1

ЗАВДАННЯ № 8

А. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ.
I варіант: Підкресліть "Так", якщо погоджуєтесь із твердженням, "Ні" - якщо
не погоджуєтесь.
1. В епоху Нового часу виникають національні та регіональні філософії.
Так, в епоху Нового часу, яка настала після Середньовіччя, виникли
різноманітні національні та регіональні філософські школи та напрями.
Національні філософські течії виникали в різних країнах залежно від їхньої
культурної, соціальної та історичної специфіки. Наприклад, в Франції
розвивалися кардинальні філософські школи, такі як картизіанство, яке
представляв французький філософ Рене Декарт, або філософія піросків, яку
розвивали Монтень та Паскаль.
Регіональні філософські течії можуть виникати в різних регіонах однієї
країни на основі специфічних місцевих умов. Наприклад, в Німеччині
розвивалася філософія ідеалізму, представлена філософами, такими як
Іммануель Кант, Йоганн Готліб Фіхте, Фрідріх Шеллінг, або філософська
школа феноменології, заснована Едмундом Гуссерлем.
Отже, в епоху Нового часу можна спостерігати розквіт національних та
регіональних філософських течій, які відображали специфіку різних
культурних, соціальних та історичних умов різних країн та регіонів.

2. Німецька класична філософія зосереджувалась на'феномені людського

розуму, його пізнавальних можливостей.
Так, німецька класична філософія дійсно зосереджувалась на феномені
людського розуму та його пізнавальних можливостей. Філософи такі як
Іммануель Кант, Георг Вільгельм Фрідріх Гегель, та Йоганн Готліб Фіхте
розвивали свої філософські системи, які включали в себе вивчення ролі
розуму в пізнанні світу.
Іммануель Кант розробив критичну філософію, де він досліджував
обмеження та можливості розуму в пізнанні об'єктивної реальності, а
також розробив концепцію апріорних форм пізнання та морального
обов'язку.
Георг Вільгельм Фрідріх Гегель розвинув ідею абсолютного розуму,
заснованого на діалектичному розумінні розвитку історії та розумового
процесу.
Йоганн Готліб Фіхте розвивав філософію Я, де розум розглядається як
джерело всього пізнання та дії.
Отже, німецька класична філософія дійсно акцентувала увагу на феномені
людського розуму, його пізнавальних можливостях та ролі в розумінні
світу.
 2

II варіант: Викресліть неправильне завершення положення, залишивши

правильне.

1. Геліоцентричні ідеї вперше:

б) розробляються в епоху Відродження.

2. Відмінність у філософських позиціях Сократа та софістів полягала у тому,

що:

б) софісти сповідували принцип відносності усякого знання, а Сократ

вважав,
що справжні знання повинні бути остаточними, завершеними.

Б. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ.
1. Провідні ідеї філософії середньовіччя.
Філософія середньовіччя, також відома як схоластика, була суттєво
вплинута релігійними доктринами та ідеями християнства, особливо
католицької церкви, яка мала великий вплив на соціокультурний контекст
того часу. Основні провідні ідеї філософії середньовіччя включали такі:
1. Віра і розум: Схоластика намагалася поєднати релігійні доктрини з
розумовими аргументами. Філософи середньовіччя вірили, що розум і
віра можуть доповнювати один одного, істини розуму не суперечать
істинам віри, але можуть їх роз'яснювати та обґрунтовувати.
2. Авторитет августинської та аристотелівської філософії: Філософи
середньовіччя використовували діла святого Августина та
філософію Аристотеля як основу для своїх роздумів. Системи думок
таких філософів, як Августин Аврелій, Ансельм Кентерберійський та
Тома Аквінський, були побудовані на основі цих авторитетів.
3. Теологічні питання: Філософія середньовіччя велику увагу приділяла
розумінню різних теологічних питань, таких як природа Бога, віра
та розум, природа гріха та спасіння. Філософи середньовіччя
розглядали ці питання з релігійної та розумової перспективи.
4. Універсалії та індивідуалії: Одним із центральних дискусійних питань
середньовічної філософії було розуміння універсалій (загальних
понять) т а індивідуалій (конкретних існувань). Філософи
середньовіччя розглядали питання про природу універсалій та їхнє
відношення до індивідуальних речей, сперечалися про реальність
універсалій та їхнє існування незалежно від речей.
 3

5. Доктрина двоїстості: Доктрина двоїстості, також відома як

доктрина двох світів, була важливим аспектом філософії
середньовіччя. Згідно з цією доктриною, світ природи та світ
благодаті (духовний світ) розділені, і розум людини може пізнати
обидва ці світи. Ця доктрина сприяла розвитку розумової діяльності,
включаючи філософські роздуми.
6. Вчення про богоборчість: Філософи середньовіччя також вивчали
питання богоборчості та взаємодії релігії та розуму. Вони
розглядали аргументи проти віри, сперечалися з поглядами
богоборців та розробляли свої власні раціональні аргументи на
підтримку релігії.

