1. Сутність екскурсії з точки різних підходів.
Екскурсійна діяльність: сутність, функції, фактори
1) Екскурсія – рекр послуга
2) Екскурсія – специфічний спосіб сприйняття інформації
про об’єктивний світ
3) Екскурсія – форма самоосвіти і освіти
4) Екскурсія – форма міжособистісного спілкування
5) Екскурсія – не об’єкт, а процес. Це послідовність дій, де
з одного боку залучені екскурсанти і екскурсовод,
екскурсійні об’єкти
На сьогодні екскурсію прийнято розглядати в таких
аспектах:
 Як самостійну форму виховання (патріотичн, трудового,
естетичного)
 Як одну з форм навчання
 Як один зі ступенів пізнання
 Як форму роботи з масовою аудиторією
 Як форму міжособистісного спілкування
 Як форму поширення наукових знань ідейного
виховання
 Як форму організації культурного дозвілля
 Як невід’ємну частину організованого туризму
3. Історія розвитку екскурсійної справи
Основні етапи розвитку екскурсійної справи в світі.
Давній світ - Поява перших музеїв і перших гідів (Вавилон,
Греція).
Середньовіччя - Супроводження паломників
ХУІІ-ХУІІІ-те ст. - Поява екскурсійної справи (період
Гранд-туру). Навчальні екскурсії Просвітництва.
Ініціаторами екскурсій – прогулянок виступали педагоги-
просвітителі. Рекомендувалося не тільки влаштовувати
прогулянки (екскурсії), але й до поміщицьких мануфактур,
майстерень ремісників та інших підприємств.
ХІХ-те ст. - Становлення екскурсійної справи як складової
туризму. На початку ХХ ст було зроблено перші кроки
щодо організації та проведення літ.-мистецтвознавчих
екскурсій, де екскурсоводами, як правило, виступали
вчителі літератури та малювання
Сучасний етап - Активний розвиток екскурсійної справи.
Екскурсії не обмежуються міськими, проходять всією
Україною, відродження інтересу до екскурсій (зокрема,
краєзнавчих, тематики сучасної історії), освоюються нові
інноваційні форми екскурсій
5. Структура екскурсії
Схема (план) всіх екскурсій, незалежно від теми та місця
проведення, однакова (рис) :
У центрі кульмінації лежить головна подія, головний
екскурсійний об'єкт. Екскурсія на маршруті повинна
підготувати екскурсантів до зустрічі з цим об'єктом.
Кульмінацією в екскурсії часто є фінал. Він несе в собі
особливе змістовне навантаження, тому що це найбільш
важливий момент для максимального прояву активності
всіх учасників.
2.
розвитку.
Екскурсійна діяльність - діяльність з організації
подорожей у супроводі фахівця-екскурсовода за
заздалегідь складеними маршрутами, з метою
ознайомлення з пам'ятками історії, культури, природи,
музеями, з визначними місцями тощо.
Сучасній екскурсійній діяльності притаманні відразу
декілька функцій, головними з яких є: організація
культурного дозвілля місцевого населення, патріотичне
виховання підростаючого покоління, формування
світогляду та інтересів особистості.
4. Ознаки і функції екскурсії.
Ознаки:
 Переміщення людей у просторі, яке упорядковане у
певній послідовності
 Наочність, яка пов’язана з цілеспрямованістю показу
 Наявність екскурсовода і екскурсанта
 Тривалість (в середньому ефективна екскурсія триває
45 хв)
 Активна діяльність учасників екскурсії
Ф-ції:
 Повідомлення інформації
 Наукова пропаганда (повідомлення спеціал.інформ.,
по яку пришли, яку не знайдуть в вільному доступі,
узагальнення, наук.інформ., повідомлення тих знань,
які в реальному житті не потрібні)
 Навчання (екскурсія – це краща форма аби навчити)
 Виховна (естетичне, патріотичне)
 Розважальна (важлива в економ плані)
 Комунікативна
6. Поняття екскурсійний процес
Кожна екскурсія – процес особливої діяльності, суть якої
обумовлюється тематичністю, наочністю, активністю,
емоційністю та іншими характеристиками. Найбільш
наочно сутність екскурс процесу і його цілей відображає
схема, запропонована Б.Ємільяновим
Під час екскурсійного процесу екскурсовод допомагає
екскурсантам:
– побачити об’єкти, на основі яких розкривається тема
(перше завдання);
– почути про ці об’єкти необхідну інформацію (друге
завдання);
– відчути значення екскурсійного об’єкта або історичної
події (третє завдання);
– опанувати практичні навички самостійного
спостереження й аналізу екскурс об’єктів (четверте
завдання).

7. Класифікація екскурсій. Критерії та принципи.
Класифікація – це розподіл предметів, явищ, понять на
класи, відділи, види залежно від їх загальних чи
специфічних ознак.
Основні критерії класифікації екскурсій
Екскурсії класифікуються за:
1) змістом;
2) складом і кількістю учасників;
3) місцем проведення;
4) засобами пересування;
5) тривалістю;
6) формою проведення.
Принципи класифікації:
-просторовий принцип
- експозиціями, різними за тематикою і змістом.
9. Види екскурсій за складом учасників, місцем
проведення та способом пересування.
За складом і кількістю учасників екскурсії поділяються на
індивідуальні і групові; для місцевого населення і
приїжджих туристів; дорослих і школярів тощо.
Особливості сприйняття екскурсійного матеріалу кожною із
зазначених груп вимагають внесення змін у зміст екскурсій,
методику і техніку їх проведення, а також їх тривалість.
За місцем проведення екскурсії бувають: міські, заміські,
виробничі, музейні, комплексні.
За засобами пересування пішохідні і з використанням
різноманітних видів транспорту
Перевага пішохідних екскурсій полягає у тому, що,
створюючи необхідний темп руху, вони забезпечують
сприятливі умови для показу і розповіді.
Транспортні екскурсії (у переважній більшості – автобусні)
складаються з двох частин: аналізу екскурсійних об'єктів
(наприклад, пам'яток історії і культури) на зупинках і
розповіді про них під час пересування між об'єктами.
Деякі екскурсійні фірми використовують для проведення
екскурсій тролейбуси, трамваї, річкові і морські теплоходи,
гелікоптери (вертольоти) та ін.
У виконанні цих завдань значне місце займає формування
в екскурсантів уміння спостерігати, тобто розвивати в
екскурсантів почуття естетичного сприйняття
архітектурних мас, фарб, ліній і їх комплексів у
перспективі, наявності світла, повітря, певного кута зору.
Застосовувати історичне сприйняття об’єктів, яке полягає
у таким: по-перше, необхідно вміти
знайти в екскурсійному об’єкті типові риси й особливості
історико-культурного характеру; по-друге, потрібно вміти
визначити нашарування в екскурсійному об’єкті, зроблені
часом, і його еволюцію; по-третє, необхідно вміти знайти
історичні факти в монументальних і музейно-історичних
пам’ятках.
8. Види екскурсій за змістом
За змістом екскурсії поділяються на оглядові
(багатопланові) і тематичні.
Оглядові екскурсії, як правило, розкривають декілька тем,
тому їх ще називають багатоплановими. Використовується
при цьому сучасний та історичний матеріал. Ґрунтується
така екскурсія на показі різноманітних об'єктів (пам'яток
історії і культури, будинків і споруд, природних об'єктів,
місць відомих подій, промислових і
сільськогосподарських підприємств тощо). Це дає
загальне уявлення про місто, край, регіон, державу в
цілому. Багатопланові екскурсії традиційно проводяться у
краєзнавчих та загальномистецьких музеях, коли під час
одного відвідування туриста знайомлять з усіма
Тематичні екскурсії присвячені розкриттю однієї теми.
Тематичні екскурсії поділяються на історичні, виробничі,
мистецтвознавчі, літературні, природознавчі (екологічні),
архітектурно-містобудівні. Тематичну екскурсії проводити
легше
10. Класифікація екскурсій за формою проведення
За формою проведення, екскурсії поділяються на такі
види:
екскурсія-масовка. Її учасники пересуваються маршрутом
одночасно на 10–20 автобусах, у кожному з яких працює
екскурсовод. Такі екскурсії можуть містити в собі масові
театралізовані дійства, фольклорні свята та ін.;
екскурсія-прогулянка поєднує в собі елементи пізнання з
елементами відпочинку. Проводиться у лісі, на морі, річці
тощо;
екскурсія-лекція (розповідь переважає над показом);
екскурсія-концерт присвячується музичній темі з
прослуховуванням музичних творів після її завершення
(як окремий випадок – із прослуховуванням творів
видатного композитора в салоні автобуса дорогою до його
меморіального музею-садиби);
екскурсія-спектакль, екскурсія-вистава – це форма
проведення літературно-художньої екскурсії,
підготовленої на основі конкретних творів художньої
літератури.
Екскурсія може розглядатися як форма навчальної роботи

11. Робота екскурсовода та гіда: спільні риси та
відмінності
Обидві ці професії переслідують спільну мету - зацікавити
людину інформацією про певний об'єкт. Основна різниця
між цими фахівцями полягає в масштабності проведення
робіт, а також кількості обов'язків, що виконуються під час
роботи.
Екскурсоводом є людиною, яка веде екскурсію лише в
рамках конкретного об'єкта. Найчастіше мова йде про музеї
і архітектурних пам'ятках, заповідних зонах. Такий фахівець
має хороші знання, що стосуються історії та персон, які
проживали в певний період часу.
У свою чергу гід здатний проводити екскурсії по самим
різним маршрутам, надаючи загальні відомості про всі
визначні пам'ятки, що знаходяться на шляху. Кваліфіковані
гіди мають широкі пізнання в різних історичних періодах,
тому здатні порадувати туристів дивовижними фактами.
13. Специфічні риси екскурсійного методу пізнання
 Поєднання показу і розповіді
 Переважання показу над розповіддю
 Задіяність всіх органів чуття людини
 Під час екскурсії екскурсовод спрямоває увагу
екскурсантів на головне
 Поєднання локального і моторного (переміщення)
принципів
 Самостійна робота (можливість того, що людина саме
почне думати)
15. Основні вимоги екскурсійної методики
Одна із вимог екскурс методики – забезпечення
безперервності екскурсії як процесу засвоєння знань
Методика вимагає зв’язки і взаємодію між показом і
розповіддю
Дотримання вимог методики допомагає екскурсоводові
донести до аудиторії знання у формі, відмінній від лекцій,
бесіди, усного журналу, темат.вечора, а також забезпечити
стійкий інтерес до теми впродовж всієї екскурсії
Вимоги до підготовки:
 Щоб чітко було сформ мета і завдання екскурсії
 Адресність (на яку категорію екскурсантів розраховано)
 Змістовна спрямованість
 Підбір методичних прийомів розповіді
для різноманітних груп екскурсантів. Це може бути:
екскурсія-консультація, що дає наочні відповіді на
запитання екскурсантів, слугує одним із видів підвищення
кваліфікації;
екскурсія-демонстрація – найбільш наочна форма
ознайомлення групи з природними явищами,
виробничими процесами тощо;
екскурсія-урок – одна із форм повідомлення знань
відповідно до навчальної програми того або іншого
навчального закладу;
навчальна екскурсія (для спеціальної аудиторії) є формою
навчання і підвищення кваліфікації працівників
екскурсійних фірм;
пробна екскурсія – це завершальний етап індивідуальної
роботи з підготовки і проведення екскурсій, форма
перевірки знань у студентів або співробітників
екскурсійних фірм при підготовці ними нової екскурсійної
теми;
показова екскурсія – це форма навчальної екскурсії, що
ставить за мету показати той чи інший методологічний
прийом на конкретному об'єкті, розкрити визначену
підтему тощо;
рекламна екскурсія – здійснюється з рекламно-
інформаційною метою
12. Сутність екскурсійного методу
Екскурсійний метод є основою екскурсійного процесу, він
представляє собою сукупність засобів та прийомів
передачі знань в екскурсії. Його основу складають:
наочність, поєднання двох обов’язкових елементів —
показу і розповіді, оптимальна взаємодія трьох
компонентів — екскурсовода, екскурсійних об’єктів та
екскурсантів; рух екскурсантів за визначеним маршрутом
з метою вивчення об’єктів на місці їх безпосереднього
розташування
14. Поняття екскурсійної методики
Екскурс методика – це набір вимог і правил, що
висуваються до екскурс діяльності або сума методичних
прийомів підготовки екскурсії
Екскурсійна методика окремо включає
1) Розробку нової екскурсії
2) Проведення екскурсії
3) Методику підготовки екскурсовода до нової або вже
до звичної екскурсійної теми
16. Організація методичної роботи в екскурсійній
справі
Методична робота проводиться з метою забезпечення
високої якості екскурсій, розробки нових тем,
професійного вдосконалення працюючих екскурсоводів.
До її виконання залучаються методисти, екскурсоводи, які
відповідають тарифно-кваліфікаційним вимогам
 Потрібно пам’ятати, що це послуга РД
Вимоги до проведення:
 Безперервність
 Підтеми мають поєднуватись логічними переходами
 Практична спрямованість
 Засоби активізації і утримання уваги
17. Етапи розробки екскурсії
У процесі підготовки екскурсії прийнято виділяти низку
послідовних етапів, що розміщуються у визначеному
порядку. Вперше поняття «етапи підготовки екскурсії» було
введено в обіг 1976 р. Тоді ж було названо такі основні
етапи, що досі побутують у практиці роботи екскурсійних
установ та організацій:
19. Технологічна карта екскурсії
Це є підсумковим документом, який складається в кінці
творчого процесу створення екскурсії, перед останнім його
етапом - здачею приймальної комісії під час проведення
пробної екскурсії.
3начення технологічної карти — встановлення чіткого
порядку організації екскурсії, визначення співвідношення
показу та розповіді, подання рекомендацій з методики i
техніки проведення екскурсії
У ній вказується тема, мета, завдання, оптимальний варіант
маршруту, його протяжність і тривалість, об'єкти показу,
місця зупинок, підтеми, організаційні та методичні вказівки,
методичні прийоми показу і розповіді, якими повинен
користуватися екскурсовод у своїй розповіді . Технологічна
карта показує, як результативніше, на конкретних об'єктах
донести зміст екскурсії до екскурсантів. Її мета - вказати
екскурсоводу вірний шлях до досягнення позитивного
результату при проведенні екскурсії.
