«Філософія Нового часу»

Варіант 1

1. Період філософії Нового часу:

а) 5-14 ст. н.е.;
б) 14-16 ст. н.е.;
в) 17-18 ст. н.е.

2. Субстанція – це:
а) те, що існує самостійно, саме по собі, завдяки собі;
б) те, що існує в іншому і через інше;
в) те, що змінюється в часі.

3. Філософія Нового часу характеризується:

а) проникненням християнства в усі сфери людського життя;
б) відродженням античної спадщини;
в) розвитком науково-технічного прогресу.

4. Гаджети за логікою Ф. Бекона відносяться до:

а) плодоносних дослідів;
б) світлоносних дослідів;
в) апріорного знання.

5. Панівна наука епохи Нового часу:

а) математика;
б) риторика;
в) естетика.

6. Про те, що простір і час – це суб’єктивні поняття, яких не було б без людини, вперше
сказав:
а) Аристотель;
б) Г. Лейбніц;
в) І Кант.

7. Ідололатрія розуму в епоху Нового часу – це:

а) визнання недосконалості природи людського розуму;
б) обожнення людського розуму і визнання його безмежних можливостей;
в) визнання Вищого розуму.

8. Вчення про встановлену гармонію Г. Лейбніца полягає в тому, що:

а) ми б жили в найкращому із світів, якби в світі було менше зла і більше добра;
б) ми живемо в найкращому із світів, а зло дає можливість цінувати добро;
в) найкращим світом і метою розвитку Всесвіту є світ, в якому панує лише добро і
відсутнє зло.

9. В період Нового часу:

а) відбувається послаблення процесів секуляризації;
б) відбувається поглиблення процесів секуляризації;
в) простежується сталість процесів секуляризації.
10. Філософія Г. Лейбніца:
а) вчення про ідеї або ейдоси;
б) вчення про монади;
в) антропологічний матеріалізм.

11. Деїзм у філософії Нового часу означав:

а) Бог – центр Всесвіту;
б) Бог – лише творець, першопричина, що далі не втручається в розвиток Всесвіту;
в) заперечення існування Бога.

12. Вираз Б. Спінози «Свобода є усвідомлена або пізнана необхідність» означає:

а) людина є свободною істотою;
б) у людини немає ніякої свободи, є лише Божа воля;
в) людина є свободною, якщо вона усвідомить і пізнає свою свободу.
 «Філософія Нового часу»

Варіант 2

1. Атеїзм у філософії Нового часу означав:

а) Бог – лише творець, першопричина, що далі не втручається в розвиток Всесвіту;
б) заперечення існування Бога та інших надприродних сил;
в) заперечення релігії, а не самого Бога.

2. Б. Спіноза виділяв:
а) одну субстанцію (монізм);
б) дві субстанції (дуалізм);
в) множинну субстанцій (плюралізм).

3. Механіцизм у філософії Нового часу передбачає:

а) підкреслення загадковості людської природи;
б) розгляд людини як неймовірно складної і високоорганізованої машини;
в) нагадування людською душею механічного годинника.

4. Декарт розробив відому концепцію:

а) «Табула раса» – концепцію чистої дошки;
б) вроджених ідей;
в) анамнезіса або згадування.

5. В центрі філософії Нового часу:

а) натурфілософія;
б) антропологічна проблематика;
в) гносеологічна проблематика.

6. Субстанціональна суперечка філософів Нового часу полягає в тому, що:

а) Р. Декарт виділив дві субстанції (дуалізм), Б. Спіноза – одну (монізм), а Г. Лейбніц –
множину (плюралізм);
б) існувала потреба визначити, яка стихія стала першоосновою (субстанцією);
в) існувала боротьба між ідеалістами та матеріалістами.

7. Сенсуалізм у філософії Нового часу – це:

а) позиція, згідно якої джерелом істинного знання є відчуття;
б) позиція, згідно якої джерелом істинного знання є досвід;
в) позиція, згідно якої джерелом істинного знання є розум.

