складною системою суспільного буття й
та наукові (природничі, технічні, суспільні) знання, а також поведінки. світу і своєї сутності, свого місця у світі, сенсу життя в філософії є ще дуалізм, який визнає матерію і свідомість, дух кожної з них (в своїй сфері) усвідомлювати дійсність крізь особливо тим, наскільки корінні інтереси соціальних суб
різноманітні форми суспільної свідомості – політична, Основні риси міфологічного світогляду: єдності і є розумінням мудрості. і природу, мислення і буття як дві самостійні основи. призму відношення "людина – світ". ´єктів (індивідів, груп, класів) можуть бути реалізовані в
правова, моральна, естетична, релігійна. Запас знань особи – уявлення про кровно-родинні зв´язки природних сил та Протягом всієї своєї історії філософія ставила і прагнула До сфери основного питання філософії належить і питання Формуючись і розвиваючись на основі досягнень наукового існуючій системі суспільних відносин і наскільки вони
чи суспільства в цілому створює надійне підґрунтя для явищ. З тим щоб подолати відчуження природи в дати відповіді на важливі питання щодо людини. Чи є вона про здатність і можливість людини пізнати навколишній пізнання та узагальнення результатів у сфері політичної, співпадають чи не співпадають з напрямком дії законів
відповідного світогляду. Без узагальнених широких та первісному суспільстві, якось пояснити незрозумілі творцем своєї власної долі? Чи здатна вона стати володарем світ, про межі пізнання, про його природу та істинність. правової, моральної, естетичної, релігійної свідомості, суспільного розвитку.
глибоких знань неможливо забезпечити чітке, послідовне природні явища, коли людина не здатна була пояснити їх, тих сил, у боротьбі з якими їй доводиться забезпечувати своє Матеріалізм стверджує, що людина здатна пізнати світ, що філософія виступає як особлива сфера пізнавального У цьому плані філософія, спираючись на наукові знання і
обґрунтування своїх поглядів на світ та місце людини в повністю залежала від них і була безсилою подолати існування? Чи спроможна вона пізнати саму себе, наші знання відповідають матеріальним об´єктам, тримають ставлення людини до дійсності, об´єктом якої є відношення використовуючи їх, може бути за своєю суттю як науковою,
ньому. Правда, ступінь пізнавальної насиченості, негативні наслідки природних явищ, вона переносила проникнути в таємниці своєї душі? Чи може вона досягнути в собі їх образи, можуть бути і є істинними знаннями. "людина – світ". Разом із тим зміст і результати так і ненауковою.
продуманості, внутрішньої узгодженості елементів того чи людські риси на навколишній світ; щастя і в чому воно полягає? Об´єктивний ідеалізм також ствердно відповідає на питання філософського знання здійснюють вплив на особливості При цьому вона не втрачає своєї специфіки – форми
іншого світогляду може бути різним. – персоніфікація, уособлення природних сил та способів З ускладненням взаємозв´язків людини з умовами свого про пізнання світу, але вирішує його на ідеалістичній основі, пізнавального процесу в усіх інших сферах життєдіяльності суспільної свідомості.
Ціннісна підсистема. людської діяльності. Явища природи отримували певні буття, а також відносин між самими людьми, виникла виходячи з абсолютної тотожності розуму і дійсності. людей. Цей вплив проявляється в тому, що філософське Наука, в свою чергу, потребує філософського усвідомлення
У світогляді крім знань про світ і людину відображаються імена, "оживлялися" з тим, щоб пояснити їх, щоб була змога потреба у специфічному способі бачення, розуміння, аналізу, Філософський напрямок, що заперечує пізнаванність світу, знання набуває значення всезагального методу пізнання дійсності. Вона також може спиратися на матеріалістичне чи
також певні поняття цінностей. У свідомості людей звернутися до них, "задобрити", принести жертву тощо; оцінки явищ, що визначає характер ставлення до них, називається агностицизмом (від гр. а – заперечення і gnosis – дійсності, а також в тому, що пізнання в будь-якій сфері в ідеалістичне вирішення основного питання філософії,
формується конкретне ставлення до всього, що відбувається, – міфологічне мислення оперує образами, а не поняттями. характер вчинків та дій. Іншими словами, виникає потреба у знання; недоступний пізнанню). Це, як правило, суб кінцевому результаті виявляється як різні аспекти здійснюючи нові відкриття в пізнанні дійсності, нарощуючи
залежно від їх цілей, потреб, інтересів, розуміння сенсу Картина відображення дійсності постає як поєднання світогляді, формування якого зумовило потребу в ´єктивний ідеалізм. Згідно з агностицизмом людина не може усвідомлення відношення "людина – світ". нові достовірні знання про неї. При цьому філософія
життя тощо. Відповідно виникають світоглядні ідеали реальності й фантазії, природного і надприродного, думки й узагальненому погляді на світ і саму людину. мати вірогідних (достовірних) знань, оскільки реальний світ Методологічна функція.Виділення її як однієї з основних виступає як методологічна основа наукового пізнання.
(моральні, політичні, естетичні та ін.). Завдяки ідеалам емоції. Майже відсутнє абстрактне мислення, узагальнення, Отже, предметом філософії є відношення "людина – світ". для неї – всього лише світ її почуттів, які внаслідок зумовлено тим, що філософія займає особливе місце у Докладно про це буде йти мова далі.
здійснюється оцінка, визначення цінності того, що аналіз, класифікація. Подібне мислення спостерігаємо у Але, хоч філософія і виникла у далеку давнину, це не означає обмеженості та індивідуальних особливостей людських процесі усвідомлення буття у структурі суспільної Одним зі способів духовно-практичного освоєння світу є
відбувається. Одними з найважливіших понять, пов´язаних дітей, художників, поетів; що відношення "людина – світ" вперше відображається саме органів чуття, спотворюють дійсність, не можуть дати свідомості. Кожна з форм суспільної свідомості, виступаючи релігія. Релігія прагне дати оцінку людським стосункам і
із ціннісною свідомістю, були і є поняття добра і зла, краси – міфи сприймалися як реальність, що не потребує в ній. Історично першими формами світогляду були вірогідного знання про неї. як усвідомлення залежності життєдіяльності людини від поведінці в складному і суперечливому взаємовідношенні
та потворності. доказовості, обґрунтування та перевірки. Все сприймалося міфологія та релігія. Світоглядне сприйняття дійсності Найважливішими у філософії є питання про загальну певної сфери дійсності, е відображенням саме цієї сторони добра і зла. Вона звертається до віри, як до найефективнішої
Підсистема поведінки. на віру, не було ніяких сумнівів. Міф передавався від залежить від певної системи конкретно-історичних умов. структуру світу та стан, в якому він перебуває. Це питання людського буття. Специфіка філософії полягає в тому, що форми освоєння розмаїтої реальності. Але сучасні релігії, як
Від знань та системи ціннісних орієнтацій залежить покоління до покоління, від народу до народу, не було навіть Тому виникнення міфології та релігії зумовлене дуже знаходить своє вирішення у двох основних концепціях – вона в найузагальненішій формі вивчає ставлення людини правило, не заперечують досягнень наука, зокрема теорій,
поведінка людини, її життєва позиція, яка може бути як думки щодо перевірки, підтвердження практикою; низьким рівнем розвитку людини. діалектичній та метафізичній. до світу і до самої себе. Тому основні положення філософії що пов´язані з будовою матерії, і, тим більше, практичного
творчо-активною, так і пасивно-пристосовницькою. У зв – людина розумілася як іграшка в руках природних чи Для з´ясування специфіки філософії необхідно визначити: Діалектика– концепція, згідно з якою світ за своєю мають важливе методологічне значення для кожної з форм використання досягнень природознавства.
´язку з цим слід підкреслити бажаність, навіть необхідність, надприродних сил, її життєвий шлях визначався долею, що, як і чому саме так відображається в філософії, а також її структурою є єдиним цілим, де все взаємопов´язано і суспільної свідомості в процесі усвідомлення свого Священнослужителі завжди підкреслюють, що сферою
гармонізації) узгодженості пізнавальних аспектів та фатумом. Вважалося, що всі людські дії, вчинки, весь соціальне призначення, тобто які функції вона виконує. взаємозумовлено, а з погляду стану – вів знаходиться в русі, специфічного предмету. науки, її першочерговою справою є дослідження лише
ціннісного способу освоєння світу в людській свідомості. життєвий шлях було наперед визначено. Звідси – пасивно- У практично-перетворювальній діяльності перед людиною в розвитку. Для більш глибокого і дохідливого усвідомлення цього фізичного світу, лише сфери поцейбічного. А потойбічне –
Від цієї узгодженості залежить єдність в діях особи і пристосовницька поведінка людини. постає питання: що за своєю природою є світ, в якому вона Метафізика– концепція, згідно з якою світ за своєю питання слід зупинитися на понятті методології. сфера релігії і, можливо, філософії. Головним для сучасних
суспільства таких компонентів (аспектів, рівнів) світогляду, У міру розвитку суспільного життя, переходу від його живе; що лежить в його основі? структурою є сукупністю не пов´язаних між собою Методологія – це система вихідних, основоположних релігій є стурбованість тим, щоб людство, захопившись
як почуття і розум, розуміння і дія, віра і сумнів, теоретичний первісних форм до більш високих, міф втрачає своє У процесі практичної діяльності, в боротьбі зі стихією в взаємопереходами предметів, явищ та процесів. Стосовно принципів, що визначають спосіб підходу до аналізу й земними проблемами, не забувало, що над ним існують
і практичний досвід, осмислення минулого і бачення значення як особливий ступінь розвитку суспільної людини історично формується уявлення про те що світ існує стану світу метафізика визнає рух і розвиток лише в певних оцінки явищ, характер ставлення до них, характер та вищі, вічні інстанції, які здійснюють невсипущий контроль
майбутнього. свідомості. Виникає потреба в пошуку нових відповідей на ті незалежно від бажань та волі людини що люди мають межах – як зменшення і збільшення, як повторення. направленість пізнавальної і практичної діяльності. та їх суд.
Структура світогляду залежить від певних чинників. самі корінні питання світогляду – про походження світу, рахуватися з фактом об´єктивного існування світу. Людина Кожна філософська концепція має свої вихідні, основні Релігія головним предметом своєї уваги робить
Залежно від співвідношення інтелектуального та емоційного людини, культурних навичок, сенсу життя, таємниці постійно змушена узгоджувати свої цілі з об´єктивними, Проблема загальної структури світу, що включає в себе і принципи. Так, матеріалістичні філософські концепції співвідношення поцейбічного і потойбічного світів. Сфера
досвіду людей світогляд поділяється на: народження і смерті, соціального устрою. На них прагне природними процесами. Вона переконується, що світ ніким людину, і стан, в якому вона перебуває, є відносно стверджують, що первинним є матерія, природа, а людського і сфера божественного, земне і небесне –
– світовідчуття. Це емоційно-психологічний бік світогляду дати відповідь нова історична форма світогляду – релігія. не створено, він існує поза і незалежно від волі та бажань самостійним питанням. Воно може вирішуватися в принципі вторинним, похідним – свідомість, дух. Одним із принципів серцевина релігійних роздумів. Зв´язок їх – надзвичайно
на рівні настрою, почуттів; Як і міфологія, релігія вдається до фантазії і почуттів. Але на людей, що в його основі лежить матеріальне начало, що однаково при різних підходах до основного питання матеріалізму є визнання пізнаванності світу. Визнається, як складний і суперечливий – релігійна свідомість прагне
– світорозуміння. Це пізнавально-інтелектуальний бік відміну від міфу релігія розрізняє земне і неземне, сама людина – продукт і частка цього світу. філософії. Тобто матеріалізм, так само як і ідеалізм, може правило, стан речей, процесів, що знаходяться в розвитку. Ці показати як впорядкований і зрозумілий людському
світогляду; надприродне, вона розводить їх на два протилежних Але, разом із тим, у трудовій і практичній діяльності, бути метафізичним і діалектичним. та інші принципи слугують природничим та суспільним розумові, але кращим і пріоритетнішим є пряме інтуїтивне
– світосприйняття. Це досвід формування пізнавальних полюси. Релігія формувалася на основі постійного займаючись землеробством, виробництвом знарядь праці та 4. Основні функції філософії науковим дослідженням. У цілому можна стверджувати, що осягнення цього зв´язку.
уявлень про світ за допомогою наочних образів вторгнення в життя людей "чужих" їм природних і засобів задоволення своїх життєвих потреб, підкорюючи Філософія виконує багато функцій в життєдіяльності сутністю методологічної функції філософії є логіко- Наука будує картину світу навколо об´єктів, які розуміються
(сприйняттів). соціальних процесів. Ці таємничі, непомірні сили собі сили природи, людина проймалася вірою в могутність людини. їх треба згрупувати, виділити найбільш важливі. На теоретичний аналіз наукової та практичної діяльності людей. як незалежні від людської суб´єктивності, від впливу наших
За ступенем загальності розрізняють світогляд особистості, усвідомлювалися безсилими перед ними людьми як "вищі свого розуму, ставлячи певні цілі практичної діяльності та основі останніх можна виділити і розкрити специфіку всіх Філософська методологія визначає напрямки наукових бажань та особливостей сприйняття. Наука прагне бачити і
груповий (професійний, класовий, національний тощо), сили". "Вищі сили" виступали як уособлення добра і зла, як домагаючись їх досягнення. Основою такого підходу було інших, похідних від них функцій. досліджень, створює можливість орієнтуватися в розмаїтті показати світ "таким, яким він є", без, як уже зазначалося,
загальнолюдський (загальнолюдські світоглядні настанови). демонічні і божественні начала. Звідси – поєднання страху і те, що саме трудовий процес починається з постановки мети До основних функцій філософії слід зарахувати світоглядну, фактів і процесів, що відбуваються в світі. Філософська людських прикрас чи, навпаки, нав´язаних йому негативів.
поваги у людей, прагнення знайти захист і порятунок у і формування ідеального образу предмета, який прагне пізнавальну (гносеологічну), методологічну, практично- методологія сприяє більш ефективному і раціональному Головним у філософських дослідженнях є співвідношення
"людина – світ", яке розглядається в онтологічному, регіонах людської вважається Яао-цзи (VI—V ст. до н. є.). Даосизм світу, центральним елементом якої стало вчення про Ідеальний світ Платона протистоїть звичайному Анаксімена), їх уявлення про матеріальні начала
теоретико-пізнавальному, ціннісному, діяльному аспектах. цивілізації на початку VІ ст.. до н.е. в Стародавній Індії, наголошує на діалектичній ідеї загальної рухомості і космос. Космос охоплює Землю, людину, небесні світові не тільки як абстрактне — конкретному, всього існуючого, проти ідеалістичних та
Тому, як правило, філософські погляди на світ розмаїті і не Стародавньому Китаї та Греції. Передумови виникнення мінливості світу. Дао – це шлях, надбуття, це єдине, світила й сам небесний звід. Він замкнутий, має сутність — явищу, оригінал — копії, але і як добро антидіалектичних вчень Піфагора і елеатів –
схожі між собою. Для них характерний інтелектуалізм і філософії були такі: вічне і безіменне, безтілесне і безформне, воно – сферичну форму й у ньому відбувається постійний — злу. Тому ідеєю всіх ідей, найвищою ідеєю Парменіда, Зенона.
постійний сумнів у власних твердженнях, критичність, 1. стрибок у розвитку виробничих сил переходу від бронзи основа всього сущого. круговорот - все виникає, тече й змінюється. Із чого Платона виступає ідея добра як такого — джерело Єдиним, матеріальним першоелементом світу
незаспокійливість і динамічність думки. Цим філософські до заліза; Життя природи і людини підпорядковане виникає, до чого вертається ніхто не знає. Одні істини, краси і гармонії. Ідея добра безлика. Ідея Геракліт вважав вогонь, який лежить в основі всіх
уявлення про світ різко відрізняються від релігійних поглядів 2. поява товарно-грошових відносин; всезагальному закону „дао”. Згідно з цим законом грецькі філософи (натурфілософи) уважають, що добра виражає безликий аспект філософії Платона, речей; сама природа є вічно живим вогнем, котрий
і зближують філософію з наукою. 3. виникнення держави; будь-яка річ, досягши певного ступеня розвитку, основою речей є почуттєво сприймані елементи тоді як Бог-творець —- особисте начало. Бог і ідея ніколи не згасає. “Світ, єдиний із всього, не
6. Зародження філософської думки 4.зростання опозиції традиційній релігії, критика перетворюється на свою протилежність. Даоси вчили кисень, вогонь, вода, земля й певна речовина - добра дуже близькі. Ідея добра увінчує піраміду ідей створений ніким із богів і ніким із людей, а був, є і
Зародження філософії припадає на VI ст... до н.е. на території нормативно-моральних; беззастережної підпорядкованості всієї апейрон; інші (піфагорійці) бачили її в математичних Платона. буде вічно живим вогнем, що закономірно
Китаю, Індії та Середземномор’я майже одночасно. Період у 5. розвиток науки, нагромадження емпіричного матеріалу. життєдіяльності людини закону „дао”, неможливості атомах; треті (елеати) убачали основу миру в Іншого погляду про походження світу запалюється і закономірно згасає”. Це просто
який виникає філософія – так звана епоха «Осьового часу», Філософія Стародавньої Індії має ряд особливостей, які діяти всупереч „дао”. Виходячи з космоцентричної єдиному, незримому бутті; четверті вважали такою дотримувався Демокріт. Він є основоположником блискучий виклад початків стихійної діалектики.
характерними рисами якої є: розвиток розуму та особистості, визначаються специфікою розвитку суспільних відносин концепції взаємозв’язку людини з природою, основою (Демокрит) неподільні атоми; п'яті (школа матеріалістичної лінії у філософії. У вирішенні Стихійна діалектика у Геракліта виявляється в
що прийшов на зміну міфологічному світогляді довіри до цих держав, і насамперед, кастовий устрій в Індії, який китайська філософія сповідувала захист природи, Платона) - земна куля лише тінь, результат втілення проблеми буття він проголошує наявність двох його вченні про рух, зміни, перетворення речей,
природи. сприяв збереженню традиційних релігійно-міфологічних висувала принцип невтручання у її розвиток, царства чистої думки. начал: атомів і пустоти. Пустота існує, вміщуючи в протилежності та їхню боротьбу.
Сучасна наука виділяє 3 основні теорії : уявлень у формуванні перших філософських течій. наслідування її законів. Для ранніх натурфілософів характерна себе різні предмети, а може існувати й без них, Всесвіт – плинний, змінний. Він знаходиться у
Міфогенна – виходить з того, що філософія сягає Староіндійська філософія розвивалась у школах, так званих Отже, у більшості філософських шкіл переважала особливого роду стихійна діалектика мислення. Вони самостійно. Кількість атомів нескінченна, вічному русі, як і всі речі, що нас оточують. Своє
найдавніших шарів людської свідомості, успадковуючи від «даршанах». практична філософія, яка була тісно пов’язана з розглядають космос як ціле, яке безупинно нескінченна і пустота. Звідси вічність сущого у уявлення про це Геракліт висловлює в таких
міфології усі головні світоглядні проблеми, підносить їх до Існували даршани астиків і даршани нестиків. Ці даршани проблемами життєйської мудрості, моралі, пізнання змінюється, у якому незмінна першооснова просторі і часі. Демокріт перший з мислителів судженнях, які стали вже крилатими: “все тече, все
вищого рівня усвідомлення та піддає раціоналізації. проповідували різко полярні ідеї, які групувались на природи і соціальним управлінням. Хоча ця з'являється в різних формах. Особливо яскраво вводить поняття причини. У Демокріта головним змінюється”; “неможливо двічі ввійти в одну і ту ж
Гносеогенна – полягає в якісній відмінності філософії та визнанні або запереченні Вед. філософія була мало системна і в ній проявився представлена діалектика в Геракліта, відповідно до було питання „з огляду на що” виникають усі речі. річку” в один і той же час стосовно одного і того ж
міфології, підкреслює наявність розриву між ними. «Веда» — це збірник текстів на честь богів. Одним з слабкий зв’язок навіть з тими науками, які існували якого все суще треба мислити як рухливу єдність і Він стверджує, що ніщо не виникає без причини. суб’єкта, “бо протікає інша вода”.
Підгрунтям філософії вважається раціональне знання, яке є найдавніших ідеалістичних учень був брахманізм. Його тоді в Китаї, однак за формою і методами постановки боротьбу протилежностей. Причинність у нього обумовлена коливальним рухом Глибокі загадки висловлює Геракліт стосовно
несумісним з міфологічними моделями світу. прихильник вважали, що світ складається з невидимого, проблем ця філософія є широкомасштабним явищем. Згідно Парменіду, буття - це те, що можна атомів і зіткненням їх. протилежностей, їх взаємозв’язків, переходів одна в
Гносеоміфогенна – вказує на те, що існує 3 невід’ємних непізнаного, незмінюваного духу «брахмана», що не має ні 9.Формування давньогрецької філософії,її пізнати тільки розумом, а не за допомогою органів .„Наївний матеріалізм” філософів мілетської одну. Він один з перших обґрунтував думку про те,
джерела виникнення філософії: початку, ні кіш З точки зору представників цієї школи слід особливості почуттів. школи. що сама гармонія є єдністю протилежностей і
Міфологія розрізняти душу і тіло. Тіло — це зовнішня оболонка душі. Основні риси і етапи розвитку античної філософії. Давньогрецький мислитель Фалес із Мілета Початковою точкою розвитку Античної філософії висміював тих, хто цього не розумів. Протилежності,
Раціональне знання Душа вічна, б смертна. Становлення філософі Стародавньої Греці висловив ідею, що все відбувається з води й у воду ж був філософський матеріалізм. Матеріалізм в за Гераклітом, їх взаємодія, внутрішньо притаманні
Життєва мудрість, досвід, що прагне врахувати не лише Буддизм — це водночас і релігійне і філософське вчення. відбувалося в VІ – V ст. до н.е. Можна виділити такі звертається. Цей природний початок виявляється Античній філософії розвивали Емпедокл, Анаксагор, всім речам світу. Кожна річ – це єдність
значущість міфології і роль знання у процесі виникнення Воно виникло у VI—V ст. до н. є. і стало однією з найбільш загальні специфічні риси: єдиною основою всіх речей, носієм всіх змін і Левкіп, Демокрит, Епікур. З’являється багато протилежностей.
філософії, а й буденний розвиток, людську мудрість та найпопулярніших релігій разом з християнством та ісламом. – теоретичне ставлення до світу (замість перетворень. Спадкоємець Фалеса Анаксимандр матеріалістичних філософських вчень. Детермінізм – Необхідність взаємодії, боротьби
розсудливість З точки зору буддизму, світ — це єдиний потік матеріальних образного міфологічного світогляду); убачав першооснову не в якій або конкретній вчення, згідно якого все в світі відбувається за протилежностей Геракліт називав “загальним
Першою передумовою виникнення філософії є поява і духовних елементів — «дхарм». – натурфілософія (не віддиференційована від речовині, а в першоречовині - апейроні. Інший визначеною причиною, тобто, все в світі обумовлено. логосом”. Цей “логос” “існує вічно”, “все
писемності, зумовлена нагромадженням у досвіді людей Філософський зміст буддизму включав два аспекти: вчення конкретно-емпіричного знання); давньогрецький філософ Анаксимен думав, що Плюралізм – філософське вчення, яке розглядає в здійснюється за цим логосом”. Це фактично була
навколишнього знання, його нагромадження та трансляції. про природу речей та вчення про шляхи її пізнання. – відсутнє, в основному, свідоме протиставлення першоосновою всього є повітря. основі буття декілька незалежних начал. догадка філософа про всезагальність протилежностей
Потреба передати інформацію змусила людину винайти Вчення про буття. В основі буддійського вчення про мислення і буття (вперше питання про відношення Атомістична теорія пояснювала явища природи Давньогрецький мислитель Фалес із Милета про сутність самого джерела руху, котрий
писемний знак, що сприяло накопиченню знання без якого природу речей лежить вчення про дхарми. За вченням мислення і буття поставив Парменід (VI– V ст. до н. природними причинами й тим самим звільняла висловив ідею, що все відбувається з води й у воду ж здійснюється через взаємодію протилежностей і їхню
не було б наукового і соціального прогресу. Крім того буддистів, дхарми проникають в усі явища психічного і е.) у зв´язку з розподілом буття на чуттєво даний та людей від міфологічного страху перед таємничими, звертається. Цей природний початок виявляється боротьбу.
записане слово свідчило про свою нетотожність з живою матеріального світів і перебувають у русі, кожну секунду на світ, що осягається розумом); надприродними силами. Демокрит учив, що мир не єдиною основою всіх речей, носієм всіх змін і Підсумовуючи вищевикладене, можна виділити у
думкою. Саме у неписемних культурах основою світогляду спалахуючи і згасаючи. В теорії пізнання у буддистів не – наївний матеріалізм (все загальне в речах створений богами, а існує вічно, що в ньому все перетворень. Хоча ідея Фалеса про "першосущності" філософському вченні Геракліта три
залишилась міфологія. існує різниці між чуттєвою та розумовою формами, (субстанція) розглядається як певна конкретна речова рухається й перетворюється з одного стану в інше представляється нам тепер наївної, але з історичної фундаментальних положення, котрі мають виключне
Міфологія – загальнозначуще тлумачення світу, стосунків пріоритет надається практиці. структура); завдяки з'єднанню й роз'єднанню атомів. точки зору вона майже революційна, тому що в значення розкриття сутності діалектики та її
людини зі світом та людей між собою. Практика споглядання, роздумів є основним засобом – стихійна діалектика. Саме в цей період мудреці- У боротьбі з матеріалістичним світоглядом положенні "усе з води" була дана "відставка розуміння:
Завдяки ній людина відчула спорідненість зі світом, що пізнання навколишнього філософи протиставляють міфологічно-релігійним формувався філософський ідеалізм. олімпійським богам", тобто в остаточному підсумку - 1. Це судження про зміну, плинність всіх речей і
спричинило перенесення людських якостей, а також якостей світу. уявленням наївно-стихійний філософський світогляд. Родоначальником послідовної філософської системи міфологічному мисленню, і прокладений шлях до явищ, їх біжучість, взаємопереходу.
соціального цілого на всю людську реальність. Цей вид Особливості староіндійської філософії: Філософія в Елладі виникає як світогляд промислово- об'єктивного ідеалізму був Платон. Відповідно до природного пояснення з. Спадкоємець Фалеса 2. Це теза про всезагальність внутрішніх
світогляду позбавлений проблемності, що полегшує людині -Формування на базі міфологічно-релігійного світогляду. торговельної частини населення, що почала боротися навчання Платона, лише мир ідей являє собою щире Анаксимандр убачав першооснову не в якій або протилежностей, котрі притаманні всім речам і
прилучення до набутого досвіду і включає його до -Своєрідність ставлення до Вед. за владу, відбираючи її в аристократів- буття, а конкретні речі - це щось середнє між буттям і конкретній речовині, а в першоречовині - апейроні явищам, їх єдність і боротьбу.
усталених соціальних зв’язків. Міфологія виступала -Споглядальний характер і слабкий зв’язок з наукою. землевласників. Зв’язок з виробництвом, бурхливий небуттям, вони тільки тіні ідей. (що значить "безмежне"). Інший давньогрецький 3. Це уявлення про матеріальний першоелемент
дійсністю -Змалювання духу як безликого, бездіяльного явища. розвиток якого був пов’язаний насамперед з Будучи з як матеріалістичної, так і ідеалістичної філософ Анаксимен думав, що першоосновою всього всього існуючого – вогонь.
Згодом між людиною і природою почали виникати -Народження логіки. застосуванням заліза, розвиток товарно-грошових лінії у філософії, античність створила й перші спроби є повітря. Великим діалектиком античного миру є Софісти
опосередковані ланки, які отримали назву – сфера соціально- -Побудова соціальної філософії на принципах етики відносин, зростання культури, соціальне їхнього застосування в межах єдиної філософської Геракліт. Все існуюче, учив він, постійно переходить Аналізуючи другийо, класичний, період історії
культурних процесів – сфера створених людиною речей та страждань і щастя. протистояння і перехід від авторитарних системи. Однієї з вершин філософської думки із одного стану в інше: "все тече, усе змінюється". філософії Греції, варто звернути увагу на вчення
засобів життєдіяльності , які у відношенні до людини 8. Філософія Стародавнього Китаю. аристократичних форм державного управління до Древньої Греції щодо цього є утвори Аристотеля. Виникнення й зникнення, життя й смерть, софістів.
постають штучними явищами. Ця сфера розвивалась Становлення філософської думки в тиранічних, а через них до демократичних – все це Виходячи з визнання об'єктивного існування матерії, народження й загибель - буття й небуття - зв'язані Софісти — це старогрецькі філософи середини V
паралельно з технологіями людської діяльності та за своїм Стародавньому Китаї спостерігається вже у VІІ ст.. сприяло становленню Аі розвитку особливої Аристотель уважав її вічною. Матерія не може між собою, вони обумовлюють і переходять друг у — IV ст. до н. е. Протагор, Горгій. Слово «софіст»
розвитком і вдосконаленням вимагала не міфологічного, а до н.е. Сама зміна традиційних общинних суспільних філософії. виникнути з нічого, говорив він, не може також друга. Геракліт же розумів, що поточна ріка, означає мудрий, а з середини V ст. так називають
особливого мислення, яке фігурує себе у послідовних діях – відносин на основі економічного прогресу, поява Історія античної філософії охоплює понад збільшитися або зменшитися у своїй кількості. "змінюючись, спочиває". Відповідно до його учителів красномовства Характерною рисою вчення
дискурсивне мислення – це мислення, яке рухається грошей, суб'єктивної реальності створили умови для тисячу років. У її розвитку виділяють три основні Антична філософія, у якій утримувалися поглядів, перехід явища з одного стану в інше софістів є релятивізм, який заперечує наявність будь-
послідовно, впорядковано, через чітко-фіксовані пункти до розвитку філософії. періоди. прототипи всіх основних видів світогляду, що відбувається через боротьбу протилежностей, що він якого об'єктивного, а значить, й істинного змісту в
певних результатів. З’являються зародки науки, мистецтва, Найвпливовішим ідеалістичним напрямом, що Перший — період ранньогрецької філософії — розроблялися в усі наступні століття, - це велика називав вічним "загальним логосом", тобто єдиним, людських знаннях.
етичних норм, релігії, права. Потроху руйнується виникає в VI—V ст. до н. е. і зберігає своє значення охоплює епоху від виникнення філософського творчість людського духу, і тому вона ніколи не загальним для всього існування законом. Геракліт Основна проблема, що її вирішують софісти, — -
міфологізація соціальних процесів, а відповідно і аж до наших днів, було філософське вчення мислення на початку VI ст. до н.е. до часів Сократа втратить свого високого значення в очах мислячого учив, що мир, єдиний із усього, не створений ніким з це реальність сущого. Вирішення цієї проблеми, за
міфологічна свідомість. видатного мислителя Конфуція (551—479 рр. до н. (кінець V ст. до н.е.). Філософів цього періоду людства. богів і ніким з людей, а був, є й буде вічно живим Протагором, зводиться до такого твердження: «Є.
Мислення набуває суттєвих відмінностей і відбувається є.), яке дістало назву конфуціанства. Першим етапом називають досократиками. До них належать такі 10.Класичний період розвитку античної філософії вогнем, що закономірно запалюється й закономірно тільки світ думки, світу сущого не існує».
зародження філософії. у становленні конфуціанства була діяльність самого філософи, як Фалес, Анаксимен, Анаксимандр, „Лінія Платона” і „лінія Демокрита” в філософії гаснучим. Діалектика З, що враховує обидві сторони Софісти повинні були навчити людину захищати
Поява знання, яке перевищувало людські можливості, Конфуція. У його особі конфуціанство становило Геракліт, Піфагор, Парменід, Зенон Елейський. античності. явища - і його мінливість і його незмінна природа, не будь-яку точку зору, якою б абсурдною вона не була.
слугувало способом прилучення до таємничого. Вони не етико-політичне вчення, в якому центральне місце Другий період має назву класичного. З філософів Основними представниками класичного періоду є була адекватно сприйнята сучасниками й піддавалася Основою такого навчання було уявлення про
підлягало розголосу, вимагало приховування. Зараз вони посідали питання природи людини, її етики і моралі, цього періоду першим слід назвати Сократа. До них філософи Демокріт і Платон. Платон відомий як вже в античності найрізноманітнішій критиці. відсутність абсолютної істини і об'єктивних
називаються езотеричними знаннями. Проте ці знання життя сім’ї та управління державою. Характерною належать також софісти Протагор, Горгій. Суть творець першої послідовної системи ідеалізму, яка Антична філософія, у якій утримувалися цінностей. Відносність понять добра і зла приводило
носили в собі певні протиріччя: з одного боку, вони рисою вчення Конфуція є антропоцентризм. У центрі другого періоду полягає в переорієнтації дістала назву лінії Платона. А Демокріт – як творець прототипи всіх основних видів світогляду, що до таких тверджень: «Хвороба — зло для хворого і
вимагали широкого розповсюдження та вільного доступу, а уваги його вчення перебувають проблеми людини. філософської свідомості з космогонічної першої послідовної системи матеріалізму (лінія розроблялися в усі наступні століття, - це велика благо — для лікаря»; «Смерть — зло для померлого,
з іншого – ці знання не носили філософський характер, тобто Він розробляє концепцію ідеальної людини, проблематики на тему людини. Крім названих Демокріта). творчість людського духу, і тому вона ніколи не а для могильників — благо».
вони існували не як самостійний витвір людини, а як благородного мужа не за походженням, а завдяки мислителів, представниками цього періоду є Платон, Платон перший визначив філософію як науку, що втратить свого високого значення в очах мислячого Софістами була започаткована тенденція
символічний прояв вищої реальності. Знання езотеричного вихованню в особі високих моральних якостей та Аристотель, Демокріт, а також послідовники Сократа будується на абстрактних поняттях (ідеях). людства. «повороту до людини. Протагор був звинувачений в
типу не стали філософськими, бо не містило звернення до культури. Фундаментальним поняттям вчення — кіренаїки, мегарики і кіники. Відповідно до вчення про ідеї, світ чуттєвих речей не Стихійна діалектика (Геракліт) нечестивості, оскільки його твір починався словами:
кожної людини. Конфуція є поняття «жень» — гуманність. Третій період історії античної філософії є світом дійсно сущого: чуттєві речі перебувають у Глибоке розуміння проблеми протилежностей, «Про богів я не можу знати ні того, що вони є, ні
Ще одною з передумов виникнення філософії безумовно «Жень» визначає відносини між людьми, пов'язаний з епохою еллінізму і Римської імперії. Він безперервній зміні, то виникають, то гинуть. Всьому їхньої єдності та боротьби, ми знаходимо в творчості того, що їх немає, ні того, який вони мають вигляд».
стала поява МУДРЕЦІВ! пропагує любов до людей, повагу до старших за починається приблизно з кінця IV ст. до н. є. і тому, що є в них справді сущим, чуттєві речі іншого видатного мислителя стародавньої Греції – Філософ Трасимах вважав, що боги не звертають
Мудрість – повне синтетичне знання, яке сприймається як віком або вищих за соціальним становищем. закінчується V—VI ст. н. є. Філософія елліністично- зобов'язані своїм безтілесним прообразам, які Платон Геракліта. уваги на людей. Феодор Кірейський заперечував
досконале, здатне виправити і впорядкувати людське життя і Особливе місце у вченні Конфуція займає концепція римської епохи існує у вигляді кількох основних називає ідеями. Ідеї вічні, незмінні, безвідносні; вони Геракліт – творець античної діалектики, існування богів.
наблизити його до досконалості. Вона завжди сприймалась «сяо» — синівської поваги до батьків. З точки зору філософських напрямів. Це епікурейці( засновник не залежать від умов простору і часу. По відношенню оригінальний і яскравий філософ. Вчення Геракліта У період розквіту грецької демократії важливу
невід’ємною від її носія – мудреця – людина, наділена Конфуція, життя та смерть визначаються долею, а Епіку), скептики (Піррон), стоїки( Цицерон, Сенека, до чуттєвих речей ідеї є одночасно і їх причинами, і стало одним з величних досягнень древньогрецької соціальну функцію виконували риторика та
життєвим досвідом, яка власними зусиллями досягла багатство та знатність залежать від неба. «Небо» — Епітет). тими зразками, за якими були створені ці речі. культури. Напрямок, яким він очолював в античній софістика; зміст та призначення останньої
мудрості. це прабатько світу і найвища духовна сила, що Антична філософія: космоцентризм.Протягом VІ-І Водночас ідеї є також метою, до якої прагнуть істоти філософії, відіграв важливу роль в подальшому розкривається Протагором у міфі про створення
визначає суть природи та людини. століть до нашої ери в Греції відбувався бурхливий чуттєвого світу. Платонівська ідея або, як часто її розвитку надбань мілетської школи і діалектичного людини. Людина була створена безпорадною і вела
7. Зародження філософської думки у Стародавній Індії. Першою філософією матеріалістичного напряму розквіт культури й філософії. За цей період були називав Платон, "ейдос", — фактично об'єктивоване погляду на світ речей і явищ. Філософ виступив на дикий спосіб життя подібно до тварин. Потім,
Перші філософські школи і течії виникли у найдавніших в Китаї був даосизм. Засновником даосизму створені нове неміфологічне мислення, нова картина поняття. захист своїх попередників (Фалеса, Анаксімандра, завдяки Прометею, вона придбала вогонь та ряд
корисних умінь. Однак ці надбання хоча і полегшили діяти на благо суспільства, і керувати нею повинні необхідність. Хоча це і не завадить діянню розумність — міцні і мають цінність для мудреця. духовної рівності людей було величезним кроком братами. "Абсурдність" християнства виявилась
життя людини, але не дали змоги для її порятунку. чесні і кваліфіковані люди. необхідності, але дозволить, знаючи необхідність, Антична римська філософія. вперед у самопізнанні людини, але кроком рятівною для людства, яке опинилося у критичній
Люди вороже ставилися один до одного, що не Аристотель як систематизатор античної філософії добровільно підкорятися їй. Під природою стоїки Сенека Люцій Анней — (4 — 65) — один з суперечливим. Адже воно не означало визнання соціальній ситуації.
давало їм змоги об'єднатись. І тоді бог Зевс відкрив і логіки. розуміють як зовнішню природу, так і природу самої найвизначніших представників римського стоїцизму. соціальної, економічної та політичної рівності. Крім того, Тертулліанове “вірую, бо це —
людям Сором і Правду, котрі започаткували основи Аристотель (384-322 рр. до н.е.) др.-греч. філософ і людини. В розумінні Сенеки, зрештою, як і інших Відбувається також зміна основних тем, які абсурдне” — це відкриття і визнання “надрозумової
порядку серед людей, але щоб підтримувати цей вчений енциклопедист. Провідний філософ Звичайно, твердять стоїки, і мудрець, і невіглас представників стоїцизму, логіка — це наука про підлягають усвідомленню, що було пов´язано з реальності”, яка пізнається не розумом, а вищою
порядок, потрібно оволодіти політичним класичного періоду, який у своїх поглядах поєднував підкоряються необхідності, але «мудрого словесні вирази, а не про розум, як її розглядав загальним світоглядним переворотом у розумінні інтуїцією, одкровенням. Розум не є вищою
мистецтвом, якому може навчити софістика. матеріалізм з ідеалізмом. Створив свою філософську необхідність веде, дурного волочить». Отже, ідеалом, Платон, чи поняття, судження й умовисновки, як місця людини в світі та статусу самої людини в інстанцією людського духу. Є істини, які не можуть
Етика Сократа. школу – Лікей (згодом її назвали школою до якого повинні прагнути люди, є пристосування до твердив Арістотель. Тому логіку Сенека поділяв на теологізованій філософії Середніх віків. бути висловлені і обгрунтовані логічними засобами,
Величезний вплив на античну і світову перипатетиків “прогулянка”). Навчався у Платона, законів природи. Якщо жити у злагоді з природою, то риторику й діалектику, а діалектику, зі свого боку, — Центральною у філософській проблематиці стає засобами розуму.
філософію справив Сократ. Сократ – перший вихованець Макидонського. здобудеш щастя і доброчинність. на вчення про «позначувальне» (поетика, теорія тема внутрішнього світу людини. На відміну від Пропаганда та захист християнства Тертулліаном та
афінський філософ, сучасник Демокріта. Сократ Вчення про буття. Арістотель піддає критиці вчення Але шлях до щастя гальмують людські пристрасті, музики й граматика) й «позначуване», або «предмет античного культу людської тілесності, захоплення її іншими апологетами церкви здійснювалися ще в той
цікавий не тільки своїм вченням, а й усім своїм свого вчителя Платона. Критика ця мала прагнення до чуттєвих задоволень. Мудрець повинен висловлювання», оскільки неповне висловлювання красою, в середньовічному світогляді людська плоть час, коли християнство було релігією меншості
життям, оскільки його життя стало втіленням його принциповий характар; "Платон мені друг, але - їх повністю подолати. Ідеальний стан полягає у він розглядає як «слово», а повне — як «речення». розумілася як носій гріховності. Тому її необхідно населення Римської імперії. Але наприкінці III на
вчення. істина дорожча" Арістотель - критик теорії ідей. З безпристрасності, апатії (від грец. «апатейя» — Виступаючи фактично в ролі семантичного аналізу постійно приборкувати, умертвляти. початку IV ст. християнство стає державною релігією
У центрі філософії Сократа – людина. Але вона його точки зору суще не може існувати окремо від байдужість, безчуттєвість). Єдине знаряддя людини у слів і речень, логіка, в трактуванні Сенеки, зводилася Важливішою темою середньовічної філософії була у Римській імперії. Тепер треба було
ним розглядається насамперед як моральна істота. речей.Буття у нього існує як єдність матерії та тяжкій життєвій боротьбі — байдужість до таких лише до аналізу відношень, що мають місце в тема відношення Бога та створеного ним світу. систематизувати християнське віровчення,
Тому філософія Сократа – це етичний антропологізм. форми. Матерію Арістотель розглядає як речей, як багатство, фізична краса, соціальний стан, свідомості і мисленні, протиставляючись, таким Особливо активно розроблялася ця тема так званою обґрунтувати і роз'яснити віруючим його догми. В
Інтересам Сократа були чужі як міфологія, так і можливість,для того, щоб із можливості виникло навіть здоров'я. Досягнути внутрішнього спокою і чином, вченню про буття. схоластикою (XI–XVI ст.), яка ставила своїм першу чергу це торкалося найскладнішої догми про
метафізика. Філософія Сократа народжувалася під щось дійсне матерія повинна мати форму, яка безпристрасності — значить навчитись повністю Марк Туллій Цицерон (106 до н.е.-7.12.43 до н.е.), завданням раціональне обґрунтування віри. Трійцю, про триєдність божественної сутності.
