Іуп

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Юридичний факультет
Кафедра теорії та історії держави і права
Укладачі :
доцент, канд. юрид. наук Чехович В. А.
доцент, канд. істор. наук Самохвалов В.П.
доцент, доктор юрид. наук Гриценко І.С
асис. Вовк О.Й.,
асис. Котенко Т.В.
Історія українського права
РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

для студентів спеціальності 6.030401 „Право”
Затверджено
на засіданні кафедри
Протокол № 7
від „25” грудня 2008 р.
Декан факультету
________ Гриценко І.С.
КИЇВ – 2009
1
РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА З ДИСЦИПЛІНИ „ІСТОРІЯ
УКРАЇНСЬКОГО ПРАВА ”
Укладачі :
доцент, доктор юрид. наук Гриценко І.С
асис. Котенко Т.В.
Лектори:
доцент, канд.істор.наук Гриценко І.С
Рецензент:
професор , канд. юрид. наук Котюк В.О.
Погоджено
з науково-методично комісією
«___»________________2008 р.
2
ЗМІСТ
ВСТУП.....................................................................................................................4
СИСТЕМА КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ......................................................................6
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ...........................................................9
Змістовний модуль 1. ДЖЕРЕЛА ТА ОСНОВНІ РИСИ

РАБОВЛАСНИЦЬКОГО, РАННЬОФЕОДАЛЬНОГО
ТА СТАНОВО ПРЕДСТАВНИЦЬКОГО ПРАВА В УКРАЇНІ ..................11
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДО ЗМІСТОВНОГО МОДУЛЮ 1.............16
Змістовний модуль2. ДЖЕРЕЛА ЗАКОНОДАВСТВА ТА КОДИФІКАЦІЯ

ПРАВА ГЕТЬМАНСЬКОЇ УКРАЇНИ
ДР. ПОЛ. XVII - ПОЧ.XIX СТ. СТ. .................................................................17
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДО ЗМІСТОВНОГО МОДУЛЮ 2……......22

Змістовний модуль3. ДЖЕРЕЛА ТА ЗАКОНОДАВСТВА ІМПЕРСЬКОГО
ПЕРІОДУ В УКРАЇНІ
ДР ПОЛ. ХІХ – ПОЧ. ХХ СТ.СТ. .....................................................................23
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДО ЗМІСТОВНОГО МОДУЛЮ 3.............27
Змістовний модуль4. ЗАКОНОДАВСТВО УНР ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ,

УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ, УНР ДИРЕКТОРІЇ, ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ
НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ,
РАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ 1917 – 1922р...........................................................29
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДО ЗМІСТОВНОГО МОДУЛЮ 4............40
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ....................................................................................42
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДО ЗАЛІКІВ ТА ЕКЗАМЕНІВ..................58

.
ЮРИДИЧНІ ВИЗНАЧЕННЯ, ПРАВИЛА ТА ТЕРМІНИ………….……..64
3
Вступ
Історія права України вивчає зміни типів, форм права, правових систем,
систем окремих галузей права в історії нашої країни. Метою вивчення
дисципліни є засвоєння глибоких і тривалих знань студентами про
закономірності історичного процесу виникнення і розвитку права, зміни його
типів і форм, його ролі і місцю у визначенні історичні періоди.
Як одна з основних теоретико-історичних дисциплін історія права України
складає важливу частку всієї системи юридичних наук, формує основу правової
культури і правового мислення студента. Послідовне засвоєння цієї дисципліни
є важливим елементом підготовки студентів до вивчення і засвоєння галузевих
і спеціальних юридичних дисциплін.
Вивчення історії права України основане на аналізі конкретного процесу
еволюції права країни, виявлення їх закономірностей і відмінних рис розвитку,
причини зміни форм і елементів формування правової системи. Основою
вивчення права минулих часів є джерела права, історичні документи і інші
письмові свідчення. Найбільш важлива роль серед яких належить пам’ятникам
права, що вивчають формі уставів, судебників, привілеїв, статутів, ординацій,
універсалів, законів, конституцій тощо.
Історія права України має не тільки професійно-освітнє значення, але і
методичне та практичне, оскільки випрацьовує у студентів погляд на право як
на динамічний організм, який розвивається у тісному зв’язку з реальністю,
випрацьовує здібності до узагальнення і аналізу конкретно-історичного
матеріалу, навчає формувати наукові висновки.
Вивчання дисципліни безпосередньо впливає на формування наукового
світогляду, допомагає визначити і використати закономірності громадського
розвитку, досвід відзначеної юриспруденції в своїй майбутній професійній
діяльності, закладає основу правової культури юристів.
Навчальний процес складається з лекцій, семінарських занять і
самостійної роботи студентів під керівництвом викладача.
На лекціях студенти займаються в основному науково-теоретичними і
конкретно-історичними положеннями дисципліни, проблемними питаннями
теми, отримують рекомендації по самостійній роботі над вивченням матеріали.
Засвоєння навчального курсу передбачає систематичну самостійну роботу
студентів при підготовці до семінарських занять, розробці рефератів і
доповідей, виконання контрольних робіт по визначеній тематиці
Важливим методом вивчення дисципліни є самостійна робота студентів,
яке має наступні форми:
 Робота над першоджерелами права історичними документами

енциклопедичними довідниками;
 Робота по виконанню рефератів і контрольних робіт;
 Робота по підготовці до заліків та екзаменів;
4
Участь в роботі студентських наукових гуртках та студентських наукових
конференціях
Успіх навчання студентів залежить від і старанної підготовки до семінарів,

заліків та іспитів, самостійної роботи у фондах бібліотек.
5
Система контролю знань
Дисципліна викладається за кредитно-модульною системою організації

навчального процесу (КМСОНП).
Дана система запроваджується з метою удосконалення системи контролю
якості знань студентів, сприяння формування системних та систематичних
знань, ритмічної самостійної роботи впродовж семестру, підвищення
об’єктивності оцінювання знань та адаптації до вимог, визначених
Європейською системою залікових кредитів (ECTS).
Оцінювання знань студентів повинно сприяти реалізації низки завдань,
зокрема:
 підвищення мотивації студентів до системного навчання впродовж
семестру та навчального року, переорієнтація їх цілей з отримання позитивної
оцінки на формування системних, стійких знань, умінь та навичок;
 відповідність переліку, форм, та змісту контрольних заходів вимогам
КМСОНП;
 відкритість контролю, яка базується на ознайомленні студентів на початку
вивчення дисципліни переліком, формами та змістом контрольних завдань,
критеріями та порядком їх оцінювання;
 подолання елементів суб’єктивізму при оцінюванні знань, що
забезпечується виконанням індивідуальних завдань із застосуванням модульної
системи оцінювання, іспиту;
 розширення можливостей для всебічного розкриття здібностей студентів,
розвитку їх творчого мислення, та підвищення ефективності навчального
процесу.
Ця дисципліна вивчається протягом одного семестру та складається з двох
змістовних модулів (ЗМ). По завершенню курсу студенти в першому семестрі
складають іспит.
Оцінювання знань студентів здійснюється шляхом виконання індивідуальних
завдань, які включають поточний (модульний ЗМ1, ЗМ2), підсумковий (КПМ)
та семестровий (СК) контроль.
Результати контрольних завдань оцінюються за 100-бальною системою.
За результатами оцінювання змістовного модуля студентам виставляються
бали.
Максимальна кількість балів, що може набрати студент у першому семестрі за
один ЗМ дорівнює 30-ти балам. За два змістовних модулі студент може
одержати максимум 60 балів (по 30 за кожний ЗМ), які додаються до наступних
максимально можливих 40 балів, що одержуються ним за комплексний
підсумковий модуль (іспит) (КПМ).
Результати кожної форми контролю оцінюються, як правило, за 100-бальною
шкалою
Параметри Змістовний Змістовний Комплексний Разом

6
модуль 1 модуль2 підсумковий (підсумкова
(ЗМ1) (ЗМ2) модуль (КПМ) оцінка (СК))
Шкала 100 100 40 100
Вагові коефіцієнти K1=0,3 K2=0,3 K3=1 -
Оцінка в балах 0-100 0-100 0-40 0-100
і мають такі складові:
 поточний контроль (ЗМ1,ЗМ2, k1=k2=0,3):

 усна відповідь – до 20 балів (до 5 балів на кожному семінарському
занятті);
 доповнення – до 10 балів (до 2-3 бали на кожному семінарському занятті);
 виконання домашніх індівідуальних завдань – 20 балів (до 10 балів за
кожне з двох домашніх індівідуальних завдань);
 виконання завдань проміжного залікового модуля – до 50 балів (1 бал за
кожну вірну відповідь тестового завдання), проводиться на останній лекції
змістовного модуля;
 підсумковий контроль (КПМ, k3=1):

- до 40 балів (до 10 балів за кожну вірну відповідь письмового
екзамінаційного завдання). На екзамен виносяться вузлові питання, типові і
комплексні задачі, що потребують творчої відповіді та вміння синтезитувати
отримані знання і застосувати їх при вирішенні практичних завдань;
 оцінка семестрового контролю (підсумкова оцінка (СК)) розраховується за
формулою):
CK = k1 * ЗМ1 (Оцінка в балах)+ k2 * ЗМ2 (Оцінка в балах) + k3 * КМП (Оцінка в балах)
У випадку відсутності студента на лекції або семінарському занятті він

зобо’язаний відпрацювати пропущене заняття через усне опитування в поза
аудиторний час (час консультацій викладача), або відпрацювати пропущене
заняття шляхом написання реферату на тему, задану викладачем (але не більше
половини від загальної кількості лекцій та семінарських занять).
Невідпрацьовані заняття вважаються незданими і за них не нараховується
рцінка в балах.
Таким чином, за цю дисципліну студентом може бути отримано
максимально 100 балів. У підсумку, оцінені за 100-бальною системою, знання
студента відображаються у заліковій книжці , за шкалою оцінювання, що
наведено нижче. Підсумкова оцінка з дисципліни в балах (шкала Київського
національного університету (КНУ) імені Тараса Шевченка) переводиться у
чотирибальну (національну) шкалу та оцінку за шкалою ECTS.
7
Шкала оцінювання
За шкалою
університету Оцінка за національною шкалою та
Оцінка за шкалою ECTS
100-бальн. шкалою університету
Система
90-100 відмінно 5 А відмінно
85-89 В дуже добре
добре 4
75-84 С добре
65-74 D задовільно
задовільно 3
60-64 E задовільно (достатньо)
FX (незадовільно з
0-59 незадовільно 2 можливістю повторного
складання
8
Тематичний план дисципліни
Кількість годин
№ теми
Самостій
Назва теми Лекції Семінар на
и робота
учня
Змістовний модуль І
Джерела та основні риси рабовласницького,ранньофеодального та станово
– представницького права в Україні
1 Предмет, метод та завдання курсу „Історія 1
права України”
2 Рабовласницьке право на території 2
Північного Причорномор’я і Приазов’я
(середина І тис.до.н.е. – V ст.н.е.)
3 Становлення права у східних слов’ян. Право 2 4 9
Київської Русі IX – XIV ст.
4 Право на території Південно-Західної Русі в 2
період політичної роздробленості. Правові
інститути Галицько-Волинського князівства
(XIII – пер.пол. XIV ст.)
5 Право та система судочинства на українських 2 4 9
землях Великого князівства Литовського,
Польського королівства і Речі Посполитої.
Модульна робота І 1
Всього за змістовим модулем I 10 8 18

Змістовний модуль № 2
Джерела та основні риси козацького права. Право Гетьманської України
6 Право козацько-гетьмансьокої др.пол. XVII – 4 4 9
XVIII ст.
7 Кодифікація українського права XVIII – 5 4 9
пер.пол.XIXст. та його основні риси
Модульна контрольна робота №2 1
Всього за змістовним модулем№2 10 8 18
Змістовний модуль №3
Джерела права та законодавство імперського періоду
кінець XVIII – початок ХХ ст.ст.
8 Право України в др.пол. XIXст. Буржуазні 4 4 9
реформи 60-70х років в Росії та їх вплив на
суспільний і державний лад України
9. Джерела та основні риси права на 3 4 9
західноукраїнських землях в складі
австрійської монархії др. пол. XVIII – поч.
XX ст.
Модульна контрольна робота 1
Всього за змістовним модулем №3 8 8 18
9
Змістовний модуль №4
Джерела права та законодавство України в
постреволюційний період 1917 – 1996 р.р.
10 Право в період державотворчих пошуків в 4 4 9
1917- 1922рр. Правові інститути УНР,
Гетьманату П. Скоропадського. Директорії.
ЗУНР, Радянської України 1917 – 1922 рр.
11 Радянське право України 1917 – початок 90х 8 18 30
роківXXст. Розпад СРСР та відродження
незалежної держави України. Шляхи її
розбудови.
Модульна контрольна робота 1
Всього за змістовим модулем №4 13 22 39
Всього годин 180, з них 41 46 93
10
Лекція 1. Предмет, метод та завдання курсу „Історія права України”
Поняття предмету, методи дослідження та завдання вивчення курсу

„Історія права України” в системі суспільних, зокрема юридичних наук, її
зв’язок з теорією держави і права та іншими галузями правознавства. Зв’язок
правознавства з українознавством, загальною історією українського народу. І
Періодизація історії права України. Основні навчальні та наукові джерела
історії права України.
Основні навчальні та наукові джерела історії права України. Критичний
аналіз наукової й учбової літератури. Критика фальсифікацій історії права
українського народу.
Лекція 2. Рабовласницьке право на території

Північного Причорномор’я і Приазов’я
(середина І тис. до н. е. – V ст. н. е.)
Джерела та основні риси рабовласницького права. Історичне значення

рабовласницьких держав Північного Причорномор’я для процесу виникнення
державності і права у східних слов’ян.
Виникнення і розвиток Скіфської рабовласницької держави (VII ст. до н.
е. – ІІІ ст. н. е.) та державний лад. Грецька колонізація Причорномор’я. Античні
міста-держави: Ольвія, Херсонес, Пантікапей, Тіра та інші. Виникнення і
розвиток Боспорського царства (VII ст. н. е. – VI ст. н. е.), його державний лад.
Монархія та республіка – політичні форми перших рабовласницьких держав на
території України.
Лекція 3. Становлення права у східних слов’ян.

Право Київської Русі
Виникнення давньоруської держави з центром у Києві. Формування її
території. Терії походження Київської Русі і наукова неспроможність
норманської теорії та політичної доктрини пантюркизму.
Правові форми ранньофеодальних відносин. Формування феодального
землеволодіння. Полюддя . Клас феодалів: великі київські князі, бояри.
Великокнязівській домен, володіння місцевих князів, боярсько-
дружинські землеволодіння. Феодальний двір. Система сюзеренітету,
васалітету. Духовенство і церковне землеволодіння. Вільні селяни-общинники.
Правове становище окремих груп залежного населення. Смерди. Рядозичи.
Закупи. Ізгої. Челядь і холопи. Міське населення: міська аристократія (князі,
бояри, вище духовенство, купці) і міські низи (ремісники, дрібні торговці,
рядове духовенство).
11
Джерела давньоруського права: норми звичаєвого права; русько-
візантійські договори; князівське законодавство: грамоти, устави і уроки;
церковні статути: статут князя Володимира Святославовича про десятини, суди
і людей церковних, статут князя Ярослава про церковні суди; іноземні пам’ятки
права. Руське правда – визначна пам’ятка права Київської Русі, її списки та
редакції. Державне право. Характерні риси ранньофеодальної монархії,
побудованої на принципі сюзеренітету – васалітету. Центральні органи влади й
управління: великий київський князь, рада при великому князі, народні збори
(віче), феодальні з’їзди (снеми). Місцеві князі. Становлення княжої
адміністрації. Адміністративно-фінансові реформи перших київських князів.
Десяткова система управління: тисяцькі, соцькі, десяцькі. Двірсько-вотчинна
система управління. Посадники, намісники, волостелі, тіуни, старости та інші
представники адміністрації. Сільська територіальна общинна(верв)- орган
місцевого селянського самоврядування . Судові органи. Церковна організація і
юрисдикція.
Цивільне право. Поняття і види злочинів. Мета і система покарань.
Судочинство. Судові дії. Розправа. Гоніння слідом. Вирок. Види доказів.
Семінарське заняття №1 (4 год)

Руська Правда – джерело ранньофеодального права
Київської Русі IX-XIV ст. ст.
1. Джерела права Київської Русі:

a) звичаєве право;
б) політичні та торгівельні угоди князів з іноземними державами;
в) князівські устави, уроки та грамоти;
г) рецепція візантійського права;
д) церковні Устави великих Київських князів;
2. Збірники давньоруського законодавства X – XIV ст.
3. Основні риси цивільного права:
а) право власності;
б) право зобов’язань (основні види договорів, їх зміст та оформлення);
в) сімейно-шлюбне право;
г) право спадщини.
4. Загальні риси кримінального, карного права:
а) поняття і види злочинів;
б) мета і система покарань
5. Судовий процес Київської Русі
Завдання для самостійної роботи:

Руська Правда – збірник ранньофеодального права Київської Русі. Її структура,
зміст та історичне значення.
12
Спеціальна література
1. Российское законодательства X-XX веков. В девяти томах. Том I.

Законодательство Древней Руси.-М., 1984.
2. Енциклопедія украінознавства. У двох томах.- Т.I/II. – Мюнхен – Нью
Йорк. 1994
3. Лащенко Р. Лекції по історії українського права. Княжа доба. – Прага, 1923
4. Толочко А.П. Князь в Древней Руси: власть, собственность, идеология.- К..
Наукова думка. 1992 – С. 13-54.
5. Хачатуров Р.Л. Становление права (На материале Киевской Руси). –
Тбилиси, 1998.- С. 36, 44-56. 158-204.
6. Юшков С.В. «Русская правда» Происхождение, источники, её значение. –
М., 1950
Лекція 4. Право на території Південно-Західної Русі в період політичної

в період політичної роздробленості.
Правові інститути Галицько-Волинського князівства
(XIII – пер. пол. XIV ст.)
Державно-правові ознаки феодальної роздробленості. Зростання

економічного та політичного значення місцевих феодальних центрів, розпад
Київської Русі на окремі феодальні князівства. Київське князівство,
Володимирське князівство: особливості правового розвитку. Подальша
диференціація соціальних класів. Зростання ролі міст. Давньоруська держава
цього періоду, як своєрідна феодальна федерація. Система дуумвірату.
Заснування в окремих князівствах особистих династій. Зміна порядку займання
князівського стола. Зростання феодального адміністративного апарату. І
боротьба слов’янських племен проти полчищ Батия. Захоплення литовськими
князями Східної Волині, Поділля,Диївщини та Чернігово-Сіверщини.
Захоплення польськими феодалами Галицької землі. Закарпаття під владою
угорських феодалів. Буковина у складі Московського князівства.
Золота Орда, як воєнно-феодальна монархія та її відносини з південно-
руськими князівствами.
Пам’ятки права південно-руських князівств: правові звичаї, Руська
Правда, княжі грамоти, міжкнязівські угоди, польсько-литовське
законодавство. Загальна характеристика суспільно-політичного устрою і права
князівств в період феодальної роздробленності.
Галицько-Волинська земля – центр об’єднання земель південно-західної
Русі. Правовий устрій Галицько-Волинської держави, як спадкоємниці
Київської Русі. Особливості її державно-правового розвитку. Найвідоміші
пам’яткипрва галицько-волинської землі.
13
Лекція 5. Право та система судочинства на украінських землях
Великого князівства Литовського, Польського королівства і
Речі Посполитої.
Джерела права. Звичаєве право. Руська Правда. Міждержавні і міжнародні

договори. Привілеї та їх класифікація. Земські уставні грамоти. Судебник
Казимира 1468 р. Литовські статті 1529,1566,1588рр. Пам’ятки магдебурського
права Б. Троїцького. Канонічне (церковне) право. Польське законодавство.
Вислицький статут 1347 р., Вартський статут 1420-1423 рр., Статут Ласького
1505 р., постанови сейму (конституції), артикули Генріха Вапуа 1573р.. І
державне право. Характеристика правового положення окремих станів
(феодалів, міщан, селян, козацтва). Права, привілеї, обов’язки. Жалована
грамота 1457 р. Устави на волоки 1557 р. Ординація Війська Запорізького
реєстрового 1638 р.
Основні риси цивільного і кримінального права. Право власності. Види
феодального землеволодіння. Зобов’язальне право: види договорів, форма і
порядок їх укладання. Сімейне право. Спадкове право: спадкування за законом,
заповітом і на основі звичаю. Система злочинів і покарань. Судовий процес.
Семінарське заняття №2 (4 год.)

Литовський статут – збірник феодального законодавства в Україні XVI-
пер. пол. XIX ст.
1. Характеристика джерел права:

а) звичаєве право;
б) міждержавні та міжнародні договори;
в) уставні земські грамоти;
г) королівські та князівські привілеї;
д) збірники та статути
2. Литовські статути 1529, 1566, та 1588 рр., їх структура, зміст та історичне
значення.
3. Основні риси цивільного права України за Литовськими Статутами та

іншим литовсько-руським законодавством:
а) речове право;
б) право зобов’язать;
в) родинне право,
г) сервітути.
4. Становлення українського кримінального права.
а) поняття та види злочинів;
б) мета і система покарань
14
5. Характеристика судочинства України за звичаєвим правом та литовсько-
руським законодавством.

Статут Великого князівства Литовського, його джерела, структура та зміст.
1. Губрик А. О. Копні суди на українських землях у XIV – XVI ст.

2. Акты, относящиеся к истории Западной России. Т.1.-СП6., 1846.
3. Джерела права до історії України-Русі. Ч.З. Львів, 1897.
4. Сматут Вяликаго княства Літоуского 1588г. Тэксты. Даведник .
Каментарьіі. Мінск, 1989,-С.-П. 348 ,548, 562-563.
5. Судебник Каземира (1468г.). Вильнюс, 1967.-С. 26-35.
6. Законодательные акты Великого княжества Литовского XV-XVI вв.
Ленинград, 1936.
7. Шабульдо Ф. М. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества
Литовского. –К.,1987.
8. Пащенко Р. Лекції з історії українського права. Литовсько-руська доба. П.
1925р.
9. Чубатмй М. Огляд історії Українського Права. М., 1996р.
15
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДО ЗМІСТОВНОГО МОДУЛЮ 1
1. Предмет курсу, методологія та періодизація історії права України.

