Тема 3: Особливості ментальної культури

та становлення філософії
в суспільствах Стародавнього Сходу
  План

 1. Філософія як частина національної культури. Порівняння східного та

західного стилю філософствування.

 2.Особливості філософії Стародавньої Індії. Ортодоксальні та неортодоксальні

філософські школи.

 3.Основні напрями філософії Стародавнього Китаю. Даосизм. Конфуціанство.

Моїзм. Легізм.
 Філософія, як частина національної культури, відображає самобутність
життєвого укладу та ментальності конкретного народу. Цим зумовлені
відмінності стилю викладу та змісту філософських творів, наприклад,
англійських та українських авторів. Проте вся європейська філософія має
спільне джерело – давньогрецьку філософію. Це вважається однією з
причин її суттєвої відмінності від східної філософії, зокрема, індійської
та китайської.
 Перелік основних відмінностей східного та західного
стилю філософствування:

 1) Тісний зв'язок між філософією та релігією на Сході. Наприклад, Буддизм не можна

однозначно визначити як філософію чи релігію. У Китаї даосизм і конфуціанство виникли як
філософські вчення і поступово перетворилися на релігію.

 Ще за часів Стародавньої Греції, європейська філософія протиставляє себе, як особливий

різновид знання, міфам та народним віруванням. Протягом усієї своєї історії європейська
філософська традиція тісно пов'язана з перед-науковим та науковим знанням. Хоча у певні
періоди розвитку, наприклад, в епоху Середньовіччя, богословська проблематика домінує у
філософських дослідженнях, в сучасній філософії існує таке явище як релігійна філософія.
 2) Основними темами філософських роздумів на Сході були етична (Індія)
та соціально-етична (Китай) проблематика. У західній філософії
превалюють онтологія (вчення про світ) та епістемологія (вчення про
пізнання).

 3) Філософська традиція Сходу складається, переважно, з філософських

шкіл, а не поглядів окремих мислителів. У західній філософській традиції
філософські школи були скоріше винятком. Проте, свого роду,
«традицією» став перегляд і критика поглядів вчителя або попередника.
 4) Східна філософія спрямована на оволодіння внутрішнім світом відповідно до
наступної «формули»: філософія + медитації = моральне самовдосконалення.

Західна філософія спрямована на оволодіння зовнішнім світом, звідси

наступний зв'язок: філософія  наука  технології.

 Єдність світової історії філософії полягає в тому, що вона орієнтована на

загальнолюдські цінності, прагне раціонального вирішення світоглядних
питань. Філософія єдина у переліку вирішуваних проблем, які залишаються
актуальними протягом усієї історії людської цивілізації (проблеми сенсу життя,
добра і зла, любові, щастя, свободи, справедливості, істинності знань, ідеальних
суспільних відносин тощо).
 Філософська думка Стародавньої Індії зароджується (середина 1 тис. до н.
е.) у рамках релігійно-міфологічного світогляду і зберегає тісний зв'язок з
релігійними практиками і теологією. Саме в теології давньоіндійська
філософія запозичує низку своїх ключових понять, таких як:
 Карма – поняття індійської релігії та філософії, що означає причинно-
наслідковий закон, який діє як у масштабах всесвіту, так і у сфері
усвідомленої діяльності людини. Мета карми – піддати живу істоту
випробуванням для вдосконалення її душі.
 Сансара - поняття індійської філософії та релігії, уявлення про вічність
душі, що проходить через послідовності перероджень під дією карми.
Причина страждань у сансарі – невігластво щодо природи реальності,
нерозуміння того, що реально, а що ілюзорно.
 У філософії Стародавньої Індії виділяють два напрями – ортодоксальний
(астика) та неортодоксальний (настика). Перший складається із шкіл, які
ґрунтуються на авторитеті Вед, інший представляють школи, що критично
ставилися до Ведів. Шість головних шкіл першої групи – це філософські
системи міманса, веданта, санкхья, йога, ньяя та вайшешика. До
неортодоксальних вчень належать насамперед три школи: чарвака,
буддизм і джайнізм.

