МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ФІСКАЛЬНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА

Кафедра кримінального процесу та криміналістики

КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Теорія судових доказів»
на тему: «Фактор раптовості: процесуальне та криміналістичне значення при
розслідуванні злочинів»
 2

ЗМІСТ

ВСТУП.........................................................................................................................6

РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ, ПРИНИЦИПИ ТА ФУНКЦІЇ ФАКТОРУ

РАПТОВОСТІ В КРИМІНАЛІСТИЦІ………………………………..…………9

1.1 Поняття фактору раптовості……………………………………………….……9

1.2 Форми фактору раптовості…………………………………...…………..……
10
РОЗДІЛ 2 ЗНАЧЕННЯ ФАКТОРУ РАПТОВОСТІ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ
ЗЛОЧИНІВ. …………………………………………………………….………….18
2.1 Процесуальне та криміналістичне значення фактору раптовості при
розслідуванні злочинів…..…………………………………………………………18

2.2 Використання фактору раптовості при розслідуванні злочинів ....................20

РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМАТИКА ФАКТОРУ РАПТОВОСТІ РАПТОВОСТІ

ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ………………………………………...…25

3.1 Наявні проблеми при застосуванні фактору раптовості при розслідування

злочинів…………………………………………………………………………..…25

ВИСНОВКИ …………………………………………………………………….…31

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….……35

 3

ВСТУП
Кримінальний процесуальний кодекс України визначає, що в ході
розслідування кримінального провадження вирішуються такі завдання: «Як
захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень,
охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального
провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого
розслідування і судового розгляду з тим щоб кожний, хто вчинив кримінальне
правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден
невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була
піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника
кримінального провадження була застосована належна правова процедура» [1].
Виконання завдань КПК України вимагає від правоохоронців належної
організації розслідування та готовності до його проведення [1].
Початкова інформація про злочин, що потребує виїзду на місце події, як
зазначає І. О. Возгрін, досить часто надходить раптово, звідси, всю підготовку
до огляду потрібно проводити в максимально стислі строки, визначаючи, що і
як потрібно робити [2].
Подолання імовірних проявів протидії є можливим, у тому числі, шляхом
мінімізації часу організації розслідування взагалі та проведення процесуальних
дій (допитів, обшуків та інших) зокрема. Варто наголосити, що саме на етапі
планування окремих слідчих (розшукових) дій має бути мінімізована кількість
поінформованих про наміри їх проведення осіб. Дана індивідуальна
особливість підготовки до обшуку спричинена необхідністю реалізувати
фактор раптовості, який виконує особливо важливу роль при здійсненні
вищезазначеної слідчої дії. При цьому в криміналістичній літературі фактор
раптовості виділяється як ключовий у проведенні результативних обшуків [2].
У той же час використання досліджуваного фактору не повинно
обмежуватись лише проведенням обшуків, а повною мірою має враховуватись
й при проведенні інших слідчих (розшукових) дій [2].
 4

Як зазначено в Академічному тлумачному словнику з української мови

раптовий - це той, який відбувся, настав несподівано, непередбачено [3].
Не меншої уваги фактор раптовості потребує й при здійснення допиту
підозрюваного. Як зазначає Коваленко Є.Г.: «Показання підозрюваного, як
правило, одержуються на початковому етапі розслідування. У цей момент
підозрюваний ще не знає, якими доказами володіє слідчий. Він практично не в
змозі протиставити слідчому свою лінію захисту» [6].
Допит злочинця одразу після затримання дозволить використати: фактор
раптовості. Це не тільки унеможливить передчасний витік наявної доказової
інформації, а й сприятиме спростуванню неправдивого алібі, подоланню
протидії розслідуванню з їх боку. Таку думку підтримують 92 % опитаних
слідчих [2].
Свідчення підозрюваного, допитаного одразу після затримання, без
попереднього обмірковування ним обставин, що стали причиною
його затримання та підставами підозри, суттєво відрізняються від тих,
котрі він дає під час допиту, через певний час [5].
Це обумовлено у тому числі тим, що затримані одразу після вчинення
злочину особи можуть перебувати у стані збудження та неочікуваного
здивування або розпачу. Як наслідок у них може бути відсутня, добре
спланована лінія захисту. При ретельному допиті на початку розслідування у
сформованому злочинцями алібі будуть виявлені прогалини, невідповідності зі
змістом події. Це, значною мірою, може вплинути на відмову від зайнятої лінії
захисту та зізнанні у кримінальному правопорушенні [2].
Aктуaльнiсть. На сучасному становлення криміналістики та кримінально
процесуального законодавства Україна існую проблема недосконалого або
відсутнього застосування під час здійснення процесуальних дій
уповноваженими особами слідчих органів фактору раптовості, оскільки даний
фактор має змогу принести відповідні результати під час слідства.
Стан наукової рoзрoбленoстi проблеми. Питаннями фактору раптовості
в процесуальному та криміналістичному значенні присвячені праці багатьох
 5

науковців. Серед вітчизняних учених знaчний дoрoбoк у цьoму нaпрямi мaють

такі вчені, як: Плетенець В.М., Шепитько В.Н, Багрин О.А., Возгін І.О., Ромців
О.І., Амеліна А.С. та інших.
Метa дaнoгo дoслiдження – детaльнo дoслiдити фактор раптовості, його
процесуальні та криміналістичні аспекти, задля можливості практичного
застосування відповідними уповноваженими особами під час виконання своїх
посадових обов’язків.
Реaлiзaцiя пoстaвленoї мети передбaчaє викoнaння ряду нaступних
взaємoпoв’язaних зaвдaнь:
- Вивчити поняття фактору раптовості.
- прoaнaлiзувaти стaн тa oсoбливoстi застосування фактору раптовості в
криміналістиці ;
- прoaнaлiзувaти криміналістичний аспект фактору раптовості;
- надати методологічні та практичні поради відповідним органам у
застосуванні у своїй діяльності фактору раптовості.
Oб’єкт фактор раптовості.
 6

РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ, ПРИНИЦИПИ ТА ФУНКЦІЇ ФАКТОРУ

РАПТОВОСТІ В КРИМІНАЛІСТИЦІ

1.1 Поняття фактору раптовості

«Фактор раптовості», «раптовість» - терміни, досить часто зустрічаються

в криміналістично-процесуальній літературі. Вживаються вони зазвичай в
зв'язці з вказівкою на те чи інше слідча дія як характеристики моменту його
проведення або моменту реалізації будь-якого елементу дії: «Обшук слід
проводити раптово» або «Допитуваному задається раптовий для нього
питання» і т.д [5].
  Саме в цьому сенсі найчастіше і використовуються вищезазначені
терміни, і тільки таке смислове значення в більшості випадків вони мають [5].
Слідом за лінгвістами криміналісти тлумачать раптовість як
несподіванка, вважають ці поняття у вживанні синонімами, а в поєднанні зі
словом «фактор» - істотним обставиною, що підлягають обліку і використання
в слідчій діяльності. [15].
У числі опублікованих робіт з криміналістики лише дві присвячені
використанню фактору раптовості при розслідуванні злочинів (І. Е.
Биковського, 1963 і Е.Д. Лукьянчікова, 1990). Їх автори розглядають раптовість
як таку організацію слідчої роботи, яка забезпечує непередбаченість змісту і
характеру дій слідчого протидіє стороною. Вони вважають, що раптовість може
мати троякий сенс: «Як принцип слідчої діяльності, що характеризує і
відображає її настають-ність і дієвість при подоланні протидії, чиниться
розслідування зацікавленими особами, як тактичне завдання по збиранню
фактичних даних стосовно до конкретних обставин розслідування та як
реалізація фактора несподіванки». У той же час вони заперечують проти
ототожнення раптовості з несподіванкою. На їхню думку, раптовість - це спосіб
дій з метою досягнення результату в розрахунку на несподіванка. Несподіванка
ж - це наслідок раптовості дій. Автори розрізняють повну несподіванка, якщо
така особа не знає і не передбачає про факт і характер планованих по
 7