18. Контрольний та індивідуальні тексти екскурсії
Текст являє собою матеріал, необхідний для повного
розкриття всіх підтем, що входять в екскурсію.
Контрольний текст екскурсії складається творчою
групою при розробці нової теми. Контрольний текст
включає найголовніший матеріал, необхідний для
розкриття теми екскурсії. У ньому накреслюється
логічний хід подачі інформації, робляться узагальнення,
формулюються висновки. Усі відомості в контрольному
тексті ретельно добираються та вивіряються з
літературними, архівними та іншими джерелами, на які
обов'язково робляться посилання. Матеріал у
контрольному тексті здебільшого подається за темами у
хронологічній послідовності. Іноді він вибудовується
відповідно до розташування екскурсійних об'єктів на
маршруті, хоча це притаманне, насамперед,
індивідуальному текстові. Тут може міститися інформація
для вступного слова й висновку на екскурсії, а також для
логічних переходів.
Індивідуальний текст містить повний і чіткий виклад
того, що слід розповісти на екскурсії. Матеріал
розміщується в тій же послідовності, в якій показуються
об'єкти, і має чітке ділення на частини. Кожна з них
присвячена одній з підтем екскурсії. Основою для
індивідуального тексту є контрольний текст. Екскурсовод
так само, як лектор, може під час екскурсії користуватися
своїм індивідуальним текстом. Для зручності
користування їм рекомендується перенести зміст розповіді
на спеціальні картки, де записуються короткі дані про
об'єкт, основні думки розповіді, окремі цитати, історичні
дати.
20. Особливості формування маршруту. Принципи та
правила побудови маршруту екскурсії.
Маршрут екскурсії - це найзручніший шлях руху
екскурсійної групи від однієї локації до іншої заздалегідь
визначеними дорогами, вулицями та іншими транспортними
«артеріями». При складанні маршруту необхідно
дотримуватися таких головних вимог:
1) показ об'єктів повинен вестися в логічній послідовності,
2) маршрут повинен забезпечити показ об'єктів, необхідний
для якнайповнішого розкриття теми екскурсії. Розташування
пам'ятників на території, наявність під'їзних шляхів і
майданчиків для показу самі по собі вже визначають
побудову маршруту,
3) маршрут повинен включати впорядковані зупинки, в тому
числі санітарні, а також місця парковки транспортних засобів
4) Переїзд або перехід між об’єктами не повинен
перевищувати в міській екскурсії більше 10–15 хвилин, щоб
не було занадто тривалих пауз у показі й розповіді (для
позаміських екскурсій ця вимога може не виконуватися). У
позаміських тривалих екскурсіях, коли автобус проходить
400–500 км
необхідно прокласти маршрут у такий спосіб, щоб
забезпечити виходи через кожні 100–150 км не менш ніж на
10 хвилин.
5)Розробка принаймні двох варіантів маршруту – перший –
основний, другий – додатковий на випадок непередбачуваних
ситуацій – перекриття дороги, аварії, затори, ремонтні
роботи, псування дорожнього покриття тощо.
6)Розробка автобусного маршруту завершується
узгодженням і

21. Методика відбору екскурсійних об’єктів, їхня
класифікація. Паспорт (картка) екскурсійного
об’єкту.
Вибір найбільш цікавих пім яток забезпечує візуальну основу
сприйняття екскурсії, розкриття її теми.
При відборі екскурсійних об’єктів їх оцінка проводиться за
такими ознаками:
1) пізнавальна цінність, тобто зв’язок об’єкта з певними
подіями, життям і творчістю видатних особистостей;
2) наявність повної, достовірної і цікавої інформації про
об’єкт;
3) художня цінність пам’ятки;
4) відомість(популярність);
5) незвичайність(екзотичність) об’єкта, його неповторність
(наприклад, міст Є.О. Патона в Києві – перший великий міст,
побудований методом електрозварювання);
6) зв'язок з культурною традицією населення: віруваннями,
легендами, фольклором, способом життя;
7) виразність (зовнішня) і взаємодія з навколишнім
середовищем;
8) збереженість ( оцінка стану );
9) місце знаходження.
Екскурсійні об’єкти класифікуються:
1) за видами:
- пам’ятки: історичні, архітектурні, мистецькі, документальні;
- об’єкти природи: ліси, гаї, заповідники, заказники,
національні парки, урочища, ландшафтні комплекси;
2) за змістом:
- однопланові(рослина, тварина, річка, будинок, твір мистецтва
тощо);
- багатопланові(пам’ятки архітектури, ліс, поле, вулиця, площа
місцевість, що пов’язані з певними історичними водіями);
3) за функціональним призначенням:
- основні, на яких розкривають підтеми;
- додаткові, які показують під час переїздів та логічних
переходів;
4) за ступенем збереження:
- збережені повністю;
- збережені частково;
- перебудовані та реконструйовані.
Відбір об’єктів закінчується складанням картки або паспорта
на кожен з них. До картки заносяться дані про вид об’єкта
(пам’ятка архітектури, місце боїв, обеліск, захоронення) та ряд
характеристик:
1. Назва пам’ятки (попередня, сучасна).
2. Історична подія, за якою пов'язаний об’єкт, дата цієї події.
3. Місцезнаходження об’єкта, його адреса.
затвердженням паспорта й схеми маршруту, розрахунку
кілометражу й часу
використання автотранспорту
Принципи побудови маршруту
Екскурсійні маршрути можуть будуватися за:
1. хронологічним,
2. тематичним і
3. комплексним тематико-хронологічним принципом.
При хронологічному принципі побудови маршруту об'єкти
повинні показуватися з моменту їх виникнення. Прикладом
хронологічної побудови маршруту можуть бути екскурсії,
присвячені життю та діяльності видатних людей.
За тематичним принципом побудована більшість екскурсій,
наприклад «Київ літературний», «По садах і парках міста»,
«Замки Тернопільщини».
Комплексний тематико-хронологічний принцип
застосовується найчастіше в міських оглядових
багатопланових екскурсіях. В них хронологічна
послідовність викладу матеріалу дотримується тільки
всередині підтеми.
22. Методика відбору та вивчення інформаційних
джерел при розробці екскурсії.
У процесі розробки нової екскурсії складається список
книг, зокрема довідкової та особливо краєзнавчої
літератури, брошур, статей, опублікованих у
періодичному друці, що розкривають тему. Призначення
списку – визначити межі майбутньої роботи з вивчення
літературних джерел, надати допомогу екскурсоводам у
використанні необхідного фактичного й теоретичного
матеріалу під час підготовки тексту. У разі значного
обсягу літературних джерел список може бути розділений
на дві частини: «Основна література» і «Додаткова
література». До інших джерел екскурсійного матеріалу
належать: дані державних архівів, експозиції музеїв,
хронікально-документальні й науково-популярні
кінофільми, відеоматеріали телебачення, електронні й
інтерактивні інформаційні ресурси, де містяться відомості
за темою екскурсії. Як джерело екскурс матеріалу також
можуть бути використані спогади учасників і очевидців
історичних подій. До того ж їхні спогади докладно
записуються (диктофон), розшифровуються та літературно
обробляються. Також значну допомогу в підготовці
екскурсійного матеріалу становить ознайомлення з
тематичними музейними експозиціями, виставками,
відвідування наукових установ, промислових підприємств,
залучення консультантів-фахівців із теми. Усі зазначені
джерела вивчаються, систематизуються, складається їхній
перелік та опис (анотація).
4. Опис пам’ятки (автор, дата спорудження, з яких матеріалів
виготовлено, текст меморіального напису).
5. Джерела відомостей про пам’ятку: література, архіви усні
перекази.
6. Збереження пам’ятки (стан об’єкта та прилеглої території,
дата останнього ремонту і реставрації).
7. Охорона пам’ятки (на кого покладена, яким рішенням)
8. В яких екскурсіях пам’ятка використовується як об’єкт
показу.
9. Дата складання картки, прізвище, ім’я, по батькові та посада
особи, яка склала картку . До картки додається фотографія
об’єкта (теперішній вигляд).
23. Визначення мети, теми та формулювання назви
екскурсії як етап розробки екскурсійного продукту
Робота над новою екскурсією розпочинається з чіткого
визначення її мети (наприклад, естетичне виховання,
виховання патріотизму та ін.).
Мета екскурсії — це те, заради чого екскурсантам
показують пам'ятки історії та культури. Приклад
формулювання мети екскурсії: виховання любові й поваги
до своєї малої Батьківщини; естетичне виховання;
розширення світогляду;
одержання додатк знань із певних галузей науки або
окремих темах; знайомство з історією й сучасністю міста
тощо.
Тема в екскурсії – предмет показу й розповіді, короткий і
концентрований виклад основного змісту екскурсії. Тема є
стрижнем, що поєднує окремі об’єкти й підтеми екскурсії в
єдине ціле. Тема екскурсії відображає її зв’язок з певною
галуззю науки і покладається в основу класифікації
екскурсій. Особливістю кожної екскурсійної теми є те, що
вона тісно пов’язана з об’єктами показу й з тим
екскурсійним матеріалом, що насичує її зміст
Назва екскурсії – це мовний вираз, який у прямій і непрямій
(образній) формі позначає зміст екскурсії. Він має бути
точним і не допускати двоякого або незрозумілого
тлумачення. Одночасно, назва повинна викликати інтерес у
споживачів, бути яскравою, гарно запам’ятовуватися
25. Методика опанування інноваційного екскурсійного
продукту.
При підготовці екскурсовода до нової для нього теми,
обов'язковими є такі етапи:
1)збір матеріалів, які стосуються даної теми;
2) вивчення рекомендованої літератури;
3)знайомство з експозиціями та фондами музеїв;
4) вивчення екскурсійних об'єктів;
5) об'їзд (обхід) маршруту;
6) підготовка індивідуального тексту;
7) проведення пробної екскурсії (її здача).
Екскурсовод повинен ретельно вивчити контрольний текст
та технологічну карту екскурсії. Однак, механічне
заучування тексту екскурсії неприпустиме. Опанувати
інноваційний продукт, краще засвоїти методичні прийоми
проведення екскурсії та пройти інші етапи її підготовки
допомагає наставник з числа методистів, досвідчених
екскурсоводів, членів творчої групи по розробці екскурсії.
Такий текст кожний екскурсовод повинен скласти
самостійно.
Ознайомлення екскурсовода, який опановує нову тему, з
контрольним текстом відбувається лише після того, як
здійснено підготовчу роботу (збір, вивчення і первинна
24. Портфель екскурсовода, склад, принципи
формування, методика використання
«Портфель екскурсовода» – умовне найменування
комплекту наочних матеріалів, використовуваних під час
проведення екскурсії. Для зручності зазначені матеріали
зазвичай містяться в папці або невеликому портфелі від
чого й отримали таку назву. У «портфель екскурсовода»
включ фотографії, геогр карти,схеми, креслення, малюнки,
зразки продукції, копії справжніх документів, рукописів,
літ творів, макети, муляжі, гербарії, колекції мінералів
тощо. Призначення «портфеля екскурсовода»:
-заповнити прогалини у зоровому ряді, або показати
первісний вигляд об’єкта;
-показати фотографії людей, які мали або мають
відношення до об’єкта;
-показати копії документів (справжніх), рукописів;
-дати зорове уявлення про рослини, мінерали тощо.
Способи показу наочних матеріалів:
− ілюстративний (розповідь супроводжується показом
наочностей),
− коментар (показ наочностей передує розповіді),
− спосіб контрасту (фотографія показуються для того, щоб
показати екскурсантам, як змінились місце або об’єкт).
Зміст «портфеля» диктується темою екскурсії.
Учасники творчої групи, підготовляючи нову екскурсію,
відбирають з наявних у їхньому розпорядженні наочних
матеріалів найбільш виразні, здатні зробити допомога
екскурсоводові у висвітленні теми. Методику
демонстрації наочних приладдя перевіряють на маршруті.
Потім рекомендації з використання матеріалів „портфеля”
включають у методичну розробку.
26. Методика проведення екскурсії: сутність, функції,
види, головні принципи.
Методика проведення екскурсії передбачає вміння
розкрити тему екскурсії, логічно структурувати
екскурсійний матеріал, повно використати зорові та
словесні докази на шляху досягнення поставленої
екскурсією мети. Методика проведення екскурсії — це і
сума використаних в екскурсії прийомів, і послідовність
об'єктів, що демонструються, і правильність формулювань
підтем, кількість і взаємозв'язок питань, зміст логічних
переходів, кількість і послідовність викладення
фактичного матеріалу
Призначення методики — допомогти екскурсантам легше
та швидше засвоїти зміст екскурсії. Завдання методичних
прийомів — забезпечити ефективність екскурсійного
методу повідомлення знань широкій аудиторії, знайти
шлях простого та надійного досягнення поставленої для
екскурсії мети.
Функції: (?)
 Пояснення
 Ознайомлення з експонатами
 Створення логічних переходів
Як відомо, екскурсійна методика поділяється на дві
обробка матеріалів). В такому разі робота з контрольним
текстом допоможе відібрати матеріал для розповіді з
урахуванням досвіду спеціалістів, які колективно
працювали над створенням інноваційного продукту. На цій
основі кожний екскурсовод отримує можливість визначити
оптимальну кількість прикладів, зробити правильні
висновки за окремими підтемами екскурсії та в цілому, а
також коректно підкреслити свою індивідуальність.
27. Сутність і класифікація методичних прийомів
проведення екскурсії (загальних та спеціальних).
Екскурсійна методика поділяється на дві частини: загальну
методику та спеціальні методики. Загальна методика — це
основа проведення будь-якої екскурсії, незалежно від її
теми та складу групи. Вона являє собою систему
методичних прийомів показу та розповіді. Спеціальні
методики — об'єднують ті принципи, що використовуються
в екскурсіях певного виду (наприклад, зустріч з очевидцем
певниз подій, демонстрація наочності).
Основні загальні методи:
 Прийом показу – с-ма цілеспрямованих дій
екскурсовода і екскурсанта зі спостереження об’єктів
під керівництвом екскурсовода
 Прийом розповіді – це прийоми, побудовані на
поясненні об’єкту, описі його внутр види й викликають
у екскурсантів зорові асоціації
Серед спеціальних прийомів особливе місце посідає
прийом, який робить екскурсію більш документальною,
доказовою. Наприклад вводиться в якості додаткового
епізоду – зустріч екскурсантів з одним із учасників історичн
події та ін. При цьому повинна забезп документальність
виступів учасників подій.
