Пальченко Дар’я 12І

Семінарське заняття № 4. Філософія Середньовіччя та Відродження. (2 год.)

1. Розкрийте історичні умови становлення середньовічної філософії.

Усе це у свою чергу сприяло формуванню християнської церкви – релігійної організації, що

має свою ідеологічну основу і організаційну структуру. Разом з цим змінюється уся система
освіти і виховання, яка набуває релігійного характеру. У цих історичних умовах філософія
втрачає свою самостійність.

Філософія Середньовіччя форувалась за умов феодального суспільства і панівної ролі

церкви в суспільному житті. Перемогло християнство, яке стало пануючою ідеологією.

2. Як співвідносяться філософія та релігія в умовах Середньовіччя?

Церква вороже відносилася до античної філософії, особливо до матеріалістичних

традицій у ній.

Ідеї античності, якщо і допускалися, то виключно ті, які могли бути використані для
обгрунтування релігійних догм.

Космоцентризм античного світогляду змінюється теоцентризмом (Бог в центрі), який в

онтології реалізується через принцип креацонізму - творіння Богом світу з нічого (лат.
"креаціо" - творити), а в гносеології (вченні про пізнання) через принцип одкровення – Бог
розкрив самого Себе та Свою волю у Святому Письмі – Біблії; а в розумінні суспільства,
людини, етичних питань пояснення спирається на принцип провиденціалізму - зумовленості
усіх подій Божественним задумом

3. Дайте загальну характеристику середньовічній філософії.

Філософія Середньовіччя належить до епохи феодалізму (V–XV ст.).

Особливості філософії Середньовіччя:

1. На відміну від грецької філософії, філософська думка середніх віків ґрунтується на вірі
в єдиного бога (монотеїзм).
2. Основу християнського монотеїзму становлять два важливі принципи: ідея
божественного творіння та ідея божественного одкровення.

Обидві ці ідеї тісно взаємопов'язані і сповідують єдиного бога, уособленого в людській

подобі.
 Ідея творіння становить основу середньовічної онтології
 Ідея одкровення є основою теорії пізнання (через бога).

Звідси всебічна залежність середньовічної філософії від теології, а всіх середньовічних

інститутів — від церкви.

3. Середньовічне мислення за своєю суттю є теоцентричне: реальністю, яка визначає все

суще, є не природа, а Бог.

4. Які основні теологічні принципи визначали середньовічну філософію?

5. Назвіть та дайте коротку характеристику періодам розвитку філософії

Середньовіччя.

Основними етапами розвитку середньовічної філософії були: апологетика, патристика і

схоластика.

 Апологетика (I - III в.в.) дістала свою назву від апологій - листів до римських
імператорів та їх наближених осіб, у яких, з метою захисту християн від преслідувань,
пояснювалася відсутність небезпеки для Римської імперії з боку самих християн.

 Схоластика (період існування з ІХ по ХІІІ ст.) - це так звана "шкільна філософія", яка
розроблялася передусім викладачами-теологами християнських церковних університетів
- схоластами, які продовжували розвивати проблеми, які розробляли ще представники
патристики. 

 Релігійні мислителі, що внесли найбільший вклад в створення христянської філософії,

були проголошені святими отцями церкви - патристами, а період їх діяльності (IV - IX
ст.) був названий патристикою.

6. Назвіть представників та охарактеризуйте основні проблеми патристики.

Розробниками основных догм християнской релігії та філософії в період патристики були

Тертуліан, Ориген, Августин Блаженний, Боецій.

Основними проблемами патристики були:

 проблема визначення сутності Бога і його троїстості;

 проблема виникнення зла (теодицея – пояснення природи зла через можливість вільного
вибору людини між добром - підкорення волі Бога, та злом - свавілля);
 відношення віри і розуму "Вірю, тому що абсурдно" (Тертуліан);
 відношення духу і тіла в людській природі;
 проблема спасіння.
 7. Розкрийте філософський зміст проблеми теодицеї.

Теодицея — релігійно-філософське вчення, що узгоджує існування Бога як творця і

правителя світу поряд з існуванням темних сторін буття та узгоджує наявність зла й
несправедливості з ідеєю мудрості, благості та всемогутності Бога.

8. Як Ви розумієте тезу Тертуліана: "Вірю, тому що абсурдно"?

Для античної свідомості здавалися абсурдними догми християнської віри: про створення
світу за сім днів, непорочного зачаття, воскресіння Христа.

Абсурдним здавалося і те, що треба полюбити ворога, як самого себе, що усі люди є
духовними братами.

Адже з точки зору здорового глузду, який панував у масовій свідомості того часу між рабом
і рабовласником полягає прірва, яку не можна подолати. Так само і до ворога повинно
бути однозначно ворожим. Логіка християнського світогляду руйнувала сформовані
стереотипи і будувала на їхньому місці новий світоглядний базис. “Абсурдність”
християнства виявилась рятівною для людства, яке опинилося у критичній соціальній
ситуації. Через духовну єдність людей, через утвердження абсолютних цінностей
християнств шукало шлях спільного порятунку людства від саморуйнування. 

