Філософія середньовіччя: теоцентризм.

Філософія Ренесансу:
антропоцентризм.

Виконав:
 План презентації.

1) Періоди в розвитку середньовічної філософії: особливості,

представники, засадничі ідеї
2) Теоцентризм як основна ідея середньовічної філософії
3) Основні філософські школи Середньовіччя: схоластика, містицизм,
арабська філософія
4) Тома Аквінський та його ідеї про бога та природу
5) Філософія Ренесансу: перехід від теоцентризму до
антропоцентризму
6) Коперник та Галілео: революційні ідеї в науці та філософії
7) Філософські школи Ренесансу: неоплатонізм, скептицизм,
герметизм
8) Антропоцентризм як центральна ідея Ренесансної філософії
9) Ренесансна філософія та її вплив на розвиток науки та культури.
 Періоди в розвитку середньовічної філософії: особливості,
представники, засадничі ідеї
 Рання середньовічна філософія (V-VIII століття). У цей
період філософія тісно пов'язана з релігією. Основні
представники цього періоду - святі апостоли Петро та
Павло, Августин Блаженний, Боєцій та Ісидор
Севільський. Засадничі ідеї цього періоду - теоцентризм,
віра в Бога як максимальне джерело знань та
взаємозв'язок релігії та філософії.
 Висока середньовічна філософія (IX-XII століття). В цей
період відбувся розквіт філософії та науки в Європі.
Основні представники - Йоганнес Скот Еріугена,
Ансельм Кентерберійський, Петр Абеляр. Засадницькі
ідеї цього періоду - діалектика, раціональність,
дослідження світу через розум.
 Пізня середньовічна філософія (XIII-XV століття). Цей
період характеризується діалектикою та скептицизмом.
Основні представники - Томас Аквінський, Іоанн Дунс
Скот, Вільям Оккам. Засадницькі ідеї цього періоду -
пізнавання через досвід, критика схоластики, пошук
 Теоцентризм як основна ідея середньовічної філософії
 Теоцентризм є однією з основних ідей середньовічної
філософії, яка передбачає підпорядкування людського
життя божественному плану. Ця концепція ґрунтується
на переконанні, що Бог є центром всього і контролює всі
аспекти життя.
 У середньовіччі теоцентризм виявлявся в різних
аспектах: у релігійному погляді на світ, у філософії та
наукових дослідженнях. Філософи, такі як Августин
Аврелій та Фома Аквінський, розвивали ідеї
теоцентризму в своїх творах та працях.
 Основною ідеєю теоцентризму є підкреслення
важливості духовності, віри та моральних цінностей в
житті людини. Це означає, що мета життя людини
полягає не в досягненні матеріальних благ, а в
знаходженні способу відповідати перед Богом за свої дії
та духовний розвиток.
 Основні філософські школи Середньовіччя: схоластика,
містицизм, арабська філософія
 Схоластика - філософський напрямок, що зародився в Європі в
середині XI століття і був популярним до XVII століття.
Схоластична філософія спирається на софістику та аристотелізм і
ставить собі за мету об'єднати релігію та розумову діяльність.
Представники: Томас Аквінський, Дун Скотт, Вільям Оккам.
Засадницькі ідеї: докази існування Бога, відношення між
релігією та розумом, філософське підґрунтя теології.
 Містицизм - напрямок, що поєднує релігійні й філософські
вірування та базується на особистій духовній досконалості.
Містична філософія утверджує, що людина може отримати
досвід Бога безпосередньо через особистий духовний розвиток.
Представники: Йоганнес Таулер, Мейстер Екхарт, Іоанн Скот
Еріугена. Засадницькі ідеї: одинство душі та Бога,
трансцендентність Бога, звернення до особистого духовного
розвитку.
 Арабська філософія - філософський напрямок, що розвивався в