відношенню до нього заходів, і часткову несподіванка - протидіють слідству

особи прогнозують можливі заходи слідчого, але не знають точного характеру і
спрямованості його дій, часу і місця їх проведення [6].
Дуже важливим є та обставина, що відзначається В. П. Бахіним: «Елемент
несподіванки може проявитися по відношенню до слідчого і оперативного
працівника, тобто фактор раптовості може використовуватися обома
ворогуючими в розслідуванні сторонами» [8].
Слід визнати, що викладені положення в принципі вірно розкривають
сутність раптовості як способу і форми діяльності і окремих дій суб'єкта. Однак
навряд чи про раптовості можна говорити тільки в тому випадку, якщо її
наслідком є несподіванка для протидіє боку. Це твердження справедливе лише
частково. Не випадково автори вводять поняття «часткова несподіванка». Але
якщо так, то може бути існує «часткова раптовість»? [12].
Ясність у це питання, вносить детальний розгляд форм, в яких може
проявитися феномен несподіванки в процесі розслідування. [8].

1.2 Форми фактору раптовості

Розглядаючи зміст форм фактору раптовості називають три типи ситуацій, в
яких для нього може проявитися фактор раптовості[18]:
- майбутні події вже відомі, план дій реалізовується, час коли настане
подія невизначений [14];
- про подію відомого, але не конкретно, тому немає конкретного
плану; час настання невизначено[16];
- час і характер події невідомі[8].
Останнє не є форми прояву чинника раптовості, як зазначено в
перводжерелі: «цей вислів такої якості слідчого, як постійна готовність і
здатність оперативно реагувати на зміни» [19].
«Раптовість і несподіваність має ще одну форму прояву - це раптовість
самої події, що підлягає потім розслідування, несподіванка, що сталося для всіх
або деяких учасників події, несподіванка, що відбувається для оточуючих.
 8

Подібне типово для багатьох дорожньо-транспортних пригод, для потерпілих

при грабежах і розбіях та деяких інших злочинах. Нарешті, несподіванка події
може виступати як необхідна умова достовірності результатів слідчої дії,
наприклад слідчого експерименту» - зазначено в кримінальному посібнику [8].
Всі ці форми використання чинника раптовості і несподіванки як його
слідства розраховані на спрацювання певного психологічного механізму в
свідомості людей. Суть цього механізму полягає в наступному [9].
Раптовість поведінки сторін під час здійснення слідчих дій реалізує собою
тиск однієї людини на іншу. У російській мові вплив визначається наступним
чином: «Дія, спрямована, на кого-, що-небудь, з метою домогтися чого-небудь,
вселити що-небудь, надати психічний вплив на кого-небудь». Зрозуміло, вплив
може бути Виявитися не тільки реалізуванням впливу, але і бездіяльністю,
однак для досліджуваної нами теми інтерес має саме раптова дія, про яку і
йтиметься далі[10].
«Вплив може бути фізичним і психічним. У розглянутому нами аспекті
правомірним буде раптове фізичний вплив під час затримання - в межах, що
диктуються ситуацією. Психічний вплив здійснюється шляхом передачі або
утримання від передачі значущої для адресата інформації. Раптовість
передбачає саме передачу інформації різними способами» - зазначає Н. П.
Хайдуков та вважає, що: "вплив однієї людини на іншу - це здійснюваний в
особистих або громадських інтересах процес передачі інформації шляхом
використання різних методів і засобів з метою викликати необхідну реакцію з
боку особи, на яке здійснюється вплив, і тим самим обумовити бажану позицію
і поведінку цієї особи в потрібному напрямку "1. До цього він додає, що воно
повинно надаватись "в допустимо правомірною формі, коли воно не
узгоджується з волею і потребами об'єкта впливу, але не обмежує його прав,
свободи вибору поведінки і не суперечить законності і моральним засадам
суспільства"[8].
Як зазначено в першоджерелі: «Вплив на протистоїть слідчій стороні та
будується з врахуванням її психічно-фізіологічного стану в конкретний момент.
 9

«Якщо такий стороною є підозрюваний або обвинувачений, то слід мати на

увазі, що він постійно внутрішньо напружений; це викликається і загрозою
викриття, і бажанням отримати інформацію про дії слідчого, про наявні у нього
докази, про поведінку спільників і т. п. У нього виникає підвищений інтерес до
сприйняття інформації, її відсутність про те, якими фактами володіє слідчий,
призводить до перебору різних припущень, що в кінцевому рахунку робить
його особливо чутливим. Викриття у брехні боїться і свідок, який дає
неправдиві свідчення, і потерпілий, з тих чи інших мотивів приховує від
слідчого правду. Їх психічний стан також характеризується напруженістю,
загостреної реакцією на передану слідчим інформацію, якщо вона відноситься
до суті їх свідчень» [12].
Непередбачувані дії обвинувачення на загальному тлі постійної
напруженості суб'єкта можуть різко змінити емоційний стан суб’єкта
допитування і порушити, так і загальмувати психічні процеси. «Результатом
цього стане втрата контролю за словами або вчинками, причому несподіванка
може привести до значного перевищення ролі і місця даного факту в загальній
системі доказів з боку особи, якій повідомляється ця інформація» - значено
науковцями [14].
Випробовувана суб'єктом напруженість може досягати порога так званої
фрустрації: «Такого психічного стану, яке характеризується гнітючим
напругою, тривожністю, відчаєм. У цьому стані несподіванка і значимість дій
слідчого може спричинити захисну реакцію психіки суб'єкта у вигляді сильної
загальмованості його психічних процесів, що є засобом «відходу» від важкої
ситуації. Суб'єкт "йде в себе", не реагує на дії слідчого, він розгублений, але не
намагається якось вийти з положення, що склалося, мовчить, глухий до
логічним доводам слідчого, що намагається переконати його в значенні
переданої інформації» [8].
Фактор раптовості", "раптовість" - терміни, вельми поширені в
криміналістичної та процесуальної літературі, як вже вище було зазначено.
Вживаються вони зазвичай в зв'язці з вказівкою на ту чи іншу слідчу дію, та
 10