двома основними девізами: „Пізнай самого себе”, і паретворює її на актуальне суще. Наприклад якщо ми володіти собою, визначати свої вчинки не римський оратор, філософ. Автор філософських і Вирішення проблеми відношення "бог – світ" Найвидатніші з цих ідеологів віри були пізніше
„Я знаю, що нічого не знаю”. візьмемо мідну кулю, то матерією для неї буде мідь, а обставинами, а тільки розумом, який є частиною юридичних трактатів, листів і судових промов, за привело до нового розуміння причинності порівняно названі “отцями християнської церкви”. Серед них
При філософському дослідженні етичних формою - кулеподібність; по відношенню до живої Світового Розуму, природи. Якщо людина зберегла якими навчалися красномовству юристи всіх часів з античним. Причинність в середньовічній філософії виділяються Василій Великий, Григорій Нісський,
проблем Сократ користувався методом, який він істоти матерією в її тілесний склад, а формою - душа, внутрішню свободу, то навіть смерть не може ("Про обов'язки", "Про славу", "Про філософію"). розуміється як спосіб породження світу Богом. А в Августин Блаженний. Період, у який вони діяли і
називав майевтикою. Ціль майевтики – всебічне котра забезпечує єдність і цілісність всіх її тілесних знищити її як особистість. В 51 р. він був призначений намісником Килікії, де, Арістотеля причина не породжує річ, а лише творили, названий періодом патристики (від лат.
обговорення будь-якого предмету, частин, Форма за Арістотелем, є активний,тоді як Наприкінці IV ст. до н.е. в Афінах виникла, школа отримавши перемогу над розбійниками-племенами структурує матерію, надає їй форму. Причина тут – “патер” — батько).
визначення( дефініція) поняття. Сократ першим матерїя - пасивна. Матерія подільна до Епікура. Філософське вчення Епікура було Амана, отримав від війська почесний титул фактор, що визначає, а не той, що породжує. Основні 14. Патристика: вчення Августина Блаженного
підніс знання до рівня понять. Якщо до нього нескінченності, форма неподільна і тотожня самій спрямоване на підтримку спокою, радісного стану "імператора". Під час громадянської війни він риси Середньовічної філософії: Патристика — загальна назва напряму, заснованого
філософи і користувались поняттями, то робили це речі. Найвищою сутністю Арістотель вважав чисту духу. Його ідеал емоційного стану людини— приєднався до Помпею, після битви при Фарсалі 1. Засилля в усіх сферах життя релігії;( Вперше в так званими отцями церкви. В теології патристика є
стихійно. І тільки Сократ звернув увагу на те, що /очищену, звільнену від матерії форму. Врешті-решт атараксія (від грец. — незворушність), яка повернувся в Італію, отримавши в жовтні 47 р. історії людства середньовіччя відкриває людину як частиною догматики чи патрології, з якою вона
якщо нема поняття. то немає і знання. Арістотель здіснюе відрив матерії від форми. передбачає звільнення від усяких хвилювань і прощення Цезаря. В цей період Цицерон віддалився особистість, як насамперед духовну, а не природну і здебільшого ототожнюється. В історії філософії це
Отже, метод Сократа переслідував досягнення Звільнена від матерії форма - це вічний двигун. пристрастей. «Насолода, — зазначав він, -- є від суспільних справ і, займаючись філософією, тілесну істоту.На перший план релігійного поняття використовується для позначення
понятійного знання. Це досягнення відбувалось за котрий служить джерелом руху і життя, космічного початком і кінцем щасливого життя., .Філософія, як написав численні трактати. Найраніший трактат світогляду виходять протиріччя в морально-етичній християнських теологічних та філософських вчень I-
допомогою індукції( наведення), сходження від цілого. В цьому якраз і виявляється ідеалізм в розумів Епікур, повинна бути практичною системою "Риторика" був написаний Цицероном ще в юності. сфері. Людина сприймається як зосередження VIII ст.ст., коли й представники — Тертуліан,
одиничного до загального. Головне для Сократа – філософії Арістотеля. Саме через те, що Арістотель і забезпечувати щасливе життя. «Головне — живіть Його трактат у 3 книгах "Про оратора" досі служить протиріч, що існують в світі — між земним і Климент Александрійський, Ориген, Августин
процес пошуку понять. брав за першооснову форму, а не матерію, теологи так, щоб уникнути страху», — писав він. Якраз навчальним посібником судової риторики. небесним, між тілом і душею, між гріхом і святістю. захищали християнську доктрину від філософії
Переконання Сократа в існування об’єктивної середньовіччя дссятками століть залучали його до осмислення проблеми страху привело Епікура до Прийнявши сторону Октавіана, він з вересня 44 р. по З однієї сторони, людина — вінець божого творіння, язичників, іудейського світогляду, державної влади,
істини приводить його до висновку, що існують фундаторів богослов"я /поряд з Платоном/, оскільки теоретичної філософії. Він вважав, що два джерела квітень 43 р. вимовляв у сенаті і народних зборах свої з іншої, зло в світі йде від людини, людина — яка спиралася на міфологічні уявлення про дійсність.
об’єктивні моральноі норми, що відмінність між безтілесна форма Арістотеля успішно збігалася з страху — релігія і страх смерті — пов'язані одне з знамениті "Філіпіки".[7, 44] створіння, в якому “сидить” диявол.Одним з З III ст. патристика, навпаки, починає
добром і злом не відносна, а абсолютна. образом безтілесного, але всемогутнього бога. одним. Тому він. шукав таку філософію, котра б У І ст. до н.е. в Римі набуло поширення вчення найбільших надбань релігійного світогляду була ідея пристосовуватися до теоретичної форми світогляду
Поставивши у центр своєї філософії людину, Вчення про пізнання. Знати, за Аристотелем, довела, що боги не втручаються у життя людей і що грецького філософа Епікура (341 – 270 рр. до н.е.), індивідуального безсмертя, одноразовості і тому — філософії, використовує неоплатонізм для
Сократ стверджує, що пізнати світ людина може, значить знати загальне, бо воно є першоначалом за душа гине разом з тілом. літературно оформлене у високохудожній формі його самоцінності людської особистості. Вперше в обгрунтування християнського віровчення. Спочатку
тільки пізнавши душу людини і її справи, і в цьому своїм буттям. Аристотель вивчає 10 основних Епікур був матеріалістом, послідовником вчення послідовником поетом Тітом Лукрецієм Каром в його людській історії з небувалою досі гостротою патристика відстоювала догмати християнської
основне завдання філософії. категорій: сутність, кількість, якість, відношення, Демокріта. Але, на відміну від нього, вважав, що відомому творі «De natura renum» («Про природу ставилося питання про сенс життя). 2. Схоластика як релігії в боротьбі проти міфології, утверджувала
Ідеальна держава Платона місце, час, стан, володіння, дія, страждання. атоми не завжди підкоряються механічним законом речей»). У цьому винятково важливому для історії спосіб філософствування; несумісність релігійної віри з язичництвом
Якщо Демокріт відомий як творець першої Аристотель – засновник формальної логіки. Він природи. Вони можуть відхилятися від культури людства творі сконцентровано відомості 3. Теоцентризм;(Це означає, що активне творче (насамперед — з філософією гностицизму).
послідовної системи матеріалізму (лінія Демокріта), визначав три основні закони логіки: першопочаткового прямолінійного руху. Вчення про про те, чого досягли античні вчены в начало як би щезає з природи і передається Богу, Починаючи з III ст., патристика намагається
то Платон виступив у ролі творця першої послідовної 1. Закон тотожності. відхилення атомів було пов'язане зі спробою матеріалістичному розумінні світу. який стоїть над природою. Істинним буттям володіє пристосувати філософію неоплатонізму для
системи ідеалізму, яка дістала назву лінії Платона. 2. Закон усунення протиріччя. пояснити свободу людських вчинків. Щоб свобода Тіт Лукрецій Кар (99 – 55 рр. до н.е.) – римський тільки Бог: він — вічний, незмінний, ні від кого не обгрунтування принципів пізнання Бога. Головними
Він перший визначив філософію як науку, що 3. Закон виключеного третього. була можливою для людини, потрібно, вважав поет і філософ-матеріаліст. Ціль філософії бачив в залежить і є джерелом всього існуючого. Ключем до ідеями патристичної теології є монотеїзм,
будується на абстрактних поняттях( ідеях), заснував Вчення про людину та суспільство. За Аристотелем Епікур, щоб передумови цієї свободи існували уже в тому, щоб показати дорогу до щастя, можливому для пізнання істинного буття є віра. Віра не може бути супранатуралізм та креаціонізм: супранатуралізм та
свою школу в Афінах – Академію. проблеми людини вивчає практична філософія, яка фізичному світі, частинкою якого є людина. Люди особистості, кинутої в кругообіг боротьби і лиха, готовим знанням, яке можна передати іншому, як креаціонізм — визнання надприродності та
Оригінальні думки у Платона у трактуванні складається з двох частин – етики та політики. мають свободу волі і можуть розпоряджатися своєю пригноблені страхами : перед богами, смертю, певну інформацію, вона потребує власних духовних трансцендентальності Бога, його абсолютної влади
такого явища, як держава. Спостерігаючи Аристотель – засновник етики евдемонізму, згідно з долею. Наприклад, ми не можемо уникнути смерті, потойбічним покаранням. Шлях звільнення від них – зусиль). над світом, який він створив з нічого, його
недосконалість державного устрою, Платон висуває якою найвище благо людини – щастя. Щасливою але смерть, якщо її правильно зрозуміти, не стане для засвоєння вчення Епікура про природу речей, 4. Геоцентризм; абсолютної благодаті та справедливості. Людина
власний зразок державної досконалості, яка в історії людину робить добродійність (арете). Чим вище нас злом, «Людина ніколи не зустрічається зі смертю. людину, суспільство. Душа, по Лукрецію, смертна, 5. Переважання ідеалістичних напрямків у патристикою тлумачиться як споганена
філософії отримала назву „ідеальна держава арете, тим повніше щастя. Аристотель визначає два Коли ми є, її немає. Коли вона є, нас вже немає». так-як вона лише тимчасове з’єднання особливих філософії; "першородним гріхом" Божа істота, а її тіло — як
Платона”. види чеснот: етичні (як середина між людськими Тому смерті не існує ні для живих, ні для мертвих. І частинок і після смерті тіла розпадається на окремі 6. Слабкі паростки матеріалізму.Середньовічна вічне джерело гріха. Головним для патристики є
Будуючи власний зразок держави, Платон вадами) та інтелектуальні. боятись її не варто. атоми. Пізнання смертності душі відкидає віру не філософія включає три етапи : пізнання шляху до Бога. Одним із найбільш
зауважує, що всі існуючі види державного устрою Людина – це суспільна тварина, яка наділена дішею Отже, благом для епікурейців є все те, що породжує тільки в потойбічне життя, а й в загробне покарання, - апологетика/ Оріген, Тертулліан та ін-, / 2-4 ст. н- авторитетних філософів Середніх віків був Августин
недосконалі не тому, що вони ґрунтуються на та політичною свідомістю. Найкраще державне задоволення, злом — все те, що породжує звільнює людину від страху перед пеклом. е./. Блаженний (354–430 pp.). Головними темами його
соціальній нерівності, а тому, що ця соціальна об’єднання – це поліс. Остаточна мета полісу – страждання. Щастя — в почутті задоволення, в Знищується і страх смерті: поки ми живі – нема - патристика/ Августін, Амвросій, Ієронім та ін. / 5- роздумів були проблеми буття і часу, руху історії, а
нерівність не відповідає природній нерівності людей. щасливе життя. Найкращий лад – це правління розумній насолоді радощами життя, в душевному смерті, прийшла смерть – нема нас. На кінець, і страх 8 ст. н.е./. також особистості людини, її волі і розуму.
Така природна нерівність породжена неоднорідністю найкращих аристократів. Аристотель вважав спокої. Спокій досягається не відходом від життя, а перед богами розсіюється коли ми взнаємо, що боги - схоластика / 9-15 ст. н.е./. Августин вважає, що Бог створив світ із нічого,
душі. Розумній частині душі, чеснота якої у мудрості, природним відношення “раб – господар”, але рабами вивченням природи, проникнення у її таємниці, а живуть не в нашому світі, а в пустих проміжках між 13.Філософські джерела християнської тобто він створив не лише порядок і влаштування в
має відповідати стан правителів-філософів; шалений повинні бути не елліни, а варвари. отже, уникненням страху. світами: ведучи там блаженне життя, вони не можуть апологетики світі, а й саму субстанцію (першоматерію). Бог
частині, чеснота якої в мужності, - стан 11.Філософія еллінізму і Давнього Риму Засновником скептицизму був Піррон (IV ст. до впливати на життя людини. Лукрецій дав ясне Розпочинається становлення філософії середніх створив і час, який не існував до нього, сам Бог
воїнів( стражів); низовинній, хтивій частині душі – Філософія елліністичного періоду. н.е.), який оголосив неможливим будь-яке істинне матеріалістичний вигляд і пояснення світу, природи віків періодом так званої “апологетики” (апологія — перебуває поза часом. Людина нерозривно пов´язана
стан землеробів і ремісників. Отже, в ідеальній У ІІІ ст. до н.е. античний світ вступає в період знання про речі навколишнього світу. Всі речі — чоловіка, розвитку матеріальної культури і техніки. захист). Представники апологетики виступали із з часом, народжується і проходить в ньому. Час є
державі існує три групи громадян, три стани і така поступово наростаючої кризи рабовласницького абсолютно непізнавані. Про них нічого не можна Лукрецій – великий просвітитель римського світу; критикою античної філософської і культурної людським поняттям, наш розум має здатність
держава сповнена чеснот: вона мудра мудрістю своїх суспільства. Настрої відчаю і песимізму стають сказати — ні істинного, ні хибного. його поема справила великий вплив на розвиток спадщини і захищали християнство. Найбільш розкладати події на "до", "зараз" і "після". З ідеєю
правителів-філософів, мужня мужністю своїх пануючими у світосприйнятті епохи еллінізму. На Немає ніякої різниці між добром і злом, щастям і матеріалістичної філософії Відродження. видним представником цієї епохи був Квінт часу в Августина пов´язана й ідея історії. Августин
стражів, розсудлива послушністю гіршої частини передній план елліністичної філософії виходить нещастям. Жодної проблеми не можна вирішити 12. Особливості філософії Середньовіччя Тертулліан, який проголосив думку про несумісність вважав, що історія визначається божественним
держави перед її кращою частиною. Ця держава особистість. Переважаючою проблематикою є однозначно, жодне твердження не більш істинне, ніж Середньовічний світогляд має певні особливості, філософії і християнського віровчення, розуму, провидінням, вона має спрямування (вектор руху).
найбільш справедлива, бо в ній усі служать її як морально-етична. Якщо раніше вищим благом для протилежне йому. «На кожне слово є зворотнє які відрізняють його від античного. знання і віри. Рух історії – це рух її від "земного града" до "града
певній цілісності і всі займаються своїми справами, людини вважалось знання, то тепер— щастя. У чому слово» — улюблене прислів'я скептиків. Отже, У середньовічному світогляді, який ґрунтується на Тертулліану належить ідея віри в абсурдне, як Божого" або, по-іншому, від земних язичницьких
не втручаючись у справи інших. полягає сутність щастя? Як нього досягти? Відповідь філосфський спосіб відношення до речей повинен християнській релігії (теоцентризм), світ вперше справжню основу буття: “Вірую, бо це — абсурдне”. царств до царства Христа, прообразом якого є
Розглядаючи форми державност, Платон на ці питання шукали три провідні філософські проявлятись в стримуванні від будь-яких суджень набуває часового вектора (спрямування) – час Ця теза Тертулліана зовсім не безглузда, як може християнська церква. Історія закінчиться другим
визначає дві „правильні” з них – монархію та напрямки: стоїцизм, епікуреїзм і скептицизм. про них. Користю від стримування від будь-яких втрачає циклічність, світ рухається від створення здаватися на перший погляд. Вона набуває певного пришестям Христа, який буде судити народи й
аристократію. Сюди він відносить і демократію, Стоїцизм виникає наприкінці IV ст. до н.е. суджень буде незворушність, спокій, що і є вищим його Богом до майбутнього "страшного суду". Історія сенсу насамперед у ситуації соціального тупика, у окремо кожну людину за гріхи.
якщо остання дотримується законів, 4 неправильні – Засновником цієї школи був Зенон з Кітіона (ІІ ст. до благом для філософа. набуває направленості. Центральне місце людини в якому опинилося рабовласницьке суспільство за Важливе значення у філософії Августина має
беззаконну демократію, теократію, олігархію і н.е.), найбільш відомими представниками Епоха еллінізму була епохою занепаду, згасання, світі обумовлене тим, що вона є вищим творінням часів його кризи і розпаду. Ще для античної проблема особистості людини, її волі, розуму та
тиранію. Першу модель ідеальної держави Платон — Сенека (І ст. н.е.) Марк. Авреяій. (ст.н.е.) .С-кади песимізму. Людина була незадоволена навколишнім Бога, створена за образом і подобою його. свідомості здавалися абсурдними догми свободи вибору.
розробляє у діалозі „Держава”. За своїми основними вважала», що у світі панує невблаганна необхідність світом, тому вчилась бути незалежною віл нього, Суттєва відмінність людини від усього тваринного християнської віри: про створення світу за сім днів, Людина є розумна душа, яка користується земним
рисами ідеальна держава у Платона – це поліс. Його » немає можливості протистояти їй, людї.на цілком прагнула внутрішньої свободи. Матеріальні блага"— світу в середньовічному світогляді вбачалася в непорочного зачаття, воскресіння Христа. тілом. Людина прагне до Бога, тому що в ньому вона
поліс – це „правління кращих”(аристократія). залежить від усього, що діється у зовнішньому світі, нестійкі. Лише духовні блага доброчинність, духовності. За цим критерієм зрівнювалися всі люди. Абсурдним здавалося і те, що треба полюбити ворога знаходить любов, спокій і благодать. До Бога людина
Цінними для сьогодення є ідеї Платона про те, природі. Але слід уважно вивчати природу і Ті Визнання природної (людина – творіння Бога) і як ближнього свого, що усі люди є духовними йде через розум ("богопізнання"). Інший шлях до
що держава не повинна бути узурпатором, а має
Бога – через віру, яка проявляється у волі людини. класу індивідів і поширюється на розуміння сутності підтримували філософські традиції і на Заході, центр вивчення ставиться людина, особистість, її ´язок ти мав за власним бажанням згідно з твоєю великі відкриття та винаходи, які були зроблені на
Воля і віра, які ведуть людину по життю, набагато проявів індивідуальності. Але загальне як таке існує зокрема на Піренейському півострові, що частково творчість, гідність, свобода. Цей новий напрямок волею та твоїми рішеннями. Образ решти творінь той час. Потреба розвитку нових галузей
вищі за розум, який часто є відірваним від життя, лише в мисленні, а не поза ним Вищенаведені докази перебував під їх владою. Арабська філософія стала одержав назву гуманізму (від лат. humanus – визначений в межах законів, які я встановив. Ти ж промисловості спричиняла якісно новий поступ у
схильним до помилок, недостовірним. Але віра і її роблять Абеляра першим представником з'єднуючою ланкою між грецькою філософією, людяний). без перешкод визначиш свій образ за своїм природознавстві – астрономії, механіці, географії та
одкровення не відкидають цінностей розумного концептуалізму - поміркованого номіналізму. традиції якої араби сприйняли та зберегли, та У філософії відроджується античний матеріалізм і рішенням, під владу якого я тебе віддаю". ін.науках. Філософія Відродження ставила і прагнула
пізнання природи та суспільства. Концептуалізм визнає реальність загального як наступним ступенем європейської філософії — стихійна діалектика; відбувається гостра критика Отже, Бог дав людині свободу волі, вона сама має вирішити важливі філософські проблеми. В цілому
Августин стверджує, що людина не просто "раба думку поняття, назву, які відіграють важливу роль у схоластикою. схоластики, софістики, релігії; створюється нова вирішити свою долю, визначити своє місце у світі, філософське мислення цього періоду прийнято
божа", вона – особистість, що пов´язана з Богом. пізнанні. У ставленні до християнської схоластики важливе картина світу на основі геліоцентризму – заперечення Людина не просто природна істота, вона творець називати антропоцентричним, у центрі уваги якого
Людина – подоба Бога, значить може володіти волею, Відомим систематизатором середньовічної значення має творчість великих арістотеликів геоцентричної системи Птоломея. Хоч Відродження самої себе і цим відрізняється від решти природних була людина, тоді як античність зосереджувала увагу
спрямовувати її до спасіння, до віри або зневіри, до схоластики був Фома Аквінський (1225-1274 рр.), арабської філософії: на Сході — Авіценни, на Заході протиставляє себе середньовічному християнству, істот. Людина стає Хазяїном природи внаслідок на природно-космічному житті, а в середині віку в
добра або зла. Людська особистість вільна вибирати який пристосував вчення Арістотеля до католицизму. — Аверроеса. Основною філософською працею став але воно виникає як інтеграція розвитку усвідомлення себе творцем власного життя та волі. основу брався Бог та пов’язана з ним ідея спасіння.
між добром, благом і злом. Зло – це недостача добра. Його філософські погляди отримали назву томізм. трактат енциклопедичного характеру «Книга середньовічної культури, а тому несе в собі ще й такі Такої сили і такої влади своєї над усім сущим не Звідси – характерна риса епохи Відродження:
Зло коріниться в людській природі. Бог не винен в Найвідомішим його твором є “Сума теології”. зцілення», де висвітлювались основи логіки, фізики, риси, які не були притаманні античності. знала ні антична, ні середньовічна людина. Значну орієнтація на мистецтво. Відродження – епоха
існуванні зла. Він – творець гармонії добра, благодаті За часів Аквінського значно зросла роль наукового і математики та метафізики. Велике визнання здобув Найважливішою характерною рисою світогляду роль в утвердженні нового погляду на людину художньо-естетична. Справжній світоглядний
і любові. філософського пізнання. Тому було вже неможливо трактат «Канон медицини». Філософія Авіценни — епохи Відродження була його орієнтація на відіграла соціальна група людей, що називалася в переворот епохи Відродження проявився в поглядах
15. Схоластика.Філософія Томи Аквінського ігнорувати і не помічати досягнення розуму і науки. теоцентрична, та в іншому розумінні, аніж мистецтво, на свободу індивідуальних здібностей. Італії гуманістами. на світобудову Миколи Коперніка (1473-1543) та
Схоластика (від грецького “схола” — школа) — це Аквінський намагався створити таку доктрину, яка б християнська: світ розумів як створення розуму Бога, Якщо Середньовіччя було зорієнтоване на релігію, то Основним смислом свого життя гуманісти вважали Джордано Бруно (1548-1600). Геліоцентрична теорія
специфічна система середньовічної філософсько- дала можливість контролювати філософське і але ні в якому разі ні волею Бога. Світ створений з Відродження – це епоха художньо-естетична. Коли у заняття філософією, літературою, стародавніми створена і обгрунтована Коперніком. Повністю
теологічної думки, яка зародилася в монастирських наукове пізнання церквою. матерії, а не з нічого: матерія є вічною. Матеріальний центрі уваги античності було природно-космічне мовами, вивчення творів античних авторів тощо. заперечувала середньовічні теологічні уявлення про
школах. Пізніше так стали іменувати всю Фома Аквінський чітко визначає сферу науки і віри. світ мав характер конкретної можливості та існує в життя, а в середні віки – Бог і священна ідея Своїм способом життя, своєю діяльністю гуманісти Всесвіт і місце людини у ньому. Вона відкривала
середньовічну філософію. Схоластика була Завдання науки полягає у поясненні закономірностей часі і просторі. Паралельність розвитку арабської та спасіння, то в епоху Відродження – людина. Тому прагнули утвердити нову систему духовних принципово нові шляхи для розвитку
спрямована на раціональне обгрунтування основ світу. Але хоч наукове знання об'єктивне та істинне, християнської філософії засвідчує і розуміння філософське мислення цього періоду називають цінностей. У суспільному житті на перше місце природознавства, зокрема фізики та астрономії.
християнського віровчення, насамперед для воно не може бути всеосяжним. Є така сфера універсалій. Авіценна доходить до аналогічних антропоцентристським. висувалися особисті достоїнства, власна гідність, а не Д.Бруно розвиваючи геліоцентричну теорію, висунув
осмислення і доведення буття Бога. Вважалося, що дійсності, яка недоступна розумовому пізнанню, а результатів, що й П'єр Абеляр, але заздалегідь. Поряд На розвиток філософії в цей період значний вплив походження, належність до суспільного стану, ідею безкінечності Всесвіту та множинності в ньому
істина вже дана в Біблії, необхідно її лише логічно тільки вірі. Отже, предметом філософії є “істини з іншими арабськими філософами, Авіценна вчить, мав відомий італійський філософ, теолог, географ, багатство чи влада. Культура виступає головним світів, стояв на позиціях пантеїзму, “розсередивши”
вивести звідти. Природа перестає бути розуму”, предметом теології — “істини Одкровення”. що універсали існують трьома способами: існують як механік, астроном і математик, кардинал римської критерієм особистого благородства та достоїнства. Бога в усій природі. Він вважав, що природа і Бог є в
найважливішим об'єктом людського пізнання. Але між наукою і вірою, філософією і теологією одиничні речі в розумі Бога; в реальних речах як церкви – Микола Кузанський (1401 – 1464). Основні Звідси – проповідування гуманістами речах. Д.Бруно сформував основний принцип
Основна увага зосереджується на пізнанні Бога і немає суперечності. Християнська істина стоїть вище відтворення сутності, існують після речей в головах риси філософії епохи Відродження. На завершення індивідуального вдосконалення шляхом прилучення природознавства, що переживало період
людської душі. Схоластика опиралась в основному на розуму, але вона не суперечить йому. Істина може людей як створені ними поняття. Для філософії розгляду проблем філософії епохи Відродження, як до культури. становлення: Всесвіт єдиний, безкінечний, він не
формальну логіку Арістотеля. З виникненням бути одна, бо походить від Бога. Оскільки кінцевим Авіценни характерний реалізм з матеріалістичними підсумок, слід з’ясувати її основні риси. Ними є: Одним з характерних представників ренесансної породжується і не знищується, не може знищуватися
середньовічних університетів схоластика досягає об'єктом теології та філософії і джерелом всякої тенденціями, що випливають з його природно- 1. Гуманізм; філософії цього спрямування був Микола Кузанський або збільшуватися. В цілому Всесвіт нерухомий, але і
вершин свого розвитку (ХІІ-ХIV ст.). Однією із істини є Бог, то не може бути принципової наукової орієнтації. Вчення об'єднує елементи 2. Геліоцентризм; (1401 – 1464 рр). Аналіз його вчення дає змогу його просторі рухаються лише тіла, які є складовими
центральних проблем схоластичної філософії є суперечності між Одкровенням і розумом, між філософії Аристотеля з релігією ісламу. У творах Ібн 3. Критика схоластики; особливо яскраво побачити різницю між частками Всесвіту. В епоху відродження філософія
дискусія про універсали (загальні поняття). У теорією і вірою. Водночас не всі “істини Сіни викладено проект розумного (ідеального) 4. Відродження античної діалектики; старогрецькою трактовкою буття і трактовкою буття знову звертається до вивчення природи. Але в
відповідності з тим, як тлумачилося питання про Одкровення” можна довести раціонально. Та це не суспільства і держави, де панують соціальна рівність, 5. Пантеїзм; в епоху Відродження. Микола Кузанський, як і розумінні природи, як і в тлумаченні людини у цей
існування універсалій, середньовічна філософія ознака, що вони не правдиві чи суперечать розуму. справедливість, свобода та гуманізм. 6. Повернення до матеріалізму; більшість філософів його часу, орієнтувався на період, філософія має свою особливість. Ця
репрезентована двома основними напрямами — Богословські істини "надрозумні", але не Якщо Авіценна — король арабської філософії на 7. Дослідження проблем формування держави на традицію неоплатонізму. Однак при цьому він особливість полягає у тому, що природа тлумачеться
номіналізмом, і реалізмом. "протирозумні". Сході, то королем арабського Заходу, який значно переломному етапі переходу до буржуазних переосмислював вчення неоплатоників, починаючи з пантеїстично. В перекладі з грецької мови «пантеїзм»
Номіналізм (від лат. номен — ім'я, назва) — напрям, Наскільки обмежений людський розум стоїть нижче вплинув на європейську філософію, став Аверроес суспільних відносин. ценрального для них поняття «єдиного». У Платона і означає «всебожжя». Християнський бог свій
який вважав, що реально існують лише поодинокі божественної мудрості, настільки філософія нижче (араб Ібн Рушд), виходець з іспанської Кордови, 18.Антропоцентризм і гуманізм епохи у неоплатоників, як ми знаємо, єдине трансцендентальний, надприродний характер, він
реальні речі, а загальні поняття є тільки назви або теології. А тому філософія і є “служниця теології”. відомий як теолог, юрист, лікар, математик та Відродження характеризується через протилежність «іншому», неначебто зливається з природою, а остання тим
імена. Найвидатнішими представниками є І.Росцелін, Функції філософії як “служниці релігії” полягають у філософ, який вважав, що світ вічний, нескінченний, Філософія Відродження датується періодом кінця неєдиному. Цю точку зору поділяли піфагорійці та самим обожнюється і набуває рис, які не були
Дуне Скот, У.Оккам. Реалізм – це вчення, згідно з тому, що вона повинна за допомогою логічних але в просторі обмежений. Бог теж вічний, як XIV–XVI ст. Видатними її представниками були елеати, які протиставляли єдине множинності, притаманні їй в античності. Характерними є погляди
яким об'єктивна реальність (буття) існує у вигляді аргументів обґрунтовувати християнські догми. природа, та Бог не створив світ з нічого, як Микола Кузанський, Піко делла Мірандола, П´єтро границю – безмежності. Кузанець, який поділяв з цього приводу німецького натурфілософа
лише загальних понять, або універсалій. Реалізм Логічні доведення допомагають краще зрозуміти ці проголошує релігія. Заперечував Аверроес і Помпонацці, Бернардіно Телезіо, Лa Боесі, Мішель принципи християнського монізму, заперечує Парацельса (1493–1541), який розглядав природу як
(Сігер Брабантський, Ансельм Кентерберійський, догми і зміцнити віру людини. безсмертя особистої душі, виходячи з ідеї Монтень, Нікколо Макіавеллі, Микола Копернік, античний дуалізм і заявляє, що «єдиному ніщо ен живе ціле, що пронизане магічними силами. Якщо в
Фома Аквінський та ін.) продовжує лінію Платона. За Ф.Аквінський вважав, що можна довести буття Бога Аристотеля, що душа об'єднується з тілом як форма з Джордано Бруно, Томас Мор, Томмазо Кампанелла протилежне». А звідси він робить характерний людині всіма діями тіла "керує" душа, то в кожній
твердженням реалістів, загальні поняття (універсал") і запропонував п'ять доведень, які стали класичними матерією в кожній конкретній істоті. Аверроес та ін. висновок: «все є все» – формула, яка звучить частці природи знаходиться живе начало – архей. Для
існують реально, утворюючи самостійний та у західноєвропейській теології: розрізняє пасивний та активний розум. Пасивний У цілому філософське мислення цього періоду пантеїстично і безпосередньо передує пантеїзму оволодіння силами природи достатньо збагнути його,
безтілесний світ сутностей, котрий існує до 1. Оскільки все в світі рухається, то має бути розум зв'язаний з особистими чуттєвими уявленнями прийнято називати антропоцентричним. У центрі Жордано Бруно (1548 – 1600 рр). Ця формула ввійти з археєм у магічний контакт і навчитися ним
конкретної речі, поза нею та являється її причиною “першодвигун”, або “першопоштовх” руху — Бог. людини, активний — має характер загального уваги останнього була людина. Характерною рисою неприйнятна для християнського теїзму, який управляти.
(Проявом своєрідності підходу реалістів до 2. Всі явища і предмети мають причину свого одиночного інтелекту, що вічний. Тільки загальний світогляду епохи Відродження є орієнтація на принципово відрізняє творіння («все» від творця 20.Соціально-політичні концепції доби
розв'язання філософських проблем є запропоновані виникнення та існування. Першопричиною усього є розум людського роду в його історичному розвитку є мистецтво. Адже саме за допомогою мистецтва («єдиного»), але, що не менш важливо, вона Відродження
Ф. Аквінським докази існування Бога, викладені ним Бог. безсмертним. Аверроес не заперечував релігію, але змальовується розмаїтий світ людського буття та відрізняється і від концепції неоплатоників, які Мислителі Відродження переглядають також
в праці, яка має бути законспектована студентами в 3. Все в світі існує не випадково, а з необхідністю. вважав, що повна істина лише одна — філософська. його величезна цінність. Саме людина, її тілесність, ніколи не ототожнювали «єдине» з «усім». Ось тут і середньовічні погляди на суспільство. Розвиток
ході підготовки до семінарських занять). Раніше Ця необхідність — Бог. Недивно, що філософія Аверроеса (утім, як і почуття вперше в епоху Відродження проявляється новий підхід до проблем онтології. З нових виробничих відносин, поява нового класу –
існує, наприклад, ідея людини як загального поняття, 4. Всі речі мають різні ступені досконалості. Тому філософія Авіценни) різко засуджена ісламськими усвідомлюються і змальовуються такими, якими вони твердження, що єдине не має протилежності, буржуазії – вимагали створення сильної єдиної
а потім — її породження — одиничні люди. Зовні повинно існувати абсолютне мірило досконалості — ортодоксами, а їх трактати визнано потрібним є насправді: не носієм гріховності (Середньовіччя), а Кузанець робить висновок, що єдине тотожне з національної держави, здатної подолати феодальний
диспут між номіналістами і реалістами виглядав як Бог. спалити, що, однак, ніяк не послабило їх впливу. як вища цінність і онтологічна реальність. безмежністю, нескінченністю. Нескінченність – це те, сепаратизм та економічну ізольованість. Робляться
богословська форма суперечки щодо характеру 16.Філософська думка арабського Сходу 17. Характерні риси філософії епохи Відродження Поняття "гуманізм" (лат. humanism — людяний, більшим від чого ніщо не може бути. Тому Кузанець перші спроби теоретичного обґрунтування ідеї
реальності “Святої Трійці”, а у філософському У ХІІІ ст. розквіту схоластики у Західній Європі Філософія Відродження ./15-16 ст. н.е../ - це людський) у філософській літературі вживається у називає її «максимумом», єдине ж – «мінімумом». громадянського суспільства, незалежного від
розумінні це була проблема реальності категорій передував прогрес арабської філософії і філософії посередня ланка між середньовічною схоластикою і двох значеннях. В широкому — це система ідей і Отже, Микола Кузанський відкрив принцип збігу релігійно-теологічних настанов.
загального і одиничного. Реалісти захищали, по суті, Середньої Азії. Суттєвою причиною розвитку науково-філософським мисленням нового часу. За поглядів на людину як найвищу цінність, у більш протилежностей максимуму і мінімуму. Отже, У поглядах на державотворення виділялося два
традиційну об'єктивно-ідеалістичну тезу про філософії стало засвоєння вчення Аристотеля своїм змістом вона є подвійною і супереч-ливою. На вузькому — це прогресивна течія єдність протилежностей є найважливішим основних напрямки. Так, Е. Лa Боесі (1530–1563)
незалежне від матеріально-чуттєвого світу існування відповідно до нових історичних умов і досягнень відміну від офіційної (так .званої університетської) західноєвропейської культури епохи Відродження, методологічним принципом філософії Миколи виступав проти абсолютизму, висловлював думку
ідеального, надаючи тим самим єдино справжньої науки, зокрема математики, астрономії, медицини. священної науки середньовіччя виникають і спрямована на утвердження поваги до гідності і Кузанського, що робить його одним з про те, що королі узурпували права, які належать
реальності загальним поняттям, універсаліям. Це УХ — XI ст. в працях відомих філософів Середньої поширюються не священні, а світські, людські (для розуму людини, її права на земне щастя, вільний вияв родоначальників новоєвропейської діалектики. народу, виступав не лише проти монархічного, а й
приводило реалістів до визнання єдності Азії є ряд соціальних, політичних, філософських ідей всіх людей, а не тільки для вибраних) знання. Для природних людських почуттів і здібностей. 19. Натурфілософія і пантеїзм проти будь-якого державного устрою, заснованого на
Божественної Трійці як істотної реальності. та концепцій. Так, в працях філософа Аль-Фарабі є багатьох країн Західної Європи XV століття було Формується нова самосвідомість людини, її активна 15-16 ст. в історії філософської думки прийнято експлуатації. Ідеалом держави вважав державу, яка
Номіналізм (П'єр Абеляр, Дунс Скотт, Уільям Оккам спроба викласти проекти ідеального суспільства переломним у їх розвитку. Наступала нова епоха – життєва позиція, з´являється відчуття особистої сили називати епохою Відродження, Ренесансу. Цей поєднує в собі традиції збереження міських
та ін.) - відроджує аристотелівську орієнтацію на світ (міста — держави), що суперечило ідеям Корану про епоха краху феодальної системи і виникнення й таланту. Ідеалом людини епохи Відродження є її термін вживається на означення періоду вольностей (прав) з ідеями народного суверенітету.
одиничних об'єктів, справжніми є лише ті речі, які божественну передвизначеність: «все у владі Бога». буржуазних суспільних відносин, котрі руйнували різнобічна діяльність. Виникає тип культурного, Відродження античної культури під впливом Другий напрямок, представником якого був Нікколо
чуттєво сприймаються, а універсалії не мають Мусульманське духовенство сприйняло ідеї аль- феодальну замкненість господарських стосунків, гуманістичного індивідуалізму, який орієнтується не суттєвих перемін с соц-екон. та духовно-мц житті Макіавеллі (1469–1527), обґрунтовував необхідність
реального існування; вони лише загальні поняття, Фарабі як посягання на порядок, установлений їхню обмеженість і вимагали простору для на практичну економічну діяльність (буржуазний Зах.Європи. Філософія Відродження не сильної монархічної влади, абсолютизму. Макіавеллі
імена речей, їхні назви. Номіналізм, який відкидав Аллахом. Але аль-Фарабі взагалі відкидав теологічні подальшого розвитку продуктивних сил. Ці зміни індивідуалізм), а на культуру. Пріоритетним в відмовляється також і від філософії Аристотеля, але вважав ідеальним устроєм республіку як виразника
реальне існування загального, мав тенденцію вчення про походження держави і стверджував, що були пов'язані насамперед з процесом секуляризації ієрархії духовних цінностей стає не походження чи оригінальної, очищеної від середньовічних народного суверенітету. Проте розумів, що в тих
заперечувати реальність Божественної єдності, а держава — результат об'єднання людей для (звільнення світського життя від релігії та церковних багатство, а особисті достоїнства та благородство. напластувань, а то й спотворень. Прибічники умовах лише сильна влада світського государя, яка
тому був небезпечним для основної догми задоволення життєвих потреб, у добровільних містах інститутів) і відбувалися спочатку досить повільно і Метою життя виступає тепер не спасіння душі, а аристотелізму прагнули розвивати його не рахується з будь-якими моральними традиціями та
християнської церкви.Концептуалізм щодо — державах суспільне життя будується на принципах по-різному протікали у різних країнах Європи. творчість, пізнання, служіння людям, суспільству, а матеріалістичні тенденції, запозичивши багато що у церковними вченнями, здатна привести до
універсалій П*єр Абеляр вважав, що вони існують у високої моральності людей, взаємодопомоги, рішуче Першою країною, в якій почав розвиватися не Богу. Отже, однією з характерних рис епохи натурфілософів, стихійних діалектів та етичних вчень національного об´єднання і створити нову державу.
речах, звідси виводив абсурдність тверджень відкидав неосвіченість, неуцтво, свавілля та насилля. капіталізм на рубежі XV – XVI століть, була Італія. Відродження є її гуманізм. епікурейської школи і стоїцизму. Та особливий вплив В епоху Відродження з´являються перші ідеї
реалістів, що реальною є «людяність», а не люди, Вагомий внесок у розвиток середньовікової Пріоритет останньої в цьому відношенні і обумовив Визначний мислитель цього періоду Піко делла мала східна, зокрема, арабська філософія, для якої утопічного соціалізму. Найяскравіше вони висвітлені
«конячність», а не окремі коні. Вважав помилковим політичної думки зробив і філософ, вчений, поет Абу її видатну роль в подальшому розвитку культури, Мірандола (1463–1494) так розумів людину. Бог, характерна сильна матеріалістична тенденція, а у творах Томаса Мора (1478–1535) "Утопія" та
твердження номіналістів, що лише одиничне є Алі Ібн Сіна (Авіценна). Тоді як на Заході філософія, науки, мистецтва, філософії в епоху, котра отримала створивши людину і зробивши її центром світу, також наукові досягнення арабів у галузі Томмазо Кампанелли (1568–1639) "Місто Сонця".
реальним, адже поняттю «людина» відповідає мистецтво та наука на певний період затримувались у в історії назву – Відродження. звернувся до неї з такими словами: "Не даю тобі, природознавства, що поширювались в Зах.Європі в Соціалістичним утопіям властива переконаність, що
реальність загальнолюдського, спільного для всіх своєму розвитку, на Сході, завдяки заслугам У філософії відбувається зміна у її предметності. Адаме, ні певного місця, ні власного образу, ні 12-13 ст. Поряд з цим передумовами розвиткові приватна власність спричиняє всі суспільні негаразди
людей. Загальне має значення для пізнання великого арабських мислителів, відбувався їх розквіт. Араби Поряд з вивченням природи, природних явищ, в особливого обов´язку, щоб і місце, і лице, й обов своєрідної філософії Відродження сприяли також і та злиденність абсолютної більшості народу. Автори
сформулювали основні принципи майбутнього 3. Розробка і застосування в процесі пізнання захоплення та підтримки одними політичними положення Декарта: “cogito ergo sum” – “мислю, отже утворення, монади і між собою мають єдине -інтуїтивний, що грунтується на мисленні і
суспільства, що базується на розумних "природних" методів індукції і дедукції. силами до засудження й навіть спалення іншими. існую”. відношення — "гармонію". У випадку, коли в світі узагальненні внутрішнього досвіду;
засадах: планове суспільне господарство; обов´язкова 4. Раціоналізм і емпіризм як визначальні напрямки Час, як відомо, всьому віддає належне. «Левіафан» Друге правило – розподіляти кожне утруднення, яке існує дві однакових монади, слід визнати, що вони -демонстративний – узагальнює зовнішній досвід;
для всіх праця, результати якої розподіляються за філософії Нового часу; Т.Гоббса сьогодні розглядають як одну з перших виникає в процесі пізнання на стільки частин, будуть тотожними. Таким чином, монади різняться за -чуттєвий – базується на ідеях, що отримуються
потребами; всі дорослі члени суспільства беруть 5. Розробка вчення про людину і її невід’ємні права; фундаментальних праць, на ідеях якої грунтувалися і наскільки це можливо для їх кращого розв’язання. своїми якостями. Монади мають три головні чуттями.
участь у політичному управлінні; всі діти мають 6. Просвітництво; з якої виходили концепції «громадянського Третє правило – мислити необхідно логічно, по різновиди за ступенем свого розвитку. Нижча форма Дж. Берклі (1684-1753) виступив з обгрунтуванням
право на безплатну освіту, яка має бути тісно пов 7. Розробка договірної теорії держави, вчення про її суспільства» та «правової держави». «Левіафан» – це порядку, починаючи з предметів найбільш простих і характеризується "перцепцією" (духовно пасивною суб’єктивного ідеалізму, зрікається самої ідеї про
´язана з трудовим вихованням, та ін. Проте в утопіях сутність та природне походження. міфічне біблійне страховисько, іменем якого Гоббс тих, що легко пізнаються, щоб перейти від здатністю сприйняття). Вищі монади здатні мати матеріальний об’єктивний світ. Він відкидає
зберігається багато пережитків феодально-церковної 22. Філософія Ф.Бекона і Т.Гоббса назвав «державу», підкреслюючи тим самим доведеного до ще не доведеного. чуття та чіткі уявлення. Їх Лейбніц називає існування матерії, стверджував, що речі існують
ідеології. Так, проповідується надмірно сувора Емпірична філософія Ф.Бекона. всесилля цієї соціальної інституції – своєрідного Четверте правило – необхідно в процесі "монадами-душами". Монади найвищого ступеня остільки, оскільки вони сприймаються відчуттями.
