Міністерство освіти і науки України

Національна музична академія імені П.І.Чайковського

Реферат на тему:

«Соціальні та культурні передумови виникнення філософії»

Виконала студентка1 1курсу

кафедри оперний спів

Дубініна Наталья

м.Київ, 2020

План
1. Виникнення філософії та її передумови.
2. Формування філософського знання в історії культури.
3. Світоглядні уявлення народів нашої країни дохристиянської доби.
4. Висновок.
5. Список використаної літератури.

1. Виникнення філософії
 Виникнення філософії - це закономірний результат становлення і розвитку
людини. Оскільки об'єктом філософського осмислення дійсності є відношення
"людина - світ", то вся історія розвитку філософської думки - це процес
усвідомлення людиною сутності світу свого буття і своєї власної сутності.
Будь-яке значуще, аж надто суспільне, явище має для свого виникнення певну
сукупність передумов, що викликали його до життя. Отже, до передумов
виникнення філософії можна віднести такі:

1. Соціально-економічні, тобто такі, що характеризуються відповідним рівнем

розвитку продуктивних сил і соціальних відносин стародавнього суспільства.
Внаслідок таких процесів відбувається остаточний розподіл праці на фізичну та
розумову, до якої відноситься і праця філософа. Рівнобіжно з цим
здійснювалися:

а) централізація міст;

б)розвиток торгівлі, в тому числі із сусідніми країнами, що сприяло

запозиченню знань і досвіду;

Все це забезпечувало для певної частини громадян можливість постановки

питань і пошуку відповідей щодо сутності світу і людини.

2. Духовно-культурні:

а)вироблена певним народом, а також запозичена в інших народів сукупність

знань, відповідний рівень загальної культури, в тому числі культури діалогу,
обміну думками;

б)завершення формування писемності і на основі цього;

в)наявність розвинутої літератури (поезія, драма, трагедія), насиченої

оповідями та сюжетами, дійовими особами яких є боги, природні стихії, герої
тощо;

г)порушені та розв'язанні художньо-образними та символічними засобами

світоглядні проблеми;

3. Джерелами філософії були також наявні міфологічні оповіді та первісні

релігійні вірування, в надрах яких уже порушувалися й розв'язувалися у
відповідний спосіб зазначені питання щодо сутності світу і людини та смислу
життя. Міфологічно-релігійні оповіді, сюжети й образи, а також події,
учасником яких оповідач більшою чи меншою мірою себе відчував, мали
попередньо стати предметом роздумів та логічного аналізу й саме так постати
перед мудрецем у формі думки.
2. Формування філософського знання в історії культури.
 Філософія є теоретичною формою світогляду. Явище людського
світогляду багатогранне, звідси і багатство світоглядних теорій. Філософія як
наука, узагальнюючи відповідний тип світогляду, відображає певний
історичний рівень розвитку культури, насамперед пізнавальний. Гегель дуже
влучно назвав філософію «дзеркалом епохи». Розвиток людської культури
постійно спричинює розвиток світогляду людини: від культури кам'яного віку і
до сучасного рівня розвитку людства. Відповідно до певного етапу розвитку
культури змінювався і світогляд, а звідси не могла не змінюватись філософія і
як наука, і як форма суспільної свідомості. Оволодіти філософією неможливо
без короткого ознайомлення з історією розвитку світогляду людини, а звідси й з
історією розвитку філософії. У зв'язку з тим, що наука сформувалась значно
пізніше ніж склалась людська свідомість, а філософія виникла пізніше ніж
з'явився світогляд людини, необхідно з'ясувати, якими особливостями
характеризується світогляд донаукового періоду розвитку суспільства.

До появи перших цивілізацій основою суспільної, а відтак, й

індивідуальної свідомості був міф. У кожного історичного етносу був певний
обсяг міфів, якими мусило на той час задовольнятись суспільство. Людина була
тим розумніша і освіченіша, чим більшу кількість міфів почула, запам'ятала і
могла переповісти. Особливістю міфу є те, що у ньому розповідається про якісь
реальні чи фантастичні події, а у певну сюжетну канву вплітається
технологічне знання.