виступають, як характеристики моменту його проведення або моменту

реалізації будь-якого елементу слідчих дій: "обшук слід проводити раптово для
такого-то особи" або "допитуваного задається раптовий для нього питання" і
т.д. [8].
Чи можна знайти хоча б одну роботу по тактиці затримання, обшуку,
допиту, в якій не вказувалося б, що раптовість - запорука успіху цих дій.
Слідом за лінгвістами криміналісти тлумачать раптовість як несподіванка,
вважають ці поняття синонімами, а в поєднанні зі словом "фактор" - істотним
обставиною, що підлягають обліку і використання в слідчій діяльності [8].
Отже, що ж таке фактор раптовості стосовно слідчої діяльності?
Для того щоб розібратися в цьому питанні, слід детальніше розглянути
форми, в яких може проявитися феномен несподіванки в процесі
розслідування[8].
Насамперед зазначимо, що він може бути використаний обома
протиборчими сторонами в процесі розслідування: як щодо підслідного і його
зв'язків - слідчим, так і ними -в щодо слідчого та інших учасників процесу
доказування [8].
Для підслідного несподіваними можуть бути [8]:
- проведення слідчої дії – реально, в даний час, в даному місці [8];
- застосування того чи іншого тактичного прийому в ході слідчої
дії[17];
- отримання інформації від слідчого про залучення в процесі
доказування осіб, участь яких або виключалося протиборчої стороною зовсім
не передбачалося на більш пізньому етапі розслідування [9];
«Щодо матеріальних об'єктів: слідів злочину і злочинця та інших речових
доказів, результатів їх експертного дослідження і т. п. Несподіваним тут може
бути зміст інформації, що передається слідчим інформації про це або
використання таких об'єктів при виробництві слідчої дії» - зазначається в
підручнику [13].
Для слідчого несподіваним може бути [10]:
 11

- дію або поведінку протиборчої сторони, її зв'язків [10];

- виникнення нових обставин, що вимагають реакції з боку слідчого [10].
- Це може бути нова доказова або орієнтує інформація, зникнення
тих чи інших осіб, що проходять у справі, зміна раніше даних ними свідчень і т.
д.. Несподіваним для слідчого може виявитися і зміна кримінального закону по
його дії як в часі та просторі, так щодо кола певних осіб осіб. Все це прямо
впливає на слідчу ситуацію і безпосередньо відбивається на програмі дій [10].
Розглядаючи зміст дій розслідування в умовах тактичного ризику,
визначають три типи ситуацій, в яких для нього може проявитися фактор
раптовості, які вже були зазначені вище, а саме [10]: «1) очікувані події відомі,
програма діяльності відпрацьовується, невідомо .час настання події [10]; 2)
подія відомо в загальних рисах, тому немає точної програми; час настання події
невідомо [10]; 3) час і характер події невідомі. Останнє не є форми прояву
чинника раптовості, цей вислів такої якості слідчого, як постійна готовність і
здатність оперативно реагувати на зміни [10].»
Раптовість і несподіваність має ще одну форму прояви. Це раптовість самої
події, що підлягає потім розслідування, несподіванка, що сталося для всіх або
деяких учасників події, несподіванка, що відбувається для оточуючих. Подібне
типово для багатьох дорожньо-транспортних пригод, для потерпілих при
грабежах і розбіях та деяких інших злочинах. Однак, несподіванка події може
виступати як необхідна умова реальної достовірності результатів проведння
слідчої дії, наприклад слідчого експерименту, про що далі буде сказано
докладно [12].
Всі ці форми використання фактору раптовості і несподіванки як його суті
розраховані на спрацьовування певного психологічного механізму та реакції в
свідомості людей. Суть цього механізму полягає в наступному [11].
Раптовість поведінки сторін у процесі розслідування являє собою вплив
однієї людини на іншу. У російській мові вплив визначається як "дія,
спрямована на кого-, що-небудь, з метою домогтися чого-небудь, вселити що-
небудь, надати психічний вплив на кого-небудь" [17]. Зрозуміло, вплив може
 12

бути надано не тільки дією, але і бездіяльністю, але для розглянутої нами
проблеми інтерес представляє саме раптове дію, про нього і йтиметься [10].
Вплив може бути фізичним і психічним. У розглянутому нами аспекті
фактору раптовості правомірним буде раптовий фізичний вплив під час
затримання - в межах, що диктуються ситуацією. Психічний вплив
здійснюється шляхом передачі або утримання від передачі значущої для
адресата інформації. Раптовість передбачає саме передачу інформації різними
способами. Н. П. Хайдуков вважає, що вплив однієї людини на іншу - це
здійснюваний в особистих або громадських інтересах процес передачі
інформації шляхом використання різних методів і засобів з метою викликати
необхідну реакцію з боку особи, на яке здійснюється вплив, і тим самим
обумовити бажану позицію і поведінку цієї особи в потрібному напрямку
"[188]. до цього він додає, що воно повинно надаватись" в допустимо
правомірною формі, коли воно не узгоджується з волею і потребами об'єкта
впливу, але не обмежує його прав, свободи вибору поведінки і не суперечить
законності і моральним засадам суспільства" [18].
Згідно загальних рекомендацій науковцями визначено наступну думку:
«Вплив на протистоїть слідчому, як він будується з урахуванням психічного
стану сторони в даний момент. Якщо такий стороною є підозрюваний або
обвинувачений, то слід мати на увазі, що він постійно внутрішньо напружений;
це викликається і загрозою викриття, і бажанням отримати інформацію про дії
слідчого, про наявні у нього докази, про поведінку спільників і т. п. У нього
виникає підвищений інтерес до сприйняття інформації, її відсутність про те,
якими фактами володіє слідчий, призводить до перебору різних припущень, що
в кінцевому рахунку робить його особливо чутливим. Викриття у брехні
боїться і свідок, який дає неправдиві свідчення, і потерпілий, з тих чи інших
мотивів приховує від слідчого правду. Їх психічний стан також
характеризується напруженістю, загостреної реакцією на передану слідчим
інформацію, якщо вона відноситься до суті їх показань» [12].
 13

Неочікувані дії обвинувачення на загальному тлі постійної напруженості та

впливу сторони можуть різко змінити емоційний стан - як порушити, збудити
так і загальмувати психічні процеси. Результатом цього може стати втрата
контролю за словами або вчинками стороною, причому "несподіванка може
привести до значного перевищення ролі і місця даного факту в загальній
системі доказів з боку особи, якій повідомляється ця інформація" [5].
Випробовувана суб'єктом напруженість може досягати порога так званої
фрустрації: «Такого психічного стану, який характеризується гнітючою
напругою, тривожністю, відчаєм». У цьому стані несподіванка і значимість дій
слідчого може спричинити захисну реакцію психіки суб'єкта у вигляді сильної
загальмованості його психічних процесів, що є засобом "відходу" від важкої
ситуації. Суб'єкт "йде в себе", не реагує на дії слідчого, він розгублений, але не
намагається якось, вийти з положення, що склалося, мовчить, глухий до
логічним доводам слідчого, що намагається переконати його в значенні
переданої інформації [10].
Отже як зазначено нами вище: «Ка тлі напруженого емоційного стану
суб'єкта несподіванка як результат раптових дій слідчого може спричинити
[10]: а) несподівану для самого суб'єкта його реакцію: викриває відповідь на
поставлене запитання або грають ту ж роль імпульсивні дії [10]; б)
переосмислення суб'єктом своєї позиції, її зміна в сприятливу для слідства бік
[10]; в) загальмованість психічних процесів в різному її прояві [10]; г)
відстрочену реакцію суб'єкта, якому психічна напруженість не завадить у
виробленні нової обдуманої позиції зі спробою звернути отриману інформацію
в свою користь [10].»
Як вже зазначалося, фактор раптовості має двосторонню дією: він може
бути використаний за і проти слідчого [10].
«Конфліктний характер більшості слідчих ситуацій, обумовлений
протидією розслідуванню з боку не тільки обвинуваченого, а й інших осіб,
може викликати у слідчого стан тривожності, занепокоєння. Тривожність
визначається як таке "психічний стан, який викликається можливими або
 14