мораль, що нагадує чернечу, релігійний культ, Ф.Бекон (1561-1626 ) – родоначальник нової форми «земного Бога», що повністю підпорядковує собі як дослідження складати якомога повні огляди фактів, здатні до "аперцепції" (свідомості) і їх називають Світ речей – це “ідеї” Бога. Бог “вкладає” у
збереження рабства як тимчасового стану, ідеалізація англ. матеріалізму і всієї тогочасної окрему людину, так і цілий народ. Держава, на думку систем, гіпотез, предметів, їх властивостей – того, що "монадами-духами". Монади не мають просторових свідомість суб’єктів зміст відчуттів, які виникають
середньовічного ремесла тощо. Гуго Гроцій один із експерементальної науки. Саме він сформував філософа, має земне (природне), а не божественне вивчається, щоб бути впевненим, що нічого не (фізичних) властивостей, тому вони чуттєво не дані. при самогляданні світу та окремих речей.
засновників ранньо-буржуазного вчення про державу поняття матерії як вираз природи і нескінченної походження, її необхідність зумовлена природою пропущено. Їх дано лише розумові. Чуттєво дані тіла є Отже за Берклі існує лише те, що сприймають органи
і право. Серед його численних праць з цієї сукупності речей; матерія, за Беконом, перебуває у людини, потребою жити суспільно за наявності На думку Декарта, дотримання цих правил – гарантія комбінаціями монад, які вирізняються тим, з яких чуття: це і є позиція радикального сенсуалізму.
проблематики чільне місце посідає трактат «Три русі під яким він розумів активну внутрішню силу, різноспрямованих егоїстичним інтересів, потреб, того, що достовірні начала філософії будуть знайдені. монад вони складаються. Людина уособлює собою Цю ж суб’єктивно-ідеалістичну концепцію розвивав
книги про право війни і миру» (1625). Згідно з “напругу” матерії і назвав 19 видів руху. Рух і спокій пристрастей, властивостей та сил кожного окремого Декарт вважав, що пізнання не може ґрунтуватися таку сукупність монад, у якій провідну роль Д. Юм (1711-1776). Він стверджував, що людина не
теорією Г. Гроція, існує право природне і право Бекон вважав рівноправними властивостями матерії, індивіда. Людина, вважав Т.Гоббс, посідає проміжне на відчуттях, покази яких є обманливими. Єдиними, відіграють монади, що здатні усвідомлювати. може вийти за межі своїх відчуттів і не
волевстановлене. Джерелом першого є природа що ставило його та ін. філософів перед важко місце між природою та суспільством. Усі люди від найдостовірнішим засобом пізнання, його критерієм Об'єднання монад є невипадковим, воно визначене може встановити, що лежить в основі речей – дух чи
людини, людський розум, у якому закладено вирішуваною проблемою: як, яким чином природи є рівними. Проте різниця у вихованні та може бути лише мислення, розум, інтелектуальна "завбаченою гармонією", яка виявляє себе у матерія, не може довести що між предметами і
прагнення людей до спокійного і раціо¬нального абсолютний спокій перетворюється на рух і навпаки. «тілесній будові» породжує в них неоднакові інтуїція. Він був засновником філософського самозміні монад узгоджено з іншими монадами. явищами існує причинно-наслідковий зв’язок.
спілкування. Це право вимагає, зокрема, Бекон,будучи засновником методологічного рівня прагнення. Це, у свою чергу, викликає суперництво, раціоналізму – напрямку в теорії пізнання, згідно з Причини зміни монад можуть бути зовнішніми та Юм вважав, що людина має справу не із зовнішнім
непоруш¬ності приватної власності. наукового пізнання,виступає проти схоластичної ворожість у Громадянську війну Т.Гоббс розглядав яким його істини мають своїм джерелом не чуттєве внутрішніми. Кожна з монад утримує в собі як світом, а з потоком своїх відчуттів і уявлень. “Нам
Волевстановлене право автор поділяє на методології,вузького емпіризму.Свою позицію він як «хворобу держави», за якою слідують шаленство, пізнання, не емпіричний досвід, а розум (від лат ratio минуле, так і майбутнє. Завбачена гармонія дає змогу нічого не відомо про світ, що нас оточує”.
«божественне» і «людське». Волевстановлене право, пояснює за допомогою алегоричного зображення 3 розклад, занепад. Філософ звеличував цінність – розум, rutionalis – розумний). Раціональні, логічні стати наявними усім якостям, які маються в кожній з 25.Філософія Просвітництва
у тому числі «людське», до якого належать сімейне, можливих шляхів пізнання: *шлях павука,тобто громадянського миру й засуджував революції та ознаки достовірного знання, його загальність і монад у невиявленій формі. Процес пізнання, таким Просвітництво – культурно - історичний термін
цивільне й міжнародне право, має відповідати спроба людського розуму виводити істини з самого бунтівні заколоти як руйнівні чинники соціальності. необхідність, Декарт вбачав у математиці, її аксіомах. чином, Лейбніц розглядає як розвиток здатності до (вперше використаний Вольтером і Гердером), що
вимогам природного права. Протиставлення Г. себе;*шлях мурахи-однобічний емпіризм-пізнання і Т.Гоббс був переконаний, що вся влада в державі має Ці ознаки не даються у досвіді і його узагальненні, а створення та усвідомлення ідей. Він заперечує відбиває певну епоху розвитку людства, сутність якої
Гроцієм вимог при¬родного права, в яке вкладався нагромадження голих фактів;*шлях бджоли-справ- належати правителю – і законодавча, і виконавча, і взяті з самого розуму, його ідей, котрі природжені існування вроджених ідей, людина з народження має полягає в широкому використанні розуму для
певний буржуазний зміст, нормам волевстановленого жній шлях науки,як бджола переробляє нектар у судова, і зовнішньополітична. Будь-який поділ влади, йому. Це, безумовно, безпідставна точка зору. Бо лише деякі вроджені принципи (інстинкти). Чуттєве суспільного прогресу. Просвітництво є
права, тобто реальним феодаль¬ним правовим мед,так і справжній науковець перетворює емпі-ричні на думку філософа, неминуче призводить до вона заперечує пізнання в його єдності з чуттєвим пізнання ним розглядається як нижча ступінь продовженням гуманістичних тенденцій 14-15 ст.,
інститутам, було своєрідним знаряддям критики факти за допомогою раціональних методів у наукову непорозумінь, суперечок та громадянської війни. досвідом, практикою. раціонального пізнання. Відомий вираз "Немає але відрізняється більшим раціоналізмом і
феодалізму. Розглядаючи різні форми державного істину. Дехто з філософів вважає соціально-філософську Раціоналізм фактично відкидає ту достовірну нічого в розумі, що не пройшло раніше через чуття" критичністю. Головним прагненням просвітників
правління, Ж. Боден віддає перевагу суверенній, Бекон обґрунтував в теорії пізнання принцип (державобу-дівничу) концепцію Т.Гоббса якщо не істину, що єдиним джерелом знань є чуттєвий досвід Лейбніц доповнює положенням — "крім витворів було знайти, завдяки діяльності людського розуму,
тобто абсолютній, монархії. На його думку, вона є емпіризму. З цього принципу він виводить пріоритет тоталітарною (диктаторською), то принаймні людини, вплив зовнішнього світу на її органи самого розуму". Розум відкриває суттєве, необхідне, природні принципи суспільного життя. Вважається,
найприроднішою з усіх форм. Подібно до того, як у індуктивного методу і фактично стає його недемократичною. На мою думку, Т.Гоббс не тяжів відчуттів. а чуття — випадкове, емпіричне. Тому і істини що Просвітництво було започатковано в Англії під
Всесвіті над усім панує Бог, а на небі — Сонце, так і фундатором. Він глибоко дослідив характер до тоталітаризму. Він намагався зберегти традицію й Одним з перших, хто піддав змістовній критиці бувають різними: емпіричні — істини факту; впливом філософських ідей Д. Локка., який створив
в людської спільноти має бути один правитель. Проте індуктивного методу наукового пізнання: отримання водночас відшукати в ній місце для нових політичних раціоналізм Декарта, його вчення про розумові — істини теорії. До істин розуму Лейбніц вчення про державу, владу і право.
це зовсім не означає категоричного заперечення загальних положень, загального значення про світ явищ та процесів, зокрема для рівності, суверенітету “природженість ідей”, був Джон Локк. відносить головні положення математики та логіки. Джон Локк (1632 – 1704) – видатний англійський
мислителем окремих елементів аристократич¬ного й шляхом вивчення різноманітних індивідуальних громадянина тощо. Натуралістичний пантеїзм Б. Спінози. Значний Математику і логіку Лейбніц розглядає як головні філософ, природодослідник, матеріаліст. Локк став
демократичного правління за умов монархізму. речей та їх властивостей. Бекон визначив також 23.Раціоналізм раціоналізм Нового Часу внесок у подалання дуалізму Декарта зробив науки розуму, які повідомляють людині про світ, не першим філософом, котрий став на шлях ретельного
Аристократичні елементи можливі, зокрема, тоді, систему “ідолів”, тобто видимих і невидимих Раціоналізм і дуалізм філософських поглядів Б.Спіноза (1632- 1667 р.р.). З точки зору Спінози, світ даний чуттєво. Це науки про "усі можливі світи" (на аналізу і систематизації пізнавальних можливостей
коли правитель призначає на посади лише знатних і перешкод в процесі пізнання істини. Р.Декарта. - це нескінчена природа, матеріальна субстанція (від відміну від філософії, яка визначається ним як наука людини, його судження, висловлені з цього приводу,
багатих. Демократичні елементи з'являються в В його творах можна побачити новий підхід до Видатний мислитель Франції ХVІІ ст. – Рене Декарт лат. – сутність, основа), яку він також називає Богом. про цей дійсний світ). не втратили своєї актуальності і в наш час.
державному управлін¬ні у разі відкриття монархом питання про мету пізнання. Його знаменитий – один з основоположників науки і філософії нового Поняття Бог Спіноза вживає не буквально, воно є 24. Сенсуалістична філософія Локка, Берклі, Юма Основними філософськими працями Д.Локка є:
доступу до посад практично всім вільним і розумним афоризм “Знання – сила” виражає ідею високої ролі часу. своєрідним теологічним прикриттям матеріалізму. Якщо раціоналізм (один з філософських напрямків) “Досліди про закони природи” (1662 – 1664); “Два
індивідам. Найкращою, за Ж. Боденом, є така експерементальної науки, яка приносить людині Р. Декарт – автор дедуктивного методу пізнання і Субстанція, тобто матерія, є причиною самою себе і визнавав розум основою пізнання і поведінки, то трактати про державне управління” (1679); “Досвід
держава, в якій суверенітет належить монархові, а практичну користь. родоначальник філософського раціоналізму. Рене має безліч властивостей. Вона вічна і незмінна, її сенсуалізм представляє напрям в теорії пізнання, за про людське розуміння” (1690); “Думки про
управління має аристократичний і демократичний Б. не заперечував існування Бога. Він вважав, що Декарт (1596 – 1650) – філософ, математик, фізик, властива ідея збереження. Субстанція – це те, що не яким чуттєвість є головною формою достовірного виховання” (1693) та інші.
характер. Таку державу він називає королівською Бог створив світ, але в подальший час перестав механік, фізіолог, народився в родині французького потребує для свого існування чогось іншого – Бога, знання.Сенсуалізм змикається з емпіризмом, котрий Локк спробував в противагу Декарту створити
монархією. втручатися в його справи. Отже, він визнавав дворянина. Р.Декарт – один з творців вищої духу, і т.п. Поняття субстанції Спінози є дуже цінним визначає чуттєвий досвід єдиним джерелом емпіричну (дослідну) методологію пізнання. Для
21. Особливості розвитку філософії Нового Часу існування двох істин: божественної і світської. математики; аналітичної геометрії; сформулював ряд у його філософії, воно відігравало велику роль у достовірного знання. Сенсуалізм – філософське нього не було проблеми стосовно того, звідки
Доба Нового часу - основа становлення нового У поясненні природи суспільства Б. був ідеалістом і законів механіки, зокрема загальний закон дії і подальшому розвитку його наукової філософії. вчення, що визнає єдиним джерелом пізнання беруться знання, де їх джерело. Локк був
філософського напряму - раціоналізму. З ХУІ ст. по виступав прибічником абсолютної монархії, багато протидії, закон збереження кількості руху при ударі Велике значення для подальшого відчуття.. засновником емпіричної філософії. Емпіризм (від
ХІХ ст в Європі закладаються підвалини писав про розвиток торгово-промислових прошарків непружних тіл; у фізіології один з перших описав розвитку філософії мало вчення пантеїзму Спінози. Важливою складовою теорії пізнання Дж. Локка є грец. empeiria – досвід) – філософське вчення, що
раціоналістичної (класичної філософії) в основі якої суспільства того часу. Головною роботою Б. є рефлекторний акт тощо. Згідно з ним Бог не існує окремо від природи, а його вчення про первинні та вторинні якості речей. визнає досвід єдиним достовірним засобом пізнання і
лежить розум та впевненість в його всесильності. “Новий Органон” (1620рр.). Щодо вибору звичайною Основні філософські праці Декарта: “Розміркування розчиняється в ній. З цього логічно випливала Первинні якості їх є об’єктивними, такими, що від применшує значення логічного аналізу - теоретичних
Необхідність появи раціоналістичної філософії - це людиною того або іншого виду поведінки, у тому про метод” (1637), “Роздуми про першу філософію” атеїстична думка про те, що пізнання світу іде не людини, її відчуттів не залежать. Первинними узагальнень. Емпіризм виводить загальний і
заперечення релігійної віри як засобу пізнання числі, девіантного, Бекон був переконаний, що на (1641), “Начала філософії” (1644). через пізнання Бога, а через пізнання самої природи. якостями є рух, спокій, маса, протяжність, твердість, необхідний характер знань не з мислення, а з досвіду.
дійсності, заперечення феодальної ідеології, як нього суттєво впливають такі чинники (так звані Основна риса філософського світогляду Декарта – Тобто Спіноза закликав не до богослов’я, а до зчеплення частинок, час, простір, фігура, кожного Локк доводив, що всі ідеї, всі поняття, котрі людина
засобу осмислення світобудови та життєдіяльності "ідоли") : дуалізм. Дуалізм Декарта виявлявся у його вченні наукового пізнання світу. Виходячи з ідеї існування тіла тощо. Вторинні якості – суб’єктивні, тобто такі, має, виникають внаслідок дії предметів зовнішнього
людини. У кiнцi ХУ1-ХУП ст.у Захiднiй Європi - "ідоли печери" - суб'єктивні симпатії, антипатії та про так звані субстанції. єдиної субстанції, Спіноза стояв на позиції що залежать від людини. Це те, що ми відчуваємо з світу на органи відчуттів людини. Дж.Локк відкинув
настає епоха раннiх буржуазних революцiй. стереотипи конкретної людини; З одного боку, субстанція, як начало, є об’єктивним, гілозоїзму, тобто такого вчення, яке допускає допомогою наших органів відчуття, а саме: тепло вчення Декарта про природженість ідей. Якби ідеї у
Буржуазiя була зацiкавлена в розвитку продуктивних - "ідоли театру" – некритично засвоєні, хибні опінії вічним матеріальним тілом, котре для свого наявність мислення усієї матерії, в тому числі й не тощо. Такий підхід до з’ясування відмінностей людей були б природженими, то тоді вони б мали
сил суспiльства, а отже, в розвитку науки i технiки. інших людей, які призводять людину з слабко існування не потребує причини. Це – протяжна живої. Такої ідеалістичної точки зору дотримуються і первинних і вторинних якостей речей, це, безумовно, однакові погляди на все, мали б однакові ідеї. Однак
Філософія Нового часу-це філософія короткого (XVII розвиненими моральнісними та вольовими якостями субстанція, реальне тіло. зараз і деякі дослідники природи, зокрема серйозний аргумент на користь матеріалістичної цього ми не спостерігаємо, зауважує філософ. Це
- ХУШ ст.), але насиченого глибокими ідеями та до девіацій. З іншого боку, філософ допускав нематеріальну, французький вчений, палеонтолог і філософ Тейяр де теорії пізнання.Основна теза сенсуалізму – “немає тому, що такі ідеї просто не існують.
видатними іменами періоду європейської філософії. Соціально – філософська концепція Т. Гоббса. ідеальну, “мислячу субстанцію”, котра існує Шарден. нічого у розумі, чого б не було раніше у чуттях”. Єдиним джерелом усіх ідей Локк оголосив відчуття
На протязі цього періоду відбулись істотні зміни в Перед мислителями Нового часу гостро постала незалежно, сама по собі. Отже, Декарт визнавав два Монадологія В. Лейбніца. Одним з перших філософів цього напрямку був Дж. людини. Ідеї, набуті на основі відчуттів, лише
баченні проблемного поля філософії. Схематично їх проблема методу, розв'язанню якої присвятили свої незалежних начала – матеріальне і ідеальне. В цьому Ядром філософської концепції Лейбніца є вчення Локк. Дж. Локк (1632-1704) розробив емпіричну матеріал для знання, котрий є первинним. Без нього
можна окреслити так - філософія Нового часу праці батьки-фундатори філософії Нового часу – і полягає його двоїстість, дуалізм. Єдино правильним про "монади" — монадологія. Монада розглядається теорію пізнання. У своєму творі “Розвідка про ніяке знання, ніякі ідеї – неможливі.
зосереджена на вияві та осмисленні умов можливості англієць Ф.Бекон та француз Р.Декарт. Ці мислителі методом пізнання Декарт вважав раціоналізм і як проста неподільна духовна субстанція буття. людське розуміння” стверджує, що усяке знання про Дж. Локк є видатним теоретиком в галузі вчення про
зміни статусу людини в світі, тобто перетворення її розробляли її не тільки в гносеологічному, а й у дедукцію. В теорії пізнання Декарт виступив як Спираючись на відомі з античної філософії докази, світ засноване на чуттєвому досвіді. Розум відіграє державу, державну владу і право.
на володаря, господаря, майстра буття. Філософія широкому гуманітарному контексті. Це вивело їх на реформатор, автор нового наукового методу пізнання Лейбніц заперечує можливість існування єдиної другорядну роль у пізнанні. Розум виступає як “чиста Держава, на думку Дж. Локка природного, а не
Нового часу, завдяки рішучій діяльності її видатних цікаві філософські узагальнення, що значною мірою – дедукції, котра означає виведення пошукових істин субстанції, про яку вчив Спіноза. Лейбніц стверджує, дошка” є “tabula rasa”, яку заповнює чуттєвий досвід. божественного походження, так само як і влада
творців, остаточно підірвала вплив на суспільне сприяло формуванню соціально-філософських на основі інших істин, що вже відомі і встановлені. що поняття єдиної субстанції заперечує можливість Локк заперечує наявність “природжених ідей” короля. Людство народжене вільним і наділено від
життя реакційної церковно-феодальної ідеології, концепцій теоретиків пізнішого періоду, особливо Це щось на зразок математики, коли конкретне існування руху, мінливості буття. Тому він у людському розумінні. Усе що розум має, приходить природи свободою, а влада короля “була дана йому
розчистила шлях для встановлення нових Т.Гоббса, Дж.Локка та Б.Спінози. Універсальну знання отримують на основі деяких загальних звертається до нескінченної множини субстанцій — через відчуття. волею мас”. Державу створюють люди для того, щоб
буржуазних відносин, сприяла подальшому розвитку концепцію “порядку” представив знаменитий принципів, постулатів і аксіом. монад. Монада — самодостатня одиниця буття, Визначаючи досвід як джерело знань, цей досвід запобігти війні між ними. Це – “головна причина
матеріалістичного світорозуміння. англійський філософ Томас Гоббс (1588 – 1679). Декарт сформулював чотири основні правила здатна до активності, саморуху, діяльності. Монада поділяв на внутрішній і зовнішній: внутрішній – це того, що люди утворюють суспільство (державу),
Основні риси філософії Нового часу (ХVІІ – ХVІІІ Славу та визнання Т.Гоббсу приніс написаний у наукової дедукції: — це проста субстанція. Складна субстанція завжди джерело знань про внутрішній світ відмовляючись від “природного стану” Держава
ст.). На завершення теми, слід визначити основні Парижі й виданий у Лондоні 1651 році знаменитий Перше правило – не визнавати істинним нічого, залежна від простих, а тому складне утворення людини; зовнішній – це джерело постачання виникає там, де вільні люди відмовляються від
риси, що притаманні філософії Нового часу. Ними є, «Левіафан, або Матерія, форма та влада. держави окрім того, що з очевидністю пізнається, що не взагалі не можна визнати субстанцією. Тому монади інформації про об’єктивний світ. Вони (зовнішній і природного права на самозахист, від права
принаймні, такі основні риси: церковної та громадянської». До речі, це саме підлягає сумніву. не змінюються під впливом інших монад, кожна з внутрішній досвід) призводить до виникнення тільки особистого покарання насильників і надають це
1. Зв’язок з наукою. Критика схоластики; дослідження принесло йому й безліч неприємностей. Цей сумнів не є переконанням в непізнаванності них є самодостатньою, а отже становить собою простих ідей. Для отримання складних ідей необхідні право суспільству в цілому. Причина переходу від
2. Впровадження в науку експериментальних і У суперечливих політичних перипетіях «Левіафан» світу, а являє собою лише засіб для знаходження самодостатній світ, непорушну гармонію, яка є розумові дії, - співставлення та абстрагування.Процес природного стану людей до утворення держави – це
математичних методів дослідження; викликав до себе різноспрямоване ставлення: від найпершого достовірного начала. Цим є знамените найсильнішою у світі. Як найдовершеніші гармонійні пізнання розділяє на три ступені:
ненадійність, негарантованість їх існування у проти соціальної нерівності, вимагає свободи і пізнавальної діяльності людини. Перш ніж пізнавати У разі, коли дії збігаються з моральним законом, природа, людина, її свобода, законо-мірності щоб буття світу постало і як певна реальність, і як
природному стані. забезпечення повноти юридичних прав. світ, вважає Кант, потрібно пізнати своє пізнання, здійснюються людиною на підставі власної суспільного життя, логіка, право тощо. єдине ціле, вона повинна мати в своїй основі якісно
Людина, на думку Локка, має три невід’ємних права: 26.Місце і роль німецької класичної філософії у встановити його межі і можливості. Це буз великий схильності, їх не можна назвати моральними. Дія Заслуга Гегеля полягала також у тому, що він весь загальне, яке б при всіх своїх змінах залишалося і
право на життя, право на свободу і право на вітовій філософській думці поворот філософії до людини. людини буде моральною тільки в тому випадку, коли природний, історичний і духовний світ уперше подав певним, і єдиним.
власність, набуту особистою працею. Приватна Класична німецька філософія — це філософські Вчення Канта про пізнання спирається на його індивід здійснює її з поваги до морального закону. у вигляді процесу, тоб-то у вигляді руху, змін, у Такий основою буття (тим самим «щось» Гегель
власність за Локком, це результат безпосередньої системи І.Канта, І.Г.Фіхте, Ф.В.И.Шеллінга, концепцію про створення суджень. Знання завжди Етика не повинна будуватися з розрахунку на перетвореннях, у розвитку. Але цей універсальний вважає Об'єктивну ідею. Під об'єктивної ідеєю він
трудової діяльності людини. Г.В.Ф.Гегеля та Л.А.Фейербаха, які були створені у виявляють себе у формі судження, в якій думкою емпіричне щастя. Суперечність між моральною процес він відобразив своєрідно — ідеалістично. розуміє існуючу саму по собі нематеріальну
Мета держави – збереження свободи і власності. другій половині XVIII — середині XIX століть. Вона фіксується відношення чи зв'язок між поняттями — поведінкою людини і результатом цієї поведінки в Гегель вважав, що об’єктивно, незалежно від нас реальність, здатну до саморозвитку і зміни. А
Держава не повинна бути свавільною. Її завдання – була вищим досягненням філософської думки у суб'єктом і предикатом судження. Існують два емпіричному житті не знімається нашою моральною існує абсолютний Дух, як самостійна, універсальна, діяльної стороною об'єктивної ідеї є об'єктивний дух,
видавати закони, карати порушників права, захищати світовому масштабі. Неминуще значення мали її різновиди такого зв'язку. В одних судженнях свідомістю. Не знаходячи справедливого стану речей духовна субстанція світу. Цей абсолютний Дух, як якась все з себе що творить і сама себе
громадян від зовнішніх посягань. гуманістичні ідеї соціального прогресу і свободи. предикат не дає нового знання про предмет у світі явищ, моральна свідомість діє у світі уявному. абсолютна ідея чи розум, постійно розви-ваючись, на перетворююча нематеріальна сила, що належить
Дж. Локк вимагав чіткого розподілу законодавчої та Марксизм високо цінував класичну німецьку порівняно із знанням, яке фіксоване у понятті Існування таких понять, як "свобода", "безсмертя", певному його етапі породжує, «відпускає з себе своє ідеальному світі. У цьому суть об'єктивного ідеалізму
виконавчої влади. Законодавча влада повинна філософію передусім за розробку проблем діалектики "суб’єкт". Такі судження Кант називає "Бог", пояснюється вірою в уявний світ, даний тільки інше» — природу, яка, в свою чергу, розвиваючись, філософії Гегеля. Якщо б цим вичерпувалася
приймати закони. Виконавча влада повинна (Кант, Гегель) і матеріалізму (Фейербах). "аналітичними". У других — зв'язок між суб'єктом і думкам, але неосяжний для думок (трансцендентний породжує «суб’єктивний» Дух — людину, мистецтво, філософія Гегеля, вона б була тільки містичною.
організовувати їх виконання. Теоретичним джерелом класичної німецької предикатом не випливає з розгляду поняття "суб'єкт", світ). Трансцендентність уявного світу буде існувати релігію і найвищий прояв цього духу — філософію. Заслуга Гегеля полягає в тому, що він, аналізуючи
Законодавча влада, прийнявши закони, немає філософії була як вітчизняна філософія, так і а предикат об'єднується із суб'єктом. Такі судження завжди, бо людина не здатна своїм розумом вийти за Обґрунтовуючи ідею розвитку, Гегель сформулював розвиток ідеї і духу, розкриває загальні закони буття
потреби в подальших нарадах, зборах і т.п. досягнення світової філософської думки (раціоналізм Кант назвав "синтетичними". У свою чергу межі антиномічності загальних і необхідних понять. основні закони діалектики, показав діалек-тику реального світу, які можна зрозуміти не тільки
Виконавча влада, навпаки, має потребу в постійно Р. Декарта і Б.Спінози, філософія епохи синтетичні судження поділяються на два класи: в В естетиці він зводить прекрасне до процесу пізнання, довів, що істина є процесом. теоретично, але й раціонально.
діючих органах, щоб виконувати ці закони. Просвітництва). Зрозуміло, що відповідний вплив на одному зв'язок предиката і суб'єкта мислиться "незацікавленого" задоволення. В етиці Кант Розробляючи філософію історії, Гегель перший Гегель поставив перед собою найтяжчу філософську
Такі погляди Дж. Локка мали прогресивне значення. неїспра-вили й тогочасні досягнення природничих відповідно до даних досвіду (такі судження проголошує самоцінність кожного індивіда як підкреслив, що основною проблемою вивчення завдання - зрозуміти, як ці нескінченні і загальні ідея
В них виявлялися прагнення філософа пристосувати наук. називаються "апостеріорними"), у другому зв'язок особистості. соціального буття людини є вивчення діалектики і дух, що охоплюють усі буття, набувають конкретні
уявлення про державу, державний устрій до тієї Класична німецька філософія не становила собою мислиться як незалежний від досвіду, передуючий суб’єктивності побажань кожної окремої людини і предметні форми буття (кінцеве), пізнаючи які ми і
політичної форми правління, котра була встановлена єдиного напряму. Наприклад, Кант бувдуалістом,Фіх досвідові (такі судження називаються 28. Суб*активний ідеалізм (Й.Фіхте) об’єктивності, закономірності створюваної людьми відкриваємо універсально-загальні
в Англії в результаті буржуазної революції 1688 те — суб'єктивним, Шеллінг і Гегель — "апріорними").Кант вважає, що людський розум Й. Фіхте відкидає кантівську "річ у собі". системи суспільних відносин. Гегель критикував закони бутя наявного світу, який нескінченно і, за
року. об'єктивними ідеалістами, Фейербах — пізнає не «речі в собі», явища речей, результат їхньої Він починає своє вчення з безпосередньо даного розуміння свободи як від-сутність всіляких перепон. висловом Гегеля, прогресивно розвивається.
Філософські та соціально-політичні ідеї Дж. Локка матеріалістом. Та разом з тим у філософських дії на органи відчуттів людини, „речі в собі” стають факту – з інтуїції діяльного суб´єкта, або "Я", яке Таке розуміння свободи є «свободою порожнечі», Гегель розумів, що рішення недосяжно, якщо не
мали сильний вплив на подальший розвиток світової системах цих мислителів спостерігається зв'язок, явищем завдяки апріорним формам споглядання поєднує в собі все, що може бути мислимим. Крім говорив він. Гегель підходить до формули свободи як створити теорію діалектики як вчення про загальних
філософії, англійського просвітництва, спрямованого навіть наступність. Особливе місце посідало (простір—час) та апріорним формам мислення вихідного "Я" має бути, за Фіхте, "не-Я", інакше «пізнаної необхідності». закони буття і розвитку світу на своєму власному
проти схоластики, на користь науки, емпіричного, дослідження форм всезагальності, які в Канта і Фіхте (якість, кількість, причинність, реальність та ін.), кажучи, крім "свідомості" повинна бути "природа", Основне протиріччя філософії Гегеля — протиріччя підставі. Але й сама ця теорія не може бути
дослідного знання – проти ідеології феодального розглядалися як форми, притаманні лише людському тобто таким формам, ;і мають поза досвідне крім "суб´єкта" – "об´єкт". Останні впливають на "Я" між діа-лектичним методом і метафізичною сформульована, якщо немає в наявності відповідного
суспільства. мисленню, а в Шелінга і Гегеля — і як форми самої походження. Наступна сходинка пізнання — це і в деякому значенні визначають його діяльність. "Я" системою. Непослідовність його діалектики полягає в методу пізнання, який би дозволяв представити буття
Французьке просвітництво (Ж.-Ж. Руссо, Волбтер). діяльності (духовної, на їх думку, за своєю розум, який, за Кантом, завершує мислення і при відчуває на собі "поштовх" з боку "не-Я", що тому, що вся вона була звернена в минуле і не світу і закономірності його розвитку в неспотвореної,
Просвітництво-культурно-історичний термін, природою). Особливого значення надавалося цьому, не створюючи нічого нового, він заплутується протистоїть йому. поширювалась на пояснення сучасного і істинної формі. Він і створює діалектичний метод
(вперше використали Вольтер і Герде), що відбиває дослідженню проблеми тотожності мислення і буття, у невирішених протиріччях — так званих Фіхте стверджує, що ми не можемо пізнати за майбутнього. Гегель скрізь установив абсолютні пізнання, який носить загальний характер, але
певну епоху розвитку людства, сутність якої полягає відношення суб'єкта і об'єкта, теоретичних форм «антиноміях» чистого розуму. Кант вважає, що таких допомогою понять, яким чином "поштовх" з боку "об межі розвитку: в логіці такою межею є абсолютна особливо важлива для розвитку філософського
в широкому використанні розуму для сус-пільного пізнання, філософських категорій тощо. антиномій чотири, але вирішити їх неможливо, ´єкта" ("не-Я") визначає діяльність нашого "Я", істина; у природі — людський дух; у філосо-фії права знання про буття світу.
прогресу. Просвітництво є продовженням Характеризуючи класичну німецьку філософію, як оскільки кожну з тез, що складають антиномії, можна "свідомості". Це визначення впливу "поштовху" з — конституційна монархія; в історії філософії— його Гегель підкреслює діалектичний характер такого
гуманістичних тенденцій 14-15ст.,але відрізняється правило, вказують на такі її риси: наступність; однаково логічно довести або спростувати. У своєму боку "не-Я" лише безпосередньо відчувається нами, власна філософська система. методу пізнання, який передбачає дотримання
більшим раціоналізмом і критичністю. Головним діалектичність; критичне ставлення до "розсудкової" вченні про антиномії людського розуму Кант але не пізнається. Так, в основі теоретичної Гегель вважав, що розвиток історії завершується, певних принципів у процесі пізнання:
прагненням просвітників було знайти шляхом метафізики і прагнення подати філософію як систему упритул підійшов до розробки діалектичної логіки, діяльності, виявляється, лежить несвідома діяльність. досягши рівня Прусської імперії, після чого історія 1. Все існуюче потрібно розглядати в розвитку і
діяльності людського розуму природні принципи наукового знання ("Науковчення" Фіхте і де протиріччя виступають як необхідна умова Під діяльністю "Я" Фіхте розуміє насамперед вже не розвивається в просторі і часі. Відтак, саморозвитку.
суспільного життя. З цієї точки зору було піддано "Енциклопедія філософських наук" Гегеля); звернен- розвитку знання. моральну поведінку суб´єкта. Мета діяльності філософія Гегеля була консервативною, вона не 2. Все існуюче є суперечлива єдність,
гострій критиці всі наявні форми і відношення людей нядо історіїяк філософської проблеми. У світлі У філософії Канта поєднані матеріалізм(визнання людини – виконання законів моралі, виконання обов давала перспектив для необхідності появи нових «Целокупность», за висловом Гегеля. А протиріччя є
в сфері права, моралі, економіки, політики. Під сучасноїфіло-софської думки впадає у вічі об'єктивного існування «речей у собі») та ідеалізм ´язку. формацій, і через це класики марксизму назвали її джерело всякого руху, розвитку і саморозвитку.
впливом просвітництва розпочались реформи в абсолютизація раціоналістичного підходу і (твердження про апріорні форми споглядання і Так, Фіхте розвинув вчення Канта стосовно примату «кінцем німецької класичної філософії». 3. У всьому існуючому необхідно знаходити зв'язок,
деяких країнах східної Європи, які сприяли недооцінка емоціонально-чуттєвого начала, зокрема розсудку) з агностицизмом (заперечення пізнання практичного розуму над теоретичним. Він відкидає У створенні своєї філософської системи він виходить взаємозв'язок між конкретними явищами, що
створенню і розбудові громадянського суспільства. естетичного відношення людини до світу, мистецтва, об'єктивної дійсності). Це своєрідний компроміс між кантівський дуалізм, повністю переходить на позиції з найпростішою категорії, без якої не можна складають зміст усього існуючого (загального).
Французьке просвітництво порушує проблему за допомогою якого людина осягає буття і переживає матеріалізмом та ідеалізмом. суб´єктивного ідеалізму, приписуючи приступити до теоретичного, а тим більше Тільки через зв'язок з іншим конкретне явище
вдосконалення суспільства шляхом реформ. Велике його сенс. Звідси Кант робить висновок, що речі самі по собі не загальнолюдському "Я" (яке існує в кожній окремій філософського розуміння об'єктивної реальності. (предмет) проявляє і стверджує свою справжню
значення мали твори Монтеск’є(1689-1755),зокрема Класична німецька філософія – розвиток німецької можна пізнати. Ні форми чуттєвості, ані категорії не людині) абсолютну могутність. Воно створює, Такий вихідною категорією є «буття». І дійсно, реальність (діалектика одиничного, особливого,
його “Перські листи” та “Дух законів”, де методом філософії, що охоплює період кінця XVIII – першої становлять собою визначення "предметів самих по формує, усвідомлює себе і всю оточуючу дійсність. приступаючи до пізнання, людина стикається з тим, загального).
порівняльного аналізу описує типи державного половини XIX ст. Для неї характерні такі основні собі". Тим самим обґрунтовується теза про Фіхте пояснює, що його "не-Я" – це не кантівська що поза нами існує світ, про який ми спочатку не 4. Усякий розвиток необхідно розглядати як процес
устрою. Загалом Монтеск’є висував ідею величезного риси: можливість пізнання "речей для нас" та неможливість "річ у собі". У Канта "річ у собі" лежить за межами можемо сказати нічого, крім того, що він існує. Він самозаперечення попереднього стану і в той же час
географічного фактору (територія, клімат, родючість – відродження діалектичної традиції; пізнання "речей в собі", що стає основою нової свідомості. У Фіхте "не-Я" не може існувати як безпосередньо постає перед нами. Тому спочатку збереження визначеності своїй суті, хоча і зміненою.
землі…) в розвитку суспільства. Але він не – перехід від суб´єктивного ідеалізму до об форми агностицизму. незалежна від свідомості "річ у собі". Воно – буття є чисте буття, оскільки ми не маємо в своєму 5. Усякий розвиток є процес все більш багатого
заперечував ролі способу життя, способу ´єктивного на основі діалектичної методології; Етичні погляди І. Канта. "Категоричний імператив". необхідний продукт особливої діяльності свідомості. розпорядженні ніяким знанням про його зміст. «У прояви предметами, об'єктами свого змісту. У чому і
виробництва. Проголосив ідею загального миру. – критика традиційної метафізики і прагнення подати Дуже глибокі думки висловлює Кант і в інших Ця діяльність така, що в той час, коли вона своєму щирому вираженні проста безпосередність є виражається, по Гегелем, прогресивність всякого
Вольтер(1694-1778)в своїх творах “Кандід”, філософію як систему наукового знання; сферах, зокрема в галузі етики. В етичному вченні здійснюється, у нас немає думки про неї. Тому тому чисте буття. Буття і нічого більше, буття без розвитку.
”Філософський словник” та ін. висував ідеї, – звернення до історії як філософської науки і Кант дотримується принципів, які він розвинув у звичайне мислення нічого не знає про її існування, будь-якого подальшого визначення та наповнення », 30.Антропологічний матеріалізм Л.Феєрбаха
спрямовані проти феодалізму та кріпацтва, він застосування Гегелем діалектичного методу в своїй теорії пізнання. воно повинне з необхідністю приймати її продукти за підкреслює Гегель у своїй праці« Наука логіки » [3, т. З Ф. починається період нового злету,піднесення
боровся проти церкви, релігійної нетерпимості, дослідженні історії. Він багато пише про людину як частину природи, про речі, які немовби існують самі по собі, незалежно від 1, с. 126]. А оскільки ми спочатку не маємо в своєму матеріалізму.В світі нема нічого,крім природи,вона
фанатизму, деспотії. Вольтер вважав неминучим 27. Філософські та соціально-етичні погляди людину як кінцеву мету пізнання, а не як засіб для свідомості, і які немовби діють на свідомість. розпорядженні ніяким знанням про зміст буття, то ніким не створена і є причиною самої себе.Природа є
поділ людей на багатих і бідних. Певний час І.Канта будь-яких цілей, тобто визнає самоцінність людини. Фіхте прагнув розкрити діалектику суб´єкта й об саме буття постане як ніщо, з якого і повинно також основою походження людини,а релігія це
мислитель визнавав за можливе поліпшити життя Агностицизм філософії І. Канта Кант ставив питання про співвідношення понять ´єкта, свідомого і несвідомого, роль практики в виникнути «щось». У цьому ніщо повинна бути хибна перекручена свідомість.Він не просто відки-
людей за рахунок так званого “освіченого монарха”, Фундатором німецької класичної філософії був Кант. «людина» і «особистість». Відомий Кант і як творець пізнанні, єдність теоретичного і практичного, передумова, має бути початок, з якого і виникає це дав релігію з порогу,як це робили багато його попе-
тобто вченого, розумного царя чи імператора, але на Його теоретична діяльність поділяється на періоди. вчення про надісторичну, незалежну від умов життя, особистого і суспільного. Протилежності, вчив Фіхте, щось - предметна реальність з певними редників,а дав психологічний аналіз її існування. Такі
схилві свого життя схилився до того, що найкращим Перший період закінчується 60-ми роками XVIII ст. загальну для всіх людей мораль. Він створив учення відносні, теза перетворюється в антитезу, а синтез є властивостями, які ми і можемо пізнати. Тому думки Ф.-це ніби справжній матеріалізм, атеїзм.Але
державним устроєм є республіка. Він залишився У цей час Кант займався переважно природничими про так званий категоричний імператив (закон, розв´язанням протиріччя. Однак діалектика Фіхте дослідження сутності буття є «початок філософії», є його філософія не була послідовно
переконаним в неминучості суспільного прогресу. проблемами серед яких найбільш відомою в науці є повеління), що існує в свідомості людей як Вічний мала суб´єктивно-ідеалістичний характер. Вона та «зберігається» на всіх наступних етапах розвитку матеріалістичною.В розумінні природи Ф.матеріа-
Ж-Ж.Руссо (1712-1778) написав праці “Про його гіпотеза про виникнення Сонячної системи з ідеал поведінки. Наявність такого імперативу надає виводилася з аналізу самодіяльності "Я" і його основа, є те, що залишається цілком іманентним ліст,а в розумінні історії людства-ідеаліст.