Іноді в екскурсії викор прийом дослідження. Він сприяє
активізації сприйняття її змісту екскурсії учасниками,
частіше він викор в екскурсіяї з дітьми і підлітками
29. Характерні ознаки екскурсійного показу.
Показ є найважливішим елементом екскурсії — її зоровою
основою і має наступні характерні особливості:
Активність показу. Показ є не пасивним милуванням
пам'ятками природи або людської діяльності, а визначається
як цілеспрямоване спостереження (вивчення, дослідження)
об'єктів. Це — аналіз об'єктів, сприйняття яких
полегшується за допомогою екскурсійної методики.
Логічна послідовність показу. В процесі екскурсії кожний
наступний об'єкт є щаблем у розкритті теми.
Провідне значення показу. Екскурсії без показу не існує.
Показ відіграє первинну роль, в тому числі в тих випадках,
коли з його допомогою ілюструється розповідь.
Визначальна роль показу. Основою екскурсії є зорове
сприйняття і враження, отримані за допомогою інших
органів чуттів. Отже, головною є формула «від показу до
розповіді».
Сюжетність показу. Показ об'єкта в екскурсії зазвичай має
сюжетний характер. Сюжетний показ оживляє екскурсію,
активізує екскурсантів: вони краще запам'ятовують об'єкти,
засвоюють сутність подій, з ними пов'язаних, а розповідь
екскурсовода як така стає конкретнішою.
Парадоксальність показу полягає в тому, що екскурсант під
час показу бачить більше того, що безпосередньо
знаходиться перед ним у цей момент. Спостереження
об'єкта під керівництвом екскурсовода створює умови для
того, щоб екскурсант побачив більше, ніж він міг би
частини: загальну методику та спеціальні методики.
Загальна методика — це основа проведення будь-якої
екскурсії, незалежно від її теми та складу групи. Вона
являє собою систему методичних прийомів показу та
розповіді. Спеціальні методики — об'єднують ті
принципи, що використовуються в екскурсіях певного
виду (наприклад, за засобом пересування).
Головний принцип – домінування показу над розповіддю
28. Показ в екскурсії: сутність, вимоги, форми та види.
Показ в екскурсії — це цілеспрямований, послідовний
процес ознайомлення екскурсантів з об’єктами, які
розкривають тему екскурсії.
Ефектний показ екскурсійних об’єктів вимагає
дотримання відповідних вимог:
а) правильний вибір зручної точки показу;
б)вибір найбільш придатного для показу часу;
в) можливість відвернути увагу екскурсантів від об’єктів
далеких від теми;
г) використання руху екскурсантів як методичного
прийому при показі;
д) вміння i навички екскурсовода;
е) підготовленість екскурсантів до спостереження об’єктів
(емоційна і фізична готовність готовність)
Для автобусної екскурсії характерні, наприклад, що
наступні види показу:
1) коментарі екскурсовода щодо об'єктів, які бачать
екскурсанти по ходу руху на швидкості 50-60 км/год,
такий вид показу характерний для шляхової інформації;
2) спостереження при вповільненому русі (до 40 км/год),
дає можливість оглянути пам'ятники історії та культури,
що використається для знайомства з додатковими
об'єктами;
3) спостереження об'єктів при зупинці автобуса без виходу
екскурсантів із салону, показ ведеться через вікна
автобуса, відбувається більше глибоке знайомство з
об'єктом, пам'ятними місцями, можливість використання
методичних прийомів показу обмежена;
4) більше глибокий показ на зупинці з виходом з автобуса,
використаються методичні прийоми показу.
30. Методичні прийоми показу.
До методичних прийомів показу відносять: попередній огляд,
панорамний показ, зоровий аналіз, зорову реконструкцію,
зоровий монтаж, локалізацію подій, абстрагування, зорове
порівняння, інтеграцію, зорову аналогію (асоціації),
переключення уваги, рух, завдання.
Прийом попереднього огляду. Використовується у той
момент, коли екскурсанти знаходяться поряд з об'єктом.
Попередній огляд є першим ступенем спостереження об'єкта.
Існує два варіанти використання цього прийому.
Перший варіант полягає у тому, що екскурсовод запрошує
екскурсантів самостійно оглянути об'єкт, познайомитися з
його зовнішнім виглядом, побачити певні його деталі. Після
цього екскурсовод спрямовує увагу групи на визначення
сутності об'єкта. Другий варіант використання прийому
попереднього огляду полягає в тому, що перед початком
огляду екскурсовод робить коротке вступне слово, яким він
орієнтує групу на те, що саме слід побачити піл час
споглядання об'єкта, які його якості і конкретні особливості
рекомендується виявити при спостереженні. Триває 1-2 хв
Прийом панорамного показу дає можливість екскурсантам
спостерігати загальний вид місцевості. Для активізації
сприйняття екскурсантами широкої картини, яка перед ними
відкривається, у панорамі необхідно виявити композиційний
центр і привернути до нього увагу групи. Друга особливість
панорамного показу полягає в тому, що в поле зору
екскурсантів потрапляє багато об'єктів. Екскурсовод повинен
показати ті об'єкти, які розкривають тему, переходячи від
побачити при самостійному огляді.
31. Розповідь в екскурсії сутність, вимоги, особливості.
Розповідь — умовно прийнята в екскурсійній справі назва
усної частини екскурсії, тобто повідомлення і пояснення,
які екскурсовод дає групі.
Основні вимоги до розповіді: час, який відведений на
розповідь, має бути меншим за час, відведеним на показ,
тематичність, конкретність, зв'язність, логічність, стислість,
переконливість, доступність, завершеність суджень, зв'язок
із показом, науковість.
Особливості:
 Залежність розповіді від швидкості пересування групи.
Розповідь підкоряється ритму руху екскурсантів,
маршруту екскурсії.
загального до конкретного показу панорами.
Прийом зорової реконструкції (відтворення) надає
можливість «спорудити» та «оживити» об'єкт. Він
використовується при показі пам'ятних місць, пов'язаних із
воєнними діями, з життям та діяльністю письменників,
вчених, композиторів, художників. Завдання цього
методичного прийому — дати уявлення про об'єкт, який у
даний час має інший вигляд, тобто відновити первісний
вигляд об'єкта в уяві екскурсантів.
Прийом зорового монтажу є одним із варіантів методичного
прийому зорової реконструкції. Він допомагає «скласти»
необхідний об'єкт, поєднавши зовн вигляд кількох об'єктів.
Прийом локалізації подій. Цей прийом дає можливість
обмежити увагу екскурсантів частиною об'єкта, привернути
погляди і увагу до даної конкретної території, до місця, де
відбулась певна подія
Прийом абстрагування являє собою уявне виділення з цілого
певних частин з метою їх подальшого глибокого аналізу. Цей
прийом грунтується, на спостереженні: а) одного з об'єктів за
допомогою уявного відокремлення його від інших об'єктів,
які розташовані поряд; б) однієї з частин будинку (поверху,
балкона тощо) у відриві уваги від інших частин, які менш
суттєві або непотрібні для розгляду даної теми.
Прийом зорового порівняння. Екскурсовод здійснює
порівняння явищ, предметів та їхніх ознак. При цьому між
собою порівнюють як подібні, так і відмінні за зовн виглядом
об'єкти. Використання прийому зорового порівняння
дозволяє екскурсантам уявити дійсну розмір об'єкта
Прийом інтеграції (відновлення, доповнення) побудований на
об'єднанні в єдине ціле окремих частин об'єкта, який
спостерігається. Викор прийому інтеграції не викликає
труднощів, адже для кожної людини пізнання навколишнього
світу починається з вивчення окремих предметів і фактів.
Показуючи будинок, споруду, пам'ятне місце, екскурсовод
іде шляхом інтеграції, тобто об'єднання різних сторін,
деталей, властивостей в єдине ціле.
Прийом зорової аналогії. Завданням екскурсовода, який
використовує прийом аналогії — спрямувати екскурсантів на
активний пошук аналогій, викликати в пам'яті образ
аналогічного об'єкта, який вони бачили раніше. При цьому у
кожного екскурсанта можуть бути власні аналогії. Іноді цей
прийом називають прийомом асоціацій
Прийом переключення уваги реалізується, коли після
спостереження об'єкта, екскурсанти за пропозицією
екскурсовода переносять погляд на інший об'єкт. Наявність
контрасту збагачує новими враженнями. Порівняння об'єктів
дозволяє краще зрозуміти перший з об'єктів, що
спостерігався.
Методичний прийом руху. Рух в екскурсії як методичний
прийом являє собою переміщення екскурсантів поблизу
об'єкта (відносно об'єкта) з метою кращого його споглядання.
Показ наочних посібників. Мета цього прийому — заповнити
прогалину у зоровому ряді, поповнити знання про об'єкт та
події, що з ним пов'язані.
Показ меморіальної дошки.
32. Методичні прийоми розповіді
Прийоми розповіді можна поділити на дві великі групи.
Перша група поєднує прийоми, пов'язані з формою розповіді
(довідка, опис, репортаж, цитування). Прийоми цієї групи
виконують завдання — донести до екскурсантів зміст
розповіді, сприяти формуванню інформації, її
впорядкуванню, запам'ятовуванню, зберіганню і відтворенню
в пам'яті екскурсантів. Друга група об'єднує прийоми
характеристики, пояснення, «питань-відповідей», посилання
на свідчення очевидців, завдань, словесного монтажу,
співучасті, індукції і дедукції.
Екскурсійна довідка. Цей методичний прийом відіграє
своєрідну роль у показі об'єктів та розповіді про них. Він
використовується у поєднанні з прийомами зорової
 Підпорядкованість розповіді показу. Розповідь
екскурсовода не може бути абстрагованою від об'єктів
показу, які певним чином розташовані на маршруті.
Розповідь супроводжує показ, доповнює і пояснює те,
що бачать екскурсанти. Вона спрямовується на зорове
відтворення картини, яка за задумом авторів екскурсії
повинна виникнути перед екскурсантами.
 Використання в розповіді зорових доказів. Особливість
розповіді в екскурсії полягає в тому, що роль доказів
виконує зоровий ряд. Екскурсовод будує показ таким
чином, щоб «заговорив» сам об'єкт, щоб екскурсанти
побачили те, про що розповідається. Це досягається
шляхом образної розповіді, вмілого показу пам'ятника,
демонстрації матеріалів з «портфеля екскурсовода».
 Адресність розповіді полягає в тому, що, розповідаючи,
екскурсовод має на увазі конкретний об'єкт.
 Конкретність. Конкретність розповіді вимагає, щоб в
екскурсії подавався не загальний матеріал, а матеріал,
який розкриває тему.
 Стверджувальний характер розповіді полягає в тому,
що розповідаючи про певну історичну подію,
екскурсовод з максимальною переконливістю
стверджує, що вона відбувалася саме так, саме на цьому
місці, що її учасниками були названі особи, а не хтось
інший.
33. Особливі методичні прийоми проведення екскурсії.
Існують методичні прийоми, які, крім показу i розповіді,
також дозволяють краще засвоювати матеріал екскурсії.
Як додаткові епізоди в екскурсію можуть включатися
зустрічі екскурсантів з учасниками історичних подій.
Виступи учасників подій мають бути короткими i не
повторювати інформацію, повідомлену екскурсоводом.
Екскурсії, особливо на історичну тематику, можуть містити
елементи ритуалу, які мають виховний вплив на
екскурсантів. Екскурсанти вшановують пам’ять загиблих
хвилиною мовчання, покладають квіти, влаштовують
масову ходу, мітинги тощо.
Іноді екскурсоводи застосовують прийом дослідження. Він
активізує увагу екскурсантів, тому часто використовується
у роботі з дітьми, особливо у природознавчих екскурсіях
(визначається глибина криниці, швидкість течії річки, сила
вітру). Цей прийом часто використовується разом iз
прийомом завдань i вимагає від екскурсовода дотримання
реконструкції, локалізації, абстрагування. Екскурсовод
повідомляє стислі відомості про об'єкт, який споглядається:
дату спорудження (реставрації), автора проекту, розміри,
значення тощо.
Опис (характеристика) об'єкта ставить за мету надання
допомоги в правильному відображенні об'єкта у свідомості
екскурсантів (форма, матеріал виготовлення, розташування
відносно сусідніх об'єктів). Для даного методу характерні
точність і конкретність. Він передбачає висвітлення
екскурсоводом характерних рис, ознак, особливостей
зовнішнього вигляду об'єкта у певній послідовності.
Прийом характеристики побудований на виявленні окремих
суттєвих ознак та якостей предмета, явища, людини. На
відміну від прийому опису це — перелік особливих ознак,
сукупність яких дає найбільш чітке уявлення про даний
об'єкт, дозволяє екскурсантам краще зрозуміти його цінність
і неповторність.
Прийом пояснення передбачає більш детальну розповідь про
об'єкт. Дається не тільки довідка про подію, пов'язану з
об'єктом, але й пояснюються її сутність і причини, які
викликали цю подію, частіше цей прийом використовується у
природознавчих, історичних виробничо-економічних,
мистецтвознавчих, архітектурних екскурсіях.
Прийом коментування в екскурсії застосовується при
викладені матеріалу, який пояснює зміст події або задум
автора пам'ятника історії і культури, який в даний момент
споглядається.
Прийом репортажу в екскурсії — це коротке повідомлення
екскурсовода про події, явища, процеси, очевидцями яких є
екскурсанти, Розповідь при цьому стосується об'єктів, які
потрапили в поле зору. Цей прийом ефективний лише тоді,
коли об'єкт показується в розвитку. Він допомагає побачити,
як змінюється об'єкт у процесі спостереження і
використовується при спогляданні природних або штучних
явищ та об'єктів, які рухаються або швидко змінюються
Прийом новизни матеріалу ґрунтується на використанні в
розповіді фактів і прикладів по темі, які невідомі
екскурсантам. Цей прийом використовується, коли необхідно
привернути увагу групи до об'єкта, зробити його сприйняття
більш ефективним.
Прийом цитування ґрунтується на використанні у розповіді
екскурсовода уривків з документів, статей, художніх творів.
Цитата підтверджує ті положення, що містяться у розповіді і
надає ї надає їй більшої переконливості.