 Ведами називаються найдавніші пам'ятники індійської літератури

релігійно-філософського змісту, що дійшли до нас. Вони створювалися у
середині 2 тисячоліття до зв. е. Упанішади містять філософські коментарі
до текстів Вед. В них дано вихідні поняття індійської філософії та
культури: брахман, атман, пракрити, сансара, карма, дхарма та мокша.
 У давньоіндійській філософії було розроблено особливий філософський
метод аналізу релігійних та філософсько-релігійних вчень. Перш ніж
формулювати власну теорію або викладати свою точку зору з певного
питання, представники філософської школи повинні були проаналізувати
позицію своїх опонентів. Думка опонентів вважалася вихідною точкою
зору, яку слід спростувати. Потім треба було викласти докази власної
правоти і зробити висновки.
 Школи індійської філософії:
 Ортодоксальні (астика)
 Санкхья – один із найдавніших напрямів індійської філософії (виникає в 5 столітті до н. е.).
Вихідні поняття, що використовуються у вченні – пуруша та пракрити. Пуруша – вічна,
незмінна, непізнавана частина самосвідомості. "Пракріті" аналогічно поняттю "матерія" в
європейській філософії.

 Йога - філософський напрямок Індії (виникає в 5 столітті до н. е.), пов'язане з вихідними

принципами філософії санкх'ї. Практика йоги спрямована на очищення людської
свідомості, замутненої емоціями та прагненнями.

 Ньяя, перші тексти відносяться до 3 століття до н. е. Основна тема досліджень – специфіка

пізнання та принципи правильного мислення. Пізнання, на думку послідовників ньяя, має
не теоретичну, а практичну мету – звільнення людини від усіх страждань.
 Вайшешика вважається однією з найзріліших філософських систем
стародавньої Індії. Виникла у 6-5 століттях до н. е. Вважає за мету
пізнання – звільнення людини від страждань та залежностей. Вихідна
причина страждань – незнання.

 Мімамса і Веданта з’явилися в 1-3 століттях до н.е.

 Саме для підтвердження авторитету Вед школа Мімамса розробляє теорію
пізнання, яка має показати, що справжнє знання є очевидним. Коли є
сприятливі умови (достатньо інформації), то формуються знання. Якщо є
сумнів, то нема віри, отже знання не виникають.
 Те, що наказують Веди - виконання релігійних ритуалів - повинно
виконуватися. Оскільки воно поступово руйнує карму і робить можливим
звільнення після смерті.
 Неортодоксальні школи (настика)
 Локаята (чарвака). Праці давньоіндійських матеріалістів не збереглися.
Локаята (чарвака) заперечували існування потойбічного світу. Свідомість
невіддільна від тіла і коли людина помирає, від неї нічого не залишається.
Потрібно насолоджуватися життям, цінувати кожну його мить, навіть якщо
утіхи в ній перемішані зі стражданнями.

 Джайнізм - релігійно-філософське вчення, створене у 6-5 ст. до н.е.

Вихідним принципом етики джайнізму є ненасильство та співчуття до
всього живого. Звільнення – мета джайнізму, що призводить до повного
відокремлення душі від фізичного світу. Воно досягається шляхом
аскетизму.
Буддизм - релігійно-філософське вчення, що виникло в 6-5 століттях до н. е. У
проповідях Будди можна виокремити такі філософські твердження:
 1) Всі речі взаємопов'язані, немає нічого, що існувало б саме собою;
 2) Життя тече безперервно, породжуючи, згідно із законом карми, нове життя;
 3) Речі мінливі, оскільки змінюються умови, від яких вони залежать, немає
нічого постійного;
 4) Не існує ні душа, ні Бог, жодна інша первинна субстанція.
У буддійській релігійно-філософській літературі сформульовано 4 наріжні
положення буддизму – «шляхетні істини», які приписуються її засновнику:
 1. Життя сповнене страждань.
 2. Страждання мають причину.
 3. Є можливість припинити страждання.
 4. Існує шлях звільнення від страждань.
 Філософія у Китаї виникає приблизно 8 столітті до н. е. У 1 ст. н. е.
(3 століття до н.е. згідно з іншими джерелами) з Індії проникає
вчення Будди, яке вплинуло на національні філософські школи
древнього Китаю. Найбільш відомими з них вважаються:
 Даосизм
 Конфуціанство
 Моїзм
 Легізм
 На характері філософії сильно позначилося становлення китайської держави
та її політичного устрою.
 Філософські уявлення знайшли свій розвиток у давньокитайському
«П'ятикнижжі» У-Цзін, яке протягом століть було основою традиційної
освіти. Деякі з цих книг зазнали впливу конфуціанства. Особливе місце серед
них займає "І-Цзін" (8-7 століття до н. е.). Вважається, що її інтерпретація,
прагнення глибше зрозуміти її текст, стало джерелом філософствування.