суспільний договір”, ”Еміль, або про виховання” та величезної газової туманності. В загальній формі він людині свободу і разом з тим в сукупності створює відношення до "не-Я", яке є, по суті, творінням "Я". своїм подальшим визначень [3, т. 1, с. 128]. Але Великі зміни історії суспільства,вважав філософ,
інші, де торкається питань розвитку цивілізації, стверджував діалектичну думку про те, що природа всезагальний моральний закон для суспільства. Отже, філософія Фіхте — це суб´єктивний ідеалізм, Гегеля цікавить як це ніщо, це чисте буття набуває пояснюються змінами форм релігії.Будучи глибо-ким
держави, моралі. Критика ним наявних порядків має свою історію в часі, відкидав ідею першого Так, що стосується проблеми необхідного та вільного який все виводить і все пояснює з діяльності «Я» як властивості «щось», яке в самій абстрактній формі критиком релігії,що існувала в той час,Ф. На-магався
відрізнялась яскравістю стилю і разючою силою поштовху, тобто в цей період у філософії Канта в діяльності людей, то він вважав, що дана творчого начала. вже є спочатку. створити свою нову релігію,в якій замість культа
слова. Взагалі Руссо помітно схиляється до насолоди переважали матеріалістичні позиції. суперечність — уявна: людина діє необхідно в 29.Об*єктивний ідеалізм і діалектика Г.Гегеля Для фіксування визначеності «щось» необхідна бога буде панувати культ людини і любові, крім
і насолоди і намагається уникнути страждань. З 70-х років починається другий, так званий одному відношенні, вільно — в іншому. Людина діє з Георг-Вільгельм-Фрідріх Гегель (1770—1831 pp.). особлива категорія. Такий категорією Гегель вважає цього,матеріалізму Ф.були притаманні такі риси як
Цивілізація, твердить він, псує людину, погіршує її «критичний» » період, коли у філософії Канта ми необхідністю, оскільки вона з своїми думками, Якщо в цілому характеризувати філософію Гегеля, то категорію «якість», під яким він розуміє стійку метафізичність,механіцизм,він мав споглядальний
природні якості саме завдяки своїй знайдемо і дуалізм, і агностицизм, і ідеалізм. Основні чуттями розміщується серед інших явищ природи і в потрібно сказати, що це найвідоміший філософ сукупність властивостей. Вони становлять і хар-р.В центрі філософії Ф.стояла людина,тому його
раціоналізованості, поміркованості. Поділ праці, твори цього періоду: „Критика чистого розуму”, цьому відношенні підкоряється необхідності світу об’єктивного ідеалізму, який у рамках своєї визначеність, і відмітності явищ (чого-небудь поза філософія була антропологічною і глибоко
який має величезне значення для прогресу, не тільки „Пролегомени”, „Критика практичного розуму”. явищ. Разом з цим людина є моральною істотою. Як об’єктивно-ідеалістичної системи глибоко і всебічно нами існуючого). Більш того, якість, взяте таким гуманістичною.Але людину він розумів
благо ,але й зло, оскільки людина втрачає цілісність. У центрі філософії Канта стоять проблеми теорії моральна істота, вона належить до світу духовного. І розро-бив теорію діалектики. Він зробив спробу чином, щоб воно, будучи розрізнення, вважалося однобоко,тільки як частину природи,як біологічну
Звідси вже крок до визнання проблеми відчуження пізнання. Основне, чим відрізняється підхід Канта до в цій якості людина — вільна. Моральний закон, побудувати теоретич-ну систему, яка повинна була сущим, є реальність [3, т. 1, с. 172]. Ніщо ніби істоту,яка повністю залежить від природи,”панує”
людини в суспільстві. У вихованні Руссо спирався на вирішення цих проблем, порівняно з попередніми який дається лише розумові, це "категоричний остаточно вирішити проблему то-тожності мислення заперечується «щось», перетвориться в «щось», над природою “шляхом покори її”,в той час як
чуття людини, звертався до її щирого серця. В цьому представниками різних філософських систем, полягає імператив", закон, який потребує, щоб кожний і буття. Основні праці: «Наука логіки», залишаючись у межах буття. Але і саме буття стає не людину слід розглядати як єдність біологічного і
він вбачав можливість збереження і розвитку справді в тому, що він здійснив перехід від метафізики індивід діяв так, щоб правило його індивідуального «Енциклопедія філософських наук», «Феноменологія абстрактним, а наявним буттям. Готівковий буття як соціокультурного,”як сукупність суспільних
людяних відносин у суспільстві. Він рішуче виступає субстанції до теорії суб'єкта. Головне, за Кантом, не життя, поведінки ставало правилом поведінки духу», «Філософія права», «Філософія історії» та ін. певна реальність, завдяки якісній визначеності, не відносин”./К.Маркс/. Антропологічний принцип дав
вивчення речей самих по собі, а дослідження самої кожного. У коло його інтересів входили всі сфери життя — існує в готовому вигляді, а стає, оформляється. Але змогу Фейєрбаху по-новому тлумачити об'єкт
пізнання. Згідно з його філософією поняття об'єкта діалектики до аналізу розв. капіталізму в Р. філософських поглядів «слов'янофілів». Завдяки свободу, інші були прибічниками соціалізму в тій чи Заперечення традиційних основ суспільного життя, інтерес до духовних цінностей, визнання теоретичної
першочергово формується у досвіді людського Підкреслюючи, що економічна еволюція приведе до визначальному принципові соборності можлива іншій формі. виражене в працях Чернишевського та його та практичної першості духовного життя над
спілкування. Звідси ~~ першим об'єктом для будь- політ. рев, Плеханов розв. ідеї історії філ.. та сусп.. єдність на основі духовної спільності. Соборність • Чільне місце серед «західників» належить П. Я. однодумця Добролюбова (1836-1861 рр.), названо зовнішніми формами співжиття, моральності, пошук
якої людини є друга людина, тобто "Ти". Таким думки, мат. діалектики, піддає критиці ідеологію проявляє себе у всіх сферах життєдіяльності людини Чаадаєву (1794— 1856 рр.). нігілізмом. І. С. Тургенєв, який придумав цю назву, змістовних творчих основ людського буття.
чином, любов до іншої людини - це шлях до народництва, лег. марксизму, економізму. Діал. та - церкві, сім'ї, суспільстві. Соборність ґрунтується на Світогляд Чаадаєва має яскраво виражений одного разу в бесіді з Чернишевським сказав: «Ви, Спадкоємці ідей, і, зокрема, ідей всеєдності, до яких
визнання її об'єктивного існування, а там самим і до іст. Матер. Вваж. фундаментом наук. соціалізму, так «безумовних», незалежних від зовнішніх форм релігійний характер. Ті, проголошував він, хто Миколо Гавриловичу, просто змія, а Добролюбов - закликали видатні представники російської
визнання існування зовнішніх речей. На почуттях що без революц. теорії немає революц. руху. Такою вираження істинах, які забезпечують існування прагне поєднувати в собі ідеї істини та добра, очкова». інтелігенції Петро Чаадаєв та Володимир Соловйов,
любові ґрунтується внутрішній, для Фейєрбаха, теорією Плеханов вважає марксизм. Матер. церкви протягом усієї історії її розвитку. Ці істини - повинні прагнути пройнятись істинами одкровення. • Найбільш яскравим представником нігілізму був Д. головне завдання філософії вони вбачали у
суспільний зв'язок між людьми, виникає безкорисна розуміння історії, сприйняте Плехановим, сприяло результат їх духовних пошуків. Чаадаєв вважає, що християнське вчення розглядає І. Писарев (1840— 1868 рр. Писарев пояснював формуванні теорії про світ як єдину цілісність з
мораль. Мислитель переконаний, що мораль повинна розробці ним політ. ідеології, права, релігії, моралі, Серцевино всієї соборної свідомості є Нікео, сукупність усього на основі «можливого та поведінку людей егоїстичними нахилами та позиції морально-релігійного досвіду.
замінити ілюзорний зв'язок "Я" з Богом. Любов до мистецтва, філософії. царгородський символ віри, що лежить в основі необхідного переродження нашої істоти». Це проповідував визволення особистості від будь-якого Релігійні та філософські ідеї знайшли своє
Бога, згідно з Фейєрбахом, є лише відчуженою, Одним з най тал. пропагандистів і послідовників ф. віровчення Руської православної церкви (12 догматів означає, що наша стара природа спростовується, і в роду залежності. Робити добро, вважав він, означає відображення в літературі. Пости-декаденти і
хибною формою любові - любові до інших людей. марксизму є Ленін, який вивч. праці Маркса, і 7 таїнств). Соборність може бути зрозумілою та нас зароджується нова людина, створена Христом. бути корисним народу й діставати задоволення від символісти - Олександр Блок, Андрій Бєлий, Валерій
Антропологічний матеріалізм Фейєрбаха - це реакція Енгельса, ф. Гегеля, Фейербаха. Уже першими засвоєною лише православними, а для «чужих і Особливе місце у світогляді Чаадаєва займає його такої діяльності, тобто виконувати роботу вільно, без Брюсов, Дмитро Мережковський - оспівували
на ідеалізм. Фейєрбах не сприйняв ні об'єктивного, ні творами Ленін виступив як послідовний марксист, з непроханих» вона недо різко критичне ставлення до Росії, оскільки «ми не тиску з боку влади. Добро проявляється через людину. Релігійний умонастрій демонстрували
суб'єктивного ідеалізму, але й не побудував позицій матер. розуміння історії критикував ф. ступна. Адже слідом за розколом християнства в належимо ні до Заходу, ні до Сходу, у нас немає виховання таких понять, як почуття обов'язку, щомісячник "Русская мысль" (редактор Петро
послідовного матеріалізму. Проблеми, порушені народництва, показував знач. Революц. перевороту, католицизмі ліквідовано церковну свободу, оскільки традицій того і другого... Самотні у світі, ми нічого справедливості тощо. Струве). У збірниках "Проблемы идеализма" (1902)
класичними німецькими філософами-ідеалістами, у здійсненого Марксом і Енгельсом у ф., підкреслював існує догмат про непогрішність Папи Римського; в не дали світу, нічого не навчили його; ми не внесли Як і Бакунін, проповідував руйнування. «Що може та "Вехи" (1909) Павло Новгородцев, брати Сергій та
філософії Фейєрбаха вирішуються яскраво, хоча Й їх заслуги, особливо у створенні наук. соц.., той же час протестантизм абсолютизує людську жодної ідеї в масу ідей людських...». Пізніше Чаадаєв бути зламане, - говорив він, - повинно бути зламане. Євген Трубецькі, Сергій Булгаков, Микола Бердяєв
багато в чому слабкіше, ніж це мало місце у його аналізував найважл. категорії соц.. ф. Віддаючи свободу, індивідуальне начало, яке руйнує приходить до висновку, що безплідність історичного Варто любити тільки те, що витримає удар. Що та ін. вели полеміку з матеріалізмом та марксизмом.
попередників. Тому й правий Ф. Енгельс, який писав, належне теорії Маркса, що націлила класову церковність. Тільки православ'я гармонійно поєднує минулого Росії є певним благом, оскільки російський розбивається, то мотлох. У будь-якому випадку бий Однією з філософських течій, орієнтованою на
що його матеріалізм був більш дотепним, аніж боротьбу пролетаріату на завоювання політичної свободу та необхідність, індивідуальну релігійність з народ, не скутий скам'янілими формами життя, має праворуч і ліворуч. Це не принесе і не може принести гуманістичний погляд на людину і світ, став
глибоким. По суті, Фейєрбахом завершується влади і організацію соц.. суспільства, Володимир церковною організацією. У православному культі свободу духу для виконання великих завдань шкоди». Писарев мав надію, що соціальний прогрес російський космізм. У руслі цієї філософії проблема
класична німецька філософія. Ленін пише, що не вважає теорію Маркса як щось завдяки церковним обрядам виховуються найбільш майбутнього. Православна церква зберегла буде досягнуто завдяки значному збільшенню людської солідарності майбутнього людства
31. Філософія марксизму закінчене і недоторкане, а навпаки, вважає, що важливі «почуття серця», цього не може замінити християнство в його первісній чистоті, тому вона «мислячих реалістів», які у творенні життя вирішується не так, як у філософії всеєдності, а з
Марксизм, котрий виник у 50-х роках ХІХ століття, є закладено лише наріжні камені науки про теоретичне, умоглядне вивчення віри. може оживити занадто механізоване тіло католицької керуватимуться відкриттями природознавства. інших позицій. За світоглядну основу береться як
радикальною соціально-політичною, економічною і суспільство, людину, про перетворення світу, вказує, • Які всі «слов'янофіли», Киреєвський сприймає церкви. Покликання Росії полягає в здійсненні • Фізіолог І. М. Сєченов (1829-1905 рр.) у своїй книзі релігія, так і наука: мрії про майбутнє стоять поряд з
філософською концепцією, що увібрала в себе що для російських соціалістів особливо необхідна релігію на філософській основі, містицизм поєднує з остаточного релігійного синтезу. Якщо Росія засвоїть «Рефлекси головного мозку» намагався показати, що науковим аналізом, але зберігається постійна для
досягнення в розвитку економіки, політики, самостійна розробка теорії Маркса, тому що теорія палкою любов'ю до Росії та вірою в її велике усе цінне з Європи, то вона стане центром всі акти в житті людей і тварин за походженням є російської філософії ідея єднання людей. У роботах
соціології, науки і філософії того часу. Її авторами дає лише загальні керівні положення. На початку призначення. Акцентуючи увагу на моралі, він інтелектуального життя і почне здійснювати свою рефлексами. Це вчення знайшло благодатний ґрунт у основних представників філософії космізму
сули німецькі філософи Карл Маркс і Фрідріх соціальних перетворень намічалось введення вважає, що на високій стадії розвитку розум накреслену Богом місію. Росії завдяки працям фізіолога І. П. Павлова (1849- Володимира Одоєвського (1803-1869), Миколи
Енгельс. Марксизм виник на певному суспільному самоуправління, відмова від товарних відносин, піднімається до рівня «духовного бачення», без якого • Виникнення «західницького» руху пов'язується з 1936 рр.) та його школи, а також психіатра В. М. Федорова (1828-1903), Миколи Морозова (1854-
ґрунті. Його викликали до життя відповідні історичні тобто воєнний комунізм, заснований на примусовій неможливо обняти істину божественну. Якщо діяльністю гуртка М. В. Станкевича (1813-1840 рр.) Бехтерева (1857-1927 рр.). Останній намагався 1946), Костянтина Ціолковського (1857-1939),
умови, теоретичні джерела і наукові відкриття. праці, насильстві. Невдачі штурмового переходу до об'єднати в одне гармонійне ціле всі духовні сили при Московському університеті, куди входили В. тлумачити все суспільне життя як систему рефлексів; Володимира Вернадського (1863-1945) та ін.
Конкретно-історичними умовами виникнення соціально справедливого, гуманного суспільства (розум, почуття, естетичний сенс, любов, совість, Бєлінський, К. Аксаков, поети М. Кольцов і М. найвищі творчі прояви людського інтелекту він теж обґрунтовується необхідність єднання людей на
марксизму були: утвердження буржуазних привели до глибокої економічної й політичної кризи, прагнення до істини), людина набуває здатності до Лермонтов, М. Бакунін та інші; основна увага там розглядав як умовні рефлекси. основі ідей екологічного змісту. Людське суспільство
суспільних відносин; формування пролетаріату як і Володимир Ленін докорінно переглядає модель містичної інтуїції та споглядання, які роблять приділялась вивченню європейської поезії, музики, 33.Російська релігійно-ідеалістична філософія розглядалося не як випадкове явище у Всесвіті, воно
класу, вихід його на політичну арену; потреба гуманного, соціально-справедливого суспільства, доступною для неї ірраціональну істину про Бога та філософії. Сам Станкевич, виходець з того ж Основи російської релігійної філософії заклав мало стати могутнім фактором у космічній протидії
робітничого класу у теоретичному усвідомленні своєї пропонує нову економічну політику. Головне його відношення до світу. Джерела такої філософії середовища, що і його друзі, був добре обізнаний з видатний російський мислитель Володимир хаосу, у збільшенні ентропії. Науково-технічні
ролі. питання: економічний союз робітників з селянством, Киреєвський знаходить у творах отців церкви. філософією Шеллінга, Гегеля. Він тлумачив Гегеля Сергійович Соловйов (1853 -1900). Син відомого проекти Костянтина Ціолковського стали
Теоретичними джерелами марксизму стали і торгівля з селянством на основі твердого податку. Зверненість до внутрішнього світу людини через не в дусі абстрактного панлогізму, а в дусі історика Сергія Михайловича Соловйова, він фундаментом сучасної космонавтики, технічним
англійська політична економія (Д.Рікардо, Ад.Сміт); Приватник допускався до дрібної промисловості і релігію вимагає від людини здійснення свідомого конкретного ідеалреалізму, що виражає загальну навчався в Московському університеті і духовній доповненням до "космічної філософії". Космосу,
німецька класична філософія (Г.Гегель, Л.Фейербах); торгівлі. Визнавалась кооперація і збереження різних вибору між добром і злом. Поставивши завдання тенденцію російської філософії до конкретизації. академії. Після захисту докторської дисертації заповненому різними формами життя, і людині, її
соціологічна концепція французьких і англійських соціальних спільностей, верств і класів. І головне: розроблення християнського православного • До «західників» належить В. Г. Бєлінський (1811- деякий час працював професором в університетах розуму та творчості відводилося в цих проектах
соціалістів (А.Сен-Сімон, Фурьє). введення державного регулювання комерційних і світогляду, Киреєвський визначив програму 1848 рр.), відомий як талановитий літературний обох столиць, але після публічного захисту учасників основне місце. Виокремлення в російському космізмі
Наукові передумови виникнення марксизму підприємницьких відносин. подальшого розвитку російської філософії у таких її критик. Протягом свого короткого, але діяльного убивства Олександра II вимушений був піти у глобально-екологічної проблематики привело згодом
визначаються досягненнями в галузі природничих 32. Філософські ідеї в стогляді слов*яноіфлів і представників, як В. Соловйов, С. М. і Є. М. життя Бєлінський часто міняв філософські погляди, відставку і до кінця життя займатися філософією і до розробки видатним Вернадським учення про
наук. Ф.Енгельс виділяв в цьому відношенні три західників Трубецькі, П. Флоренський, С. Булгаков та ін. що відображалося в його творах. Він нічого не публіцистикою. Перше уявлення про його оосферу і формування антропокосмічного світогляду.
найбільш видатні відкриття того часу. Це – відкриття Представниками російської філософсько- • Для Аксакова характерна надмірна ідеалізація зробив для розвитку російської філософії, але філософську систему можна скласти уже за назвами 34.Особливості сучасної філософської думки
законів збереження енергії і речовини; відкриття ідеалістичної течії слов'янофільства є О. С. Хом'яков російської історії. Російський народ він вважає справив великий вплив на російську культуру. основних творів: "Виправдання добра" (1897); На сучасному етапі наука орієнтується на розвиток
клітинної будови живих організмів; відкриття (1804-1860 рр.), І. В. Киреєвський (1806-1856 рр.), К. вищим за решту народів саме тому, що в ньому У середині XIX ст. у Росії починає поширюватись "Теоретична філософія" (1899); "Життєва драма інтелектуального, творчого потенціалу людини.
Ч.Дарвіна щодо еволюційного походження живих С. Аксаков (1817-1860 рр.), Ю. Ф. Самарін (1819- найбільше розвинуті загальнолюдські принципи та дух революційного радикалізму, на який вплинули як Платона" (1898); "Смисл любові" (1894) та ін. Розвиток науки в сучасному суспільстві призводить
організмів. 1876 рр.). «дух християнської гуманності». Західні народи соціально-політичні події в Західній Європі, так і Центральна ідея філософії Соловйова - ідея до "вертикальної" інтеграції науки – тенденції до все
Марксистська філософія є результатом усвідомлення • О. С. Хом'яков народився в Москві у дворянській страждають національною винятковістю або її соціальні ідеї К. Маркса і Ф. Енгельса. У 60-х роках всеєдності. У своїй філософії всеєдності він більшого зближення науки з практикою, а у зв'язку з
непримиренних соціальних суперечностей, їх родині. Господарство вела його мати, і пізніше протилежністю - космополітизмом, тобто проповідниками цих нових, матеріалістичних ідей намагався довести, що синтез філософії, науки і цим – зближення між фундаментальними і
теоретичної інтерпретації, узагальнення Хом'яков говорив, що саме їй зобов'язаний вірністю запереченням національного принципу; і те, і друге були Герцен, Бакунін, Чернишевський, Добролюбов, богослов'я надасть можливість створення "цілісного прикладними науками. Поглиблюються процеси
революційної соціально-політичної практики. православній церкві та вірі в російський неправдиве. Писарев, а також знаменитий фізіолог Сєченов (хоча знання", яке через "цілісне суспільство" приведе до диференціації і інтеграції наукового знання.
Безсумнівною заслугою марксизму є матеріалістичне національний дух. Він вчився у Московському Вважаючи, що саме селяни володіють релігійно- в революційному русі участі не брав), їхні погляди "цілісного життя". Цілісне життя встановить живу й Результатом диференціації є поява окремих
розуміння історії, яка полягає у: університеті на фізико-математичному відділенні, моральним світоглядом завдяки православній вірі, зіграли значну роль у становленні світогляду істинну єдність Творця і творіння, посередником між теоретичних систем і виділення їх в самостійні галузі
- марксизм стверджує, шо основою три роки служив у кавалерії, в 1828 р. брав участь у Аксаков пише, що у вирішенні соціальних питань російських марксистів, зокрема В. І. Леніна. якими виступить так звана світова душа, або Софія. науки із своїм предметом, мовою і методом.
життєдіяльності людини і суспільства є економічна російсько-турецькій війні. Багато їздив по Європі, в вони керуються справедливістю та бережуть інтереси Почав Бакунін розробляти свою теорію анархізму. Звідси виникає "вільна теократія", котра, за Диференціація наукового знання супроводжується
сфера, процес виробництва, в який люди вступають 1847 р. зустрічався з Шеллінгом, намагався вияснити всієї общини в цілому і кожного окремого члена Суть її в тому, що інтелектуальне визволення Соловйовим, повинна бути створеною на основі його інтеграцією, яка являє собою не просто
об’єктивно, тобто незалежно від волі. його інтерпретацію християнства. Літературну общини. Сучасники вказували, що за те, що він особистості можливе на основі атеїзму та об'єднаного християнства в церковно-монархічній об'єднання існуючих систем в дещо інше, а
- Згідно із матеріалістичним розумінням історія спадщину Хом'якова складають переважно поеми, приписував російському народові надмірно високі матеріалізму; соціальне та економічне визволення державі. Етика її громадян має базуватися на основі прагнення запозичити один у одного методи, мову
розвитку людства класифікується як суспільно- трагедії, політичні та релігійно-філософські статті. якості, Аксакова можна назвати «демократичним досягається через скасування спадкової власності, загальних моральних цінностей "абсолютного добра", для дослідження.
інформаційний процес. Основна праця - «Думки про питання загальної альтруїстом» і проповідником «містичного передачу землі общинам трудівників, а фабрик і поширених свого часу Христом. Сучасна наука характеризується виникненням
- марксизм визначає джерело розвитку суспільно- історії». демократизму». капіталів - асоціаціям робітників, ліквідацію шлюбу Ще одним представником цього напряму є Микола метатеорій і метанаук, прагненням усвідомити
економічної формації і цим джерелом є класова Усі філософські погляди Хом'якова (як і інших • Ю. Ф. Самарін присвятив своє життя політичній і та сім'ї й організацію суспільного виховання дітей. У Бердяєв (1874- 1948). Коло його інтересів основи, на яких базуються наукові теорії.
боротьба. «слов'янофілів») спираються на православно- громадській діяльності, багато уваги приділяв своїх книгах Бакунін стверджував, що вільним людям зосереджується на питанні пошуку засобів духовного Сучасне наукове знання набуло вкрай абстрактного
- Формою переходу від однієї суп.-екон. Формації російський напрям у громадській думці Росії. питанню походження релігії. Як усі «слов'янофіли», державна влада не потрібна, все суспільство в цілому оновлення та самоідентифікації суспільства і характеру, оскільки важко встановити зв'язок його
до іншої є революція. Людина - обмежена істота, наділена раціональною особливо старшого покоління, був прибічником повинно бути вільною спілкою вільних общин, а сенс особистості, проблемах історіософії, антропософії та понять з об'єктивною реальністю. Проте це не
- Маркс дає цілком працездатне визначення волею та моральною свободою. Ця свобода означає самодержавства, яке, стверджував він, для виконання розвитку власної особистості люди повинні вбачати в персоналізму. Джерелом філософських побудов він зробило його менш практичним.
комунізму, як мети соціального розвитку, вибір між любов'ю до Бога та самолюбством, між своєї історичної місії дістає підтримку Бога. допомозі одне одному (теорія гуманного егоїзму). вважав християнське віровчення з акцентом на Наукове знання можна характеризувати як системне,
стверджуючи, що комунізм - це такий етап розвитку праведністю та гріхом. Цей вибір визначає остаточне Виходячи з вирішальної ролі соборного начала, • Світогляд Чернишевського сформувався під містичному світосприйнятті. Основні філософеми динамічне, теоретичне, яке відображає закони,
людства, таке суспільство, у якому найбільш повно відношення обмеженого розуму до його «слов'янофіли», немовби відсторонюючись від впливом французького матеріалізму XVIII ст., Бердяєва такі: укоріненість особистісного, передане мовою науки і може бути перевірене
реалізується сутність і сенс людини. першопричини - Бога. Оскільки всі люди історичних реалій, розглядали народ як набір філософії Гегеля, соціалістичних вчень Прудона, історичного та соціального буття в Бозі, примат практикою.
Плехановим було створено комуністичне вчення про перебувають у стані дійсного чи можливого гріха, то постійних ідеальних якостей, тобто виділяли в ньому Сен-Сімона, Фур'є, особливо філософії Фейєрбаха. У свободи над Богом та буттям. Для Бердяєва У сучасних умовах на розвиток знання філософія
роль особистості в історичному процесі, де головна тільки Божа милість спасає всіх від гріха. Саме тому певну незмінну «духовну сутність», субстанцією якої двадцятирічному віці Чернишевський став важливими атрибутами відносин Бога й людини є впливає як метод, так і теорія знання. Аналіз знання
роль відводиться видатній особистості. боголюдина Ісус Христос, носій праведності Вічного виступає православ'я й общинність. Великі матеріалістом, атеїстом, республіканцем-демократом творчість, екзистенція і свобода. Свої погляди він як форми осягнення об'єкта завжди був
Розв. Маркс. Філософії Плехановим та Леніним. Отця, пробуджує у людині повне усвідомлення своєї особистості - представники народного духу та їхня і соціалістом. Основною метою життя стало виклав у працях: "Філософія свободи" (1911), "Смисл найважливішим завданням філософії.
З Плеханова поч.. якісно новий етап в іст. Рос. соц- вини і разом з тим є безмежною любов'ю Отця. Він велич залежать від того, наскільки вони зуміли знищення монархії шляхом безжальної селянської творчості" (1916), "Смисл історії" (1923) та ін. Знання, його форми і закони є результатом
філ. думки, що зв’язав її з зхєвроп. К-ою. Тривала об'єднує себе з кожним, звертається по допомогу до виразити прагнення народу. Таке розуміння ролі революції. Важливий вклад у розвиток російської релігійної матеріальної взаємодії суб'єкта і об'єкта, що виступає
еміграція у Швейцарії дозволила Плеханову глибоко Отця і любить його правду, а правда полягає в його особи приводить їх до висновку, що монархія - В галузі етики Чернишевський був прибічником філософії внесли і такі філософи, як Микола Лоський в формі практики. Суть знання можна виразити
вивч. марксизм, перекл.. росі. мовою «Маніфест Ком. тілі - церкві. найкраща форма правління для Росії, оскільки цар теорії «розумного егоїзму»: розумна людина розуміє, (1870-1965), Павло Флоренський (1882-1937), Семен формулою: діяльність суб'єкта, що осягає предмет,
партії», та ін. Плеханов досл. і розв. Матер. Основний принцип церкви не в підкоренні зовнішній (Михайло Романов) одержав владу не від Бога, а від що її особисте щастя збігається із загальним Франк (1877-1950), Лев Карсавін (1882-1952), Іван об'єктивну реальність у певних формах. У знанні
розуміння історії, діалектику свободи та владі, а в соборності. Поняття соборності — народу шляхом виборів. «Західників» мало цікавила добробутом. Найбільш переконливо Чернишевський Ільїн (1882 - 1954), Олексій Лосев (1893 - 1988) та ін. можна виділити декілька зв'язаних між собою сторін:
необхідності, доводить застосовність категорій важливий методологічний принцип релігійно- релігія. Одні з них високо цінували політичну викладає свої етичні погляди в романі «Що робити? » Це мислителі різних поглядів, але всіх їх єднає 1) об'єкт, даний у мисленні;
2) діяльність суб'єкта, спрямована на об'єкт; самостійне дослідження реальності, не має права на положеннями та поняттями. Безглуздими Ефілософія,яка стала единим з провідних людському житті як любов до ближнього. Бути витвори староруської писемності — "Повчання
3) результат цієї діяльності - форми мислі, в яких існування. положеннями і поняттями є всі філософські філософських напрямків20ст.головною формою релігійним — означає наслідувати приклад Христа. Володимира Мономаха", "Моління Данила
виступає об'єкт. Конт проголосив рішучий розрив з філософською положення і поняття, оскільки вони є найбільш сучасного філософського гуманізму. Екзистенціалізм По-друге, з точки зору ліберальних теологів, релігію Заточника", "Ізборники" Ярослава Мудрого тощо.
Об'єкт, що існує поза свідомістю, є предметом наук, ("метафізичною") традицією. Він стверджував, що загальними і не піддаються верифікації (перевірці) і – провідни йнапрям філософської думки ХХ ст.., слід розуміти як основну, провідну частину культури. Яскравим прикладом історичної орієнтації думки
що дають нам знання про об'єктивну реальність. наука не потребує філософії, яка б стояла над нею. не можуть бути зведені до первинних, атомарних який осмислює проблему людини, її сутності й І, по-третє, прихильники ліберального того часу є "Повість часових літ" з її основним
Діяльність суб'єкта, або, іншими словами, мислення Однак це не виключає існування синтезу наукового висловлювань, що фіксують конкретний факт існування, буття у світі, можливостей і перспектив протестантизму намагались замінити догматичний питанням: "Откуда есмъ пошла руськая земля?"
як суб'єктивна діяльність - це предмет психології і звання, за яким можна зберегти стару назву реальності. свободи та відповідальності. метод у теології історичним. За допомогою цього Таким чином, середньовічна українська думка
суміжних з нею наукових дисциплін. Форми ж "філософії". Так, філософія зводиться до загальних Згідно з цією логікою безглуздо, наприклад, Екзистенціалізм виник на початку 20 ст. в Німеччині, методу, на їхню думку, слід історично підходити до зосереджує свою увагу на людині й має переважно
осягаючого мислення, що приводили його до висновків із природничих і суспільних наук. Її говорити: "є матерія", "немає матерії", "матерія Франції, Італії, набувши великого впливу в усьому християнства, тлумачення біблійних текстів тощо. антропологічний зміст. Її загальна структура має
об'єктивної істини, завжди були предметом претензії на розкриття причин і сутності процесів чи первинна, свідомість вторинна" або питати "чи є світі, особливо серед інтелігенції. Біля джерел цієї ф- Бердяєва хвилює проблема теодицеї, тобто такий вигляд: змістом життя людини є боротьба
філософського аналізу. На основі вивчення знання з явищ, за Контом, мають бути викинуті з науки. Наука Бог?" і т. ін. Аналогічно безглуздими є поняття фії був С.К”єркегор (1813-1855рр.), а серед примирення зла світу з існуванням Бога, що для добра і зла, тобто мораль; моральна сутність людини
цього боку установлена така його важлива не пояснює, а лише описує явища і відповідає не на "капіталізм", "комунізм", "боротьба за мир", російських філософів – М.О.Бердяєв (1884-1948 рр.) нього також зв'язана з проблемою волі. Бердяєв розгортається в історії, сенс якої у вдосконаленні
особливість, як категоріальний характер. питання "чому", а на питання "як". Реальне знання "людство", "фашизм", "безробіття", "суспільний Основною категорією екзист. є категорія, або вважає, що “Бог присутній лише у волі і діє лише людини і людства в цілому; а історія охоплена і
Знання не може починатись ні з чого. Для дає лише відчуття, фактичне існування чуттєвих прогрес" тощо. Тому що ці "псевдоположення" і екзистенція, що ототожнюється з суб”єктивними через волю. Така концепція волі важко примиренна з просякнута релігією як світоглядною формою
теоретичного оволодіння об'єктом людині мало мати речей. Позитивне виявляється тотожним змісту "псевдопоняття" не верифікуються. переживаннями людини, оголошується первинною розумінням Бога як істоти Абсолютного. Тому що духовності.
перед собою цей об'єкт, практично взаємодіяти з ним. "відчутно-фактичного" існування. Але ігнорування З цих позицій логічні позитивісти й етику називають щодо буття, а буття суспільства вторинним. воля не створена Богом, він не має владу над волею. Оскільки людині приділяється не менше уваги, ніж
Їй потрібні засоби, що допомагають у певних формах питань причинності, сутності виникнення, псевдонаукою, оскільки моральні висловлювання не Дійсність – це внутрішній світ. Екзистенція не може Воля первинна стосовно добра і зла, вона обумовлює Богові, даний світогляд в його українському варіанті
осягнути об'єкт. Такими засобами виступають досвід становлення дійсності va інших філософських піддаються безпосередній емпіричній перевірці. бути пізнана, зрозуміла, пояснена. Вона можливість як добра, так і зла. Він абсолютизував можна вважати доцентровим. А стародавню
пізнання світу, який закріплений у мові. проблем привело до розвитку агностичного вчення У зв´язку з тим, що неопозитивізму не вдалося ірраціональна в людському Я, людина є конкретною і волю, відокремв її від Бога і людини. антропологію, або антропологічну орієнтацію
До початку кожного акту процесу мислення людина про непізнаваність об´єктивної реальності, в сутність віднайти наукових критеріїв оцінювання неповторною особистістю. Екзистенціалізм У царині філософії Флоренський виявив себе як світогляду, з погляду на її складність, не
озброєна попереднім досвідом пізнання, виробленим якої можна проникнути лише за допомогою релігії висловлювань, починається новий цикл пошуків, протиставляє людині суспільство як щось чуже, релігійний мислитель. Власну філософську систему, розчленованість моралі, релігії, історії, вчення про
понятійним апаратом, за допомогою якого вона (зокрема, на думку Спенсера), а не за допомогою неопозитивізм вступає (кінець 50-х – початок 60-х pp. вороже, абсурдне, що руйнує внутрішній світ яку Ф. називав “конкретною метафізикою”, він людину можна назвати синкретичною. основні
намагається зрозуміти нові закономірності і науки. XX ст.) до нового етапу свого розвитку – індивіда, його свободу. розглядав як щабель до майбутнього цілісного риси, що притаманні філософії України. Ними є
властивості об'єктивної реальності. Таким чином, У кінці XIX ст. позитивізм переживає кризу, постпозитивізму. Жити як усі – значить втравчати свою індивідуаль- світогляду, що синтезував би інтуїцію і розсудок, принаймні такі:
поняття виступають не тільки результатом пізнання викликану прогресом природничо-наукового знання, Білявитоків постпозитивізму стоїть австрійський ність, свободу. Звідси пафос нонконформізму, заклик розум і віру, філософію й богослов’я, науку й - відображення у давньоруській філософії віри у
людиною об'єктивної реальності, а і як засіб, апарат докорінним переглядом понять у фізиці на межі XIX– філософ Карл Поппер (1902–1994) – автор концепції до бунту у деяких екзистенціалістів (Сартр, Камю). мистецтво. власні сили і здібності етносу, прагнення до єднання
мислення, на основі якого здійснюється освоєння XX ст. Адже прогрес науки заперечував і знецінював "критичного раціоналізму". К. Поппер зробив спробу Крайній індивідуалізм неминуче призводить до 38 .Зародження та особливості укр.філософської усіх руських земель;
нею нових об'єктів, їх властивостей і ті "синтетичні" узагальнення, що розглядалися подолати труднощі, що виникли в логічному розчарування, до асоціальності. Екзистенціалісти не думки - суттєве релігійне забарвлення давньоруської
закономірностей. Більше того, без цього апарату позитивізмом як вічні і незаперечні надбання науки. позитивізмі і які пов´язані з абсолютизацією ролі визнають ніяких загальних принципів моралі, вони Українська філософія починається, на відміну від філософії;
людське мислення взагалі не може функціонувати, На зміну так званому "першому позитивізму" емпіричних даних людського пізнання (суб´єктивно вважають, що кожна людина сама вирішує, що слід античної, не з натурфілософії, а з антропології. - переважання у філософській думці Київської русі
без категорій не можна пов'язати між собою навіть приходить "другий позитивізм". витлумачених факторів). Він запропонував замінити вважати моральним чи аморальним. Давньогрецька міфологія перейшла в морально-етичної проблематики, співзвучної з
двох фактів. Це змусило знову підняти питання про місце "верифікацію", метою якої є встановлення істинності Основні ідеї екзистенціальної філософії: натурфілософію, давньоруська — в християнську християнськими цінностями;
Філософія, виходячи з того, що процес мислення філософії в системі наук. тверджень шляхом їх підтвердження фактами, так 1) Існування передує сутності. Людина народжується релігію, яка містила в собі й генетично, і - дуалізм і пантеїзм української філософії XVIII ст.;
відбувається на понятійній основі, вирішила декілька Перетворений позитивізм вступає в новий, другий званою фальсифікацією, тобто пошуками фактів, які лише потім усвідомлює своє внутрішнє «Я» і до концептуально етику, історію, антропологію, - "філософія серця" як самобутня інтерпретація
завдань, що витікають із цього факту: етап свого розвитку – емпіріокритицизм (махізм). не підтверджують, а спростовують певне твердження. кінця свого життя переживає і сама творить своє філософію, логіку. Світоглядною формою тут була єдності розуму, волі, почуття людини, як засіб
1) виявила найбільш загальні поняття, необхідні для Творцями його стали Ернст Мах (1838–1916) і Ріхард Так, К. Поппер заявляє, що факти не можуть справжнє, єдине і неповторне існування. 2) Людина релігія, основним змістом — людина, а в людині — пізнання, долучення її до вищого, позаземного
мислення, не про якийсь окремий об'єкт, а про Авенаріус (1843–1896). Класичним ньютонівським підтверджувати жодного теоретичного положення, відповідає не тільки за себе, але й за всіх людей. 3) мораль, контекстом же їхнього сукупного буття божественного світу;
об'єктивну реальність узагалі; уявленням про абсолютний простір, час, рух, силу але здатні їх спростовувати. Будь-які твердження Людина приречена бути вільною. Немає нічого і постала історія людства. Через ставлення до Бога - захист інтересів трудящих, боротьба проти їх
2) розкрила природу цих понять як відносно до тощо Мах протиставив релятивістське розуміння цих негайно руйнуються як тільки з´являється хоча б нікого, що може виправдати людину і виправити її людина центрує все в собі, бо для неї завжди соціального і національного гноблення;
об'єктивної реальності так і до практичної діяльності категорій, стверджуючи, що вони суб´єктивні за один факт, що їм суперечить. Доказ цьому – доля помилки. найбільш цікаве й суттєве — це вона сама, Бог же — - сьогодні в Україні відбувається певне відродження
людини; своїм походженням. Світ, на думку Маха, є вислову "всі лебеді білі", який було спростовано, 35. Проблема свободи в екзистенціоналізмі. дзеркало, в якому вона себе пізнає. Відсутність філософії, оновлення її проблематики, зростання
3) показала їх функціонування у процесі мислення, їх "комплексом відчуттів", а тому: завданням науки є коли став відомий факт наявності в Австралії чорних Важливою рисою екзистенції є націленість на натурфілософії як певної стадії розвитку думки професійного рівня філософів.
роль у досягнення об'єктивно істинних результатів. лише опис цих "відчуттів". лебедів. майбутнє, наявність у сучасному бутті проекту свідчить про відсутність знання як самодостатньої 39. Розвиток філософії в духовній культурі
Проблема відношення категорій мислення до Р. Авенаріус центральним поняттям філософії вважав Таким чином, попперівський критичний раціоналізм майбутнього. Екзистенція — це можливість бути цінності; знання тут має моральний, корисний сенс Укрвїни 14-17 ст.
об'єктивної реальності не може бути вирішена без досвід, в якому він прагне розчинити протилежність – механічна заміна верифікації фальсифікацією. Це іншим, постійний вибір між різними проектами для людини — пізнання Бога і себе, релігійно- Отже, на першому етапі філософування в Україні
розкриття їх генезису і ролі в ньому матеріальної матерії і духу, фізичного І ПСИХІЧНОГО. Вчення призводить до відмови визнання об´єктивної істини. майбутнього. У цьому виборі власного майбутнього, морального, людяного змісту історії. антропологія об'єднує всі інші напрями думки —
практичної діяльності. Категорії, як всі інші поняття, Авенаріуса про "принципову координацію" ("без суб Навіть сам термін "істина" замінено терміном на думку екзистенціалістів, виявляється свобода Ця особливість української філософії визначалася натурфілософію і космологію, мораль, історію, сама
не існують у самій дійсності і не дані одвічно в ´єкта немає об´єкта і без об´єкта немає суб´єкта") "виправданість". людини. Сартр, який приділяв особливу увагу прийняттям християнства з Візантії, звідти ж ішла ж вона осмислюється в контексті релігії. Ключовим
розумі як його форми. Вони виникли у процесі відкидає об´єктивну реальність, що існує поза і По суті, фальсифікація не поривала з проблемі свободи, вважав, що вона є невід´ємною література — переважно релігійна. Прилучення тут є відношення "людина — Бог", а вся філософія,
оволодіння людиною явищами, силами природи і незалежно від свідомості. Об´єктивну неопозитивізмом, логічним позитивізмом, як це складовою людського існування. Свобода — це вибір наших предків до християнства було й прилученням оскільки вона тут є, це — релігійно-моральнісна
суспільства, вони є результатом усього пізнання світу істину.Авенаріус підміняє біологічною цінністю за прагнув довести сам Поппер. Фактично, він займався самого себе, свого проекту і відповідальність за їх до відповідної писемності — це два боки одного антропологія. Філософія відіграє функцію способу
і його практичного перетворення. Об'єктивність їх "принципом найменшої витрати сил". підчисткою, а не критикою філософських концепцій, здійснений вибір. Людина, на його думку, абсолютно процесу. життєдіяльності, мудрості, а не суто об'єктивного
змісту доводиться впровадженням у життя Спроби тлумачити реальність як відчуття та що розроблялися неопозитивістами. вільна, визнати залежність (детермінацію) її вчинків Нова релігія входила в душі поступово, не зразу знання, відокремленого від людини. Зі становленням
результатів теоретичного мислення, що функціонує переживання призвели до краху емпіріокритицизму На відміну від класичного раціоналізму XVII– XVIII від природи, характеру чи навіть Бога — значить витіснила язичництво, а певною мірою воно в професійної філософії в XVI—XVII століттях в
на основі категорій. Коли суб'єктивний світ (другого етапу позитивізму). На зміну йому ст. критичному раціоналізму Поппера чужа замахнутись на її свободу, на специфіку її переробленому вигляді залишилося назавжди. Україні даний синкретизм розпадається. Це є
перетворюється в об'єктивний світ речей і явищ, приходять нові види позитивістської філософії – впевненість людини в її можливості пізнати екзистенції, звести її до стану речі. В будь-якій Пережитки його зумовлювали більшу увагу до наслідком освіти, спеціального вивчення філософії,
мислення і його категорії знаходять підтвердження неопозитивізм і постпозитивізм. навколишню дійсність. Тотальний критицизм ситуації існує вибір, у кожному випадку людина земного життя, соціально-політичних реальностей, освоєння ідей Ренесансу і Реформації, подальшого
своєї об'єктивності і всезагальності. Неопозитивізм формується у 20-ті роки XX ст.. Його Поппера переростає в ірраціоналізм, оскільки він може вибрати смерть, і в цьому вияв її свободи. Але, історії руської землі. поступу власного змісту під впливом соціальних і
На основі категорій утворюються нові наукові основні ідеї викладено в книзі австро-англійського піддає сумніву здатності людського розуму. вибравши життя, вона повинна нести всю Дослідники зауважують малий інтерес до проблем наукових зрушень у Західній Європі і в Україні.
поняття, теоретично осмислюються, філософа Людвіга Вітгенштейна (1889– 1951) Філософія Поппера суперечлива. Ідеалістичні вправи відповідальність, яка випливає з цього вибору. природи. "Космологічні й натурфілософські Неправильно, що весь перший період (XI—XV ст.) є
екстраполюються дані досвіду, поєднуються "Логіко-філософський трактат" (1921). Це – в його філософії співіснують з глибокими думками Сартра мало цікавлять соціально-політичні свободи. проблеми як такі мало цікавили Іоанна Екзарха, як і більше історією навчання філософії, аніж історією
результати пізнання, досягнуті в різний час різними своєрідний маніфест неопозитивізму. про рух та роль пізнання суб´єктивного світу Головну увагу він приділяє екзистенціальній свободі. будь-якого іншого мислителя раннього філософії, як вважав Д. Чижевський. Дійсне навчання
способами, і, здавалося б, такі, що не мають Вперше ідеї неопозитивізму чітко проявилися в людини. На екзистенціальному рівні, на його думку, вільний середньовіччя. Бог викинув із себе буття світу і відбувається в Острозькому освітньому центрі, в
відношення одне до одного. Творча здатність розуму діяльності Віденського гуртка, на основі якого Говорячи взагалі про філософію Поппера, слід навіть раб, ніхто не в силі знищити можливості його людини з певною метою. Світ він створив для братських школах, Києво-Могилянській академії.