2. Історіографія історії права України.
3. Джерела та основні риси права рабовласницьких держав на території
України VII ст. до н.е. – IV ст. н.е.
4. Джерела права Київської Русі IX – XIV ст.ст.
5. Джерела права Литовсько-Руської держави XIV – XVI ст.ст.
6. Джерела права Гетьманської України др. пол. XVII – XVIII ст.ст.
7. Джерела права та законодавство України в складі Речі Посполитої др. пол.
XVI – XVIII ст.ст.
8. Джерела права Галичини в складі Королівства Польського др. пол. XIV – др.
пол. XVI ст.ст.
9. Основні риси цивільного права Княжої доби IX – XIV ст.ст.
10.Загальні риси карного, кримінального права Княжої доби IX – XIV ст.ст.
11.Характерні риси та особливості судового процесу Княжої доби IX – XIV
ст.ст.
12. Основні риси цивільного права Литовсько-Руської доби XIV – XVI ст.ст.
13.Становлення українського кримінального права в Литовсько-Руську добу
XIV – XVI ст.ст.
14.Характеристика судочинства Литовсько-Руської доби XIV – XVI ст.ст.
15.Руська Правда, її структура, загальний зміст та історичне значення.
16.Судебник Казиміра 1468 року, його структура, загальний зміст та історичне
значення.
17.Устава на волоки 1557 року, причини її прийняття, структура та загальний
зміст.
18.Статут Великого князівства Литовського 1588 року, його структура,
загальний зміст та історичне значення.
16
Лекція 6. Право козацько-гетманської держави
др. пол. XVII-XVIII ст.
Джерела права. Міжнародні міждержавні договори. Договори гетьманів із

іноземними державами. Гетьманські статті. Заснування норм звичаєвого
(козацького) прва. Договірні статті. Нормативні акти гетьманської влади:
гетьманські універсали, ордера, інструкції, листи, декрети, грамоти. Джерела
польсько-литовського походження. Третій Литовський статут 1588 р. Збірники
магдебурзького права. Зерцало саксонів М. Яскера 1536 р. Право цивільне
хельминське 1584 р. Порядок прав цивільних магдебурзьких Б. Троїцького 1559
р. Артикули права магдебурзького Я. Кірштейна 1557 р. Короткий покажчик до
книги „Порядок”. Збірники церковного права. Царське законодавство, як
джерело права на Україні.
Державне право. Правове становище соціальних груп. Збільшення
старшинсько-шляхетсько та монастирського землеволодіння.гетьманські
пожалування у „вічність” за службу та „на ранг”. Поширення на Україну
„грамоти на права, вольности и приемущества русского дворянства” та Табеля
про ранги. Обмеження права переходів селян, гетьманські універсали 1706,
1721, 1727, 1760 рр. Царський указ 1783 р. про заборону селянам залишати
феодалів. Розповсюдження дії Духовного регламенту та штатного розкладу
1764 р. Секулярізація монастирських маєтків в Україні 1786 р.
Адміністративно-територіальний поділ на полки, сотні, і курені.
Загальновійськова рада. Рада генеральної старшини. Гетьман. Наказний
гетьман. Генеральний уряд. Полкові уряди: полковник та полкова рада.
Сотенний уряд: сотник та його помічник. Місцеве управління: виборні міські
старшини та сільські отамани. Міське самоврядування: магістрати та ратуші,
організація управління Запорізької Січі.
Органи самодержавного управління Україною, Гетьманщиною:
Посольский приказ, Малоросійський приказ 1663 р., Колегія іноземних справ,
Сенат, перша Малоросійська колегія (1722 – 1724 рр.), правління гетьманського
уряду (1734 – 1750). Остаточне скасування гетьманської влади у 1764 р.
Встановлення посади генерал-губернатора і відновлення Другої Малоросійської
колегії (1764- 1786) . ліквідація козацьких полків на Слобідській Україні та
Лівобережжі (1765- 1783), Запорізькій Січі та її паланок (1775). поширення
загальноросійської системи управління. Введення у 1782 – 1785 рр.
Губернського поділу відповідно до російського „Учреждения о губерниях”
1775 р. Створення у 1782 р. Київського, Черніговського, Новгород-Сіверського,
Харківського і Катеринославського намісництв з повітами. Організація у 1796
р. Малоросійської губернії. Заснування Задунайської Січі (1775 – 1828 рр.).
Основні риси цивільного і крімінального прва. Право власності. Два різновиди
феодальної власності на землю – вотчина і держання. Рангові землі.
„ Генеральне слідствіє по маєтності” Д. Апостола 1729 – 1730 рр. Генеральне
17
межування за царським маніфестом 1765 р. та урядової інструкції 1766 р.
„ Займанщина”.
Новий зміст подвірного землекористування. Зобов’язальне право.
Розвиток зобов’язань, що випливали з договорів та із заподіяння шкоди.
Сімейне – шлюбне право. Право спадщини за заповітом та за законом.
Принципи розвитку кримінального права. Види злочинів і система покарань.
Організація судів. Період козацьких судів. Судова реформа 1760 – 1763
рр. Земські , міські та підкомормські суди. Адміністративно-судова організація
управління Запопізької Січі.
Зміни у процесуальному праві. Обвинувальне – змагальний та слідчий
(інквізіційний) форми процесу.
Семінарське заняття №3 (4 год.)

Джерела права та законодавство Гетьманської України др. пол. XVII-
XVIII ст.ст.
1. Юридичне оформлення входження Гетьманської України до складу

Московської держави:
а) Рішення Земського Собору від 1 жовтня 1653 р.;
б) Постанова Переяславської Ради від 8 січня 1654 р.;
в) „Березневі статті” та жалувані царські грамоти 1654р.;
г) Договори про Андрусівське перемир’я 1667 р. та „Вічний мир” 1686;
2. Правовий статус Гетьманської Украіни в складі Російської держави др. пол.
XVII-XVIII ст.ст.
3. Характеристика джерел права:
а) звичаєвого (козацького) права;
б) нормативних актів автономної влади;
в) законодавства литовсько-русьокго та польського походження;
г) номативних актів царської влади;
д) церковного права;
4. Державне право Гетьманської України.
5. Зміни в українському цивільному праві в Гетманській Україні.
6. Основні риси Кримінального права Гетьманщини.
7. Характер та особливості судового процесу:
а) Козацьке судочинство (інструкція судам 1730);
б) Копне (громадське) судочинство;
в) Станове судочинство (судова реформа 1760-1763)

Юридичне оформлення прийняття Гетьманської України до складу
Московської Держави. „Березневі статті” та гетьмансько – царські договори др.
пол. 17 – поч. 18 ст.ст.
18
Спеціальна література.
1. Акты относящиеся к истории Западной России. Т.1.-СПб., 1846

2. Джерела права до історії України-Русі. Ч.З.Львів, 1897.
3. Статут Вялікаїокняства Літрускаго 1588 г. Тэксты. Доведник. Каментарьіі.-
Минск 1989 348/548, 563-563.
4. Судебник Казимир (1468г.) –Вильнюс. 1967.-С. 26-35.
5. Законодательные акты Великого княжества Литовского XV_XVI в. –
Ленинград.
6. Шабудько Ф.М. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества
Литовского.-К 1987.
7. Лащенко Р. Лекції з історії українського права Литовсько-Руська доба. П.
1925р.
8. Чубатий М. Огляд історії Українського Права. М, 1996.
Лекція 7. Кодифікація українського права

XVIII – пер. пол. XIX ст. та його основні риси.
Кодифікація українського права. Права, за якими судиться малоросійський

народ 1743 р. Суд і розправа в правах малоросійських 1750 р. Ф. Чуйкевича.
Книга Статут та інші права малоросійські 1764 р. В. Кондратьева. Екстракт
малоросійських прав 1767 р. Екстракт із указів, інструкцій і настанов Сенату
1786р.
Правове становище українських земель у складі Російської імперії. Поділ
на губернії: на Лівобережжі – Полтавська, Слобідсько-Українська (з 1835
Харківська) і Чернігівська; на правобережжі – Волинська, Київська і
Подільська; на півдні – Катеринославська, Таврійська і Херсонська. Генерал-
губернаторства: Малоросійське (лівобережні губернії), Київське
(правобережні), Новоросійсько-Беарабське (південні губернії). Галичина,
Буковина і Закарпаття у складі Австрійської імперії.
Джерела права: царське законодавство, Литовський статут видання 1811 р.,
Збірки магдебурзького права, звичай, указ практика. Кодифікація місцевого
права України. „Звод місцевих законів губерній і областей, приєднаних від
Полщі”.
Зібрання малоросійських прав 1807 р. звід місцевих законів західних
губерній (губерній Правобережної України і Білорусі) 1837 р. Повне зібрання
законівРосійської імперії 1830 р. Звід законів Російської імперії 1833 та 1842
рр. Відміна дії норм магдебурзького права та Литовського статуту і поширення
в 1840 – 1842 рр. на Україну загальноімперською цивільного та кримінального
законодавства.Специфіка застсування загальноімперського законодавства на
19
Україні. Уложення про покарання кримінальне і виправне 1845 р. сільський
судовий статут 1939 р.
Указ 1835 р. „ О Малороссийских чинах, дающих право на действительное
или потомственное дворянство”. Указ 1831 р. „О разборе шляхты в западных
губерниях и об устройстве сего рода людей”. Закон 1827 р. о праве дворян
створювати ремісниче виробництво, фабрики і заводи. Надання пільг
російському дворянству, яке проживало в Україні. Духовенство. Міське
населення (міські обивателі). Купці. Почесні громадяни. Міщани. Цехові і
робочі люди. Кріпосні селяни. Панщина – основний обов’язок кріпаків. Урочна
система. Місячина. Державні селяни. Військові поселення. Реформа управління
державними селянами 1837-1841 рр.
Основні риси права: цивільного, сімейно-шлюбного, спадкового,
кримінального, процесуального.
Семінарське заняття №4 (4 год)

Кодифікація права України XVIII-пер. пол. XIX ст. ст.
1. Причини та наслідки перших кодифікаційних робіт у XVII ст.

2. Процес короткий приказний 1734р., його зміст та значення.
3. Права, по яким судиться Малоросійський народ 1743 р., його джерела,
структура, зміст та історичне значення.
4. Суд і розправа в правах Малоросійських 1750 р. Структура. Зміст та
значення.
***
1. Кодифікація права у першій половині XIX ст.
а) Зібрання малоросійських прав 1807 р. – перший український цівільний
кодекс;
б) „Литовський Статут” 1811 р., його джерела, структура та значення;
в) Звід місцевих законів західних губерній 1837 р., його структура та зміст.
2. Звід законів Російської імперії редакції 1842 р.. його структура, зміст та
особливості дії в Україні.
3. Уложення про покарання кримінальні та виправні 1845 р.
4. Кодифікація права в Східній Галичині, Буковині та Закарпатті в складі
Австро-Угорської імперії др. пол. XVІІІ-XIX ст.ст.

„ Права за якими судиться малоросійський народ” - пам’ятка кодифікації
українського права пер. пол. 18 ст.
20
1. Кульчицький В.С, Джерела права в Галичині з часів австрайського панування
(1772-1918) //проблеми правознавства – К., 1971. – Вип. 79. –С. 2.
2. Месяц В. Д. История кодификации права на Украине в первой
половинеXVIII в. К., 1963, Изд. ВИНИТИ, М., 1964.
3. Пашук А. Й. Суд і судочинствона Лівобережній Україні в XVII – XVIII ст.ст.
Львів 1967.
4. Собрание малороссийских прав 1807 г. – К., 1992.
5. Ткач Л. П. Історія кодифікаціїдореволюційного права України – К.: Вид КДУ
1988.
6. Российское законодательство X – XX в. в., Тб, - 1989
21
1. Джерела та основні риси права Запорізької Січі XVI – XVIII ст.ст.
2. Кодифікація права у Великому князівстві Литовському др. пол. XV – пер.
пол. XVI ст.ст, її причини та наслідки.
3. Кодифікація права в Україні в пер. пол. XVIII ст., її причини та наслідки.
4. Кодифікація права в Україні в др. пол. XVIII ст., її причини та наслідки.
5. Кодифікація права в Україні в пер. пол. XIX ст., її причини та наслідки.
7. Становлення українського кримінального права в Литовсько-Руську добу
8. Характеристика судочинства Литовсько-Руської доби XIV – XVI ст.ст.
9. Основні риси цивільного права Гетьманської України др. пол. XVII – XVIII
ст.ст.
10.Основні риси кримінального (карного) права Гетьманської України др. пол.
XVII – XVIII ст.ст.
11.Характер та особливості судового процесу Гетьманської України др. пол.
12.Сервітутне право Гетьманської України; його поняття та види.
13.Особливості судочинства в українських копних судах XV – XVIII ст.ст.
14.Особливості інквізиційного, карного судочинства (скрутинія) в Україні XV –
XVIII ст.ст.
15.Інструкція судам 1730 року, її загальний зміст та значення.
16.Права цивільні магдебурські – їх структура та загальний зміст.
17.Процес Короткий Приказний 1734 р., його структура та загальний зміст.
18.Права по яким судиться малоросійський народ 1743 р., їх структура та
загальний зміст.
19.Суд і росправа в правах малоросійських 1750 р., його структура та загальний
зміст.
20.Зібрання малоросійських прав 1807 р., їх структура та загальний зміст.
21.Звід законів західних губерній 1837р., його структура та загальний зміст.
22.Книга Статут та інші права Малоросійські 1764 р., її структура та загальний
зміст.
23.Екстракт малоросійських прав 1767 р. та Екстракт із указів, інституцій та
установ 1786 р., їх загальний зміст та характерні відмінності.
22
Лекція 8. Джерела права та законодавства України в складі Російської
Імперії друга пол. XIX - поч. XX ст.
Джерела права. Оновлення зводу законів Російської імперії. Судова

практика Сенату. Фабричні закони. Судові статути 1864 р. Статут про
покарання, які накладаються мировими суддями 1865 р. Уложення про
покарання кримінальні і виправні 1866 і 1885 р. Військовий статут про
покарання 1875 р. Військово-морський статут про покарання 1886 р.
Положення про заходи по охороні державного порядку та громадського спокою
від 14 серпня 1881 р. та інші репресивні заходи адміністративно-поліційних
органів на Україні.
Правова основа селянської реформи 1861 р. Специфіка реалізації реформи
в Правобережній Україні. Порядок проведення селянської реформи 1861 р. в
Україні та її антинародний характер. Зміни у сословному статусі селян на
„вільних сільських обивателів”. Поширення селянської реформи на удільних та
державних селян, дворових людей та селян дрібнопомісних власників.
Національний склад дворянства та посилення його сословно-адміністративної
ролі. Дві верстви дворян-поміщиків у переформений період. Правове
положення фабрично-заводських робітників. Буржуазія: промислова й
торгівельна. Протекціоністська політика царату.
Буржуазне реформаторство 60-70 рр. Контрреформи 80-90 рр. реоганізація
центрального державного управління. Адміністративно-територіальний поділ.
Система державного управління в Україні. Утворення нових генерал-
губернаторств. Розширення повноважень генерал-губернаторів і губернаторів в
Україні. Положення про заходи по охороні державного порядку і громадського
спокою 1881 р. положення про воєнне становище 1892 р. закон про земських
дільничих начальників 1889 р. розширення компетенції органів поліції
тажандармерії. Апарат губернського і повітового державного управління.
Волостні установи. Селянська община.
Формування всестанового місцевого самоврядування. Земська реформа в
Україні. Положенняпро губернські та повітові земські установи 1864 р.
Губернські та повітові земські збори та їх виконавчі органи: губернські та
повітові земські управи. Міське положення 1870 р. та його дія в Україні. Міські
думи як розпорядчі та міські управи як виконавчі органи. Система виборів
органів місцевого самоврядування та їх компетенція. Волосні та сільські органи
селянського самоврядування (сільські сходи та обраний ним сільський
староста, волосний сход і волосний старшина, вососний суд). Наступ царського
уряду на органи самоврядування. Положення про губернські і повітові земські
установи 1890 р. Нове міське положення 1892 р.
Судова реформа 1864 р. та її особливості проведення в Україні. Судові
статути від 20 листопада 1864 р. Проголошення демократичних принципів
судоустрою. Створення подвійної системи судів: мирові суди – одноособовий
23
мировий суддя, повітовий з’їзд мирових суддів і Сенат та загальні окружні
суди, судові палати і Сенат. Суд присяжних засидателів. Перебудова органів
прокуратури. Створення адвокатури. Адміністративно-судова контрреформа
1889 р.
Основні риси галузевого права. Розширення сфери застосування цивільного
права. Право власності. Закріплення капіталістичної власності. Зобов’язальне
право. Вексельне право. Охорона інтересів наймача. Право наслідування.
Сімейно-шлюбне право. Кримінальне право. Поняття та види злочинів. Мета та
система покарань. Основні риси судового процесупо цивільним та
кримінальним справам.
Семінарське заняття № 5
Джерела та основні риси права України в складі Російської імперії (друга
пол. XIX - поч. XX ст.)
1. Характеристика джерел права :

б) офіційне право.
2. Причини і наслідки загально-імперських кодифікаційних робіт (друга пол.
XIX - поч. XX ст.):
а) Звід законів Російської імперії редакції 1842р.,1857 р. ;
б) Уложення про покарання кримінальні та виправні 1845р., 1866 р., 1885 р.
3. Кодифікація права друга пол. XIX - поч. XX ст. :
а) Статут цивільного судочинства 1864р. ;
б) Статут кримінального судочинства 1864р. ;
в) Уложення кримінальне 1903р.
***
4. Характеристика основних галузей права друга пол. XIX - поч. XX ст. :
а) цивільного (право власності, зобовязальне право);
б) сімейно – шлюбного і спадкового;
в) кримінального;
г) цивільно-процесуального;
д) кримінально-процесуального.
5. Зміни у законодавстві в період Першої Світової війни.

Законодавчі акти судової реформи 1864 – 1865 р. р. та їх застосування в
Україні.
Загальне цивільне уложення Австрії 1811 р., порядок його прийняття,
24
Спеціальна література:
1. Архипов И. К истории Уложения о наказаниях 1845г. //Правоведение.–
1990.– Вып. 6.
2. Вовк О.Й. Дзейко Ж. О. Котенко Т. В. Характеристика загальної частини
кримінального уложення 1903року // Право. Науковий вісник Ужгородського
нац. Університету – У., 2002 - №1
3. Виленский Б.В. Судебная реформа и контрреформа в Росии.
4. Воробейникова Т.У. Судебная реформа 1864 года. // Проблемы юридической
науки и правохранительной практики. – К., 1994
5. Коротких М.Г. Судебная реформа 1864 года в Росии. // Вопросы истории.–
1987.-№12
6. Нелін О.І. Про розвиток зобовязального права на Україні на початку XIX
cт. // Проблеми правознавства . – 1990 р. – Вип 51
7. Сидорчук М. О систематизации законодательства в Росии (1826 – 1832 гг.). //
Правоведение . – 1990 . – Вып 6.
8. Слодкин И.И. Очерки по истории русского уголовного права (пер. четв. XIX
в). – Л.,1961.
9. Чельцов – Бебутов М.А. Курс уголовно-процесуального права – СПб - 1995
10.Щербина П.Ф. Судебная реформа 1864 года на Правобережной Украине. –
Л.,1974
Лекція 9. Джерела та основні риси права на західноукраїнських землях в

складі Австрійської монархії другої половини XVIII –поч XX ст.
Порядок приєднання українських земель до складу абсолютної імперії

Габсбургів в другій половині ХVIII століття. Реформи імператриці Марії Терезії
та імператора Йосифа ІІ. Революція 1848 року та її значення для українських
земель Галичини, Буковини та Закарпаття. Утворення дуальної Австро-
Угорської монархії. Статус західноукраїнських земель у складі Австро-
Угорської держави у другій половині ХІХ століття – на початку ХХ століття.
Джерела права дореформенного періоду. Правові звичаї. Малопольський
та великопольський статути. Сеймові постанови королівські привілеї, едикти,
декрети, ординації. Збірники Магдебурзького права.
Джерела права проформенного періоду. Звичаєве право. Офіційне
законодавство: Імператорські патенти, дипломи, ординації, статути. Постанови
рейхстагів. Кодекси та уложення. Акти місцевого значення. Загально-державні
Конституційні акти Австрійської монархії та Австро-Угорської держави: 25
квітня 1848 р.; 4 березня 1849 р.; 26 лютого 1861 р.; 21 грудня 1867 р. Крайова
конституція Галичини 29 вересня 1850р.
Кодифікація кримінального права і судочинства. Кимінальне уложення
Терезії 1868р. Кимінальне уложення Йосифа ІІ 1787р. Кодифікація цивільного
25
права. Кодекс Терезії 1867р. Кодекс Йосифа ІІ 1887р. Введення цивільного
кодексу в Східній Галичині 1897р.
Загальне цивільне уложення Австрії 1811р. Нові редакції кримінального
кодексу 1852р. Кримінально - процесуальний кодекс 1853 року. Новий
кримінально - процесуальний кодекс 1873 року.
Основні риси цивільного права. Речове право. Володіння. Право
власності. Спадкове право. Спадкування за законом, заповітом і договором.
Право зобов’язань. Зобов’язання із порушення договорів та зобов’язання
із спричинення шкоди. Квазиделікти. Види договорів: дарування, зберігання,
позики, обміну, куплі – продажу, найму, товариства, подружнього дарування.
Авантюрні договори. Спадковий чинш. Сімейно – шлюбне право. Громадянська
угода. Оголошення шлюбу недійсним.
Кримінальне право та процес. Види злочинів. Злочини проти публічних
інтересів, злочини проти приватних інтересів. Система покарань. Смертна кара.
Тюремне заключення. Штрафи. Конфіскація майна. Судовий кримінальний та
цивільний процес. Військове судочинство.
Семінарське заняття №6(4 години)

Тема №6: Кодифікація права в Східній Галичині, Буковині та Закарпатті в
складі Австро – Угорської імперії др. пол. 18 – пер. пол. 20 ст.ст. (4 години).
1. Джерела права:
б) загально – державне законодавство;
в) законодавчі акти Галицького та Буковинських Крайових сеймів.
2. Особливості та наслідки кодифікаційних робіт в Україні:
а) цивільного права;
б) кримінального права.
3. Цивільне право:
а) право власності та право зобов’язань;
б) сімейно – шлюбне право;
в) спадкове право.
4. Кримінальне право, поняття злочинів, мета та система покарань.
5. Цивільно – процесуальне та кримінально – процесуальне право.

Загальне цивільне уложення Австрії 1811 року, порядок його прийняття,
Література:
1. Кульчицький В.С. Австрійська конституція 1849 р. і Крайова конституція для
Галичини 1850 р. // Вісник Львівського ун – ту. – Л., 1865.
26
2. Кульчицький В.С. Державний лад і право в Галичині в другій полловині 19 –
на початку 20 ст. – Л., 1865.
3. Кульчицький В.С Джерела права в Галичині за часів австрійського
панування. // Проблеми правознавства. – Л., 1971. – Вип. 19.
4. Кульчицький В.С. Про реформу виборчого закону до Галицького сейму на
поч. 20 ст. // Вісник Львівського ун – ту. – Л., 1971.
5. Невелюк О. Реформи Марії – Терезії та Йосифа. Література. Значення в
українській історії. // Студії політологічного центру „Генези”. – Л., 1996. - №1
6. Омельченко О.А. Всеобщая история государства и права: Учебник: В 2 т. –
М., 1998. – Т. 2.
7. Ткач А.П. Кодифікація дореволюційного права України. – К., 1968

1. Джерела права України в складі Російської імперії кін. XVIII – поч. XX ст.ст.
2. Джерела права Східної Галичини, Північної Буковини і Закарпаття в складі
Австро-Угорської монархії др. пол. XVIII – поч. XX ст.ст.
3. Джерела Магдебурського права в містах України XIV – XIX ст.ст.
4. Кодифікація загальнодержавного права в Російській імперії др. чверті XIX
ст., її причини та наслідки.
5. Кодифікація загальнодержавного права в Російській імперії др. пол. XIX –
поч. XX ст.ст., її причини та наслідки.
6. Кодифікація права в Східній Галичині, Буковині та Закарпатті в складі
Австрійської монархії др. пол. XVIII – пер. пол. XIX ст.ст., її причини та
наслідки.
7. Поняття власності в цивільному праві Російської імперії др. пол. XIX – поч.
XX ст.ст.
8. Поняття зобов’язань в цивільному праві Російської імперії др. пол. XIX –
поч. XX ст.ст.
9. Сімейно-шлюбне та спадкове право Російської імперії др. пол. XIX – поч.
XX ст.ст.
10.Кримінальне право Російської імперії др. пол. XIX – поч. XX ст.ст.
11.Пореформенний судовий процес в Російській імперії др. пол. XIX – поч. XX
ст.ст.
12.Зміни в цивільному та кримінальному законодавстві Російської імперії в
період Першої Світової війни (1914-1918р.р.).
13.Поняття власності та зобов’язань в цивільному праві Австрійської монархії
кін. XVIII – поч. XX ст.ст.
27
14.Сімейно-шлюбне та спадкове право Австрійської монархії кін. XVIII – поч.
XX ст.ст.
15.Кримінальне та кримінально-процесуальне право Австрійської монархії кін.
XVIII – поч. XX ст.ст.
16.Звід законів Російської імперії редакції 1842 року, його структура та
17.Уложення про покарання кримінальні та виправні 1845 р., його структура та
18.Статут про покарання, що накладаються мировими суддями 1865 р., його
структура та загальний зміст.
19.Статут цивільного судочинства 1864 р., його структура та загальний зміст.
20.Статут кримінального судочинства 1864 р., його структура та загальний
зміст.
21.Загальне цивільне уложення для спадкових земель Австрійської монархії
1811 р., його структура та загальний зміст.
22.Кримінальне уложення Терезії 1768 р., і Кримінальне уложення Йосипа; їх
загальний зміст та характерні відмінності.
23.Кримінальне уложення Російської імперії 1903 р., його структура та
24.Указ “Про доповнення деяких постанов діючих законів, які стосуються
селянського землеволодіння і землекористування “ 9 листопада 1906 року, його
зміст та значення.
28
Лекція 10 Право в період державотворчих пошуків в 1917- 1922р.р.
Правові інститути УHP,
Гетьманату П. Скропадського, Директорії, ЗУНР.
Утворення тимчасового уряду та його програмна декларація від 3 березня

1917р. Законодавство тимчасового уряду. Демократизація політичного життя.
Проект конституції Росії. Цивільне право. Правові заходи по стабілізації
економіки. Захист права власності. Посилення адміністративно-правових
методіврегулювання. Правове регулювання праці. Кримінальне законодавство.
Нормативні акти по демократизації каральної політики. Надзвичайна слідча
комісія. Посилення репресій і відхід від демократичних свобод.
Відновленнясмертної кари. Постанова про злочини проти державного порядку.
Перші законодавчі акти Центральної Ради.
Боротьба за національно – державне відродження України. Утворення
Центральної Ради на чолі з М. Грушевським та еволюція її юридичного статусу
7 березня 1917 р. Всеукраїнський національний конгрес (5-7 квітня 1917 р.).
Наказ від Центральної Ради від 5 травня 1917р. Підтримка Центральної ради з
боку всеукраїнського військового, селянського і робітничого з’їздів.
Українізація існуючої системи місцевого самоврядування і утворення
губернських, повітових та міських „ українських рад”. Перший Універсал
Центральної Ради від 10 (23) червня 1917р. Мала рада і Генеральний
Секретаріат. Переговори Петроградськими міністрами.другий універсал
центральної ради 3(16) липня 1917 р.
Взаємне визнання центральної ради тимчасового уряду. Статут вищого
управління України, затверджений Малою Радою 29 липня 1917 р. „ Тимчасова
інструкція Генеральному Секретаріату” Тимчасового уряду від 4 серпня 1917р.
Семінарське заняття №7
Пам’ятки державного права України в період відродження національної
державності 1917,1920р.р.
1. Законодавча діяльність Української Народної республіки (Центральної

ради)
2. Законодавство Української держави (Гетьманату П. Скоропадського).
3. Законодаство Директрії Української Народної республіки.
4. Законодавство Західноукраїнської Народної республіки
а) конституційні акти
б) соціально-економічне законодавство
29
Порівняльна характеристика земельного законодавства УНР, Української
держави та ЗУНР.
1.Винниченко В. Відродження нації. –К.-Відень,1920,1990

2.Гамрецькии ю. М. Універсали – визначальні віхи історії Центральної ради
//УІЖ.-/991.-№№8-9
3.Гунчак Т. Українська революція. Доументи1919-1921.-Нью йорк 1984
4.Дорошенко Д. Історія України. 1917-1923рр.-Т1. доба цетральної ради. –
Ужгород 1930. Див також надрук. В журн : „ березіль” (до 1991р..- прапор).-
1990.-№№11-12;. 1991.-№№11-12:.-1992.-№№1-2.
5. Енциклопедія українознавства в 2-х томах.-Мюнхен-нью-йорк,1949.-с 498-
512,647-648.
6. Конституційні акти України.1917-1920.невідомі конституції України-К.,1992
7. Копиленко М.,Копіленко О. Еволюція українського коституціоналізму (з
досвіду конституційного будівництва УНР та Української гетьманської
держави)//право України.-1992.№8.
8.Кульчицький В.С. Центральна Рада. Утворення УНР.// УЇЖ.- 1992№№5-6
9. Ю. Тищик Б. Й. Вівчаренко О.А. Західноукраїнська Народна
республіка.1918-1923рр. Коломия 1993.
Лекція 11 Радянське право України 1917 початок 90-х років XX ст.

