Тема 10

Займенник. Групи займенників за значеннням. Відмінювання

займенників.
Прислівник. Розряди прислівників за значенням. Морфологічний
склад прислівників. Правопис прислівників.
1.Займенник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.
2.Розряди займенників за значенням.
3.Відмінювання і написання займенників
4.Прислівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична
роль.
5.Розряди прислівників. Ступені порівняння прислівників.
6.Творення і правопис прислівників.

1. ЗАЙМЕННИК ЯК ЧАСТИНА МОВИ: ЗНАЧЕННЯ, МОРФОЛОГІЧНІ

ОЗНАКИ, СИНТАКСИЧНА РОЛЬ
ЗАЙМЕННИК – це повнозначна частина мови, яка узагальнено вказує на
предмети (він, вона, воно, ти, ми, щось, що-небудь), ознаки (той, цей, такий,
всякий), кількість (скільки, стільки), але не називає їх.
За значенням і граматичними ознаками займенникові слова неоднотипні, вони
співвідносяться:
– з іменниками, дають вказівку на предмети, змінюються за родами, числами,
відмінками;
– з прикметниками, дають вказівку на ознаки, змінюються за родами, числами,
відмінками;
– з числівниками, вказують на кількість (стільки, скільки) або порядок
предметів при лічбі (котрий). Слова стільки і скільки змінюються за відмінками, а
котрий – за родами, числами, відмінками.
У реченні займенники, що вказують на предмети, виступають підметом або
додатком, зрідка обставиною, а також іменною частиною складеного присудка (Все
йде, все минає. Журбою не накличу собі долі. На ньому (дереві) росли великі яблука.

1
Я – не ти).
Займенники, що вказують на ознаку, виконують синтаксичну роль означення
(узгодженого) або іменної частини складеного присудка (У нашім раї на землі
нічого кращого немає. Вона така).
Кількість займенників у лексичному складі мови порівняно з іншими
повнозначними частинами мови небагато, але вживаються вони дуже часто. Речень,
у яких би не було займенників, небагато.
2. РОЗРЯДИ ЗАЙМЕННИКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ
За своїми значеннями займенники поділяються на дев’ять розрядів.
ОСОБОВІ займенники вказують на осіб, інших істот, предмети, явища поняття:
я, ти, він, вона, воно, ми, ти, вони. Особові займенники змінюються за відмінками
й числами; займенник він змінюється ще й за родами.
ЗВОРОТНИЙ займенник себе вказує на того, хто виконує дію. Він не має роду,
числа і називного відмінка.
ПРИСВІЙНІ займенника вказують на належність предмета першій (мій, наш),
другій (твій, ваш), третій (його, її, їхній) чи будь-якій (свій) особі. Присвійні
займенники (крім його, її, які є незмінними) змінюються за родами, числами й
відмінками за зразком прикметників.

Розряди
Особові Зворотний Питальні Відносні Заперечні Присвійні Вказівні Означальні Неозначені
займенників
я себе хто? хто ніхто мій той весь дехто
ти що? що ніщо твій цей всякий дещо
він який? який ніякий свій такий сам деякий
вона чий? чий нічий наш стільки самий хтось
воно котрий? котрий нікотрий ваш кожний щось
ми скільки? скільки ніскільки їхній (кожен) якийсь
ви (тільки в (для її інший хто-
небудь
вони питальних зв’язку його жодний що-
небудь
реченнях) частин (жоден) будь-хто

складного будь-що
речення) будь-
який
абихто

2
 абищо
абиякий
хтозна-
що
казна-що
казна-
хто

Провідміняти по-одному займеннику із кожного розряду.

