Тема 1:

Філософія: шлях до мудрості

 ПЛАН:

 1. Походження філософії.
 2. Історичні форми духовної культури: міф, релігія,
філософія.
 3. Порівняльний аналіз філософії та релігії, філософії та
науки, філософії та мистецтва, філософії та політичних
вчень.
 4. Предмет та методи філософії, структура філософського
знання.
 5. Теоретичне та практичне значення філософії.
 Поняття «філософія» у перекладі з грецької мови
означає «любов до мудрості».
 Вперше воно зустрічається у творах давньогрецького
вченого Піфагора (близько 580–500 рр. до н.е.).
 У Стародавній Греції філософією називали будь-яке
знання про будову космосу, людського суспільства та
потойбічного світу.
 У сучасному розумінні філософія – це пізнання людиною
світу, кордонів та можливостей людини, шляхів
самореалізації в суспільстві та культурі.
 Світогляд – це сукупність переконань, знань та цінностей,
які визначають розуміння людиною світу та свого місця у
ньому. Поняття «світогляд» (німецьке die Weltanschauung)
вперше з'явилося у філософських творах німецьких
філософів на початку 18 століття, а поширення воно набуло
наприкінці 19 століття.
 Світогляд відповідає на запитання:
 Що являє собою світ?
 Якою є природа людини?
 Як взаємодіють людина та світ?
 Такі питання називають філософськими. Тому
філософію можна визначити як систематизований та
раціонально обґрунтований світогляд.
 Світогляд – це важлива частина людської свідомості.
 Воно містить:
 Знання
 Цінності
 Ідеали
 Переконання
 Сумніви
 Результатом зрілого світогляду є розуміння своєї
природи та усвідомлення свого призначення – сенсу
життя.
 Завдяки світогляду особистість та суспільство:
 1) усвідомлює свої життєві потреби, інтереси, первинні
цінності, тобто формує уявлення про себе (власне Я);
 2) отримує глобальну модель існуючого (картину світу);
 3) модель соціуму (суспільства) та образ людини;
 4) отримує життєву стратегію (цільові установки, ідеали
та норми життєдіяльності, програму дій та вибір засобів
досягнення цілей).
 Світогляд знаходить своє відображення у таких
історичних формах духовної культури людства як:
 Міф
 Релігія
 Філософія
 Наука
 Мистецтво
 Міфологія (від грецьких слів μυθος - переказ,
оповідь і λογος - поняття, вчення). Міфологічний
світогляд формується на ранніх етапах розвитку
суспільства. Це спосіб інтерпретації природної та
соціальної реальності, історично перша форма
духовної культури, властива стародавньому
суспільству.
 Міфу притаманні:
 - поєднання сюрреалістичного та реалістичного сприйняття навколишньої
дійсності;
 - антропоморфізм – приписування явищам природи людських якостей
(наприклад, людської подоби, здатності мислити, бажати, наявності
емоцій, мотивів поведінки, волі тощо);
 - соціоморфізм – приписування явищам природи та надприродним істотам
(духам, богам) відносин, характерних для людського суспільства
(сімейні, правові відносини, соціальна ієрархія тощо);
 - уявлення про єдність природного та надприродного (боги та духи
мешкають безпосередньо в лісах, водоймах і горах);
 - відсутність кордону між живим та неживим (одушевлення окремих явищ
природи та всесвіту загалом);
 - домінування чуттєво-образного розуміння навколишнього світу над
раціональним його пізнанням.
 Міфи виконують функції:
 Збереження колективного досвіду, знань та уявлень
про природні та соціальні явища, умови життя;
 Підтримка зв'язку між поколіннями, єдність давніх
суспільств;
 Регуляція взаємин між природою та суспільством,
усередині спільнот.
 Міф – це цілісний світогляд, в якому різні уявлення об'єднані в
єдиний образ світу, що поєднує фантастичні, мистецькі
елементи з раціональними. Міфи вплинули на становлення
культури та цивілізації. Протягом тисячоліть міфологічний
світогляд був панівною формою духовної культури. Міфи були
першою спробою дати пояснення походження світу та сенсу
існування людини, що можна вважати передумовою для
становлення філософського мислення.
 Релігія (похідне від латинського слова religio – святиня, благочестя
або від латинського religere – благоговіти, дотримуватися, збирати)
так само, як міфологія та філософія, є формою духовної культури.
Вона передбачає виконання сукупності дій та поведінку, що
спираються на віру в існування надприродного духовного світу та
духовних істот, які вважаються священними та недоступними для
людського розуміння. З точки зору релігії між надприродним світом
і людиною існує зв'язок.
 Релігійному світогляду притаманні
 Поділ реальності на дві частини:
 надприродну та природну,
 перша – вихідна, друга – вторинна
 мета життя людини місце його тимчасового перебування;
 незбагненна для людського розуму пізнавана.
 Джерелом знань вважаються авторитетні священні тексти;
 Уявлення про світ як ієрархію зі строго певною системою координат:
верх/низ, ліво/право – поняття абсолютні в релігійній картині світу, а
не відносні, як вважає сучасна наука.
 Ідея Бога є центральною у більшості релігій. При цьому жодне з
релігійних вчень не дає чіткого визначення даного поняття. Богослови
пояснюють це тим, що логічно суворого визначення дати неможливо,
оскільки природа Бога перевершує людське розуміння.
 Релігія виконує такі функції:
 Створює єдину картину світу та пояснює походження всесвіту, життя,
людини;
 Передбачає майбутнє людства і, тим самим дає своє розуміння сенсу та
мети життя людини, визначає систему соціальних та індивідуальних
цінностей;
 Консолідує спільноти за допомогою сукупності вироблених
жерцями/проповідниками ідей;
 Має значний вплив на національну культуру, освіту та виховання молоді;
