Professional Documents
Culture Documents
Дядюра О. Філософія середньовіччя, її особливості
Дядюра О. Філософія середньовіччя, її особливості
РЕФЕРАТ
З дисципліни
ІСТОРІЯ ПРАВОВИХ ВЧЕНЬ
Кам’янець-Подільський, 2021
2
Зміст
Вступ...……………………………………………………………………………..…3
Розділ І. Теоцентризм середньовічної філософії…………………………………..5
Розділ ІІ. Проблеми віри і розуму. Суперечки номіналістів та реалістів……......9
Висновки…………………………………………………………………………....14
Список використаних джерел та літератури…………………………………..….15
3
Вступ
Актуальність теми роботи. Філософська думка середніх віків
формувалась в період зародження і розвитку феодальних відносин (V-ХІV ст.).
Якщо антична філософія за своєю суттю була космоцентрична (визначальною
реальністю для неї була природа, Космос), то середньовічне мислення
характеризується теоцентричністю (від грец. — «теос» —бог).
Утвердження християнства в якості панівної релігії (поч. ІV ст). привело
до такого бачення реальності, яка створена за образом і подобою духу. На
цьому підґрунті і починає формуватися середньовічна філософія, ідейно-
світоглядним змістом якої стає духовно-ідеальне тлумачення реальності.
Оскільки ж найдосконалішим духом є Бог, то теологія (богослів'я) підноситься
за цих умов на рівень найголовнішого знання, якому підпорядковуються всі
інші види знання. В умовах релігійного диктату філософія була оголошена
«служницею богослів'я», і за допомогою свого раціонального апарату вона
повинна була утверджувати основні положення християнства.
Характерними рисами світогляду цього часу є: по-перше, теоцентризм.
Це означає, що активне творче начало як би щезає з природи і передається Богу,
який стоїть над природою. Істинним буттям володіє тільки Бог: він — вічний,
незмінний, ні від кого не залежить і є джерелом всього існуючого. Ключем до
пізнання істинного буття є віра. Віра не може бути готовим знанням, яке можна
передати іншому, як певну інформацію, вона потребує власних духовних
зусиль. По-друге, в середньовічному світосприйнятті панує ідея духовності, яка
пов'язана не тільки з Богом. Вперше в історії людства середньовіччя відкриває
людину як особистість, як насамперед духовну, а не природну і тілесну істоту.
Об’єктом дослідження є філософія.
Предметом дослідження є філософія середньовіччя.
Метою роботи є висвітлення особливостей філософії середньовіччя.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких дослідницьких
завдань:
• висвітлити теоцентризм середньовічної філософії;
4
Висновки
Важливою ідеєю, що пронизує тисячоліття існування середньовічної
філософії, була ідея одкровення. Християнський Бог, хоча сам по собі не
доступний для пізнання, все ж відкриває себе людині, і його одкровення явлено
в священних текстах Біблії, тлумачення яких і є основний шлях богопізнання.
Середньовічна людина всюди бачила символи, а філософія особливу увагу
приділяла символіці слова і тексту. Мислителі цієї епохи намагались розробити
особливий інструментарій для осягнення прихованих значень символів. Тому
символізм (і алегоризм) став однією з характерних особливостей
середньовічної філософії (середньовічна герменевтика). Особлива увага до
слова зумовила знамениту cуперечку про природу універсалій між
номіналістами та реалістами.
Раціоналістична точка зору знаходилася в явному протиріччі з інтересами
церкви, тому що ставила під сумнів істинність догматів віри. Церква не могла
прийняти також точку зору двоїстої істини, тому що вона приводила до
незалежності науки від теології, відволікала увагу від надприродного і
направляла її на справи земні, що входять в сферу інтересів науки і філософії.
Не відповідала інтересам церкви і точка зору розмежування предмета і мети,
тому що, якщо наука і релігія займаються зовсім різними речами, то немає
підстав для втручання теології в компетенцію раціонального знання. Вимога
розмежування за метою, яка проголошує, що теологія потрібна для порятунку
душі, а знання – для життя людини на Землі, будучи проведена послідовно,
вела до автономізації земного від потойбічного. В умовах, коли усе більше
яскраво пробуджувався інтерес до науки і філософії, не можна було як і раніше
підтримувати точку зору повного заперечення цінності раціонального знання.
Заперечення значення науки в тому вигляді, як це мало місце в Петра Даміані,
зробило б неможливим, з одного боку, вплив церкви на наукове життя, з іншого
ж – знецінило б церкву інтелектуально.
15