3. НАПИСАННЯ ЗАЙМЕННИКІВ
Заперечні та неозначені займенники утворюються від відносних за допомогою
часток, які пишуться разом із займенниками і є префіксами (ніхто, ніщо, ніякий,
абихто, абищо, дехто, дещо) або через дефіс (будь-хто, будь-що, будь-який,
хтозна-який, хто-небудь, що-небудь).
Отже, займенники пишуться через дефіс із частками будь-, небудь-,
казна-, хтозна- і разом із частками аби-, де-, сь.
У непрямих відмінках заперечні та неозначені займенники можуть вживатися з
прийменниками, які стоять після часток. Тоді всі три слова пишуться окремо: ні
в кого, ні до чого, ні з ким, будь до кого, будь з ким, будь з чим, хтозна до кого,
хтозна з ким, аби з ким, аби з чим та ін. (але: в нікого, до нікого, до нічого, з
хтозна-ким, до декого та ін.).

МОРФОЛОГІЧНИЙ РОЗБІР ЗАЙМЕННИКА

1. Слово, яке аналізується. 2. Частина мови. 3. Початкова форма. 4. Розряд за
значенням. 5. Рід. 6. Особа. 7. Число. 8. Відмінок. 9. Синтаксична роль. 10 Вимова і
написання.
Зразок розбору:
І все тут пахне
1) Все; 2) займенник; 3) все; 4) означальний; 5) середній рід; 6) однина;
7) називний відмінок; 8) підмет; 9) пишеться, як вимовляється.

ПРИСЛІВНИКОМ називається самостійна невідмінювана частина мови,

3
яка виражає ознаку дії, стану або ступінь і міру вияву іншої ознаки та обставини:
Серце, не бийся так шалено. Затремтіло зразу сонне повітря. Раптом попереду
я почув голос.
Прислівники характеризуються такими властивостями:
а) вони не відмінюються;
б) мають властиві тільки їм словотворчі суфікси -о, -є (гарно, тепло, добре,
важче), -и, -ому, -ему (по-братськи (по-братньому), по-моєму, по-нашому);
в) лексично і словотвірно співвідносяться з усіма відмінюваними частинами
мови, від яких походять: іменниками (вдень, додому, кругом), прикметниками (важко,
по-дружньому), числівниками (вдруге, втретє), займенниками (по-твоєму, по-
нашому), дієсловами (стоячи, лежачи).
У реченні виконує функції обставин: Неначе вчора все отак було.
2. РОЗРЯДИ ПРИСЛІВНИКІВ
За значенням прислівники поділяються на такі розряди:
Розряд На яке питання відповідає Приклади
як? яким способом? добре, погано, пішки, верхи,
Способу дії
бігом
скільки? наскільки? якою мало, багато, надвоє,
Міри і ступеня
мірою? натроє, зовсім, цілком
де? куди? звідки? тут, там, далеко, туди,
Місця
вниз, угору, звідти, здалеку
коли? з якого часу? до якого вчора, завтра, звечора,
Часу
часу? здавна, доти, довіку
чому? через що? з якої згарячу, зозла, спересердя,
Причини
причини? спросоння
Мети для чого? з якою метою? навмисне, наперекір,
навіщо? напоказ
Ступені порівняння прислівників
Прислівники на -о, -є, утворені від якісних прикметників, можуть мати
вищий і найвищий ступені порівняння.
Форми в и щ о г о ступеня порівняння утворюються за допомогою
суфіксів -ше та -іше: швидко – швидше, складно – складніше.
Значення вищого ступеня порівняння прислівників посилюється
поєднанням слів значно, багато, куди, ще, трохи та прислівників у формі

4
вищого ступеня порівняння: значно швидше, куди складніше, ще тепліше, трохи
важче.
Вищий ступінь прислівників може утворюватися від інших основ: добре –
краще, погано – гірше, багато – більше.
 Суфікси -к-, -ок- при творенні вищого ступеня випадають: широко –
ширше, швидко – швидше, легко – легше.
 При творенні вищого ступеня порівняння прислівників можливі зміни
приголосних: дорого – дорожче, низько – нижче, близько – ближче, високо –
вище
Н а й в и щ и й ступінь порівняння прислівників твориться за допомогою
префікса най- та вищого ступеня порівняння прислівників: глибше – найглибше,
тихіше – найтихіше. Для підсилення значення додаються префікси як, що:
якнайдорожче, якнайкраще, щонайтепліше, щонайповніше.