Розпад СРСР та відродження незалежної держави Україна,
Шляхи її побудови.
Встановлення федеративних зв’язків з Радянською Росією. Особливості

державного устрою та права Донецько-Криворіжської радянської республіки,
Одеської радянської республіки та інщих аналогічних штучних державних
утворень радянського типу на території України. ІІ Всеукраїнській з’їзд Рад
(березень 1918 р.) та його рішення. Резолюція з’їзду „Про державний устрій”.
Державні зв’зки УСРР з РСФРР та іншими радянськими республіками.
Воєнно-політичний союз радянських республік. Декрет ВЦВК від 1 червня
1919 р. „ Про об’єднання радянських соціалістичних республік: Росії, України,
Литви, Латвії, Білорусі для боротьби зі світовим імперіалізмом”. Союзний
робітничо-селянський договір між УСРР та РСФСР (грудень 1920). Правова
природа взаємовідносин радянських республік в 1917-1922р.р.
Злом старої судової системи, постанова Народного Секретаріату
Радянської України від 4 січна 1918р. „ про введення Народного суду”.
Революційні трибунали. Декрет РНК УСРР від 19 лютого 1919 року про суд.
Тимчасове положення про народні суди та революційні трибунали УСРР від 20
лютого 1919р. Народні суди. Ради народних депутатів.
30
Джерела радянського права. Соціалістичн а пратворчість. Відношення до
дореволюційного права. Форми радянського законодавства. Перші декрети в
галузі цивільного,сімейного, трудового, земельного, кримінального права.
Декрети про націоналізацію власності, правове регулювання розподілу.
Продовольча і хлібна розверстка. Декрети Раднаркому УСРР „Про організацію
відділів записів актів громадянського стану”, „ про громадянський шлюб та
проведення книг актів громадянського стану”, „Про розлучення”, „Про
скасування спадкування”(лютий-березень 1919р.). Тимчасове положення про
соціалізацію землі (березень 1918 р.) Декрет ВУЦВК від 26 травня 1919р. „Про
соціалістичний землеустрій та про перхідні заходи до соціалістичного
землекористування”. Закон від 5 лютого 1920 р. „ Про землю”. Основні риси
кримінального та цивільно-процесуального права. Постанова НКЮ УСРР „ Про
введення в дію „Керівних засад з кримінального права РСФСР”. Поточне
законодавство. Інструкція НКЮ УСРР від 3 червня 1919р. „ Про судочинство”.
Зміни політичної системи. Оформлення диктатури РКП(б). Разгром
внутріпартійних опозицій. Доля некомкністичних партій. Судові процеси над
політичною опозицією 1920-х р. Реорганізація радянської системи. Державно-
правове положення України за Конституцією СРСР 1924 р. Внесення змін і
доповнень до Конституції України у 1925р. Нова Конституція республіки 1929
р. Формування адміністративно-командної системи управління. Всеукраїнський
з’їзд Рад. Структура та компетенція ВУЦВК, його Президії та РНК УСРР.
Положення про ВУЦВК від 12 жовтня 1924 р. Наказ про порядок роботи.
Президії ВУЦВК (липень 1926 р.). Положення про Раднарком УСРР від 12
жовтня 1924 р. Українська економічна рада. наркомати. постійне
представництво УСРР при уряді СРСР. реформа адміністративно-
територіального устрою України. Скорочення у 1922 р. кількостей губерній.
Скасування у 1923 р. волостей і повітів. Утворення районів. ліквідація у 1925 р.
губерній і створення округів. Перехід від чотирьохступеневої (губернія-повіт-
волость-село) до триступеневої (округ – район – село) системи управління.
Положення про губернські з’їзди Рад та губвиконкоми (1923 р.), про окружні
з’їзди Рад та окрвиконкоми (1923, 1925, 1928 р.р.), про районні з’їзди Рад і
райвиконкоми (1923, 1925, 1928, р.р.) про сільські Ради (1923, 1925, 1927р.р.).
Положення міські і селищні ради (1925, 1927 р.р.). Положення провиборчі
права та порядок проведення виборів (1924, 1925, р.р.) Реоганізація комнезамів.
Реформа збройних сил.
Перебудова юстиції та правоохоронних органів. Судова система.
Положення про судоустрій УСРР 1922, 1925 та 1929 р. р. Положення про
військові трибунали і військову прокуратуру. Організація державної
прокуратури. Утворення адвокатури, народні суди. Окружні , районнісуди.
Веховний суд УСРР. Судоустрій АМСРР. Дисциплінарні суди. Громадські
суди. Реорганізація ВУЧК. Утворення Державного політичного управління
(ДПУ). Доктрина „революційної законності” . Законодавства про права
громадян. Репресії 1920-х років. Боротьба радянської держави з церквою.
31
Розвиток та кодифікація законодавства радянської України. Посилення
ролі централізованого законодавчого регулювання і створення загальносоюзних
кодифікаційних актів („Основні начала кримінального законодавства Союзу
РСР і союзних республік 1924 р.”, „Загальні начала землекористування і
землеустрою” 1928 р. тощо). Цивільне законодавство і Цивільний кодекс 1922
р. Кодекс законів про народну освіту 1922 р. Земельний кодекс 1922 р. Закон
про ліси УСРР 1923 р. Кодекс законів про працю 1923 р. Кодекс законів про
сім’ю, опіку, подружжя та акти громадянського стану 1926 р. Адміністративний
кодекс 1927 р. Кримінальне законодавство . кримінальний кодекс 1922 і 1929
р.р. Процесуальне законодавства. Кримінально-процесуальний кодекс .
Цивільно –процесуальний кодекс
Приєднання Західної України і Північної Буковини до складу України і
державне будівництво на цих землях. Проголошення незалежності Карпатської
України (березень 1939)
Центральні органи влади і управління УСРР. Реорганізація вищих органів
управління. Місцеві органи. Перехід у 1932 р. до обласного поділу.
Конституційні зміни радянського устрою. Розробка нової конституції СРСР.
Перебудова державного апарату УСРР на основі конституції УРСР 1937 р.
Подальше зростання централістичних тенденцій в СРСР . Зрощування
партійного та адміністративного апарату.
Верховна рада і Раднарком УРСР. місцеві ради депутатів трудящих.
Військове будівництво. Судова система, прокуратура, НКВС. закон про
судоустрій УРСР 1938 р. Створення єдиної централізованої системи
прокурорських органів. Ліквідація у 1930 р. НКВС УРСР. Утворення у 1934 р.
загальносоюзного НКВС. Позасудовий орган – Особлива нарада при наркомі
внутрішніх справ. Каральні органи – спеціальні „трійки”. Ідеологічне
обгрунтовання теорії „ загострення класової боротьби” та її трагічні наслідки.
основні тенденції розвитку права. Законодавство радянської України.
перевага загальносоюзного законодавства над республіканським. Джерела
права . Правове значення постанов партії. доктрина „ соціалістичної
законності”. підзаконні акти. Обмеження громадянських прав. паспортна
система. Зміни в цивільному праві. Договірні відносини між господарськими
організаціями. кредитна форма 1930 – 1931р.р. Внесення змін і доповнень до
кодексу законів про працю УСРР. створення державних трудових резервів
Доповнення до кодексу про родину про хвори.
Положення та реєстрацію актів громадянського стану 1935 і 1936 р. р..
Земельне законодавство. Правове забезпечення політики насильної
колективизації та її наслідки. примірні статути сільськогосподарської артілі
1930р. та 1935р. Кримінальне право. Зміни і доповнення Кримінального
Кодексу УРСР в зв’язку з прийняттям союзних актів (про охорону
соціалістичної власності) від7 серпня 1932 р. (про кримінальну відповідальність
за зраду батьківщині) від 8 червня 1934р. (про боротьбу з терористичними
актами) 1 грудня 1934р. та інші. Процесуальне законодавство УРСР, його зміни
32
і доповнення в зв’язку з союзним законодавством у 1934, 1937 і 1938 роках.
Посилення кримінальної репресії. Надзвичайний порядок судочинства у
справах про терористичні акти. Масові репресії в Україні.
Перебудова державного апарату УРСР на воєнний лад. Постановка ЦК
ВКП(б) та Раднаркому СРСР партійним і радянським роганам прифронтових
областей від 29 червня 1941 р. та звернення Президії Верховної Ради,
Раднаркому та ЦК ВКП(б) від 6 липня 1941 р. „ До українського народу”.
Надзвичайні органи влади та управління. ДКО. Уповноваженні ДКО. Органи
спеціального призначення. Указ Президії Верховної Ради СРСР від 29 червня
1941 р. „ Про воєнний стан”. Діяльність місцевих органів державної влади і
управління в пкріод війни. Правовий режим воєнного стану і стану облоги.
Реорганізація органів суду і прокуратури в зв’язку з введенням воєнного стану.
Положення від 22 червня 1941 р. про військові трибунали в місцевостях,
оголошенних на воєнному стані і в районах воєнних дій. Види військових
трибуналів та розширення їх підсутності. Централізація керівництва службами
державної безпеки і охорони громадського порядку.
Право України в період війни. Надзвичайне законодавство. Зміни у
цивільно-правових відносинах. Положення від 28 вересня 1943 р. „ Про
порядок обліку і користування націоналізованого, конфіскованого,
виморочного та безгосподарського майна”. Припинення справ про висілення з
жилих приміщень військовослужбовців та їх сімей. Розширення кола
спадкоємців за законом. Сімейне законодавство. Указ Президії Верховної Ради
СРСР від 8 липня 1944 р. про внесення змін в сімейне законодавство. Правове
забеспечення захисту дітей-сиріт. Трудове право. Трудові мобілізації і трудові
повинності. Зміни у режимі робочого часу робітників та службовців. Трудове
влаштування і побутове обслуговання інвалідів війни. Земельне законодавство.
Нові підстави обов’язкової праці у колгоспі. Кримінальне законодавство.
Посилення карних репресій. Відповідальність воєнних злочинців.
Процесуальне право.
Державний лад. Кадрові зміни. Розширення прав України у розв'язанні
питань її адміністративного устрою, в державному плануванні її господарства.
Видання законів та інших нормативних актів. Вищі органи державної
влади та управління. Нові організаційні форми управління промисловістю.
Місцеві органи державної влади і управління. Нові положення про окремі
ланки Рад та їх виконавчі комітети. Перебудова судової системи та посилення
прокурорського нагляду. Закон про судоустрій СРСР 1959 р. Положення про
прокурорський нагляд в СРСР 1959 р. Реорганізація органів держбезпеки і
внутрішніх справ.
Суттєві зміни в радянському законодавстві. Наукові дискусії з питннь
напрямків розвитку законодаства УРСР. Початок нової кодифікації
загальносоюзного і республіканського законодавства. Основи законодавства
СРСР і союзних республік та їх розвиток права УРСР. Цивільне право.
Цивільний та Цивільно-процесуальний кодекс 1963 р. трудове право.
33
Колгоспне право. Кримінальне судочинство. Кримінальний та Кримінальро-
процесуальний кодекси 1960 р.
Основні риси законодавства. Централістські установи в законотворчості.
Продовження кодифікації радянського союзного і республіканського
законодавства. Розробка і видання Основ законодавства Сюзу РСР і союзних
республік, республіканських кодексів відповідно до загальносоюзного
законодавства, хронологічних зібрань законодаства, систематичних зібрань
чинного законодаства республік. Підготовка і видання Зводу хаконів СРСР.
Адміністративне законодавство. Кодекс УРСР про адміністративні
правопорушення (1984 р.). Цивільне і господарське законодавство. Житлове
законодаство. Житловий кодекс УРСР 1983р. Сімейне законодавство. Кодекс
про шлюб та сім’ю УРСР 1969 р. та зміни до нього. Природноресурсове
законодавство. Земельний кодекс УРСР 1970 р. Водний кодекс УРСР 1972 р.
Закони СРСР про надра, охорону атмосферного повітря та про охорону і
використання тваринного світу, лісове законодаство. Кримінальне
законодавство. Виправно-трудове законодавство. Виправно-трудовий кодекс
УРСР 1970 р. Процесуальне законодавство.
Акт проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. Народний та
державний суверенітет. Всеукраїнський і вибори Презедента 1 грудня 1991 р.
Розпад СРСР як федеративної держави. Угода про створення СНД. Принципи
участі України у міждержавних об’єднаннях. Прийняття Конституції України
28 червня 1996 р. Структура, основні положення і значення Основного Закону
держави.
Конституційна форма правління державногом устрою та політичного
режиму Ураїни. Державна символіка. Територіальний устрій. Декларація прав
національностей України. Закон про національні меншини в Україні. Основи
виборчої системи України. Референдуми. Правовий статус народних депутатів.
Верховна Рада України. Президент України. Кабінет Міністів України та
інші органи вмконавчої влади. Місцеві державні адміністрації. Місцеве
самоврядування. Прокуратура . Правосуддя. Конституційний суд України.
Закон „ Про правонаступництво України” ві 12 вересня 1991 р.
Гуманізація правових відносин у суверенній Україні. Реформування усіх
галузей права. Цивільне законодавство. Правова регламентація майнових
відносин в умовах становлення ринкової економіки в Україні. Правові основи
підприємницької діяльності та окремі питання фінансового права. Зміни в
трудовому законодавстві. Аграрне законодавство. Радикальні зміни в
кримінальному та кримінально-процесуальному законодавстві.
Семінарське заняття №8 (4 години)
Система законодавства радянської України 1917 – 1922 р.р.
34
1. Державно-правове будівництво Радянської України . Рішення І та ІІ
Всеукраїнських Рад
2. Конституція 1919р. та основи державного устрою УССР
а)органи центральної влади
б)вищі та місцеві органи управління
3.Міждержавно-правові відносини УССР з іншими радянськими республіками
4.Становлення радянського права
а)основ цивільного права
б)основ сімейного права
в)основ земельного і колгоспного права
г)основ трудового прва
д)основ кримінального права
5. Законодавство про судову систему і судочинство.

Рецепція права в Радянській Україні 1917 – 1922р.р.
1.История советской России в документах(ГОСЮРИЗДАТ 1917-1956)
2.Карр Э . История советской России Т.1.-кн.1.-М.,1990
3.Бабій Б.М. місцеві органи державної влади Українського РСР в 1917 –
1920рр.-К.,1956.
4.Леонов С.В. Советская государственность: замыслы и действительность
(1917-1920 гг.) Вопросы истории – 1990.-№12.-с 29-46.
5.Мкогон С., Ткач А., Цветков В. Розвиток радянської державності на Україні.-
К.,1966.,
6. Фукс С.Л. Радянська держава і право в період іноземної воєнної інтервенції
та громадянської війни (1918 – 1920). – Ч,, 1960.
7.Юзьков Л.П. Конституция советской Украины. – К., 1984.
Симінарське заняття №9
Кодифікація права Української Радянської Республіки 1922-1929 рр.
(4 год.).
1. Причини,основні завдання та наслідки першого етапу кодифікаційних робіт
(1922-1925 р.р.).
2. Кодифікація окремих галузей права (1922-1925 р.р.):
а) цивільного- Цивільний кодекс УСРР 1922 р.;
б) земельного- Земельний кодексУСРР 1922 р.;
в) трудового- Кодекс законів про працю УСРР1922 р.
г) Кодекс законів про народну освіту УСРР 1922р;
35
д) кримінального – Кримінальний кодекс УСРР 1922 р.;
е) прцесуального- Цивільно-процесуальний кодекс УСРР 1922р.;
3. Кримінально-процесуальний кодекс УСРР 1922р.; Виправно-трудовий кодекс
УСРР 1925р.
***
3. Причини та результати другого етапу кодифікаційних робіт (1926-1929
р.р.).
4. Кодифікація сімейно-шлюбного права – Кодекс законів про сім`ю, опіку,
шлюб та акти громадського стану 1926 р.
5. Кодифікація адміністративного права – адміністративний кодекс 1927 р.
6. Нові редакції Кримінального , Кримінально-процесуального та Земельного
кодексів 1927 р. та їх порівняльна характеристика з попередніми.

Поняття права власності в радянському праві України періоду Першої
кодифікації права.
1.Бабій Б.М. Українська держава в період відбудови народного господарства
(1921- 1925рр.).\К. 1961.
2.Грицук В.К. Кодифікація кримінального законодавства України. – Львів,
1992. С. 12-46.
3.Ониіценко Н.Н. Становление и развитие источников советского права на
Украине. – К., 1988.
4.Сусло Д. С. Історія суду Радянської України. 1917-1967.-К., 1968.
5.Таранов А.П. Історія Конституції Радянської Соціалістичної Республіки. –
К.,1957.
6. Усенко Й.Б. Первая кодификация законодательства украинской ССР.-К.:
Наукова думка, 1989.
Семінарське заняття №10

УРСР: Розвиток права в період закріплення авторитарного режиму (1930-
1940 рр.)
(4 год.)
1. Загальна характеристика поняття соціалістичної законності.
2.Зміни в деяких галузях права:
а) у цивільному та цивільно-процесуальному;
б) сімейно-шлюбному;
в) земельному;
г) трудовому.
36
3. Законодачно оформлення колгоспного землекористування і
землевпорядкування.
***
4.Формування репресивного характеру в кримінальному і кримінально-
процесуальному праві.
5.Характеристика виборчого права за Конституціями СРСР 1936 р. та УРСР
1937 р.
6. Порядок впровадження радянського права в Західній Україні та Північній
Буковині.

Примірні статути сільськогосподарської артілі 1930 і 1935 року та їх
порівняльна характеристика.
Література
1. Александров Н.С. Советское трудовое право. М.1943.
2. Бенько А.П. Державно-правові аспекти політичного терору в україні (1917-
1957рр.) – К., 1996.
3. Білас І.Г. Репресивно-каральна система в Україні. 1917-1953: У 2 кн. – К.,
1994. – Кн.2
4. Вершини А.П. Деформація судебной защиты гражданских прав и
интересов в конце 20-х – начале 30-х годов//Сов. Гусударство и право.-К., 1989.
- №8.
5. Вольфсон В. Підручник цивільного права (переклад рос.вид)- Х. 1927.
6. Вышинский А.Я. Ундревич В.С. Учебник уголовного процеса. – М., 1934.
7. Гражданское право. Учебник для юридических вузов. – М., 1940,- Т. 1-2.
8. Гражданський процес. Учебник под редакцией Клеймана. – М., 1940.
9. Земельное право под редакцией Казанцева Н.и Рускова А., - М. 1949.
10. Казанцев Н. Право колгозной собственности. – М., 1948
11. Кульчицький В.С., Настюк М.І, Тищик Б.Й., Глубіш М.І. Входження
Галичини, Північної Буковини та Закарпаття до складу України (1939-1945).-
Дрогобич. 1995.
12. Кульчицький С.В. Партійно-радянський апарат у системі влади//УІЖ. –
1994. - №6.
13. Николаев М. Хозяйственное и трудовое законодательство. – Х., 1937.
14. Советсткое гражданское право. Учебник под редакцией С.Вильянского.-
М., 1940.
15. Шебалін О. Загальні основи земплекористування та землевпорядження. Х.
1928.
37
Семінарське заняття №11 Надзвичайне законодавство СРСР і УРСР в
роки Великої Вітчизняної війни (1941-1945рр.)
(2 год.)
1. Радянське загальносоюзне право в період Великої Вітчизняної війни.
2. Зміни в окремих галузях права УРСР:
а) цивільне;
б) сімейно-шлюбне та спадкове;
в) трудове;
г) кримінальне;
д) цивільно-процесуальне та кримінально-процесуальне.
3. Розвиток законодавтва УРСР в перші повоєнні роки.
4. Законодавча діяльність Закарпатської України (1944-1945 рр.)
Законодавча діяльність Державного комітета оборони 1941 – 1945 р.р.
1. Агарков м. Советское гражданское право, М., 1944. – т.1, 2
2. Адаменко П. Сельское хазяйство западных областей Украины на путях
коллективизации. Соцеалестическое сельское хозяйство.- М., 1950
3. Александров Н. Советское трудовое право – М., 1949.
4. Балух В.О. Деякі питання радянського будівництва в західних областях
Української РСР у 1944-1946//Укр. іст. Журнал. – 1993.- №4.
5. Косин В. Україна і Німеччина у другій Світовій війні. – Париж., Нью-
Йорк; Львів. 1993.
6. Кудьчицький В.С. Воссоединение Западноукраинский земель с УССР
(государсвенно- правовой аспект)//Вестник Львовского ун-та- Сер. Юрид. –
Львов, 1989. =- Вып . 27.
7. Кудьчицький В.С. Законодавча діяльність Народної Ради Закарпатської
України (1944-1945 рр.)//Пробл. Правознаства – 1971. – Вип.20
8. Лісна І. Становлення Радянської влади на Західноукраїнських землях//
Рад.право – 1989. №8.
9. Настюк М.И. Некоторые особенности установления советской
государственности на Западной Украине//Вісн. Львівського ун-та.- Сер. Юрид.
– Львів, 1989. – Вип..27.
10. Советская Украина в годы Великой Отечественной войны. 1941-1945:
Документы и материалы. – К., 1985. – Т.1.
11. Советское право в период Великой Отечественной войны. Часть 1.
Гражданское право. Трудовое право./ Под.ред. Голякова И.- М., 1949.
Семінарське заняття№12 Друга кодифікація радянського законодавства в

УРСР 50-80 рр. ХХ століття.
(4 год.)
1. Причини та завдання проведення другого етапу кодифікаційних робіт.
38
2. Загальна характеристика джерел права.
3. Наслідки кодифікацій загальносоюзного законодавства.
***
4.Кодифікація окремих галузей права УРСР:
а) кримінального – КК УРСР 1961 р.
б) цивільного – ЦК УРСР 1963 р.
в) сіимейно – шлюбного КЗпШС 1969р.
г) земельного – ЗК 1970р.
д) трудового КЗпП 1971р.

Кодифікація цивільного законодавства УРСР у 50 – 60 р.р. XX ст.
Література
1. Бабий Б.М. Почерк развития правових исследований в Украинской ССР
1917- 1984. – К., 1984.
2. Земельний Кодекс УРСР. 1970р. – К., 1971.
3. Грищук В.К. Основні етапи другої комплексної кодифікації законодавтва
УРСР// Радянське право – К., 1988. – №1.
4. Грищук В.К. Кодифікація кримінального законодавства України. – Львів,
1992.
5. Кодекс законів про працю УРСР 1971 р. – К., 1972.
6. Кодекс законів про шлюб ті сім’ю УРСР 1969р. – К., 1970.
7. Кримінальний Кодекс УРСР 1961 р. – К., 1961.
8. Прокоп М. Порушення політичних і національних прав в Україні 1975 –
1980// Сучасність. – 1980. - №9.
9. Рибалка І.К., Довгопол В. М. Історія Української РСР. Епоха соціалізму. –
К., 1992.
10. Цивільний Кодекс УРСР 1963 р.- К., 1964.
Семінарське заняття №13 Формування права незалежної України 1991-

1996 рр.
(2 год.)
1. Причини та мета реформування системи права та системи законодавства.
2. Суттєві зміни в виборчому праві України.
3. Підготовка правової реформи, основні риси законодаства (цивільного,
кримінального, шлюбно-сімейного, трудового та іншого.)
4. Концепція соціального забезпечення населення України.