арабському світі з VIII по XIII століття. Арабські філософи
відновлювали давньогрецьку філософію та популяризували її на
Заході. Представники: Аль-Фарабі, Авіценна, Аль-Газалі.
Засадницькі ідеї: відновлення давньогрецької філософії,
 Тома Аквінський та його ідеї про бога та природу
 Тома Аквінський (1225-1274) – видатний представник
схоластики, філософ, теолог та святий Католицької церкви. Він
намагався поєднати філософський розум та християнську віру.
 Головною ідеєю філософської системи Аквінського є ідея Бога
як першої причини. Він вірив, що Бог є абсолютною ідеєю, яка
є джерелом всього існуючого у світі, включаючи природу та
людськість. Він вважав, що Бог може бути пізнаний розумом, а
не лише вірою, та що людина може досягнути знання про Бога
шляхом розумових досліджень.
 Також Тома Аквінський розглядав питання про природу та її
відносину до Бога. Він вважав, що природа створена Богом і
має свої закони та закономірності, які можна розуміти та
досліджувати. Тому він підтримував ідею гармонійного
взаємодії Бога та природи, де Бог відкриває свої таємниці
людству через природу.
 Загалом, Тома Аквінський був важливою постаттю у розвитку
християнської філософії та теології. Його ідеї стали основою
для подальшого розвитку філософської думки у Європі.
 Філософія Ренесансу: перехід від теоцентризму до
антропоцентризму
 Філософія Ренесансу була періодом розквіту науки, мистецтва та
філософії в Європі, що припадає на 14-16 століття. Однією з основних
ідей цього періоду було відход від теоцентричної філософії
Середньовіччя до антропоцентризму, тобто переорієнтація на людину як
центр всього існуючого.
 Серед представників філософії Ренесансу можна виділити Еразма
Роттердамського, Франческо Петрарку, Томаса Мора, Мікеланджело
Буонароті, Леонардо да Вінчі та інших.
 Основні ідеї філософії Ренесансу включають:
 Антропоцентризм - зосередження уваги на людині як центрі всього
існуючого.
 Гуманізм - підвищення значення людського розуму та віри в його
можливості.
 Наука - зростання інтересу до дослідження природи та математики.
 Релігія - переосмислення релігійних ідей та доктрин.
 Мистецтво - розвиток живопису, скульптури, архітектури та літератури.
 Антропоцентризм, як вже було зазначено, був однією з основних ідей
філософії Ренесансу. Це означає, що людина стала центром всього, що
існує. Людина була розглянута як найважливіша створіння Бога, здатна
досягати висот духовного розвитку та досягати великих досягнень у
 Коперник та Галілео: революційні ідеї в науці та філософії
 Ніколай Коперник та Галілео Галілей є видатними науковцями та
філософами Ренесансу, які зробили революційні відкриття в галузі
науки та філософії. Основні їхні ідеї можуть бути представлені
таким чином:
 Ніколай Коперник
 Сонце, а не Земля, є центром Сонячної системи.
 Рух планет навколо Сонця відбувається по кругових орбітах.
 Галілео Галілей
 Використовуючи телескоп, він зробив відкриття чотирьох
супутників Юпітера, що свідчило про те, що всі тіла у нашій
Сонячній системі не обертаються навколо Землі.
 Він розвинув науковий метод, який заснований на спостереженні,
дослідженні та експерименту.
 Ці ідеї дали поштовх для подальшого розвитку науки та філософії.
Коперникова модель Сонячної системи була відкинута
Католицькою Церквою, яка в той час мала великий вплив на
європейську культуру, проте наступні відкриття науковців таких, як
Галілео, дозволили побудувати нову наукову парадигму, яка змінила
ставлення людей до світу.