3. ТВОРЕННЯ І ПРАВОПИС ПРИСЛІВНИКІВ

Прислівники різноманітні за своїм походженням і будовою. Це пояснюється тим,
що вони сформувалися і формуються на основі інших частин мови: переважно
прикметників та іменників, рідше числівників, займенників та дієслів.
1. Від прикметників утворилися прислівники: гарно, гучно, ясно, вороже;
віддавна, дочиста, знову, зліва, замолоду; вправо, вліво, достатньо, заново, наліво,
направо, помалу, потиху; по-батьківському (по-батьківськи), по-козацькому (по-
козацьки), по-учнівському (по-учнівськи).
2. Від іменників прислівники утворюються без прийменників (бігом, кругом,
повагом, нишком, миттю) та з прийменниками (довіку, доволі, звечора, зранку,
взимку, влітку, навесні, навколішки, опівдні, опівночі, щодня, щовечора, щоночі).
3. Від числівників утворилися прислівники на зразок вдвоє, втроє, вчетверо,
надвоє, натроє, начетверо, заодно, утрьох, а також за допомогою прийменника по:
по-перше, по-друге, по-третє. Відчислівниковими є також прислівники, утворені за
допомогою суфікса -чі: двічі, тричі, вдвічі, втричі.
4. Прислівниками займенникового походження є тоді, іноді, туди, сюди,

5
всюди, звідти, досі, а також абикуди, деколи, декуди, подекуди, нікуди, ніяк, ніде.
5. До прислівників дієслівного походження належать слова з суфіксами -ма, -
ома (жартома, крадькома, сидьма), -ки (пошепки, потайки) та деякі –
дієприслівникового походження (всупереч, стоячи).
Багато прислівників утворилося складанням основ: праворуч, силоміць, горілиць,
самотужки, мимоволі, ледве-ледве, де-не-де, тишком-нишком.
Отже, прислівники творяться за допомогою:
а) префіксів: вверх, вниз, вдаль, вбік;
б) суфіксів: високо, добре;
в) префіксів та суфіксів: по-справжньому, по-сусідськи, вдвічі, вгорі;
г) злиття основ: ліворуч, голіруч, мимохідь;
д) повторення слів, однакових чи близьких за значенням: далеко-далеко,
де-не-де, як-не-як;
є) переходу у прислівники інших частин мови: часом, гуртом, шкода.
Прислівникового значення набувають сполучення слів день у день, з дня на
день, з року в рік, з ранку до вечора, раз у раз, пліч-о-пліч. Пишуться вони окремо і в
реченні виступають одним членом речення: З дня на день очікується дощ
ПРАВОПИС ПРИСЛІВНИКІВ
1. Прислівники, утворені від прикметників, у яких пишеться два н, подвоєння
букв зберігається: незрівнянно, натхненно, невпинно; також з двома н пишуться
прислівники зрання, навмання, попідтинню, попідвіконню, спросоння.
2. Після г, к, х у кінці прислівників пишеться –и: навкруги, трохи, звідки,
звідти, навшпиньки, наввипередки.
3. Частка Ні з прислівниками пишеться разом: ніде, нізвідки, нізвідкіля, ніколи,
ніскільки, нітрохи, ніяк.
4. Частка НЕ з прислівниками пишеться разом, якщо вони у сполученні з нею
виражають одне поняття: несподівано, ненароком, невтямки, невпопад, недалеко,
нехотя.
5. НЕ пишеться окремо з підсилювальними прислівниками не дуже, не зовсім,
не цілком, а також з прислівниками на зразок: не по-нашому, не по-батьківськи, не