Законодавча діяльність Верховної Ради України в перші роки незалежності.
39
1. Гончаренко В. Державно-правове будівництво в перші роки незалежності
України (24 серпня 1991р. – середина 1996р.)// Вісн. Акад. Прав. Наук України.
– К., 2000. - №4.
2. Громадянське суспільство в Україні: проблеми становлення. – К., 1997.
3. Жернанов В.В. Новий погляд на систему трудового права України// Право
України. – К.1999. - №11.
4. Кампо В.М. Українські реформи: політика і право. – К., 1994.
5. Комісарчук Ю.А. Законодавство України: економіко-правові проблеми//
Молода Українська держава на межі тисячоліть: погляд в історичне майбутнє
демократичної, правовой держави України: Зб. Наук. праць. – Л., 2001.
6. Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної
Республіки. Прийнята на позачерговій сьомій сесії Верховної Ради Української
РСР дев’ятого скликання 20 квітня 1978 р. зі змінами і доповненнями//
Конституція незалежної Ураїни. У трьох книгах Кн.1, Документи, коментарі,
статті/ Упорядники С. Головатий, Л. Юзьков. – К., 1995.
7. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права. – Л., 1999.
1. Джерела права та законодавство Української Народної Республіки.

2. Джерела та основні риси права Української держави (Гетьманат П.
Скоропадського).
3. Джерела права та зміни в законодавстві Директорії УНР.
4. Джерела та основні риси права Західноукраїнської Народної Республіки.
5. Джерела права Радянської України 1917-1922 р.р.
6. Джерела права УРСР в складі СРСР 1922-1991 р.р.
7. Перша кодифікація радянського законодавства в Україні 1922-1929 р.р., її
причини та наслідки.
8. Друга кодифікація радянського законодавства в Україні 50-80-х р.р. XX ст.,
її причини та особливості.
9. Кодифікація і розвиток земельного права в 50-80-х р.р. XX ст.
10.Кодифікація і розвиток колгоспного права в 50-80-х р.р. XX ст.
11.Кодифікація і розвиток цивільного права в 50-80-х р.р. XX ст.
12.Кодифікація і розвиток законодавства про шлюб і сім’ю в 50-80-х р.р. XX ст.
13.Кодифікація і розвиток законодавства про цивільне судочинство в 50-80-х
р.р. XX ст.
14.Кодифікація і розвиток кримінального права в 50-80-х р.р. XX ст.
40
15.Кодифікація і розвиток кримінально-процесуального законодавства в 50-80-
х р.р. XX ст.
16.Кодифікація і розвиток законодавства про працю в 50-80-х р.р. XX ст.
17.Становлення основ цивільного права Радянської України 1917-1922 р.р.
18.Становлення основ сімейного права Радянської України 1917-1922 р.р.
19.Становлення основ земельного та колгоспного права Радянської України
1917-1922 р.р.
20.Становлення основ трудового права Радянської України 1917-1922 р.р.
21.Становлення основ кримінального права 1917-1922 р.р.
22.Становлення основ цивільно-процесуального та кримінально-
процесуального права 1917-1922 р.р.
23.Розвиток цивільного права УРСР 1929 – червень 1941 р.р.
24.Розвиток кримінального права УРСР 1929 – червень 1941 р.р.
25.Розвиток трудового права УРСР 1929 – червень 1941 р.р.
26.Розвиток сімейно-шлюбного та спадкового права УРСР 1929 – червень 1941
р.р.
27.Зміни в цивільному праві УРСР в період Великої Вітчизняної війни 1941-
1945 р.р.
28.Зміни в сімейному праві УРСР в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945
р.р.
29.Зміни в трудовому праві УРСР в період Великої Вітчизняної війни 1941-
1945 р.р.
30.Зміни в кримінальному та кримінально-процесуальному праві УРСР в
Цивільний кодекс УСРР 1922 р., його структура та загальний зміст.
31.Земельний кодекс УСРР 1922 р., його структура та загальний зміст.
32.Кодекс законів про працю УСРР 1922 р., його структура та загальний зміст.
33.Кодекс про народну освіту УСРР 1922 р., його структура та загальний зміст.
34.Кримінальний кодекс УСРР 1922 р., його структура та загальний зміст.
35.Кримінально-процесуальний кодекс УСРР 1922 р., його структура та
36.Адміністративний кодекс УСРР 1927 р., його структура та загальний зміст.
37.Кодекс законів про сім’ю, опіку, шлюб та акти громадського стану УСРР
1926 р., його структура та зміст.
38.Виправно-трудовий кодекс УСРР 1925 р., його структура та зміст.
39.Примірні статути сільськогосподарської артілі СРСР 1930, 1935 років, їх
40.Цивільно-процесуальний кодекс УСРР 1924 р., його структура та загальний
зміст.
41.Земельний закон, затверджений Українською Центральною Радою (18 січня
1918 р.), його зміст та значення.
42.Кримінальний кодекс УРСР 1960 р., його структура та загальний зміст.
41
Список літератури
ПІДРУЧНИКИ І ПОСІБНИКИ
1. Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України – Львів, 1991.

2. Исаев И.А. История государства и права России: Учебник. – М., 2000.
3. История государства и права СССР / Под ред. Г.С. Каминского и А.Ф.
Гончарова. – М.,1972.- Часть 1.
4. История государства и права СССР / Под редакцией Ю.П. Титова. – М.,
1988.
5. История государства и права СССР/ Под редакцией О.И. Чистякова Ю.С.
Кукушкина . – М., 1985-1986 – Т. 1-2.
6. История государства и права Украинской ССР. В трёх томах. – К.,1987. –
Т. 1-2.
7. История отечественного и государственного права / Под ред. О.И.
Чистякова – М., 1996. – Часть 1.
8. История советского государства и права. В трёх книгах. – М., 1968. – 1985.
9. История Украины в 10 томах. – К., 1981-1985.
10. Історія держави і права України. – К., 1967. – Т. 1-2.
11. Історія держави і права України / За ред. А. Й. Рогожина. – К., 1996. – У 2
част..
12. Історія держави і права України / За ред. В. Я. Тація, А. Й. Рогожина. –
К.,2000. – У 2 част..
13. Історія держави і права України / За ред. В. Г. Гончаренко: Навч. Посіб. –
К.,1996.
14. Історія держави і права України / за ред. А. С. Чайковського: навч.
Посібник. – К., 2000.
15. Історія Русів. – К.,1991.
16. Історія України: Курс лекцій. У двох книгах. – К., 1991-1992.
17. Історія України: нове бачення. У 2 томах. – К., 1995.
18. Клеандрова В. М. , Яковлев Л. С. История государства и права России
XVII-XX вв. (до октября 1917): Курс лекций. – М., 1992.
19. Коваль М.В., Кульчицький С.В., Курносов В. О. Історія України. – К.,
1992.
20. Кузьминець О.В., Калиновсий В.С. Курносов В.О. Історія держави і права
України. – К.,2000.
21. Кульчицький В. С. Настюк М. І. , Тицик Б. Й. З історії української
державності. – Львів, 1992.
22. Кульчицький В. С. Настюк М. І. , Тицик Б. Й. Історія держави і права
України. – Львів, 1996.
23. Музиченко П. Історія держави і права України: навч посіб., - К., Т- во”
Знання”, 1999. – 662 с. – (Сер. „ Вища освіта XXI століття”).
24. Субтельний О. Історія України. – К., 1991.
42
25. Чубатий М. Огляд історії українського права. – К., 1994.
26. Юшков С.В. История государства и права СССР. – М., 1960. – Часть I/
43
ЗБІРНИКИ ДОКУМЕНТІВ І НОРМАТИВНИХ МАТЕРІАЛІВ:
1. Адмінистративнийкодекс УСРР. Текст і коментарю ю Харуів, 1929.

2. Боротьба за воз’єднання Західгої України з Українською РСР. 1917-1939:36.
Док. І мат-лів. – К.,1979,
3. Боротьба трудящих Буковини за соціальне і національне визволення і
возз’еднання з Українською РСР. Док. І мат-ли. – Чернівці, 1958.
4. Василенко М.П. Збірка матеріалів до історії лівобережної України та
українського права в XVII-XVIII в.в.. – К., 1927.
5. Василенко М.П. Матеріали до історії українського права. – К., 1929.
6. Вісник генерального Секретаріату України. – 1917 -1918.
7. Вісник державних законів і розпоряджень ЗО УНР. – 1919.
8. Возз’єднання українського народу в єдиній українській радянській державі.
36. док-тів і мат-лів.- К., 1949.
9. Воссоединение Украины с Россией. Документы и материалы.- М., 1953.- Т.
1-3.
10. Голод 1932-1933 р.р. на Україні: очима історіков, мовою документів. – К.,
1990.
11. Государственная дума в России в документах и материалах. М., 1957.
12. Гунчак Т. Українська революція. Документи 1919-1921 р.р. – Нью-Йорк,
1984.
13. Державний вісник. – 1918.
14. Ділова документація Гетьманщини XVIII ст.: 36 документів. – К., 1993.
15. Документи Богдана Хмельницького. 1648-1657р. – Харків, 1961.
16. Законодательные акты Великого княжества Литовского XV-XVII в.в.. – Л.,
1936.
17. Збірник законів української РСР. – К., 1974. – т. 1-2.
18. Из истории Всероссийской Чрезвычайной комиссии 1917-1921 г.г.: Сб. док..
– М., 1958.
19. История милиции Украинской ССР в документах и материалах. – К., 1969, -
Т.1. 1917-1937.
20. История советской конституции Сб. документов. 1917-1957. М., 1957.
21. Історія держави і права України. Хрестоматия. – К., 1996.
22. Конституційні акти України. 1917 – 191920р.р. – К., 1992.
23. Крестьянская реформа в России 1861 г. Сб. док. – К., 1961.
24. В.И. Ленин и ВЧК: Сб. Док-тов. - 2-е изд.. – М., 1987.
25. Літопис руський. – К., 1990.
26. Літопис самовидьця. – К., 1971.
27. Мірчук П. Українська повстанська армія 1942 1952. Докум. і матер.- Львів.,
1991.
28. На защите революции. Из истории Всеукраинской Чрезвычайной Комиссии
1917 – 1922: Сб. док. – К., 1971.
29. Отмена крепостного права в Украине. Сб. док. И Мат. – К., 1961.
44
30. Національні відносини в Україні у XX ст. 36. док. і мат. – К., 1994.
31. Образование Союза Советских Социалистических Республик: С6. Док. – М.
1972.
32. Памятники русского права. В восьми выпусках. – М., 1952- 1961.
33. Повесть временных лет. – К., 1990.
34. Права, по которым судится малороссийский народ. – К., 1879.
35. Права, за якими судитсься малороссийський народ 1743 р. – К.. 1997.
36. Радянська Україна у роки громадянської війни : 36. док і мат. – К., 1957-
1962.
37. Радянська Буковина. Док-ти і мат-ли. – К., 1967.
38. Революция 1905-1907г.г. на Украине . Сб. док. И мат. В 2-х томах- К.,1955.
39. Российское законодательство X-XX веков. – М.. 1984-1991. – 7. 1-8.
40. Саксонское зеркало. Памятники, комментарии, исследования.. – М., 1985.
41. Сборник действующих постановлений Пленума Верховного Суда СССР
(1924-1957 г.г.). – М., 1958.
42. Собрание малороссийских прав 1807 г. – К., 1992.
43. Слюсаренко А. Г., Томенко М.В. Історія української коститкуії. – К., 1993.
44. Собрание постановлений Правительства УССР (СУ УССР). 1919- 1990.
45. Советская Украина в годы Великой Отечественной войны 1941-1945. Док. и
мат. – К., 1985.
46. Съезды Советов в документах. М. 1960 .- Т.П. 1917-1936.
47. Статут Великого княжества Литовского 1588 года . Тексты. Справочник.
Коментарии. – Минск, 1989.
48. Хрестоматия по истории государства и права СССР. Дооктябрьский период.
– М., 1990.
49. Хрестоматія з історії Української РСР. – М., 1959 – 1961. – т. 1-2.
50. Хронологічне зібрання законів, указів Президії Верховної Ради, постанов і
розпорядженнь уряду Української РСР. – К., 1963. т. 1-8.
51. Шляхом жовтня. Боротьба трудящих Закарпаття за національне визволення,
за возз’єднання з Радянською Україною: 36. док.. – Ужгород, 1957-1967. – т. 1-
5.
52. Українська державна рада: Док і мат . У двох томах. – К., 1996. – т. 1.4
березня -= 9 грудня 1917 р. 3453. Хрестоматія з історіі СССР з найдавніших
часів до кінція XV ст.. Під ред. М.Н. Тихомирова. – М., 1960.
53. Хрестоматія з історії держави і права України. У 2 – ох томах. – К., 1997.
54. Постановление Съезда народных депутатов СССР « о политической
правовой оценке Советско-немецкого договора о ненападении от 1939,
принятая 24 декабря 1989 г. – Радянська Украина, - 1989 г. ,25 декабря.
45
СПЕЦІАЛЬНА ІСТОРИКО – ПРАВОВА ЛІТЕРАТУРА
1. Аерех А.Я. Столыпин и судьба реформ в России. – М., 1991.