Прийом літературного монтажу передбачає використання у
розповіді певної добірки уривків з літературних творів,
документів, спогадів, які розкривають тему екскурсії. Уривки
мають бути єдиним змістовним цілим і допомагати
створенню відповідного образу об'єкта та пов'язаних з ним
подій. й більшої переконливості.
34. Сутність, функції та техніка використання
методичних прийомів зорової реконструкції,
зорового порівняння, абстрагування.
Прийом зорової реконструкції (відтворення) надає
можливість «спорудити» та «оживити» об'єкт. Він
використовується при показі пам'ятних місць, пов'язаних
із воєнними діями, з життям та діяльністю письменників,
вчених, композиторів, художників. Завдання цього
методичного прийому — дати уявлення про об'єкт, який у
даний час має інший вигляд, тобто відновити первісний
вигляд об'єкта в уяві екскурсантів. Використовуючи цей
прийом, екскурсовод має намалювати таку картину, щоб
людина одержала чітке зорове уявлення:
а) про пам'ятник, будову, місцевість, такими, якими вони
були раніше, або
б) про історичну подію, що відбулась на цьому місці, в
даному будинку, або
в) про побут, життя, творчість власників садиби,
техніки безпеки, чіткої організації самостійної діяльності
екскурсантів.
Використовується i прийом контрасту коли об’єкт
демонструється для того, щоб переконати екскурсантів у
тому, наскільки змінилася певна місцевість. Прийом
ґрунтується на порівнянні інформації, яка сприймається
візуально.
Важливим резервом для підвищення дієвості екскурсії є
використання технічних засобів — магнітофона,
кіноапаратури, фільмоскопа, епідіаскопа тощо. 3а
допомогою цих засобів посилюється зоровий ряд екскурсії,
що допомагає глибше розкрити її тему. Використовувати
такі засоби доцільно для показу будинків, споруд,
пам'ятників, які не збереглися. 3начно підвищує можливості
активізації зорового ряду екран, виведений в салоні
автобуса, на який транслюються картосхеми, копії
документів, рукописів тощо.
35. Сутність, функції та техніка використання
методичних прийомів попереднього огляду,
панорамного показу, локалізації подій.
Прийом попереднього огляду. Використовується у той
момент, коли екскурсанти знаходяться поряд з об'єктом.
Попередній огляд є першим ступенем спостереження
об'єкта. Існує два варіанти використання цього прийому.
Перший варіант полягає у тому, що екскурсовод запрошує
екскурсантів самостійно оглянути об'єкт, познайомитися з
його зовнішнім виглядом, побачити певні його деталі. Після
цього екскурсовод спрямовує увагу групи на визначення
сутності об'єкта. Другий варіант використання прийому
попереднього огляду полягає в тому, що перед початком
огляду екскурсовод робить коротке вступне слово, яким він
орієнтує групу на те, що саме слід побачити піл час
споглядання об'єкта, які його якості і конкретні особливості
рекомендується виявити при спостереженні. Триває 1-2 хв
Прийом панорамного показу дає можливість екскурсантам
спостерігати загальний вид місцевості. Для активізації
сприйняття екскурсантами широкої картини, яка перед
ними відкривається, у панорамі необхідно виявити
композиційний центр і привернути до нього увагу групи.
Друга особливість панорамного показу полягає в тому, що в
поле зору екскурсантів потрапляє багато об'єктів.
Екскурсовод повинен показати ті об'єкти, які розкривають
тему, переходячи від загального до конкретного показу
панорами.
Прийом локалізації подій. Цей прийом дає можливість
обмежити увагу екскурсантів частиною об'єкта, привернути
погляди і увагу до даної конкретної території, до місця, де
відбулась певна подія. Прийом локалізації подій відіграє
важливу роль у конкретизації замісту подій, виявленні їх
зв'язку 3 певним місцем, обмеження дій рамками певної
території. Локальний - означає місцевий, притаманний
даному місцю. Цей прийом дає можливість обмежити увагу
екскурсантів частиною об’єкта, привернути погляди i увагу
до даної конкретної території, до місця, де відбулась певна
подія. Цей прийом дозволяє екскурсоводу перейти від
загального до конкретного.Перед екскурсоводом, який
використовує методичний прийом локалізації, постає
завдання:
а) відокремити подію, що розглядається, від загального
процесу інших подій, або
б) показати, що подія, про яку йдеться, відбулась саме тут
(„тупнути ногою”), або
мешканців будинку та ін.
Використання прийому зорової реконструкції передбачає
наявність у екскурсовода широких знань про об’єкт, про
його первісний вигляд. Доцільно мати мапу або схему із
позначками найбільш важливих подробиць історичної
події. Допомагає у використанні цього прийому „портфель
екскурсовода” (фотографії об’єкта у минулому).
Прийом зорового порівняння. Екскурсовод здійснює
порівняння явищ, предметів та їхніх ознак. При цьому між
собою порівнюють як подібні, так і відмінні за зовн
виглядом об'єкти. Використання прийому зорового
порівняння дозволяє екскурсантам уявити дійсну розмір
об'єкта
Прийом абстрагування являє собою уявне виділення з
цілого певних частин з метою їх подальшого глибокого
аналізу. Цей прийом грунтується, на спостереженні: а)
одного з об'єктів за допомогою уявного відокремлення
його від інших об'єктів, які розташовані поряд; б) однієї з
частин будинку (поверху, балкона тощо) у відриві уваги
від інших частин, які менш суттєві або непотрібні для
розгляду даної теми.
36. Особливості використання руху екскурсантів як
методичного прийому екскурсійного показу.
Методичний прийом руху вимагає чіткого розуміння
відмінності двох понять: «рух» як ознака екскурсії і «рух»
як методичний прийом. Рух в екскурсії як методичний
прийом являє собою переміщення екскурсантів поблизу
об'єкта (відносно об'єкта) з метою кращого його
споглядання. В ряді випадків рух групи використовується
для того, щоб екскурсанти отримали уявлення про
крутизну схилу, висоту вежі (дзвіниці, мінарета), відстані
до об'єкта та ін. Крім того, рух в екскурсії
використовується як методичний прийом показу
екскурсійних об'єктів — окремих споруд, вулиць,
архітектурних ансамблів, площ. В ряді випадків
використовують уповільнений рух автобуса довкола
цілого комплексу об'єктів. Під час такого руху цей
комплекс об'єктів на очах екскурсантів ніби повертається,
розгортається, відкриваючи нові об'єкти. Подібне
використання даного прийому можливе при поступовому
русі уздовж панорамного майданчика. В такому випадку
стає можливим вести багатоплановий показ панорами,
виявляти повторюваність деталей, подібність об'єктів, їх
відмінності, характерні особливості.
Другий варіант руху як методичного прийому — обхід
довкола будинку, споруди, пам'ятника. Третій варіант —
рух в напрямку пам'ятника, який методично будується
таким чином, що об'єкти поступово вимальовуються
більш чітко, збільшуючись на очах екскурсантів.
Ці варіанти дозволяють екскурсоводу виявити особливості
об'єктів привертаючи до них увагу групи, підвести
екскурсантів до необхідних висновків. Найбільшу
ефективність використання прийом руху має в тих
випадках, коли за задумом авторів екскурсії, її учасники
повинні відчути динаміку конкретної події. Екскурсовод
під час показу, наприклад, поля битви, пропонує
екскурсантам самим пройти той шлях, яким рухалися
герої подій.
в) розглянути, проаналізувати певну частину будинку,
пам'ятника тощо.
Прийом локалізації сприяє розвиткові у екскурсантів
почуття причетності до подій минулого, подумки стати їх
учасником.
37. Методичні прийоми, що визначають форму
розповіді в екскурсії.
Прийоми розповіді можна поділити на дві великі групи.
Перша група поєднує прийоми, пов'язані з формою
розповіді (довідка, опис, репортаж, цитування). Прийоми
цієї групи виконують завдання — донести до екскурсантів
зміст розповіді, сприяти формуванню інформації, її
впорядкуванню, запам'ятовуванню, зберіганню і полі під час наступу ворожих військ". Потім за допомогою
відтворенню в пам'яті екскурсантів.
Екскурсійна довідка. Цей методичний прийом відіграє
своєрідну роль у показі об'єктів та розповіді про них. Він
використовується у поєднанні з прийомами зорової
реконструкції, локалізації, абстрагування. Екскурсовод
повідомляє стислі відомості про об'єкт, який споглядається:
дату спорудження (реставрації), автора проекту, розміри,
значення тощо.
Опис (характеристика) об'єкта ставить за мету надання
допомоги в правильному відображенні об'єкта у свідомості
екскурсантів (форма, матеріал виготовлення, розташування
відносно сусідніх об'єктів). Для даного методу характерні
точність і конкретність. Він передбачає висвітлення
екскурсоводом характерних рис, ознак, особливостей
зовнішнього вигляду об'єкта у певній послідовності.
Прийом репортажу в екскурсії — це коротке повідомлення
екскурсовода про події, явища, процеси, очевидцями яких є
екскурсанти, Розповідь при цьому стосується об'єктів, які
потрапили в поле зору. Цей прийом ефективний лише тоді,
коли об'єкт показується в розвитку. Він допомагає
побачити, як змінюється об'єкт у процесі спостереження і
використовується при спогляданні природних або штучних
явищ та об'єктів, які рухаються або швидко змінюються
Прийом цитування ґрунтується на використанні у розповіді
екскурсовода уривків з документів, статей, художніх творів.
Цитата підтверджує ті положення, що містяться у розповіді
і надає ї надає їй більшої переконливості.
39. Сутність, функції та техніка використання
методичних прийомів екскурсійної довідки,
екскурсійного репортажу та цитування.
Екскурсійна довідка. Цей методичний прийом відіграє
38. Методичні прийоми екскурсійної розповіді
призначені активізувати екскурсантів.
Метод прийоми, які призначені активізувати екскурсантів:
Прийом співучасті. Завдання цього прийому – допомогти
екскурсантам стать учасниками тієї події, якій присвячена
екскурсія. Робиться це за допомогою, наприклад, звернення
до групи: "Уявіть собі, що ми з вами знаходимося на цьому
прийому зорової реконструкції відновлюється картина бою
Прийом посилання на свідчення очевидців також надає
можливість для образного відтворення подій. При цьому
очевидцями не обов'язково виступають якісь конкретні
особистості. Ними можуть бути мури фортеці, вікові дуби,
залишки льодовикової морени тощо.
Прийом персоніфікації використовується для уявного
створення образу певної людини (письменника, державного
діяча, митця). Рекомендується робити це за допомогою
цікавої розповіді про окремі епізоди з життя тих людей, з
якими пов'язана тема екскурсії, або на основі опису якоїсь
історичної події, в якій ці люди брали участь.
Прийом „питання - відповіді” полягає в тому, що в ході
розповіді екскурсовод ставить різні питання екскурсантам з
метою їх активізації. Більша частина таких питань не
розрахована на те, щоб отримувати відповіді від
екскурсантів. Вони виконують роль методичного прийому i
поділяються на декілька видів:
-питання, на які екскурсовод сам дає відповідь одразу ж або
через певний час, продовжуючи свою розповідь по темі
-питання історичного характеру, які являють собою
стверджена у формі питання;
-питання, орієнтовані на загострення уваги екскурсантів дo
змісту екскурсії i на які екскурсанти дають відповіді (такі
питання вносять певну розрядку i допомагають краще
зрозуміти тему екскурсії).
Прийом завдань сприяє активізації знань та глибокому
засвоєнню інформації під час екскурсії.Формулюючи
завдання екскурсовод не очікує негайного їх виконання.
Завдання цього прийому - зацікавити екскурсантів, змусити
їх замислитися, активізувати розумову діяльність, збудити
уяву. Що ж стосується відповідей, екскурсовод дає їх сам в
подальшій розповіді ніби узагальнюючи думки екскурсантів.
Прийом дискусійної ситуації передбачає висунення
екскурсоводом такого положення, яке викликає дискусійну
ситуацію. Цей прийом дозволяє в певній частині екскурсії
замінити монологічну форму подачі матеріалу відкритим
діалогом. Свою точку зору щодо висунутого положення
висловлюють 2-3 екскурсанти, після чого екскурсовод
підводить підсумки i робить висновки.
Прийом зіткнення суперечливих версій використовується в
розповіді екскурсовода, наприклад, при оцінці певної
історичної події, дати виникнення конкретного міста або
походження його назви.
Прийом проблемної ситуації полягає в тому, що в розповіді
екскурсовода ставиться проблема, пов'язана з темою
екскурсії. Постановка проблеми перед екскурсантами змушує
замислитися i спонукає знайти правильну відповідь на
питання, що сформульовані екскурсоводом. В ряді випадків
екскурсантам пропонується знайти альтернативу
запропонованому вирішенню проблеми.
40. Опис та характеристика об’єкта як методичні
прийоми екскурсійної розповіді.
Опис (характеристика) об'єкта ставить за мету надання
допомоги в правильному відображенні об'єкта у
своєрідну роль у показі об'єктів та розповіді про них. Він
використовується у поєднанні з прийомами зорової
реконструкції, локалізації, абстрагування. Екскурсовод
повідомляє стислі відомості про об'єкт, який споглядається:
дату спорудження (реставрації), автора проекту, розміри,
значення тощо.
Прийом репортажу в екскурсії — це коротке повідомлення
екскурсовода про події, явища, процеси, очевидцями яких є
екскурсанти, Розповідь при цьому стосується об'єктів, які
потрапили в поле зору. Цей прийом ефективний лише тоді,
коли об'єкт показується в розвитку. Він допомагає
побачити, як змінюється об'єкт у процесі спостереження і
використовується при спогляданні природних або штучних
явищ та об'єктів, які рухаються або швидко змінюються
Прийом цитування ґрунтується на використанні у розповіді
екскурсовода уривків з документів, статей, художніх творів.
Цитата підтверджує ті положення, що містяться у розповіді
і надає ї надає їй більшої переконливості.
41. Сутність, функції та техніка використання
методичних прийомів співучасті, посилання на
свідчення очевидців та персоніфікації.
Прийом співучасті. Завдання цього прийому – допомогти
екскурсантам стать учасниками тієї події, якій присвячена
екскурсія. Робиться це за допомогою, наприклад, звернення
до групи: "Уявіть собі, що ми з вами знаходимося на цьому
полі під час наступу ворожих військ". Потім за допомогою
прийому зорової реконструкції відновлюється картина бою
Прийом посилання на свідчення очевидців також надає
можливість для образного відтворення подій. При цьому
очевидцями не обов'язково виступають якісь конкретні
особистості. Ними можуть бути мури фортеці, вікові дуби,
залишки льодовикової морени тощо.