7. Піднесення розумової діяльності: Філософія середньовіччя сприяла

розвитку розумової діяльності в європейському суспільстві того
часу. Заснування університетів, дослідження логіки, метафізики та
інших розділів філософії сприяло вдосконаленню розумових
здібностей та розширенню інтелектуальних горизонтів.
Це лише кілька провідних ідей філософії середньовіччя. Загалом, цей період
був багатогранним і складним вихідним і включав різноманітні
філософські напрями та думки. Він мав великий вплив на формування
європейської філософської традиції та вніс вагомий внесок у розвиток
філософії загалом.
Одним з провідних напрямів філософії середньовіччя була схоластика, яка
поєднувала релігійні віровчення з раціональним мисленням. Відомі
схоластичні філософи, такі як Августин Блаженний та Фома Аквінський,
розвивали вчення про природу Бога, роль розуму у віровченні, питання про
вільну волю та сутність людини.
Інший важливий напрямок - неоплатонізм, який поєднував грецьку
філософію з християнською вірою. Представники неоплатонізму, такі як
Діонісій Ареопагіта та Йоанн Скот Еріугена, вивчали питання про природу
Бога, структуру всесвіту та роль людини в космічному порядку.
Крім того, у середньовічній філософії розвивалися й інші школи та
напрямки, такі як містицизм, алегоричний метод тлумачення священних
текстів, дискусії про сутність реальності та пізнаваності світу, а також
етика та соціальна філософія.
Варто зазначити, що філософія середньовіччя була сильно вплинена
релігійними доктринами та догмами, і релігійні питання були важливим
аспектом філософських дебатів того часу. Проте, вона також включала
раціональне мислення, логіку та метафізику, що сприяло розвитку філ
Одна з провідних ідей філософії середньовіччя була ідея єдності віри та
розуму. Схоластичні філософи, такі як Фома Аквінський, вважали, що віра і
розум не суперечать одне одному, але можуть взаємодоповнюватися.
 4

Вони розвивали аргументи, що розум може служити вірі, а віра може

осягати та проникати в раціональність. Це було важливе вчення, яке
допомагало збалансувати релігійну та раціональну складові філософського
мислення того часу.
Ще одна провідна ідея філософії середньовіччя була ідея існування
абсолютної істини. Схоластичні філософи вважали, що істини можуть
бути розкриті через розумовий аналіз, але також можуть бути розкриті
через віру та релігійні відкриття. Вони прагнули до пошуку цієї абсолютної
істини в різних аспектах життя, включаючи релігію, філософію, науку та
мораль.
Також, у філософії середньовіччя важливе місце займала проблема вільної
волі людини. Філософи розмірковували про те, чи людина має справжню
вільну волю, чи її воля обмежена Божою волею та природними законами.
Це було складне питання, яке викликало багато роздумів та дискусій.
Інша важлива ідея філософії середньовіччя полягала в питаннях соціальної
філософії та відносин між релігією та су спільством. Багато
середньовічних філософів досліджували роль церкви, монархії, правління та
соціальних інститутів у суспільстві, а також відносини між духовною та
світською владою. Це включало розмірковування про права та обов'язки
вірян, роль релігії в формуванні суспільної моралі та етики, а також
питання влади та її легітимності.
Ще одна провідна ідея філософії середньовіччя була питанням відносин між
вірою та розумом, тобто взаємодії між релігією та науковим знанням.
Схоластичні філософи розмірковували про те, як розумовий аналіз може
допомогти розуміти та пояснювати релігійні догми, а також як релігійна
віра може впливати на розумовий аналіз світу. Це було важливе питання,
яке ставило в центр філософського дискурсу рівність важливості релігії
та науки у формуванні світогляду.
Однак, варто відзначити, що філософія середньовіччя не була однорідною,
а мала різні школи, напрями та підходи. Наприклад, містична філософія
мавериків, таких як Мейстер Екхарт, розглядала питання співвідношення
між душею та Богом, альбігойська філософія підкреслювала роль
внутрішнього досвіду та духовної внутрішності людини.
Усі ці ідеї та концепції філософії середньовіччя мали великий вплив на
розвиток філософського мислення та культури в цей період. Вони
впливали на розвиток науки, релігії, політики та моралі середньовічного
суспільства, вносячи свої власні погляди на природу людини, світу та
відносин між ними.
Наприклад, філософія Августина Блаженного, відомого також як Августин
з Гіппо, була одним з провідних напрямів філософії середньовіччя. Він
розвинув вчення про гріховність людини та необхідність божественної
милості для спасіння. Августин розглядав також питання відносин між
 5

церквою та світською владою, поняття часу та вільної волі людини.