 Регламентує поведінку спільнот та індивідів, стає способом легітимації
етичних кодексів, правових норм, зберігає традиції та звичаї;
 Ініціює психологічну рекреацію шляхом пояснення причин життєвих
проблем та протиріч, з якими стикається окрема особа та суспільство.
 Філософія – теоретична форма духовної культури, створена
у давніх цивілізаціях як перша спроба дати раціонально
обґрунтовані та логічно доведені відповіді на світоглядні
питання. Філософія прагне цілісного опису світу з погляду
загальнолюдських цінностей та цілей існування.
 Існують дві основні концепції походження філософії: міфогенна
та гносеогенна. Перша вважає філософію результатом еволюції
міфологічного світогляду, у процесі якого дедалі більше знань
фіксується в категориально-понятийной формі, а не в образно-
символічній як у міфах; друга – результатом розвитку методів
пізнання навколишнього світу та самопізнання, властивих
людині, а також систематизації та узагальнення протонаукових
знань, що призводить до виникнення філософії.
 Порівняльний аналіз філософії та науки, філософії та релігії,
філософії та мистецтва, філософії та політики:
 Філософія та наука
 Спільне:
 Філософія та наука прагнуть до системного викладу та логічного
обґрунтування власних тверджень, використовують методологічно
організоване мислення, використовують спеціальні терміни та
категорії.
 Відмінності:
 Більшість філософських тверджень неможливо перевірити
експериментально чи дослідним шляхом;
 У філософії немає єдиної загальноприйнятої системи цінностей, істин,
із якими мають погоджуватися всі фахівці.
 Філософія та релігія
 Спільне
 Пропонують власну систему цінностей;
 Відповідають на питання про сенс життя;
 Здатні утворити цілісний світогляд.
 Відмінності
 У філософії можуть критикуватися та перевірятися будь-які
твердження, навіть загальноприйняті. В релігії існує заборона
критикувати і змінювати певні твердження – релігійні догмати;
 У філософії однією з найвищих цінностей вважається вільне
пізнання. У релігії пізнання відбувається у межах морально-
етичних принципів і обмежено релігійними догматами.
 Філософія та мистецтво
 Спільне
 Філософські твори схожі з витворами мистецтва та художньої
літератури, оскільки в них важлива авторська позиція і
авторський стиль, вміння викладати свої ідеї та точку зору в
яскравій манері, що запам'ятовується.
 Відмінності
 Для філософії завжди первинний зміст ідеї, а не форма викладу
та естетичність як у художньому творі. Пошук справжніх
відповідей на світоглядні питання, пізнання мають більше
значення, ніж успіх у публіки.
 Філософія та політичні вчення
 Спільне
 Предмет дослідження філософії та політичних вчень – людина та її суспільство.
Філософія та політичні вчення використовують методи системного аналізу та
моделювання, методи спеціальних наук для прогнозування можливих подій
соціального та політичного життя, моделювання кризових ситуацій та можливих
шляхів їх вирішення.
 Відмінності
 Життєздатність політичного вчення визначається не евристичними та
методологічними можливостями, а здатністю об'єднувати та спонукати його
прихильників до дії.
 Філософія досліджує суспільство, зокрема його політичне життя, з погляду
належного. Порівнюючи соціальні та політичні реалії із загальнолюдськими ідеалами.
 Політична доктрина створюється для вирішення конкретних політичних та соціальних
проблем у поточний історичний період.
 Метою формулювання філософського вчення є істиннє знання. Метою розробки
політичної доктрини є досягнення політичної влади.
 Предмет філософського інтересу:
 Походження навколишнього світу.
 Походження та сенс існування людини.
 Взаємини між людиною та світом.
 Структура філософського знання:
 Як улаштований світ?
 Онтологія(від давньогрецьких слів ὄντος -
суще, те, що існує і λόγος - вчення) -
філософське вчення про буття, те, що існує,
його форми, сфери і категорії.
 Що являє собою процес пізнання?
 Гносеологія/ епістемологія (від давньогрецьких
слів ἐπιστήμη – наукове знання, достовірне
знання та λόγος – вчення) Філософська теорія
знання, яка досліджує закономірності процесу
пізнання.
 Що таке цінність та смисл?
 Аксіологія (від давньогрецьких слів ἀξία – цінність і
λόγος – вчення) філософське вчення про природу
цінностей та смислів.
 Яке місце у світі займає людина?
 Філософська антропологія (від давньогрецьких слів
ἄνθρωπος - людина і λόγος - вчення) філософське вчення
про сутність людини, про співвідношення соціального та
біологічного.

 Що являє собою людське суспільство?

 Соціальнафілософія – філософське вчення про
суспільство та закономірність його розвитку.
 Що таке історичний час?
 Філософія історії - філософське вчення про
закономірність, загальні тенденції руху історії та
сенс історичних подій.
У чому сутність добра, краси, гармонії?
 Етика(від давньогрецького слова ἠθικόν, ἦθος - звичаї)
філософське вчення про мораль.
 Естетика (німецьке слово Ästhetik, від давньогрецького
слова αἴσθησις – почуття, чуттєве сприйняття)
філософське вчення про прекрасне.

 Всі ці дисципліни взаємопов'язані і у своїй сукупності

відображають сучасний філософський світогляд.
 Роль філософії в культурі та сучасному суспільстві конкретизується в її
функціях, які можна скомпонувати у дві групи:
 Світоглядні
 Методологічні
 Серед світоглядних функцій виділяють:
 Гуманістичну;
 Соціально-аксіологічну;
 Культурно-виховну;
 Інформаційну.
 Серед методологічних функцій називають:
 Евристичну;
 Логіко-гносеологічну;
 Координуючу.
Дякую за увагу!