9. В чому полягає провіденціалізм в розумінні історії?

Провіденціалізм — релігійно-філософське спрямування, згідно з яким розвиток

суспільства, джерела і рушії його просування та кінцева мета загалом визначаються
таємними, зовнішніми у відношенні до історичного процесу силами — провидінням (Богом).

Августинівське розуміння історії є провіденціалізмом.

10.Чим принципово відрізняється філософія патристики від філософії схоластики?

Схоластика — це тип релігійної філософії, для якого характерне принципове панування

примату теології над усіма іншими формами пізнання.

Філософи-схоласти лише намагаються підвести під них логічне підґрунтя, довести їх

істинність за допомогою логіки. Проголошується принцип гармонії віри та розуму (ХІ–ХV

ст.).

Сxoлacтикa нe зaпepeчyвaлa paціoнaльнoгo пізнaння взaгaлі, xoч і звoдилa йoгo дo лoгічнoгo

пізнaння Бoгa.
У цьoмy cxoлacтикa пpoтиcтoялa міcтиці - вчeння пpo мoжливіcть пізнaння Бoгa виключнo

шляxoм нaдпpиpoднoгo cпoглядaння - шляxoм oдкpoвeнь, ocяянь тa інших іppaціoнaльниx

зacoбів.

12. Як Ви розумієте тезу: Не розумію, щоб вірити, а вірю, щоб розуміти?

Наприклад, я не розумію та точно не знаю, чи існує Бог, але я вірю в нього. Тобто я вірю в
Бога, щоб зрозуміти, чи існує він.

13. Які історичні реалії були характерними для епохи Відродження?

З XIV століття в Західній Європі починається епоха, що дістала назвуВідродження

(Ренесансу).

o На тлі кризи феодальних відношень розвиваються міста, в яких концентруються ремесла і

торгівля, наука і освіта, література і мистецтво
o Прокладаються нові морські шляхи і здійснюються великі географічні відкриття (Колумб,
Магеллан)
o Виникають абсолютно нові наукові дисципліни - географія, картографія, анатомія і
фізіологія, величезні успіхи були досягнуті і в астрономії
o Підвищується рівень вченості і демократії в Європі, виникають перші парламенти
o Одним з головних чинників розквіту культури і науки в епоху
o Відродження є перемога над диктатурою церкви
o Йде переосмислення християнських традицій, починаються протести проти викривлення
вчення Христа, розкоші папства
o У суспільстві наростає прагнення не до релігійного, а до світського знання.
o Роботи майстрів епохи Відродження (Петрарка, Боккаччо, Леонардо да Вінчі,
Мікеланджело Буонарроті та ін.) оспівують ідеї гуманізму і не приймають старої
середньовічної ідеології.

14. Чим філософія Відродження принципово відрізняється від філософії Середньовіччя?

Метою життя виступає тепер не спасіння душі, а творчість, пізнання, служіння людям,
суспільству, а не Богу.

Людина стає хазяїном природи внаслідок усвідомлення себе творцем власного життя і
волі. Такої сили і такої влоди своєї над усім сущим не знала ні антична, ні середньовічна
людина.

Філософія Відродження переглядає також середньовічне ставлення до природи. Вона

заперечує тлумачення Середньовічної як начала несамостійного.
Природа трактується пантеїстично. Бог зливається з природою, начебто розчиняється в ній,
внаслідок чого сама природа обожнюється. Християнський Бог немовби приземлюється, він
перестає бути чимось позаприродним.

15. Чому епоха Відродження отримала саме таку назву?

В цей час (початок 14-кінець 16 століть) культура стала набувати світського характеру
(на відміну від попередньої культури Середніх віків, нав’язаної церквою) і в основі стали
розглядати людину як особистість, його свободу і творчу активність як найвищу цінність.
Зокрема відроджується інтерес до античної культури. Зараз термін Відродження є
метафорою розквіту культури взагалі.

16. В чому полягає гуманізм епохи Ренесансу?

Гуманізм епохи Відродження грунтується на цінності людини як особи, її праві на свободу,

щастя, достаток.

Ідеал людини Відродження – різноплановість. Математика, механіка, філософія, теологія,

теорія живопису і анатомія – ось перелік занять представника кола гуманістів.

Яскравим прикладом того, як Відродження сприймало Людину, є праця одного з

найвідоміших представників італійських гуманістів Джованні Піко делла Мірандола
«Промова про людську гідність». В ній філософ змальовує образ людини, яку Бог наділив
свободою волі, яка сама спроможна вирішувати свою долю, визначати своє місце в світі.

Людина Відродження – не лише частина природи, божественне творіння, вона є творцем,

тому домінує над світом.

17. Назвіть представників натурфілософії Відродження.

Натурфілософія – це спроба пояснити й витлумачити оточуючий світ та природу,

спираючись на результати наукових досліджень.