2. Александренко Г. Конституція УССР і СРСР. – Х., 1928.
3. Антонович В. Про козацьки часи на Україні. – К., 1991.
4. Антонович В. Очерк истории великого княжества Литовского до половины
XV ст. – К., 1978.
5. Бабий Б.М. Очерк развития правовых исследований в Украинской ССР.
1917-1984. – К., 1984.
6. Бабий Б. М. Місцеві органи державної влади Української РСР в 1917- 1920
р.р. – К., 1956.
7. Бабій Б.М. Возз’єднання Західної України з українською ССР. – К., 1954.
8. Бабій Б.М. Українська радянська держава в період відбудови народного
господарства (1921- 1925 р. р.) 1961.
9. Баталій Д. І. Історія Слобідської України. – Харків, 1993.
10. Баталій Д. Магдебурзьке право на лівобережній Україні. – Львів 11
Бантыш-Каменский Д. Н. История Малой России. _ Спб, 1903.
11. Бардах Ю., Леснодорский Б.. История Государства и права Польши. –
М.,1980.
12. Бахчисарайцев-Драбкин. Гражданские кодексы союзных республик.- М.,
1926.
13. Білас І. Репресивно-каральна система в Україні (1917-1953): У 2 кн. – К.,
1994.
14. Беляев П. Очерк права и процесса в эпоху Русской правды. – М., 1985.
15. Бондаревський А.В. Волосне управління та становище селян на Україні
після реформи. 1861 р. К., 1961.
16. Бойко І.Д. До питання про державність українського народу в період
феодалізму // Український іст. Журнал. – 1968.
17. Боєчко Б.Д. Ганжа О.І. Захарчук Б.І. Формування державних кордонів
України 1917-1920р.р. – К., 1991.
18. Боплан Г.Л. Опис України. – Львівю- 1990.
19. Борисенко С. Утворення професійної адвокатури в Литовсько-Руській
державі// 36. соц.-економ.., відділу УАН.- К., 1928. Вид 3.
20. Борисенко С. Звичаєве право в Литовсько-Руській Державі\\ праці комісії
іст. Укр. Права ВУАН, К., 1927.
21. Вансявичус С.А. Государственно правовые институты Великого княж.
Литовского: по статутам 1529, 1566, 1588. – Вильнюс.1981.
22. Василенко Н.П. Конституция Пилипа Орлика // Уч. Записки. – М., 1929
23. Василенко Н.П. Пам’ятники української правничої літератури. – Львів.
1925.
24. Виленский Б.В. Судебная реформа и контрреформы в России. – Саратов,
1969.
25. Вивід прав України. – Львів, 1991.
46
26. Винниченко В. Відродження нації. – К.,Ю 1990, т.1-3.
27. Виноградская С.П. Рогожин А.Й. Всеукраинский центральный
исполнительный комитет советов в первые годы советской власти (1917 -1920)
Харьков, 1977.
28. Великий жовтень і громадянська війна на Україні: Енциклопед.1987.
29. Веселовский Б.Б. История Земства. –СПБ. 1909-1911. – Т.1-4 З.И. Верт Н.
История советского гос-ва. – М., 1992.
30. Владимировский-баданов М.Ф. Німецьке право в Польщі і Литві. – Львів,
1902-1904.
31. Владимировский-баданов М.Ф Обзор истории русского права. – К., 1886.,
- 6-е издание –К., 1909(Ростов-на-Дону)1995.
32. Власенко С. Міські Ради на Україні. – Харків, 1927.
33. Воробейкова Т.У. Дубровина А,Б. Преобразование административно-
полицейского аппарата, суда и тюремной системы России во второй половине
19 века. – К.,1973.
34. Вольфсон В.Підручник цивільного права . – Харків. 1927.
35. Волков К. Коимінальне право. – Харків, 1928.
36. Ганкевич Л. Союз українських адвокатів. – Львів 1933.
37. Гарліза В.В. Підготовка Земської реформи 1864 – М., 1957.
38. Гарчева П.І. Овод В.В. Про створення Кримської Радянської Республіки в
1919р. // Укр. Іст. Журнал. 1982 №4.
39. Гельфанд Й. Історичний розвиток радянської конституції . – К., 1948.
40. Гершанов М., Кельман Е. Комментарий к земельному кодексу УССР. –
Харьков 1925.
41. Гершанов М. Земельный суд. – Харьков 1928.
42. Гершанов М., Кельман Е. Земельный кодекс УССР. – Харьков. 1928.
43. Голубуцький В. Запорозьке козацтво. – К., 1994.
44. Толяков Й. Советское право в период Великой Отечественной войны. – М.,
1948.
45. Гончаренко В.Д. Всеукраинский съезд Советов Рабочих, крестьянских и
красноармейских депутатов – верховный орган власти УССР в 1917-1937 г. К.,
1990.
46. Горбачев В.Н. Міське самоврядування в Україні (реформа 1870 р.). –
Харків., 1995.
47. Горбачев В.Н. Словарь древнего актового языка Северозападного края и
царства Польского. – Вильнюс. 1874.
48. Готе Ю.В. История областного управления в России от Петра 1 до
Екатерины П. М. ., 1913. – т. 1-2.
49. Грищук В.К. Кодификация законодательства украинской УССр (1956-
1985). Текст лекций. – Львов , 1991.
50. Грищук В.К Кодифікація кримінального законодавства України. – Львів
1992.
51. Греков Б.Д. Киевская Русь. Изд. 5-е. – М.,1950.
47
52. Гроздовский І. Звичеєве право Запорізької січі // Радяньке право, 1991,
№10.
53. Гражданский кодекс советских республик. Под. Ред. А. Малицкого. –
Харьков, 1927
54. Гражданский процесс . Учебник пол ред. Клеймана. – М. ., 1940.
55. Гражданский процесс. Учебник пол ред. Абрамова. М., 1946.
56. Грушевский М.С. История Украины-Руси. В 11 томах. 12 Книгах.. К.,
1991-1997.
57. Грушевский М.С. Іллюстрована Історія України. К., 1990.
58. Грушевский М.С. Очерк истории украинского народа. 2-е издание. – К.,
1993.
59. Грушевский М.С. Конституційне питання і українство в Росії. – Львів,
1905.
60. Гунчак Т. Україна: перша половина XX ст. Нариси політичної історії. К.,
1993.
61. Гурвич Г. История Советской конституции. – М., 1923.
62. Гуржій О. Українська Козацька держава у другій половині XVII-XVIII ст.
К.. 1996.
63. Давня історія України. У 2-х книгах. К., 1994.
64. Данилова Є. Кодекс законів про працю. Коментар. – Х., 1929.
65. Данилович Я.Я. Взгляд на литовское законодательство и литовские
статуты // Юрид. Записки. – М.,, 1841. Т-1.
66. Данилович И.Н. Обозрение исторических сведений о составлении Свода
местных законов некоторых губерний и областей России.. – СПБ. 1847, 1857.
67. Даниленко В.М. та інш. Сталінізм на Україні. 20 -30 роки К., 1991.
68. Демченко Г. Наказание по литовскому статуту. – К., 1894.
69. Державний центр УНР. – К., 1993.
70. Дністрянський С. Загальна наука права і політики.. – Прага, 1923.
71. Дорошенко Д. Нарис історії України. К., 1992.
72. Дорошенко Д. Історія України 1917-1923. Т. 1-2. – Ужгород, 1930-1932.
73. Дубровіна А.Б. Механізм управління та право України в період управління
імперіалізму і буржуазно-демократичних революцій (1990 – 1917 р.р.). К., 1970.
74. Дубровіна А.Б. Суспільний лад , механізм управління та право України в
період розкладу соціально-кріпосницької системи і зростання капіталістичних
відносин (перша половина 19 стю) – К., 1996.
75. Дубровіна А.Б. Судова система України першої половини 19 ст. // Вісник
Київського Універ. ,№7 . Серія права. К. , 1992.
76. Дядиченко В.А. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної
України кінця 17 ст. початок 18ст. К., 1959.
77. Евтихиев А. Основы советского права. – Харьков. К., 1925..
78. Енциклопедія українознавства. Загальна частина. – К., 1994.
79. Єфименко О. Я. Історія України та її народу. – К., 1992.
48
80. Ефиценко А. Южная Русь. Очерки, исследоания, заметки. – СПБ, 1905. –
Т2.
81. Ерошкин Н.П. Очерки истории государственных учреждений
дореволюционной России. – М., 1965.
82. Экстракт из указов, инструкций, учреждений... Сената 1786 года. Под ред.
Н. Василенко.Вил.2. – Чернигов, 1902.
83. Ерошкин Н.П. Куликов Ю.В. Чернов А.В. История государственных
учреждений до великой Октябрьской Революции. – М., 1965.
84. Из истории милиции советской Украины. К., 1995.
85. Індиченко П.Д. Земельне законодавство поміщицько-буржуазної Росії
1861- 1917 . К., 1959.
86. Історія українського війська. – Львів, 1992.
87. Іванмс В. Симрн Петлюра – Президент України. – Торонто, 1952.
88. История Русской адвокатуры. – М., 1916. Т.2.
89. Зайончиковский П.А. Отмена крепостного права в России . Изд.2 – М 1960.
90. Зайончиковский П.А. Российское самодержавие в конце 19 века. – М.,
1978.
91. Зайончиковский П.А. Правительственный аппарат самодержавной России
в 19 веке. – М., 1978.
92. Землянский П.Г. Уголовно-процесуальное законодательство в первые года
Советской власти.. – К., 1972.
93. Златопольский Д.Л. Чистяков О.И. Образовагие Союза ССР. – М., 1972.
94. Жертвы репрессий. – Киев, 1993.
95. Золотухина Н.М. Развитие русской средневековой политико-правовой
мысли. – М., 1985.
96. Казанцев С.М. История царской прокуратуры. СПБю1993.
97. Купригін В. Сусло Д. На сторожі прав трудящих та інтересів держави. – К.,
1973.
98. Кадеєв В.П. Про державний лад Херсона в перших століттях Н.Є.//УГЖ. –
1971. №9.
99. Карр 3. История Советской России. – М., 1990. – Кн.1.
100. Караев Д.С. Судоустройство. – м., 1948.
101. Каманин И. Последние годы самоуправления Киева по магдебургскому
праву. – К., 1888.
102. Каришковский П.Й. Про державний устрій Ольвії // УЇЖ. – 1973. №2.
103. Карпов Г. Критический обзор источников по истории Малороссии
относящихся. – М., 1870.
104. Кистяковский А.Ф. Право по которому судится малороссийский народ. –
К., 1879.
105. Кедрин І. Берестейський мир: спомини і матеріали. – Л., 1928.
106. Клунний Г. В боротьбі за селянство: Земельне законодавство
контрреволюційних урядів за час революції на Україні. – Х.. 1926.
107. Коваль М. 1941-1945 р. р. Україна//УЇЖ, 1991, №6.
49
108. Кодекс законів про працю української РСР. – Київ, 1959.
109. Козаченко Й.Й. Земський собор 1653 года// Вопроси історії, 1957, №3.
110. Комаров Н.Я. Государственный Комитет Обороны постановляет…
Документы. Комментарии. Воспоминания. – М., 1990.
111. Конквест Р. Большой террор. – Рига,1991.
112. Конквест Р. Жнива скорботы. – К., 1993.
113. Копиленко О.Л. Сто днів Центральної ради. – К.,1992.
114. П. Коржихина Т.П. История государственных учреждений СССР. – М.,
1986.
115. Коротких М.Г. Самодержавие и судебная реформа 1864 г. В России –
Воронеж, 1989.
116. Косик В. Україна і Німеччина у другій світовій війні. – Париж – Нью-
Йорк – Львів. 1993.
117. Костицкий М. та др. Методы изучения историко-правовых явлений. –
Львов, 1986.
118. Костомаров Н.И. Исторические правоизведения. – К., 1989.
119. Костюк Г. Сталінізм в Україні (наслідки). – К, 1995.
120. Котляревский С. СССР и союзные республики. М.., 1924.
121. Крип’якевич І.П. Галицько-волинське князівство. – К., 1984.
122. Крип’якевич І.П. Богдан Хмельницький. – Львів, 1990.
123. Крип’якевич І.П. Історія України. – Львів, 1990 (або 1992)
124. Крижанівський В. Про земельні закони УСРР. – К., 1928.
125. Кукушкин Ю.С. Чистяков О.И. Очерк истории советской конституции. –
М.,1982.
126. Кульчицький В.С. історія Констиутуції Радянської Соціалістичної
Республіки. – Львів. 1956.
127. Кульчицький В.С. З історії адвокатури царської Росії // Проблеми
правознаства. – 1996, Вил. 3.
128. Кульчицький В.С. Кодифікація права у 18ст. – Львів,1958.
129. Кульчицький В.С. Галицька радянська республіка –Львів 1965.
130. Кульчицький В.С. Державний лад і права в Галичині (В другій тполовині
19ст. – на початку 20ст.) – Львів, 1966.
131. Кульчицький В.С. Настюк М.І. , Ткач А.П. та інш. Возз’єднання
Закарпаття з радянською Україною (Соціально-політичні і правові основи). –
Львів 1985.
132. Кульчицький В.С. Галицький крайовий сейм – знаряддя соціального і
національного призначення трудящих (1861-1911 р.р.)//Питання теорії і
практики радянського права. Кн.4. – Львів, 1953.
133. Кульчицький В.С. С джерела права в Галичині за часів австрійського
панування // Проблеми правознавства, вип. 19., К., 1971.
134. Кульчицький В.С. Комунізм і Україні : перше дисятирічча (1919-і 925. –
К., 1996.
135. Курицын В.М. Становление социалистической законности. – М,. 1983.
50
136. Курицын В.М. Государственное сотрудничество между украинской ССР и
РСФСР в 1917 -1922 г.г.- М., 1957.
137. Курицын В.М. Переход к НЕПУ и революционная законность. – М., 1972.
138. Курицын В.М. 1937 год в истории советского общества // Сов. Гос. И
право 1988, №2 , с. 109-119.
139. Курицын В.М. Советский государственный аппарат в период великой
Отечественной войны // Сов. Гос. И право,1985, №5.
140. Ландкоф С. Основи цивыльного права. – К,. 1941.
141. Лаппо Й. Земский суд в великом княжестве Литовском в конце 16 начале
17.// Журнал Мин-ва народ, просвещение 6. П. 1897.
142. Лаппо Й. Подкоморский суд в великом княжестве Литовском в конце 16
начале 17 // 1899.
143. Лаппо Й Гродский суд в великом княжестве Литовском в 17ст. //1908.
144. Лащенко Р. Копны суди на Украъны,їх походження , компетенція і
устрія // 36. правничої комісії наукового товариства ім. Т. Шевченка. Вил. 1-2. –
Львів, 1926 -1927.
145. Лащенко Р. Лекції по історії українського права. Ч.1 Княжа доба. – Прага,
1923; ч.2. литотвсько- польська добаю – Прага. 1924.
146. Лилик С. Західноукраїнська Народна Республіка. – Львів.
147. Левицький К. Великий зрив (До історії української державності) .- Львів
1991
148. Леонтович Ф.И. Источники русско-литовского права. – Варшава.1894.
149. Леонтович Ф.И. Очерки истории русско-литовского права. – СПБ, 1894.
150. Леонтович Ф.И. Рады великих князей литовских. //Ж.М. н.ПР.,1907,
№9,10.
151. Леонтович Ф.И. Русская правда и литовский статут. // Киев. Известия. –
Киев. 1865.
152. Леонтович Ф.И. Веча, сеймы и сеймики в великом княжестве
Литовском. //ЖМН ПР., 1910, №2,3.
153. Леонтович Ф.И. Центральные судебные учереждения в великом княжестве
Литовском до и после унии.// Журнал Мин. Юстиций. 2, 1910.
154. Леонтович Ф.И. Обласные суды в великом княжестве литовском.// Мин.
Юстиц. 1910.
155. Лихачев М.Т. Аппарат принуждения Временного правительства // Сов.
Гос. И право., 1979. №10.
156. Лихачев М.Т. Структура центрального государственного аппарата
Временного правительства // Сов. Гос. И права, 1985.
157. Лозинский М. Галичина в 1918-1920 р.р.. – Прага, 1922.
158. Лось Ф.Э. Украина.
159. Лотоцький О. Симон Петлюра. – Варшава.
160. Лотоцький О. Українські джерела церковного права. // Укр. Нау. К. ., 1931.
161. Лобавский М.К. Очерк истории литовско-русского государства до
Люблинской унии включительно. – М., 1910.
51
162. Лобавский М.К. Очерк истории литовско-русского государства . Изд 2-е.
1915.
163. Лобавский М,К. Областное деление и месное управление литовско-
русского гос- ва ко времени издания 1-го Литовского статута – М., 1893.
164. Лобавский М.К. Литовско-Русский сейм. – М., 1900.
165. Ляхович. О. Органи прокуратури України в період В.В.В. // Рад. Право,
1971, №11.
166. Мазепа І. Україна в огні та в бурі революції. – Прага. 1942. – Т.1-3.
167. Маймескулов Л.Н., Рогожин А.Й. Сташис В.В. Всеукраинская
Чрезвычайная комиссия (1918-1922). – Харьков, 1971.
168. Макаренко В.П. Бюрократизм и сталинизм. Ростов-на-Дону. 1989.
169. Максименко П.А. Сейми литовско-русского гос-ва до Любл. Унии. –
170. Максименко Н. Источники уголовных законов Литовского статута. – К.,
1894.
171. Малиновский И. Учение о престкплении по Литовскому статуту. – К.,
172. Малиновский Й. Рада Великого княжества литовского.. – Томск, 1904-
1910.
173. Малицкий А. Советское гос. Право. Харьков. 1926.
174. Малицкий О., Ратіхієв О., Основи рад. Адмін. Права.. – Харків, 1928.
175. Мала енциклопедія етнодержавознавства. – К., 1996.
176. Малик Я., Вол Б., Чуприна В. Історія української державності. – Львів,
1990.
177. Матрос Б. Перші кроки цетральної ради . Укр. Істор., 1973, №3-4.
178 Матвеев История семейно-брачного законодательства Украинской ССР. –
К.,
179 .Маркевич Є. Земельні судові справи. – Харків. 1925.
180 .Маршрутами історії. К., 1990.
181 .Мироненко О.М. Світоч української державності. Політико-правовий
аналіз діял ьності Центральної Ради. – К., 1995.
182. Михайленко П.П. Нариси з історії Кримінального аконодавства
Української РСР. – К., 1959
183. Михайленко П.П. Уголовное законодательство и органы юстиции УССР в
период боьбы за Светскую власть на Украине (1917-1920) – Львов, 1959.
184. Месяц В.Д. История кодификации права на Украине в первой половине 18
века. – К., 1963.
185. Мельгунов С. П. Красный терро в России. – М., 1990.
186. Мишуга М. Державна адміністрація на Україні . – Кам’янець, 1919.
187. Могалевський Ю. Останній акт трагедії . – Львів. 1939.
188. Мицюк О. Доба Директорії УНР. Спомини , роздуми. – Львів 1939.
189. Миллер О. Очерки из истории и юридического быта старой Малороссии.
Суды земские . городские и подкоморские. В 18 в. // Сб. ХИФО. Харьков 1896.
52
190. Молдован В.В. Мелащенко В.Ф. Конституційне право. Опорні конспекти.
Словник-довідник . – К., 1996.
191. Мордовцев Д. Гйдамаччина. Историческая монография. СПБ.1870.
192. Мороховцев Е.Д. Крестьянская реформа 1861 г. М., 1939.
193. Мрига В. Українська радянська держава у ВВВ.// Рад право. 1970. №5.
194. Еагаєвський І. Історія української держави 20 ст. – Львів. 1993.
195. Настюк М. Создание и деятельность советских органов юстиции западных
областей УССР. (1939-1941). – Львов.
196. Нова конституція України. Текст основного закону. Огляд і коментарії..
Київ 1996.
197. Рейхель М. СССР. Очерк коституционных отношений советских
республик. – Харьков, 1925.
198. Рибалка І.К. Історія України . Дорадянський період. – К.,1991.
199. Рибалка І.К. Довгопол В.М. Історія Української РСР. Епоха соціалізму. –
К., 1992.
200. Пичета В.Й. Козацкое гос-во на Украине (17-18 в.в.) М.., 1945.
201. Ривлин А. Первые законодательные акты о советском суде на Украине //
Сов. Гос. И право, 1949, №11.
202. Ричка В.М. Про адміністративно-територіальний устрій давньоруських
земель ХІ по ХІІ ст. // УЇЖ, 1983, №12. – С. 94-100.
203. Рыбаков Б.А. Киевская русь и русскме княжества. М., 1982.
204. Рогов В.А. Государственный строй Древней Руси. – М., 1984.
205. Рогожин А.И. Очерки истории соц. Законности УССР в период
иностранной военной интервенции и гражданские войны. – Харьков., 1963.
206. Рогожин А.И. Правохранительные органы УССР в первые годы Советской
власти ., 1981.
207. Рогожин А.И. Зайцев Л.А. Местные советы Украины в годы
Отечественной Войны. Сов. Гос. И право. 1985.
208. Рогожин А.И. Ярмыш А.Н. Государство и право России в период
становления и развития абсолютизма (2 половина 17 конец 18 в.в.) – К., 1989.
209. Романчик О. Ультиматумю – К., 1990.
210. Сафронова И.П. Гос-во и право России в рериод от февраля до октября
1917. – Харьков, 1965.
211. Свердлов М.Б. От закона русского к русской правде. – М.,1988.
212. Святоцький О.Д. Радянська адвокатура. – К., 1990.
213. Сергійчук В. Доля української нац. Символіки . – К., 1990.
214. Сергеевич В. Лекции и исследования по древней истории русского права,
6-е вид. – П.,1910.
215. Свидельников С.М. Аграрная реформа Столыпина. – М.,1973.
216. Скрипилев Е.А. Вероссийское учред. Собрание.. М., 1982.
217. Слабченко М. Опыты по истории права Малороссии 17-18 вв. – Одесса.
218. Слабченко М. Центральные учреждения Украины 17-18 вв. – Одесса.
219. Слабченко М. Судівництво на Україні 17-18 вв. Ст. – Харків, 1919.
53
220. Слабченко М. Малорусский полк в административном отношении.
Историко-юридический очерк. – Одесса, 1909.
221. Смолій В.А., Гуржій О.І. становлення українськой державності. // УЇЖ,
1990, №10. – С. 10-20.
222. Советское гражданское право. Учебник под ред. С. Вильянского. – М.,
1940.
223. Советская историко-правовая наука. Очерки становления и развития . – М.,
1978.
224. Советское право в период великой отечественной войны. В 2-х частях. –
1978.
225. Созданме основ общественного законодательства.. – М., 1972.
226. Сейм Карпатської України. – Львів, 1991.
227. Соколов Б. Радянське державне право. – К.,1941.
228. Соколов Б. Суспільний устрій УРСР. – К., 1938.
229. Софроненко К.А. Общественно-политический строй Галицко-Волынской
Руси 11-18 вв. М., 1955.
230. Софроненко К.А. Малороссийский приказ Русского гос-ва второй
половины 17 – начала 18 вв. – М., 1960.
231. Софроненко К.А. Аграрное законодательство в России. – М., 1981.
232. Спирин Л.М. Россия 1917 р. – М., 1987.
233. Старцев В.И. Внутренняя политика временного правительства. – М., 1980.
234. Старцев В.И. Крах керенщины. – Х., 1982.
235. Стахів М. Україна в добі Директорії УНР. – Скрентон, 1963.
236. Стахів. М. Гетьманський режим в 1918 р. і його праводержавні якості..
1950.
237. Степанков. В.С. Українська козацька республіка в середині 17 ст. і
особливості політ. Устрою та соціально-економічних відносин. –
Хмельницький, 1990.
238. Стерчо П. Карпато-українська держава. – Львів, 1994.
239. Страницы истории советского общества. Факты, проблемы, люди. –
М.,1989.
240. Судебник Казимира (1648) . – Вильнюс. 1967.
241. Сусло Д.С. Історія суду Радянської України (1917-1967). К., 1968.
242. Сурилов А.В. Общественно-политический строй и право великого
княжества литовского – Кишинёв.1961.
243. Суршов О., Чорнозуб П. Міські комітети оборони – місцеві органи влади в
роки ВВВ.// Рад. Право.
244. Таранов. А.П. Історія Конституції УРСР. – К., 1957.
245. Ткач А.П. Право України . – Хмельницький. 1992.
246. Ткач А.П. Історія кодифікації укр. Права України до революц.. – К., 1968.
247. Ткач А.П. Складання української державності в період народно визвольної
війни 1648-1654 р.р. // Наук, записки Київ, ун-ту. Т-13. Вил 17.
54
248. Ткач А.П. Причини ліквідації української автономії в складі Росс.
Імперії. // проблеми правознавства. Вил 4. – К., 1966.
249. Теличенко Й. Очерк истории малороссийского права до введения Свода
законов. – К., 1888.
250. Теплицький В.Н. Реформа 1861 рокуі аграрні відносини на Україні. – К.,
1959.
251. Галицька Соціалістична радянська партія (1920). – Львів 1970.
252. Тищик Б.Й. Вівчаренко О.А. Західноукраїнська Народна Республіка. 1918-
1923 р. р. Коломія 1993.
253. Тищик Б.Й. УНР. – Коломія, 1994.
254. Тихомиров М.Н. Исследование русской правды. – М., 1991.
255. Тихомиров М.Н. Древнерусские города. –М., 1956.
256. Толочко П.П. Древняя русь . Очерки соц-полит истории. – К., 1987.
257. Толочко А.П. Князь в древней Руси : власть, собственность, идеология. К.,
1992.
258. Торжество історичної справедливості: . – Львів, 1968.
259. Третий литовский статут 1588 года . Вильнюс 1989.
260. Тхор В. Про органи управління в містах України другої половини 17-18
ст. // УЇЖ, 1975 №2.
261. Універсали ЦР. // УЇЖ 1987, №9 С. 18-23.
262. Усенко І.Б. Первая кодификация законодательства Сов .Укр. – К., 1989.
263. Усенко Б. Позасудова репресія. Як це починалося. // Комуніст України.,Ю
1990 , №2, С.43-53.
264. Усенко І.Б. України в роки НЕПУ: доля курсу на революційну законність –
Харків, 1995.
265. Фалькевич Й.В. Житловский Н. Административный кодекс УССР. -
266. Фалькевич Й. Радянский державний устрій. - Харків, 1929.
267. Фукс С.Л. Радянська держава і право в період іноземної воєнної
інтервенції та громадянської війни (1918 – 1920). – Харків, 1960.
268. Харитонов В.Л. Лютнева буржуазно-демократична революція 1917р. на
Україні // УЇЖ, 1987, №2, С.18-27.
269. Хачатуров Р.Л. Становление права (на материалах Киевской Руси) –
Тбилиси, 1988.
270. Христюк П. Замітки і матеріали до історії Української революції 1917-1920
р.р. Відень, 1921-1922. Вил. 1.
271. Черкаський І.Ю. Судові реформи гр. К.Г.. Розумовського. – К., 1914. ЗОЇ.
Черкаський І. Громадський (копний) на Україні- Русі 17-18 ст. //Праці комісії
іторії укр. Права. УАН.1928.
272. Черкасова Н.В. Формирование и розвитие адвокатуры в России 60 80 –е
годы 19 века. – М,. 1987.
273. Чернецкий. История Литовского стаута . // Киев Университет, известия,
1867,№1-12.
55
274. Чотири Універсала. – К., 1990.
275. Чехович В.А. Победа Великого Октября и становление государственного
союза советских республик (1917-1922 р.р.). – К.,1986.
276. Чехович В.А. Проблеми національно-державного будівництва України в
роки НЕПУ. – Харків.
277. Чубатий М. До історій адвокатури на Україні. – Львів, 1934.
278. Чубатий М. Основи державного устрою Західноукраїнськоі республіки .
Львів 1920.
279. Шабульдо Ф.М. Земли Юго-Западной Руси в состае великого княжества
литовского. К., 1987.
280. Шаговая Ю.І. Україна 20-50 років: Сторінки ненаписаної історії К., 1993.
281. Шаговая М. Занепад УНР. – Париж, 1935.
282. Шевчук В. Козацька держава. – К., 1995.
283. Шелухін С. Історико-правничі підстави української держави. Вінніпеп,
1929.
284. Штамм С.И. Управление народным образованием в СССР (1917 – 1936).
Историко-правовые ииследования. – М., 1985.
285. Щапов Я.Н. Государство и церковь Древней Руси 10-13ст. –М.,1989.
286. Щербина П.Ф. Судебная Реформа 1864 г. На правобережной Украине. –
Львов, 1974.
287. Юридична наука та освіта України. – К., 1992.
288. Юрченко О. Українсько-російські стосунки після 1917 р. в правовому
аспекті. – Мюнхен. 1971.
289. Юшков С.В. Очерки по истории феодализма в Киевской Руси. – М., 1940.
290. Юшков С.В. Общественно-политический строй и право Киевского гос-ва.
М., 1949.
291. Юшков С.В. Русская правда её происхождение, источники и значение. –
М.,1950.
292. Ющик О. Реформування законодавчого процесу : проблеми і
перспективи // Віче 1995., №2.
293. Яворницький Д.І. Історія запорізьких Козаків. – Львів, 1990-1992.
294. Яковлів А. Українсько-московські договори в 17-18 ст. – Варшава. 1934.
295. Яковлів А. Український кодекс 1743 року „ Права по которым судятся
малороссийский народ». – Мюнхен, 1949.
296. Яковлів А. Статті Богдана Хмельницького. Перший договір між Україною
і Росією 21 березня 1854 р. / Пам’ятники України, 1991, №2.
297. Яковлів А. Основи Конституції УНР. – Париж, 1935 (народна газета, 1991,
№16.)
298. Яковенко Д.Г. Высшие органы гос. Власти Укр. СССР. В условиях
социализма. 1972.
299. Якубовская С.И. Развитие СССР. Как союзного го-ва. (1922-1936 г.г.) М.,
1972.
300. Якушик В.М. Проблемы революционно-демократического гос-ва. К., 1991.
56
301. Яневський Д.Б. Украънська Центральна Рада – перші кроки до новітньої
національної державності (Березень-листопад) К., 1991.
302. Ярмыш А.Н. А.Н. Наблюдать неоступно.- К., 1990.
303. Ярмыш А.Н. Судебные органы царской России в период империализма
(1900-1917) Учебное пособие. – К.,1990.
304. Мироненко О.М. Римаренко 10. 1., Усенко І.Б. Чехович В.А. Українське
державотворення: невитребуваний потенціал: Словник-довідник. – К.,1997.
305. Тацій
57
Контрольні питання на залік
1. Предмет, метод та періодизація Історії права України.

2. Становлення феодального права в Україні.
3. Характеристика звичаєвого права Київської Русі.
4. Політичні та торговельні угоди князів Київської Русі та їх значення для
становлення давньоруського права.
5. Устави, уроки та грамоти князів Київської Русі.
6. Загальні та місцеві церковні статути Київської Русі.
7. Характеристика збірників візантійського права Київської Русі.
8. Звичаєве право Литовсько-Руської держави.
9. Міжнародні політичні та господарські договори Литовсько-руської держави.
10.Привілейні грамоти Литовсько-Руської держави.
11.Уставні земські грамоти Литовсько-Руської держави.
12.Збірники магдебурзького права Литовсько-Руської доби.
13.Офіційні збірники законів Литовсько-Руської держави та їх загальна
характеристика.
14.Козацьке звичаєве право Запорізької Січі.
15.Українське звичаєве право Гетьманської України.
16.Гетьмансько-королівські угоди та їх загальний зміст.
17.Гетьмансько-царські договори та їх загальний зміст.
18.Акти гетьманської автономної влади Гетьманської України.
19.Постанови Генеральної канцелярії Гетьманської України.
20.Чинні королівські та сеймові постанови Гетьманської України.
21.Збірники Магдебурзького права Гетьманської України.
22.Чинні царські та сенатські укази Гетьманської України.
23.Чинні царські маніфести, статути та установи Гетьманської України.
24.Джерела права Процесу карного приказного 1734 р.
25.Джерела права Прав, за якими судиться малоросійський народ 1743 р.
26.Джерела права Суду і розправи в правах малоросійських 1750 р.
27.Джерела права Книги Статут та інших прав малоросійських 1764 р.
28.Джерела права Зібрання малоросійських прав 1807 р.
29.Джерела прала Екстракту із указів, інструкцій та установ… Сенату 1786 р.
30.Джерела права Зводу місцевих законів західних губерній 1837 р.
31.Первинні і похідні форми набуття права власності в Гетьманській Україні.
32.Інститут володіння в Гетьманській Україні: поняття і види, виникнення та
припинення.
33.Права на чужі речі в Гетьманській Україні: поняття і види, виникнення та
припинення.
34.Види зобов’язань в цивільному праві Гетьманської України.
35.Договір застави в цивільному праві Гетьманської України.
36.Укладення шлюбу та умови його дійсності в Гетьманській Україні.
37.Види злочинів в кримінальному праві Гетьманської України.
58
38.Система покарань в кримінальному праві Гетьманської України.
39.Особливості козацького судового процесу.
40.Суб’єкти та об’єкти права власності Литовсько-Руської держави.
41.Види договорів по праву зобов’язань Литовсько-Руської держави.
42.Сімейно-шлюбне право Литовсько-Руської держави.
43.Порядок спадкування по заповіту і по закону в Литовсько-Руській державі.
44.Публічні та приватні види злочинів в кримінальному праві Литовсько-
Руської держави.
45.Публічні та приватні покарання в кримінальному праві Литовсько-Руської
держави.
46.Види додаткових покарань в українському кримінальному праві XVI – XVIII
ст.ст.
47.Копне судочинство в українському праві XVI – XVIII ст.ст.
48.Статутне судочинство в українському праві XVI – XVIII ст.ст.
49.Інквізиційне судочинство (скрутинія) в українському праві XVI – XVIII
ст.ст.
50.Поняття рухомого і нерухомого майна в цивільному праві Київської Русі.
51.Поняття позики в цивільному праві Київської Русі.
52.Форми заключення шлюбу та причини його розірвання в родинному праві
Київської Русі.
53.Інститут опіки в родинному праві Київської Русі.
54.Порядок спадкування майна по закону (звичаю) в родинному праві Київської
Русі.
55.Поняття "обіди" в матеріальному праві Київської Русі.
56.Поняття "вири", "дикої вири", "потоку і розграблення" в кримінальному
праві Київської Русі.
57.Поняття приватного і публічного процесу в судочинстві Київської Русі.
58.Стадії судового слідства – "розправи" в судочинстві Київської Русі.
59.Види доказів в судовому процесі Київської Русі.
60.Поняття "зводу" та "гоніння слідом" в процесуальному праві Київської Русі.
59
Питання на іспит
24.Предмет курсу, методологія та періодизація історії права України.