6
по-дружньому.
Складні прислівники можуть писатися разом і через дефіс.
1. Разом пишуться:
а) прислівники, утворені поєднанням прийменників з повнозначними
частинами мови: вночі, вранці, щодня, віддавна, дочиста, заново, направо, наліво,
вдруге, втричі, спершу, потайки, досхочу, всупереч, вдосвіта;
б) прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, що- як- з будь-
якою частиною мови: абиде, абияк, анічичирк, аніколи, анітрохи, дедалі, деколи,
подекуди, щораз, якнайкраще, якнайвище, щонайдорожче, але: дарма що, поки що,
хіба що, тільки що.
в) прислівники, утворені складанням основ: босоніж, праворуч, ліворуч,
сьогодні, мимохідь, мимохіть, горілиць, самостійно, мимоволі.
2. Через дефіс пишуться:
а) прислівники, утворені за допомогою часток будь-, небудь-, казна-, хтозна-:
будь-де, будь-коли, будь-як, де-небудь, коли-небудь, казна-де, казна-коли, хтозна-як,
хтозна-звідки;
б) прислівники, до складу яких входять підсилювальні частки -то, -от, -но,
-таки: скільки-то, якось-то, як-от, тільки-но, все-таки;
в) прислівники, утворені з двох повторюваних синонімічних та антонімічних
прислівників: далеко-далеко, тихо-тихо, всього-на-всього, пліч-о-пліч, з давніх-
давен, з діда-прадіда, часто-густо, тишком-нишком, без кінця-краю, видимо-
невидимо, але: кінець кінцем, одним одна, сама самотою;
г) прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою
прийменника по: по-народному, по-товариськи, по-твоєму, по-нашому, по-перше,
по-друге.
3. Окремо пишуться прислівникові сполучення:
а) утворені від іменника з прийменником, в яких іменник зберігає своє
лексичне і граматичне значення (форму): до побачення, до запитання, без кінця, на
льоту, на мить, під гору, по закону тощо;
б) що складаються з двох іменників, розділених одним або двома

7
прийменниками: день у день, рік у рік, з боку на бік, раз у раз, з дня на день;
в) що складаються з прийменника і повного прикметника: в основному, в
цілому.

МОРФОЛОГІЧНИЙ РОЗБІР ПРИСЛІВНИКА

1. Слово, яке аналізується. 2. Частина мови. 3. Розряд за значенням. 4. Ступінь
порівняння. 5. Синтаксична роль. 6. Вимова і написання.
Коло порога стояло кілька ослонів для сидіння по-католицькому.
1) По-католицькому; 2) прислівник; 3) означальний, способу або образу дії;
4) –; 5) означення; 6) прислівники, які утворені за допомогою префікса по- та
суфікса -ому пишуться через дефіс; у суфіксах -цьк-, -ськ-, -зьк- завжди пишеться
м’який знак.

8
 За значенням і роллю в реченні прислівники поділяються на означальні та
обставинні.
ОЗНАЧАЛЬНІ поділяються на:
– ЯКІСНО-ОЗНАЧАЛЬНІ – це прислівники на -о, -е, які виражають якісну
ознаку дії, відповідають на питання як? і утворюються переважно від якісних
прикметників: високо, добре, наполегливо. Вони можуть мати вищий і найвищий
ступені порівняння;
– КІЛЬКІСНО-ОЗНАЧАЛЬНІ – характеризують дію, стан чи ознаку з боку
кількості і міри вияву; відповідають на питання скільки? наскільки? як багато?
якою мірою? і можуть поєднуватися з дієсловами: багато чути, поділити надвоє;
прикметниками: занадто швидкий; дієприкметниками: злегка потьмянілий;
прислівниками: дуже вдало.
– СПОСОБУ ДІЇ – вказують на те, яким способом відбувається дія чи
виявляється ознака; відповідають на питання як? яким способом? яким чином?:
напам’ять, навпочіпки, по-київськи.

ОБСТАВИННІ поділяються на прислівники

– місця;
– часу;
– причини;
– мети.