Видатними натурфілософами того часу були:

o Микола Кубанський (1401-1464) - німецький філософ, кардинал, головний твір якого –

«Про вчене незнання» (1440);
o Філіп Теофраст Гогенгейм (1493-1541)- німецький філософ, лікар, алхімік, астролог,
котрий поєднав медицину з хімією і набув загального визнання під псевдонімом
Парацельса;
o Бернардіно Телезіо (1509-1588) - засновник академії поблизу Неаполя, де велися
дослідження людини та природи;
o Джераламо Кардана (1501-1576) - різнобічний італійський вчений, філософ, астроном,
винахідник, який запропонував «карданний вал»; задовго до появи автомобіля;
o Франческо Патріці (1529-1597) - італійський вчений, філософ, професор Римського
університету;
o Томмазо Кампанелла (1568-1639)- італійський філософ, поет, політичний діяч, який
написав такі твори, як «Місто сонця», «Про християнську Монархію», «Про церковну
владу».
o Джордано Бруно (1548-1600) - італійський вчений, філософ, поет, якого за передові
погляди обвинуватили в єресі і відлучили від церкви; 17 лютого 1600 р. він був спалений
на площі Квітів у Римі.

18. В чому полягає основне наукове відкриття Коперніка та Галілея?

Коперник довів, що планети рухаються навколо сонця, а не навпаки, як це було

прийнято вважати раніше. Крім того, він читав, що саме Сонце є осередком світу. Рухи
планет, як Коперник, не рівномірні і однакові.

Найважливішим вкладом Галілео Галілея в науку була свідома й послідовна заміна

пасивного спостерігання активним експериментом.

19. Що таке «пантеїзм» і в чому полягає його філософське значення?

Пантеїзм — філософська доктрина, яка стверджує, що Всесвіт є ідентичним з Богом;

редукція Бога до Всесвіту або Всесвіту до Бога.

Іншими словами, пантеїзм — це вірування чи вчення, яке представляє природний світ,

включаючи людину, частиною божества.

У пантеїстичних концепціях нерідко ховалися натуралістичні тенденції, що розчиняють

Бога в природі і підводили до матеріалізму, являючи собою вчення, опозиційні до панівного
теїстичного релігійного світогляду.

Іноді ж у форму пантеїзму вдягалися релігійно-містичні прагнення.

20. В чому полягає революційність політичних поглядів Н. Макіавеллі?

Ніколо Макіавеллі - італійський (флорентійський) політичний діяч, філософ і письменник.

Його філософія, заснована на реалістичному відношенні до навколишньої дійсності, стала
закликом до дії для багатьох політиків протягом століть.

Макіавеллі вважав, що за своєю природою людина є злою, а рушійними мотивами її

вчинків найчастіше є егоїзм і прагнення до особистої вигоди.

Але, якщо кожен буде слідувати тільки своїм егоїстичним інтересам, то спільне
існування людей стане неможливим.
Держава тому і створюється для стримування низької натури людей, їх егоїзму.

На думку Макіавеллі, правитель повинен видаватися щедрим і благородним, але не бути

таким насправді, оскільки при зіткненні з реальністю ці якості призведуть до протилежного
результату.

Дотримуючись норм моралі в побуті, правитель може порушувати їх, якщо цього вимагають
інтереси держави. При цьому він не повинен зазіхати на майно і особисте життя людей.
Основний принцип – мета виправдовує засоби став гаслом макіавеллізму.

21. Назвіть та дайте власну оцінку основному гаслу макіавеллізму.

Макіавеллізм — «використання хитрості й лукавства в керуванні державою або взагалі в

адмініструванні», про що йшлося в працях італійського дипломата і письменника епохи
Відродження Нікколо Макіавеллі.

Слово характеризує лукавий стиль міжособистісного спілкування, пов’язаний із

цинічними і прагматичними нехтуваннями моралі.

Це неправильна політика, в першу чергу до громадян своєї ж країни. Влада повинна

бути чесною перед державою. В політиці не мають права допускати корупції, підкупу або
інших злочинів, навіть якщо це спрямовано на покращення ситуації в країні.

22. Чому епоху Відродження можна вважати революційною в Європейській філософії?

 Відмінною рисою культури Відродження були її світський, антиклерикальний

характер, духовне оновлення, звернення до культурної спадщини античності , ніби її
«відродження».

Ставлення діячів нової культури до «середньовічного варварства» було негативним. За

своєю суттю культура Відродження є культурою перехідної епохи від феодального ладу до

 На противагу феодальній ідеології, в основі якої був лише Бог, гуманістична філософія
акцентує свою увагу на людині, на її утвердженні в сьогоденні , на свободі й
освіченості особистості.

Отже, європейська культура цього періоду, що складалась з багатьох компонентів, пройшла

незвичайний і складний шлях розвитку. Та епоха Відродження стала початком чогось
нового, недослідженого. Вона кардинально змінила погляд людей в різних сферах.