Прийом персоніфікації використовується для уявного
створення образу певної людини (письменника, державного
діяча, митця). Рекомендується робити це за допомогою
цікавої розповіді про окремі епізоди з життя тих людей, з
якими пов'язана тема екскурсії, або на основі опису якоїсь
історичної події, в якій ці люди брали участь
43. Провідна роль показу у екскурсійній методиці
Екскурсії без показу не існує. Показ відіграє первинну роль,
в тому числі в тих випадках, коли з його допомогою
ілюструється розповідь. Для більшості екскурсій об’єкти є
єдиним доказом, візуальним аргументом до положень, які
висуває екскурсовод. Основою екскурсії є зорові
сприйняття та уявлення, отримані з участю інших органів
чуття. Таким чином, показ виступає у ролі спонуки до
початку підготовленої екскурсоводом розповіді. Іншими
словами, спочатку в поле зору учасників екскурсії
потрапляє об'єкт показу, відтак екскурсовод дає необхідні
пояснення до цього об'єкта. Сучасні методики
екскурсійного обслуговування головну роль відводять
показу — спостереженню, огляду об'єкта під керівництвом
екскурсовода, при якому екскурсант і не тільки бачить
об'єкт, але й розрізняє в ньому окремі частини, бере участь
в їх аналізі.
Показ в екскурсії — не цілеспрямований, послідовний
процес ознайомлення екскурсантів з об'єктами, що
розкривають тему екскурсії. Використання цього прийому
під час екскурсії має бути послідовним та логічним.
свідомості екскурсантів (форма, матеріал виготовлення,
розташування відносно сусідніх об'єктів). Для даного
методу характерні точність і конкретність. Він передбачає
висвітлення екскурсоводом характерних рис, ознак,
особливостей зовнішнього вигляду об'єкта у певній
послідовності.
Прийом характеристики побудований на виявленні
окремих суттєвих ознак та якостей предмета, явища,
людини. На відміну від прийому опису це — перелік
особливих ознак, сукупність яких дає найбільш чітке
уявлення про даний об'єкт, дозволяє екскурсантам краще
зрозуміти його цінність і неповторність.
42. Сутність, функції та техніка використання
методичних прийомів дискусійної ситуації,
зіткнення суперечливих версій та завдань
Прийом дискусійної ситуації передбачає висунення
екскурсоводом такого положення, яке викликає
дискусійну ситуацію. Цей прийом дозволяє в певній
частині екскурсії замінити монологічну форму подачі
матеріалу відкритим діалогом. Свою точку зору щодо
висунутого положення висловлюють 2-3 екскурсанти,
після чого екскурсовод підводить підсумки i робить
висновки.
Прийом зіткнення суперечливих версій використовується в
розповіді екскурсовода, наприклад, при оцінці певної
історичної події, дати виникнення конкретного міста або
походження його назви.
Прийом завдань сприяє активізації знань та глибокому
засвоєнню інформації під час екскурсії. Формулюючи
завдання екскурсовод не очікує негайного їх виконання.
Завдання цього прийому - зацікавити екскурсантів,
змусити їх замислитися, активізувати розумову діяльність,
збудити уяву. Що ж стосується відповідей, екскурсовод
дає їх сам в подальшій розповіді ніби узагальнюючи
думки екскурсантів.
44. Професія екскурсовод: історія та сучасність
Екскурсовод – це людина, що проводить екскурсії по
визначним місцях, виставках, заповідниках, архітектурних
спорудженнях, садово-паркових ансамблях і т. д.
Супроводжує групи екскурсантів у поїздках. Розробляє
тематику екскурсій, маршрути, готує зміст матеріалу,
складає тексти, використовує історико-архівні джерела,
наукові дані, новітні повідомлення, оновлює методичні
розробки, готує інформацію спеціального характеру до
доступної форми представлення.
До недавнього часу (кінець 60-х років) робота в якості
екскурсовода не була професійною, вона являла собою
вид аматорських занять для груп ентузіастів. Поява нової
професії пов'язане з заходами, прийнятими директивними
органами в 1969 р. з розвитку туризму та екскурсійної
справи в країні. Екскурсовод, який у 1940 р. був
визначений як керівник екскурсії, у музеях - співробітник,
що показує екскурсантам виставлені для огляду предмети
і дає необхідні пояснення, в 70-х роках став одним з тих,
кому довірено нести знання людям, екскурсовода стали
розглядати як педагога і вихователя. Екскурсоводами
стали називати працівників бюро подорожей і екскурсій,
державних і відомчих музеїв, постійних виставок,
художніх галерей, організацій "Супутника", "Інтуриста",
Міністерства освіти, які проводять екскурсії з показом

45. Зміст професійної діяльності екскурсовода.
Діяльність екскурсовода – це організація і проведення
екскурсій, робота із застосуванням знань історії, культури
та географії регіону, визначних місць, принципів організації
та методики проведення екскурсій, теорії міжособистісного
спілкування і техніки публічних виступів, а також правил
першої медичної допомоги та схеми дій при надзвичайних
ситуацій.
Робота протікає в умовах високого комунікативного
навантаження. Спілкування в праці інтенсивне, з великою к-
тю людей. Можливі поїздки, у тому числі тривалі
 Ненормований робочий час
 Робота з великою к-тю людей
 Робота на вулиці
 Велике психологічне навантаження
 Велика відповідальність, яка пов’язана з середовищем, в
якому відбув екскурс діяльність
 Велике навантаження на голосовий апарат
Що робить екскурсовод:
 Проводить екскурсії, найчастіше на вулиці, і показує
об’єкти
 Супроводжує групу екскурсантів у поїздці
 Розробляє нові екскурс теми
 Рекламує екскурсії
 Готує технологічну документацію
 Постійно підвищує свій рівень
 Сам дбає про легітивність своїх документів
47. Методика підготовки екскурсовода до нової
екскурсій.
При підготовці екскурсовода до нової для нього теми,
обов'язковими є такі етапи:
1)збір матеріалів, які стосуються даної теми;
2) вивчення рекомендованої літератури;
3)знайомство з експозиціями та фондами музеїв;
4) вивчення екскурсійних об'єктів;
5) об'їзд (обхід) маршруту;
6) підготовка індивідуального тексту;
7) проведення пробної екскурсії (її здача).
Екскурсовод повинен ретельно вивчити контрольний текст
та технологічну карту екскурсії. Однак, механічне
заучування тексту екскурсії неприпустиме. Опанувати
інноваційний продукт, краще засвоїти методичні прийоми
проведення екскурсії та пройти інші етапи її підготовки
допомагає наставник з числа методистів, досвідчених
екскурсоводів, членів творчої групи по розробці екскурсії.
Такий текст кожний екскурсовод повинен скласти
самостійно.
Ознайомлення екскурсовода, який опановує нову тему, з
контрольним текстом відбувається лише після того, як
здійснено підготовчу роботу (збір, вивчення і первинна
обробка матеріалів). В такому разі робота з контрольним
пам'яток, визначних місць, експозицій музеїв. Звання
"екскурсовод" присвоювалося працівникам названих
організацій, які мали відповідну освіту, пройшли
підготовку на спеціальних курсах або самостійно
виконали всі вимоги, які пред'являються особам, які
закінчили курси підготовки екскурсоводів. Вимоги до
екскурсовода визначалися "Посадовою інструкцією
екскурсовода туристсько-екскурсійної організації",
затвердженої у 1977 р. До початку 90-х років в
екскурсійних установах працювало або співпрацювало на
правах сумісників понад 70 тисяч екскурсоводів.
Екскурсовод став центральною фігурою екскурсійної
справи.
46. Вимоги до екскурсовода.
Законодавчо кваліфікаційні вимоги до професії
екскурсовод були розроблені на виконання вимог статті 5
Закону України "Про туризм". Згідно з діючим
Положенням в Україні для роботи на посаді екскурсовода
особа-претендент повинна:
1. Мати базову вищу освіту або повну вищу освіту;
2. Пройти спеціальну екскурсійну підготовку (учбовий
заклад, курси підвищення або перепідготовки фахової
кваліфікації) та отримати посвідчення або диплом про
спеціальну екскурсійну підготовку. Для осіб, які мають
науковий ступінь ця вимога не є обовязковою.
3. Отримати дозвіл на здіснення туристичного супроводу
у встановленому порядку (мати посвідчення про
отримання дозволу та нагрудний знак (бейдж)).
До екскурсовода, його кваліфікаційних та людських
якостей висуваються вимоги щодо:
 Професійної підготовки, які полягають у підтримані
атмосфери психологічної рівноваги, доброзичливості,
гостинності, терпіння та вміння з гідністю вийти з
конфліктних ситуацій, постійного самоконтролю і
поваги до світогляду екскурсантів
 Вимоги репрезентативного характеру, що визначають
необхідність дотримання високих етичних норм у
поведінці і певного зовн вигляду, які б відповідали
індивідуальному стилю, іміджу підприємства,
загальним тенденціям у моді, у випадку міжнар
туризму гідно представляти «обличчя країни»
48. Техніка проведення екскурсії.
Знайомство екскурсовода з групою. Екскурсовод,
зустрівшись із групою, розпочинає з того, що знайомиться з
нею: вітає присутніх і відрекомендовується, називає
туристичну фірму, яка організовує екскурсію, знайомить
групу з водієм автобуса. Він не одразу починає говорити: 10-
20-секундна пауза потрібна для того, щоб відбулося перше
знайомство. В цей час екскурсанти поступово замовкають,
зручніше вмощуються на своїх місцях і переключають увагу
на екскурсовода.
Після знайомства виголошується вступне слово, тобто
надаються інформаційні вказівки: називається тема екскурсії,
перераховуються найцікавіші об'єкти на маршруті,
зазначається його тривалість і протяжність. Завершується
вступ тим, що група ознайомлюється з правилами поведінки
на екскурсії.
Вихід з автобуса та повернення в салон. На зупинках, де
передбачений вихід із автобуса для огляду об'єктів,
екскурсовод першим залишає салон і очікує трохи осторонь
на групу. До виходу з автобуса потрібно готуватися
заздалегідь. Якщо цього не робити, то чимало людей
залишаться сидіти на своїх місцях і екскурсоводові
знадобиться певний час, щоби вивести їх на вулицю. При
поверненні групи в автобус екскурсовод наполегливо просить
займати лише свої місця. Він заходить у салон останнім, а
текстом допоможе відібрати матеріал для розповіді з
урахуванням досвіду спеціалістів, які колективно
працювали над створенням інноваційного продукту. На цій
основі кожний екскурсовод отримує можливість визначити
оптимальну кількість прикладів, зробити правильні
висновки за окремими підтемами екскурсії та в цілому, а
також коректно підкреслити свою індивідуальність.
49. Правила пересування групи, розміщення групи біля
об’єктів, місцезнаходження екскурсовода по
відношенню до об’єктів, до екскурсантів, в автобусі.
Пересування екскурсантів на маршруті. Пересування
пішохідними ділянками маршруту відбувається компактно на
чолі з екскурсоводом. Він уважно стежить за тим, щоби група
не надто розтягувалася - відстань між тими, хто йде попереду, і
тими, хто відстає, не повинна перевищувати десяти метрів. Для
цього обирається такий темп руху, який не квапить
перед тим стає на вулиці біля дверей і запрошує екскурсантів
зайти всередину, при цьому непомітно для інших стежить,
щоби ніхто не залишився. Дізнатися, чи всі зібралися, можна
також у салоні, коли всі зайняли свої місця. Для цього варто
попросити екскурсантів озирнутися, чи нікого із сусідів не
забули. Лише переконавшись у тому, що група в повному
складі знаходиться в автобусі, екскурсовод дає знак водієві
про початок руху.
Робота екскурсовода в автобусі. Головною особою в салоні
автобуса є екскурсовод. Проте всі свої дії, пов'язані з
режимом руху на маршруті, він заздалегідь узгоджує з
водієм. При зустрічі з групою в автобусі, екскурсовод ще до
початку руху виголошує вступ, стоячи в передній частині
салону обличчям до людей. Потім він займає своє робоче
місце спереду праворуч за напрямком руху. Звідси
екскурсовод надає шляхову інформацію про об'єкти, що
спостерігаються з вікон автобуса.
Розповідь екскурсовода в салоні автобуса передбачає
використання мікрофона. Невміння з ним працювати може
звести все нанівець. Мікрофони бувають різні й кожен треба
випробувати в роботі, налаштувати під себе. Тому тестувати
їх потрібно заздалегідь, а не в присутності екскурсантів.
Треба пам'ятати, що звук, переданий підсилювачем, менш
розбірливий, а тембр голосу часто спотворюється. Часом
виникають додаткові шуми, що заважають сприймати слова
екскурсовода. Усі недоліки, що виникають при використанні
мікрофона, частково можна компенсувати за допомогою:
а) особливо чіткої артикуляції;
б) уповільнення темпу мовлення;
в) збереження рівномірного тиску голосового повітряного
потоку на мікрофон;
г) досягнення виразності за рахунок зміни забарвлення звуку,
а не збільшення сили голосу.
Пересування екскурсантів на маршруті. (питання №49)
Розташування групи біля об'єкта. (питання №49)
Дотримання часу проведення екскурсії є однією з головних
умов, що має виконуватися екскурсоводом. (питання №50)
Паузи в екскурсіях. (питання №50)
Відповіді на запитання екскурсантів і зворотний зв'язок.
(питання №50)
Реакція на непередбачені події. Непередбачені події під час
проведення екскурсії бувають різними. По-перше, до таких
речей треба ставитися без роздратування, аби не передавати
свою нервозність групі. По-друге, не можна робити вигляд,
що нічого не відбувається. Краще перервати розповідь і
трохи почекати, поки сторонній подразник не зникне або не
відволікатиме екскурсантів. Доцільно коротко
прокоментувати непередбачені події
Показ «портфеля екскурсовода». Ілюстрації з «портфеля
екскурсовода» використовуються під час огляду об'єкта як
додатковий матеріал. Вони можуть слугувати основним
наочним матеріалом на ділянках маршруту, позбавлених
об'єктів показу по темі екскурсії.