Інший провідний філософ середньовіччя - Тома Аквінський, відомий також
як Святий Тома, розвинув систему філософського теологічного розуміння,
відому як томізм. Він поєднував філософські думки Аристотеля з
християнською теологією, розглядаючи питання розуму, віри, Бога,
природи та людини. Тома Аквінського також цікавило питання відносин
між релігією та розумом, визнавав важливість розуму в пізнанні світу, але
також вважав релігійну віру невід'ємною частиною людського буття.
Філософія середньовіччя також включала розмірковування про природу
реальності, існування Бога, відносини між розумом та вірою, проблеми
моралі та етики, соціальну філософію, політику та багато інших питань.
Ці ідеї та концепції продовжували в привертати увагу філософів
середньовіччя і впливати на їхнє розуміння світу та людського буття. Інші
провідні філософські напрямки середньовіччя включали сколастичну
філософію, яка базувалася на теологічних диспутах та дослідженнях
релігійних текстів, а також містицизм, який акцентував на особистому
досвіді відносини з Богом та духовному зростанні.
Філософія середньовіччя також вплинула на розуміння політики та
правління. Наприклад, ідеї Августина Блаженного про взаємодію церкви та
світської влади вплинули на концепції політичної влади та її морального
легітимності. Більшість філософів середньовіччя вважали, що влада
походить від Бога, тому правителі повинні правити з урахуванням
божественних законів та моральних принципів.
Крім того, філософія середньовіччя також досліджувала питання моралі
та етики. Філософи середньовіччя обговорювали поняття добра та зла,
вільної волі, справедливості, моральних цінностей та моральних норм,
враховуючи релігійні вірування та принципи.
Загалом, філософія середньовіччя була складним міксом релігійних,
філософських та етичних ідей, які вплинули на розвиток культури, науки,
релігії та політики в той час. Вона відіграла важливу роль в розумінні
світу та людської природи в цей період і залишається предметом
вивчення

2. Окресліть основні філософські ідеї Ф.Ніцше. Чим можна пояснити їх

неоднозначну оцінку?
Фрідріх Ніцше (1844-1900) був німецьким філософом, відомим своїми
нестандартними ідеями та провокаційним підходом до філософії.
Основні філософські ідеї Ф. Ніцше можна охарактеризувати наступним
чином:
1. Богозаміна. Ф. Ніцше заявляв про "смерть Бога" та відхід від
традиційних релігійних уявлень. Він вважав, що релігійні
вірування втратили свою раціональність та значущість в
сучасному світі, і що людина має шукати нові цінності та сенс
 6

життя в межах світської реальності.

2. Верховенство індивідуальності. Ф. Ніцше підкреслював
важливість самореалізації та розвитку індивідуальності. Він
вважав, що кожна людина має бути вільною від впливу мас та
загальновизнаних стандартів, і має здатність до
самостворення своєї власної моралі та цінностей.
3. Критика моралі та конвенцій. Ф. Ніцше відкидав традиційні
моральні норми, які він вважав прийнятими конвенціями, які
пригнічують індивідуальність та відчуття життєрадісності.
Він підтримував ідею "аморальності", яка полягала у звільненні
від зовнішніх моральних обмежень та відкритті внутрішньої
сутності людини.
4. Зародження "надлюдини". Ф. Ніцше висував ідею "надлюдини" як
вершина еволюції людської раси, що перевищує сучасного людину
і її обмеження. Він в вважав, що надлюдина буде творчим
творінням, яке виросте на основі відкидання старих моральних
та релігійних норм, і буде здатна самостійно творити свої
власні цінності та сенс життя.
5.
Неоднозначна оцінка ідей Ф. Ніцше пояснюється кількома факторами:
1. Протирічливість. Ідеї Ф. Ніцше, зокрема його критика релігії та
моралі, викликали суперечки та розбіжності думок серед
філософів та інтелектуалів. Деякі його ідеї можуть бути
сприйняті як провокаційні, контроверсійні та відхилитися від
традиційних цінностей та переконань.
2. Складність ідей. Ф. Ніцше використовував складний та
метафоричний стиль письма, що може ускладнювати розуміння
його філософських ідей. Це може призводити до різних
інтерпретацій та розуміння його філософських поглядів.
3. Контекст. Ідеї Ф. Ніцше мають бути розглянуті в контексті
його біографії, особистих переживань та філософського
розвитку. Наприклад, його критика релігії та моралі може бути
пов'язана з його відчуттям кризи віросповідання в Європі в його
часи та його відвертістю до суспільних конвенцій.
4. Розбіжності в тлумаченні. Існує ряд різних тлумачень та
інтерпретацій філософських ідей Ф. Ніцше, від консервативних
до радикальних. Це може впливати на різні оцінки його
філософських поглядів.
Отже, оцінка ідей Ф. Ніцше може бути неоднозначною через їх
протирічливість, складність та метафоричність, контекстуальні
фактори та розбіжності в тлумаченні. Деякі люди можуть побачити
в його філософії визволення від традиційних обмежень та пошук
власної індивідуальності, творчості та самореалізації. Водночас, інші
можуть бачити в його ідеях загрозу для традиційних цінностей, релігії
 7

та моралі, і вважати їх небезпечними або контроверсійними. Також

важливо враховувати, що філософські ідеї Ф. Ніцше можуть бути
сприйняті різними людьми в різний спосіб залежно від їх власних
переконань, досвіду та контексту. Деякі можуть бачити в них
великий внесок в розвиток філософії, психології та культури, тоді як
інші можуть висловлювати критику або відкидати їх як несприйнятні.
Загалом, ідеї Ф. Ніцше вважаються складними та багатогранними, і їх
оцінка може бути різноманітною в залежності від особистих
переконань та точок зору тих, хто їх аналізує.
8