Лекція 5

09.10.2023

Середньовічна філософія

Головні риси середньовічної західноєвропейської філософії:

• Теоцентризм — пізнання світу в контексті ідеї Бога
• Теодексея — уявлення про Бога як про абсолютне благо та про існування зла
• Персоналізм — Бог це абсолютна істота; людина створена за образом та подобою
• Гностицизм — завдання людини полягає у спокуті гріхів та звільнення від буденного життя
• Перенесення центру уваги з розуму на віру
• Телеологізм — все створено Богом і вкінці досягне поставленої Богом цілі (фатум та ідея
блага)

Етапи середньовічної філософії:

1. Апологетика (II ст. н.е.) — захист християнської віри:
• Апостольські мужі (перша половина другого століття): Бог та його сутність, Христос як
логос та посередник між Богом та світом, людина та її відношення до Бога, світобудова,
історія та її цілі
• Грецька (друга половина другого століття — третє століття): Іустін Мученик вважав, що
існує універсальне божественне Откровення, Божественне Слово втілене до того, як Слово
стало Плоттю (Ісусом Христосом); Климент Александрійський вважав, що всі християни
рівні, істинне знання — це знання самого себе, пізнаючи себе — пізнаєш Бога, пізнаючи Бога
— стаєш подібним йому; Ориген (почитай сам)
• Латинська (кінець другого — третє століття): Тертуліан вводить поняття троїци,
індивідуальності та самобутності, релігія — від Бога, філософія — від Диявола, пізнання
буває двох видів: 1) природнє; 2) пізнання через откровення
2. Патрисика — вчення отців церкви
• Таподокійсткі отці (четверте століття): Василій Великий вважав, що все суще ділиться на
створене (світ) і нестворене (Бог), гріхопадіння позбавляє людину подоби Бога, ціль життя —
повернення подоби
• Августин
3. Схоластика:
— Рання
— Середня
— Пізня
• Ансельм Кентерберійський
• Тома/Фома/Хома Аквінський

Одним з ключових питань середньовічної філософії було питання універсалій. Були різні
підходи.

Європейське Відродження

Основні риси:
• Секуляризація
• Повернення до античних ідеалів
• В центр уваги ставлять людину (антропоцентризм)
• Поява гуманізму як ідейного руху
• Розвиток натурфілософії та природознавчих наук
Основні напрямки, представники та ідеї:
1. Гуманізм
Представнкии: Данте Аліг'єрі, Франческо Петрарка, Лоренцо Валла.
Основна думка: людина, її велич, могутність та гідність.
2. Неоплатонізм (середина п'ятнадцятого — шістнадцяте століття)
Представники: Микола Кузанський/Кузанець, Піко делла Мірандола, Парацельс
Основна думка: пізнання природи, космосу, розвиток ідей Платона
3. Натурфілософія (шістнадцяте — початок сімнадцятого століття)
Представники: Коперник, Бруно, Галілео Галілей
Основна думка: за допомогою астрономічних та загальнонаукових відкриттів намагались
спростувати вчення церкви про Бога
4. Реформація (шістнадцяте — сімнадцяте століття)
Преставники: Мартін Лютер, Жан Кальвін, Еразм Роттердомський
5. Політика (п'ятнадцяте — шістнадцяте століття)
Представники: Ніколо Макіавеллі
6. Утопізм (п'ятнадцяте — сімнадцяте століття)
Томас Мор, Томмазо Кампанелла
Основна думка: ідеї ідеального суспільства та ідеальної держави, яка буде заснована на
відсутності приватної власності та ідеї загальнолюдської рівності

Просвітництво
Вісімнадцяте століття

• Вольтер
Вважав, що філософія має спростовувати догму релігії та церкви
• Жан-жак Руссо
Займався проблемами нерівності та шукав шляхи вирішення
• Матеріалісти
Ламетрі, Вольвох, Гельвецій та Денід Дідро
Особливості:
— механістичність, всі форми руху матерії зводяться до механіки та пояснюються її законами
— предмети та явища розглядаються незалежно від їх внутрішніх зв'язків та розвитку
— сенсуалізм: чуття — вихідне джерело пізнання
— критика релігії: вважали, що релігія лише вводить в облуду(?)
— натуралізм: причини суспільних явищ шукали в природі

Новий Час (Модерн)

• Френсіс Бекон
Метод за Френсісом Беконом — путь досягнення, шлях досягнення або саме досягнення
істини. Стверджує, що дедуктивний метод не дає нового знання, віддає перевагу методу
індукції. Був емпіристом (вважав, що все має бути підтверджено дослідом).