базується на синтезі, а останній базується на сформувалася течія логічного позитивізму. Тут чітко підкреслити, що вона не вийшла за межі вибору. породження в ньому людини, а людина з'явилася для Філософія саме тепер стає професією і як така
категоріях мислення. Але категорії здатні не тільки простежується еволюція позитивізму від позитивістських принципів, хоча і є їх своєрідним 37. Релігійна філософія пізнання і шанування свого творця... Пізнання світу підпорядковується розподілові праці —
спрямовувати думку на утворення нових понять і обґрунтування наукового знання до аналізу мови, розвитком. За ці межі не вийшли й інші представники (Неотомізм) як вияв сокровенних, вічних ідеальних прикмет розчленуванню синкретичної думки на складові
теорій у науці, а і оволодівати ними, змінювати висловів людини, з яких виводиться сутність світу і "критичної" опозиції позитивізму і неопозитивізму, Неотомізм одна з найавторитетніших течій у потойбічного буття, краси та мудрості частини, які утворюють певні дисципліни.
власний зміст, утворювати нові категорії. самої людини. Тут під виглядом очищення філософії які в філософській літературі отримали назву філософії, офіційна філософська доктрина Ватикану. першопричини, що в ньому містяться, — ось основне Становлення нового світогляду охоплює великий
Тільки таким способом мислення здатне долати межі від "псевдопроблем" і "псевдовисловлювань" "постпозитивізму". Релігійною називається філософія, основоположні завдання мислителя тієї епохи, який роздумував над проміжок часу, від зародження ідей гуманізму (XV—
в пізнанні світу, осягати такі його об'єктивні усуваються з неї суто філософські проблеми. 36. Екзистенціалізм або філософія існування – ідеї якої визначені релігійним світорозумінням. питаннями природознавства". "А па відміну від початок XVI ст.), їх утвердження (друга половина
властивості, які раніше здавались неосяжними На думку неопозитивістів, очищенню філософії ірраціоналістичний напрямок сучасної західної Неотомізм базується на вченні Фоми Аквінського, космологічної і натурфілософської XVI — початок XVII ст.) разом з реформаційними
35.Філософія позитивізму сприяє розроблена ними процедура верифікації філософії. Попередником сучасного екзистенціалізму центральним принципом якого є принцип гармонії проблематики ...питанням антропології вони ідеями до розвитку ренесансних та просвітницьких
Як особливий філософський напрямок позитивізм (перевірки). Вона передбачає перевірку вважається датський філософ С. К´єркегор (1813– віри та розуму. Неотомісти розрізняють два джерела приділяли особливу увагу, намагаючись всебічно ідей в діяльності Києво-Могилянської академії (друга
склався у 30-х роках XIX ст. Перші положення висловлювань (термінів), безпосереднє порівняння 1855). Як напрямок екзистенціалізм виникає на пізнання — природний розум (науку) і божественне розкрити своє розуміння сутності людини, з'ясувати половина XVII — перша половина XVIII ст.). Хоча
позитивізму сформулював французький філософ пізнавальних образів з фактами об´єктивної початку 20-х років у Німеччині та Франції. Його одкровення. сенс і мету свого існування". В. С. Горський зазначає чітких періодів Відродження, Реформації і т. д. тут
Огюст Конт (1798–1857). Співзвучні їм були реальності. За Вітгенштейном, світ є сукупністю найбільш відомими представниками е М. Хайдеггер Представники неотомізму демонструють послідовну зверненість давньоруських книжників до немає, але існує тенденція переважання тих чи інших
положення англійських філософів Джона Стюарта фактів, і тому він є універсумом мови. У зв´язку з (1889–1976), К. Ясперс (1883–1969), Ж.-П. Сартр прихильність до креаціоністського світорозуміння і злободенних питань політичного життя, відсутність у настановлень — ренесансних, Нового часу,
Мілля (1806–1873) та Герберта Спенсера (1820– цим завданням філософії е чіткість висловлювань, (1905–1980), Г. Марсель (1889–1973), А. Камю стверджують, що основу всього існуючого становить них нахилів до абстрактних філософських роздумів просвітницьких. А загальна змістова тенденція
1903). речень. Так, функцією філософії е роз´яснення (1913–1960), X. Ортега-і-Гассет (1883–1955) та ін. тотальність чистого божественного буття, яке поза зв'язком з актуальними питаннями суспільного полягає у тому, що філософія поступово все більше
Основним принципом позитивізму є твердження: діяльності людини в мовному світі. Філософія – це не Засновником Е вважається нім.філософ Мартін породжує багатоманітність творення. життя, а звідси — переважання у вітчизняній зосереджується на проблематиці людини, як
справжнє, "позитивне" (Конт: "слово "позитивне" теорія, а діяльність, метою якої є чіткість Хайдер(1889-1976)який у своїй книзі “Буття і Початок розвитку протестантської філософської суспільній думці інтересу до проблем філософії переконливо показано у книзі "Філософія
означає реальне, на противагу химеричному") знання висловлювань. час”(1927)сформував філ.вчення головним понят-тям теології поклала ліберальна теологія, засновником історії, до моральної проблематики, питань Відродження на Україні" та інших працях.
можна одержати лише як результат окремих Всі висловлювання і поняття, на думку якого стала “екзистенція”-людське існування. А ідея якої був Ф.Шлейєрмахер. Ліберальна теологія соціально-політичного буття3. С. В. Бондар
спеціальних наук та їх синтетичного поєднання, а Вітгенштейна, розподіляються на осмислені (істинні) “Нової міфології”висунута нім.романтика-ми,ще в позначена, по-перше, ідеєю єдності божественного та розглядає історію як центральну тему в літературі Під час розгляду даного періоду слід мати на увазі
філософія як особлива наука, що претендує на та науково неосмислені неістинні, тобто безглузді. минулому столітті знайшла продовження в філософії людського. Вищим проявом істинної релігійності є Київської Русі, а її смисл убачається в моральному загальну закономірність: великі відкриття, зроблені в
Людина повинна оперувати лише осмисленими 20ст.Типовим її втіленням постала так звана любов до Бога, яка реалізується в реальному вдосконаленні людства. Про це свідчать майже всі XVI— XVIII століттях, стосувалися природи і
спершу вони вплинули на світогляд, основу якого Памфіл Юркевич – один із визначних укр. Встановлення радянської влади в Україні привело до українськими філософами 70-80-х років. Тоді ж Петербурзь-ського університету, де він викладав техніки, контрасти звуків і барв, полісемантизм
становить відношення "людина-світ", а лише потім філософів ХІХ століття. Через всю його повної політизації філософії. Філософію проголосили відокремився і інший напрям, пов'язаний з історико- основи юридичних та політичних наук і політичну образів-символів дають можливість відтворити всю
— на техніку й технологію, взагалі на матеріальну творчість проводиться думка, що істинну суто "класовою" наукою, теоретичною і філософськими дослідженнями, осмисленням економію. складність духовного життя людини.
культуру. Але найбільшим відкриттям було нове природу людини, її духовність , моральність, методологічною основою марксизму. Передусім була проблем людського буття. Школа філософа Ю́рій Вене́лін— український і російський історик, Життя закарпатського селянина з його своєрідною
відкриття природи і людини, звільнення їх від можна осягнути через більш досконалі , вищі "переосмислена" історична філософська спадщина Володимира Шинкарука досліджує проблеми філолог, етнограф, фольклорист, медик.Один з філософією, прадавніми звичаями, забобонами, з
міфологічних та релігійних нашарувань. Відкриття кінця XIX - початку XX ст. Проблеми розвитку діалектики, логіки та теорії пізнання, спираючись на основоположників слов'янознавства в Росії. несподіваними, часом непоясненними вчинками
форми пізнання, ніж раціоналістичні. Коли б
Коперника, Галілея, Декарта, Ньютона були української національної ідеї, національних інтересів, німецьку класичну філософію. Велика група Навчався 1822 на філософському факультеті давало Потушнякові багатий матеріал для
окремими його проявами. В творах українських наше духовне життя обмежувалось мисленням, національної свідомості були визнані ворожими філософів- Микола Тарасенко, Олександр Яценко, Львівського університету, Московській медичній розв’язання складних екзистенційних проблем.
гуманістів Ю. Рогатинця, К. Т. Ставровецького, Д. зауважує Юркевич, то світ здавався б нам новій ідеології. Філософія поділилася на "наукову" Олексій Плахот ний, Ігор Бичко та ін. - зосередили академії. Слухав лекції у вишах Угорщини. 44. Філософський зміст категорії «буття»
Наливайка, 3. Копистянського, Л. Зизанія та інших впорядкованим, але неживим, він був би для нас (марксистську) та "ненаукову" (буржуазну). У Києві увагу на проблемах людського буття. Значна група Філософія Лодія. Поняття буття э вихідним для філософії. Проблема
розробляється комплекс ідей про рівність людини якоюсь математичною величиною, а не в 1933 р. виходить збірник статей "За ленінську філософів працює над питаннями історії філософії Постійно звертаючись до Канта, Лодій розвивав буття – це питання про те, яким чином світ існує як
Богові, про людину як найвищу цінність, про її природою і людиною у всьому їх багатстві. Саме філософію", де автори по-своєму підійшли до сенсуалістичні погляди на проблему пізнання і саме з певна цілісність.
фізичну і духовну довершеність, розум і волю як на критиці раціоналістичної тенденції у трактування марксистсько-ленінської спадщини України. Наприкінці 80-х років, коли було зняте цих позицій полемізував з Кантом, критикуючи його Перший аспект проблеми буття: а/ що існує? - Світ.
джерело її творчої діяльності, про насолоду красою європейській ф-ії, релігії та моралі і створює він щодо питань соціальної революції, ролі особи та протиставлення матеріалізму та ідеалізму, за суб'єктивний ідеалізм, скептицизм і агностицизм, Всесвіт; б/ Де - існує? -Тут і скрізь, всюди; в/ Як
світу і життя, пошуки щастя на землі, а не на небі свою систему, яку називає “Філософією серця”. фракцій у політичній боротьбі. Реакція влади була з'являються публікації, в яких по-новому розрив чуттєвого і раціонального, логічного і довго він існує /Коли/? - Тепер і завжди. Внутрішня
тощо. Ці настановлення стають провідними в Істина відкривається не тільки мисленням, а й досить оперативною. У цьому ж році виходить осмислюється буття світу та суспільства. Так, одна із емпіричного. На його думку, світ існує сам по собі, логіка проблеми буття веде філософів від питання
мистецтві (в живописі портрет стає основним “серцем”, оскільки пошук істини пов’язаний з постанова ЦК КП(б)У "Про збірник "За ленінську сучасних філософських точок зору на проблему поза нашим розумом і свідомістю. Знання виникають про існування світу "тут" і "тепер" до питання про
жанром), моралі, метафізиці й фізиці. філософію"", в якому його автори гостро виникнення світу ґрунтується на концепції в результаті дії предметів зовнішнього світу на його існування "скрізь" і "завжди". Звідси випливав
релігійними та моральними прагненнями
Феофан Прокопович - це один з найбільш яскравих критикувалися за відхід від класового, партійного релятивного холізму (цілісності буття). Згідно з цим органи чуття, ставлячись до дійсності як копії до другий аспект проблеми буття - питання про єдність
діячів Академії, професор і ректор. Діяльність
людини. аналізу марксистської спадщини. З цього часу і до оригіналу. Стверджуючи достовірність даних світу. Загальна відповідь на це питання сутності
поглядом, світ не складається з нескінченної
Прокоповича в Академії позначилась на рівні Іван Франко ставить в центр своєї ф-ії людину, середини 40-х років об'єктом філософського чуттєвого досвіду, підкреслюючи їх роль в процесі буття в даному аспекті повинна бути така: існування
кількості множин, а є єдиним цілим, неподільним на
організації й викладання більшості предметів. І хоч формулює головний закон людяності, суть якого дослідження були проблеми розвитку матеріальну та ідеальну субстанцію. Останні пізнання, Лодій зазначав, що за допомогою мислення всього, що є, було і буде є об’єктивною передумовою
за своїми поглядами він був ідеалістом релігійного в тому, що неробство – зло, а праця – добро. Але матеріалістичної діалектики, особливості виступають як взаємопов'язані і взаємодоповнюючі людина може глибше пізнати світ, відкривати єдності світу. Нарешті, третій аспект проблеми буття
ґатунку, проте велику увагу приділяв жити лише для праці неможливо, крім праці формування і розвитку соціалістичного базису, його компоненти цілісного світу. Виникнення речовини властивості речей, закони природи. Звертаючись до пов’язаний з тим, що світ в цілому і все, що в ньому
природознавству, математиці, викладав ідеї, які не існує внутрішнє благо людини, її творче вплив на надбудову, діалектика змін у соціально- потенційно можливе в будь-якій точці простору і в філософських поглядів Канта, П. Лодій виступав існує, є сукупною реальністю, дійсністю, яка має
збігались з християнським віровченням, натхнення , її пісня. Духовний світ людини – її класовій структурі суспільства, роль соціалістичного будь-який час. Перехід від потенційно можливого до проти його спроби провести принципову межу між внутрішню логіку свого існування, розвитку і
Прокопович зближує і ототожнює бога з природою. найдорожче надбання. Загалом можна змагання і його вплив на формування комуністичної реального проходить стрибкоподібно. формою і змістом, сутністю та явищем, показати реально представлена нашій свідомості діями
Прокопович стверджує, що ні матерія, ні форма, взяті відзначити, що стрижньовою ідеєю ф-ого та людини. Важливим осередком розвитку філософської Стрибкоподібність переходу поки що залишається мислення незалежним від буття. Розглядаючи окремих індивідів і поколінь людей. Сучасна наука за
окремо, не є тілом або субстанцією. Тільки естетичного пошуку Франка є ідея особи, думки у 20-30-х роках стала Західна Україна. На цей незбагненною для науки. проблему співвідношення душі і тіла з деїстичних допомогою різних напрямів та галузей утворює
поєднуючись, вони утворюють тіло, яке є їх єдністю, індивідуальності, вільної в громаді, але не час припадає пік творчості Дмитра Донцова (1883- Зараз розробкою філософських проблем в Україні позицій, заперечував божественний характер наукову картину світу, яка окреслює досить складку
завершеністю. Прогресивні погляди Прокоповича 1973), ідеолога українського націоналізму, учня займається велика група фахівців в Інституті походження душі, релігійно-ідеалістичні уявлення картину проявів буття та виділяє такі найважливіші
вільної від соціуму.
пов’язані з розвитком природознавства і, хоч вони родоначальника українського націоналізму Миколи філософії та Інституті суспільних наук HAH України, про її безсмертя, доводив залежність психічних явищ характеристики буття:1)буття постає переважно в
набули пантеїстичної форми, проте мають велике Л.Україна. Поетеса розвивала діалектичний Міхновського. Спочатку він захопився ідеями від діяльності мозку, вказуючи на те, що коли всі динамічному а не статичному вигляді; 2)буття постає
на філософському факультеті КДУ їм. Т. Г.
світоглядне значення. Він казав, що все живе має погляд на суспільство, природні процеси. Велике соціалізму, але в 1913 р. став на позиції українського органи людського тіла будуть нормальними, а мозок у системних екресленнях зв’язку всього з усім; 3)до
Шевченка, на кафедрах філософії вузів країни. У
принаймні три властивості: вегетативність, яка світоглядне значення має поезія Українки, її націоналізму, спрямованого на відокремлення 1972 р. при Академії наук України було створене пошкодженим, то ми не матимемо ніяких відчуттів, сучасної наукової картини світу входить рівнєво-
включає живлення, ріст, розмноження, чуттєвість, роздуми над долею українського народу. України від Росії. Ідеї української національної еліти Українське відділення філософського товариства не кажучи вже про більш складні психічні акти. ієрархізована будова проявів буття: мікро-, макро- та
яка є у тварин і людини та розумність, яка властива Поетеса мужньо закликала пригноблені маси до викладені в його творах "Націоналізм" (1926), СРСР, яке в 1985 р. стало самостійним філософським Філософські та суспільно-політичні погляди мегапроцеси. 4)сучасна наука докорінно змінила
тільки людині. Людське щастя, яке досягається лише боротьби за соціальне і національне визволення. "Хрестом і мечем" (1967) та ін. Світоглядною товариством. Керуючи роботою 25 відділень, воно Духновича. попередні уявлення про взаємозв.язок об’єкта і
із задоволенням духовних і тілесних потреб людини. Вона обстоювала гідність людської особистості, основою політичних поглядів Дмитра Донцова є спрямовує свою діяльність на розвиток філософської ДУХНОВИЧ— поет, письменник, публіцист, суб’єкта. Тепер людина як суб’єкт постає органічною
В основі етичної концепції лежить розуміння людини вважала необхідним розвивати духовні сили філософський волюнтаризм та ірраціоналізм, думки в Україні. педагог, громадський діяч. Д. ініціює національно- часткою світою як об’єкта.
як вершини макрокосму. Розвиваючи гуманістичні народу. ірраціональна воля до життя та панування. Звідси В Україні існує низка періодичних видань, у яких освітній і культурний рух: друкує буквар для Виділяють 4 основні форми буття: буття речей, буття
ідеї, Прокопович звеличував і реабілітував у людині М.Драгоманов. Остаточно світогляд його презирство до народу та прагнення до друкуються результати наукових робіт вчених- місцевих українців ("Книжиця читалная для людини, буття духовного і буття соціального.
те, що принижувалось середньовічний теологічним встановлення влади еліти. філософів. Це журнал "Філософська і соціологічна начинающих"), публікує рос. граматику, засновує у Буття речей: містить у собі:
Драгоманова сформувався після еміграції за
світоглядом: свободу людського розуму, красу тіла і У Західній Україні в 20-х роках творив В'ячеслав думка", періодичні міжвідомчі збірники "Проблеми Пряшеві "Дружество народной лит-ры", що видало 1) буття речей першої природи. Перша природа – це
кордон. На його погляди вплинули твори
почуттів; він заперечував, що тіло людини є лише Липинський (1882-1931). Він пише праці "Листи до філософії", "Філософські проблеми сучасного 12книжок. 1862р. засновує першу легальну об’єктивна і первинна реальність, що існувала
джерелом гріха і зла, оскільки від природи воно російських революційних демократів, братів-хліборобів", "Релігія і церква", "Хам і Яфет", закарпатоукр. громадську організацію для допомоги мільярди років до людини(біо- і геосфера, атмосфера,
природознавства" та ін.
добре і прекрасне. соціалістів-утопістів. Свої погляди називав де викладає свою філософію історії. Зміст бідній учнівській молоді — "Спілку Св. Иоана космос). 2) буття зроблених людиною речей, або
43. Філософські і соціально-політичні погляди
40. Філософія Григорія Сковороди позитивізмом, хоч у розумінні природи стояв на історичного процесу вчений вбачає в боротьбі видатних представників Закарпаття Хрестителя". Д. — "перший нац. письменник буття другої природи. Друга природа – це
Носієм нових віянь у філософії та соціології в матеріалістичних позиціях, Критично оцінював позитивних сил з силами деструктивними. Крім Закарпатці здавна вивчали латинь. Це сприяло тому, Закарпаття"; Гуманіст, просвітник, Д. спрямовував комплексна духовно-природно-соціальна реальність,
Україні у другій половині XVIII ст. був видатний християнство. Драгоманов вірив у безмежні цього, історіософська концепція В'ячеслава що вони могли навчатися в Західній Європі. В свою діяльність на те, щоб "забуті русини ожили що включає в себе створені людиною предмети
оригінальний митець, поет та просвітитель Григорій можливості людини пізнавати світ, відкривати Липинського ґрунтується на такому тлумаченні краківському університеті, в Паризькій Сорбоні, в духовно". повсякденного побуту, техносферу, виробничу сферу
Сковорода (1722-1794). Філософія Сковороди. його закономірності. Соціологічні погляди суспільного життя, в якому діють вище і нижче, університетах Німеччини та Італії. Виходячи з них Світогляд Д. грунтується на засадах християнства, і соціальну інфраструктуру. 2)Буття людини містить
. Сковорода – видатний філософ, поет, просвітитель- Драгоманова базувались на визнанні головною панівне і підлегле, випадкове і необхідне. закарпатці ставали видатними вченими, викладачами, ідеалізму, просвітницького раціоналізму (а отже — у собі: - буття людини у світі речей; - специфічно
гуманіст, який здобув освіту в Києво-Могилянській одиницею суспільства людської особи. Тому Найважливішим державотворчим чинником, на науковцями і філософами. Закарпаття протягом віри в науку як у людино- і суспільно-перетворюючу людське буття. Це життєдіяльність людини у всій
академії. Його філософські твори можна поділити на критерієм прогресу суспільства він вважав думку Липинського, є аристократія, яка, всього свого історичного розвитку було своєрідним силу) та народолюбства (демократизму). В освіті та повноті її проявів, у єдності фізичного, біологічного і
чотири цикли: використовуючи свою освіченість, знання, здатна мостом, з’єднувалюною ланкою між Заходом і вихованні Д. убачає шлях до того, щоб людина соціального вимірів.
покрашення життя людини.
1. належить праця “Нарцис”, мислитель стверджує, організувати суспільне життя. Ідеалом державного Сходом. Це відбилося і в розвитку філософії, яка справді стала людиною, народ — народом, політик 3)Буття духовного містить у собі: - буття
що людина віддільна від природи; М.Грушевський, український історик і устрою України В'ячеслав Липинський вважав — "освіченим мудрецем", гідним очолити державу, індивідуалізованого духовного – це прояв свідомості
увібрала в себе елементи філософії як Заходу так і
2. входить декілька робіт, одна з них «Дружня громадський діяч. Основні твори - "Історія монархію. тощо. За поділом на багатих і бідних убачав поділ на індивіда(переживання, думки, знання, переконання).
Сходу.
розмова про духовний світ» – подає вчення про України-Руси" та ін. Це був вчений, що мислив Своєрідним філософським сприйняттям світу Кукольник Василь Григорович— науковий і освічено-доброчесних і неосвічено-"нечестивих": – буття об’єктивного духовного – це форми
людину, щастя, мораль; широкими історико-філософськими категоріями. позначена наукова та художня творчість Олега культурно-освітній діяч, правознавець, учений- освічений — господар своєї долі, неосвічений — її матеріалізації духовних утворень(уявлення про світ,
3. Сковорода узагальнює думки про духовний світ, В центрі його уваги стояло питання Ольжича (1907-1944). Це сприйняття в нього йшло енциклопедист. Доктор вільних мистецтв, філософії і раб. Намагався прищепити співвітчизникам любов до добро, істину, справедливість).
загальний ідеал життя; національного визволення українського народу, через осмислення рідної природи: "Земля широка. права. Походив із давнього українського шляхет науки. Палкий українофіл, згодом Д. перетворився на 4)Буття соціального містить у собі: - буття окремої
4.визначає те, з чим повинна боротись справжня що він пов’язував із загальнодемократичними Мудрий в небі Бог. 1 серце людське - мужнє і ського роду. русофіла. Закликав до єдності з росіянами й людини в суспільстві та історії, яке охоплює процеси
людина. перетвореннями. Історичні праці Грушевського велике". Поняття "мужнього серця" людини він Орлай Іван — учений-медик, освітній діяч, педагог, застерігав від орієнтації на Україну в мовних та спеціалізації і життєдіяльності окремої людини в
За Сковородою, Бог і природа єдине ціле. Це дві мають неабияке значення для розбудови підносив до найвищих ідеалів служіння нації і з письменник. Єдиним вищим навчальним закладом в літературно-естетичних питаннях. Побоювався рамках певного людського співтовариства і
натури одного Всесвіту. Єдність натур утворює української держави і відродження такого погляду визначав громадську значущість Австро-Угорщині, де Іван Орлай, який вважав себе "периферійності" укр. культури та її відриву від соціальної групи в конкретну історичну епоху. –
об’єктивну реальність. Матеріальне змінюється, особистості. карпатським русином, міг здобути освіту російської. Виступав проти вживання розмовної буття суспільства – це сукупність проявів
самосвідомості народу в сучасний період.
людина сприймає його органами чуттів. Сама по собі Академічна філософська думка зосереджувалася українською мовою, був Львівський університет. народної мови в літ-рі. В останні роки життя життєдіяльності суспільства як цілісного організму в
Д. Чижевський. Він був мислителем, так
фізична натура – «мертва стихія», вона піддається переважно в товаристві, відомому як львівсько- Орлай поступив туди, слухав курси математики, перейшов на "язичіє". єдності матеріально-виробничої і духовної сфер,
руйнуванню і переходить від одного стану в інший. домовити «Академічного» типу. Надзвичайно варшавська школа. Домінуючими напрямами Філософія Потушняка. рушійних сил і механізмів суспільно-історичного
фізики, технологій, природничої історії, загальної
Таким чином, … близько підходить до поняття про багато зробив у справі дослідження проблем укр. філософських досліджень К. Айдукевича, Т. Федір Потушняк увійшов у літературу як поет- розвитку, культурно-цивілізаційних явищ і процесів.
історії, філософії та німецької словесності.
незнищуванність матерії, неперервність її руху. та російської філософії, історії літератури (його Котарбінського, Я. Лукасевича, К. Твардовського та Наступного року, можливо, через нестачу коштів, він символіст, поет-мислитель. Його своєрідна поетична 45. Філософський зміст категорії «матерія»
Філософія «серця», вчення про сродну працю, праці «Філософія сковороди», «Нариси з історії інших членів цього товариства були логіка, повертається до Угорщини і, здавши іспит з філософія вибудовується на прадавніх міфологічних Спочатку поняття "матерія" ототожнювалось із
безумовно мала дещо утопічний характер в час філософії на Україні» та інші). Велику психологія, теорія пізнання. Позитивні зміни в «філософських наук» в Ерлавській консисторії, уявленнях краян. У художній системі митця світ конкретним матеріалом, з якого складаються тіла і
поневолення українського козатцтва, приниження дослідницьку роботу провів Ч. вивчаючи вплив українській філософії на початку 60-х років значною поступає на казенне утримання до богословський постає внутрішньо суперечливим і водночас єдиним. предмети. Узагальнюючи здобутки ми¬нулих часів,
гідності людини, яка перебувала в повній залежності німецької філософії на Україну та Росію (праця « мірою були пов'язані з діяльністю відомого філософа факультет Пештського університету. І. Орлай - Відчуття невидимого закону взаємозв’язку всього Арістотель у книзі "Метафізика" писав, що
від пана. Кріпатцтво і «сродна» праця не сумісні. Гегель у Росії»), при цьому він особливо Павла Копніна. Павло Копнін спрямував філософів доктор медицини та хірургії Дерптського сущого, емоційне утвердження віри в доцільність та "більшість пер¬ших філософів вважали початком
Сковорода бачив, що у суспільстві панують наголошував на специфіці сприйняття німецької не на вивчення незалежних від людини об'єктивних університету, доктор філософії, магістр словесних мудрість деміургічної сили Бога і формують усього лише матеріальні начала, а саме, те, з чого
пригноблення людини, несправедливість, що філософії в Україні і Росії. Багато і плідно він законів природи та суспільства, а на те, що залежить наук Кеніґсбергського університету. філософські засади його лірики. складаються всі речі, із чого, як першого, вони
керівною рушійною силою людських вчинків, від людини, що освоюється людиною в процесі Михайло Андрійович Балудянський походив із сім’ї На основі символізації образів моря, човнів, далекої, виникають і на що як останнє, вони, гинучи,
працював у сфері вивчення етнонаціональних
матеріальний інтерес, гонитва за наживою. осмислення світу. Він прагне осягнути природу закарпатських укранців-русинів. Отримавши незнаної пристані, змін у природі поет моделює різні перетворюються, причому сутність хоч і
Але саме ці ідеї роскривають гуманізм його поглядів,
характеристик філософського знання. Його праці наукового знання в контексті сукупного людського екзистенційні ситуації індивідуального та залишається, але змінюється в своїх проявах, — це
початкову освіту і виявивши неабиякі здібності до
непересічний характер , їх життєву силу і значення значною мірою збагатили українську історико – досвіду. Таким чином, під його егідою сформувався вселюдського буття в безмежжі життєвого вони вважають еле¬ментом і початком речей".Якщо
наук, залишив рідний край, щоб продовжити
для сучасності. філософську думку 20 ст. плодотворний філософський напрям: світоглядно- навчання. У Чехії він здобув фах філософа, в Австрії часопростору, творить парадигму безконечного руху для філософів стародавнього світу матерія — це
41. Українська філософія 19-20 ст. 42. Новітня українська філософія гуманістична проблематика, питання філософії — юриста. 1819 p. M. Балудянского було обрано людства в невідомість, у вир пристрастей, поривів, матеріал, з якого складаються тіла, предмети, а
культури, дослідження яких продовжено деканом філософсько-юридичного факультету Санкт- небезпек, у світ мрії. Засоби новітньої поетичної кожний предмет (тіло) складається з матерії та форми
як духовного першопочатку, то для Р.Декарта абсолютним, на той час як спокій — відносним: Загалом у рамках матеріалістичної філософії можна — це iлтелектуальна дiяльнiсть суб’екта, який матерії (Б.Сні-ноза), яка тільки кількісно різниться на свiдомостi. Рiвнева структура свiдомостi це складовi,
матерія — це складова частинка предмета (тіла), а спокій — це лише один із моментів руху. Тіло, що зустріти різні форми матеріалізму. Вульгарний проектуе свiт. Вона вiдкрита тiльки сама собi, тобто певних рівнях й організації (гілозоїзм). якi показують, що не все, що становить змiст
саме: тіло разом з формою. Декарт визначає матерію перебуває у стані спокою відносно Землі, рухається матеріалізм не вбачає у світі нічого іншого, крім самосвiдомостi. Свiдомiсть Декарт подан у формi «я Нова епоха в розумінні генезису свідомості була свiдомостi, реально усвiдомлюсться. У рiвневiй
як субстанцію самоіснуючого буття, атрибутом якої є відносно Сонця. матерії. Для нього навіть думка матеріальна. мислю», тобто фактично знiн й до мислення, або до пов'язана з виник¬ненням німецької класичної структурi 3. Фрейд виокремлюс такi елементи: а)
протяжність із її властивостями: займати певне місце, Рух виявляється у багатьох формах. В процесі Німецький матеріаліст 19 сторіччя Бюхнер твердив, когнiтинних актiн. У Гегеля свiдомiсть людини — це філософії. Гегель впри¬тул підійшов до проблеми несвiдоме, або «Воно» — це iнстинкти, домiнуючу
мати об'єм, бути тривимірною. І.Ньютон додає до розвитку матерії з'явля¬ються якісно нові і більш що мозок виділяє думку точно так, як нирки - сечу. суб’ектинна форма iснунання духу, культури, яку нiн соціально-історичної природи свідомості, звернув роль серед яких вiдiграс лiбiдо — пристрастi,
Декартового визна¬чення матерії як субстанції ще складні форми руху. Саме особливості форм руху Метафізичний матеріалізм визнає матерію знiн до знакня. Фiлософи-матерiалiсти вважали, що увагу на різні рівні її організації, на активність і бажання, енергiя сексу; б) свiдоме, або «Я» —
три атрибути: протяжність, непроникність зумовлюють властивості предметів і явищ споконвіку незмінною основою дійсності, а звідси, на снiдомiсть виникла природним шляхом: матерiя, історизм. Він виходив з того, що свідомість особи своерiдний посередник мiж «Воно» i зовнiшнiм
(непорушна цілісність тіла), інертність (пасивність, матеріального світу, його струк¬турну організацію. його думку, у світі (у самій матерії) немає ніяких рознинаючись нiд нижчих до вищих форм, необхідно пов'язана з об'єктом, залежить і свiтом; в) надсвiдоме, або «Над-Я» — сфера
нездатність само¬стійно змінювати швидкість згідно Кількість форм руху безкінечна, рух невичерпний за внутрішніх протиріч, немає ніякого розвитку, ніяких нитнорила жинi iстоти, а з ними i психiку, на оснонi визначається історичними умовами життя. соцiальних фiльтрiв, через якi «Воно» мае дiяти на
із законами динаміки); вага, зумов¬лена дією закону своєю багатоманітністю, як і матерія. якісних змін. Зміни, що ми, мабуть, спостерігаємо, по якої пiзнiiке сформуналася снiдомiсть людини. Велика заслуга у з'ясуванні природи свідомості «Я» (своерiднi автоматизми — догми, традицii,
всесвітньої гравітації. П.Гольбах визначає матерію як Джерело руху — сама матерія. Матерії притаманна філософії метафізичних матеріалістів, - це тільки Маркс наголошунан на суспiльному та iсторичному належить пози¬тивному знанню, яке збагачується в iдеали, совiсть та iншi цiнностi й заборони
все те, що пізнається чуттєво, при цьому джерелом здатність до само¬руху. Рух матерії — це процес тимчасові зв'язки між собою тих чи інших елементів характерi снiдомостi. Концепцію снiдомостi, що XIX—XX ст. досягненнями нейро¬фізіології морального, соцiокультурного, сiмейно-iсторичного
чуттєвого знання є відчуття форми, кольору, смаку, взаємодії різних протилежностей, які є причиною матерії. А оскільки кількість елементів вичерпна, те і iснунали в iсторії фiлософії, умовно можна подiлити (частково вченнями І.М.Селенова, І.П.Павлова, походження, що домiнують у суспiльствi).
звуку та ін. Він доводить розуміння матерії до зміни конкретних якісних станів. варіанти комбінацій цих елементів також вичерпні, на дна типа: iндинiдуалiстськi та колективiстськi. Й.Прохаска та їхніх послідовників про рефлекторну 51. Творча активність свідомості , її функції
гносеологічного узагальнення. На думку Поняття руху, суперечність руху. Оснонві форми через що у світі відбувається не розвиток, а Iндивiдуалiсйiськi розглядали ак вихiдне (абсолютне) діяльність мозку) та експе¬риментальної психології Свідомість характеризується активно-творчим
Г.Гельмгольца, мате¬рія — це все, що існує руху матерії. повторення через визначений проміжок часу того свiдомiсть окремого iндинiда, а суспiльнi форми (зв'язки елементів свідомості в працях Е.Вебера, відношенням до зовнішнього світу, до самої себе, до
об'єктивно (незалежно від свідомості людини). Отже, Рух є способом існування матерії. Рух — це самого. А вид комбінацій матеріальних часток свiдомостi (форма культура) — мораль, релiгiю, Г.Фехнера, В.Вундта, У.Джемса та ін.). людської діяльності. Активність свідомості
в історії розвитку філософської думки поняття найважливіший атрибут матерії, спосіб її існування. обумовлений не внутрішніми, а зовнішніми мистецтно, право — ак похiдне, таке, що створене У марксистській концепції свідомість, по-перше, проявляється в тому, що людина відображає
матерії прохо¬дить складний шлях розвитку, Рух включає в себе всі процеси у природі і причинами, як ось: випадок, закон тяжіння, iндияiдуальною свiдомiстю. Колективiстськi розглядається як функція головного мозку; по-друге, зовнішній світ цілеспрямовано, вибірково. Вона
постійно уточнюється, поглиблюється, збагачується суспільстві. У загальному випадку рух — це будь-яка положення в просторі тощо. Марксизм на противагу концепцiї, навпаки, нихiдним внажали суспiльнi як необхідна сторона прак¬тичної діяльності відтворює у своїй голові предмети і явища крізь
новими властивостями, відображає рівень розвитку зміна, будь-яка взаємодія матеріальних об'єктів, вульгарному матеріалізму називає себе форма свiдомостi, наявну культуру, а iндивiдуальну людини. Вона виникає, функціонує і розвивається в призму вже набутих знань - уявлень, понять.
пізнан¬ня людиною світу. Поширене визначення зміна їх станів. У світі немає матерії без руху, як матеріалізмом науковим, а на противагу матеріалізму свiдомiсть розглядали ак щось похiдне. процесі взаємодії людини з реальністю, на основі ЇЇ Дійсність відтворюється в свідомості людини не в
матерії як філософської категорії для озна¬чення нема і руху без матерії. Наукова філософія доводить, метафізичному називає себе матеріалізмом 49.Виникнення і генезис свідомості чуттєво-прак¬тичної діяльності, суспільно-історичної дзеркально-мертвому, а в творчо перетвореному
об'єктивної реальності, що дана людині у її відчуттях, що рух завжди виступає саморухом. Його джерелом є діалектичним. Довгі тисячоліття людство шукало відповідь на практики. Відображаючи об'єк¬тивний світ, вигляді.
відобра¬жається нашими відчуттями та свідомістю й суперечності, які притаманні предметам і явищам. У У повсякденному світоглядному баченні питання, в чому ж полягає суть феномена свідомості, свідомість детермінується природним і соціальним Свідомість може створювати образи, що
існує незалежно від них, певною мірою є обмеженим, самому русі теж є суперечності, оскільки він є матеріалістами називають тих, хто завжди, чи в яка Я природа, як вона виникла Ї яке її призначенні сере¬довищем. випереджають дійсність. Вона має здатність
оскільки зосереджується на гносеологічних аспектах єдністю неперервності (часу і простору) і перервності даному конкретному випадку, при вирішенні тієї чи в^ світі. Відомо, що ідеалізм вважає свідомість Питання про походження і сутність свідомості передбачення. Мозок людини збудований так, щоб не
матеріального, не враховуючи притаманний йому (часу і простору). Рух є суперечність, єдність іншої життєвої проблеми на перше місце ставить активним началом матерії. Внаслідок цього пов'язується з роз¬глядом матерії, яка здатна тільки одержувати, зберігати і переробляти
онтологіч¬ний зміст. Узагальнене визначення суперечностей. матеріальні інтереси (матеріальні фактори), а свідомість наділялася над матеріальним, саморухатись і саморозвиватись. Останнє зумовило інформацію, а й формулювати план дій, активно
категорії "матерія" має базуватися на тому, що це — Гострою є суперечність між рухом і спокоєм, факторами і наслідками духовними зневажає. надприрод¬ним характером. Фактично свідомість можливість розуміти природу свідомості як керувати діями. Дія людини завжди спрямована на
об'єктивно реальне буття світу в часі, просторі, русі, мінливістю й стабільністю. У поняття "спокій" Філософія, що проголошує Дух (Свідомість) відривалась від людини і при¬роди, їй приписували властивість високоорганізованої матерії, як вищу досягнення кінцевого результату, тобто визначеної
детерміно¬ване і пізнаванне людиною. наукова філософія вкладає такий зміст: первинним, а матерію - вторинною називається самостійне, незалежне субстанціальне існуван¬ня. форму її атрибутивної властивості — відображення.. цілі. Ціль, яку людина прагне досягти, - це те, що
• наявність упродовж певного часу незмінності, Ідеалізмом. Ті філософські школи, що визнають Така свідомість не мала ніякого відношення до Світова філософська думка XX ст. переважну увагу повинно бути створено, але чого поки що реально не
постійності, визначеності предметів властивостей і існування Духа, як такого, котрий ні від чого не мозку, дух не на-роджувався, не виникав і не приділяла ролі суб'єктивних факторів у існуванні та існує. Вона являє собою ідеальну модель бажаного
відношень, станів, процесів тощо; залежить; як Закон (закони), що існує сам по собі і поставав: вона жила своїм власним жит¬тям, функціонуванні свідомості. Вза¬галі питання майбутнього.
• нерухомість одного тіла щодо іншого. керує процесами світу, розкриває себе у світі; як розвивалась, породжувала явища природи та історії. свідомості стає предметом постійної зосередженості Цілепокладання, тобто передбачення того, "для чого"
Основою суперечливої єдності руху і спокою є рух. якісь Ідеї, що знаходяться над світом, але дають світу Подібні тлу¬мачення були звичайним продуктом й пошуку зарубіжної філософії цієї доби. Більшість і "заради чого" людина здійснює свої дії - неодмінна
Спокій завжди є лише моментом руху. Рух життя і напрямок розвитку, - називають школами фантастичного, гіпертрофованого розуміння представників різ¬них філософських шкіл умова будь-якого свідомого вчинку. Проте, як
абсолютний, спокій відносний: він завжди Об'єктивного ідеалізму. Найбільш типовим людської свідомості. Ігноруючи те загальне, що мала підкреслювали, що в їхніх теоретичних кон¬цепціях відзначив ще Гегель, "суть справи вичерпується не
спостерігається відносно певної системи відліку, а представником об'єктивного ідеалізму був Платон і в собі свідомість порівняно з іншими явищами на противагу попередній "метафізиці" мова буде йти своєю ціллю, а своїм здійсненням". Реалізація цілі
також стосовно певної форми руху. Гегель. природи, ідеалізм став на шлях її обожнювання. про розбудову "особливої онтології людської передбачає застосування певних засобів, тобто того,
Згідно з науковою філософією, рух є багатоякісним. Філософські школи, що визнають існування Тому, стверджували ідеалісти, свідомість свідомості та суб'єктивності" Оскільки під що створюється й існує заради досягнення цілі.
46. Спосіб та форми існування матерії Він здійснюється в різних, взаємозв'язаних формах. суб'єктивного духу, тобто існування сукупності тих Може Бути зрозуміла тільки із самої себе. суб'єктивністю розуміли специфічну реальність, Людина створює те, чого природа до неї не
Простір і час — це філософські категорії, за Серед розмаїття різних змін можна виокремити й явищ, що ми називаємо продуктом нашої свідомості Згідно з дуалізмом у світі завжди існували дві відмінну від усього світу, то її аналіз вимагав породжувала. Масштаби, форми і властивості
допомогою яких познача¬ються основні форми основні форми руху, кожна з яких охоплює (почуття, спонукання, уявлення, поняття) і які по самостійні субстан¬ції — матерія і свідомість, особливої теоретико-методо-логічної бази і перетворених і створених людьми речей
існування матерії. Філософію цікавить насамперед сукупність процесів, характерних для певного рівня оцінками таких філософів, "створюють" світ і усе, що незалежні одна від одної. Свідомість, як і матерія, е принципів, які не могли зводитись до розробленого продиктовані потребами людей, їх цілями; у них
питання про відношення простору і часу до матерії, структурної організації матерії, певного типу в ньому, називають Суб'єктивними ідеалістами. вічною, вона не виникала і не народжувалась. інструментарію минулої філософії. втілені людські задуми, ідеї.Отже, під активністю
тобто чи є вони реаль¬ними, чи це тільки абстракції матеріальних систем. Найбільш типових представників цієї філософської Відповідно відпадала й необхідність вирішення 50. Сутність і структура свідомості свідомості мається на увазі її вибірковість і
(феномени свідомості). ГЛейбніц вважав простір і Особливість механічної форми руху (переміщення школи є більшість представників ортодоксальної питання про її походження. Свiдомiстъ е специфiчною людською формою цілеспрямованість, яка виявляється у формуванні
час лише іменами. Простір — це ім'я, яким матеріальних об'єктів у просторі) полягає в тому, що індійської філософії, а також Давид Г'юм, Джордж Близькою до дуалістичного трактування свідомості є освоения свiту, коли об’екти освоюються спочатку нових ідей, в актах продуктивного уявлення, в
позначається координація речей одної відносно вона включена як момент у всі інші форми руху. Берклі, Фіхте, частково - Імануїл Кант. концепція французького філософа, вченого і без фiзичної дії на них, у виглядi образiв, схем, управлінні практичною діяльністю.