 Даосизм вважається найдавнішим філософським вченням Китаю. Засновник

Лао-Цзи (6-5 ст. до н. е.). Центральним поняттям даосизму є Дао – сутність
світу, першооснова та принцип існування всесвіту, шлях розвитку природи та
людини. Слідувати Дао, злитися з ним означає набути гармонії, щастя і сенсу
життя. Будь-яка дія, що суперечить Дао, є марною витратою енергії і
призводить до краху і дисгармонії.
 Школи Китайської філософії
 На характері філософії сильно позначилося становлення китайської держави та її
політичного устрою.
 Філософські уявлення знайшли свій розвиток у давньокитайському
«П'ятикнижжі» У-Цзін, яке протягом століть було основою традиційної освіти.
Деякі з цих книг зазнали впливу конфуціанства. Особливе місце серед них займає
"І-Цзін" (8-7 століття до н. е.). Вважається, що її інтерпретація, прагнення глибше
зрозуміти її текст, стало джерелом філософствування.

 Даосизм вважається найдавнішим філософським вченням Китаю. Засновник Лао-

Цзи (6-5 ст. до н. е.). Центральним поняттям даосизму є Дао – сутність світу,
першооснова та принцип існування всесвіту, шлях розвитку природи та людини.
Слідувати Дао, злитися з ним означає набути гармонії, щастя і сенсу життя. Будь-
яка дія, що суперечить Дао, є марною витратою енергії і призводить до краху і
дисгармонії.
 Конфуціанство. Засновник вчення Конфуцій (551-479 роки до зв. е.).
Велике значення Конфуцій надавав збереженню традицій, дотримання
ритуалів та правил пристойності. Ритуал - втілення культурних традицій
народу, його уявлень про добре і погане, він - репрезентація системи
цінностей суспільства.
 Ідеалом суспільних стосунків у конфуціанстві є сім’я.
 Конфуцій надає свій ідеал людини – втіленої моральної досконалості,
шляхетної людини. Її характеризують, перш за все, гуманність
(людяність), яка не залишає її навіть у хвилини небезпеки, і прагнення
високих моральних ідеалів, якими вона керується у своїх вчинках.
 Через 350 років після смерті Конфуція конфуціанство стало державною
доктриною.
 Засновник школи моїстів Мо-цзи (479-381 роки до н. е.) закликав людей
надавати допомогу один одному і ставитись з однаковою любов'ю до всіх,
незалежно від їх соціального становища. Життя людини залежить тільки від
неї самої, а не від волі Неба.
 Міждержавні протиріччя необхідно вирішувати за допомогою дипломатії, а
не шляхом воєн.

 Легізм, інша назва «школа законників» - соціально-політичне вчення, що

обґрунтовує та виправдовує застосування державою насильства як основного
способу управління суспільством. Людина, з погляду легізму, тварина, якою
можна маніпулювати, використовуючи її слабкості: страх перед покаранням
та прагнення до задоволень.
 Велике значення легізм надавав боротьбі з освітою та культурою. Освіта та
культура здатні підірвати міць державного апарату, оскільки вчать самостійно
мислити і незалежно розмірковувати про рішення правителя.
Дякую за увагу!