25.Історіографія історії права України.
26.Джерела та основні риси права рабовласницьких держав на території
України VII ст. до н.е. – IV ст. н.е.
27.Джерела права Київської Русі IX – XIV ст.ст.
28.Джерела права Литовсько-Руської держави XIV – XVI ст.ст.
29.Джерела права Гетьманської України др. пол. XVII – XVIII ст.ст.
30.Джерела права та законодавство України в складі Речі Посполитої др. пол.
XVI – XVIII ст.ст.
31.Джерела права Галичини в складі Королівства Польського др. пол. XIV – др.
пол. XVI ст.ст.
32.Джерела права України в складі Російської імперії кін. XVIII – поч. XX ст.ст.
33.Джерела права Східної Галичини, Північної Буковини і Закарпаття в складі
Австро-Угорської монархії др. пол. XVIII – поч. XX ст.ст.
34.Джерела Магдебурського права в містах України XIV – XIX ст.ст.
35.Джерела права та законодавство Української Народної Республіки.
36.Джерела та основні риси права Української держави (Гетьманат П.
Скоропадського).
37.Джерела права та зміни в законодавстві Директорії УНР.
38.Джерела та основні риси права Західноукраїнської Народної Республіки.
39.Джерела права Радянської України 1917-1922 р.р.
40.Джерела права УРСР в складі СРСР 1922-1991 р.р.
41.Джерела та основні риси права Запорізької Січі XVI – XVIII ст.ст.
42.Кодифікація права у Великому князівстві Литовському др. пол. XV – пер.
пол. XVI ст.ст, її причини та наслідки.
43.Кодифікація права в Україні в пер. пол. XVIII ст., її причини та наслідки.
44.Кодифікація права в Україні в др. пол. XVIII ст., її причини та наслідки.
45.Кодифікація права в Україні в пер. пол. XIX ст., її причини та наслідки.
46.Кодифікація загальнодержавного права в Російській імперії др. чверті XIX
ст., її причини та наслідки.
47.Кодифікація загальнодержавного права в Російській імперії др. пол. XIX –
поч. XX ст.ст., її причини та наслідки.
48.Кодифікація права в Східній Галичині, Буковині та Закарпатті в складі
Австрійської монархії др. пол. XVIII – пер. пол. XIX ст.ст., її причини та
наслідки.
49.Перша кодифікація радянського законодавства в Україні 1922-1929 р.р., її
причини та наслідки.
50.Друга кодифікація радянського законодавства в Україні 50-80-х р.р. XX ст.,
її причини та особливості.
51.Кодифікація і розвиток земельного права в 50-80-х р.р. XX ст.
52.Кодифікація і розвиток колгоспного права в 50-80-х р.р. XX ст.
60
53.Кодифікація і розвиток цивільного права в 50-80-х р.р. XX ст.
54.Кодифікація і розвиток законодавства про шлюб і сім’ю в 50-80-х р.р. XX ст.
55.Кодифікація і розвиток законодавства про цивільне судочинство в 50-80-х
р.р. XX ст.
56.Кодифікація і розвиток кримінального права в 50-80-х р.р. XX ст.
57.Кодифікація і розвиток кримінально-процесуального законодавства в 50-80-
х р.р. XX ст.
58.Кодифікація і розвиток законодавства про працю в 50-80-х р.р. XX ст.
59. Основні риси цивільного права Княжої доби IX – XIV ст.ст.
60.Загальні риси карного, кримінального права Княжої доби IX – XIV ст.ст.
61.Характерні риси та особливості судового процесу Княжої доби IX – XIV
ст.ст.
63.Становлення українського кримінального права в Литовсько-Руську добу
64.Характеристика судочинства Литовсько-Руської доби XIV – XVI ст.ст.
65.Основні риси цивільного права Гетьманської України др. пол. XVII – XVIII
ст.ст.
66.Основні риси кримінального (карного) права Гетьманської України др. пол.
67.Характер та особливості судового процесу Гетьманської України др. пол.
68.Сервітутне право Гетьманської України; його поняття та види.
69.Особливості судочинства в українських копних судах XV – XVIII ст.ст.
70.Особливості інквізиційного, карного судочинства (скрутинія) в Україні XV –
XVIII ст.ст.
71.Поняття власності в цивільному праві Російської імперії др. пол. XIX – поч.
XX ст.ст.
72.Поняття зобов’язань в цивільному праві Російської імперії др. пол. XIX –
поч. XX ст.ст.
73.Сімейно-шлюбне та спадкове право Російської імперії др. пол. XIX – поч.
XX ст.ст.
74.Кримінальне право Російської імперії др. пол. XIX – поч. XX ст.ст.
75.Пореформенний судовий процес в Російській імперії др. пол. XIX – поч. XX
ст.ст.
76.Зміни в цивільному та кримінальному законодавстві Російської імперії в
період Першої Світової війни (1914-1918р.р.).
77.Поняття власності та зобов’язань в цивільному праві Австрійської монархії
кін. XVIII – поч. XX ст.ст.
78.Сімейно-шлюбне та спадкове право Австрійської монархії кін. XVIII – поч.
XX ст.ст.
79.Кримінальне та кримінально-процесуальне право Австрійської монархії кін.
XVIII – поч. XX ст.ст.
61
80.Становлення основ цивільного права Радянської України 1917-1922 р.р.
81.Становлення основ сімейного права Радянської України 1917-1922 р.р.
82.Становлення основ земельного та колгоспного права Радянської України
1917-1922 р.р.
83.Становлення основ трудового права Радянської України 1917-1922 р.р.
84.Становлення основ кримінального права 1917-1922 р.р.
85.Становлення основ цивільно-процесуального та кримінально-
процесуального права 1917-1922 р.р.
86.Розвиток цивільного права УРСР 1929 – червень 1941 р.р.
87.Розвиток кримінального права УРСР 1929 – червень 1941 р.р.
88.Розвиток трудового права УРСР 1929 – червень 1941 р.р.
89.Розвиток сімейно-шлюбного та спадкового права УРСР 1929 – червень 1941
р.р.
90.Зміни в цивільному праві УРСР в період Великої Вітчизняної війни 1941-
1945 р.р.
91.Зміни в сімейному праві УРСР в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945
р.р.
92.Зміни в трудовому праві УРСР в період Великої Вітчизняної війни 1941-
1945 р.р.
93.Зміни в кримінальному та кримінально-процесуальному праві УРСР в період
Великої Вітчизняної війни 1941-1945 р.р.
94.Руська Правда, її структура, загальний зміст та історичне значення.
95.Судебник Казиміра 1468 року, його структура, загальний зміст та історичне
значення.
96.Устава на волоки 1557 року, причини її прийняття, структура та загальний
зміст.
97.Статут Великого князівства Литовського 1588 року, його структура,
загальний зміст та історичне значення.
98.Інструкція судам 1730 року, її загальний зміст та значення.
99.Права цивільні магдебурські – їх структура та загальний зміст.
100. Процес Короткий Приказний 1734 р., його структура та загальний зміст.
101. Права по яким судиться малоросійський народ 1743 р., їх структура та
102. Суд і росправа в правах малоросійських 1750 р., його структура та
103. Зібрання малоросійських прав 1807 р., їх структура та загальний зміст.
104. Звід законів західних губерній 1837р., його структура та загальний зміст.
105. Цивільний кодекс УСРР 1922 р., його структура та загальний зміст.
106. Земельний кодекс УСРР 1922 р., його структура та загальний зміст.
107. Кодекс законів про працю УСРР 1922 р., його структура та загальний
зміст.
108. Кодекс про народну освіту УСРР 1922 р., його структура та загальний
зміст.
62
109. Кримінальний кодекс УСРР 1922 р., його структура та загальний зміст.
110. Кримінально-процесуальний кодекс УСРР 1922 р., його структура та
111. Адміністративний кодекс УСРР 1927 р., його структура та загальний зміст.
112. Кодекс законів про сім’ю, опіку, шлюб та акти громадського стану УСРР
1926 р., його структура та зміст.
113. Виправно-трудовий кодекс УСРР 1925 р., його структура та зміст.
114. Примірні статути сільськогосподарської артілі СРСР 1930, 1935 років, їх
115. Цивільно-процесуальний кодекс УСРР 1924 р., його структура та
116. Звід законів Російської імперії редакції 1842 року, його структура та
117. Уложення про покарання кримінальні та виправні 1845 р., його структура
та загальний зміст.
118. Статут про покарання, що накладаються мировими суддями 1865 р., його
структура та загальний зміст.
119. Статут цивільного судочинства 1864 р., його структура та загальний зміст.
120. Статут кримінального судочинства 1864 р., його структура та загальний
зміст.
121. Загальне цивільне уложення для спадкових земель Австрійської монархії
1811 р., його структура та загальний зміст.
122. Кримінальне уложення Терезії 1768 р., і Кримінальне уложення Йосипа; їх
123. Кримінальне уложення Російської імперії 1903 р., його структура та
124. Земельний закон, затверджений Українською Центральною Радою (18
січня 1918 р.), його зміст та значення.
125. Указ “Про доповнення деяких постанов діючих законів, які стосуються
селянського землеволодіння і землекористування “ 9 листопада 1906 року, його
зміст та значення.
126. Книга Статут та інші права Малоросійські 1764 р., її структура та
127. Екстракт малоросійських прав 1767 р. та Екстракт із указів, інституцій та
установ 1786 р., їх загальний зміст та характерні відмінності.
128. Кримінальний кодекс УРСР 1960 р., його структура та загальний зміст.
63
ЮРИДИЧНІ ВИЗНАЧЕННЯ, ПРАВИЛА ТА ТЕРМІНИ
Австрія – імперія з 1804 по 1918р. У 1282 – 1918 р. правила династія

Габсбургів. У 1867 р. була перетворена в двоєдину (дуалістичну) монархічну
державу — Австро-Угорщину.
Бачення—розсуд.
Безправне — без постанови суду, свавільно.
Без завіту — без заповіту.
Безажю — без спадкоємця.
Безатщина, безъзадщина (від беззадшина) — виморочне майно, маєток, що
не має спадкоємців.
Безвечен — каліка.
Безвечен, піп — представник духовенства.
Без дива: немає справи; не повинно звертати увагу; не повинно дивуватися
(наприклад, новому правилу, установленому Biчем).
Без справи — без поділу; може бути, без розпорядження про поділ спадщини,
тобто заповіту.
Без мотчания — без затримання.
Безнапраздньства — по своїй вині, за відсутності причин, що не залежать від
волі людини.
Безпенно — іноді безкоштовно.
Бенкарти —незаконнонароджені.
Безтурботність — забезпечення.
Безчестя — позбавлення честі i прав, котрому піддавались звинувачені у
тяжкому кримінальному злочині, які ухилились від суду. Іноді грошове
відшкодуваня на користь ображеного.
Бирич — судовий чиновник, що служив для обмеження рішень та інших цілей.
Бирче — спеціальний з6ip, що вилучався місцевими урядниками при сплаті
грошового податку (серебщини).
Бирчі — місцеві урядники, що збирали грошовий податок (серебщину).
Бирюч — глашатай, що повідомляє по вулицях i площах постанови уряду.
Битки, бити — бити, іноді перекладається як убити.
Біскуп — єпископ.
Ближики, ближнії, ближняго племені —близькі родичі.
Близкість — викупний родовий маєток. Родичам власника надавалось перева-
жне перед чужеродцями право купівлі і викупу отчого маєтку; по першому
64
маєтку власник міг відчужувати без згоди родичів тільки третю частину свого
родового маєтку, у відношенні інших двох третин родичі могли заявити вимогу
про викуп.
Бобровщина — оброк за експлуатацію бобрових гонів.
Боевник — убивця.
Боец — фізично повноцінний учасник бою.
Бой — побої: на убитому; із переможеного.
Бой: насильство (з боєм); із насильством.
Бологодел — благодіяння.
Бонда — майно, виділене невільній людині.
Борисфен — Дніпро.
Борисфеніти — населення Подніпров'я.
Босфор Кімерійський — Керченська протока.
Бочка — міра сипких тіл, дорівнювалась 72 великим або 144 малим гарнцям,
відповідним приблизно 406,5 літра.
Бояри — верхівка феодального суспільства в Стародавній Русі і в Московській
державі до початку ХУЛІ ст. Економічна могутність і політичне панування
мало за основу велике спадкове землеволодіння і було підірване опричиною. В
Україні ХУ-ХУІ ст. боярство втратило привілейований стан.
Борошно — їжа взагалі.
Бортная земля — див. Борть.
Борть, борьть, борти — колода для бджіл, пасіка, спочатку просто дупло.
Бою — нанесення побоев.
Бою і грабежу — злісне побиття, убивства, що супроводжуються
насильницьким відібранням майна.
Братань — племінник, двоюрідний брат. Брама — ворота. Братню синове —
син брата.
Братучадо, браточада — син брата, діти братів, тобто двоюрідні брати; іноді
переводиться як племінник з боку брата.
Брацлавщина — історична область в Україні (займала території теперішньої
Вінницької і частини Хмельницької обл.) у другій половині XVI—XVIII ст.
Братчина, братщина — група сусідів, які об'єдналися між собою з метою
організації вскладчину суспільних гулянок та могли розглядати дрібні справи
(образи і бійки під час бенкету).
Бьение, биття — див. Бой. Будування — споруда, будівля. Бидло — худоба.
Вазне (з вазні) — законним чином, встановленим порядком. Валька — війна.

Вальчити — вести війну, воювати.
Ванчос — дубові чи соснові дошки для виготовлення бочок та іншого
дерев'яного посуду. Вапна — вапно. Варяг — житель Скандинавії.
65
Васалітету-сюзеренітету відносини — система відносин всередині класу фео-
далів у феодальному суспільстві. Сюзеренами були, як правило, великі феодали
— сеньйори територій. Особисто залежні від них феодали були васалами.
Ведьство, ведство, водовство — чаклунство. Везіння — тюремне ув'язнення.
Велике князівство Литовське — феодальна держава, яка існувала з 30-40-х
рр. ХШ ст. до 1569 р. на території сучасних Литви, ілорусі та України. Столиця
— Тракай, пізніше Вільнюс.
Вено — дар, який чоловік давав дружині після одруження.
Верв (мотузка) — етимологічно верв пов'язується зі словом мотузка у значенні
міри землі, обмеженою лінією, або, може бути, лінії початкового розселення
малих сімей у процесі їх відособлювування.
Верв (община) — сільська община, сусідська територіальна община.
Верстання — зарахування на військову службу з призначенням грошового і
помісного або земельного окладу.
Вершь, верши — хліб, жито.
Вершели — вирішені справи.
Взакличь, заклич сочити: шукати, вимагати свій борг із кого-небудь
привселюдно перед народом;
оголошення своєї претензії перед верв'ю, общиною, на торгу. Своєрідна явка,
що робить зайвими всі інші формальності позову без письмових доказів.
Взвада—див. Звада.
Взираа в правду — на основі права.
Взмолвят — обмовлять.
Видок — свідок, очевидець, можливо, бійки, а, можливо, і доброго життя
позивача.
Вивить — виносити невигідне для сторони рішення.
Вижі — присяжні, яких обирали в XVI ст. із проживаючих у повіті шляхтичів
для
учинення дізнань.
Вина — відношення особи до своєї протиправної поведінки (дії чи
бездіяльності)
і її наслідком. Означає усвідомлення (розуміння) особою неприпустимості
(протиправності) своїх дій і виникаючих з них наслідків.
Вина — штраф, плата судді.
 ґвалтовна — штраф за насилля, якій ішов на користь потерпілих.
 господарська — штраф, який вилучався на користь великого князя.
Вина пенежна — грошовий штраф.
Вину дати (кому) —звинувачувати.
Вира — грошове стягнення у випадку вбивства або злочину проти власності,
передбачене Руською Правдою.
Вирник — збирач вири. Звичайно це назва княжого чиновника, що приїжджав
в общину для одержання вири разом із молодшим членом княжого
адміністративного апарата — отроком.
66
Віра — присяга.
Вірні голови — виборні посадові особи, що збирали мито.
Владза — влада, могутність, вплив, сила, міцність, гідність, твердиня.
Власність — належність засобів і продуктів виробництва певним особам — ін-
дивідам чи колективам.
Водлуг — по, згідно. Воєводство:
адміністративно-територіальна одиниця в Литовській і Польській феодальних
державах. На українських землях існували Брацлавське (див. Брацлавщина),
Волинське (див. Волинь), Київське, Подільське і Руське воєводства;
адміністративно-територіальна одиниця в Польщі. На українських територіях,
що входили до складу Польщі в 1919-1939 р., були створені Волинське,
Львівське, Станіславське і Тернопільське воєводства; органи місцевого
самоврядування у прикордонних областях Російської держави. У другій
половині XVII — кінці XVIII ст. організовувалися на території України.
Возні — замінили колишніх вижів і децьких: призначались з місцевих
шляхтичів для огляду слідів злочинів, для вводу у володіння та інших судових
доручень.
Войський (воинський, свойський) кінь: військовий кінь, що належить пану,
на якому закуп бере участь у військових діях у складі ополчення пана; кінь, що
належить закупу (свойський).
Вольна рота: добровільна присяга; очисна присяга; добровільна присяга групи
осіб, що нагадує послушество послухів.
Вольно — у праві.
Воровські — підроблені.
Ворчеться — обіцяється.
Восклепати — див. Клепати.
Всяк — кожний, будь-який.
Вивести виру — відвести обвинувачення.
Видаст — підведе поручителя.
Видел — частина майна чоловіка, що одержує вдова при поділі спадщини.
Виїмщик -— посадова особа, що робить вилучення чого-небудь, у даному
випадку
корчемного вина.
Вивод — доказ.
Вивагання — вигнання.
Видавати ісправа — видавати звинуваченого за вироком суду потерпілому.
Видання — донос, наговір.
Вилога (волога) — рідина.
Виморочне майно, виморщина — див. Безатщина.
Виправа — придане.
Вирядок (від слова ряд) — угода, установлення про зміну ряду, про
припинення його дії через визначений термін.
67
Виселок (новосілля) — виділена із селища частина селянських дворів, що зви-
чайно поселяється на постоши — неораних угіддях.
Виступати ісправа — відмовлятися від права, позбавлятися права. Виступ —
проступок, злочин. Вить — частка, частина, штраф.
Войт — голова суду, який обирався міським населенням у містах, що
користувалися магдебурзьким правом. У статуті на волоки 1557 р. — сільський
староста, який наглядав за виконанням селянами їх повинностей і виконував
доручення судового і фінансового характеру
Волока (уволока) — основна поземельна міра в Литовсько-Білоруській
державі. Волока дорівнювала приблизно 21,36 гектарів і ділилася на ЗО моргів
або 90 шнурів. Кожний морг дорівнює 300 прентам.
Волость: в стародавній Русі — певна територія, підпорядкована єдиній владі
світсь
кого чи духовного феодала;
в Російській імперії — найнижча адміністративна одиниця в сільській міс-
цевості. З 1861 р. — одиниця станового сільського самоврядування. У 1923 р.
волості в Україні були ліквідовані.
Волинь — стародавньоруська історична область по південних притоках
Прип'яті та у верхів'ях Бугу.
Воля — крім звичайного значення вживається як термін, що означав дозвіл
користуватися земельним наділом впродовж того або іншого терміну, причому
цей термін визначався інколи розсудом самого власника.
Вонтіння, вонтіливість — сумнів, труднощі, перешкода. Вряд —див. Уряд.
Врядник — див. Урядник.
Вятьшії — кращі.
Вятший — старший.
Галиційський крайової сейм — формально представницький орган (1861-

1914 р.), який керував самоврядуванням Галиції.
Галиція — історична територія, що включала частину західноукраїнських і
польських земель. Охоплювала сучасні Івано-Франківську, Львовську,
Тернопільську і Чернівецьку (до 1848 р.) області України. Ці землі з 1772 р.
увійшли до складу Австрії. Були включені до складу цієї держави Королівство
Галиції і Лодомерії. З 1849 р. цією провінцією управляло Галиційське
намісництво. Очолював його намісник із польських або австрійських
аристократів, що призначав австрійський імператор.
Галицько-Волинське князівство — давньоруська феодальна держава.
Створен-на в 1199 р. в результаті об'єднання Галицького і Володимир-
Волинського князівств. Столиця — Галич, потім — Львів. У середині XIV ст.
землі князівства стали володіннями Польщі і Литви. Гай — гай, ліс. Гафтар —
золотошвач.
68
Ґвалт — насилля, сваволя (кгвалт).
Гетьман — (назва походить від німецького Наирітапп — начальник):
в Україні в XVI — першій половині XVII ст. воєначальник козацького запо-
різького війська, голова реєстрових козаків. У ході Визвольної війни
українського народу гетьман Б.Хмельницький став правителем України. Після
приєднання України до Московської держави гетьман обирався генеральною
військовою радою з подальшим затвердженням царським урядом. З 1663 р.
існували гетьмани Правобережної України (до 1704 р.) і Лівобережної (до 1722
р. і в 1750-1764 рр.). З 1708 р. призначалися царським урядом. Особа, яка
тимчасово заміняла гетьмана, називалась наказним гетьманом; у феодальній
Польщі (ХУ-Х\ОП ст.) і Литві (ХУІ-ХУПІ ст.) — вищий воєначальник.
Глава держави — вища посадова особа чи колегіальний орган, який є носієм
влади та верховним представником держави. В країнах з монархічним
державним устроєм ним є монарх, влада якого передається у спадок у
встановленому законом порядку, як правило, в рамках правлячої династії. В
країнах з республіканською формою правління ним є президент, що обирається.
В СРСР главою держави був колегіальний орган — Президія Верховної Ради
СРСР, в УРСР — Президія Верховної Ради УРСР.
Глава уряду — керівник вищого колегіального органу виконавчої влади в
державі. Глейт (кглейт) — охоронна грамота.
Говядо — бик, рогата худоба.
Годность — гідність.
Голважня — одиниця виміру солі.
Голова — начальник митниці.
Головник — убивця.
Головничество: винагорода родичам убитого, по деяких дослідженнях означає
те ж, що плата "за голову"; компенсація потерпілому.
Головна татьба: злодійство, що супроводжувалося убивством; викрадення
людей, переважно холопів.
Головщина (головщизна) — плата за голову стягувалась із вбивці на користь
родичів чи пана (володаря).
Гони боброві — боброві нори.
Городник — архітектор, керівник будівництва, що був княжим чиновником.
Городня в мосту — опора, складена у виді зрубу з бревен і засипана каменем.
Гостьба — стосується гостей, купців, що приїжджали з іншого міста або іншої
країни.
Гость — іноземний купець.
Гостинець — велика дорога.
Грабиця — захоплення майна, пограбування.
Грабіж — розкрадання майна із застосуванням насильства.
Грабещики — грабежі.
Грамоти:
1) кріпосні акти, що засвідчують факт позики;
69
2) земельні акти, віддані під заставу, що засвідчують факт позики. Грамота
ввізна — грамота на маєток із розпорядженням селянам слухати поміщика.
Грамота вотчинна (жалувана, жаловальная) — грамота на надання вотчини.
Грамота духовна (духовна пам'ять) — заповіт, у підтвердження якого на звороті
підписувалися свідки. Грамота на винуватого: безсудна грамота; грамота про
доставку відповідача силоміць.
Грамота несудима — грамота з вилученням із загальної підсудності, що дає
кому-небудь виключні права.
Грамоти старі: документи, що підтверджують право власності на землю або
борть по дав
нині володіння; дався в грамоту — надійшов у холопство до якого-небудь пана.
Грані зсіче — знищить грані, межа.
Гребля — плотина.
Грецький номоканун, номоканон — збірник правил церковних соборів IV-
VII ст., правил списків і установ про церкву візантійських імператорів, що був
основним джерелом церковного права у Візантії і допоміжним джерелом на
Русі.
Гридин, гридь — князівський воїн, дружинник, молодший князівський
дружинник.
Гріш — дрібна монета.
Грош литовський — монета, 60 грошей складали одну копу, у кожному гроші
було 10 пенезей. Вартість його становила 14—11 коп. у XVI ст. і 8-6 коп. — у
ХVIст.
Грюнвальдська битва — бій 15 липня 1410 р. між польсько-литовською
армією (входили українські загони) і військом Тевтонського ордену. Останній
зазнав поразки. Історичне значення битви у зупиненні німецької експансії на
схід.
Губернія — адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії, очолю-
валась губернатором. Вперше була встановлена в 1708 р. указом Петра І. В
українських землях перша губернія була утворена в 1708 р. з центром у Києві.
До 1917 р. на території України існувало 9 губерній. Були ліквідовані під час
адміністративно-територіальної реформи в 1925 р.
Дача — грошова позика, купа, милість.

Дедина (дедизна) — родове нерухоме майно, що переходило у спадок від бать-
ка і діда. Володарі такого майна називались дедичами.
Держава:
1) в теорії права — певний спосіб організації суспільства, основний елемент
політичної системи, організація публічної політичної влади, що
розповсюджуєть
70
ся на все суспільство і виступає його офіційним представником, спирається у
необхідних випадках на міри примусу;
2) в конституційному праві — сукупність офіційних органів влади (уряд, пар-
ламент, суди та ін.);
3) як суб'єкт міжнародного права держава включає в себе політичну організа-
цію влади і населення, якому належить певна територія.
Державці (тівуни) — управляючі у великокняжих маєтках, які водночас викону-
вали військові, судові й адміністративні функції у доручених їм триманню
волостях чи повітах. У XV ст. вони перетворюються в судових приставів, яким
доручалося доставляти повістки, а також виконання судових рішень. Децькі —
княжі слуги, які виконували розпорядження князя і наглядали за їх виконанням.
В XV ст. вони перетворюються у судових приставів, яким доручалось
доставлення позовникам повісток, а також виконання судових рішень. Див.
Вижі.
Децькування — збір, що стягувався за виконання децькими різних судових до-
ручень (наприклад: привід звинуваченого в суд, виконання майнового
стягнення). Збір ішов на користь децьких, зокрема на користь намісника.
Діло земне — спір про земельний наділ.
Дільниця — виділена частина нерухомого майна.
Дільний — отримавший наділ (виділ).
Добра — великокняжі маєтки, державні домени.
Довод — доказ.
Долеглість — діло, інтерес, турбота, горе, потреба.
Домучитись татьби — вилучити тортурами зізнання у злочині.
Дойлида — тесляр.
Досвед (т) ІЧІ — доводити, підтверджувати.
Дотичеть що ся — що ж стосується.
Дочасне — до певного часу.
Драпежство — пограбування.
Дубці — палка.
Дякло — продуктова рента, стягувалась землевласником з усього того, що було
вироблено в селянському господарстві. Дякло визискувалось житом, вівсом, сі-
ном, дровами, домашньою птицею, яйцями.
Євя — овен.
Єзи — риболовні закони.
Єзи — спорудження (частокіл або тин) для ловлі риби, що перегороджують
ріку.
Ємець: княжий чиновник; поімщик (злодія).
Ємлют — беруть.
71
Ж
Жадний — ніякий.
Жалобница — позовна заява.
Жалування государя — загальна назва земельної, грошової і хлібної
жалування,
що одержували служиві люди.
Железное: мито з виправданої по суді сторони, штраф; іспит залізом у формі
ордалій;
мито за накладення кайданів на пійманого відповідача.
Железо — одна з форм середньовічних ордалій, визначення винності за ступе-
нем опіку від розпеченого заліза, що повинний взяти в руки обвинувачуваний.
Жена, жона, жонка—жінка. Женути — гнати, переслідувати.
Жеравь — журавель.
Жеребье —частка.
Живот: життя; майно; живота не дати — призначити страту.
Живучі в однім хлібі — ведуть спільне господарство.
Житьи — середні феодали.
Забити на смерть — вбити.