 Філософські школи Ренесансу: неоплатонізм, скептицизм,
герметизм
 Філософія Ренесансу була періодом в історії філософії, коли
змінювалися погляди на світ та людину. На тлі культурного
розквіту та наукових відкриттів, філософія епохи Ренесансу
орієнтувалася на людину, а не на Бога. Під час цього періоду було
розвинуто кілька філософських шкіл, серед них:
 Неоплатонізм: ця філософська школа відновлювала традиції
Платона та незалежно від нього розвивалася в Єгипті.
Неоплатоніки вважали, що всі існуючі речі походять від єдиної
реальності - Бога. Вони намагалися поєднати християнські ідеї з
філософією Платона та Аристотеля.
 Скептицизм: ця філософська школа підкреслювала несприйняття
світу як єдиного та беззаперечного. Скептики заперечували
можливість знання та віри в об'єктивність існування світу.
 Герметизм: ця філософська школа поєднувала християнство та
стародавній єгипетський міфологічний погляд на світ. Герметики
вважали, що єдине знання можна отримати шляхом медитації та
внутрішньої розмови з Богом.
 Філософські школи Ренесансу були значним кроком у передових
ідеях в гуманітарних науках. Вони надали підґрунтя для розвитку
наукових досліджень, а також допомогли людству зрозуміти своє
місце у світі та відносини з Богом.
 Антропоцентризм як центральна ідея Ренесансної філософії
 Антропоцентризм є однією з найбільш характерних рис Ренесансної
філософії, яка була направлена на повернення людини в центр уваги,
визнання її значимості та свободи в духовному та соціальному
житті. Це була велика зміна в порівнянні з теоцентричним поглядом
середньовічної філософії, де Бог був у центрі всього.
 Антропоцентризм у Ренесансній філософії виявився в різних
аспектах:
 Гуманізм: цей напрямок філософії покликаний був відродити
античну грецьку та римську культуру, зокрема їхні ідеї про гідність
людини та її можливості. Гуманісти вважали, що людина може
досягти великих речей, якщо вона буде вільною від догматичних
обмежень.
 Антропоморфізм: у Ренесансній філософії людина була розглянута
як мікрокосмос, який відображає макрокосмос. Таким чином,
людина була визнана як важлива складова всесвіту, здатна розуміти
його закони.
 Емпіризм: розвиток науки та дослідження природи сприяли
виникненню емпіризму, тобто підходу, що ґрунтується на досвіді та
спостереженнях. Цей підхід дав змогу людині краще розуміти світ
та виявляти свої можливості.
 Релігійність: хоча Ренесансна філософія була спрямована на
відродження античної культури, багато філософів цього періоду
 Ренесансна філософія та її вплив на розвиток науки та
культури.
 Ренесансна філософія була часом змін в мисленні, від
переходу від теоцентричного світогляду середньовіччя до
антропоцентричного світогляду Ренесансу. Основними
ідеями були відновлення інтересу до гуманізму, гармонії,
краси та ідеалів античності.
 Це сприяло розвитку науки та культури, адже ренесансні
дослідники стали більш зацікавлені в спостереженні
навколишнього світу та вивченні наукових
закономірностей. Коперник та Галілео головним чином
відкинули геоцентричну модель всесвіту та довели
геліоцентричну модель, що було революційним
відкриттям для світу науки.
 Культура також переживала значні зміни, з'являлися нові
мистецькі напрямки, такі як ренесансне мистецтво та
архітектура, які орієнтувалися на ідеал гармонії та краси.
 Усе це сприяло розвитку людського потенціалу та розуму,
що знайшло відображення в ідеях Ренесансу про гідність
людини, її можливості та потенціал. Ренесансна філософія
відіграла важливу роль в розвитку світу науки, культури та
людської цивілізації загалом.
 Висновки
 Загалом, середньовіччя було періодом теоцентричної філософії, де Бог був у центрі
всього і наука та культура повинні були служити Його славі. У Ренесансі ж, філософія
стала антропоцентричною, де людина стала центром всесвіту. Ренесансний рух сприяв
науковому та культурному розвитку, покладаючи більшу віру в розум людини, її
можливості та потенціал. Філософія Ренесансу та наукові революції Коперника та Галілео
дали змогу зрозуміти, що всесвіт не обмежується лише землею, а дослідження природи
можуть принести значні результати. Ренесансні ідеї про людину, її місце у світі та роль у
науці та культурі змінили світогляд та привели до розвитку науково-дослідних центрів та
університетів.