іншої. Іменем час позначається тривалість і Фізична форма руху охоплює цілий комплекс різних 48. Проблема свідомості в історії філософії богослова П'ера Тейяра де Шардена. Він вважав, що конструкцiй вони нiби «пересаджуються» в нашу Творчий характер свідомості в практичній
послідовність процесів. Реально ж простору і часу видів руху. Це й процеси, які відбуваються всередині Кожна епоха формуе власне уявлення про свiдомiсть, в земній матерії була замкнута деяка маса голову, трансформуючись у нiй: позбавляючись діяльності людини виявляється в тому, що, по-перше,
немає, їх неможливо виміряти. атома, його ядра, рух елементарних частинок, полів змiст якого значною мiрою залежить вiд елементар¬ної свідомості, психічної енергії. Отже, будьяких предметних властивостей й набуваючи завдяки свідомості людина пізнає закони об'єктивної
Такі філософи як Дж.Берклі і Д.Юм розглядали тощо. Хімічна форма руху здійснюється на домiнуючого свiтогляду. В архаiчному суспiльствi, свідомість так само первісна, як і матерія. Тому не форми iдеального. Iдеальнiсть i е найзагальнiшою дійсності і може щось змінювати в навколишньому
простір і час як фор¬ми індивідуальної свідомості, І. молекулярному рівні. Те саме можна сказати й про коли свiт ще не знав подiлу на матерiальний i слід дивуватися, що вона пробилась на світ із формою iснування свiдомостi як суб’ективно середовищі. По-друге, свідомість визначає цілі,
Кант — як форми чуттєвого спо¬глядання, Г.Гегель біологічну форму руху (процеси, які відбуваються в духовний, а характеризувався як видимий i темряви підсвідомості. Ніхто, у тому числі й наші реальностi. За своїм змiстом, свiдомiсть це екстрат способи, характер практичної діяльності. Функції
— як категорії абсолютного духа (це — ідеалістичні живому організмі). невидимий, свiдомiсть зводилася до сфери предки, не помітив появи розуму на землі, "людина буття, яке репрезентоване в iдеальних формах. Поза свідомості:
концепції). Простір і час мисляться Ньюто¬ном як Найвищою формою руху є суспільна. Вона охоплює невидимого, на яке впливали матерiально- увійшла у світ безшумно". Свідо¬мість виникла "між iдеальнiстю свiдомiсть не iснуе. Свiдомiсть iснуе -пізнавальна, яка реалізується в придбанні і
реальності, але вони ніяким чином не "взаємодіють" всі процеси, які виникають і відбуваються в практичними дiями. В античному свiтi, вже не двома індивідами": на "точковому рівні" відбулася тiльки в матерiальнiй формi свого вияву — мовi. Тож накопиченні знань про природу, суспільстві і самій
із матерією, існують самі по собі. Це — метафізичне суспільному житті, включаючи й духовну його iснувало таких уявлень про духовне, але воно деяка "мутація від нуля до всього". Тому конкретний однiею iз ознак, характеристик свiдомостi е її людині.
розуміння простору і часу. сферу. мислилось як особливий витвiр зовнiшнього буття механізм розуму, свідомості, на думку Тейяра де опосередкованiсть мовою. Свiдомiсть i мова - творчо-конструктивна, що виявляється у
Сучасна наука розглядає простір і час як форми 47. Проблема співвідношення духу(свідомості) та (матерії), тобто витоки свiдомостi перебували за Шардена, осягнути неможливо. дiалектично поеднанi. Не iсну€ мови без мислення, випереджаючому відображенні, в уявному
існування матерії. Кожна частинка світу має власні матерії межами людини. У середньовiчну епоху, коли Значний крок у розумінні природи свідомості як i не може бути мислення без мови. Свiдомiсть моделюванні майбутнього і в цілеспрямованому
просторово-часові характеристики. Історична все існуюче у світі можна розділити на два якісно домiнувало геоцентричне свiтобачення, свiдомiсть здійснює матеріа¬лізм XVII—XVIII ст. Він відкидає спрямована на певну предметнiсть. До досить перетворенні на цій основі дійсності, у створенні,
еволюція поглядів на простір і час пов'язана з відмінних один від одного види: Матерія і Дух. тлумачили як щось середне мiж вищим рiвнем — ідеалістичні та дуалістичні уяв-лення про свідомість, суттевих властивостей свiдомостi належить її зокрема, предметних форм, не існуючих в природі.
практич¬ною, суспільно-історичною діяльністю Виявивши ці дві групи явищ, філософи здавна нерефлективним блаженством, або неусвiдомленим розглядає її як пізнавальний образ, як відоб¬раження здатнiсть творити i вiдтворювати iдеї. Iдейнi Природа не будує літаків, не пече хліб, не пише
людини. Змінюється, розвивається суспільство, намагаються визначити специфіку кожного з них; життям нашого «Я» в Бозi, та нижчим рiвнем — світу в мозку людини, як функцію особливим чином стосунки мiж iндивiдами виникають у спiвтовариствi, романи. Все це продукти людського розуму і
змінюються і розвиваються просторово-часові установити характер взаємозв'язку і взаємодії між мовчазним життям нашого тiла. Починаючи з органі¬зованої матерії. Вони намагались духовне але за певноi iндивiдуалiзацi’i суб’екта вiдносно людських рук. Інколи, окремо виділяють
уявлення про буття світу. Якщо для міфологічного ними; звести їх один до одного чи рішуче Платона, Августина, свiдомiсть розглядаеться як вивести із матеріального як первісного, нього. Основними властивостями (ознаками) прогностичну (людина до певної межі з деякою
світогляду час циклічно відтворює пори року, то в розмежувати їх. В історії філософії важко знайти щось вторинне, а тому ненайкраще, несправжне, визначального щодо свідо¬мості. Свідомість не була свiдомостi е: iдеальнiстпь, опосередковачiсть мовою, вірогідністю може передбачати майбутнє,
межах релігійного світосприйняття час набуває філософа, філософську школу чи хоча б творчість невисоке, що е в духовному досвiдi людини. осмислена як результат і ідеальний компонент iнтенцiональнiсть (цiлеспрямо - нача предметнiсть), прогнозувати свої дії, будувати плани і здійснювати
стріло-видної форми: відтворення світу через одного філософа, які б тим чи іншим чином не Вториннiсть пояснювалася кiлькома чинниками: — чуттєво-предметної діяльності людини, як здатчiсть творити й вiдтворювати iдеї. Свiдомiсть е їх), проте це не доцільно.
тимчасове теперішнє до райської або пекельної торкалися цієї проблеми чи сліпо не виходили б з тим, що завдяки свiдомостi людина розумiе, що вона відображення зовнішнього світу, що виникає не в складним системним утворенням, а тому iснують - прогностична
вічності. уже готового вирішення проблеми співвідношення покарана, а тому не може тривалий час перебувати у результаті пасивного споглядання, а як на¬слідок рiзнi пiдходи до вияву її структури. Найбiльш - регулятивно-управлінська, що забезпечує розумне
Матеріалізм підкреслює об'єктивний характер Духа і Матерії. станi <БожоТ благодатi’ (нашого життя у Бозi), i це активного перетворення світу в процесі суспільно- оптимальною ми вважаемо позицiю В.Г. регулювання і самоконтроль поведінки і діяльності
простору і часу, невіддільність від руху матерії: Філософи (філософські школи), що віддавали змушуе її страждати, у свiдомостi «Я» живе трудової діяльності. Нестеренка.1 У нього структура свiдомостi мае два людини, його взаємини із зовнішнім світом.
матерія рухається у просторі і часі. Простір і час, перевагу Матерії, вважали її первинної, а Дух подвiйним життям («життям у тiлi» та у Бозi>); — Подібний однобічний підхід до проблеми свідомості вияви: компонентний (змiстовний) i рiвневий. 52.Суспільна та індивідуальна свідомість,їх
матерія і рух невіддільні. Ця ідея отримала (Свідомість) – похідним, вторинним, і залежним від завдяки свiдомостi людина усвiдомлюе свою відкрив ши¬рокі можливості для вульгарно- Компонентна структура — це складовi, що діалектичний взаємозв*язок
підтвердження у су¬часній фізиці. Матерії називалися філософськими школами кiнечнiстяь, вiчнiсть вiдходить вiд нет, акт свiдомостi матеріалістичних концепцій, які іде¬альне обов’язково необхiднi для дiяльностi людини: а) Індивідуальне свідомість - це духовний світ
Рух — це найважливіший атрибут матерії, спосіб її матеріалізму, чи просто - Матеріалізмом. вже знае час, а час — це плиннiсть, смерть, яка ототожнювали з матеріальним, думку — з нервово- знання, або когнiтивна сфера свiдомостi (вiдчуття, особистості, що відображає суспільне буття через
існування. Рух включає в себе всі процеси у природі і Матеріалізмом є філософія марксизму, філософія присутня скрiзь i постiйно нагадуе людинi про себе. фізіологіч¬ними структурами мозку (Л.Бюхнер, сприймання, уявлення, поняття, судження тощо); б) призму конкретних умов життя і діяльності даної
суспільстві. У загальному випадку рух — це будь-яка Людвіга Фейєрбаха, французьких матеріалістів 18 У Новий час свiдомiсть перестае бути другорядним Я.Молєшот, К.Фогхт), а також призвів до активізації цiнностi, потреби, ёнтереси, емоцiйнi стани, що людини. Це сукупність ідей, поглядів, почуттів,
зміна, будь-яка взаємодія матеріальних об'єктів, сторіччя, Лукреція Кара, Епікура, Демокріта, поняттям i набувае нового якiсного вимiру. Вперше механістичного тлумачення свідомості, коди вона обгрунтовують i стимулюють нашу активнiсть, або властивих конкретній людині, в яких виявляється
зміна їх станів. У світі немає матерії без руху, як китайського філософа Ван Чуна, індійських було вжито Р. Декартом термiн «свiдомiсть» як споглядалась як всезагальна властивість, атрибут мотивацiйна сфера свiдомостi; в) програми (проекти, його індивідуальність, неповторність, що відрізняє
нема і руху без матерії. Тому рух вважається філософів школи чарваки. особлива здатнiсть душi. Вiн вважав, що свiдомiсть плани, цiлi), або нормативно-проективна сфера його від інших людей.
Діалектика взаємозв'язку індивідуального і достатнього відображення. В цьому поля¬гає Теорія розвитку визнає як зовнішні, так і внутрішні Принцип загального зв'язку. У відповідності із цим антиісторичний, абстрактний спосіб розгляду яким не можна водночас визначити мiсцезнаходження
суспільної свідомості - це діалектика взаємозв'язку суперечливий характер розвитку як масової суперечності, притому у внутрішніх вбачає головний принципом, у світі немає ізольованих один від теоретичних і практичних проблем, коли при частки та її iмпульс. Фундаментальна роль причинностi в
одиничного і загального. Суспільна свідомість свідомості, так і су¬спільної свідомості в цілому. імпульс, рушійну силу саморуху, саморозвитку одного предметів, процесів, явищ. Будь-яке явище вирішенні їх не враховуються ні обставини місця, ні сучаснiй науцi пояснюеться тим, що її покладено в основу
складається на основі свідомості окремих людей, але коротко зміст названих форм суспільної свідомості. існуючого і тому на дослідження цих суперечностей становить собою єдність чисельних сторін, обставини часу. Релятивізм – теоретико-пізнавальна законiв, якi описують змiни. Причиннiсть охоплюе
типовiсть, упорядкованiсть змiн. Значения причинностi
не є їх простою сумою. Це якісно нове суспільне У кожному суспільстві, крім первісного, звертає головну увагу. властивостей, зв'язків і відношень. Тому в процесі концепція, котра виходить з однобічного з’ясування
полягае в тому, що одна i та сама причина за однакових
явище, органічний і перероблений синтез тих ідей, найважливішою формою суспільної свідомості є Метафізика вважає речі та явища само тотожними наукового пізнання необхідно враховувати всі суті істини, перебільшення моменту її відносності, умов неминуче викликае одну й ту ж дiю (наслiдок).
поглядів, почуттів, які притаманні індивідуальній політична свідомість як відображення політичних (рівними самим собі), позбавленими внутрішніх сторони явищ у їх єдності та взаємозв'язку і тобто інтерпретації результатів процесу пізнання. Рiзним онтологiчним сферам буття вiдповiдають рiзнi типи
свідомості. відносин, політичної діяльності, що відбувається в суперечностей. Нею визнаються лише зовнішні проводити всебічний аналіз. Релятивізм має безпосереднє відношення до детермiнацiї. Сфера соцiального буття трунтуеться на
Індивідуальне свідомість людини многообразнєє і суспільстві. Вона є сукупністю ідей, поглядів, вчень, суперечності - між різними предметами, - а також Принцип загального зв'язку явищ визнається як діалектики як теорії пізнання і в цьому виступає як її детермiнацiї, основою яких е мотивація.
яскравіше суспільної свідомості. Однак воно не політичних установок, тих чи інших методів, за формально-логічні протиріччя, що виникають матеріалістичною, так й ідеалістичною філософією. альтернатива. Догматизм ґрунтується на 58. Основні закони діалектики
досягає тієї глибини, яка властива суспільній допомогою яких обґрунтовуються і втілюються в внаслідок непослідовності думки. Ідеалістичне розуміння єдності світу базується на перебільшенні значення абсолютної істини, Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін.
свідомості, що охоплює всі сторони духовного життя життя політичні інтереси суб’єктів суспільних Так, починаючи з античності різні мислителі визнанні або світового розуму (Гегель), або людської ігноруючи момент її конкретності; релятивізм, Треба почати з визначення понять "якість, кількість,
суспільства. процесів. вкладали в поняття "діалектика" різний зміст: то як свідомості (Берклі, Юм). Для матеріалістичної навпаки, перебільшує значення відносної істини, міра". Якість – це внутрішня визначеність предметів і
Разом з тим індивідуальне свідомість окремих людей Суттєву роль у життєдіяльності суспільства відіграє теорію розвитку, то як теорію пізнання діалектики основою цього зв'язку є матерія. відкидаючи момент її абсолютності. явищ. Кількість – це зовнішня визначеність предмета,
в силу їх особливих переваг в окремих областях правова свідомість як сукупність знань, поглядів на (гносеологію), а то як науку про загальні закони і Загальний зв'язок виражає матеріальну єдність світу: 57. Категорії як загальні форми відбраженя буття не тотожна з буттям. Єдність кількості і якості
знання може підніматися до рівня громадського юридичні права та норми, що регулюють поведінку форми руху мислення (діалектичну логіку). З цього всі явища належать до єдиного матеріального світу, є Субстанція. (лат. — те, що покладено в основу) В виражається в категорії міри, яка демонструє межу, в
порядку ". Це можливо, коли індивідуальна людей у суспільстві. Вона тісно пов’язана з можна дійти висновку, що діалектика розвитку проявом матерії, яка рухається, розвивається. загальних рисах субстанцiю мислили як основу свiту, якій предмети залишаються якісно визначеними.
свідомість набуває загальнолюдське, наукове правовими нормами та законами у відповідності з об'єктивної та діалектика розвитку об'єктивної Принцип об'єктивності випливає з того факту, що абсолютне буття, яке iснуе безвiдносно. Це буття е Перехід від одного якісного стану до іншого
значення, висловлює ідеї, що збігаються з пануючими уявленнями про законність, порядок, реальності, якщо й не збігаються, то в чомусь єдині. предмети, тіла, процеси і відношення та зв'язки між причиною самого себе, воно не породжуеться i не
відбувається завдяки певним кількісним змінам. До
визначаеться чимось iншим. Будучи пертлопричиною,
суспільними потребами. Д. Уатт і Н. Повзунів майже справедливість. Згодом діалектику розвитку об'єктивної реальності ними існують об'єктивно, незалежно від суб'єкта, певної міри кількісні зміни не ведуть до виникнення
субстанцiя визначас все суще. для матерiалiстiв такою
одночасно створили парові машини. Але в Англії ідеї З правосвідомістю тісно пов’язана інша форма стали називати об'єктивною, а діалектику розвитку який пізнає. субстанцiею е матерiя, для iдеалiстiв — Бог. Так розумiли нової якості. Кількісні міри припиняються, коли міра
Уатта були затребувані суспільством і отримали суспільної свідомості – моральна свідомість. Мораль суб'єктивної реальності - суб'єктивною. Г.Гегель на Принцип конкретно-історичного аналізу явищ. субстанцiю рацiоналiсти Нового часу (декарт, Спiноза, вичерпує себе і виникає нова якість. Перехід від
розвиток, а у відсталій Росії не було суспільної є сукупністю, системою норм, правил поведінки ідеалістичній, а В.І Ленін на матеріалістичній Діалектика виходить з того положення, що немає Вольф). Крiм основного значення, поняття 4субстанцiя» кількісних змін до нових якісних відбувається
потреби в парових двигунах і використання їх людей в суспільстві. На відміну від правових норм, основах вказали, що діалектика як теорія розвитку, істини абстрактної, вона завжди конкретна. Вимога мало й бiльил конкретнi: — незмiнна основа мiнливих завдяки стрибкам, які розрізняють за характером,
загальмувалося. З іншого боку, кажучи про норми моралі не закріплені в юридичних законах, а теорія пізнання і діалектична логіка -єдині, і що їх конкретно-історичного аналізу зводиться до того, що явищ. Найбiльшого поширення поняття субстанцii набуло змістом, формою їхнього прояву та ін. Характер
взаємозв'язок індивідуального і суспільної регулюються в суспільстві силою громадської думки. закони та співвідносні категорії за змістом явища необхідно розглядати у їх залежності від в рацiоналiстичнiй фiлософiї Нового часу. Емпiризм зумовлюється специфікою розвитку предмета. За
свідомості, слід підкреслити, що індивідуальна Важливе місце належить естетичній свідомості, яка збігаються, будучи різними за способом буття. конкретних умов, з урахуванням місця, часу та етапу заперечував де поняття, оскiльки в досвiдi не представленi масштабом – довгі \ короткі, охопл. епохи \ незначні
свідомість несе на собі печатку суспільного, так як відображає життя у художніх образах. На відміну від В історичному розвитку діалектика пройшла три його розвитку. нi першопричина, нi незмiнна основа явищ, нi субстрат історичні періоди. За формою – швидкі (вибухи) та
властивостей. 1. Кант розумiв пiд субстанцiею апрiорну
воно завжди є і буде продуктом суспільства. Будь- наукового пізнання, що відображає буття у формі основних свої етапи (форми). Принцип визначення основної ланки у ланцюгу повільні. Основний зміст закону: перехід від однієї
форму, яка так упорядковуе досвiд, що в мiнливому
який індивід є носій суспільних поглядів, звичок, логічних понять і теорій, естетична свідомість До першого відносять діалектику стародавніх історичних подій. Це положення випливає із завжди е щось незмiнне. Марксизм субстанцiю ототожнюе якості предмета до іншої здійснюється не стихійно, а
традицій, що беруть свій початок з глибини століть. відображає його в конкретній чуттєво-наочній формі, (Геракліт, Демокріт, Платон, Арістотель та ін). Це всезагального зв'язку і розвитку явищ світу. Під з матерiсю i дим ставить пiд сумнiв додiльнiсть його закономірно в межах своєї міри. Визначивши таку
У свою чергу, всі люди певною мірою несуть у своїй художніх образах, які впливають на наші органи була стихійна діалектика, яка поєднувалася з такими головною (основною) ланкою у ланцюгу подій слід вживання як окремого поняття. Неопозитивiзм, міру, можна передбачити характер стрибка, його тип
свідомості сучасні ідеї, погляди і т. п. Людина не чуття, викликають певну емоційну реакцію, оцінку. ж наївними матеріалізмом та ідеалізмом. розуміти визначальні, найважливіші явища, від яких продовжуючи емпiричну лiнiю, стверджуе, що поняття і зреагувати на нього.
може бути ізольованим від суспільства та суспільних Важливе місце в духовному житті суспільства займає Потім шляхи матеріалізму й діалектики розійшлися. залежать всі інші. субстандiТ, як i бiльшiсть фiлософських понять, не Закон єдності і боротьби протилежностей – джерело
ідей. Трансформуючись через буття окремих людей, релігія, а також релігійна свідомість. Вона охоплює В XVII -XVIII ст. виникає метафізичний матеріалізм і Принцип єдності історичного і логічного ставить верифiкуеться, воно, отже, позбавлене сенсу. Сучасна розвитку – визначає внутрішнє джерело руху і
їх суспільну свідомість формує індивідуальну релігійну ідеологію – більш чи менш струнку панівними стають ідеї механіцизму (хоча й в деяких вимогу: з чого починається історія предмету, з того фiлософiя загалом тяжiе швидше до несубстанцiйної розвитку в природі, суспільстві та пізнанні. Причини
свідомість. Суспільство - складне матеріальне освіта, систему релігійних ідей, поглядів на світ, яка філософських вченнях проявлялась діалектика). повинна починатись і логіка його вивчення. моделi свiту. Свiт, за висловом Вiтгенштейна, — це руху і розвитку криються у внутрішніх
що складається з безлічі різних соціальних груп. розробляється, як правило, теологами, та релігійну Виникнення й розвиток метафізичного матеріалізму Історичне передує логічному. Логіччне - абстрактне сукупнiсть фактiв. Простiр i чае. Це основнi форми
суперечностях, притаманних процесам і явищам
(властивостi, характеристики) матерiального свiту,
Такими групами є класи, стани, інтегральні психологію, яка складається головним чином зіграло в той час позитивну роль. вираженнря в мисленні властивостей мат. світу, а об’єктивної дійсності – боротьбі протилежностей.
матерiального сущого. Саме вони вiдмежовують
(працівники розумової та фізичної праці, жителі стихійно, включає в себе несистематизовані релігійні Однак це мало тимчасовий характер, оскільки історичне - не тільки відображення історії дійсності, матерiальнi речi вiд iдеального буття (буття Бога, чисел, Боротьба протилежностей означає, що протилежності
міста і села), етнографічні, демографічні та почуття, настрої, звичаї, уявлення, пов’язані з вірою в природі й суспільному життю завжди був але й історії процесу пізнання. цiнностей). Поняття простiр охоплюе двi не лише взаємно зумовлюють, а й взаємовиключають
професійні групи. Кожна група є суб'єктом певного надприродне тощо. Економічна свідомість є притаманний діалектичний характер. Тому й Принцип руху мислення від конкретного до фундаментальнi риси матерiального сущого — його одна одну, і, взаємодіючи, стикуються між собою,
свідомості, і в цьому сенсі можна говорити про продуктом усвідомлення людьми економічних умов діалектика почала інтенсивно розроблятись (у абстрактного вперше був розглянутий Гегелем. Він протяжнiсть i мiсце серед iнших сущих. Кожне тiло мае вступаючи у взаємоборотьбу, яка може набирати
груповий свідомості. Групове свідомість діалектично життя, діяльності та відносин у вигляді економічних класичній німецькій філософії). Вона й стала другою вважав, що вищі ступені пізнання стають дедалі три вимiри протяжностi — довжина, ширина i висота. різних форм. Ця боротьба веде зрештою до
пов'язане з суспільною свідомістю та індивідуальним ідей та поглядів, теорій та концепцій, інших формою діалектики (насамперед, діалектика Гегеля). багатшими, конкретнішими завдяки тому, що вони Вони визначають величину, розмiр предмета. Мiсце — це розв’язання суперечностей, яка є переходом до
як особливе. Воно складається на основі духовних утворень, що відображають відношення до Суттєві зhушення в суспільному житті, три великі містять у собі результати як попередніх, так і нових просторова визначенiсть предмета у вiдношеннi до iнших нового якісного стану, призводить до розвитку.
індивідуального, але, як і суспільна свідомість, не є економічної дійсності. Екологічна свідомість є відкриття знову викликали необхідність поєднання знань. Пізнання, основою якого є практика, предметiв. У цьому аспектi простiр постае як середовище, Закон заперечення заперечення – направленість
простим суми індивідуального, хоча і відображає відображенням екологічної ситуації у кожній країні матеріалізму з діалектикою, повернення до цілісного, розгортається від речово-конкретного у бутті через утворене вiдношенням речей. Час також вiдображае двi
розвитку – відображає поступальність і
фундаментальнi риси процесiв, якi вiдбуваються з
буття соціально-економічних і політичних умов та в глобальному масштабі, розумінням необхідності діалектичного розуміння світу, але вже в іншій формі логічні абстракції до конкретно-абстрактного у матерiальними тiлами, а саме тривалiсть i черговiстчь спадкоємність розвитку предметів і явищ об’єктивної
життя кожної групи людей. переходу від “панування” над природою до (на ґрунті науки й суспільного досвіду). Так виникла мисленні. подiй. Тривалiсть аналогiчна протяжностi. Бона охоплюе дійсності.
53. Структура та форми суспільної свідомості розумного до неї ставлення. Її формування третя форма діалектики (матеріалістична, продовження одного i того ж. Тривалiсть — це фази теза- антитеза Теза –
Суспільна свідомість є сукупністю ідеальних форм насьогодні – одна з найголовніших завдань марксистська), яка була поєднана вже зі зрілим одного i того ж (тривалiсть дня, iснування дерева, землi). У ствердження. Антитеза –
(понять, суджень, поглядів, почуттів, ідей, уявлень, діяльності вчених, засобів масової інформації, матеріалізмом. нiй розрiзняються фази (моменти) — сучаснiсть, минуле i
теорій), які охоплюють і відтворюють суспільне навчальних закладів. Історична свідомість – це Вона не завершує розвиток рамками якогось "духу", а 56.Альтернативи діалектики майбутне. Черговiсть вказуе на мiсце подй серед iнших заперечення тези і перетворення
буття, вони вироблені людством у процесі освоєння усвідомлення минулого та його впливу на сьогодення показує, як нескінченний розвиток нескінченної Діалектика як певна філософська концепція подiй в часовому просторi (те вiдбулось ранiше, а це синтез її на свою протилежність. Синтез –
і через нього – на майбутнє. Вона є важливим матеріальної дійсності відображається в людському філософська методологія має багато визначень, котрі пiзнiше). Вказавши мiсце подП серед iнших подiй та II заперечує антитезу.
природи і соціальної історії. Важливими елементами
чинником формування самосвідомості народу й пізнанні, а матеріалістичний діалектичний метод є дають уявлення про різні її сторони, зміст. Я поведу тривалiсть, визначають II часову Характеристику. Простiр Процес розвитку відносин протилежностей у рамках
структури суспіль¬ної свідомості виступають — едина категорiя, через яку можна визначити час.
суспільна психо¬логія та ідеологія. Суспільна людини, патріотизму, національної гідності тощо. докорінно протилежним ідеалістичному мову про три найважливіші виміри діалектики, а певної суперечності має свої етапи:
Розрiзняють двi основнi концепції простору і часу —
психологія являє собою сукупність поглядів, 54. Історичні форми та особливості діалектики діалектичному методу, оскільки об'єктивна саме: про діалектику як теорію розвитку, як логіку і субстанцiйну i реляцiйну Субстанцiйна розглядае простiр 1. вихідний стан об’єкта;
почуттів, емоцій, настроїв, звичок, традицій, звичаїв, Першим, хто надав поняттю "діалектика" значення діалектика первинна стосовно суб'єктивної. В ній теорію пізнання. Почнемо з метафізики – антиподу i час як щось самостiйне (як рiзновид субстанцii). Навiть 2. роздвоєння єдиного;
що виникають у людей під впливом безпосередніх методу розумного пізнання, був Гегель. Він принципи матеріальної єдності світу і принципи діалектики як теорії розвитку. Термін «метафізика» коли б матерiальнi речi зникли, простiр i час залишились розв’язок суперечностей, що являє собою нібито
умов їхньої життєдіяльності через призму їхніх підкреслював, що "діалектика" осягає світ відображення перебувають у нерозривному зв'язку. дослівно означає «після фізики». Метафізика – це би, вважали її прибiчники. Реляцiйна розглядае простiр i повернення до вихідного на вищому щаблі. Сутність
повсякденних інтересів. Суспільна психологія ("абсолютну ідею") у єдності протилежних 55. Поняття діалектики, її основні принципи вчення про надчуттєві, недоступні досвідові час як властивостi матерiальних утворень. У розумiннi закону – відображення розвитку вцілому, а також
виступає як без¬посередня реакція на умови життя визначень, у саморусі, саморозвитку. Це був новий В сучасному розумінні діалектика – це вчення про принципи і начала буття (існування світу). В значенні простору i часу спiвiснують двi традицй — внутрішніх етапів окремого циклу розвитку явища. В
стиль мислення, який характеризувався гнучкістю й універсальні закони розвитку і взаємозв’язку «анти діалектика» термін «метафізика» запровадив натуралiстична i культурологiчна. Натуралiсйiична об’єктивній дійсності діє через випадковості.
людини, є першим ступенем чут¬тєвого сприйняття
компромісністю. предметів і явищ природи, суспільства і людського Гегель. З розвитком науки метафізика виявила свою традицiя розглядае простiр i час як визначення 59. Гносеологічна проблема в історії філософської
всієї багатогранності суспільного буття. Діалектика (властивостi, характеристики, форми) речей самої природи
розвитку суспільної свідомості полягає в Проте діалектика вчить й про неосяжні зв'язки, що мислення. недостатність і поступилась діалектиці як більш думки
(при цьому природа зводиться до неживої матерй), а
суперечливо¬му переході суспільної психології в поєднують між собою всі речі, явища, процеси Під принципами або вимогами науки слід розуміти сучасному методу пізнання, усвідомлення дійсності. Пізнання – процес цілеспрямованого, активного
науками, що вивчають просторово-часовi властивостi
ідеологію, спонукаючи тим самим до якісних змін у об'єктивного світу. Ці зв'язки проникають у їхню базові, визначальні положення, у яких Метафізика і діалектика є протилежними за рядом матерії, вважають геометрiю та фiзику. Культурологiчна відображення дійсності в свідомості людини,
ній (суспільній свідомості). При всіх відмінностях сутність, тому вирвати явище з них неможливо, відображаються і узагальнюються найбільш важливі важливих, фундаментальних начал, а саме: джерелом традицiя, навпаки, пов’язуе розумiння простору i часу з зумовлений сусп.-історичною практикою людства.
між соціальною психологією та ідеологією їхнє оскільки це позбавить нас глибокого й повного його та суттєві сторони пізнавальної і практичної розвитку, руху та змін; розумінням зв’язку старого і практичною дiяльнiстю людини (з культурою). Тут Він є предметом дослідження такого розділу філ., як
формування має здійснюватись в органічній єдності, розуміння. діяльності людини. Принцип - це не сума довільних нового; за стилем мислення. Альтернативами розвиток уявлень про простiр i час розглядаеться в тiсному теорія піднання. Теорія пізнання (гносеологія) – це
оскільки межа між ними дуже відносна і передбачає Навпаки, метафізика розглядає речі, явища та їх правил. Вони є відображенням об'єктивного світу в діалектики є також софістика і електика. Софістика зв’язку з розвитком культури. Причиннiсть — певний тип розділ філ., що вивчає природу пізнання,
взаємопроникнення їх одна в одну. Важливе місце в мисленні відображення, поняття окремо одне від мисленні, підсумком пізнавальної і практичної за багатьма своїми ознаками наближається до вiдношення мiж речами. Речi можуть спiвiснува ки — закономірності пізнавальної діяльності людини, її
одного, як уособлені, між собою не пов'язані (або діяльності людства. метафізики. Софістика ґрунтується на камiнь лежить поряд з деревом. Вони можуть вступати у пізнавальні можливості та здібності; передумови,
структурі суспільної свідомості належить масовій
пов'язані лише зовнішніми відношеннями). Вона До загальних принципів діалектики слід віднести неправильному виборі вихідних положень, на зв’язок — мiсяць i Земля притягуються, а можуть засоби та форми пізнання, а також відношення
свідомості.Масовій свідо¬мості, на відміну від iспричиняти, детермiнувати одна одну. Рiч, що Викликала,
побутової, все більше властиве засвоєння елементів аналізує речі, явища, а також і поняття поза процесом такі, як: принципи розвитку і зв'язку; принцип абсолютизації того чи іншого визначення, на знання до дійсності, закони його фунц-ня та умови й
зумовила iнкху рiч (чи подiю), називаеться причиноюою.
узагальнено-теоретичних уявлень про дійсність. розвитку, які за своєю суттю незмінні (а якщо й об'єктивності; принцип конкретно-історичного змішувані суттєвого з несуттєвим, на хибних Та, що виникла, наслiдком (дiею). Вважають, що причина критерії його істиності й достовірності. Вчення, що
Таким чином, масова свідомість являє собою визнає розвиток, то спрощено, поверхово, не підходу у вивченні явищ; принцип виявлення доведеннях, на використанні різних значень одного і передус в часi наслiдку (дп). У широкому сенсi заперечує можливість достовірного пізнання сутності
ідеологічно-психо-логічний феномен, сукупність розкриваючи його сутності й рушійних сил). основної ланки у ланцюгу історичних подій; того ж слова. Еклектика – це алогічна концепція, що причиннiсть протистоїть диву — явищу, якому не дійсності наз. агностицизм. Агностицизм виявив
поглядів, уявлень, думок, настроїв, оцінок, норм, Діалектика - виходить з того, що все існуюче може принципи єдності історичного і логічного, ґрунтується на свавільному виборі координат; на знаходять причин. Вчення про причиннiсть iнодi важливу проблему гносеології – що я можу знати?
почуттів певної соціальної групи, етнічної спільності, бути зрозумілим лише в розвитку, і що останній слід абстрактного і конкретного та ін. випадковому поєднанні різних сторін речей; на називають детермiнiзмом (лат.-визначаю), проблемами Справа в тому, що справді людське пізнання як будь-
вироблених у процесі їхньої діяльності. Передові ідеї, розглядати як саморозвиток, Що породжується Принцип розвитку вимагає при визначенні сутності ігноруванні їхніх суттєвих відмінностей. Еклектика – якого переймались всi фiлософи. Першим обГрунтував який процес, що історично розв., на кожному
внутрішніми імпульсами й включає в себе не лише того чи іншого явища розглядати його не у готовому це, образно кажучи, «мішанина», тому вона не є ні концепцiю детермiнiзму Демокрiт. Фiлософ звiв конкретному етапі свого розв. має обмежений,
пов'язані з усвідомленням необхідності підвищення
поступові зміни, еволюцію, а й перериви і незмінно¬му вигляді, а у русі, саморозвиткові, як теорією розвитку, ні теорією пізнання, ні методом, ні причиннiсть до зовнiшнiх зiткнень атомiв, виключив відносний хар. Агност. абсолютизує цю відносність,
соціальної активності людей на шляху до випадковiсть. їМеханiстичний детермiнiзм в сучаснiй
прискорення прогресу суспільства, його свободи, поступовості, якісні стрибки, появу нового. воно виникло, як розвивалося, чим воно стало тепер. світоглядом. До альтернатив діалектики відносять стверджуючи, що людське пізнання в принципі не
науцi був подоланий вiдкриттям броунiвського руху i
гармо-нізації суспільних відносин, ще не оволоділи також догматизм і релятивізм. Догматизм – спроможне проникнути в сутність явищ.
принципу «невизначеностi» у квантовiй механiцi, згiдно з
повною мірою масовою свідомістю, не знайшли в ній
1.Проблема істини. Всі філ. напрями і школи в усі 2.мислення (перехід від незнання до знання; Сприйняття — цiлiсний образ предмета, Поняття «практика» не має однозначного тлумачення констатувати наявне, виявляти суттєве та все те, що існує чи існувало в минулому.
часи намагалися сформулювати своє розуміння виникнення протиріччя між новим і старим безпосередньоданийужиному спогляданнi з у філософії. Є вузьке розуміння поняття практики, пересвідчуватись у можливостях знання. Нагромаджені наукою факти потребують пояснення,
природи і сутності істини. Класичне визначення мисленням; опосередковані і відображені свідомістю сукупностi зсiх його сто рiн, синтез пезних окремих котре зводиться до експерименту. В широкому Істина постає суттєвим поглибленням нашого з'ясування їх причин, зв'язків, сутності.
істини дав Аристотель, визначивши істину, як предмети об’єктивної дійсності) зiдчуттiз. Уявлення — узагальнений чуттезо-наочний розумінні практика розглядається як цілісна система сприйняття дійсності і водночас усвідомленням Важливим етапом наукового осмислення фактів є
відповідність наших знань дійсності. Істина 3.практика (цілеспрямована, чуттєво-предметна образ предмета, який спразляз зплиз на органи чутгя діяльності людини, досвід всього людства. В такому самого нашого пізнавального досвіду, тобто в гіпотеза, яка надає пошукам розв'язання відповідної
трактується як об’єктивна реальність, яка існує діяльність). н минулому, але зже не сприймасться за раз. До контексті в поняття «практика» включається як кінцевому підсумку істина — це належне в пізнанні, проблеми осмисленого цілеспрямованого характеру.
незалежно від свідомості і сутнясть якої виявляється Існує декілька типів пізнання: уявлень вiдносять образи пам’ятi (куполи СвятоХ наукова діяльність, так і матеріально-виробнича, гносеологічний ідеал пізнання, те, чого ми прагнемо, Нерідко при розв'язанні будь-якої проблеми
через явище. -міфологічне Софй чи Лаврська дзвiниця), образи уяви (мавка, соціальна, політична, революційна і т.д., тобто вся бо врешті-решт, коли ми ставимо питання про формулюються дві чи більше конкуруючих гіпотез.
2.Заблудження – це такий зміст людського пізнання, тип пізнання характерний для первісної культури лiсовик) тощо. Порiвняно iз сприйняттям в уявленнi предметна, цілепокладаюча діяльність людини, що поняття істини, то воно передбачає завершену Витримавши конкуренцію з іншими гіпотезами,
в якому дійсність відтворюється неадекватно і який (тип цілісного дотеоретичного пояснення дійсності за немае безпосереднього зв’язку з реальним об’ектом. має своїм змістом освоєння нею природних та повноту наших знань. припущення за умови його перевірки і підтвердження
зумлвлений історичним рівнем розв-ку суб’єкта та допомогою чуттєво — наочних образів Це аморфний, нечiткий образ предмета, але в ньому соціальних об’єктів. В цьому сенсі практика – це Істину як багатогранний інтелектуальний процес перетворюється в наукову гіпотезу.
його місцем в сусп-ві. Заблудження б- це ненавмисне надприродних істот, легендарних героїв, які для носія наявне елементарне узагальнення з видiленням сукупність матеріально-виробничої, суспільно- нелегко збагнути у всій повноті, тому типовими, 65. Наукове пізнання і творчість
спотворення дійсності в уявленнях суб’єкта. міфологічного пізнання предстають реальними певних загальних ознак та вiдкиданням неiстотних. політичної, експериментально-наукової, чуттєво- постають однобічні підходи до неї, які можуть Творчий характер носить і саме пізнання, і практична
3.Цінності – це специфічно сусп-ні визначення учасниками його повсякденного життя). Міфологічне Живому спогляданню властиве вiдображення споглядальної, духовно-предметної діяльності виливатись: діяльність, в основі якої лежать її результати.
об’єктів, які виражають їхнє позитивне чи негативне пізнання характеризується персонофікацією, зовнiшнього свiту в наочнiй формi, присутнiсть людини. В процесі практики відбувається реалізація у позицію догматизму — перебільшення значення Творчість проявляється і в русі пізнає думки
значення для людини і сусп-ва: добро чи зло, уособленням складних понять в образах богів і безпосереднього (без промiжних ланок) зв’язку сутнісних сил людини, її знань, навичок, вміння. З сталого, незмінного елемента в пізнанні, прагнення невторованим шляхом, і в продуктах праці, перш за
прекрасне чи потворне, справедливе чи антропоморфізмом. людини з дiйснiстю, вiдображення переважно іншого боку, людина в процесі практики освоює вважати здобуті знання абсолютною істиною; все в техніці, що відрізняються новизною, в
несправедливе і т.д. Всі різноманітні предмети -релігійне зовнiшнiх сторiн та зв’язкiв, початок занурення у результати попередньої людської діяльності. Завдяки у позицію релятивізму — перебільшення значення оновленні різних сторін неосяжного світу
людської діяльності, сусп. відносини і включені в об'єктом релігійного пізнання в монотеїстичних внутришни закономирности та зв’язки на основи цьому попередня людська діяльність стає її мінливості знань, проголошення усіх знань матеріальною і духовною культурою.
їхню сферу природні процеси можуть виступати релігіях, тобто в іудаїзмі,християнстві і ісламі, є Бог, первинного узагальнення чуттевих даних. Отже, надбанням, фактором подальшого розвитку відносними; Творчість - це діяльність по створенню неповторних
“предметними цінностями”, об’єктами цілісного який проявляє себе як Суб'єкт, Особа. Акт немае чистої чуттєвости, яка була б вильною вид людських сутнісних сил. Практика, таким чином, у позицію утилітаризму — зведення до рангу істини за характером здійснення і результату оригінальних у
відношення. релігійного пізнання, або акт віри, має персонально- впливу мислення. Але роль чуттевого видображення виступає як специфічно людський спосіб освоєння тих знань, які на даний момент виявились суспільно-історичному відношенні, а не тільки в
4.Оцінка – це сам процес і логічно втілений в діалогічний характер. в пiзнаннi е особливою, навiть якщо зважати на світу, його опредметнення і розпредметнення. виправданими і корисними; індивідуальному унікальних матеріальних і духовних
оціночному судженні наслідок, усвідомлення Ціль релігійного пізнання в монотеїзмі — не значне зростання роли мислення, абстрактно- Проблема практики завжди є проблемою у позицію нормативного ставлення до істини – істина цінностей (відкриття нових властивостей і
позитивної чи негативної значушості будь-яких явищ створення або уточнення системи уявлень про Бога, а iдеалiзованих об’ектив у еучаснiй науцi. дослідження основ людського життя. недосяжна, проте важливим є не її отримання, а лише закономірностей, створення цінностей мистецтва,
природи, витворів праці, форма вир.-трудової порятунок людини, для якої відкриття буття Бога Рацiональне пiзнання найбiльш повно й адекватно Найважливішою ознакою людського способу буття рух до неї. нових зразків техніки і нових видів технології і т. д.).
діяльності, сусп.-історичних подій, сусп.-політичних одночасно виявляється актом самовідкриття, виражене в мисленнi. Мислення — активний виступає те, що його умови не є чимось лише даним, Усі реальні ознаки істини (сталий елемент пізнання, Світ творчості нескінченно різноманітний, як
утворень, моральних вчинків, творів мистецтва, самопізнання і формує в його свідомості вимогу процесузагальнення й опосередкозаного наявним, готовим; вони створюються в процесі його мінливість, практична виправданість) входить у різноманітна сама духовна і практична діяльність.