Забой — приміщення, що зачиняється.
Завада — перешкода.
Завмсды— завжди, повсякчас, при усякому випадку.
Завстегнути — припиняти.
Загамувати — затримувати, арештовувати.
Задница — спадщина, в деяких випадках, статок.
За живот поимается — див. Живот.
Зажигалник — людина, яка скоїла підпал укріплення або міста.
Зажоги на ком учнет сочит — буде звинувачуватись у підпалі, крадіжці.
Заказ — наказ, повістка королівських судів. Див. Позов.
Заказ — заборона. Заказник — розпорядник.
Заклад — покарання, інколи гроші, які взяті на поїздку для визову послуха.
Заклатчик — посадська людина, яка живе у кого-небудь.
Заклич — оголошення в публічному місці позову до відповідача,
застосовувався у видках.
Заключний акт — Наради з безпеки і співробітництва у Європі. Підписаний 1
серпня 1975 р. в Хельсінкі 33 європейськими державами, США і Канадою. В
документі сформульовано 10 принципів, що визначають правила і норми
взаємовідносин та співробітництва між державами. На основі Заключного акту
в кінці 70-х — початку 90-х рр. здійснювалась діяльність серії європейських
Нарад з безпеки і співробітництва по врегулюванню спірних питань і
72
конфліктів, а також захисту прав людини. В січні 1994 р. Наради з безпеки і
співробітництва в Європі були перетворені в постійно діючий миротворчий
орган — Організацію з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ).
Закон — в праві — виданий у встановленому порядку загальнообов'язковий
акт вищого органу державної влади, що має вищу юридичну силу.
Законодавство: сукупність діючих законів, що регулюють суспільні відносини
у цілому та
окремі їх галузі. В широкому розумінні законодавство включає і підзаконні
нормативні акти;
діяльність вищих органів держави по встановленню, зміні чи скасуванню
законів.
Закуп — селяни, які мали заборгованність і працювали за борг разом з
невільною челяддю на дворі землевласника та на його дворовій ріллі.
Закупен: закуп Руської Правди, наймит; закупщик.
Закуповати — брати в заставу.
Замкові суди — міські суди (до кінця XVI ст.), до складу яких входила місцева
шляхта і які рядом з цивільними справами вирішували кримінальні справи,
пов'язані із замахом на особистість і майно шляхти.
Зане — тому що.
Зане же — тому що, у зв'язку з тим, що.
Запа — підозра.
Записи — специально оформлені документи. Записка — скарга, заява в суд.
Запись — документ про мирову угоду.
Заповесть — публично оголосити.
Заповідь — об’ява, наказ.
Запорізька Січ — суспільно-політична і військово-адміністративна організація
українського козацтва, сформована в першій половині XVI ст. за
Дніпровськими порогами. Перші козацькі поселення за Дніпровськими
порогами з'явились для захисту від ворогів в умовах боротьби з польсько-
литовськими феодалами і татарськими загонами. В 30-х рр. XVI ст. розрізнені
січі об'єднались в Запорізьку Січ з централізованим органом управління.
Головні зміцнення Запорізької Січі та Кічи до кінця XVI ст. знаходились на
острові Томаковка (на південь від острова Хортиця). В 1593 р. після
зруйнування цього укріплення кримськими татарами запорожці заснували
Чортомлицьку Січ. Запорізькі козаки складали "товариство" — общину, яка
ділилась на курені. В ХУШ ст. їх налічувалось 38.
Запоможіння — підмога, що надавалась землевласниками селянам.
Запретея — відмовлятися від певних дій.
Зарок — термін сплати згідно із зобов'язанням.
За руками — за підписом.
Зарука чи заклад — грошове забезпечення, встановлювалось владою при роз-
гляді майнових спорів з метою попередження подальших правопорушень зі сто-
рони відповідача.
73
Засобно — зокрема, відокремленно.
Заступування — майнова відповідальність землевласника за правопорушення
підвласних йому осіб.
За слюблено — полюбовно, за взаємною згодою.
Заставаньє — звинувачення чоловіком дружини у порушенні подружньої
вірності.
Затинщики — служителі при фортечній зброї.
Заховання — переховування, зберігання, склад.
Зацність — шляхетність, знатність, велич.
Збивати — втручатися.
Збіги — закріплені селяни (несхожі, а також вільні і схожі, які засиділись на од-
ній ділянці більше 10 років) визнавались збігами, якщо вони залишали свої
ділянки і переходили на землі інших власників.
Збіжжя — хліб в зерні, взагалі рухоме майно.
Зблюдеиие (сблюдение) — зберігання, інколи позика грошей.
Збурення — зруйнування, обурення.
Звада — сварка, бійка.
Звирхність — старшинство, главенство.
Звичаєве право — сукупність звичаїв, що стали нормою права внаслідок
санкціонування державою.
Звлаща — особливо, головним чином, понад усе.
Зґвалтувати — заподіяти насильство.
Згордити — зневажати, нехтувати.
Злочин — суспільно небезпечне діяння, за яке законом передбачена
кримінальна відповідальність і яке заподіяне винним — осудною особою.
Визнати ту чи іншу особу винною у скоєнні злочину і призначити кримінальне
покарання може тільки суд.
Здрада — зрада, віроломство.
Здрайця — зрадник.
Зелживість — безчестя, осуд, ганьба, лайка.
Зілля знати — знати засоби (трави), які допомагають переносити біль при тор-
турах.
Зеленичество — знахарство.
Земский дьячок — писар.
Зем'яни-бояри — шляхта на Підляшині, Волині і в західних повітах Київської
землі.
Зешстя — смерть, відалення.
Зрайця — див. Здрайця.
Зупольний — повнолітній, достатній.
Зуфальство — нахабство, зухвальство.
Змушення — примус.
Знаменне: знак, сліди, відміна; речові докази.
Знаменний — той, хто має відзнаку.
74
Знамяни — умовний знак, який замінює підпис для неписьменних.
Знахорь — знаючий.
Извод — показання свідків.

Изьимати — схопити, захопити.
Имание — право вимоги кредитора.
Имутся — стануть відчужувати, пред'явити позов.
Ино быть ему самому в годовщине: віддати на страту; застосувати покарання
як за вбивство.
Иночим — перший чоловік по відношенню до другого.
Инстиговать — примушувати.
Ис дружини — разом у складі общини.
Искать бою і грабежу — звинувачувати кого-небудь у нанесенні побоїв і
пред'явити позов про крадіжку майна.
Искать сябренаго серебра — пред'явити позов до співтоваришів.
Искористуются — від слова користь.
Испродать — притягнути до відповідальності.
Истец — відповідач.
Ізвет — донос про скоєний злочин, або про такий, що готується.

Ізвэси, ставила — назва древньоруської ваги.
Ізветник — посадова особа для доручень в суді.
Із воли — добровільно.
Ізгой— людина, яка вийшла з общини.
Ізимай — спійманий.
Ізможет — переможе.
Ізневести — несподівано. (справа: розслідування; докази.)
Істий— першочерговий, залишений у спадок.
Істинна — гроші, капітальна сума.
Істопиться — зазнати корабельної аварії.
Їздок — суддя, який виїжджав для вирішення спорів про земельні володіння.
Кабала — письмове зобов'язання, документ, договір, за яким одна людина іде З

іншої в кабалу.
75
Казнь — арешт, в'язниця.
Капь — міра ваги.
Капщизна — плата за утримання корчми і продаж у ній спиртних напоїв —
меду, пива, вина.
Кат — кат.
Каштелян — в Речі Посполитій посадова особа (до XVIII ст.) призначена
королем чи князем для управління замком і місцевістю, що його оточує.
Келарь — монах, завідуючий господарством у монастирі.
Киммерійці — найдавніше з відомих за своєю назвою племен, які жили в
степах Північного Причорномор'я. Вперше згадуються в джерелах, що
відносяться до VIII—VII ст. до Р. X. Були скотарсько-землеробними
племенами. В VII ст. до Р. X. були витіснені скіфами в Малу Азію. Класти —
робити.
Клейн, клейно — клеймо.
Клеплеть, клепати — наклеп, несправедливе звинувачення.
Клеть — княжа казна.
Клеть (жиле приміщення) — будинок, комора.
Кляштир — монастир.
Князь — у стародавніх слов'ян — воєначальник племені чи союзу племен, в
період раннього феодалізму — глава феодальної держави чи окремого
політичного об'єднання. Князі, які очолювали значні державні утворення,
носили титул великого князя.
Коверник — золотошвачка.
Козацька рада — загальні збори козаків, вищий орган влади Запорізької Січі,
пізніше — всієї України. Скликалась для вирішення політичних, військових,
господарських, судових, адміністративних і дипломатичних питань. На
Козацькій раді обирались Кіш Запорізької Січі, кошовий отаман чи гетьман,
козацька старшина. З 1783 р. перестала скликатись.
Козацька старшина — керуюча привілейована верхівка українського козацтва
Обиралась на Козацькій раді. В 1785 р. царський уряд ліквідував козацьку стар-
шину як окрему станову групу, урівнявши її в правах з російським
дворянством. Козацькі суди — узагальнююча назва судів , що існували на
території Лівобережної України в XVII—XVIII ст. (сільські, сотенні, полкові,
генеральш суди). Застосовували в судовій практиці норми звичаєвого права,
Литовські статути, російське законодавство.
Козацтво — збірна назва козаків, особливий військовий стан, існував у XV —
кінці XVIII ст. В 1775 р. ліквідовано козацтво Слобідської України (виникло
близько середини XVII ст.) і Запорізька Січ, на початку 80-х рр. Х\ТП ст. лікві-
довано українське лівобережне козацтво.
Кодифікація — процес зведення до єдиного цілого нормативно-правових актів
шляхом переробки їх змісту. У ході кодифікації відкладається частина
застарілого матеріалу, проводиться оновлення нормативно-правової бази — до
зводу включаються нові закони, іде їх систематизація і структурування за
76
галузями права. При цьому, як правило, більше число законів з того чи іншого
питання заміняється єдиним кодексом. Здійснення кодифікації спрямовано на
полегшення роботи професіоналів-юристів і спрощення знайомства населення
із законами.
Коледи — збори, що стягувались духовною та світською владою та
приурочувались до відомих свят.
Колико — скільки.
Конституція — основний закон держави, що визначає основи політичної,
правової й економічної систем країни, структуру органів влади, права й
обов'язки громадянина, принципи функціонування товариства.
Кольвек — який-небудь.
Комяга — барка, лодка.
Копа — общинний схід; копа в епоху розвитку феодальних відношень
використовується панівним класом головним чином по лінії виконання судово-
каральних функцій. В цій судовій діяльності розрізняють: гарячу копу — наспіх
зібраний сход із декількох представників найближчих населених пунктів для
розслідування злочину по гарячих слідах; копу велику або вальну — сход
всього населення даної общини, зібраний для здійснення суду; завиту, котра
виносила остаточне рішення.
Копа грошей, литовська — грошова одиниця, дорівнювала 60 грошам і мала
вартість в XV ст. приблизно 12 крб, в XVI ст. — 6 крб. Розрахунки на копи
велись переважно при купівлі та продажу нерухомості.
Кормилец, кормиличич, кормилчиц: вихователь, дядько молодших членів
княжої або боярської сім'ї. Ними могли бути як холопи, так і вільні, але ця
посада робила їх правове положення на
рівні з холопами; молочний брат.
Кормля — користування речами, майном, у т.ч. отримання з речі вигоди, отри-
мання прибутку і плодів.
Кормовой человек — найманий військовослужбовець.
Кормові іноземці — які перебували на державній службі і отримували грошову
і хлібну плату.
Корець — міра сипучих тіл, дорівнювала 120,6 літра.
Костирство — гра в кості.
Кош Запорізької Січі — центральний орган управління, відав
адміністративними, військовими, фінансовими, судовими справами Запорізької
Січі. Спочатку був лише виконавчим органом, що обирався козацькою
старшиною.
Кравчий — високопоставлений чин.
Крамола — зрада, заколот.
Кревська унія — домовленість, заключена (укладена) між Польщею і Великим
князівством Литовським 14 серпня 1385 р. в замку Крево (нині на території
Бєла-русі). Передбачала об'єднання Литви і Польщі в результаті шлюбу
77
польської королеви Ядвіги та литовського князя Ягайла. Поклала початок
польсько-литовській інтеграції.
Кренеть — купити.
Крепость — документ.
Крепостной холоп — кабальний холоп.
Крестное целованиє: вид присяги як судового доказу;
спеціальна процедура принесення присяги посадовими особами.
Кримская кража: крадіжка з приміщення; крадіжка церковного майна.
К служилим кабалам і книгам руки прикладивати — маються на увазі кабальні
книги, куди заносились необхідні дані по оформленню кабальної залежності.
Кто тем людям род и племя — родичі.
Куна — стовп з прикріпленим обручем, в який замикали голову (шию)
злочинця.
Куниця — збір натурою, стягувався великим князем чи землевласником за екс
плуатацію тих чи інших угідь ( головним чином мисливських ) чи за обробк
земельних ділянок. В епоху статутів куниця стягується вже не натурою
(вовною), а грошима.
Куниця варна — збори в містах з тих будинків, де варять пиво і мед.
Куниця вивідна чи весільна —збір за дозвіл вивезти наречену в іншу волость.
Куничники — селяни, з яких стягувались куничні збори та наймачі земельних
ділянок, які сиділи на "куницях".
Купа — грошова сума або матеріальні цінності, що дозволяли закупу вести гос-
подарство на основі угоди між ним і паном.
Курінний отаман — виборна особа в Запорізькій Січі, яка очолювала курінь і
відала його господарськими справами. Обирався на курінній сходці терміном
на рік.
Курінь: військово-адміністративна одиниця Запорізької Січі, складалась з
декількох
сотень козаків; нижча ланка адміністративно-територіальної системи
Лівобережної України
з середини XVII ст. до 1781 р.
Лай — образа словом.

Лашт — міра сипучих тіл, що дорівнювала 8 литовським бочкам, або ЗО
корцям.
Лежні — люди, які не мали осідлості, волоцюги, а також особи, які ставились
на постій до місцевого населення.
Лейти — селяни, що зобов'язані нести службу по утриманню та догляду за гос-
подарськими табунами.
Леч — але, однак.
Лечебное: відшкодування потерпілому платні за лікування;
78
додаткова платня більш 1 гривні.
Лист — документ, грамота.
Листи дозволні — дозволи, які видавались воєводами та старостами на здійс-
нення угод з нерухомістю.
 залізні — відстрочні грамоти, які надавали право відстрочки у виконанні
боргових зобов'язань.
 заручні — охоронні грамоти.
 заповідні — дозволи відстрочки явки в суд.
 закривальні — імунітетні грамоти, які звільняли від підсудності
воєводським судам.
 отворонні — відкриті листи.
Литовські статути — звід законів феодальної Литовської держави XVI в., який
розповсюджувався на українські землі, що входили до її складу. Були видані
три Литовські статути — "Старий" (1529), "Волинський" (1566) і "Новий"
(1588), який діяв до 1840 р. Були одним з основних джерел "Прав, за якими
судиться малоросійський народ". Лице — слід, доказ, викрадена річ.
Лицем взяти — взяти саме річ, що зникла, а не іншу рівноцінну їй.
Личач — рахувати, лічити.
Liberum veto (вільне вето) — правило, цю існувало в польському сеймі, згідно з
яким жодне рішення не могло бути прийняте, доки проти нього голосував хоча
б один депутат. Вважалось основоположним принципом конституції Речі
Посполитої.
Лозниця —див. Чужеложниця.
Люди — селяни. В епоху розвитку в Литовсько-Білоруській державі
феодальних відносин були позбавлені політичних прав і залежали від влади
того землевласника, якому належала оброблювана ними земля. За характером і
ступенем експлуатації їх господарем, панами і шляхтою вони ділилися на ряд
груп.
невільні — челядь — представляли групу рабів, що поступово зменшувалась,
несхожі (отчичи) — закріплені селяни, зобов'язані виконувати оброк і барщи-ну
(панщину) на землі власника, не мали права залишати наданої їм ділянки.
СХОЖІ (вільні) — в більшості випадків були вихідцями з селянських сімей, си-
діли на незайнятих землях і юридично мали можливість (доки не засиділи дав-
ності ) залишати зняті ними ділянки, що, звичайно, не звільняло їх від обов'язку
сплати оброку, виконання цілого ряду повинностей і підсудності суду їх
поміщика.
тяглі — несли обов'язок виконувати на господарському дворі певну роботу і
понад того платили господарю ренту натурою.
Люблинська унія — була заключена (укладена) 28 червня 1569 р. Польсько-
литовський сейм, скликаний королем Сигізмундом П, оформив остаточне об'єд-
нання Польщі і Великого князівства Литовського в єдину державу — Річ
Посполиту. Під владу Польщі переходив ряд українських земель — Волинь,
Підляшшя, Київщина, Браштавщина.
79
Людье вилезуть —знайдуться свідки, які підтвердять втрату.
Мавакавув — церковне, канонічне право, див. Номоканон. Магдебурзьке

право — феодальне міське право, встановлювало часткове звільнення міст від
влади центральної адміністрації і феодалів та засновувало органи місцевого
самоврядування. Виникло у XIII ст. в Магдебурзі (звідси назва). В XIII—XVIII
ст. розповсюдилось в Польщі, Литві, Чехії, Бєларусі та на українських землях.
Управління в містах, що користувались магдебурзьким правом, здійснювали
магістрати. Маєтність — майно. Маєтність лежача — нерухоме майно.
Маєтність рухома — рухоме майно.
Малжонка — дружина.
Марне — даремно, марно, марнотратно.
Маршалок земський — вища посадова особа, відала порядком та етикетом
при великокняжому дворі.
Маршалок дворний — начальник дворян, які перебували при дворі великого
князя.
Материзна — материнське майно, тобто майно, що перейшло по материнській
лінії.
Машталер — конюх.
Мезлево — продуктова рента, стягувалась живністю: яловиця ми. баранами, сі
нями, курами (курками).
Меотійське озеро — Азовське море.
Мечник — князівський дружиник, судовий службовець.
Містич — міський житель, міщанин.
Молодчиї — найнижчі верстви міського населення.
Монархія — форма правління, за якої вища державна влада повністю чи
частково знаходиться в руках єдиноособового, як правило спадкового, глави
держави.
Монастирский заказщик — управитель, розпорядник.
Морг (к) — поземельна міра, дорівнює 7122,6 кв.м; ЗО моргів складали волоку.
Мордер — вбивця.
Мостове — мито за користування мостами.
Мостовщина — мито за проїзд через міст.
Мужобоєць — вбивця.
Мужобойство — смертовбивство.
Мука — фізичне насильство, тортури.
Минця — монетний двір, монета.
Минцар — монетний майстер.
Мир — община
Митник — чиновник, що збирав торгове мито і слідкував за дотриманням
правил торгівлі.
80
Мито — торговий збір, визискувався з провезених, а також з привезених у
даний пункт товарів, що там продаються.
Мьзда — плата.
Набути — нажити, придбати.

Нав'язка — штраф, який сплачувався на користь потерпілого у випадку
нанесення йому ран, каліцтв, побоїв, а також при образі честі.
Наганений — знеславлений, зганьблений.
Наддание — збільшення прав і привілеїв.
Наезд — напад.
Наезжать — самовільно захопити.
Назвисок — назва, найменування. Наймит: грошова платна за працю; це вільна
людина, що користується цивільними і політичними правами як член міської
общини.
Належачой — належний.
Нарядние писма — підроблені.
Наход — напад, вторгнення, захват чужої власності.
Неледа — важливий, той, що має серйозне значення.
Неоселий — той, що не має вотчини, помістя.
Нато — скор. від Північноатлантичного театру військових дій організація.
Створена 4 квітня 1949 р. Членами НАТО є Бельгія, Великобританія, Данія, Іс-
ландія, Італія , Канада, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, США і
Франція (з моменту заснування), Греція і Турція — з лютого 1952 р., ФРН — з
травня 1955 р., Іспанія — з травня 1982 р. В 1997 р. до складу НАТО увійшли
Угорщина, Польща і Чехія. Керуючі органи — сесія, що скликається 2 рази на
рік, Північноатлантична рада (Рада НАТО) і Комітет військового планування
НАТО; до них приєднується Група ядерного планування НАТО. Поточне керів-
ництво здійснює Генеральний секретар (на стан 1998 р. ним є Хав'єр Солана).
Націоналізм — політика та ідеологія у визвольному русі і державному
будівництві, проголошує головним пріоритетом етнокультурне збереження та
всесторонній розвиток нації.
Небоец — фізично неповноцінна сторона в судовому поєдинку.
Не делом — не за законом.
Не имати — не брати.
Нейтралітет — у міжнародному праві положення (статус) держави, яка не бере
участь у війні, зберігає мирні стосунки з воюючими країнами та не надає
жодній з них військової допомоги. Визначений Гаазькими конвенціями 1899 і
1907 р. В мирний час означає відмову від участі у військових блоках.
Не мощно — неможливо.
Неповестечливий — жорстокий, немилосердний.
Непокований правом — не звинувачений по суду.
81
Неправди —- правопорушення.
Неправити иметь — не будемо виконувати.
Неправое доношение — неправдивий наклеп.
Несхожий — див. Люди несхожі.
Ни пословици не било будеть — відповідач раніше не притягувався до відпо-
відальності.
Номоканон — сбірник офіційних і церковних постанов, що виникли у Візантії
і розповсюдженні у Стародавній Русі під назвою Кормчих книг.
Норма права — загальнообов'язкове правило поведінки, встановлене чи санк-
ціоноване державою, забезпечується її примусовою силою.
Нормативно-правовий акт — владний припис державних органів, який
встановлює, змінює чи відмінює норми права. В сучасних європейських
державах — основне джерело права.
Нянтство — затримання, ув'язнення.
Обвинити — визнати, що справа програна.