вірогідними неприємностями, несподіванкою, змінами у звичній обстановці і

діяльності, затримкою приємного, бажаного і виражається в специфічних
переживаннях (побоювання, хвилювання, порушення спокою та ін.) та
реакціях» - зазначається Салтевським М.В. [15] .
Як справедливо зазначає А. В. Дулов: «На окремих етапах розслідування
створюється висока напруженість в роботі, що обумовлює гострий реагування
на несподівані перешкоди, викликані раптовими діями або поведінкою
протистоять слідчому осіб. Зрозуміло, профессиограмма слідчого включає в
себе такі його якості, як спокій, витримку, вміння приймати правильні рішення
в екстремальних умовах, однак слідчому притаманні і звичайні
характерологічні риси, і раптовість тих чи інших поведінкових актів
обвинуваченого чи інших осіб можуть і у нього викликати замішання,
розгубленість, поспішність у прийнятті рішення, неправильну оцінку ситуації і,
як наслідок, помилкові дії. Очікувана протидія має спонукати слідчого до
попередньої виробленної в собі обережності, граничної уважності до дій,
поведінки певного учасника. Ніякі дії останнього не повинні застати зненацька
слідчого, добре підготуватися до будь-якої можливої конфліктної ситуації [12].
Однак навіть високий професіоналізм слідчого, здатність оперативно реагувати
на несподівані зміни ситуації не можуть повністю виключити його негативних
реакцій на раптові дії протилежної сторони: як би не був обережний і
передбачливий слідчий, він не в змозі передбачити всі, його професійний і
життєвий досвід обмежується, як правило, лише типовими змінами ситуацій і
типовими програмами дій при таких змінах. Але і сама несподіванка цих змін в
силу тих чи інших причин може надати на слідчого дестабілізуючий вплив.
Цьому сприяє стан "постійної емоційної екстремальності слідчої діяльності, а
іноді і її підвищення до" аварійних "меж"» [12].
 15

РОЗДІЛ 2 ЗНАЧЕННЯ ФАКТОРУ РАПТОВОСТІ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ

ЗЛОЧИНІВ
2.1 Процесуальне та криміналістичне значення фактору раптовості при
розслідуванні злочинів

Перш за все, як зазначалося, феномен несподіванки може бути

використаний обома протидіють в процесі розслідування сторонами: як слідчим
- щодо підслідного і його зв'язків, так і останніми - щодо слідчого та інших
учасників процесу доказування. До цього слід додати, що для слідчого
раптовими можуть виявитися не тільки дії (або поведінку) протидіє боку, але і
виникнення інших обставин, з нею не зв'язаних, точніше, не пов'язаних з її
діями безпосередньо, але так чи інакше відбиваються на слідчій ситуації [9].
Для суб’єкта можуть бути несподіваними наступні дії слідчого, що
виражаються в проведенні слідчого дії «взагалі» або «в даний час» або «В
даному місці»; застосування слідчим того чи іншого тактичного прийому в ході
слідчої дії; отримання інформації від слідчого про залучення в процес
доказування осіб, участь яких або виключалась стороною захисту як зовсім
нереальну, або перед цим покладалося на більш пізньому етапі розслідування;
результатів експертного дослідження матеріальних об'єктів: слідів злочину і
злочинця та інших речових доказів, і т.д [8].
Несподіваним тут може бути зміст інформації, що передається слідчим
інформації про це, або виконання таких об'єктів при провадженні слідчого дії
(для слідчого несподіваним може бути: дію або поведінку протиборчої сторони,
її зв'язків); виникнення нових обставин, що вимагають реагування з боку
слідчого, це може бути новий доказ або орієнтує інформація, зникнення тих чи
інших проходять у справі осіб, з раніше даних ними свідчень і т.п. (Для
слідчого несподіваним може виявитися зміна кримінального закону по його дії
як в часі і просторі, так і по колу осіб; всі ці зміни прямо впливають на слідчу
ситуацію і безпосередньо відображаються на програмі дій слідчого) [6].
 16

У літературі (Ю. Ю. Осипов) виділяється три типи ситуацій, в яких може

проявитися для слідчого фактор раптовості: «Очікувані події відомі, програма
діяльності відпрацьовується, невідомо час настання події. Подія відомо в
загальних рисах, тому немає точної програми; час настання події невідомо. Час
і характер події невідомі» [7].
Останнє, як нам представляється, лише умовно можна розглядати в якості
форми прояву чинника раптовості. Цей вислів такого стану слідчого, як
постійна готовність до зміни слідчої ситуації і його здатність оперативно
реагувати на таку зміну [10].
Раптовість і несподіваність як її наслідок мають ще одну форму прояви,
відчутно допомагає істотний вплив на зміст і хід розслідування. Це - раптовість
самої події, що підлягає потім розслідування, несподіванка, що сталося для всіх
або деяких учасників події в цілому або окремих елементів події, несподіванка,
що відбувається для оточуючих. Подібне типово для багатьох дорожньо-
транспортних пригод, для потерпілих при грабежах і розбіях та деяких інших
злочинів [11].
Всі ці форми використання чинника раптовості і несподіванки як його
слідства розраховані на спрацювання певного психологічного механізму впливу
несподіванки в свідомості та підсвідомості людей. Суть цього механізму
полягає в наступному: [10].
«Раптовість як спосіб дій сторін у процесі розслідування являє собою
вплив однієї людини на іншу. У російській мові - зазначає С.І. Ожегов: вплив
визначається як дія, спрямована на кого-небудь з метою домогтися чого-небудь,
вселити що-небудь, надати психічний вплив. Зрозуміло, вплив може бути
надано не тільки дією, але і бездіяльністю» [9].
Вплив може бути фізіологічним та моральним. У розглянутому нами
правовому аспекті, правомірним буде раптове фізичний вплив під час
затримання - в межах, що диктуються ситуацією затримання. Психічний вплив
здійснюється шляхом передачі або утримання від передачі значущої для
адресата інформації. Воно також має надаватися в допустимо-правомірною
 17

формі, коли воно не узгоджується з волею і потребами об'єкта впливу, але не

обмежує його прав, свободи вибору поведінки і не суперечить законності і
моральним засадам суспільства [8].
Вплив на протистоїть слідчому сторону будується з урахуванням її
психічного стану в конкретний момент надання цього впливу. Якщо такою
стороною є підозрюваний або обвинувачений, то слід мати на увазі, що він
знаходиться в стані постійнох внутрішньої напруги, що викликається певні
наслідки [11].
«Аналізу тактики використання чинника раптовості має передувати
з'ясування його правомірності, оскільки деякі автори не тільки сумніваються,
але і прямо заперечують законність подібної тактики. До теперішнього часу в
криміналістичній літературі активно обговорюються питання про використання
"чинника раптовості" при розслідуванні злочинів, зокрема щодо правомірності
несподіваною постановки питань при допиті, про використання тактико-
психологічних прийомів впливу слідчого на беруть участь у справі» - зазначено
в порадах слідчому науковцями.