здобутків піз-ня для задоволення людських потреб, етичного оновлення. вiдображення дiйсностi, який забезпечуе розгортання історичного саморозвитку людини. Необхідність зміст наших знань. Залежно від їх конкретних Новаторство і новації - необхідна сторона розвитку
інтересів, цілей суб’єкта. У Новому Заповіті метод релігійного пізнання на основi чуттевих даних закономiрних зв’язків. творити себе і умови свого існування виявилась складників, особливостей побудови та обґрунтування та пізнавальної, теоретичної і перетворюючої,
У спробах відповісти на питання про принципову сформульований самим Ісусом Христом в «заповідях Вiдбуваеться воно в найтiснiшому зв’язку з мовою, а джерелом формування та постійного вдосконалення знання якісно характеризуються як очевидні, практичної діяльності людей, розвитку суспільства в
можливість пізнання світу намітилося три основні блаженства»: його результати фіксуються в мові як у певний різноманітних людських здатностей. вірогідні, достовірні, правдиві, правильні та істинні. цілому.Основними видами творчості є наукове,
лінії: оптимізм, скептицизм і агностицизм. «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.» знаковий системи, що може бути природною та Людина в практичній діяльності не просто змінює, Очевидність характеризує максимально повне винахідницької, політичне, організаторські,
Оптимізм — це філософське вчення, послідовники -філософське штучною. Мислення людини е не тільки природною відтворює природну і соціальну дійсність, а й здатна співпадіння ментальних засобів та утворень із тим, філософське, художнє. міфологічне, релігійне,
якого визнають принципову можливість пізнання філософське пізнання є особливий тип цілісного якістю, але набуваеться людиною як соціальним змінювати власну програму, конструювати нові що входить в людське сприйняття або розуміння. повсякденно-побутове.
світу. Ця філософія грунтується на визнанні пізнання світу. Специфікою філософського пізнання суб’ектом у процеси исторї, предметної діяльності та алгоритми діяльності і поведінки, формувати та Достовірність засвідчує наявність у певних знання У кінцевому рахунку в основі творчості і творчої
принципу матеріальної єдності світу, врахуванні є прагнення вийти за межі фрагментарної дійсності і спілкування. Два основни рівні мислення — розсудок досягати принципово нових цілей. Діяльність тих чи інших ознак істинності. Вірогідність діяльності лежать суспільні потреби, а якщо йти далі,
всього досвіду історії людського пізнання і знайти фундаментальні принципи і основи буття, и розум. Розсудок — початкозий рiзень мислення, де людини універсальна, оскільки людина не стосується оцінки знань на міру їх виправданості, то протиріччя, що виникають у науковому пізнанні й
суспільно-історичної практики. Сучасна філософія визначити місце людини в нім. Філософське пізнання оперузання абстракцiями зiдбузаеться н межах пезної пристосовується до навколишнього середовища, а коли немає точних свідчень про їх помилковість або практичної діяльності, вирішення яких передбачає
оптимізму доводить можливість досягнення засноване на певних світоглядних передумовах. У незмiнної, напе ред заданої схеми. Це здатнисть змінює його. Практична діяльність людей не просто про достовірність. вихід за межі досягнутого рівня знань або за рамки
істинного знання, керу-ючись діалектико- його склад входять: гносеологія, онтологія. послидовно й коректно будувати своi думки, цілеспрямована та доцільна, вона передбачає і 64. Наука як вища форма раціонального пізнання існуючого рівня техніки і технології і т. д.
матеріалістичним методом і вдаючись до найновіших В процесі філософського пізнання суб'єкт прагне класификувати й систематизувати факти. Головною конструювання цілей, творення принципово нового. Наука - це сфера людської діяльності, основною Часто точки росту наукового знання виникають на
результатів науки. Агностицизм відверто заперечує не тільки зрозуміти буття і місце людини в нім, але і функціею розсудку е розкладания та обчислення. Основою практики є праця, матеріальне функцією якої є продукування і систематизація кордоні - новий емпіричний факт і нездатність старої
принципову можливість пізнання світу на рівні показати, якими вони повинні бути, тобто прагне Розум —вищий рiвень рацiонального пізнання, якому виробництво, в процесі якого людина змінює себе, а істинних знань про світ. Наука — це і продуктивна теорії пояснити його.В області технічного розвитку
суперечності речей і процесів, закономірностей створити ідеал. властивi творче оперування абстракцiями та також у відповідності зі своїми цілями та інтересами сила, і соціальний інститут, і діяльність з метою подібні точки зростання пов'язані з протиріччями між
розвитку об'єктивної дійсності. - чуттєве рефлексiєю, спрямованiсть на усвiдомлення власних природну та соціальну реальність. До неї одержання нових знань, і результат цієї діяльності, — старою технологією і новою технікою, старої
Термін "агностицизм" уперше застосував для характеристики цього типу пізнання форм та передумов, самопiзнання. На цьому рiвнi включається соціально-політична діяльність людей, тобто сума (а точніше — система) одержаних технологією і новими характеристиками
англійський природодослідник Г.Гекслі. На думку допустимо привести слова з книги Буття «Пізнав легше сягнути сутностi речей, їх законiв та яка регулює взаємостосунки між державами, націями, теоретичних знань, що становлять собою у своїй конструкційних матеріалів і т. д.
агностиків, людина ніколи не зможе знати, якими Адам Єву, і народила Єва сина». суперечностей. Поняття тут беруться до розгляду в їх народами і націлена на постійну зміну та оновлення сукупності мислену (ідеальну) картину світу. 66. Наукове пізнання і інтуїція
насправді є речі, оскільки інформація, яку вона - наукове взаемозв’язку, розвитку й всебiчно. Головним суспільного життя. Важливе значення має Основне завдання науки полягає в узагальненні та Процес мислення не завжди здійснюється розгорнуто
одержує про них, заломлюється її свідомістю і Наукове пізнання - це дослідження, характерне завданням розуму е поеднання рiзнобiчного, навiть організаційна й управлінська діяльність, у науковому систематизації знань окремих учених і наукових і логічно доказово. Трапляються випадки, коли
набуває суб'єктивного змісту. Звідси робиться своїми особливими цілями й завданнями, методами протилежного; занурення у глибиннi причини та пізнанні — науковий експеримент. Зовнішня колективів. Безпосередньою метою науки є опис, людина надзвичайно швидко, майже миттєво
висновок, що ми маємо справу не з речами отримання і перевірки нових знань. Воно покликане чинники дослiджуваних явищ. Основою формою діяльність людини, що збігається з її соціальною пояснення й передбачення процесів і явищ дійсності, схоплює складну ситуацію і знаходить правильне
об'єктивної дійсності, аз нашими відчуттями. прокладати шлях практиці, надавати теоретичні мислення е поняття, судження та умовивiд. Поняття поведінкою, з орієнтацією на здоровий глузд та певні що становлять собою предмет її ви в-чення на основі рішення. Спроможність осягнути істину шляхом
основи для вирішення практичних проблем. — форма мислення, яка вiдображас эагальнi соціальне визначені норми. Друга форма практики — відкриття нею законів природи, суспільства і прямого її розсуду, без обґрунтування з допомогою
60. Поняття пізнання і його змістові складові Рушійною силою пізнання є практика, вона дає науці iсторичнi зв’яэки, сутнiснi ознаки явищ, поданиху їх власне предметно-перетворююча діяльність. Третьою людського мислення. На відміну від інших видів дискусії (від discursus — міркування, доказ,
Пізнання́ — сукупність процесів, процедур і методів фактичний матеріал, який потребує теоретичного визначеннях. Поняття бувають спорiдненi та формою практики є практика у поєднанні з науковим діяльності, в яких результат, як правило, буває аргумент) називається інтуїцією.
набуття знань про явища і закономірності осмислення та обґрунтування, що створює надійну протилежнi за змiстом, близькi та вiддаленi за рiвнем знанням. наперед відомим, наукова діяльність дає приріст В історії філософії поняття інтуїції включало різний
об'єктивного світу. Пізнання є основним предметом основу розуміння сутності явищ об'єктивної абстрагування. Найзагальнiшi поняття—це 63. Проблема істини у філософії нового знання, і тому її результати часто є зміст. Інтуїція з'ясовувалась як форма
науки гносеології (теорії пізнання). дійсності. Шлях пізнання визначається від живого фiлософськi поняття, категорiї: «сутнiсть», «явище», Пряма й безпосередня мета пiзнання — осягнення непередбаченими. Саме тому науку розглядають як безпосереднього інтелектуального знання або
Пізнання — вища форма відображення об'єктивної споглядання до абстрактного мислення і від «свiдомiсть» та iн. Судження — форма мислення, яка iстини. Проблема iстини — одна з найголовнiших у силу, що революціонізує інші споглядання (інтелектуальна інтуїція). Так, Платон
дійсності, процес вироблення дійсних знань. останнього - до практики. Це є головною функцією вдображае явища, процесидiйсностi, їх зв’язки. Ця філософії. В iдеалiстичнiй фiлософiї iстина види діяльності людини. Наукове пізнання суттєво стверджував, що споглядання ідей (прообразів речей
Спочатку пізнання було однією із сторін практичної наукової діяльності. мислительна конструкцiя втiлюеться в оповiдне трактувалась як вiдповiднiсть людських знань, відрізняється від буденного, від віри, від естетичної чуттєвого світу) є вид безпосереднього знання, що
діяльності людей, поступово в ході історичного 61.Єдність чуттєвого і раціонального пізнання речення, яке може бути iстинним або помилковим. У понять i суджень як вiдповiднiсть їх апрiорним форми свідомості тощо. Історично наука виникає із приходить як раптове надчуттєве осяяння, що
розвитку людства пізнання стало особливою Будь-яке знания е поеднанням двох протилежних судженнi можуть вiдображатися не тiльки сутнiснi й (позадосвiдним) категорiям i принципам роэсудку, як неспеціалізованого знання. Щоб осмислити поняття допускає, однак, тривалу підготовку розуму.
діяльністю. У пізнанні виділяють два рівні: чуттєве сторiн—чуттевого та рацiонального знань, якi загальнi характеристики явищ, а й другоряднi. З погодження мiж понятгям та “досвiдом” як те, що науки, важливо виявити її істотні ознаки. Наукове Починаючи з античності, інтуїція протиставлялася не
пізнання, здійснюється за допомогою відчуття, неможливi одне без одного. Органи чуття надають понять та суджень складаеться умовивiд, який загальнозначиме, загальновизнане, як “органiзуюча знання передбачає не лише констатацію фактів та їх тільки чуттєвим формам пізнання, але й
сприйняття, уявлення (сенсуалізм), і раціональне розумовi вiдповiднi данi, факти. Розум х узагальнюе вiдображае процес отримання нових результатiв у форма людського досвiду” тощо. . Конвенціональна опис, але й пояснення фактів, осмислення їх у дискурсивному (логічному) мисленню. Рене Декарт,
пізнання, що протікає в поняттях, думках, висновках й робить певнi висновки. Без органiв чуття немае й пiзнаннi. Умовивiд — форма мислення, завдяки якiй концепція істини: істиною слід вважати те, що системі відповідних понять. Буденне пізнання лише наприклад, стверджував: «Під інтуїцією я розумію не
і фіксується в теоріях (раціоналізм). Розрізняють роботи розуму, а чуттевi данi завжди певною мiрою э попередньо здобутого знания з одного чи декiлькох більшість людей погоджується визнавати таким (у констатує і то, як правило, поверхово, як протікає та віру в хитке свідчення почуття і не обманливе
також буденне, художнє і наукове пізнання, а в усвiдомленi, теоретично навантаженi, регулюються суджень виводиться нове знання теж у виглядi науці або й повсякденному житті). В науці з давніх чи інша подія. А наукове пізнання відповідає на судження безладної уяви, але поняття ясного і
рамках останнього — пізнання природи і пізнання розумом. Чуттєеве пiзнання (живе споглядання) судження. часів існує переконання, що істиною можна вважати питання не тіл ьки як, а й чому воно протікає саме уважного розуму, настільки просте і виразне, що не
суспільства. Різні сторони процесу пізнання здiйснюеться за допомогою органiв чуття—зору, Процес пізнання слід розуміти як єдність чуттєвого і логічну несуперечливість наукової теорії. таким чином. Сутність наукового пізнання полягає в залишає жодного сумніву в тому, що розмірковуємо,
досліджуються рядом спеціальних наук: когнітивною слуху, дотику та iн., якi щодо людини е продуктами раціонального. Але цю єдність не слід розуміти як У сучасній гносеології авторитетнішою постає обгрунтованому узагальненні фактів, у тому, щоб за чи що одне і те ж тривке поняття ясного і уважного
психологією, історією науки, соціологією науки не тiльки бiологiчної еволюції, а й всесвiтньої iсторi. поділ людського пізнання на два ступеня: чуттєвий та регулятивна концепція істини, згідно з якою знання випадковим виявити необхідне, закономірне, за розуму, що породжується лише природним світлом
тощо. Загальне вчення про пізнання дає філософська Органи чуття—єдинi «двері», якi вiдкритi для раціональний. Почуття та мислення в людському розглядаються в якості таких інтелектуальних одиничним — загальне. А завдяки цьому розуму і завдяки свої й простоті, більш вірогідне, ніж
теорія пізнання (гносеологія) iнформацП про навколишнiй свiт, яка потрапляе до пізнанні не є двома ступенями, роз'єднаними часовим засобів, інструментів, моделей, що забезпечують здійснюється передбачення майбутнього і свідоме сама дедукція...». У свої і і системі філософ Георг
Основні ступені і рівні пізнання. Емпіризм і свiдомостi. Живе споглядання як момент чуттево- інтервалом: спочатку людина пізнає чуттями без оптимальність наших взаємодій зі світом. У такому його формування. Істотною ознакою наукового Гегель діалектично суміщав безпосереднє і
раціоналізм. предметнЫ дiяльностi здiйснюеться у трьох головних допомоги розуму, а потім – розумом без чуттів. разі істина постає як інтелектуальна багаторівнева пізнання є його системність, яка грунтується на опосередковане знання. А філософ Людвіг Фейєр бах
Рівні: взаемопов’язаних формах. Це—вiдчуття, сприйняття Чуттєве і раціональне не два ступеня, а два моменти, діяльність, унаслідок якої ми отримуємо надійні відповідних засадах. Кожна наука перебувала трактував інтуїцію як пізнання у вигляді чуттєвого
1.емпіричний (відбувається процес нагромадження та уявлення. Вiдчуття — з яких складається знання про зовнішній світ.Єдність засоби та інструменти нашого життєвого настадіїїїформування. Критерієм формування будь- споглядання (чуттєва інтуїція). Інтуїцію розуміли і як
фактичного матеріалу і збирання інформації про вiдображенняусвiдомостiлюдини певнихсторiн, чуттєвого і раціонального в процесі пізнання означає самоздійснення. Насамперед істина — це якісна якої науки є такий: визначення предмета інстинкт, безпосередньо, без попереднього навчання
потрібні факти) якостей предметiв, якi безпосередньо дiють на органи обов'язкову участь того й іншого в нашому пізнанні. характеристика людських інтелектуальних побудов, а дослідження, продукування понять, що відповідають визначальної форми поведінки організму (Анрі
2.теоретичний (синтез знань у формі наукової чуття. Вiдчуття можна роздiлити на зоровi На якому рівні не знаходилося б наше знання, воно не реальності. Але, крім того, істина — це не картина її предметові, встановлення фундаментальних Бергсон), і як прихований, несвідомий
проблеми, гіпотези, теорії). (вiдiграють чи не найважливiшу роль), слуховi, завжди є єдністю чуттєвого і раціонального. реальності в людському розумінні, а складне законів, які діють у відповідній сфері створення першопринцип творчості (Зігмунд Фрейд). В деяких
Ступені: дотичнi, смаковi, нюховi. Як правило, вiдчуття е 62. Практика як специфічно людський спосіб процесуальне розумове утворення, яке дає змогу теорії, здатної пояснити відповідну множину фактів. течіях сучасної філософії (інтуїтивізм та ін.) інтуїція
1.споглядання (чуттєве відображення об’єкта) складовою бiльш складного образу — сприйняття. освоєння світу Наука грунтується на фактах. Під фактом розуміють трактується і як Божественне осяяння, як цілковито
несвідоме явище, несумісне з логікою і життєвою -Ідеалізація - прийом науково-теоретичного бути розрахована на можливість практичного перебуває в постійній взаємодії з нею. З одного боку, універсально, виходячи з властивостей тих Найпоширенішими є теорії класової структури і
практикою, досвідом. дослідження, заснований на процесі абстракції, підтвердження. у зв'язку з розвитком продуктивних сил людина предметів, з якими має справу. Винятково важливу соціальної стратифікації.
Матеріалістична діалектика вбачає раціональне формування ідеалізованого обєкта. Наукова теорія – відносно замкнута, змістовна дедалі більше підкорювала собі природу, ставала роль у формуванні людини й людства відіграла -Соціально-класовий підхід до аналізу суспільства,
зерно поняття інтуїції в характеристиці моменту Ідеалізовані обєкти не існують у дійсності - система знань, котра об’єднує і описує деяку менш залежною від неї. З другого — розширювалося членороздільна мова, яка виникла й розвинулася поділеного на класи, є одним з корінних
безпосередності в пізнанні, що є єдністю чуттєвого і наприклад, геометрична точка, абсолютно пружне сукупність явищ та процесів. Безпосередня мета коло природних факторів, на які люди повинні були разом з трудовою діяльністю і соціальними формами методологічних принципів марксизму. Поділ
раціонального. Процес наукового пізнання, а також тіло, пряма, абсолютно чорне тіло, ідеальний газ і т.п. наукової теорії – пояснення і передбачення цих зважати. Водночас розвиток продуктивних сил життя. Мова — це універсальна, тобто суспільства на класи — це результат розвитку його
різноманітні форми художнього засвоєння світу не Ідеалізація може здійснюватися різними шляхами і процесів і явищ, які складають предмет її вивчення, породжував складні демографічні проблеми, що всеохоплююча, знакова система, яка має свою продуктивних сил. Його глибинною причиною був
завжди здійснюються розгорнуто логічно і фактично грунтуватися на різних види абстракцій. на основі відкритих нею законів, в широкому зумовило тенденцію до посилення залежності внутрішню цілісність, бо між її елементами, словами поділ праці в суспільстві. На завершальному етапі
доказово. В процесі інтуїтивного пізнання не Уявний експеримент - побудова уявної моделі розумінні – теоретичне відображення дійсності. людини від природи. У системі "суспільство — встановлюються граматичні зв'язки. Мова виконує первісного суспільства виділилися в окремі галузі
усвідомлюються всі ті ознаки, за якими здійснюється (ідеалізованого «квазіобекта») і ідеалізованих умов, Наукова теорія має, принаймні, дві основні функції: природа" кожна із сторін впливає одна на одну. Але насамперед функцію комунікативну. землеробство і скотарство, потім реміснича праця
висновок, і ті методи, за допомогою яких робиться що впливають на модель, планомірне зміна цих умов а) систематизації знань; б) відкриття шляхів для ця взаємодія не однозначна. Більш рухомим, 74. Економічна сфера життя суспільства відокремилася від сільськогосподарської, розумова
висновок. Інтуїція є своєрідний таи мислення, коли з метою дослідження поведінки системи в них. пошуку нових знань. активним елементом цієї системи є суспільство. Виробництво — процес, за допомогою якого люди, — від фізичної. Все це зумовило зростання
окремі ланки процесу мислення проносяться у -Уявний експеримент припускає оперування з 71. Суспільство як предмет філософського Природа є середовищем життєдіяльності людини, використовуючи речовини і сили природи та власні продуктивності праці й появу додаткового продукту
свідомості більш-менш несвідомо, а гранично ясно обєктом ідеалізованим (заміщує в абстракції обєкт пізняння єдиним джерелом, звідки вона черпає все необхідне сили й здібності, цілеспрямовано створюють як економічної основи приватної власності, яка
усвідомлюється саме підсумок думки — істина. реальний), яке полягає в уявному доборі тих чи Існує концепція, що суспільство - це частина для свого існування. На початковій стадії розвитку матеріальні й духовні цінності, здатні задовольняти прийшла на зміну суспільній формі. Зауважимо, шо
Інтуїтивній здібності людини властиві: по-перше, інших положень, ситуацій, що дозволяють виявити природи, яка відокремилась і тому продовжує жити і суспільство привласнювало готові продукти природи. їхні життєві потреби. приватна власність виникла поетапно: спочатку вона
раптовість рішення завдання; по-друге, якісь важливі особливості досліджуваного обєкта. розвиватись за законами природи /натуралістична Надалі воно навчилося перетворювати природу й Нестабільний процес задоволення потреби в їжі за поширилася на результат, продукт праці, потім - на
неусвідомленість шляхів і засобів їх вирішення і, по- Зберігаючи подібність з реальним експериментом, трактовка, теорія соціального дарвінізму - де головне використовувати родючість землі, вугілля, нафту, простого її добування стає стабільним внаслідок її засоби виробництва, а ще пізніше — на самих
третє, безпосередність розуміння істини на суттєвому уявний експеримент в той же час істотно в суспільстві - боротьба видів або класів , виживання метали як засоби праці. виробництва. Процес виробництва неоднорідний, виробників. У результаті цього в суспільстві
рівні об'єктів. відрізняється від нього. У уявному експерименті сильних /. Друга концепція - феноменологічна - Природні умови можуть прискорювати або вимагає чіткої організації: спеціалізації, з'являються соціальні групи, які займають
67-69 .Емпіричні на теоретичні методи наукового можна абстрагуватися від дії небажаних факторів, суспільство розглядається як середовище людини з її уповільнювати розвиток суспільства, впливаючи на упорядкування, регулювання. Тому виробництво неоднакове місце у виробництві, виникають класи.
пізнання проводячи його в ідеалізованому, «чистому» вигляді. суперечливими зв'язками і відносинами. Третя його продуктивні сили, їх розміщення, розселення поступово набуває суспільного характеру. З'являється нерівність, суспільство починає ділитися
Емпіричні методи пізнання - Системний підхід (метод) - це спосіб теоретичного концепція - це соціальна форма руху матерії, яка має людей, на форми трудової діяльності, зумовлюючи Суспільне виробництво — процес, завдяки якому на багатих і бідних. В структурному сенсі соціальне
Метод — спосіб, знаряддя, алгоритм; послідовність уявлення і відтворення обєктів як систем.У центрі спеціальний статус і свої особливості. Основною певні цикли в житті людини (зміна дня й ночі, пори люди, використовуючи речовини і сили природи, буття поділяється на три взаємопов'язаних
операцій, завдяки яким здійснюється пізнання чи його уваги знаходиться вивчення не елементів як категорією цього статусу є наявність суспільного року). Але вони можуть впливати на людей і суспільні відносини і соціальні сили, свої духовні континууми новоствореної реальності: мікро -,
практичне перетворення предмета. Методи бувають таких, а перш за все структури обєкта (характеру і буття, що розвивається під егідою людини. Четверта негативно, інколи знищувати плоди цивілізації багатства та здібності, відтворюють власне і макро- і мегаареали людського існування1. До мікро
спеціальнонаукові, загальнонаукові (аналіз - синтез, особливостей звязку між елементами) та їх функцією. концепція - суспільство - це людство в цілому, це (землетруси, повені, засухи тощо). суспільне життя. ареалу відносять самих людей, їх об'єднання,
індукція — дедукція, моделювання і т. ін.) і Основні моменти системного підходу: історично визначений спосіб існування і спілкування Проте в системі "природа — суспільство" Суспільне виробництво існує на всіх етапах розвитку відношення та дії. Людина, в якій поєднуються
філософські (діалектика, феноменологія, • встановлення складу цілого, його елементів; людей в їх сукупності. Існує ще і теологічне вирішальним фактором є суспільство. Основними людської спільноти. Воно є розгалудженою матеріальне й духовне, тіло й душа, розповсюджує
герменевтика і т. ін.). Загально-логічні методи та • дослідження закономірностей зєднання елементів в тлумачення, яке трактує суспільство, як результат напрямами активного впливу його на природу на системою, що передбачає наявність таких елементів: навколо себе усю свою "подвійність". Тому й вся
засоби дослідження. Це: аналіз — реальний чи систему, тобто структури обєкта; божественного творіння. Найбільш доцільно поняття сучасному етапі є: — матеріальне виробництво;— виробництво соціальна реальність має цю "двошаровість". Крім
мислений поділ об'єкта на складові та синтез — їхнє • у тісному звязку з вивченням структури необхідне суспільства розглядати як цілісну систему історично • розширення меж освоєння космосу; • проникнення необхідних соціальних умов існування людей;— цього, кожна людина вирішує "для себе" питання про
поєднання у ціле, абстрагування — процес відходу вивчення функцій системи та її складових, тобто визначених форм суспільних відносин, що людини в мікросвіт, відкриття невідомих раніше духовне виробництво, яке є основою формування смисл своїх дій, почуття загалом, а також про зміст
від певних якостей та відносин досліджуваного структурно-функціональний аналіз системи; складаються в процесі діяльності людей по властивостей і законів природи; • інтенсифікація власне людського в людині — духовності, її шляху свого життя "для інших'. Особливе місце в цьому
явища з одночасним виділенням потрібних для • дослідження генезису системи, її кордонів і звязків приведенню природи і власного життя у використання природних ресурсів; • посилення до самовдосконалення і саморозвитку. ряду займає мова, за допомогою якої людина наділяє
дослідника властивостей, ідеалізація — мислительна з іншими системами. відповідність до своїх потреб. До цього слід додати, впливу суспільства на структуру навколишнього Спосіб виробництва представляють дві сторони: свої витвори смислом. За мовою слідує світ
процедура, яка пов'язана з утворенням абстрактних, - гіпотетично-дедуктивний метод. Він полягає у що наявність розумних людей в ньому перетворює середовища. Результати впливу людини на природу продуктивні сили та виробничі відносини. У трудовій артефактів, які відрізняються від об'єктів, що
ідеалізованих об'єктів, реальне здійснення яких є створенні системи дедуктивно повязаних між собою систему на живий, вічно рухомий і відновлюваний на сучасному етапі розвитку проявляються в діяльності розрізняють, по-перше, саму працю, по- виникли природним шляхом. Це штучно створене
принципово неможливим, індукція — це рух думки гіпотез, з яких, у кінцевому рахунку, виводять механізм, який має свій початок, розвиток, занепад і наслідках науково-технічної революції. Все це друге, знаряддя праці та, по-третє, предмети праці. людьми середовище для їх проживання, так звана
від одиничного до загального, від досвіду, фактів — твердження про емпіричних фактах. Цей метод почав перехід до нового ступеня. ускладнює екологічну ситуацію на земній кулі. Предмети праці — це те, на що спрямована "друга природа" (предмети побуту й таке інше). До
до їхнього узагальнення та висновків, і дедукція — використовуватися ще у XVII в., але обєктом Важливим для соціальної філософії є визначення 73. Людина як предмет філософського аналізу діяльність людини, що добувається працею з макроареалу відносять різні типи суспільств та
сходження у пізнанні від загального до одиничного, методологічного аналізу став порівняно рушійних сил та суб'єктів історичного процесу. 1) Проблема людини — її сутності, походження, природи. Знаряддя праці — це все те, що людина регіональних формувань, включаючи країнні та
аналогія — встановлення подібності, відповідності в недавно.Найчастіше гіпотетично-дедуктивний метод Основними рушійними силами соціального розвитку можливостей і перспектив, сенсу буття — з давніх використовує у процесі взаємодії між собою та регіональні рівні. Країнний рівень включає історично
певних сторонах, властивостях та відношеннях між застосовується в емпіричних науках. слід вважати потреби, інтереси, цінності. Вони часів хвилювала мислителів. Дуже гостро вона стоїть природою. Окрім знарядь праці, для успішного обумовлену диференційованість людства, ієрархію
нетотожними об'єктами. На основі виявленої - Аксіоматичної суть методу полягає в наступному - можуть бути індивідуальними і суспільними, і в наш час, коли вирішується подальша доля людини здійснення процесу виробництва необхідні певні цінностей, національні інтереси, національні ідеї
схожості робиться відповідний висновок — умовивід задається (вибирається) набір вихідних положень що матеріальними і духовними. 2) Суб'єктами творення і і людства. Щодо сутності й походження людини умови праці.Основним елементом виробництва тощо.
за аналогією; моделювання — це метод дослідження не вимагають доказів - аксіом (що входять в них розвитку суспільства виступають також маси і особи. існувало багато концепцій. За сучасними науковими виступає сама людина, яка, використовуючи в До регіонального рівня відносяться асоціації сусідніх
певних об'єктів, який передбачає відтворення їхніх поняття явно не визначаються в рамках даної Дійсним творцем історії є народ, народні маси. Існує поглядами, людина — високоорга-нізована істота, процесі виробництва свої знання, виробничі навички національних формувань, однорідних з національно-
властивостей на іншому об'єкті — моделі, що є теорії).Потім з них шляхом логічної дедукції два хибні підходи до природи історичного процесу - яка має природну основу, але здобуває і реалізує та досвід, приводить у дію знаряддя праці. Засоби культурних параметрів. Регіони - поліетнічні ареали,
аналогом оригінального об'єкта. Всупереч будується система вивідних пропозицій. Сукупність фаталізм та волюнтаризм. Фаталізм - це філософські свою сутність тільки в суспільстві як його член. виробництва, що створюються суспільством, разом з консолідовані в національні, являють симбіоз
дедуктаивному методу, який був головним у вченнi вихідних аксіом і виведених на їх основі пропозицій погляди, які стверджують, що історичний процес є Людина здійснює активну, цілеспрямовану, людьми, що володіють знаннями та навичками до територіальних культурних рис.
Арiстотеля, у схоластицi, Бекон залропонував метод утворює аксіоматично побудовану теорію. фатальним, необхідним, а народні маси та історичні осмислену трудову, предметно-практичну діяльність, праці, методи та форми організації виробництва До мега ареалу відносяться планетарна соціальність,
дедукцції — це хiд думки вiд загального (поняття, Спочатку аксіоми вибиралися як інтуїтивно очевидні особи не мають впливу на його розвиток. застосовуючи при цьому створювані нею ж знаряддя становлять у сукупності продуктивні сили геосуспільство, його боротьба за виживання Й
аксiоми) до одиничного. В iндукцiї думка рухаеться (змістовно-аксіоматичний метод). Це накладало певні Волюнтаризм - це філософське вчення, яке заперечує праці, техніку. Вона володіє свідомістю і суспільства. виникнення світової єдності. Ідея спільності людства
навпаки, вiд одиничного до загального. Недолiк обмеження на змістовну аксіоматику. Вони були або ігнорує об'єктивні закони розвитку і вважає, що самосвідомістю, членороздільною мовою, розумом, Продуктивні сили становлять лише одну сторону не нова. її основою стала людська діяльність.
iндукції полягае в тому, що вона рiдко бувае повною. подолані при переході до формальної, а потім управління суспільним процесом можна досягти волею, певною мірою свободи, яка проявляється в суспільного виробництва. Адже в процесі Завдячуючи їй на місці окремих культур з'явилась
Як правило, висновок робиться на основi перелiку формалізованої аксіоматики. силою за допомогою дії історичних осіб. 3) здатності вибору й самовизначення.Людина — це виробництва люди вступають у певні відносини не епоха планетарного єднання. Підсумовуючи, слід
обмеженоi кiлькостi предметiв даного класу, що 70. Основні форми наукового пізнання Важливим і постійним джерелом та рушійною силою суб'єкт діяльності й спілкування, пізнання, тільки з природою, а й один з одним. Ці сказати, що соціум є специфічним способом життя
породжуе курйози типу: «всi лебедi бiлi». Не До форм пізнання належать проблема, ідея, суспільного розвитку, економічною основою кожної естетичного сприйняття і освоєння дійсності, істота взаємовідносини людей у процесі виробництва особливих істот (людей), головними ознаками яких є
обмежуючи пiзнання iндуктивними висновками, вiн концепція, гіпотеза, теорія. Кожна форма пізнання соціальної революції є протиріччя між творча, моральна, відповідальна за свої вчинки. дістали назву "виробничі відносини". У виробничі діяльність, спілкування, свідомість. Генетично-
визнавав i дедукцiю — рух вiд загальних iндуктивних має свою специфіку. продуктивними силами і виробничими відносинами. Формування і розвиток людини - це в той же час відносини входять насамперед виробничо-технічні функціональний зв'язок між ними спричиняє
висновкiв до фактiв. Загальнi, отриманi через Ідея– логічна форма відображення певних зв’язків, 5) Рушійною силою розвитку суспільства є також формування й розвиток суспільства, матеріальної і відносини, тобто взаємини між виробниками утворення предметно-духовного світу культури.
iндукцiю судження, на його думку, слiд перевiряти котра спрямована на їх практичне втілення. Ідея є політична система, найбільш яскраво виражена у духовної культури, поза якою людина як така не безпосередньо на конкретному підприємстві. Але для Людина живе і діє у соціумі, головною ознакою
фактами, зокрема експериментом. Бекон вiрив, що такою формою мислення, зміст якої поєднує у собі формі держави. Політична система - це система може існувати.Походження людини по-різному успішного функціонування підприємства необхідні якого є предметність. Соціум - це предметне
чуттевий досвiд е джерелом загальних iдей. Ця знання про реальну дійсність, суб’єктивну мету, а політичних партій, організацій, інститутів, рухів та трактується релігією й наукою. Релігія виходить з зв'язки його з іншими підприємствами і навіть існування людини в предметному середовищі,
переконанiсть з часом слабшала в кожного також бажання її реалізувати. Проблема – це певна відносин між ними. ідеї креаціонізму, тобто творення світу, всіх речей та галузями виробництва. Отже, у виробничі відносини культурі. -Іншим підходом до аналізу структури
наступного емпiрика. Недолiком його методу була форма знання про незнання, тобто вона є сама 72. Суспільство і природа істот богом. входять також відносини між людьми різних суспільства є теорія соціальної стратифікації, яка
недооцiнка ролi математики в новому суперечність. Людина знає, що вона не знає. З точки Проблему "природа і суспільство" по-різному Наука доводить, що передумови виникнення людини підприємств чи галузей виробництва, а також виникла на противагу марксистсько-ленінській
природознавствi, провiсником якого вiн був. Т. Гоббс зору філософії, проблема – це теоретико-пізнавальна розв'язують різноманітні філософські течії. склалися природним шляхом. Наукою достовірно відносини в процесі розподілу, обміну та - теорії. її засновниками були німецький філософ,
посилив роль дедуктивного методу в пiзнаннi, форма існування суперечності між необхідністю Наприклад, об'єктивні ідеалісти ігнорують зв'язок встановлено, що людина походить від тваринних споживання суспільного продукту. соціолог та історик М.Вебер і американський
вiддавши належне математицi в науковому знаннi. певних дій і недостатніми ще умовами для її суспільства з природою, розглядаючи історію предків, отже, її появі передував дуже тривалий шлях Матеріальне виробництво - це спосіб добування соціолог російського походження П.Сорокін. Цій
Мислитель визнавав роль як емпiричного, так i здійснення. людства не як розвиток матеріального виробництва біологічної еволюції. Безпосередніми предками матеріальних благ, необхідних для виробничого і теорії віддається перевага, хоч це не означає, що вона
рацiонального пiзнання, щоправда, рацiональне Концепція – форма наукового знання, котре на землі, а як розвиток світового розуму, абсолютної первісних людей вважаються австралопітеки; далі особистісного споживання. Матеріально - виробнича позбавлена своїх вад. Нині вона активно
тлумачив як механiчне поеднання та роз’еднання відображає цілісне пізнання об’єкту і розуміння його ідеї. Суб'єктивні ідеалісти саму природу вважають послідовно формуються такі перехідні типи, як діяльність направлена на задоволення матеріальних розробляється як західними спеціалістами (К.Девіс,
чуттевих iдей. Гоббса спорiднюе з емпiриками результатів. Як розуміння, концепція – це комплексом людських відчуттів. «людина вміла, пітекантропи, неандертальці. На потреб людей: потреб в їжі, одежі, житлі і т.д. У.Мур, Т.Парсонс), так і вченими країн СНД (Т.Зас-
номiналiзм щодо розумiння природи загальних особистісне знання предмета, його особистісна Матеріалісти всіх часів визнавали природу джерелом, завершальній стадії формування людини вирішальне 75. Соціальна сфера життя суспільства лавська, Р.Ривкіна, О.Шкаратан та ін.).
понять. інтерпретація. з якого вийшли людина, суспільство. З погляду значення мали вже не біологічні, а соціальні Соціальна сфера — це складна система зв'язків між 76. Політична сфера життя суспільства
Методи теоретичного пізнання Гіпотеза– здогадне знання, важлива форма розвитку діалектико-матеріалістичного світорозуміння людина чинники: виникнення і розвиток трудової, різними елементами суспільства — етнічними, Політична сфера. З появою економічної й соціальної
-Абстрагування - уявне відволікання від несуттєвих науки. Але щоб це знання було науковим, а не пов'язана з природою як соціальний суб'єкт, як предметно-практичної діяльності, членороздільної класовими, іншими спільностями людей. В основі нерівності структура суспільного життя
властивостей, звязків, відносин обєктів і одночасно свавільним, гіпотеза повинна відповідати ряду вимог: суспільство, яке є продуктом взаємодії людей. мови, перетворення стада передлюдей у первісний цієї сфери завжди лежить соціальна структура ускладнюється. На певному етапі розвитку
виділення, фіксування однієї або декількох цікавлять 1) вона повинна пояснювати все коло вищ, для Суспільство — це сукупність людей, поєднаних родовий коллектив. У результаті виникає людина суспільства, яка залежить від панівного способу суспільства неминуче виникають нові форми
дослідника сторін цих обєктів. аналізу яких вона висувається;2) вона повинна бути стійкими зв'язками. Природа і суспільство сучасного біологічного типу. виробництва матеріальних благ і ним визначається. суспільних відносин — політичні й правові.
Абстракції ототожнення-уявне відволікання від простою, зрозумілою, логічною;3) вона повинна утворюють діалектичну єдність. Вона полягає в тому, Праця — це виготовлення й застосування знарядь. Соціальна структура- це спосіб закономірних зв'язків Формується сфера політичного життя суспільства,
несуттєвих ознак предметів, виділення істотних та бути зорієнтована на застосування до більш що соціальна форма руху матерії є вищою формою Користуючись виготовленими нею знаряддями, щоби між елементами суспільства на певному етапі його зміст якої віддзеркалюється в політичній системі.
утворення на цій основі загальних понять типу широкого кола явищ і процесів, враховуючи, руху, яка підпорядковується дії законів діалектики. з предметів природи виробляти їй необхідне, людина розвитку. Такими елементами є групи людей, які Політична система суспільства — явище історичне.
"людина", "дім" принцип їхнього загального зв’язку;4) вона повинна Людина генетично походить з тваринного світу і є розриває жорстку залежність від людських розрізняються економічними, професійними, Воно нерозривно пов'язане з виникненням політики і
невід'ємною частиною природи. Суспільство, будучи (біологічних) властивостей, від наявної ситуації, вона національними та іншими ознаками. формуванням політичних відносин. Етимологічно
невіддільним від природи, залежить від неї, здобуває можливість діяти в будь-який спосіб, тобто слово «політика» означає мистецтво управляти
державою. Це особлива форма діяльності, що особливості, які формуються специфікою її буття. Головний критерій - об'єктивність соціального окремою людиною і іншими людьми, і те, як повно у анімізм, тотемізм. Плем'я — це відносно стала • соціально-професійна структура;
регулює відносини членів суспільства, об'єднаних у Суспільна свідомість проявляється у двох іпостасях: прогреса (розвиток продуктивних сил і самої людині відображені родові якості. спільнота людей, що хар-ся кровнород. відносинами, • соціально-класова структура;
різні соціальні групи з метою збереження певної у відображу-вальній та активно-творчій. Вона людини). Поняття індивідуальності розкриває людину як певною спільністю співплеменників, єдиною мовою, • соціально-територіальна структура.
суспільної структури й організації та подальшого її відображає суспільне буття лише при умові його - економічний; самобутнього індивіда з його неповторною здібністю племінною самосвідомістю, сп. елементами перв. Сутність теорії соціальної стратифікації.
розвитку й удосконалення в інтересах панівних одночасного активно-творчого перетворення. - гуманістичний; бути самим собою. Поняття індивідуальності суттєво культури. В основі даної спільноти лежить колект. Сучасне суспільство характеризується наявністю
соціальних сил або суспільства в цілому. суспільна свідомість може відкривати, оцінювати - політичні течії; конкретизує поняття людини й індивіда, але власність на землю і аг. праця, яка і робила члена груп, які розпоряджаються значно більшими
Суспільні відносини між різними соціальними Суспільне буття, його зміст, прогнозувати й через - ідейні течії (типи антагонестичнрої недостатньо охоплює свідомо-вольову якість племені співволодарем власності. Підготувавши ресурсами багатства та влади, ніж інші групи. Наявну
групами і, відповідно, політика, яка відображає практичну діяльність людей перетворювати його. боротьби класів, пригноблення народу, насильство, людини. Такий недолік компенсується поняттям умови для переходу до більш високих соц..-етнічних в суспільстві (спільнотах і групах) нерівність між
корінні інтереси цих груп, випливають з їх місця в відображаючи об'єктивну природу й іманентні закони війни); особистості, що характеризує, насамперед, суспільно- форм сусп.. життя людей, на зміну родоплем. Віднос. індивідами й об’єднаннями індивідів, яка виявляється
економічному житті суспільства. Політика є розвитку, суспільна свідомість стимулює (чи - тип розвитку, коли рух уперед розвинуту людину. приходять нові соц..-етнічні спільноти людей — в неоднаковому доступі до соціальних благ і ресурсів
надбудовою над економічним базисом. У ній гальмує) суспільний процес. Вона впливає на буття в здійснюється при спільному зусиллі всіх соціальних Поняття особистості визначає уявлення про людину народності. Народність — це соц..-етнічна спільнота та володінні ними, називають соціальною
найбільш повно й глибоко відображаються корінні цілому, виявляє сенс еволюції і передбачає його груп. як істоту цілісну, яка об'єднує в собі особисті, людей, що хар-ся спільністю території, єдиною стратифікацією.
економічні інтереси різних соціальних груп і перспективи. Цим вона відрізняється від суб'єктивної Сучасна цивілізація знаходиться в критичному соціальні і природні якості. Поняття індивідуальності мовою, елементами єдиної культури. Кожна Соціальна стратифікація - це ієрархічно організована
передусім класів. Тому вона є концентрованим (індивідуальної свідомості), яка обмежена окремою періоді свого розвитку. Становлення глобальної і особистості тісно зв'язані між собою. народність має також свій побут. Сп. життя, свої структура соціальної нерівності, що існує в певному
вираженням економіки, її узагальненням і людиною. Влада суспільної свідомості над індивідом цивілізації стикається з протиріччями, що обумовлені Індивідуальність виступає тут як суттєва види господ. діяльності, свої обряди, традиції, свою суспільстві в певний історичний період. Вона є
завершенням. Політика здійснює великий вплив на заключається в прийнятті ним форм духовного внутрішніми суперечностями техногенної цивілізації, характеристика конкретної особистості, що відбиває збірну назву. Процес ліквідації екон. роздробленості, стійкою, регулюється та підтримується
економіку і всі інші сфери суспільного життя. освоєння дійсності, що склались історично і з нерівномірністю економічного, технічного, спосіб її буття як суб'єкта самостійної діяльності і зміцн. Госп. зв'язків між окремими народностями інституційними механізмами, постійно
Яскравим доказом цього є соціально-політичні допомогою яких відбувається виробництво духовних політичного, культурного розвитку людства. Основні творчості. привели до появи нації. відтворюється й модифікується. Соціальна
процеси, які відбуваються на сучасному етапі цінностей та смислового змісту, що накопичило чинники техногенної цивілізації - неухильне Поняття “особа” характеризує міру зрілості людини, Ознаками нації є аг. Тер. і мова, а також спільність стратифікація має такі особливості:
становлення української державності. людство й поза яким неможливе становлення економічне зростання, науково-технічний прогрес - ступінь втілення в неї суттєвих, власно людських ек. життя та традицій. Сталін дав таке визначення • стратифікація – це рангове розшарування
Політика як суспільне явище виконує ряд важливих особистості. виявили свої негативні наслідки. Наприкінці ХХ якостей. Особа — це динамічна, відносно стійка нації: "Нація — є стійка спільнота людей, що іст. населення, коли вищі верстви перебувають у більш
функцій. До них необхідно віднести: 78. Цінності та їх роль в житті людини століття загострилися проблеми, які набули система морально-вольових, соціально-культурних, склалася, яка виникла на базі спільності мови, тер., привілейованому становищі порівняно з нижчими; •
вираження політично значущих інтересів усіх На основі потреб та інтересів особистості загальнопланетарного значення і котрі загрожують інтелектуальних якостей людини, виражених в ек. життя та психолог. складу, що проявляється в кількість вищих верств значно менша, аніж нижчих.