Обволати — обнародувати, оголосити.
Обвязати — зобов'язати.
Обискати —допитати.
Обелження — безчестя, ганьба.
Обечается — зобов'язаний, наприклад, з'явитися до суду.
Обискать правда — з'ясувати.
Обличний — той, що знаходиться на обличчі.
Облична рана — рана на обличчі.
Одерноватий холоп — повний холоп.
Обмовлення — донос.
Оболживить — оскаржити.
Обороч — стіг, скирта.
Ображення — образа.
Обредит — осудити.
Овшейки — цілком, дійсно, зовсім.
Огнищанин — старший дружинник, боярин.
Огурний — непокірний, безтурботний.
Оже истец чего не возможет — що позивач не може.
Ознаймення — об'ява, повідомлення, донесення.
Окоповать — оцінити що-небудь на сході.
Окорд — угода, договір.
Окрутентство — жорстокість.
Окуп — відкуп.
Опатривати — піклуватись, допомагати, наглядати.
Опилство — п'янство (пияцтво).
82
Оправит — винесе рішення на користь.
Оправить — звільнення від відповідальності.
Оприсно — без участі.
Опроче миру — без участі свідків та суддів.
Організація Об'єднаних Націй (ООН) — універсальна міжнародна
організація безпеки. Створена в 1945 р. за ініціативою провідних країн
антигітлерівської коаліції. На 1997 р. членами ООН є понад 180 держав. Цілі
ООН: підтримання міжнародного миру, прийняття ефективних колективних мір
для усунення загрози миру та подавлення актів агресії (миротворчі операції
проводяться на основі мандатів ООН), вирішення мирними засобами
міжнародних спорів, розвиток дружніх відносин і співробітництва між
народами, заохочення і розвиток поваги до прав людини для всіх, без огляду на
расу, стать, мову, релігію. Головними органами ООН є Генеральна Асамблея,
Рада Безпеки, Економічна і Соціальна рада (ЕКОСОР), Рада з опіки,
Міжнародний Суд і Секретаріат. Вища адміністративна особа ООН —
Генеральний Секретар, який координує діяльність Організації, керує її
персоналом, дає загальні вказівки підрозділам Секретаріату. З 1 січня 1997 р.
цю посаду обіймає Кофі Анан (7-й Генеральний Секретар ООН, обраний на 5
років, змінив Бутроса Галі), представник Гани.
Орудье, орудиа — справа (в суді), або земельний спір.
Осадне — грошовий оброк, яким землевласники заміняли натуральні
повинності селян.
Осочення — донос.
Осочники — селяни, які стерегли великокняжі пущі і висліжували
(вистежували) (сочили) звіра. О сроце — про термін.
Оставят в обговоре — призупинення справи до пред'явлення нових доказів.
Осумовати — визначити, вирахувати, підбити підсумок.
Отдаляти — обділяти, позбавляти.
Оступи — простір в лісі, необхідний для облави.
От голови — при звинуваченні у вбивстві.
Отложиша убиение за голову — відмінити кровну помсту.
Отморщина — спадщина за законом.
Отозви — зміна підсудності на розгляд сторін (шляхтичів). По найбільш
важливих справах сторони, "не вступаючи в право", могли відізвати з суду
намісників-державців прямо до великого князя.
Отпись — рішення, розписка про відстрочення виплати боргу, або розписка
про отримання грошей.
Отчизна — спадковий маєток по батьківській лінії, переходив до синів, дочки
мали право лише на четверту його частину, що виділялась як придане.
Отчичи — кріпосні селяни, прикріплені до ділянок, які оброблювались ними з
покоління в покоління.
Охроміння — каліцтво.
Очевистий — явний, очевидний, не викликаючий сумніву.
83
Ошацовати — оцінити.
Пагуба — збиток.
Пани ради — див. Рада великого князівства Литовського.
Пас — свідоцтво, посвідчення.
Патент — диплом, звання.
Парламент — представницький виборний (повністю чи частково)
законодавчий
орган в ряді держав. В Україні парламент називається Верховна Рада.
Певний — вірний, достовірний.
Пенези — див. Грош.
Пенние дела — справи, що караються штрафом.
Пеня — вина, штраф.
Перевоз — мито, що стягується при переправі через ріку.
Переговаривать — переглядати.
Пересуд: повторний розгляд справ у вищій судовій інстанції; мито, що
збиралось при перегляді справ.
Пересужать — переглядати справу.
Перейма — нагорода.
Переконаний — викритий. Перст — палець.
Пересуд — плата суду за вирішення справи, стягувалась звичайно з вигравшої
процес сторони.
Підляшина — історична область. В теперішній час у складі Польщі. До XIV ет.
входило до Київської Русі; до 1569 р. — до Великого князівства Литовського, з
1569 р. (крім 1795-1815 рр.) —до Польщі.
Платной — застава, що давалась у забезпечення отриманих у борг грошей.
Побор — податок, збір грошей.
Повіт — спочатку адміністративно-судовий округ, був разом з тим
територіальною одиницею військового характеру. Повітова реформа 1565-1566
р., надавши шляхті широкі привілеї в області суду, перетворила повіт у
територіальну організацію шляхтичів за місцем їх проживання, несенню
військової служби, здійсненню судових і адміністративних функцій та
підсудності.
Поймати: взяти; захопити; вкрасти.
Покон — статут, звичай.
Порт — одяг.
Поручник — поручитель або свідок.
Поряд — рада.
Порядочно — в установленому порядку.
Послух — свідок злочину.
Посуживати — відмінити.
84
Пошибание — зґвалтування.
По Ярославе — після смерті Ярослава.
Пояти, поняти — взяти, піймати, схопити.
Підкоморий — палацевий служитель, відав порядком та убранством палацевих
приміщень.
Повітовий — в XVI ст. спеціальний суддя по розгляду поземельних і прикор-
донних спорів.
Підскарбій земський — державний казначей.
дворний — казначей, що відав домовою казною великого князя.
Поводова сторона — позивач.
Повстегать — стримувати, припиняти, приборкувати.
Погоніння слідом — переслідування злодія від одного села до іншого.
Подлуг — на підставі, згідно з, відповідно до.
Пожитки — угіддя.
Позов — виклик до суду.
Поклени — прибутки намісників-державців при наданні селянам порожніх зе-
мель, а також позик зерном із господарських запасів.
Полечить —доручити, віддаватися під опіку.
Полукоп 'я — півкопи грошей, тобто ЗО грошей. Див. Копа грошей.
Помильне — збори (по грошу з милі), визискувались вижами.
Поручник, наручник — поручитель.
Поспол — разом.
Пофалити — хвалитись, погрожувати.
Похвалка — похвала, погроза, похваляння.
Почтивість — честь.
Поліс — місто-держава, форма соціально-економічної і політичної організації
суспільства і держави в Стародавній Греції та Італії і стародавньогрецьких
колоніях.
Правые грамоты — судові рішення, які не могли бути змінені князем.
Президент — у країнах з республіканською формою правління глава держави,
який обирається у встановленому законом порядку.
Прем'єр-міністр — особа, яка очолює уряд.
Привлащати — привласнювати.
Приганити — образити, зганьбити.
Приганіння — образа.
Приговор — рішення.
Пригода — нещастя, біда, нещасний випадок.
Приказники — представники волості, які призначались великим князем чи
намісником і виступали посередниками між місцевими урядниками та
селянами. На них покладались обов'язки наглядати за виконанням селянами їх
повинностей та давати наміснику потрібні йому довідки. Приказати слугу —
віддати в служіння кому-небудь іншому.
Приказця — вотчинник, який дав свого слугу на службу іншому вотчиннику.
85
Приметати: підкинути; віддати, поступитися.
Примова — згаоблення.
Примовка — глузування, лайка, дорікання.
Прирука — доручення.
Присуд — підсудність, юрисдикція.
Прихилятися — застосовуватись, засновувати.
Продажа — грошовий штраф, штраф на користь князя.
Проесть — рана.
Просока — розшук, розслідування, а також плата за розшук злочинця.
Прудкий — швидкий, невідкладний.
Приправити — довести (до смерті).
Пуги — батоги.
Пясть — кисть руки.
Рада великого князівства Литовського — рада при великому князі з

представників великої земельної аристократії, які займали вищі посади по
державному та палацовому управлінню. Як представники верхівок панівного
класу, світські і духовні пани ради фактично зосереджували в своїх руках,
особливо після привілея 1492 р., всю повноту державної влади. Великий князь
міг не інакше, як за їх згоди, відправляти посольства в іноземні держави,
відміняти існуючі закони, відбирати державні посади, ухвалювати рішення по
найважливіших судових справах. У випадку незгоди його з радою він повиннен
був підкоритись її рішенням, хоч би вони й суперечили його думці.
Расправа — розгляд справи.
Рать возметь — втрата майна в результаті військових дій.
Реверс — за визначенням В.Грибовського, "письмове зобов'язання", тобто
будь-яке письмове зобов'язання, інколи письмова розписка.
Род: народ; особи, зв'язані кровним родством.
Рикуня — жінка, якій доручався нагляд за коровами у великокняжих
фільварках.
Річ — справа. Річ замкнути — заніміти.
Республіка — одна з форм державного правління, за якої верховні органи дер-
жавної влади обираються на певний термін.
Ріхлейши — поспішно, прудко.
Річ Посполита — (назва походить від перекрученого respublicum — загальна
справа) — офіційна назва об'єднаної Польсько-Литовської держави з часів
Люб-линської унії, з 1569 до 1795 р. Друга Річ Посполита — назва Польщі в
1918— 1939 р. Третя Річ Посполита — назва Польщі з 1990 р.
Розвинутий соціалізм — термін, що використовувався в радянському
законодавстві, теоретичній і пропагандистській літературі по відношенню до
соціально-економічного і політичного устрою СРСР та ряду країн, що належали
86
до так званої "соціалістичної співдружності". Під ним розумілось суспільство,
що "склалось після повної і остаточної перемоги соціалізму, його більш зрілий
етап, який є перехідним до комунізму". Як ознаки виділялись високі показники
в економіці, культурі, рівні народного добробуту, а також намічена тенденція
"переходу до безкласового суспільства". Концепція побудування розвинутого
соціалізму була надуманою і слугувала обгрунтуванням і виправданням
існуючого тоталітарного режиму. Розподіл влади принцип — один з основних
принципів конституціоналізму, згідно з яким єдина державна влада поділяється
на самостійні і незалежні одна від одної законодавчу, виконавчу і судову влади.
Вперше висунутий у працях англійського філософа Дж. Локка (1632-1704),
обгрунтований і розвинутий у працях Ш.Л. Монтеск'є (1689-1755). Закріплений
у теорії права, яка визначає його необхідним для нормального функціонування
держави і громадянського суспільства. Діюча Конституція України враховує
принцип розподілу влади.
Розказання — наказ.
Розпрошитель — марнотратець.
Розтирки — чвари.
Рок — строк.
Рок завитий — певний строк, призначений для явки в суд.
Род ополчится: міжусобиці внаслідок разбрату на віче; повстання народу.
Родин: житель Київської Русі; горожанин.
Російська Імперія — монархічна станова багатонаціональна держава.
Склалась на основі Московської держави, яку Петро І у 1721 р. проголосив
імперією. Існувала до 1917 р.
Роспуст — розлучення подружжя без дозволу церковного суду.
Рост — відсотки.
Рука — порука.
Рука дать — поручитись.
Рукоємство — поручительство.
Рукоємством увийстити — надати поруку.
Рукописаниа — письмовий заповіт.
Рухало — рухоме майно
Рухлядь — майно.
Ручити — ручитись.
Ряда — об'єднання по договору, корпорація.
Рядная запись — письмовий договір.
Рядница (порядня) — письмовий документ, що свідчить про уплату.
Сажавки — садки.
Сармати — стародавні кочові іраномовні племена, споріднені зі скіфами.
87
Сачит — порушити кримінальну справу.
Сблюдеине —див. Зблюдение.
Сваска — показання.
Сведетство — свідоцтво, присяга.
Свержет виру — доказати безпідставність обвинувачень у вбивстві.
Светки — свідки.
Свод — процес пошуку недобросовісного власника речі.
Свирепа — кобила.
Свирна — комора.
Седети — цей термін, крім загального значення, в староруському праві мав зна-
чення збереження безшлюбності.
Сейм великий вальний —станово-представницька установа, яка
встановлювала і закріплювала привілеї землевласницького класу як політичний
вираз феодальних виробничих відносин. На початку XVI ст., коли
переважаючий вплив у державі належав великій земельній аристократії, сейм
був по суті сеймом панів-ради за участі шляхти-лицарства. Але в епоху
Ливонської війни сейм стає яскравим виразником станово-політичних вимог
шляхти, яка обирає на повітових сеймиках сеймових депутатів (послів) для
участі у вальному сеймі. Сейм вирішував питання війни, військової повинності,
серебщини, порушував клопотання з усіх питань, що так чи інакше зачіпали
інтереси шляхти.
Серебщина — грошова податок, стягувася для військових цілей.
Сквапити — поспішно засуджувати, виносити вирок у пришвидченому
порядку.
Скіфи — збірна назва рада споріднених племен північноіранської мовної
групи, які жили в УП ст. до Р.Х. — Ш ст. н. є. на території південної частини
сучасної України.
Скорикговані — виправлені.
Скуток — дія, виконання.
Слово противу слова — на підтвердження своїх слів.
Слобідська Україна (Слобожанщина) — історична область, територія якої
охоплювала сучасні Харківську, частину Сумської, Донецької, Луганської
областей України і частину Курської, Білгородської, Воронезької областей
Російської Федерації.
Слуги вільні — група населення, створилася в результаті звільнення окремих
осіб від різного роду повинностей із покладанням на них обов'язку несення
військової служби. Такі особи вважались особисто вільними, їх не можна було
закріпити у чиєму-небудь підданстві і у випадку пожалування кому-небудь їх
земель могли зійти з них з усім своїм майном.
Слушний — достатній, належний.
Смерди — основна маса сільського населення.
Смильное — незаконний зв'язок чоловіка і жінки.
Смирять: примирити; помститись кривднику.
88
Снос: збиток;що-небудь украдене.
Соборність — соціально-політична, моральна і філософська концепція,
головне положення якої — збирання і єднання людей навколо спільної справи
як умова існування суспільства. Передбачає об'єднання на основі всезагальної
відповідальності за принципом "всі відповідають за всіх", взаємного духовного
збагачення, збереження і розвиток індивідуальності кожного члена суспільства.
Положення соборності традиційно визнаються як ідеологія українського
національно-визвольного руху і державно-правового будівництва.
Сок — розслідування, донесення. За наявності злочину потерпілому належало
збирати околичних жителів ( копу ) на сок, для того щоб знайти злочинця.
Спадкові маєтки — маєтки, які відійшли господарю від приватних осіб ( на
основі виморочності, конфіскації і т.д.)
Співдружність Незалежних Держав (СНД) — міждержавне об'єднання,
створене на основі "Угоди між Республікою Білорусь, Російською Федерацією
(РСФСР) і Україною про створення СНД", підписаного в Мінську 8 грудня 1991
р. керівниками трьох республік СРСР. Після Алма-Атинської декларації 21
грудня 1991 р. до СНД увійшли також Молдова, Вірменія, Киргизстан,
Таджикистан, Узбекистан, Казахстан, Туркменія. У 1992 р. до СНД
приєдналися Грузія і Азербайджан.
Спижарна — комора.
Спикнення — змова.
Справовати — чинити управу.
Стан — ступінь, вартість, сан.
Стан — група людей, яка відрізнялась від інших своїм економічним і правовим
становищем, займала особливе, закріплене правом, звичаєм чи релігією, стано-
вище в суспільстві. Наявність станів — характерна ознака рабовласницького і
особливо феодального суспільства. Належність до того чи іншого стану в
більшості випадків передається у спадок. В Російській імперії до 1917 р.
існували стани: дворянство, духовенство, купецтво, міщанство, козацтво,
селянство.
Старина — звичаї, судова практика, постанови віче і договори з князями.
Старине:
1)з пропуском строків позовної давності;
2) за старими правилами.
Статки домові — домашній мотлох.
Стація — повинність утримувати поштові двори і надавати харч для
проїжджаючих на казенних конях.
Стачка — договір.
Стегати — відноситись.
Стирта — скирта.
Столмах — візниця.
Стриєчні — двоюрідні.
89
Суверенітет — повнота влади держави; незалежність держави, що
заключається в її праві на власний розсуд вирішувати свої внутрішні і зовнішні
справи без порушення прав інших держав, положень міжнародного права.
Принцип охорони суверенітету визначений Уставом ООН, закріплений у
міжнародних договорах і деклараціях.
Суд обчий — спільний суд великокняжих і панських урядників.
Суд підкоморський — суд, що встановлював спірні кордони.
Суд присяжних — один з найбільш демократичних інститутів судової системи
і всієї системи органів влади, втілюючий принцип безпосередньої участі народу
у відправленні правосуддя. Виник в Англії в XII—XV ст. і після Великої
Французької революції був закріплений у судовій системі буржуазних держав.
Традиційно вважається основоположним елементом західної демократії. У
класичному вигляді суд присяжних є так званою "лавою присяжних", тобто
колегією з 6, 12 (іноді іншого числа) відібраних випадковим чином тільки для
розгляду даної справи громадян. Вони вирішують питання факту. Також бере
участь один чи декілька професійних суддів, які вирішують питання права.
Судебница — судове приміщення.
Судная грамота — грамота у справах, які вирішуються у судовому розгляді.
Судница: протокол судового розгляду; письмове рішення суду.
Судовое: судова справа; справи адміністративні.
Суд с голови — право позивача на повторний розгляд справи.
Суплетка — договір.
Супротивень — позивач.
Счатки — нащадки.
Татьба — викрадання, крадіжка.

Тахер — дюжина.
Термин — строк.
Тисяцкі — вищі міські чиновники, які відали міським ополченням, торговим і
ремісним населенням.
Тівунец: домоу правитель, дворський; син дворецького.
Тівуни — в XVI ст. призначалися ще господарем з незнатних дворян для здійс-
нення обов'язків намісників-державців. Згодом вони перетворились в
помічників цих намісників і охоронців господарських пожитків. Для виконання
цих функцій у тівуни призначались селяни чи навіть холопи з дворової челяді.
Тнети — вдарити, ранити, помотатись, вбити.
Толока — вид панщини, до якої залучалось все населення.
Торговля — договір куплі-продажу.
Трафити — трапитись, попадати.
Тривати — діяти, мати силу.
90
Тубилець ( убилець ) — житель даної місцевості.
Тузин — дюжина.
Убитки доправити, правити — збитки стягнути.

Уближання — приниження, образа.
Уговорщики — підрядчики.
Уживати — користуватись.
Ужиток — користь, застосування, використання.
Узичати — зволяти.
Указ — вирішення справи.
Укривжений — ображений.
Умучите — замучити, застосувати насильство.
Умчит — викрасти з метою вступу до шлюбу.
Умиканіє — обрядове викрадення нареченої для шлюбу.
Умичнещех — співучасники злочину.
Умоцований —уповноважений, повноважний.
Уникати — ухилятись, ховатись.
Урок: правило; плата; податок, судове мито, пеня, штраф; компенсація
потерпілому.
Уряд ( вряд) — звання, посада, чин.
Урядник — особа, яка займала ту чи іншу посаду
Уряженью — розпорядження, постанова.
Усправедливити — виправдати.
Утяжут — встановити винність за судом. .
Утяти — відсікати, відрізати, забрати.
Уфала (ухвала ) — постанова, рішення.
Учинок — дія, діяння (подвиг ).
Ущипливий —докірливий, їдкий.
Феодализм — стадія розвитку суспільства, яка прийшла на зміну

рабовласницькому. Деякі народи, у тому числі слов'яни, перейшли до
феодальних відносин після розкладу родоплемінного устрою, минаючи стадію
рабовласництва. Характерними рисами феодалізму є: експлуатація феодалами
селянства (складало більшість населення), основана на володінні землею, в
економіці переважало натуральне господарство, станова диференціація
суспільства, панування релігії в духовному житті. Домінуючою формою
правління була монархія. Стосунки всередині панівних прошарків будувались
на основі васалітету-сюзеренітету.
Фолкга — послаблення, полегшення.
91
Фольварк — ферма, хутір з будівлями для челяді, сільськогосподарськими
службами і з дворною ріллею, що була в безпосередній експлуатації
землевласника.
Форі (хорі) — хворі.
Ходит: звинувачувати; викликати повісткою.
Цвічення — просвіта.
Церква головна — церква капітульна.
сборная — церква соборна.
кляштирна — церква монастирська.
Церковний тать — особа, що здійснила святотацтво, або порушила правила
церкви.
Цнотливий — чесний, доброчинний.
Цинш ( чинш) — грошова рента, виплачувалась безпосереднім виробником за
договірною угодою із землевласником про спадкове користування землею за
умови внесення плати у встановленому раз і назавжди розмірі. Об'єктом такого
роду угоди могла бути не тільки сільська, але й міська нерухомість.
Чадь — домочадці, підвладні домогосподарю.

Челядь невільна — невільники, раби. Рабовласникам надавалась повна
можливість експлуатувати челядь на свій розгляд, і раби або служили при дворі
пана, отримуючи від нього місячину, або сиділи на ріллі і відбували панщину
"про свій хліб". У статутову епоху помічаються цілком ясно тенденції до
скорочення рабства. За третім статутом джерелом рабства був тільки полон, а
всі інші невільники повинні були бути осажені на землю і бути за отчичів,
тобто переходили в розряд кріпосних.
Чернение - поправки в документі.
Честь — сан, почесна посада.
Члонок — частина тіла.
Чужеложниця — наложниця.
Шабри — застосовується при проханні відстрочки на виклик свідків у суд.

Шата — плащ.
Щадхи — див. Счатки
92
Шафовати — відати, розпоряджатися, видавати, витрачати.
Шафунок — завідування, роздача.
Шацунка — оцінка.
Шерть — присяга.
Шиюбувати — обіцяти, давати обіт.
Шпитися — захищатись.
Шия — див. Горло.
Шкалевати — ганьбити.
Шкода — збиток.
Шляхта — привілейований стан у ХІУ-ХУШ ст. у феодальній Польщі, Литві і
на захоплених ними українських і білоруських землях. Ряд законодавчих актів
звільняв шляхту практично від усіх повинностей, давав право втручатись у
державні справи. В XV ст. православні українські і білоруські феодали були
урівняні в правах із польською шляхтою.
Шталт — вид, форма, зразок руки ~ підробка підпису.
Ексекутор — посадова особа в Сенаті, що спостерігає за вю указів.
Ябетник: княжий приказчик, тіун; судова посадова особа.

Явити ему — пред'явити свої вимоги.
Явки—заява.
Язик — особа, яка повинна дозволити челядину встановити хто був його
володарем.
Язичная молка — свідчення цілої общини, яка давала оцінку особи.
Яловиця — корова, молода худоба.
Ярина — яровий хліб, посів.
Ятец — позивач.
93

Іуп

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Іуп

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Кафедра теорії та історії держави і права

Історія українського права

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

СИСТЕМА КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ......................................................................6

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ...........................................................9

Змістовний модуль 1. ДЖЕРЕЛА ТА ОСНОВНІ РИСИ

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДО ЗМІСТОВНОГО МОДУЛЮ 1.............16

Змістовний модуль2. ДЖЕРЕЛА ЗАКОНОДАВСТВА ТА КОДИФІКАЦІЯ

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДО ЗМІСТОВНОГО МОДУЛЮ 2……......22

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДО ЗМІСТОВНОГО МОДУЛЮ 3.............27

Змістовний модуль4. ЗАКОНОДАВСТВО УНР ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ,

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДО ЗМІСТОВНОГО МОДУЛЮ 4............40

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДО ЗАЛІКІВ ТА ЕКЗАМЕНІВ..................58

 Робота над першоджерелами права історичними документами

Успіх навчання студентів залежить від і старанної підготовки до семінарів,

Дисципліна викладається за кредитно-модульною системою організації

Параметри Змістовний Змістовний Комплексний Разом

і мають такі складові:

 поточний контроль (ЗМ1,ЗМ2, k1=k2=0,3):

 підсумковий контроль (КПМ, k3=1):

CK = k1 * ЗМ1 (Оцінка в балах)+ k2 * ЗМ2 (Оцінка в балах) + k3 * КМП (Оцінка в балах)

У випадку відсутності студента на лекції або семінарському занятті він

Всього за змістовим модулем I 10 8 18

Поняття предмету, методи дослідження та завдання вивчення курсу

Лекція 2. Рабовласницьке право на території

Джерела та основні риси рабовласницького права. Історичне значення

Лекція 3. Становлення права у східних слов’ян.

Семінарське заняття №1 (4 год)

1. Джерела права Київської Русі:

Завдання для самостійної роботи:

1. Российское законодательства X-XX веков. В девяти томах. Том I.

Лекція 4. Право на території Південно-Західної Русі в період політичної

Державно-правові ознаки феодальної роздробленості. Зростання

Джерела права. Звичаєве право. Руська Правда. Міждержавні і міжнародні

Семінарське заняття №2 (4 год.)

1. Характеристика джерел права:

3. Основні риси цивільного права України за Литовськими Статутами та

Завдання для самостійної роботи:

1. Губрик А. О. Копні суди на українських землях у XIV – XVI ст.

1. Предмет курсу, методологія та періодизація історії права України.

Джерела права. Міжнародні міждержавні договори. Договори гетьманів із

Семінарське заняття №3 (4 год.)

1. Юридичне оформлення входження Гетьманської України до складу

Завдання для самостійної роботи:

1. Акты относящиеся к истории Западной России. Т.1.-СПб., 1846

Лекція 7. Кодифікація українського права

Кодифікація українського права. Права, за якими судиться малоросійський

Семінарське заняття №4 (4 год)

1. Причини та наслідки перших кодифікаційних робіт у XVII ст.

Завдання для самостійної роботи:

Джерела права. Оновлення зводу законів Російської імперії. Судова

1. Характеристика джерел права :

Завдання для самостійної роботи:

Лекція 9. Джерела та основні риси права на західноукраїнських землях в

Порядок приєднання українських земель до складу абсолютної імперії

Семінарське заняття №6(4 години)

Завдання для самостійної роботи:

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДО ЗМІСТОВНОГО МОДУЛЮ 3

Утворення тимчасового уряду та його програмна декларація від 3 березня

1. Законодавча діяльність Української Народної республіки (Центральної

Завдання для самостійної роботи:

1.Винниченко В. Відродження нації. –К.-Відень,1920,1990

Лекція 11 Радянське право України 1917 початок 90-х років XX ст.