2.2 Використання фактору раптовості при розслідуванні злочинів

Під раптовістю вчені-криміналісти розуміють несподіванка, яка може
бути використана в процесі розслідування обома протиборчими сторонами.
Дії слідчого, вироблені в відношенні підслідного без попередження,
будуть носити раптовий характер. Так, несподіваним може бути час проведення
слідчого (або будь-якого іншого процесуального) дії або сама дія. У даній
ситуації суб'єкт взагалі не очікує будь-яких дій з боку слідчого або ж очікує їх,
але в невизначеному майбутньому або відстроченими в часі.
Раптове порушення кримінальної справи, обрання або зміну запобіжного
заходу, залучення в якості підозрюваного або обвинуваченого, всі ці дії,
вироблені несподівано для суб'єкта, можуть спричинити певну реакцію з його
боку. Наприклад, проведення тактичної комбінації, в ході якої несподівано для
злочинця відбувається його затримання на місці злочину, часто вибиває
 18

останнього «з колії» і не дає швидко продумати тактику свого захисту. Таким

шляхом може бути проведено не тільки слідча дія, але і тактична комбінація
(операція) або навіть просто тактичний прийом. Також несподіваним для
суб'єкта дією може бути пред'явлення йому яких-небудь об'єктів - речових
доказів, про які він не підозрював і які викривають його в злочині.
Несподіваним може з'явитися і місце виробництва слідчої (або іншої
процесуальної) дії. Затримання на місці злочину в місці, яке вважалося
злочинцем безпечним, виробництво обшуку або виїмки в місці, про яке
злочинець замовчував і сподівався, що про нього невідомо слідству, місце
допиту, та й сам допит, якого суб'єкт фактично не очікував, вважаючи, що йому
вдалося виявитися поза підозрою слідчого, - все це робить сильний
психологічний вплив і може викликати напружене емоційний стан суб'єкта.
Результатом можуть бути: відстрочена (загальмована) реакція суб'єкта,
яка не дозволить йому обдумати свою нову позицію прийняти швидке і
правильне рішення (наприклад, як уже говорилося вище, при затриманні на
місці злочину); непередбачуваних самим суб'єктом реакція (наприклад,
імпульсивний відповідь на поставлене несподівано при допиті питання); зміна
суб'єктом своєї позиції в сприятливу для слідства бік (наприклад, коли особі дає
неправдиві свідчення, або відмовляється від дачі показань, при допиті
пред'являються викривають його докази, і він починає давати правдиві
показання) і т.д.
Ефективним може бути і несподіване для суб'єкта участь в провадженні
слідчих дій свідків, про яких він не здогадувався, співучасників, про
затримання яких суб'єкт не підозрював або участь живого потерпілого, якого
він вважав загиблим.
Але фактор раптовості може проявлятися і в відношенні слідчого:
виникнення будь-яких нових обставин, зміна слідчої ситуації, внутрішній опір,
який чиниться учасниками процесу і зовнішнє протидія, а також зміна дії
кримінального чи кримінально-процесуального законів.
 19

Слідчий в силу своєї професійної підготовленості і досвіду роботи

повинен знаходиться в стані постійної готовності до дії чинника раптовості.
Але нерідко несподівані дії протиборчої сторони викликають у нього стан
тривожності, занепокоєння або навіть розгубленості, що може спричинити за
собою неправильну оцінку ситуації, яка призведе до прийняття неправильних
рішень. Щоб уникнути цього, слідчому необхідно мати хорошу психологічну
підготовку і вміти передбачати події, щоб зробити несподіване очікуваним.
Передбачення може грунтуватися як на особистому досвіді слідчого, так і на
колективному досвіді, на знанні способу дій в аналогічних ситуаціях. Крім того
важливу роль відіграє і інтуїція. Інтуїтивне передбачення допомагає слідчому
передбачити дії протиборчої сторони і підготуватися до їх нейтралізації,
дозволяє визначити ступінь ризикованості дій, які він планує, і мінімізувати
тактичний ризик в ході виробництва цих дій.
При наданні внутрішнього протидії при виробництві розслідування
передбачення слідчого може виражатися в його рефлексії, так як в ході слідчих
дій обидві сторони намагаються думати один за одного, щоб передбачити або
розгадати кроки і поведінку протидіє боку. Позитивним моментом тут є те, що
в ході слідства особи, які надають протидію слідчому, найчастіше не володіють
всією інформацією, якою він володіє. Крім того, вони взагалі не знають, яку
інформацію в повному обсязі володіє слідчий, тому менш підготовлені до
впливу чинника раптовості. Виходячи з цього, можна говорити про те, що
раптовість дій слідчого являє собою один із способів подолання протидії
розслідуванню.
Умовами подолання протидії розслідуванню будуть швидкість
розслідування, раптовість виробництва слідчих дій, обізнаність слідчого про дії
Згідно кримінального підручника в якому зазначається, що: «Будь-яких
обмежень на використання тактики раптовості кримінально-процесуальне
законодавство не містить, навпаки, в ряді випадків необхідність раптових дій
слідчого як би передбачається і забезпечується (Наприклад, раптовість -
головна умова успішного обшуку, без дотримання якого виробництво даної
 20

слідчої дії безглуздо). Використання чинника раптовості є законним і етично

допустимим, оскільки при правомірному психічному впливі підозрюваного,
обвинуваченого або свідка не змушують говорити і робити тільки те, що
бажано слідчому, остільки у зазначених осіб залишається право вибору при
прийнятті рішення» [11].
А. М. Ларін зауважує: «Раптовість є одним з головних засобів подолання
протидії розслідуванню. Аналітичні дані говорять, що протидія виявлялося по
88% вивчених кримінальних справ; про надання протидії розслідуванню
заявили 90,7% засуджених. Вже одне це свідчить про необхідність розробки і
активного застосування тактичних прийомів подолання такої протидії. З огляду
на типовість протидії розслідуванню. Теорія кримінального процесу і тактика
розслідування дозволяють виділити наступні умови, що запобігають дію
зазначених чинників при розшуку і виявлення доказів [13]:
а) швидкість розслідування і раптовість виробництва слідчих дій;
б) обізнаність слідчого про дії і наміри обвинуваченого як при скоєнні
злочину, так і під час його розслідування;
в) слідча таємниця».
До цього можна додати, що раптовість - дієвий засіб реалізації такої
вимоги закону, як своєчасне проведення слідчих дій, а своевременность-
заставу швидкості розслідування[11].
Раптовості в діях слідчого є наслідком досягнення ефекту їх
несподіванки. Несподіваними в діях слідчого можуть бути[16].:
1) час дії;
2) місце, дії;
3) зміст дії;
4) учасники слідчої дії.
Іноді ці компоненти поєднуються, як це буває, наприклад, при
несподіваному для підозрюваного - затриманням на гарячому (на місці
злочину)[14].
Розглянемо варіанти використання чинника раптовості [16].
 21

