Займенник як частина мови: значення,

морфологічні ознаки, синтаксична роль. 

Займенник — це самостійна
повнозначна змінна частина мови, яка
об'єднує слова, що вказують на
предмети, ознаки, кількість, не
називаючи їх, і відповідає на
питання хто? що? який? чий? 

Займенники виражають граматичні категорії

відмінка, а також роду й числа (ті, що
вказують на ознаки); у реченні виконують
синтаксичні функції підмета, означення,
додатка; у словосполученні можуть бути—
головним і залежним словом
За значенням займенники поділяють на такі
групи (розряди):

Указують на осіб, інших істот, я, ми, ти, ви; він,

1 Особові предмети, явища вона, воно, вони.

Указує на того, хто виконує себе (не має

2 Зворотний дію
форми називного
відмінка)

Виконують функцію хто, що, який,

3 Відносні сполучних слів у складних чий, котрий,
реченнях скільки
 Слугують для
оформлювання хто? що? який?
4 Питальні запитання про чий? котрий?
особу, предмет, скільки?
ознаку, кількість

Указують на
ніхто, ніщо, ніякий,
відсутність особи,
5 Заперечні предмета, ознак,
нічий, нікотрий,
ніскільки
кількості

Указують
  мій, твій, свій, наш,
6 Присвійні належність
ваш, їхній, її, його
предмета особі
 Вказують на
той, цей, такий,
7 Вказівні предмет, ознаку,
стільки
кількість
Вказують на весь, всякий, сам,
 
8 Означальні узагальнену ознаку самий, кожний,
предмета, явища інший, жодний

дехто, дещо,
деякий, хтось,
щось, якийсь, хто-
небудь, що-небудь,
Вказують на
будь-хто, будь- що,
  невизначеність
9 Неозначені особи, предмета,
будь-який, абихто,
абищо, абиякий,
ознаки, кількості
хтозна-що, казна-
що, казна-хто,
невідь- хто, невідь-
що, невідь-який
Займенники пишуться разом, через дефіс чи окремо,
залежно від уживання часток і прийменників з ними.

Разом Через дефіс Окремо

Якщо прийменник
стоїть між часткою
3 частками будь-, і займенником (у
(-будь), -небудь, непрямих
3 частками ні-,
казна-, хтозна-, відмінках):
аби-, де-, -
бозна-, невідь-: ні в кого, будь з
сь: ніхто, абиякий,
будь-що, який- чим, невідь у
котрийсь
небудь, казна-хто, скількох: аби в
невідь-чий чому (але: в нікого,
у хтозна-чому, до
декого та ін.)
Синтаксична роль займенника залежить від того, з якою частиною
мови він співвідносний. Не допустимо, щоб займенник співвідносився
водночас із різними словами, бо це зумовлює двозначність, знижуючи
культуру мови. Займенники, співвідносні з іменниками
будь-
Н. я ми він вони — ніщо
кого
його (до їх (до будь-
Р. мене нас себе нічого
нього) них) кого
будь-
Д. мені нам йому їм собі нічому
кому
його (у їх (у будь-
Зн. мене нас себе ніщо
нього) них) кого
Ор. мною нами ним ними собою будь-ким нічим
(на) (на)
. (на) ні на
М. (на) мені (на) нас ньому, (на) них будь-
собі чому
нім кому
 Займенники, співвідносні з прикметниками
Н. чий абиякий нікотрий мій цей всякий

Р. чийого абиякого нікотрого мого цього всякого

чийому
Д. абиякому нікотрому моєму цьому всякому
(чиєму)

чий, абиякий, нікотрий, Н. або

Зн. Н. або Р. Н. абоР.
чийого абиякого нікотрого Р.

Ор. чиїм абияким нікотрим моїм цим всяким

(на) аби на
(на) (на) (на)
чийому якому, ні на
М. моєму, цьому, всякому,
(чиєму), (на) котрому
моїм цім всякім
чиїм абиякому
 Займенники, співвідносні з числівниками

казна-
Н. жодний стільки ніскільки
скільки
казна-
Р. жодного стількох ніскількох
скільки
казна-
Д. жодному стільком ніскільком
скільком
Зн. Н. або Р. Н. або Р. Н.абоР. Н.абоР.
казна-
Ор. жодним стількома ніскількома
скількома

казна на
(на) ні на
скількох (на)
М. жодному, (на) стількох скількох, на
казна-
жоднім ніскількох
скількох
Увагу слід приділити наголошенню окремих займенників:

1)   наявність чи відсутність прийменника при особових та зворотному

займенниках у непрямих відмінках змінює місце наголосу:
—   без прийменника наголошується другий склад : мене, тебе, себе,
його, її;
—   за наявності прийменника — перший: без мене, про тебе, за неї, на
себе, від нього;
2)   заперечні займенники ніхто, ніщо у непрямих відмінках мають
подвійний наголос:
—   на другому складі у значенні «немає кого, чого»: нікому не радий,
нічого не знає;
—   на передньому складі у значенні «абсолютно відсутній» : нікого
спитати, нічого робити;
3)   подвійне наголошення у непрямих відмінках має неозначений
займенник декілька без зміни лексичного занчення: з декількох питань,
декільком учням, декількома варіантами
Займенники можуть втрачати узагальнене значення,
переходячи в інші частини мови, зокрема:
ій ш л ях ш и рокий...
о я доля І с в
н и ки : У в с як о го св
н а вч ит ь? ,(Н ар. тв.);
—   в імен м ов ч ит ь , а всіх лк:
). Хто
(Т. Шевченко
в о н о , со б і):
ь , т а , у с е, саме, Н ар.
щ о , щ о с а б а б а (
у ( займ ен ники . Ж : - с о бі дід т
—  в част
к
о ра ( І. Н ехода)
е о бідня п
Бул а с а м
тв.);
—   у прислівн
ики (займенник
падали і все за о и все(усе), що сь
брій, начебто хо ): А зорі все
яку так старанно т іли трапити в ту
ховав овид (Я. Д далеку ціль,
час, довго. ияк) — постійно
, тривалий
 Схема морфологічного розбору
займенника

Аналізоване слово.
Частина мови.
Початкова форма (Н. в. одн.).
З якою частиною мови співвідносний.
Розряд за значенням.
Відмінок, рід, число, особа (якщо
визначається).
Синтаксична функція.
Орфограма.
 Дякую за увагу

Підготувала: вчитель української мови КЗ “Лихівський ОЗЗСО І-ІІІ ступенів”

Сокур Н.І.