Ілюстрації демонструються на рівні голови, так щоб їх добре
бачили всі учасники групи. Фотографії, малюнки та іншу
наочність не варто передавати в руки екскурсантів для
детальнішого ознайомлення, тому що це відволікатиме їх від
сприйняття основного матеріалу. Лише під час пауз можна
надати можливість ближче ознайомитися з уже
продемонстрованими ілюстраціями.
50. Паузи в екскурсії. Техніка дотримання часу,
відведеного на екскурсію в цілому й розкриття
окремих підтем. Техніка відповіді на питання
екскурсантів.
Паузи в екскурсіях. Екскурсовод не повинен говорити
безупинно. Між окремими підтемами та основними
питаннями, при пересуванні ділянками маршруту, де відсутні
об'єкти показу, та за інших обставин можливі невеликі
перерви.
екскурсантів і не порушує цілісності групи. Екскурсовод не
повинен губитися серед людей, він має виділятися з натовпу,
щоб його можна було легко побачити, навіть на відстані. Для
цього, особливо у велелюдних місцях, він може закріпити
прапорець, наприклад на свій рюкзак, одягнути яскраве кепі чи
тримати піднятою вгору парасольку.
Переходячи від об'єкта до об'єкта, екскурсоводові не варто
продовжувати свою розповідь, адже її почують лише ті, хто
знаходиться поруч із ним. У цей час доцільно відповідати на
запитання чи вести з групою невимушену бесіду. Добре, якщо
її тема збігатиметься зі змістом екскурсії. Підійшовши до
пам'ятки, перш ніж розпочати розповідь, екскурсовод повинен
переконатися, що всі зібралися й готові слухати. Але перед тим
групу потрібно правильно розташувати біля об'єкта.
Розташування групи біля об'єкта. Перша вимога щодо
розташування групи біля об'єкта - це безпека екскурсантів.
Особливо це стосується тих місць, де поруч ведуться
будівельні роботи чи відбувається інтенсивний рух
транспорту.Для огляду одного об'єкта може бути визначено
кілька місць розташування групи. Усе залежить від того, як
екскурсовод показує пам'ятку: якщо необхідно показати
загальний вигляд об'єкта разом з оточенням, обирається більш-
менш віддалене місце; у випадку, коли відбувається аналіз
окремих елементів, група розташовується в безпосередній
близькості до об'єкта.
Групу треба розташовувати так, щоб екскурсовода було добре
чути. Головною завадою тут є шум вулиці, особливо руху
автотранспорту. Тому бажано триматися подалі від дороги.
Якщо біля одного об'єкта одночасно збирається кілька груп, то
між ними варто зберігати певну відстань, щоб вони не
заважали одна одній. При виборі місця розташування
екскурсантів необхідно також враховувати час доби та пору
року. Так, у спекотну літню погоду людей краще тримати в
тіні, сонце не має світити їм в очі. На випадок дощу, доцільно
передбачити варіант розміщення групи під навісом або під
кронами дерев. Оскільки в екскурсії можуть брати участь до
тридцяти осіб, вони, стоячи на тротуарі, часто створюють
перешкоду для руху пішоходів. Перехожі наштовхуються на
групу, заважають слухати екскурсовода. Тому бажано обирати
«затишні» місця, де добре видно й чути, та нікому не
заважаєш. Найзручніше розташування групи біля об'єкта -
півмісяцем. Щоб екскурсанти так розмістилися, їм делікатно
показують жестами і говорять, де саме і як стати. Екскурсовод
займає позицію біля одного із двох кінців такого півмісяця
напівобертом до групи, можливий також варіант розміщення в
центрі. У цьому випадку розповідь буде добре чути всім і не
потрібно сильно напружувати голос. Але при розташуванні
екскурсовода в центрі півмісяця, він деякою мірою затулятиме
собою об'єкт, знаходитиметься до нього спиною, що
ускладнює показ
Розташування в автобусі. При зустрічі з групою в автобусі,
екскурсовод ще до початку руху виголошує вступ, стоячи в
передній частині салону обличчям до людей. Потім він займає
своє робоче місце спереду праворуч за напрямком руху. Звідси
екскурсовод надає шляхову інформацію про об'єкти, що
спостерігаються з вікон автобуса.
51. Шляхи та методи підвищення професійної
майстерності екскурсовода в сучасних умовах.
Професійна майстерність екскурсовода, як і будь-якого
іншого фахівця, необхідно підвищувати. Цей процес можна
здійснювати різними шляхами, якимись є (за Б.В.
Ємельяновим):
1) поліпшення методичної роботи на всіх рівнях: методиста,
менеджерів методичного відділу, методичної секції
екскурсоводів і т.д.;
2) підготовка методичної документації: своєчасне внесення
необхідних доповнень і змін у контрольний текст,
коректування маршруту, технологічної карти;
Бувають паузи, пов'язані зі змістом екскурсії, тобто коли
дається кілька хвилин на самостійний огляд об'єкта для
розмірковування над тим, що почули та побачили
екскурсанти. Тоді в них з'являється нагода зробити кілька
фотографій, обговорити у групі питання, які викликали
інтерес та ін. Такі паузи лише сприяють закріпленню
матеріалу екскурсії. Ці перерви не повинні бути
спонтанними, екскурсовод їх продумує наперед, окрім того,
повідомляє про них у своєму вступному слові. Інші перерви
мають технологічний характер і надаються для задоволення
особистих потреб екскурсантів, зокрема для перепочинку. Це
особливо важливо на тривалих заміських маршрутах для тих,
хто ще не звик до такої активної форми культурно-
просвітницької роботи, як екскурсія. Більш-менш тривалі
перерви робляться для санітарних пауз, придбання сувенірів і
місцевих товарів та з іншою метою. Такі паузи навіть
передбачають, що група може розійтися, наприклад, по
торговельному центру. У цих випадках обов'язково
призначається час і місце зустрічі та робиться попередження
про те, щоб ніхто не запізнювався. На транспортних
маршрутах усі збираються, як правило, біля автобуса.
Дотримання часу проведення екскурсії є однією з головних
умов, що має виконуватися екскурсоводом. Ознайомлення з
об'єктами чи пересування між ними повинно тривати рівно
стільки, скільки зазначено в методичній розробці екскурсії.
Для цього на маршруті треба час від часу дивитися на
годинник, аби пересвідчитися, що все відбувається «за
планом». Кожен екскурсовод повинен знати хронометраж
свого маршруту
Але нерідко з різних причин цей хронометраж може
порушуватися: запізнився автобус, із затримкою зібралася
група та ін. Тоді варто з'ясувати, чи можна на відповідний
час продовжити екскурсію, чи завершити треба вчасно. В
останньому випадку доведеться скорочувати загальну
тривалість екскурсії. До такої ситуації доцільно готуватися
завчасно
Відповіді на запитання екскурсантів і зворотний зв'язок. При
проведенні екскурсії в її учасників можуть виникати
запитання. Якщо на них відповідати одразу, то це
відволікатиме групу від сприйняття основного матеріалу,
порушуватиме цілісність розповіді екскурсовода. Для цього
найкраще використовувати паузи, що надаються
екскурсантам для самостійного ознайомлення з об'єктом.
Відповіді на запитання носять індивідуальний характер,
тобто їх необов'язково має чути вся група. Тому цілком
нормальна ситуація, коли хтось пішов фотографуватися біля
пам'ятки, а хтось залишився біля екскурсовода зі своїми
запитаннями. Про такі правила екскурсоводові доцільно
повідомити групу ще у вступному слові.
Екскурсовод теж може звертатися до групи зі своїми
запитаннями, що необхідно для налагодження зворотного
зв'язку. Це можна робити в різний спосіб. Наприклад, для
оцінки своєї роботи наприкінці екскурсії можна
запропонувати групі заповнити анкети, що дозволить
виявити недоліки системного характеру.
52. Суб’єкти надання екскурсійних послуг
На ринку екскурсійних послуг функціонують чотири види
організацій (суб'єктів ринку):
• організації які виробляють власну продукцію
(екскурсійні організації);
• посередницькі (при організації турів з фірмами-
партнерами);
• постачальники (музеї, точки харчування, транспортні
господарства й т.д.);
• торговельні (турагенції, екскурсійні бюро та ін.).
На ринку послуг туристсько-екскурсійних організацій у
чистому вигляді, тобто які виконуюють якусь одну з
3) розробка технології методичних прийомів розповіді та
показу з урахуванням особливостей екскурсійних тим;
4) відпрацьовування техніки ведення екскурсії та
організаційних питань;
5) встановлення та збереження контактів між
екскурсоводом і екскурсантами протягом всієї екскурсії, що
визначається володінням основними законами педагогіки,
психології, логіки, риторики, етики.
Роботу з підвищення професійної майстерності планують в
ексурсійно-туристській організації, до її проведення
залучаються всі співробітники. Тут більшу роль грає
самоосвіта, у чому може допомогти методична література.
Уміння екскурсовод здобуває різними шляхами: при
повторенні досвіду інших екскурсоводів, виконанні
навчальних вправ, прослуховуванні екскурсій. Більше
високим ступенем уміння є навичка, тобто відпрацьовані
практикою дії, що виробляються по одній схемі, майже
автоматично. Придбати навичку означає зробити роботу не
тільки більш швидко, але й більш точно.
У підвищенні професійної майстерності велику роль грає
самостійна робота, у процесі якої екскурсовод відпрацьовує
прийоми використання жестів або показу експонатів
"портфеля екскурсовода".
53. Види діяльності туристсько-екскурсійних
організацій. Перспективи розвитку сфери діяльності
туристсько-екскурсійних організацій.
Види діяльності:
 Екскурсійний маркетинг (дослідження ринку
екскурсійних послуг). Під маркетингом розуміється
така система внутріфірмового керування, що
спрямована на вивчення й облік попиту й вимог
ринку для орієнтації виробничої діяльності фірми
на випуск конкурентоспроможних видів продукції.
На основі програми маркетингу ведеться постійний
пошук нових цільових ринків, споживачів, видів
продукції, а також нових областей застосування
продукції.
 Створення екскурсії. Створення нової екскурсії за
будь-якою темою — складний трудомісткий процес.
Екскурсія — це результат двох найважливіших
процесів: її підготовки й проведення.У процесі
підготовки нової екскурсії, з огляду на практику
роботи екскурсійних установ склалася певна
послідовність етапів роботи
 Підготовка екскурсовода. До проведення екскурсії
допускаються особи які мають спеціальну
підготовку підтверджену свідоцтвом державного
зразка про присвоєння кваліфікації «екскурсовод»
володіють необхідними навичками і вміннями
 Реклама. Для екскурсійної діяльності
рекомендується використовувати методи особистих
рекламних звернень до потенційних організацій-
споживачів екскурсійних послуг й застосовувати
традиційні види реклами
 Комунікаційна діяльність. Комунікаційна діяльність
з організації екскурсійного обслуговування
складається з: 1) роботи із замовниками; 2) роботи з
постачальниками й посередниками щодо надання
екскурсійних послуг; 3) документального
оформлення взаємин. У роботі із замовниками
туристські підприємства при наданні екскурсійних
послуг повинні керуватися вимогами чинного
законодавства і державних стандартів. Так, діючим
туристським законодавством при наданні
екскурсійних послуг туристичній організації
перерахованих вище функцій, майже не існує. Багато
організацій сполучають дві або три функціональні ролі з
організації обслуговування екскурсантів. Наприклад,
екскурсійна фірма не тільки створює продукт, але й при
комплектації екскурсійних програм виконує
посередницькі функції стосовно постачальників послуг
(транспорт, харчування й т.д.) або стосовно приймаючої
фірми чи музею, а також сама займається реалізацією
екскурсійних турів або окремих послуг.
На ринку можуть бути такі тур-екскурсійні організації в
формах:
 Рецептивного туроператора
 Продуцента екскурсійних послуг (спеціалізована
екскурс фірма)
 Фізична особа-підприємець (фахівець тур супроводу,
екскурсовод)
Ще є такий варіант, як фахівці в музеях, гід-перекладач
54. Зміст роботи з організації екскурсії (документальне
забезпечення, принципи екскурсійного
обслуговування…)
У роботі із замовниками туристські підприємства при
наданні екскурсійних послуг повинні керуватися
вимогами чинного законодавства і державних стандартів.
Так, діючим туристським законодавством при наданні
екскурсійних послуг туристичній організації необхідно:1)
укласти договір на екскурсійне обслуговування. 2)
зробити обов'язкове страхування екскурсантів (медичне й
від нещасного випадку). Страхування екскурсантів
(медичне та від нещасного випадку) є обов’язковим і
забезпечується суб’єктами туристичної діяльності на
підставі угод зі страховиками. Договором страхування
повинні передбачатися надання медичної допомоги й
відшкодування їхніх витрат у пазі настання страхового
випадку безпосередньо в місці тимчасового перебування.
Інформація про умови обов’язкового страхування має
бути доведена до відома екскурсанта до укладення
договору на екскурсійне обслуговування. Компенсація
шкоди, заподіяної життю чи здоров’ю туриста або його
майну, проводиться у встановленому порядку.
Взаємовідносини туристсько-екскурсійних підприємств із
замовниками будуються на підставі договорів. Відповідно
до договору на екскурсійне обслуговування одна сторона
(суб’єкт, що здійснює туристичну діяльність) за
встановлену договором плату зобов’язується надати за
замовленням іншої сторони (екскурсанта) обслуговування,
істотною частиною якого є послуги екскурсовода (гіда-
перекладача) загальною тривалістю не більше 24 годин,
які не включають у себе послуги з розміщенням. Договір
на екскурсійне обслуговування укладається за правилами,
визначеними цивільним законодавством, у тому числі
шляхом видачі ваучера.
 необхідно: 1) укласти договір на екскурсійне
обслуговування. 2) зробити обов'язкове страхування
екскурсантів (медичне й від нещасного випадку).
55. Організація методичної роботи екскурсійної
установи.
С-ма методичної роботи включає взаємозв’язок ряду
складових: методиста, старшого методиста, методичного
кабінету, методичної ради, методичного відділу, методичної
секції екскурсоводів. Кожен з цих підрозділів виконує певні
завдання та має чітко визначене коло обов’язків, сутність
яких в ринкових умовах значно розширюється.