В. П. Бахін і його колеги зазначає: «Несподіванка часу дії. Тактичною

метою слідчого при цьому служить досягнення несподіванки шляхом вибору
такого моменту, коли суб'єкт або взагалі не очікує будь-яких дій слідчого, або
вважає, що вони будуть здійснені пізніше, або вважає, що не буде проведено
саме дана дія. У ситуації, що розглядається дії слідчого нерідко носять
упереджувальний характер. Як відзначають, "найбільш сприятлива ситуація для
використання даного прийому зазвичай складається на початковому етапі
розслідування, коли раптовість. Як правило, пов'язана з швидкістю і
неотложностью слідчих дій, а також одночасно їх здійсненням (обшук, допит і
т. д.) щодо кількох осіб. Так, 78,4% проінтерв'ювали слідчих відзначили
залежність реалізації раптовості від етапів розслідування. За даними аналізу
кримінальних справ, проведення обшуків в де ь порушення кримінальної
справи було результативним в 82% випадків, а потім результативність даної
слідчої дії різко скорочувалася: протягом 3 днів - до 25%, протягом 10 днів - до
15%» [11].
Настільки ж сильний вплив на суб’єкта слідства може надати несподівана
зміна запобіжного заходу.
«Несподіванка дій слідчого за часом типова для низки тактичних і
оперативно-тактичних комбінацій, особливо в тих випадках, коли реалізуються
оперативні матеріали. Це, як правило, характерно для затримання на гарячому»
- мною було на підтвердження даної думки зазначено вище.
У ряді випадків несподіване затримання на гарячому являє собою
заключний етап оперативно-тактичної комбінації. Так згідно слів науковців:
«При отриманні органами внутрішніх справ інформації про вимагання хабара,
від імені - об'єкта вимагання отримують детальні відомості про характер і
процедурі передачі хабара, предмет хабара маркують, організовують
спостереження за процедурою її передачі, а потім здійснюють затримання на
гарячому, негайний обшук місця передачі хабара , її огляд і допит одержувача.
Всі ці дії несподівані для злочинця, що робить сильний психологічний вплив»
[15].
 22

Дія може бути несподіваною навіть в тих випадках, коли суб'єкт, проти
якого воно направлено, в принципі готовий до будь-чого подібного, але не знає,
коли це станеться. У викладеній ситуації успіх забезпечений.
 23

РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМАТИКА ФАКТОРУ РАПТОВОСТІ РАПТОВОСТІ

ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ

3.1 Наявні проблеми при застосуванні фактору раптовості при

розслідування злочинів
Раптовість - і несподіванка як її наслідок - мають ще одну форму прояви,
істотно впливає на зміст і хід розслідування. Це - раптовість самої події, що
підлягає потім розслідування, несподіванка, що сталося для всіх або окремих
учасників події, для оточуючих. Подібне типово для багатьох дорожньо-
транспортних пригод, для потерпілих при грабежах, розбіях та деяких інших
злочинах. Також, несподіванка події може виступати як необхідна умова
достовірності результатів слідчої дії (наприклад допиту). [11]
Зазначені форми використання чинника раптовості і несподіванки як його
слідства розраховані на спрацювання в свідомості людей певного
психологічного механізму. Суть його полягає в наступному [16].
Відомо, що вплив може бути фізичним і психічним. У розглянутому нами
аспекті правомірним буде раптове фізичний вплив під час затримання
правопорушника, але, звичайно, в межах, що диктуються ситуацією.
Психологічний вплив здійснюється шляхом передачі або утримання від
передачі значущої для адресата інформації. Раптовість передбачає передачу
інформації різними способами [11].
Ми вже писали, що, на думку Н. П. Хайдукова, "вплив однієї людини на
іншу - це здійснюваний в особистих або громадських інтересах процес передачі
інформації шляхом використання різних методів і засобів з метою викликати
необхідну реакцію з боку особи, на яке здійснюється вплив , і тим самим
обумовити бажану позицію і поведінку цієї особи в потрібному напрямку ".
Далі під назвою автор зазначає, що чиниться слідчим вплив має здійснюватися
"в допустимо правомірною формі, коли воно не узгоджується з волею і
потребами об'єкта впливу, але не обмежує його прав, свободи вибору поведінки
і не суперечить законності і моральним засадам суспільства" [14].
 24

На протистоїть бік слідчому треба впливати з урахуванням її психічного

стану в даний конкретний момент. Якщо такий стороною є підозрюваний або
обвинувачений, то слід мати на увазі, що він знаходиться в стані постійного
внутрішнього напруги, що викликається страхом перед загрозою повного
викриття, бажанням отримати інформацію про наявні у слідчого доказах, про
поведінку спільників і т. П. Відсутність у даного особи подібних відомостей
призводить його до самих різних припущень про обізнаність слідчого. Це в
кінцевому рахунку робить обвинуваченого або підозрюваного особливо сильно
сприйнятливим до всієї інформації, що виходить від слідчого [11].
Викриття у брехні бояться і свідок, який дає необ'єктивні свідчення, і
потерпілий, також приховує з тих чи інших мотивів правду від слідчого. Їх
психічний стан характеризується напруженістю, загостреної реакцією на
передану слідчим інформацію, якщо вона відноситься до суті їх свідчень[10].
Вплив, який чиниться раптовими діями слідчого на загальному тлі
постійної напруженості подібного суб'єкта, зазвичай викликає різку зміну його
емоційного стану - підвищене збудження або гальмування психічних процесів.
У такому стані він нерідко втрачає контроль за своїми словами або вчинками,
"причому несподіванка може привести до значного перевищення ролі і місця
даного факту в загальній системі доказів з боку особи, якій повідомляється ця
інформація" [16].
Випробовувана суб'єктом напруженість може досягати порога фрустрації,
тобто психічного стану, яке характеризується гнітючим почуттям тривожності,
відчаю. Такий стан при несподіванки і значущості дій слідчого може викликати
захисну реакцію психіки суб'єкта у вигляді загальмованості його психічних
процесів, що є засобом «відходу» від важкої ситуації. Суб'єкт не реагує на дії
слідчого; він розгублений, але не намагається якось вийти з положення, що
склалося, мовчить, глухий до логічним доводам слідчого, що намагається
переконати його в значенні переданої інформації[14].
Раптові дії слідчого іноді тягнуть за собою реакцію суб'єкта, несподівану
для нього самого. Вона може проявитися: у викривають його відповіді на
 25

поставлене запитання або в які грають ту ж роль його імпульсивних діях, в

переосмисленні своєї позиції з її зміною в сприятливу для слідства бік[13].
Фактор раптовості, як зазначалося, нерідко негативно впливає і на
слідчого. Уже сам конфліктний характер більшості слідчих ситуацій,
обумовлений протидією слідчому обвинуваченого та інших осіб, здатний
сформувати у слідчого стан тривожності, занепокоєння. І. Д. Левітовим
тривожність визначається як таке "психічний стан, який викликається
можливими або вірогідними неприємностями, несподіванкою, змінами у
звичній обстановці і діяльності, затримкою приємного, бажаного і виражається
в специфічних переживаннях (побоювання, хвилювання, порушення спокою та
ін.) і реакціях" [11].
Крім того, на окремих етапах розслідування створюється висока
напруженість в роботі. Це обумовлює гострий реагування слідчого на
несподівані перешкоди, викликані раптовими діями або поведінкою
протистоять йому осіб. Зрозуміло, професіограмма слідчого включає в себе такі
його якості, як спокій, витримка, вміння приймати правильні рішення в
екстремальних умовах, при несподіваному несприятливій зміні слідчої ситуації.
Однак в той же час йому можуть бути властиві й звичайні характерологічні
риси [11].
Раптовість поведінкових актів обвинуваченого чи інших осіб може
привести слідчого в стан розгубленості і обумовити неправильну оцінку
ситуації, а звідси, як наслідок, і прийняття помилкових рішень. Як справедливо
зазначає А. В. Дулов, "очікуване протидія має спонукати слідчого до
попередньої вироблення в собі обережності, граничної уважності до дій,
поведінки певного учасника. Ніякі дії останнього не повинні застати зненацька
слідчого, добре підготуватися до будь-якої можливої конфліктної ситуації "
[14].
«Однак навіть високий професіоналізм, врівноваженість психіки слідчого
не можуть повністю виключити можливість його негативних реакцій на раптові
дії протилежної сторони. Як би не був обережний і передбачливий слідчий, він
 26