соціальних суб'єктів; управління соціально- надбудовуються, формуються її уявлення про самому існуванню людства, - так звані глобальні індивідуальних особливостях її свідомості і спільності культури". Стратифікація має такі основні виміри (критерії): •
політичними процесами в суспільстві; визначення цінності. Категорія ціннос-ті вдображає соціальне і проблеми, які загострилися на стільки, що без них діяльності. Таким чином, нація являє собою надзв. складний дохід; • освіта; • влада; • престиж. Перші три критерії
пріоритетів розвитку суспільства і забезпечення у культурне значен-ня мат. чи дух явищ, предметів для неможливо нині скласти реалістичне уявлення про Людина — поняття, що вiдображае загальнi риси динам. організм, який перебуває в безкінечному русі стратифікації – дохід, освіта, влада – мають
ході їх реалізації гармонії соціальних груп та задово-лення потреб людини. Цінність того чи сучасні тенденції суспільного розвитку, про людського роду, тобто характеризуе родову iстоту. та розвитку. У розв. соц-етнічних спільнот, зокрема об’єктивні одиниці виміру (гроші, роки, люди).
окремих індивідів; узгодження інтересів різних іншого об’єкта конкертно-історична. Об’єкт може майбутнє людства. Виходячи з основних хар-к Індивiд — окремий представник людського роду, націй, нац.. та міжнац. відносин спостер. домінуюча Престиж є суб’єктивним показником, який відтворює
соціальних груп населення і відвернення конфліктів, бути цінним для однієї людини, нецінним для іншої. глобальних проблем – динамічного характеру та їх окремо взята людина (немовля — iндивiд з його тенденція до етн. Ренессансу. рівень поваги до якої-небудь професії, посади, до
збереження цілісності й стабільності функціонування Цінності є фундаментом формування і регулятивної складності – можна припустити, що спільні зусилля антропологiчними властивостями, або одиничне вiд 82. Соціальна структура суспільства.Теорія виду діяльності в суспільній думці. Пітирим Сорокін
соціальної системи. функції ціннісних орієнтацій особистості – складових держав не обов’язково швидко призведуть до сукупностi). Особа — людський iндивiд, узятий в соціальної стратифікації та мобільності вважав, що стратифікація в суспільстві має три
Отже, політика — багатовимірне соціальне явище. В частин її структури. Серед них – орієнтація на повного вирішення їх. аспектi його содiальних якостей (погляди, дiнностi, Соціальна структура суспільства — це сукупність основні види: • економічна - за рівнем прибутку, де
процесі суспільного розвитку змінюються суб'єкти самоствердження, самореалізацію, самодіяльність Наприклад - проблема виживання людства в умовах iнтереси, моральнi переконання тощо), тобто де взаємозв'язаних і взаємодіючих між собою багатство й бідність – полюси, між якими
політичних відносин, функції політики, форми людини. Цінності в житті суспільства виступають розвитку принципово нового типу військової техніки людина, що пройшла продес содiалiзадй. соціальних груп, спільностей та інститутів, розташовані та котрими відмежовані одна від одної
політичного устрою і правління, характер політичних соціально-значимими орієнтирами діяль-ності і нагромадження знищення. Сучасна науково- Iндивiдуальнiсть — неповторний, самобутнiй спосiб пов'язаних між собою відносно сталими відносинами. різні верстви; • політична - означає поділ населення
відносин суб’єктів. Вони є чимось більш високим, ніж технічна революція призвела до небаченого стрибку буття конкретны особи як суб’екта самостiйної Отже, соціальна структура суспільства являє собою на правлячу меншість і підпорядковану більшість; •
77. Духовна сфера життя суспільства звичайна зацікавленість людини. Цінності становлять у розвитку засобів руйнування і військової справи, в дiяльностi, iндивiдуальна форма суспiльного життя будову цієї соціальної системи, визначає характер професійна – за ієрархічною будовою шкали
Духовна сфера суспільства досить багатогранна. До фундамент культури, і предметним полем формуван- результаті якого людина стала фізично здатна людини на противагу типовостi, загальностi. Вона взаємозв'язків і взаємовідносин між її складовими професій залежно від важливості їхніх функцій у
неї відносять весь світ ідеального: сукупність різних ня цінностей є культура. Суспільні ціннос-ті знищити все живе на нашій планеті. Вже виявляеться в рисах темпераменту, характеру, у частинами. житті суспільства. Це означає, що суспільство
знань, ідей, ідеали, принципи, типи світогляду, твори формуються поступово, через відбір пеіних видів накопичених арсеналів, як вважають вчені, достатньо спедифiдi iнтересiв, якостей iнтелекту, потреб i Сутність соціальної структури суспільства найбільш потрібно розділяти за критеріями прибутку (а також
мистецтва, освіту, виховання, їх відображення в поведінки і досвіду людей. Підсумком і метою для того, щоб знищити 58 мільярдів людей, або в 11,5 здiбностей iндивiда. Людина стае iндивiдуальнiстю, повно виражається у її загальних рисах, до яких багатства), за критеріями впливу на поведінку членів
свідомості й поведінці людей, різні відносини, тривалого прищеплю-вання ціннісних якостей є разів більше, ніж живе людей на Землі коли її особистiсть збагачуеться одиничними та можна віднести: суспільства та за критеріями, пов’язаними з
заклади (музеї, театри, галереї та інші організації, формування людської психології, ментальності, Крім військової загрози, дуже важливою є проблема особливими, неповторними властивостями. Особа — • багатоманітність соціальних елементів, що успішним виконанням соціальних ролей, наявністю
інститути і інституції) тощо. Якщо духовне способу життя членів у потрібному, характерному глобальної екологічної кризи і пов'язані з нею iндивiд, що пройшов процес соцiалiзацii —засвоення утворюють соціальну структуру суспільства знань, навичок, умінь, які оцінює та винагороджує
розглядається з точки зору його змісту, для даного типу суспільства напрямі. Кожна цінність сировинні, енергетичні, економічні проблеми. зразкiв поведiнки, соцiальних норм i цiнностей, (соціальний інститут, соціальна група, соціальна суспільство.
особливостей, наявності в ньому внутрішніх - це факт культури. Відповідно й весь наявний ареал Постійна хімізація життя людей в наш час є необхiдних для успiшного функцiонування у даному спільність тощо); Під соціальною мобільністю розуміють рух індивідів
процесів, тоді вживають поняття "суспільна цінностей поділяють на матеріальні й духовні. Перші достатнім приводом для хвилювання. "З продуктами суспiльствi. Соцiалiзацiя охоплюе всi етапи • різний ступінь впливу кожного складового елемента між різними соціальними позиціями, тобто перехід
свідомість". Як і свідомість загалом, виражає певне проявляються через свідомо оцінені, позитивні харчування, медикаментами, забрудненим повітрям залучення до культури, навчання i виховання, з соціальної структури суспільства на соціальні від однієї групи до іншої. Класиком теорії соціальної
ставлення до дійсності, соціальних потреб та значення та відношення (ставлення) суб'єкта до різноманітні речовини, шкідливі для людини, допомогою яких людина набуває соцiальної природи процеси і явища, відмінність їхніх соціальних ролей; мобільності вважають російсько-американського
інтересів. Усвідомлення останніх сприяє об'єкта. У такому сенсі знаряддя виробництва, потрапляють в її організм. Це не тільки погано i здатностi брати участь у соцiальному життi. Як • наявність відносно стабільних зв'язків між вченого П. Сорокіна, котрий запровадив відповідний
спрямовуванню діяльності людей на досягнення техніка й технології набувають певних значень, впливає на стан здоров’я людей, але й дуже особа кожна людина займас в соцiальнiй системi складовими елементами соціальної структури термін у науковий обіг. У сучасній науці розрізняють
поставлених Цілей. властивостей - тобто цінностей, оскільки в них негативно діє на фізичну повноцінність майбутніх кiлька позицiй. Кожна з цих позидiй, що передбачас суспільства, взаємозалежність останніх. Це означає, два види соціальної мобільності: • горизонтальна -
Суспільна свідомість поділяється. реально й потенційно закладені можливості розвитку поколінь. певнi права i обов’язки, називаеться статусом. Статус що жоден елемент соціальної структури не може передбачає перехід індивідів з однієї соціальної
-За суб'єктами виразу на: індивідуальну; колективну людства. До них слід віднести організацію, культуру Важливими глобальними проблемами також є - може бути приписаний i набутий, природний i про існувати в суспільстві автономно. В будь-якому групи до іншої без зміни соціального статусу; •
(групову); класову; національну; всього суспільства. праці та саме виробництво (навички, прийоми, загроза демографічної кризи, проблема збереження фесiйно-посадовий. Приписаний статус означае випадку він поєднаний соціальним зв'язком з іншими вертикальна — передбачає перехід індивіда з однієї
-За формаційними ознаками: первіснообщинна методи, здібності виробничої діяльності) особистості як біосоціальної істоти в умовах нав’язаний суспiльством, незалежно вiд зусиль i структурними підрозділами суспільства. У цьому групи до іншої зі зміною соціального статусу. У свою
свідомість; рабовласницька свідомість; феодальна Матеріальну цінність становлять умови проживання деформуючого впливу техногенної цивілізації та її заслуг особи. Набутий, або досягнутий, статус випадку є цікавою історія про Робінзона Крузо, який чергу, вертикальна мобільність може бути висхід-
свідомість; капіталістична свідомість; соціалістична індивіда, побутова сторона його життєдіяльності масової культури, зростаючих процесів відчуження визначаеться зусиллями самоi людини. Природний навіть опинившись на безлюдному острові, ною, коли індивід збільшує свої доходи, підвищує
свідомість; тощо. Речі й предмети домашнього вжитку, побуту (накопичення шкідливих мутацій, інформаційні статус передбачае суттевi i вiдносно стiйкi перебував у тісному зв'язку з суспільством освіту, здобуває владу, визнання, престиж, статус,
-За цивілізаційним підходом: свідомість цивілізацій теж становлять вагому частку матеріальних перевантаження, стреси, наркоманія, маніпуляція характеристики людини (стать; дитинство, юнiсть, (користувався речами, що виготовили інші люди, отже, здійснює соціальний підйом і є мобільним
Майя; свідомість Цивілізацій ацтеків; свідомість цінностей. У них закладено виробничий досвід усіх свідомістю тощо). зрiлiсть, старiсть). Професiйно-посадовий статус е займався тими ж видами занять, що і в Англії — угору, та спадною, коли індивід втрачає у власності,
цивілізацій інків; свідомість давньогрецької поколінь. Другою складовою є духовні цінності. Це Вирішення проблем лежить в основі світового базисним статусом особи. Соцiальний статус облаштовував власну оселю, вирощував владі, визнанні, статусі, здійснює соціальний спуск,
цивілізації; свідомість давньоримської цивілізації та "об'єкти", створені свідомістю (людським духом). До співторватиства ,спільне використання різних видів визначае конкретне мiсце, яке займае iндивiд у данiй сільськогосподарські культури, молився Господові зазнає деградації та є мобільним донизу. Вертикальна
ін.; них відносять різні концепції, твори мистецтва, ресурсіві політична воля урядів і народів різних содiальнiй системi. Окрiм соцiальноi природи, тощо); мобільність може бути як індивідуальною, що
-За історичними епохами: свідомість епохи системи освіти, виховання й навчання, сама країн. людина мае ще й бiологiчну природу, зокрема • взаємопроникність елементів, що забезпечує стосується окремого індивіда, так і колективною, що
Відродження; свідомість епохи Реставрації; інформація, агітація й пропаганда, а також вродженi анатомо-фiзiологiчнi особливостi, що цілісність соціальної структури, тобто одні й ті ж характерна для цілої групи. Також виокремлюють
свідомість епохи Просвітництва; свідомість епохи пізнавальна, моральна, естетична, наукова, релігійна зумовлюють й здатнiсть до засвоення певних соціальні суб'єкти можуть бути частинами різних внутрішньогенераційну мобільність
Нового часу тощо. діяльності та способи й форми їх матеріального соцiальних програм, до трудово дiяльностi i т.д. складових одиниць суспільства. Наприклад, одна і та (інтрагенераційну) та міжгенераційну
Духовне життя включає в себе й духовне втілення (музеї, бібліотеки, салони, виставки, вузи та 80.Людина.Індивід.Індивідуальність.Особа. 81.Історичні спільності людей. Їх істоичний ж особистість може бути включена до різних (інтергенераційну). Внутрішньогенераційна
виробництво, охоплює собою всю багатогранну ін.). Важливе місце в житті займають: віра, надія, Особистість. генезис(сім*я ,рід,плем*я,народність нація) соціальних груп та спільностей; мобільність (інтрагенераційна) – це висхідна чи
діяльність людей з виробництва, розподілу, обміну, любов, моральність тощо. Будь-які цінності можна Суть людини в тому, що людина - істота розумна, Важл. роль у життєд. Сусп.. належить соц..-етнічним • багатофункціональність і стабільність — кожен спадна мобільність окремої людини протягом її
споживання та зберігання духовних цінностей (ідей, класифікувати згідно їх носіїв. У цьому сенсі їх людина -істота, яка має самосвідомість, людина - спільнотам. Різноманітні соц-етнічні спільноти як елемент соціальної структури суспільства виконує життя. Інколи цей вид соціальної мобільності ще
уявлень, наукових знань, ідеалів тощо), здійснюваних поділяють на: індивідуальні (особистісні), групові істота моральна і вільна та ін. Поняття людини, суб'єкти сусп.., зокрема нац.. та міжнац. відносин, свої специфічні функції, які є відмінними від ролей називають кар’єрою, котру визначають як зміну
за допомогою певних соціальних інститутів. Сюди (колективні), класові, суспільні та загальнолюдські. насамперед, охоплює загальнородові риси, що надають їм особливої своєрідності, неповторності, інших соціальних елементів, що й передбачає значну соціального статусу індивіда протягом власного
відносять освіту, ідейне, моральне, релігійне, Визначальна роль відводиться загальнолюдським. відрізняють людину від інших живих істот. Поняття збагачуючи заг. процес розвитку етносуспільного кількість соціальних функцій суспільства. У зв'язку з життя. Міжгенераціша мобільність
естетичне, правове виховання. Дехто з філософів 79. Суспільний прогрес і глобальні проблеми людини в такому визначенні стосується не якоїсь буття, соціуму загалом. вищесказаним можна зробити висновок, що (інтергенераційна) – це рух індивіда соціальною
відносить сюди дух та ін., вкладаючи в це різний сучасності конкретної людини, а людини як представника роду Історично першою соц-етнічною формою спільноти основними складовими суспільства є соціальні драбиною між різними поколіннями.
зміст, а також різноманітні форми, засоби залучення Прогрес – розвиток суспільства по висхідній лінії, людського. Основними ознаками людини є якісні людей є рід. Рід є формою спільності людей, що спільності, оскільки їх вплив на соціальні процеси є 83. Природні умови в житті суспільства.географіч
людей до духовної культури, які функціонують у його розквіт. характеристики людини, які виділяють її з засн.. на крівнород. зв'язках і веде своє походж. по незрівнянно більший ніж участь окремої особистості. ний детермінізм,геополітика
взаємозв'язку з іншими видами суспільного Суть соціального прогреса в його суперечності. З тваринного світу, є і її біологічна структура, а також одній лінії — материнській чи батьківській, має сп. Що стосується соціальних організацій та соціальних Географічне середовище – це олюднена природа, яка
виробництва, являють собою процес формування й одного боку - прогрес техніки, еволюція людини, загальні прояви соціальної суті: свідомість, мова, мову, сп. звички, реліг. Вірув. та деякі елементи інститутів, то вони формуються у результаті виступає як постійна і необхідна умова існування та
задоволення духовних потреб та виробництва вдосконалення форм експлуатації людини. З іншого здібність до праці і творчості. первісної культури. діяльності і взаємодії соціальних спільностей та груп, розвитку людини і суспільства.
суспільної свідомості. Суспільна, колективна боку - прогрес техніки приводить до руйнування Поняття індивіда визначає людину як окремого Родовий устрій хар-ся такими рисами, як перв. є похідними від них*1. Важливим елементом Географічне середовище включає ту частину
(групова) й індивідуальна свідомість завжди природи, затвердження ідеалів гуманізму, представника людського роду, будь-якої соціальної колективізм, панування сусп.. власності, відсутність соціальної структури суспільства є також соціальні природи, в якій проходить життя людини та
перебувають у діалектичній єдності, оскільки у них пом'якшення вдач з розвитком цивілізації привело до спільності. Це своєрідний соціальний атом, окрема прив. власності, майнової та соц.. диференціації. групи. суспільства і яка все більше й більше
спільний об'єкт відображення (буття людей), хоча й страшних воєн, злочинності, наркоманії. людина, окремий представник людського роду і член Родовій організації життя людей були також властиві Основні підструктури суспільства: використовується в їхньому житті. За змістом
вони не тотожні. Індивідуальна свідомість якоїсь соціальної спільності. З допомогою поняття родові культи, зокрема культ вождя, фетишизм, • соціально-етнічна структура; географічне середовище постійно змінюється і
конкретніша, багатогранніша, включає в себе індивіда підкреслюється і те, що є спільним між • соціально-демографічна структура; розширюється людиною. Так, сьогодні, з розвитком
космічної технології та космоплавання, до нього слід Праця в широкому розумінні – це спосіб його організації й управління, які здійснюються на гігантського звалища більшої частини промислових і прем'єр-міністром (наприклад, в Італії, Німеччині, кожна з яких має специфічні соціально-економічні,
зарахувати не лише поверхню Землі, а й певну життєдіяльності виробників. При цьому вона не базі практичного використання фундаментальних радіаційних відходів. Особливо жахливі показники Швейцарії та ін.) класово-політичні, національні та інші ознаки.
частину Сонячної системи. обмежується лише функцією створення людиною відкриттів сучасної науки. У сучасному виробництві забруднення його нафтою. За даними науковців, Держави розрізняються також за формою державного Сутністю формацій є характер економічних відносин
Якщо питання про вплив географічного середовища предметного світу з метою забезпечення необхідних чітко проявляється тенденція до технологічного нафтовою плівкою покрито майже 1/4 поверхні устрою, тобто за внутрішнім поділом. Держава може залежно від форм власності:– первісне суспільство –
вирішується позитивно майже всіма філософськими умов існування, а й виступає як діяльність людини, застосування науки і неухильне поступове Світового океану. Дедалі чіткіше проявляється бути унітарною, федерацією або общинна власність;– рабовласницьке – повна
напрямками, то питання про роль цього впливу і його що переслідує свої цілі. Отже, праця, як перетворення її у безпосередню продуктивну силу. негативний вплив науково-технічного прогресу на конфедерацією.Унітарна держава – це сукупність власність рабовласника на засоби виробництва і
значення для життя суспільства вирішується по- цілеспрямована діяльність людини, є також процесом Цей процес має два взаємозв'язаних напрямки. По- ґрунт. Він поповнюється нехарактерними для нього єдиних адміністративно-територіальних одиниць, які раба;– феодалізм – повна власність феодала на засоби
різному. становлення людини як особистості, як соціальної перше, результати наукових досліджень втілюються фізичними, хімічними та біологічними складовими. не мають політичної самостійності (Фінляндія, виробництва і неповна – на робітника;– капіталізм –
Так, досить поширеним був і є погляд прибічників істоти, а не лише як біологічного організму. в техніці, технології, у матеріальному виробництві Забруднювачі через рослинні або тваринні продукти Франція, Швеція, Японія та ін.).Федерація – це союз власність капіталістів на засоби виробництва і
"географічного детермінізму" та "геополітики". Тобто за своєю формою праця завжди є соціальним взагалі, тобто наука виконує так звану матеріально- харчування потрапляють в організм відносно самостійних державних утворень, кожне з відсутність її на найманого робітника;– соціалізм –
Поштовхом до розробки концепції "географічного процесом. технічну функцію. По-друге, наукові знання людини.Небезпечною за своїми наслідками є ерозія яких має свою систему законодавчих, виконавчих та суспільна власність на засоби виробництва в особі
детермінізму" виявилися великі географічні Разом із тим праця має фізіологічний аспект, тобто в впливають на самих виробників, на людей, їхній ґрунтів, тобто руйнація верхніх, найбільш родючих судових органів (США, Індія, Росія, Німеччина та держави.
відкриття. Буржуазним відносинам, що розвивалися, процесі праці витрачається енергія м'язів, нервів світогляд, творчі здібності. В ході розгортання НТР шарів ґрунту. Протягом року з планети зникає ін.).Конфедерація – союз, об'єднання, в якому Цивілізацію характеризують насамперед як
потрібні були нові сфери торгівлі, джерела сировини тощо. З цього погляду виробництво робочої сили є ця тенденція проявляється дедалі чіткіше, все близько 11 млн га лісів. Роль лісів у природі відносини між державами, що входять в нього, культурно-історичну систему. Її ознаками є технічна
та ринки збуту. В пошуках нових земель європейці використанням вироблених матеріальних благ, їх нагальнішою стає об'єктивна необхідність надзвичайно важлива. Адже, не дивлячись, що ліси будуються j на взаємній договірній основі зі оснащеність суспільного виробництва, тип культури,
просувалися в різні частини світу, захоплювали і споживанням. вдосконалення творчих здібностей особистості, все займають всього 7% земної поверхні, в них збереженням кожним j з них своєї незалежності. роль людського фактора та культури і суспільно-
колонізували землі. Мандрівниками було зібрано Праця – це безперечна умова існування людей, вічна більше зростає значення духовного розвитку зосереджено 60% наявних видів рослин. Біомаса лісів Держави різняться політичними режимами. політичних інститутів у розвиткові соціальних
величезний матеріал про різні природні умови, природна необхідність. Без неї неможливий обмін трудящих як вирішального фактора матеріального становить 90% всієї біомаси суходолу. В зв'язку з Політичний режим – це система прийомів та методів процесів та інше. Визначальний вплив на них
клімат різних країн, своєрідність побуту, культури та речей між людиною і природою, тобто неможливе виробництва. Сучасний етап НТР все більше масовою вирубкою лісів різко зросли темпи реалізації державної влади, а також ставлення органів залишається за економікою, але тільки в кінцевому
звичаїв цих країн. Ці дані стали вихідним матеріалом саме людське життя. Тому незалежно від різних пов'язується з такими її пріоритетними напрямами, як вимирання цілих видів тварин. Під загрозою і державної влади до правових засад їх діяльності. результаті.
при вивченні питання про роль географічного суспільних форм процес виробництва має бути автоматизація, роботизація, кібернетизація, розвиток знищення перебуває 1200 видів.Шляхи вирішення: Існують демократичні і диктаторські політичні Відповідно до цих ознак визначають якісно різні
середовища в житті суспільства. безперервним. Як суспільство не може існувати без мікроелектроніки, біотехнології, інформатики. 1. Невідкладна розробка і втілення в життя заходів з режими.Демократичний режим – побудова типи цивілізацій, через які проходило людство у
Погляди Ж. Вод єна більш детально розвивав споживання, так само воно не може не виробляти. Соціальні наслідки науково-технічної революції: перевиховання сучасних і майбутніх поколінь з державного апарату за принципом розподілу влади, своєму розвиткові:– космогенна, що охоплює
французький політичний діяч і філософ Ш.Л. Людина може розкривати свою людську сутність, – загострення екологічної ситуації, виникнення метою переорієнтації відносно загальнолюдських наявність представницьких органів, які вибираються стародавнє суспільстві й епоху Середньовіччя;–
Монтеск'є (1689–1755). У творі "Про дух законів" він привласнювати предмети природи з метою проблеми виживання людства внаслідок забруднення цінностей, зокрема, ролі природи в житті людини. населенням, всезагальне виборче право, індустріальна, або техногенна, що відповідні
стверджує, що політичний устрій, звичаї, релігійні задоволення своїх потреб. та отруєння навколишнього середовища; 2. Науковий пошук принципово нових форм функціонування багатопартійної системи капіталістичній і соціалістичній суспільно-
вірування людей є похідними від природних умов, Слід підкреслити, що саме задоволення потреб, дія – зміна взаємовідносин у системі "людина – техніка" матеріально-технічної діяльності суспільства. Це тощо.Диктаторський режим – відсутність системи економічним формаціям;– інформаційна, або
насамперед клімату. Монтеск'є виводить особливості задоволення, стає основою для наступної, нової (робітник стає регулятором, наладчиком, мають бути такі форми, які б максимально сприяли розподілу влади, монополізація влади, значне антропогенна, що формується в наш час.
характеру народів, при цьому різко протиставляє потреби, нових дій для задоволення. програмістом і тим, хто керує технологічним нормалізації відносин між людиною і природою. обмеження громадянського суспільства, застосування Для цивілізаційного підходу характерним є більш
один одному північні та південні народи. Виробляючи матеріальні блага, вдосконалюючи процесом); Мова йде перш за все про розробку і впровадження репресій та терору, сувора однопартійність, контроль широке бачення: акцентується увага на тих факторах
Англійський вчений Т. Бокль (1821–1862) у книзі засоби задоволення потреб, люди тим самим – зміна змісту і характеру праці (збільшується частка "чистих" і безпечних джерел енергії усіх сфер суспільства, наявність єдиної ідеології. (культура, свобода особистості, техніка тощо), що
"Історія цивілізації в Англії" вважає, що життя та створюють сферу свого буття, розвиваючи і творчих, пошукових функцій, що веде до (геліоенергетики, біоенергетики, вітрової, вторинної 88. Громадянське суспільство і правова держава: пов'язані з діяльністю суб'єкта історичного процесу,
доля людства визначаються чотирма основними відтворюючи самих себе. Таким чином, трудова нівелювання суттєвих відмінностей між людьми енергетики тощо). філософський зміст понять: його свободи, інтелектуальної діяльності, ролі в
природними чинниками: кліматом, їжею, ґрунтом та діяльність у суспільстві, суспільне виробництво є не розумової і фізичної праці); 3. Подальша розробка і впровадження в життя Громадянське суспільство – це суспільство, в якому суспільстві тощо. Процес становлення цивілізації
загальним виглядом природи. Останнє впливає, що інше, як постійний, безперервний процес руху – зростання частки висококваліфікованих робітників законодавчої, правової бази відносно збереження спосіб життєдіяльності індивідів, потреби та інтереси нового типу, яка отримала назву інформаційно-
зокрема, на формування характеру народів. Інші три людей. У ході такого процесу людина оновлюється і спеціалістів, що здійснюють обслуговування нової природного середовища. Особливо важливо, щоб задовольняються не державними та політичними технологічної або постіндустріального суспільства,
чинники опосередковано впливають на формування тією мірою, в якій вона оновлює, розвиває та техніки і технологій (це вивільняє трудові ресурси); закони і "діяли". методами, а сукупністю природних форм їх почався із середини 50-х років XX ст. Використання
інших важливих рис відмінностей між народами. вдосконалює оточуючий її світ. Під категорією – підвищення вимог до культурно-технологічної та 87. Соціально-філософський аспект держави, життєдіяльності.Важлива ознака громадянського інформаційної технології суттєво змінює технічну
Представником географічного напрямку був також суспільне виробництво слід розуміти виробництво інтелектуальної підготовки кадрів; форм правління, державного устрою, політичних суспільства – його саморегульованість. Діяльність основу матеріального і духовного виробництва,
російський географ та соціолог Л.I. Мечников (1838– самої людини, матеріальних благ, а також форм – прискорення структурних змін у сфері людської режимів. політичних інститутів та організацій в ньому визначає нові організаційні форми суспільного
1888). Особливого значення він надавав водним спілкування. Тобто система суспільного виробництва діяльності (перекачування трудових ресурсів із Держава – це сукупність взаємозв'язаних установ та перебуває під суворим контролем народу або вони життя. Відбуваються кардинальні зміни в соціальній
ресурсам, які зумовлювали нерівномірність виступає як єдність трьох видів виробництва: носіїв сільського господарства в промисловість, а з неї – у організацій, які здійснюють управління суспільством. зовсім відсутні.Суттєвою ознакою громадянського структурі, де значна частина робочої сили
суспільного розвитку. В праці "Цивілізація і великі життя, засобів до життя (предметних умов його сферу науки, освіти, обслуговування). Це зумовлює Основні ознаки держави:– наявність особливої суспільства є також економічна і соціальна свобода перетворюється в середній клас. Виникає потреба в
історичні ріки" Л. Мечников ділить історію людства існування) та соціальних умов існування носіїв зростання концентрації населення в містах, системи органів і установ, що здійснюють функції його індивідів. Останні не відчувають відчуженості постійному підвищенні духовної культури
на три періоди цивілізації: життя. активізацію міграційних процесів, значне скорочення державної влади;– територіальний розподіл на від власності, від результатів своєї праці, можуть особистості й суспільства. Інтелектуальний потенціал
– річкової; Виробництво і відтворення носіїв життя, тобто робочого і збільшення вільного часу (звідси – райони, округи, штати, губернії та ін., на які вільно вибирати різні форми власності, не зазнають суспільства стає вирішальною умовою його
– середземноморської; людини, – це не просто природний, біологічний можливість гармонійного розвитку особистості); поширюється юрисдикція цієї держави;– наявність обмежень при переході з однієї соціальної групи в успішного функціонування і розвитку. Основна увага
– океанічної. процес. Тут, як і при виробництві суспільного – "інтернаціоналізація" суспільних відносин (як права, що закріплює систему норм, затверджених іншу, мають право на вираження і захист своїх суспільства зосереджується на науково-
Для"географічного детермінізму" характерні не продукту, люди діють цілеспрямовано: духовні та приклад – неможливість виробляти будь-що в одній державою. інтересів.Ознакою громадянського суспільства є інформаційних ресурсах, рівневі соціально-
переконливість і ненауковість. Головним недоліком фізичні здібності людей використовуються не лише країні, не беручи до уваги міжнародні стандарти, Як правило, має бути три гілки державної влади: специфічний характер влади. Влада виступає не як політичної свідомості, її маніпулюванні, моральних
цієї течії є те, що її представники ігнорують для створення матеріальних цінностей, а й для ціни на світовому ринку, міжнародний поділ праці); законодавча, виконавча та судова. їм відповідають влада сили, а як влада авторитету, що спирається на критеріях, духовно-культурних орієнтаціях.
внутрішні закономірності розвитку суспільства, відтворення та розвитку своїх сил, здатностей. У – втрата людиною емоційності, інтелектуальне певні органи: органи законодавчої влади (парламент і загальнолюдські принципи. Основні функції влади Висловлюють думку, що антропогенна
діалектику суспільного розвитку. Виходячи з позицій цьому випадку "людську силу" доцільніше перевантаження, формалізація контактів, відповідні органи на місцях), органи виконавчої зводяться до захисту соціальних прав та інтересів (інформаційна) цивілізація є передумовою або навіть
"географічного детермінізму", не можна пояснити ототожнювати з поняттям "життєва сила". Останнє одностороння, технічна свідомість; влади (урядові заклади і установи на регіональному кожної людини, створення необхідних умов для умовою побудови суспільства соціальної
очевидні факти. Адже в усіх країнах спочатку існував повніше відтворює зміст розвитку людських сил. – виникнення проблем біологічної і психологічної рівні) і, нарешті, органи судової влади, які самореалізації індивіда. Важливою ознакою справедливості, орієнтованої на людину.
первісний устрій. З часом з'явилася експлуатація Під життєвою силою слід розуміти ті фізичні та адаптації людини в звичайних і екстримальних здійснюють функцію судочинства.Функції держави: громадянського суспільства є те, що воно в своїй Класична періодизація історії:
людини людиною, відбувся розподіл суспільства на духовні здібності людей, які використовуються ними умовах навколишнього середовища (надвисоких і – регулювання економічних, соціальних, правових життєдіяльності спирається на природні, органічно В європейській історичній науці прийнято таку
класи. Отже, при величезній різниці природного для виробництва та відтворення всіх своїх наднизьких тисків, температур, електромагнітних відносин;– забезпечення функціонування політичної властиві права людини. Тобто воно створює періодизацію історії:
навколишнього середовища цих країн основні риси здатностей. Тобто це сили, що витрачаються на полів, радіоактивності тощо); системи, що склалася;– стягування податків;– необхідні сприятливі умови для найбільш повного Доісторичність: поява людини — 3000 до Р.Х.
та головні етапи розвитку суспільства виявляються самообслуговування, самоосвіту, навчання і – однією з найсерйозніших проблем, породжених представництво інтересів держави в системі задоволення потреб та інтересів кожної особистості, (поява писемності);
подібними. виховання дітей та дорослих, на охорону здоров'я, науково-технічною революцією, є проблема міжнародних інтересів;– придушення опору кожної соціальної групи. Громадянське суспільство Античність: 3000 до Р.Х. — 476 (зруйнування
На основі "географічного детермінізму" виникла так сприйняття творів мистецтва тощо. подальшого вдосконалення системи освіти. НТР соціальних груп, що перебувають в опозиції. тісно пов'язане з правовою державою. Успішне Риму);
звана геополітика. Духовним попередником До продуктивних сил виробництва людини належать потребує постійної освіти, яка складається з двох Держави розрізняються за формами правління. функціонування, виконання суттєвих принципів Середньовіччя: 476—1492 (відкриття Америки);
"геополітики" був німецький географ і етнограф Ф. життєві засоби, за допомогою яких реалізується підсистем: базової освіти і додаткової. Остання має Форма правління відбиває принципи владних громадянського суспільства можливе лише в умовах Ранній новий час: 1492—1789 (Французька
Ратцель (1844–1904), який у праці "Політична процес відтворення та розвитку людських сил. здійснюватися в основному шляхом постійної повноважень між різними гілками державної влади. правової держави. Основною характерною рисою революція);
географія" сформулював пангерманську ідею Це насамперед предмети споживання: їжа, одяг, самостійної освіти. Основними формами правління є монархія або правової держави є беззаперечне панування закону в Новий час: 1789—1914 (Перша світова війна);
"життєвого простору", згідно з якою держава як помешкання тощо. Виробництво людської сили і республіка. усіх сферах суспільно-політичного життя.Правова Новітній час: 1914 — сьогодення.
біологічний організм, розвиваючись в часі, має виробництво матеріальних благ перебувають у 86. Екологічні проблеми сучасної цивілізації Монархія являє собою необмежену владу однієї держава:– створює закони і одночасно обмежує свою Радянська періодизація:
розширятися і в просторі. тісному взаємозв'язку. В процесі виробництва Найбільше страждає атмосфера Землі. Руйнування людини: короля, царя чи імператора. Ця форма діяльність законами, виконання яких має бути В радянській марксистській історичній науці була
Свою концепцію Ратцель пов'язував із расизмом і матеріальних благ створюються два різновиди атмосфери під впливом різних технологічних правління характерна для феодального суспільства. святим;– забезпечує непорушність свободи індивіда;– прийнята пятичленна періодизація, пов'язана з
колонізаторською політикою. Його послідовники X. матеріальних цінностей: засоби виробництва і процесів катастрофічно відображається на організмі Сьогодні майже 40 країн світу є монархіями. охороняє і гарантує права, інтереси, честь і гідність п'ятьма способами виробництва:
Маккіндер (Англія), А. Мехен (США) і, особливо, предмети споживання, тобто життєві засоби. людини. Якщо в середині 40-х років XX ст. було Виділяють такі різновиди монархій, як абсолютна і особи;– забезпечує реалізацію громадянських прав і Первісність (від появи людини до появи
кайзерівський генерал К. Хаусхофер надали цій Причому засоби виробництва споживаються зафіксовано 0,7% неповноцінних дітей серед конституційна (Англія, Японія, Швеція, Норвегія та свобод людини на рівні міжнародно визнаних норм. цивілізацій);
теорії відверто реакційної спрямованості. Гітлер у всередині самого виробництва, яке їх породило. новонароджених, як наслідок впливу різного роду ін.)Республіка передбачає наявність виборної влади. Взаємозв'язок громадянського суспільства і правової Рабовласництво (від появи цивілізацій до падіння
книзі "Майн кампф" використав їхні ідеї як Взаємодія людських сил та матеріальних благ мутагенних процесів, то на зламі тисячоліть ця цифра Історія знає аристократичні республіки, тобто коли держави проявляється в обов'язковій взаємній Риму);
теоретичне джерело обґрунтування своєї зумовлює саморозвиток суспільного життя, що є його перевищує 10%, що змушує говорити про небезпеку влада хоча і виборна, але знаходиться в руках відповідальності держави та особистості. А це, у Феодалізм (від падіння Риму до англійської
експансійної політики, завоювання "життєвого суттєвою характеристикою. При цьому саморозвиток для повноцінного розвитку генофонду людства. невеликої меншості імущого населення, і свою чергу, передбачає, по-перше, чіткий розподіл буржуазної революції);
простору" за рахунок інших держав та народів. можливий лише у разі використання як самої Щорічно викидається 110 млн т оксиду сірки, 70 млн демократичні, коли в управлінні державою беруть влади і, відповідно, чітке функціонування Капіталізм (від англійської буржуазної революції
У наш час термін "геополітика" втратив початкове природи, так і біологічного організму людей. т. оксиду азоту, 180 млн т оксиду вуглецю, 90 млн т участь трудящі маси.Сучасні республіки можуть бути законодавчої, виконавчої і судової гілок влади. По- до російської жовтневої революції);
реакційне значення. З часом це поняття почало 85.Науково-технічна революція: неочищених отруйних газів, 700 тис. т фреонів. За президентськими або парламентськими.У друге – чітке законодавче закріплення та дотримання Комунізм (від російської жовтневої революції до
означати політику, що ґрунтується на врахуванні сутність,закономірності та соціальні наслідки даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, від президентській республіці незалежно від парламенту політичного і правового статусу особистості. сьогодення).
географічних чинників життєдіяльності народу чи Сучасний етап НТП прийнято називати науково- хвороб, спричинених палінням, щорічно помирає 1,5 вибирається президент, який формує уряд. Останній 89. Періодизація історії. Формаційний та 90. Культура як предмет філософського
держави. технічною революцією (НТР). Науково-технічна млн осіб. Світовому океану відводиться роль несе відповідальність лише перед президентом. Він цивілізаційний підходи до розгляду історії осмислення
84. Суспільне виробництво як соціально- революція – це більш вузьке поняття. Вона є однією гігантського звалища більшої частини промислових і не відповідальний перед парламентом (наприклад у Теорію формаційного підходу до розгляду історії Термiн «культура» походить вiд латинського, що
філософська категорія зі стадій чи форм НТП, коли останній набуває радіаційних відходів. Особливо жахливі показники США).У парламентській республіці президент розробили К. Маркс та Ф. Енгельс. Згідно з їхньою означае «обробiток», «догляд» Грунту, ефективну
Праця – це цілеспрямована діяльність людей, у прискореного, стрибкоподібного характеру. Проявом забруднення його нафтою. За даними науковців, вибирається парламентом. Уряд є відповідальним концепцією суспільство у своєму розвиткові сiльськогосподарську дiяльнiсть. Тобто у змiстi цього
процесі якої вони перетворюють та пристосовують науково-технічної революції є докорінна перебудова нафтовою плівкою покрито майже 1/4 поверхні перед парламентом і очолюється не президентом, а проходить ряд суспільно-економічних формацій, термiна чiтко простежуеться еднiсть культури
предмети природи для задоволення своїх потреб. всієї технічної і технологічної основи виробництва, Світового океану. Світовому океану відводиться роль людини та її дiяльностi. Культура iснуе всупереч i
завдяки природi. Сутнiсть культури можна осягнути
тiльки через дiяльнiсть людини. Поза людиною, й
дiялытiстю, що здiйснюеться вiдповiдно до
закономiрностей предмета (природи), на який вона
спрямована, культура вiдсутня. Культура е
надбанням людського буття. Отже, поняттям
«культура» позначають як смислову вiдмiннiсть
буття людини вiд буття природи, так i власнi
смисловi ресурси людського буття.Моделі
культури: -"Натуралістична" модель (Вольтер,
Руссо, Гольбах). Її представники розуміли культуру
як одну зі сходинок природної еволюції, що втілює
розвиток здібностей "природної" людини. Вони
ЗВОДИЛИ культуру до предметно-речових форм її
прояву. Завдяки культурі людина стає вищою ланкою
в ланцюгу розвитку природи.- "Класична" модель
культури (характерна для XIX ст.). Вона є своєрідним
результатом звільнення людини від жорсткої
залежності від природного та божественного світів.
Тут людина виступає як розумна динамічна істота,
яка розвиває свої духовні здібності і є творцем
культури. В основі цієї моделі лежать принципи
гуманізму, раціоналізму та історизму.- У
марксистській філософії культура розуміється не
лише як духовна проблема виховання та освічення
індивіда, а також як проблема створення необхідних
матеріальних умов для всебічного розвитку людини.
- "Некласична" (модерністська) модель. Ця модель
спрямовує увагу на повсякденне життя людини.
Культурну реальність розглядають як культуру
окремої особистості, етносу, соціуму, які
взаємодіють між собою, і сприймається ця культурна
реальність людиною в процесі переживання, а не
раціонального осмислення.-Постмодерністська
модель. Ця модель пов'язана з думкою, що світ
немовби чинить опір впливу на нього людини, що
порядок, який існує в Світі, "мститься" людським
спробам творчо його переробити, перевести з
"нерозумного" стану в "розумний".Підходи до
осмислення культури:-Аксіологічний (ціннісний)
підхід полягає у зосередженості уваги на сфері буття
людини, яку можна назвати світом цінностей. Саме
до цього світу, на думку прихильників підходу, і
прийнятне поняття культури. Культура є сукупністю
матеріальних і духовних цінностей.- Діяльний підхід.
Культуру розуміють як діалектичний процес
реалізації в єдності об'єктивних і суб'єктивних
моментів, передумов і результатів. Вона виступає
способом регуляції, збереження, відтворення і
розвитку суспільства, це "технологія виробництва та
відтворення людини і суспільства", основа творчої
активності людини.-Структуралістський підхід.
Культуру розглядають як сукупність соціальних
елементів – носіїв ціннісних відносин, що регулюють
людську діяльність, тобто сім'ї, шлюбу, звичаїв,
символів, текстів тощо.-Гуманітарний підхід. При
цьому підході зосереджується увага на вдосконаленні
людини як духовно-морального суб'єкта культури.
Культуру розуміють як процес, що поєднує всі види
людської творчості і який регулюється людиною як
членом колективу.- "Соціологічний" підхід. Культуру
тлумачать як соціальний інститут, що дає змогу
розглядати суспільство як стійку цілісність, відмінну
від природи. Культура відображає прагнення до
безмежності й універсальності людського розвитку.
Для філософії культура – це увесь світ, в якому
людина знаходить себе.

Filosofiya Ekzamen

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Filosofiya Ekzamen

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

1.Поняття світогляду, його специфіка, структура, За ступенем історичного розвитку – античний, зверненні до божественних сил. створити людина.

You might also like