ФІЛОСОФІЯ В ЕПОХУ 

ВІДРОДЖЕННЯ

1.ОСОБЛИВОСТІ ФІЛОСОФСЬКОЇ
ПРОБЛЕМАТИКИ
2.ГУМАНІЗМ ЯК СВІТОГЛЯДНА
КОНЦЕПЦІЯ
3.ФІЛОСОФСЬКЕ ВЧЕННЯ МИКОЛИ
КУЗАНСЬКОГО
 ОСОБЛИВОСТІ РЕНЕСАНСНОГО
ФІЛОСОФУВАННЯ
Апеляція до Античності:
• орієнтація на природно-тілесне бачення світу;
• спроба реабілітувати земне життя людини та її природні начала.

Послаблення ваги релігійної ідеології:

• церква перестає бути осередком творення культури і філософії;
• становлення світської культури;
• Виникнення реформації (Мартін Лютер, Жан Кальвін, Ульріх
Цвінглі).

Зростання авторитету науки у панівному релігійному світогляді.

Зародження Гуманізму – інтелектуального руху, що сформував

новий світогляд, основою якого стало усвідомлення величі та
безмежних можливостей людини.
 РЕФОРМАЦІЯ
• РЕФОРМАЦІЯ (від лат. reformatio – перетворення,
виправлення) – рух католицького церковно-релігійного
оновлення в країнах Західної та Центральної Європи
• ОСНОВНІ ІДЕЇ :
1. Повернення до біблійних джерел християнства, винятковий авторитет
Біблії;
2. Спрощення церковного культу та релігійних обрядів;
3. Заперечення ролі церковних ієрархів як посередників між Богом і
людьми;
4. Поглиблення духовного життя, віра у спасіння власною вірою та працею

Мартін Лютер – засновник німецького протестантизму;

Жан Кальвін – засновник реформаторського вчення кальвінізму;
Ульріх Цвінглі – засновник євангелістської реформації.
 ГУМАНІЗМ (XIV-XVI)
• Духовний рух, запроваджений Петраркою та Бокаччо, що заперечував
середньовічну традицію схоластики та прагнув відродження на засадах
античного духу.
• від лат. humanitas – “людяність”; поняття, запроваджене Ціцероном;
• В епоху Відродження це поняття застосовувалося як studia humanitatis
(“вивчення людської природи”) і суть його полягала у розповсюдженні
гуманітарних знань, світських наук, вивченні людини такою як вона є;
• Людська особа стає головною темою філософського роздумування,
головною цінністю культурного життя – гуманістичний
антропоцентризм;

• Представники: Данте Аліґ’єрі, Франческо Петрарка, Колюччо Салютаті,

Лоренцо Валла, Ніколло Макіавеллі, Еразм Роттердамський, Томас Мор,
Томазо Кампанелла, Мішель Монтень, Марсіліо Фічіно, Джованні Піко
делла Мірандола, Микола Кузанський.
 МИКОЛА КУЗАНСЬКИЙ
(1401-1464 рр.)
«Про вчене незнання», «Про припущення»,
«Апологія вченого незнання»
ТЕЇЗМ – вчення, відповідно до якого Бог
трансцендентний світові; створюючи цей світ, Він
перебуває над світом, перевершуючи його могутністю та
досконалістю.
ПАНТЕЇЗМ– філософське та релігійне вчення про
присутність Бога у єстві самої природи
ПАНТЕЇСТИЧНА ОНТОЛОГІЯ
• Вчення про абсолютний максимум та абсолютний мінімум.
• Абсолютний максимум – одна із назв Бога; абсолют, єдине
всеохопне начало; він простий, неподільний, єдиний,
нескінченний; актуальне буття всіх можливих речей, їх початок
і кінець.
• Абсолютний мінімум – те, менше за що нічого не може бути;
безкінечний так само як і абсолютний максимум.
 ПАНТЕЇСТИЧНА ДІАЛЕКТИКА
• Мінімум і максимум, взяті у своєму абсолютному вияві
збігаються - діалектичний принцип пізнання дійсності.
• Раціональне пізнання недостатнє для пізнання природи
абсолюту. Тому необхідне інтелектуальне споглядання.
• Абсолют (Бог) є єдністю усіх протилежностей, а отже перебуває
у єдності зі створеними речами – ПАНТЕЇЗМ.
• Вчення про згортання множинного світу у єдності Бога і про
розгортання Бога у світ.
ФІЛОСОФСЬКА АНТРОПОЛОГІЯ
• Людина – особистість, що утверджується в творчості та
самопізнанні.
• Людина – частинка світу, котра втілює в собі ціле світу. Це
найвищий щабель природи, на якому вона досягає найбільшої
досконалості.
• Людина – земне втілення божественної суті, другий, земний Бог.
• Христос – граничний максимум людської досконалості;
реалізоване людство, його поняття і сутність.