не в змозі передбачити всі ймовірні події. Його професійний і життєвий досвід

обмежується, як правило, лише типовими змінами ситуацій і типовими для них
програмами дій. Несподіванка ж відбулися змін з тих чи інших причин може
надати на слідчого дестабілізуючий вплив. Цьому сприяє стан "постійної
емоційної екстремальності слідчої діяльності, а іноді і її підвищення до"
аварійних "меж"» - зазначається в настільній книзі слідчого [16].
Отже, фактор раптовості може впливати і на слідчого, і на протидію його
стороні. Слідчий, в силу своїх професійних якостей, повинен перебувати в стані
постійної готовності до дії даного чинника (повинен, але аж ніяк не завжди
перебуває в цьому стані). Протидіюча ж йому сторона найчастіше такою
готовністю не володіє, всіх дій слідчого передбачити не може через
інформаційної невизначеності свого положення, слідчої ситуації [12].
Раніше вже зазначалося, що несподіванка як наслідок раптовості має ще
одну форму прояви, не пов'язану з протиборством сторін у процесі
розслідування. Це - раптовість самої події, що підлягає розслідуванню, або
несподіванка події як необхідна умова оцінки достовірності результатів слідчої
дії. Психологічні механізми впливу чинника раптовості в подібних ситуаціях
відрізняються від механізмів ситуацій протистояння. Вони залежать від
характеру події, від ролі в ньому його учасників і проявляються в процесах
сприйняття, фіксації і відтворення в пам'яті інформації про подію, в їх
особливостях, пов'язаних саме з роллю і станом суб'єкта [17].
У цьому неважко переконатися, порівнявши стан і свідчення, наприклад,
водія і потерпілого при дорожньо-транспортній пригоді або нападника і жертви
при розбійний напад, згвалтування та інших подібних злочинах. Тут мова йде
вже не про використання чинника раптовості в розслідуванні, а про його прояві
і обліку в процесі збирання та оцінки доказів [18].
Як уже зазначалося, фактор раптовості має двостороннім дією: він може
бути використаний і проти слідчого [17].
«Конфліктний характер більшості слідчих ситуацій, обумовлений
протидією розслідуванню з боку не тільки обвинуваченого, а й інших осіб,
 27

може викликати у слідчого стан тривожності, занепокоєння. Тривожність

визначається як таке "психічне .Состояние, яке викликається можливими або
вірогідними неприємностями, несподіванкою, змінами у звичній обстановці і
діяльності, затримкою приємного, бажаного і виражається в специфічних
переживаннях (побоювання, хвилювання, порушення спокою та ін.) та
реакціях» - зазначається в відповідних джерелах[17].
Як справедливо зазначає А. В. Дулой: «На окремих етапах розслідування
створюється висока напруженість в роботі, що обумовлює гострий реагування
на несподівані перешкоди, викликані раптовими діями або поведінкою
протистоять слідчому осіб. Зрозуміло, профес-сіограмма слідчого включає в
себе такі його якості, як спокій, витримку, вміння приймати правильні рішення
в екстремальних умовах, однак слідчому притаманні і звичайні
характерологічні риси, і раптовість тих чи інших поведінкових актів
обвинуваченого чи інших осіб можуть і у нього викликати замішання,
розгубленість, поспішність у прийнятті рішення, неправильну оцінку ситуації і,
як наслідок, помилкові дії. ОчікуванЯ протидія має спонукати слідчого до
попередньої вироблення в собі обережності, граничної уважності до дій,
поведінки певного учасника. Ніякі дії останнього не повинні застати зненацька
слідчого, добре підготуватися до будь-якої можливої конфліктної ситуації".
Однак навіть високий професіоналізм слідчого, здатність оперативно реагувати
на несподівані зміни ситуації не можуть повністю виключити його негативних
реакцій на раптові дії протилежної сторони: як би не був обережний і
передбачливий слідчий, він не в змозі передбачити всі, його професійний і
життєвий досвід обмежується, як правило, лише типовими змінами ситуацій і
типовими програмами дій при таких змінах. Але і сама несподіванка цих змін в
силу тих чи інших причин може надати на слідчого дестабілізуючий вплив.
Цьому сприяє стан "постійної емоційної екстремальності слідчої діяльності, а
іноді і її підвищення до" аварійних "меж"» [17].
Адже, фактор раптовості впливає на всіх суб’єкті кримінального
провадження. Але якщо слідчий в силу своїх професійних якостей повинен
 28

перебувати в стані постійної готовності до цього фактору, то протистоїть йому

обличчя найчастіше такою готовністю не володіє, всіх дій слідчого
передбачити не може в силу свого становища і слідчої ситуації.
Раніше вже зазначалося, що несподіванка як результат раптовості має ще
одну форму прояви, не пов'язану з протиборством сторін у процесі
розслідування: раптовість самої події, що підлягає розслідуванню, або
несподіванка події як необхідна умова достовірності результатів слідчої дії.
Психологічні механізми впливу чинника раптовості в подібних ситуаціях
відрізняються від механізмів ситуацій протистояння. Вони залежать від
характеру події і ролі його учасників і проявляються в процесах сприйняття,
фіксації і відтворення інформації про подію, його особливості, що
визначаються саме роллю і станом суб'єкта. У цьому неважко переконатися,
порівнявши показання, наприклад, водія і потерпілого при дорожньо-
транспортній пригоді або нападника і жертви при розбої, зґвалтування та
подібні злочини. Тут уже варто говорити не про використання чинника
раптовості в розслідуванні, а його прояві і обліку в процесі збирання,
дослідження і оцінки доказів[17].
 29

ВИСНОВОК

В ході вивчення питань застосування чинника раптовості в

кримінальному судочинстві, автор прийшов до висновку, що його реалізація -
складна, комплексна проблема, що включає по своїй структурі процесуальні,
криміналістичні, психологічні аспекти. Використання раптовості є необхідним і
тактично обґрунтованою вимогою при розслідуванні в умовах конфліктних
ситуацій і чиниться протидії, оскільки забезпечує в даних складних обставин
ефективність слідства [17].
Обгрунтовуючи допустимість, доцільність і тактичну необхідність
використання раптовості в ході кримінального судочинства, автор приходить
до наступних загальних висновків [17].
1. Науковий характер чинника раптовості зумовлюється
закономірностями, які базуються на даних психології і психофізіології. У той
же час психофізіологічна природа впливу чинника раптовості багато в чому
пояснює ефективність його застосування в кримінальному судочинстві [17].
2. Допустимість застосування раптовості об'єктивна не тільки в силу
ряду положень кримінально-процесуального законодавства, які передбачають
можливість її реалізації, а й того, що в використанні розглянутої тактичної
рекомендації відбивається тактичне вплив, обумовлене правомірністю тих
коштів, прийомів, якими вона забезпечується [16].
Доцільність застосування чинника раптовості обумовлюється його
спрямованістю на здійснення вимог кримінально-процесуального закону,
оскільки раптовість сприяє швидкому розкриттю злочинів, а в деяких випадках
- запобігання вчиненню злочинів, збереженню таємниці слідства і т.д [7].
3. Вперше запропонований концептуальний підхід до загальних
тактичних умов використання чинника раптовості включає наступні основні
положення: правові підстави впливу чинника раптовості; ціль використання;
умови впливу раптовістю; об'єкт впливу і його суб'єктивні характеристики;
процес впливу; суб'єктивні якості особи, яка застосовує вплив. Це дозволяє
 30