8. Психофізіологічний паралелізм або психофізіологічний дуалізм Декарта полягає в

проблемі:
а) яким чином нематеріальна думка призводить в рух матеріальне тіло;
б) яким чином матеріальне тіло посилає імпульси в свідомість;
в) яким чином свідомість виконує накази матеріального тіла.

9. Емпіризм у філософії Нового часу – це:

а) позиція, згідно якої джерелом істинного знання є відчуття;
б) позиція, згідно якої джерелом істинного знання є досвід;
в) позиція, згідно якої джерелом істинного знання є розум.

10. Головний вираз Р. Декарта, що характеризує всю його філософію:

а) «Пізнай себе!»;
б) «Я міркую, отже я існую»;
в) «Вірую, бо це – абсурдно».

11. Раціоналізм у філософії Нового часу – це:

а) позиція, згідно якої джерелом істинного знання є відчуття;
б) позиція, згідно якої джерелом істинного знання є досвід;
в) позиція, згідно якої джерелом істинного знання є розум.

12. Р. Декарт використовував у своїй філософії:

а) метод повної індукції;
б) метод неповної індукції;
в) метод дедукції.
 «Філософія Нового часу»

Варіант 3

1. Універсальними методами в пізнанні філософії Нового часу є:

а) індукція і дедукція;
б) аналіз і синтез;
в) сенсуалізм, емпіризм і раціоналізм.

2. Ф. Бекон використовує у своїй філософії:

а) метод повної індукції;
б) метод неповної індукції;
в) метод дедукції.

3. Найбільш відомі представники сенсуалізму у філософії Нового часу:

а) Ф. Бекон і р. Декарт;
б) Дж. Локк і Т. Гоббс;
в) Жан Жак Руссо і Д. Юм.

4. Коли люди завжди під час спілкування шукають власну вигоду – це є ідол Ф. Бекона:
а) ідол роду;
б) ідол печери;
в) ідол ринку або площі;
г) ідол театру або авторитету.

5. Засновником емпіризму у філософії Нового часу є:

а) Ф. Бекон;
б) Р. Декарт;
в) Г. Лейбніц.

6. Бекон вважає найбільш раціональним шляхом пізнання:

а) шлях мурашки, бо це голий емпіризм, а Ф. Бекон – засновник емпіризму;
б) шлях павука, бо це голий раціоналізм, який врівноважує емпіризм Ф. Бекона;
в) шлях бджоли як синтез емпіризму та раціоналізму.

7. Засновником раціоналізму у філософії Нового часу є:

а) Ф. Бекон;
б) Р. Декарт;
в) Б. Спіноза.

8. Бекон виділяє види дослідів:

а) плодоносні (фундаментальні) науки і світлоносні (здатні забезпечувати комфорт) науки;
б) плодоносні (здатні забезпечувати комфорт) науки і світлоносні (фундаментальні)
науки;
в) шлях мурашки, шлях павука, шлях бджоли.

9. Ф. Бекон в основу нової класифікації наук поклав:

а) психологічний принцип, а саме: пам'ять, уяву або фантазію і розум людини;
б) логічні методи – індукція та дедукція;
в) систематичний підхід і став великим систематизатором.

10. Б. Спіноза виділяв:

а) одну субстанцію (монізм);
б) дві субстанції (дуалізм);
в) множинну субстанцій (плюралізм).

11. Про те, що простір і час – це суб’єктивні поняття, яких не було б без людини, вперше
сказав:
а) Аристотель;
б) Г. Лейбніц;
в) І Кант.

12. Сенсуалізм у філософії Нового часу – це:

а) позиція, згідно якої джерелом істинного знання є відчуття;
б) позиція, згідно якої джерелом істинного знання є досвід;
в) позиція, згідно якої джерелом істинного знання є розум.