Методичний відділ організовує всю роботу з підготовки
нових і розвитку існуючих тем екскурсії та вдосконалення
методики їх проведення у відповідності з мінливим
попитом на екскурс продукт. Цей відділ здійснює
керівництво роботи метод секції екскурсоводів, спрямовує
діяльність метод кабінету, залучає громадський вплив до
роботи метод ради
Головне завдання метод кабінету – організація та
проведення інформаційно-консультаційної роботи, надання
допомоги екскурсоводам у якісній підготовці та проведення
екскурсії
Робота метод секції екскурсоводів спрямована на
удосконалення змісту й методики проведення екскурсії,
підвищення проф кваліфікації екскурсоводів
Методична рада очолює роботу по постійному розширенню
і вдосконаленню тематики екскурсій, сприяє узагальненню і
розповсюдженню досвіду роботи кращих екскурсоводів,
зміцненню ділових зв'язків екскурсійної установи з
музеями, науково-дослідними інститутами, бібліотеками,
державним архівом. Однією з основних задач методичної
ради є підвищення науково-теоретичного рівня
екскурсоводів.
57. Маркетинг у сфері екскурсійного обслуговування.
В організації господарської діяльності підприємства
маркетинг являє собою комплекс певних функцій, які
здійснюються адміністрацією компанії з метою розширення
ринку збуту її продукту і послуг. Зважаючи на сутність
діяльності в сфері гостинності, туризму, екскурсійного
обслуговування, організації відпочинку, розуміння
маркетингу включає систему управління і організації
діяльності підприємств, які надають окермі послуги
(розміщення, харчування, організація дозвілля тощо) або їх
комплекс, щодо розробки нових, більш ефективних видів
туристично-екскурсійних послуг, їх виробництва та збуту з
метою отримання прибутку на основі підвищення якості
продукту (послуг) і врахування процесів, які відбуваються
на світовому туристичному ринку.
Основна мета маркетингу в екскурсійній справі —
цілеспрямований втілив на формування потреб, попиту, цін,
сегментацію ринку, розвиток асортименту екскурсійних
послуг, їх просування, рекламу і збут
56. Диспетчерський відділ тур.-екскурс. Установи
У тур-екск організаціях з великим обсягом послуг, що
надаються, питаннями забезпечення проведення екскурсії
займається спеціальний диспетчерський відділ. На
підприємствах із середнім обсягом цю роботу проводять
методисти і диспетчери, оператори диспетчерської
служби, які входять в екскурсійний відділ. В невеликих
фірмах диспетчерські обов’язки виконує методист
(менеджер)
Диспетчерський відділ організовує безпосередню роботу
екскурсоводів. Диспетчера формують замовлення,
групують їх, повідомляють екскурсоводу необхідну
інформацію, видають необхідну документацію, компонує
екскурсійну групу, слідкує за договорами.
Робота диспетчерської служби спрямована на
забезпечення рівномірного завантаження відділів і служб
туристично-екскурсійної організації, ритмічну роботу з
автотранспортом, екскурсоводами та керівниками
туристичних груп, безперебійну повсякденну роботу
туристсько-екскурсійного підприємства в цілому. Хороша
організація диспетчерської служби сприяє поліпшенню
економічних показників, підвищенню якості туристсько-
екскурсійних послуг, що надаються населенню. В
обов'язок працівників диспетчерської служби входить
ведення диспетчерських журналів, які мають різне
призначення і форми. Для транспортних подорожей
диспетчерські журнали необхідні для обліку груп, які
направляються в подорож, і туристських груп, прийнятих
на обслуговування. Для обліку роботи автобусів на
транспортних подорожах і екскурсіях потрібно інший
диспетчерський журнал.
58. Маркетинговий аналіз середовища екскурсійної
фірми
Маркетинговий аналіз — це постійний процес, який
включає послідовні і об'єктивні заходи, які допомагають
прийняти кращі маркетингові рішення в сфері визначення
і залучення нових клієнтів та шляхів задоволення їхніх
потреб
Маркетингова діяльність, на думку більшості спеціалістів
туристичної і, зокрема екскурсійної діяльності, включає:
I. Комплексний аналіз ринку з метою його сегментації на
основі кон'юнктури світового ринку, виявлення і аналізу
попиту.
II. Аналіз пропозиції, який включає оцінку:
а) привабливості всіх видів ресурсів, наявності об'єктів
показу;
б) стану матеріально-технічної бази по прийому і
обслуговуванню, як власної, так і фірм-партнерів;
в) можливостей розвитку основних фондів.
III. Аналіз системи і каналів збуту продукту, який
базується на:
а) вивченні збутової мережі по кожному ринку і основних
суб'єктах ринкової діяльності;
б) аналізі ефективності діяльності власної збутової мережі;
в) розробці пропозицій щодо розвитку збутової мережі як
власної, так і залученої на договірній основі і
вдосконаленню форм та методів її роботи.
IV. Аналіз напрямків рекламної роботи.
Перед тим, як прийняти будь-яке рішення маркетингового
характеру, рекомендується з'ясувати загальну ринкову
ситуацію. Така процедура називається аналізом
маркетингового середовища. Вивчають економічні,
соціальні, політичні і технологічні фактори, які можуть

59. Специфічні риси екскурсійної послуги як фактори
маркетингу екскурсійної діяльності.
Продуктом у сфері екскурсійного обслуговування є послуга,
яка надає можливість задовольнити духовні, естетичні,
інформаційні потреби туристів, відпочивальників.
Екскурсійні послуги мають ознаки, які притаманні будь-
яким іншим послугам:
• Невідчутність. На відміну від матеріальних товарів
послуги неможливо відчути на смак, дотик, побачити тощо
в момент купівлі.
• Нерозривність виробництва і споживання. Екскурсійне
обслуговування не можливе без того, що в певному місці і в
певний час екскурсовод і клієнт (екскурсант) знаходяться
разом: надані просторі і в часі.
• Неможливість зберігання. Послуги не можна складувати.
Можна розробити безліч екскурсійних маршрутів і
підготувати широкий асортимент екскурсійних тем, але ж
поки не буде реального споживача, всі вони так і
залишаться у вигляді методичних матеріалів
Також можна виділити такі специфічні риси:
- комплексний характер обслуговування,
взаємодоповнюваність та взаємозамінність елементів
послуги (частина екскурсії може проходити в автобусі, а
частина — бути пішохідною);
- невід'ємність відтворення властивих рис певної місцевості
і специфічного місцевого колориту в будь-якій екскурсії;
- сезонність (ритмічність процесу виробництва Підвладна
коливанням попиту, які визначаються циклами
життєдіяльності: добовим, тижневим, річним);
- неоднорідність та мінливість якості, вимоги до якої
формуються на світовому рівні, і на сучасному етапі
суспільного розвитку динамічно змінюються, а Впровадження - початкова стадія життєвого циклу, на якій
забезпечуються, виходячи з можливостей і потенціалу
місцевих ресурсів в залежності від того, хто і за яких умов
надає послугу.
61. Інтерпретація 11 тез маркетингу орієнтованого на
споживача Алестера Моррісона до використання в
процесі екскурсійного обслуговування.
Сучасна маркетингова концепція в туризмі пріоритетом у
підприємницькій діяльності визначає виявлення і задоволення
бажань і потреб клієнтів. При цьому функціонування
підкоряється головному принципу: створити і утримати
клієнта, тобто — знайти послугу або продукт, потреба в яких
відчувається багатьма людьми. Існує інтерпретація 11 тез
Аластера Моррісона, які характеризують маркетинг,
орієнтований на споживача:
1. Потреби клієнта — пріоритет номер один: Чим більше
потреб клієнта задовольняється за рахунок широкого
асортименту послуг, екскурсій, і т.д, тим більше шансів, що він
стане вашим постійним клієнтом. Задоволення потреб клієнта
— єдина мета всього робочого колективу фірми, тому ,будь-
який працівник має робити все необхідне для задоволення
вплинути на бізнес
60. Управління асортиментом екскурсійного установи.
Поняття про життєвий цикл екскурсійного
продукту
Для успішного функціонування заклади екскурсіного
обслуговування мають володіти прийомами управління
наявним асортиментом екскурсій та інноваційним
екскурсійним продуктом в умовах мінливих смаків,
технологій, конкуренції тощо.
Сучасне розуміння методичної роботи в екскурсійній справі
охоплює систематичний, постійний, регулярний процес
розробки інноваційного і вдосконалення наявного
асортименту екскурсійних послуг, який відповідає
кон'юнктурі ринку.У такому розумінні методична робота в
екскурсійній справі по суті є невід'ємною складовою
маркетингової діяльності, оцінити відповідність якої реальній
ринковій ситуації дозволяють різні методи маркетингових
досліджень.
Будь-який продукт, як правило, проходить певний життєвий
цикл: він «народжується», долає декілька стадій і, нарешті,
«помирає», коли з'являються продукти, які краще
задовольняють потреби споживачів. Знання життєвого циклу
продукту (ЖЦП) відіграє важливу роль з двох причин:
1)оскільки з часом всі продукти старіють, фірма повинна
винайти нові продукти, щоб замінити ними попередні
(проблема розробки нового продукту);
2) фірма має зрозуміти, як відбувається «старіння» її
продукту, і змінювати свою маркетингову стратегію в
залежності від того, як продукт проходить різні стадії свого
життєвого циклу.
Кожний продукт, в тому числі екскурсійний, проходить в
своєму розвитку чотири послідовні стадії: впровадження,
зростання, зрілість і спад.
створюється ринок для нового продукту.
Стадія зростання настає з визнанням покупцями продукту і
швидким збільшенням попиту на нього. Збут розширюється,
а за ним зростає і прибутковість.
Стадія зрілості характеризується уповільненням зростання
обсягу продаж, його стабілізацією і навіть падінням по мірі
наповнення ринку. Більшість споживачів уже скористались
продуктом і їх коло практично не розширюється.
Спад проявляється в різкому скороченні обсягів продаж і
прибутку. Він часто обумовлений зміною потреб покупців
або появою на ринку нових продуктів. На стадії спаду у
підприємства є декілька альтернативних варіантів дій:
1) можна зменшити існуючі пропозиції;
2) можна покращити (оживити) продукт і таким чином
зміцнити його становище на ринку;
3) переглянути канали збуту або вийти на інші ринки;
4) зупинити виробництво продукту.
62. Основні компоненти «маркетинг-мікс»:
особливості використання концепції у сфері
надання екскурсійних послуг.
Сукупність головних компонентів маркетингу називають
маркетинг- мікс (англійською 4P^
product/place/price/promotion).
Тобто головними компонентами є: продукт, місце
(розташування, доступність),ціна(врахування рівня цін,
системи знижок , умов оплати,співвідношення якості та
ціни) і просування( включає рекламу , піар, персональний
продаж). Пізніше до 4Р включили додаткові компоненти з
врахуванням людського фактору. Для сфери
екскурсійного обслуговування цей підхід має надзвичайно
важливе значення. ,враховуючи 3 додаткові концепції:
Люди(Персонал: освіта, поведінка в колективі ,погляди.
Клієнти:поведінка, рівень залучення, контакт між
клієнтами).
замовлення клієнта. Фізичні ознаки( навколишнє середовище,рівень шуму).
2. Потреби клієнта — об’єкт постійної турботи та предмет Процес (автоматизація, купівельна спроможність і
наукових досліджень: Розуміння клієнта збільшує можливості спрямованімть, активність).
задовольнити його потреби. Тільки постійне спостереження Кожен із зазначених компонентів має розглядатись з
дозволяє ефективно «наблизитися до клієнта», зрозуміти його. урахуванням особливостей практичної діяльності в сфері
Будь-яка інформація, що характеризує уподобання, бажання, екскурсійного обслуговування.
потреби клієнтів (як реальних, так і потенційних) має постійно
аналізуватися .
3. Маркетингові дослідження мають проводитися постійно,
їх пріоритетність дуже висока: Всі зміни в потребах клієнта
необхідно негайно реєструвати і ретельно вивчати. Потреба у
нових продуктах і нових видах послуг має бути своєчасно
поміченою.
4. Періодичний аналіз співвідношення слабких та сильних
сторін підприємства — умова стабільної позиції
підприємства на ринку: Сучасні технології, маркетингові
інструменти і заходи (просування) дають конструктивно
підкреслити сильні сторони підприємства і водночас,
зменшити вплив слабких. 5. Цінність Перспективного
планування не можна переоцінити: Слід передбачувати зміни
потреб клієнтів і діяти відповідно використовуючи всі
маркетингові можливості та робити вчасні корективи стратегії
діяльності.
6. Оцінка клієнтом підприємства має бути відомою:
Інформація про реакцію клієнтів, їх відношення і відгуки щодо
наданих послуг (зворотний зв’язок) — невід’ємний ресурс
підвищення якості обслуговування.
7. Ефективна взаємодія (комунікації) між відділами — головна
цінність внутрішнього середовища підприємства: • Чим краща
співпраця між підрозділами фірми і між окремими
співробітниками, тим вищий рівень обслуговування і більш
задоволений клієнт.
8. Співробітництво зі спорідненими підприємствами -
інструмент успішного розвитку: Що конструктивніше
співробітництво із партнерами, то більше можливостей
задовольнити мінливі потреби клієнта, залишаючи його
впевненим у тому, що саме ви винайшли можливість
відгукнутися на його запит.
9. Зміни, що сталися, розглядаються як незапобіжні, але
недаремні: • Змінам не опираються, до них пристосовуються. •
Креативна, творча діяльність по розробленні нових екскурсій,
маршрутів має проводитися на випередження.
10.Діапазон бізнесу має бути максимально широким:
Можливості, які ведуть до кращого обслуговування клієнта або
до проникнення і закріплення у сфері суміжної діяльності,
повинні перетворюватися в капітал.
11.Оцінка маркетингової діяльності проводиться регулярно: •
Ефективні маркетингові програми і стратегії повторюються і
розвиваються. • Витрати на маркетинг, як і трудові ресурси,
повинні бути результативними
63. Ціноутворення в екскурсійному обслуговуванні. 64. Менеджмент екскурсійної діяльності. Цілі
Ціна в умовах ринкової економіки є важливим економічним екскурсійної установи та завдання екскурсійного
параметром ринкового середовища діяльності підприємства, обслуговування
з яким треба рахуватись і впливати на нього. В умовах Менеджмент - це керування в умовах ринку й ринкової
конкуренції ціна формується під впливом факторів, які економіки. «Грамотний» менеджмент - це основа успішної
складаються на ринку незалежно від підприємства. При роботи й процвітання екскурсійної фірми. Перед
створенні і реалізації екскурсійних послуг ціноутворення менеджментом постають цілі з досягнення певних завдань.