комплексно підійти до реалізації раптовості, оскільки саме такий підхід

забезпечує тактично грамотне, об'єктивно обумовлене і найбільш ефективне
використання потенціалу чинника раптовості [7].
Реалізація чинника раптовості можлива лише з дотриманням ряду
принципів, які запропоновані і досліджені автором. В їх число входять:
принцип планування і організаційного забезпечення реалізації фактора
раптовості; принцип дотримання етичних норм; принцип індивідуальності;
принцип конспірації розслідування [7].
4. З огляду на складність відображення використання чинника
раптовості в матеріалах кримінальної справи, автором розглянуті особливості
протоколювання. Поряд з основним способом фіксації ходу і результатів
слідчої дії (а також результатів впливу чинника раптовості) зазначену функцію
ефективно можна виконати за допомогою застосування аудіо- та відеозаписи.
При цьому відкладення умов, моментів і наслідків i впливу дозволяє не тільки
ретельно проаналізувати сприйняті дані, але і при необхідності
продемонструвати їх [17].
5. У роботі застосовано ситуаційний підхід, що дозволило розглянути
ряд ситуацій розслідування (ситуації початкового та подальшого етапів
розслідування, тактичного ризику, припиненого кримінальної справи) з
вивченням в них ролі раптовості і найбільш доцільних способів її досягнення.
На початковому етапі розслідування досягнення раптовості в більшості
випадків доцільно забезпечувати шляхом вибору моменту проведення слідчих і
процесуальних дій, оскільки несподіваним буде швидке, негайне реагування
правоохоронних органів на вчинене злочинцями. На наступних етапах
можливості по використанню раптовості різноманітніші і полягають в
поєднанні різних елементів: місця, часу, обстановки, а іноді учасників, змісту і
послідовності виробництва слідчих дій [15].
6. Тактична, організаційна значимість, а також об'єктивно виникає
ефект чинника раптовості в ході виробництва конкретних дій дозволяють
виділити особливу його результативність для допиту, очної ставки, затримання,
 31

обшуку, призначення і проведення експертизи. При дослідженні місця чинника

раптовості в тактичної операції в роботі робиться висновок, що раптовість як
одна з умов проведення тактичної операції є, в більшості випадків, її
невід'ємним елементом і може бути використана в поєднанні з різними
тактичними прийомами. Найбільш ефективно раптовість може бути реалізована
при одночасному проведенні комплексу заходів, що складають тактичну
операцію. Фактор раптовості в тій чи іншій мірі обов'язково проявляється в
тактичних операціях, спрямованих на проведення затримання, групового
обшуку, серії допитів і очних ставок, розшуку викраденого [10].
7. Вперше досліджено вплив чинника раптовості в кримінальному
судочинстві. Встановлено, що ймовірність прояву раптовості для сторін в ході
попереднього слухання велика, оскільки підставою для вЬозданія ефекту
раптовості у цій стадії кримінально процесу є дозвіл наступних питань: про
клопотання про виключення доказів; про скасування або зміну запобіжного
заходу; про припинення кримінальної справи або кримінального
переслідування в частині (або повністю). Вплив чинника раптовості в ході
судового слідства є об'єктивно існуючим моментом, оскільки раптовість тут
виступає і як наслідок планомірної тактики суб'єктів кримінального
судочинства, і як можливість мимовільного створення ситуації, яка
характеризується несподіванкою не ^ тільки для суддів, а й інших осіб,
залучених до кола судового слідства [12] .
Реалізація чинника раптовості - це об'єктивне, що випливає із
законних розпоряджень явище, яке при необхідності може бути # використано
слідчим в якості тактичної рекомендації [14].
Раптовість в ході здійснення кримінального судочинства може
виступати не тільки як тактична рекомендація, і об'єктивне умова проведення
того чи іншого процесуального дії, але і безпосередній чинник, спонтанно
виникає в певних ситуаціях, пов'язаних з розслідуванням і розглядом
кримінальної справи, і здатний впливати на всіх ф суб'єктів кримінального
судочинства. Облік і реалізація розглянутих особливостей впливу раптовості в
 32

процесі розкриття, розслідування та встановлення істини у кримінальній справі

буде сприяти найбільш л ефективному здійсненню боротьби зі злочинністю
[14].
 33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кримінально-процесуальний кодекс України. – Х.: 2013..;
2. Конституція України. URL: http.rada gov.ua (дата звернення
05.05.2020);
3. Закон України „Про оперативно-розшукову діяльність” URL: http.
rada. gov. ua (дата звернення 05.05.2020);
4. Закон України „Про прокуратуру” URL: http.rada.gov.ua (дата
звернення 05.05.2020);
5. Постанова Пленуму Верховного Суду „Про виконання судами
України законодавства і постанов Пленумів Верховного Суду України з питань
судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку” / Постанови
Пленуму Верховного Суду в кримінальних справах / за заг. редакцією
В.Т.Маляренка – К., 2015. – С. 40-45;
6. Коваленко Є.Г., Маляренко В.Т. Кримінальний процес України:
підручник. – К.: 2006. - 704 с.;
7. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право. Курс лекцій:
навчальний посібник. – К.: 2015. - 456 с.;
8. Міхєєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес
України. – К.: 1999. – 536 с.;
9. Рыжаков А.П. Уголовний процес: Учебник для вузов. – М.: 1999.
10. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України:
Підручник. – К.: 2003. – 1120 с.;

11. Удалова Л.Д. Кримінальний процес України. Загальна частина:

Підручник. – К.: 2015. – 152 с.;
12. Салтевський М. В., Лукашевич В. Г., Глибко В. Г. Научно-справочное
пособие по криминалистике. -Киев, 1994.;
13. Тертишник В.Н. Уголовный процесс, Харьков, 1999г.
14. А.Н.Васильєв, Л.М.Корнеева. Тактика допроса при расследовании
преступления М.; 1970, стр. 94;
 34

15. Михеєнко М.М. Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні:

вибрані твори. – К: Юрінком Інтер, 1999.;
16. Михеєнко М.М. Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні:
вибрані твори. – К: Юрінком Інтер, 1999.;
17. В. Алексеев, А. Байков. Проверка и оценка судом показаний
свидетеля. "Сов.юстиция", 1968г, №1;
18. Воз-грин И. А. О первоначальном этапе расследования хулиганства //
Вопросы теории и практики борьбы с хулиганством. Л., 1975. 361 с.;
19. Раптовий // Академічний тлумачний словник (1970-1980) : сайт. URL:
http://sum.in.Ua/s/raptovyj (дата звернення: 14.10.2019).;
20. Шепитько В. Ю. Криминалистика : курс лекций. 2-е изд., перераб. и
доп. Харьков : Одис¬сей, 2005. 368 с.;
21. Криминалистика под ред. Р. С. Белкина, Г. Г. Зуйкова. М. : Юрид.
лит., 1968. 696 с. 6.;
22. Савельева М. В. Теоретические и прак¬тические основы
использования фактора внезапности в уголовном су-допроизводстве : автореф.
дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09. Саратов, 2003.;