має велике значення і визначається тими ж факторами, що і Цілі організації є відбиттям місця й ролі її в суспільній
інші види туристичних послуг. системі й визначаються запитами покупців, клієнтів.
Ціноутворення в сфері екскурсійних послуг має низку Завдання екскурсійної діяльності - це запропонована
особливостей: робота, серія робіт або частина роботи, що повинна бути
- послуги являють собою кінцевий продукт, ціни на послуги виконана встановленим способом у заздалегідь
— це роздрібні ціни; встановлений термін. Для вирішення завдань в
- на стадії кінцевої реалізації відхилення ціни від вартості організаціях застосовується керування яке здійснюється
веде до перерозподілу прибутку населення між різними через діяльність менеджерів – фахівців, які професійно
групами (споживачі і виробники); займаються управлінською діяльністю в конкретній
- низка послуг у сфері екскурсійного обслуговування має області. Структура екскурсійної фірми залежить від цілей
стійкий попит; і завдань, що стоять перед нею, і визначається
- при складанні цін на послуги необхідно враховувати
психологічне сприйняття ціни споживачем;
- процес виробництва, реалізації і споживання послуг
співпадає в часі, тому в сфері послуг використовується
сезонна диференціація цін та тарифів.
65. Головні функції менеджменту екскурсійної установи
Прийнято вважати, що в процесі керування виконуються
п'ять основних функцій: планування, організація,
координація, мотивація і контроль.
Планування - це процес прийняття рішень. За допомогою
планування і контролю поточних і перспективних планів,
установлення і зміни стандартів екскурсійна фірма
пристосовує свої ресурси до постійної зміни внутрішніх і
зовнішніх умові й тим самим бореться з невизначеністю
майбутнього.
Організаційна функція керування забезпечує регулювання
технічної, економічної, соціально-психологічної й правової
сторін діяльності екскурсійної фірми. Вона конкретизує і
упорядковує роботу менеджера й виконавців. Керування
виробничими відносинами повинне цілеспрямовано
проводитися через організаторську діяльність, тобто через
розподіл і об'єднання завдань і компетенцій. З економічної
точки зору організаційна діяльність веде до підвищення
ефективності роботи фірми; з погляду керування
персоналом вона передає зміст роботи й розподіляє її по
виконавцях.
Координація як функція менеджменту являє собою процес,
спрямований на забезпечення пропорційного і гармонічного
розвитку різних сторін (виробничої, технічної, фінансової
та ін.) об'єкта при оптимальних витратах матеріальних,
фінансових і трудових ресурсів.
Мотивація - це процес спонукання працівників до
високопродуктивної діяльності для задоволення своїх
потреб і досягнення цілей організації.
Контроль - одна з основних функцій менеджменту.
Безперервність господарської діяльності фірми вимагає,
щоб контроль, як і планування, був не одиничним актом, а
безперервним процесом. Циклічність виробництва
припускає і циклічність контролю:
• установлення стандартів діяльності екскурсійної фірми;
• вимір і аналіз результатів діяльності, досягнутих на
певний термін, інформація про які отримана на основі
контролю;
• коректування господарських, технологічних та інших
процесів відповідно до висновків і ухвалених рішень
67. Основи правового регулювання екскурсійної
діяльності. Загальні положення законодавства
України стосовно екскурсійної діяльності
Нормативна база, яка регулює надання екскурc послуг в
Україні, далека від досконалості. Так, ЗУ «Про туризм»
визначає лише основні напрямки, а деталі прописуються в
підзаконних актах. Фактично в Законі визначені лише
учасники відносин, що виникають при здійсненні
туристської діяльності, положення про договір на
екскурсійне обслуговування та вірогідна відповідальність за
порушення законодавства в галузі туризму. Провідні
підзаконні акти як то «Положення про порядок видачі
дозволів на право здійснення туристичного супроводу
фахівцями туристичного супроводу» та Міждержавний
стандарт СНД «Туристско-экскурсионное обслуживание.
просторовим розміщенням видів діяльності, які
розташовані на одній території й поєднуються в єдине
ціле, підкоряючись загальному керівництву. Крім цього
структура може формуватися випуском певного продукту,
орієнтованістю на конкретного споживача, використанням
тих чи інших технологій і т.д
66. Диференційований підхід до просування і збуту
екскурсійного продукту та екскурсійного
обслуговування.
Створення будь-якого продукту має на меті його
пропозицію \ реалізацію на ринку. Отже, чітке
усвідомлення того, для якого споживача призначений
екскурсійний продукт, яким чином він дійде до
споживача, як відбуватиметься процес споживання
екскурсійних послуг, є важливим підґрунтям управління
екскурсійним підприємством. Сучасним інструментом
реалізації такого підходу в менеджменті екскурсійної
діяльності в ринкових умовах слід вважати
диференційований підхід до просування і збуту
екскурсійного продукту та екскурсійного обслуговування.
Спрямування діяльності підприємства з надання
екскурсійних послуг на те, щоб створений екскурсійний
продукт дійшов до свого споживача, вимагає пошуку
ефективних методів збільшення реалізації (продажу)
такого продукту. Конкретний вибір із сукупності таких
заходів просування: рекламні кампанії; активізація зв'язків
з громадськими організаціями; промоушн (спеціальні
кампанії заохочення: знижки, безкоштовні подарунки);
демонстрації та виставки; проведення конкурсів з
привабливими преміями; тимчасові знижки цін тощо —
диференціюється в залежності від того, кому адресується
екскурсійний продукт і який саме продукт обирається для
пропозиції конкретній категорії споживачів (клієнтів).
Збут — важлива складова маркетингу. Коли ми говоримо
про маркетинг в цілому, увага концентрується на
споживачеві продукту або послуг. Керівництво має
адекватно обрати форму організації збуту:
—централізовано-національну (або й інтернаціональну);
—по регіонах;
—по сегментах ринку;
—диференційовано в залежності від наявного і
перспективного асортименту екскурсійного продукту.
Така диференціація грунтується на регулярному оновленні
картотеки клієнтури' розвідці нових ринків, знайомстві з
потенційними клієнтами
(наприклад за стратегією «бліц-збут») тощо. Саме
врахування інтересів і запитів різних груп населення при
організації їх обслуговування на маршруті конкретної
екскурсії диференційовано визначає форму, набір методів
і прийомів проведення екскурсії, які будуть адекватно
сприйматися клієнтами
68. Організаційно-правові основи функціонування
екскурсійних установ та діяльності екскурсоводів
приватних підприємців.
Туристичний бізнес належить до підприємництва сфери
надання послуг населенню (споживачам).
Організаційно-правові основи функціонування підприємств з
організації екск обслуговування можна визначити за
декількома напрямами:
1) праця та соціальне страхування;
2) оподаткування;
3) використання земель та плата за землю;
4) розрахунки в іноземній валюті;
5) бухгалтерський облік.
Цілком зрозуміло, що функціонування підприємства в цих
аспектах забезпечують спеціалісти конкретної справи:
Проектирование туристских услуг ГОСТ 28681.1-95
(п.5.8.3. «Проектирование услуги экскурсия»)» – це мінімум
документів, які не задовольняють сучасних вимог і
обов’язково повинні бути переглянуті і доопрацьовані
Основні поняття екск діяльності були юридично закріплені
ЗУ «Про туризм» від 15 вересня 1995 р. Стаття 1 цього
закону визначала: «Екскурсійна діяльність – діяльність по
організації подорожей, що не перевищують 24 годин у
супроводі фахівця-екскурсовода за заздалегідь складеним
маршрутом з метою ознайомлення з пам’ятками історії,
культури, природи, музеями, визначними місцями тощо; гід
(екскурсовод) – особа, яка володіє фаховою інформацією
про країну (місцевість) перебування, визначні місця,
об’єкти показу, а також мовою цієї країни чи мовою
іноземних туристів, яких приймають або
загальнозрозумілою для них мовою надає екскурсійно-
інформаційні, організаційні послуги та кваліфіковану
допомогу учасникам туру в межах договору про надання
туристичних послуг»
69. Положення про порядок видачі дозволів на право
менеджери з персоналу, бухгалтери, економісти, юристи
тощо. Між тим, жодному екскурсоводу, як кваліфікованому
спеціалісту і розвиненій особистості не завадить
орієнтуватися в основних документах, які визначають
правове поле індивідуальних відносин з підприємством,
легітимної організації діяльності підприємства і специфіки
його функціонування у відносинах з державою та іноземними
громадянами, юридичної відповідальності за порушення
законодавства.
Нормативно-правову основу регулювання трудових відносин
в Україні сьогодні складає:
• Кодекс законів про працю України. Затверджено Законом
від 10 грудня 1971 р.
• Про колективні договори і угоди. ЗУ від 1 липня 1993р:,
• Про оплату праці. ЗУ від 24 березня 1995р:,
• Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування
на випадок безробіття. ЗУ від 2 березня 2000р.;
• Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування. ЗУ
від 26 червня 1997 р.
Основні норми правового регулювання щодо оподаткування
в Україні визначено:— ЗУ:
• Про систему оподаткування від 25 червня 1991 р.\
• Про держ податкову службу в Укр від 4 грудня 1990 р
• Про податок на додану вартість від 3 квітня 1997р.\
• Про оподаткування прибутку підприємств від 28 грудня
1998 р.
– Декретами Кабінету Міністрів України:
• Про місцеві податки і збори від 20 травня 1990 р.
• Про прибутковий податок з громадян від 26 грудня 1992р.
– Указом Президента України від 3 липня 1998 р.
Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності
суб’єктів малого підприємництва.
— Наказом Державної податкової адміністрації Укр від 11
грудня 1996 р.
• Положення про порядок надання та розгляду скарг
платників податків органами Держ податкової служби.
Правове поле взаємовідносин при розрахунках в іноземній
валюті в Україні грунтується на Законі України від 23
вересня 1994 р. *Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті» та Декреті Кабінету Міністрів України від
19 лютого 1993 р. «Про систему валютного регулювання і
валютного контролю».
Стосовно використання земель і плати за землю діяльність у
сфері екск обслуговування спирається на положення
Земельного Кодексу Укр, прийнятого 25 жовтня 2001 р., та
Закону України від 3 липня 1992р. «Про плату за землю».
Зважаючи на той факт, що для незалежної України це досить
неврегульований пласт проблем, певно, що законодавча база
в цьому аспекті постійно вдосконалюється і вимагає
уважного відстеження фахівцями. Так само динамічною, з
точки зору постійної і поступальної модернізації, є сфера
правового регулювання бухгалтерської звітності, основи якої
формують:
6) ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні від 16 липня 1999 р.
1) Постанови Кабінету Міністрів України:
• Про затверження Порядку ведення бухгалтерського обліку
суб'єктами підприємницької діяльності, які придбали
спеціальний торговий патент від 18 травня 1998р.;
• Про затвердження Порядку подання фінансової звітності від
28 лютого 2000 р.
Юридичну відповідальність за порушення законодавства в
галузі туризму, зокрема надання екскурсійних послуг,
встановлюють:
• Кримінальний Кодекс Укр, прийнятий 5 КВІТНЯ 2001 р.;
• Цивільний Кодекс України, прийнятий 16 січня 2003р.;
•Кодекс України про адміністративні правопорушення,
прийнятий 7 грудня 1984 р.
 здійснення туристичного супроводу. Реєстр фахівців
туристичного супроводу.
Це Положення розроблено з метою забезпечення надання
якісного туристичного супроводу та екскурсійного
обслуговування груп туристів та туристів, що здійснюють
подорожі індивідуально, створення бази даних про наявні в
Україні кадри туристичного супроводу, ступінь фахової
підготовки гідів-перекладачів, екскурсоводів, спортивних
інструкторів, провідників та інших фахівців туристичного
супроводу.
Цим Положенням визначаються:
- порядок видачі та переоформлення дозволів на право
здійснення тур супроводу, видача дублікатів дозволів
- порядок створення та основні функції акредитаційних
комісій
- перелік документів, що надаються фахівцями тур
супроводу акредитаційній
комісії для отримання дозволу на право здійснення тур
супроводу
- порядок контролю та скасування дозволу на право
здійснення тур супроводу.
Дозвіл на право здійснення тур супроводу (далі - Дозвіл) є
офіційним документом, який підтверджує кваліфікацію
фахівця туристичного супроводу і дає право на:
- надання екскурсійних послуг екскурсоводами та гідами-
перекладачами в населених пунктах та об'єктах показу,
внутрішніми правилами яких це не заборонено, у межах
певної адміністративної території та надання дорожньої
інформації під час слідування туристичних груп до місця
призначення
- надання відповідних послуг із туристичного супроводу
іншими фахівцями туристичного супроводу.
2.2. Дозвіл повинні отримувати гіди-перекладачі,
екскурсоводи, спортивні інструктори, провідники та інші
фахівці туристичного супроводу - фізичні особи, які
проводять діяльність, пов'язану з туристичним супроводом,
за винятком осіб, які працюють на відповідних посадах
підприємств, установ, організацій, яким належать чи які
обслуговують об'єкти відвідування (музеї, парки-пам'ятки
садово-паркового мистецтва, монастирські комплекси,
спеціалізовані виставки тощо).
2.3. Перлік посад фахівців тур супроводу, яким для
здійснення діяльності, пов'язаної з тур супроводом,
необхідно отримання Дозволу, та кваліфікаційні вимоги до
них затверджуються центральним органом виконавчої
влади в галузі туризму.
2.4. Діяльність з надання послуг тур супроводу без Дозволу,
крім випадків, передбачених п.2.2 цього Положення,
вважається порушенням законодавства в галузі туризму, яке
тягне за собою відповідальність згідно із законодавством
України.
2.5. Видача Дозволів здійснюється за місцем проживання
фахівця тур супроводу, відповідними Акредитаційними
комісіями
Фахівці тур супроводу для отримання Дозволу мають
подати Акредитаційній комісії необхідний пакет
документів.
Протягом 10 днів Комісія розглядає заяву. Дозвіл видається
на 5 років. Фахівці вносяться до Реєстру фахівців
туристичного супроводу.