Філософія як наука, що розкриває сутність буття, відповідає на

запитання: «Що це?» і «Чому?». Світогляд цивілізованої людини, а відтак, і
філософія розкриває внутрішні, суттєві зв'язки природного та соціального
буття. Дає можливість свідомо і вільно поводитися в навколишньому світі.
Зрозуміло, що світогляд людини не відразу, не миттєво перетворився з
міфологічного на науковий. Відрив від міфу і перехід на наукові позиції
світорозуміння та світовідчуття відбувався тисячоліттями, а подекуди цей
процес не завершився і до цих пір.

У ході історичного розвитку в філософії сформувався ряд її проблем. Це

насамперед проблема буття, тобто того, що можна висловити про будь-які речі,
явища, системи, відношення, процеси лише тому, що вони дійсно існують,
наявні в світі. Відповідно, виникла й така галузь філософської думки, як
онтологія (вчення про буття взагалі, про суще). Оскільки ж є різні види буття -
природа, людина, суспільство, то відповідно виділяються й філософія природи,
філософія людини (філософська антропологія), філософія суспільства
(філософська соціологія).

Свідомість - це не просто властивість матерії, а щось відносно

протилежне їй. Сутність свідомості — її ідеальне відображення матеріального
світу в мозку людини. Завдяки свідомості світ починає існувати "для себе".
Активність свідомості, яка реалізується в практичній діяльності людини, стає
дедалі більш значним фактором саморозвитку матерії, і вплив його не знає
принципових меж. Основним питанням філософії має бути саме людина в її
ставленні до природи й до інших людей, тобто відношення "суб'єкт — об'єкт".
Розв'язання цього питання і визначає тип та характер світогляду, відношення до
природної і соціальної дійсності, життєві орієнтації. Воно пронизує постановку
і розв'язання всіх світоглядних питань — про сутність руху, простору й часу,
про причинність, співвідношення необхідності й свободи тощо.

3.Світоглядні уявлення народів нашої країни дохристиянської доби.

 Становлення української філософської думки відбувається у складі
дохристиянської культури. Якогось чіткого визначення часу виникнення
філософії на території нашої країни не може бути, бо поява філософської думки
- це тривалий процес відриву світогляду людини від міфологічних форм
освоєння буття. Ще недавно історики філософії пов'язували появу філософської
культури та філософського мислення в Україні з прийняттям християнства та
засвоєнням тогочасним українством візантійської гілки середземноморської
філософської культури, джерела якої містяться у старогрецькій філософії.
Останні дослідження культури автохтонного населення України свідчать, що до
появи християнства культура скіфів у своїх надрах розпочинає процес
формування перших філософських ідей.

Через дослідження пізніших філософських джерел знайдено оригінальні

натурфілософські, соціально психологічні, економічні, політологічні думки
представників скіфської культури. Нині вже знайдено кілька уривків з листів
Анахарсиса Скіфського (638 - 559 pp. до н.е.). Цей мислитель був відомий
далеко за межами своєї батьківщини. У Греції Анахарсиса зарахували до семи
видатних мудреців, куди входили разом з ним Солон, Фалес та інші. Як
виявилось, на Анахарсиса свого часу посилались Аристотель, Сенека, римський
політичний діяч Цицерон. Анахарсиса згадують Пліній Старший (23 р. до н.е. -
9 р. н.е.), Діоген Леатський (перша половина III ст.), про Анахарсиса згадує в
своїх роботах Оріховський Роксалан - український філософ доби Відродження.
Глибини порушених Анахарсисом проблем, сила його логічних доказів
особливо виявились при аналізі проблем істини, можливостей людського
розуму. На відміну від джерел старогрецької філософської культури, що
концентрувала свої зусилля на пізнанні природи, скіфська думка більшою
мірою намагалась осягнути світ людини та суспільства. У цьому відношенні
філософську культуру наших далеких предків слід кваліфікувати як
антропоцентричну.

Специфіка тогочасної світоглядової культури скіфів полягала в

антропоцентричній спрямованості натурфілософських поглядів. Щодо цього
світоглядова культура далеких предків українців мала більше спільних чи
схожих рис з індійською, ніж із давньогрецькою, і це за умов, що скіфи активно
контактували із Стародавньою Грецією не лише в економічному, а й у
духовному відношенні. Досить нагадати лише про критичне ставлення
Анахарсиса до реформ Солона, до поглядів греків на проблеми свободи, аналіз
торгових стосунків греків із варварами тощо.

4.Висновок:
 За своїм змістом філософія є прагненням до всеохоплення та єдності.
Якщо інші науки роблять предметом вивчення якійсь окремий зріз дійсності, то
філософія намагається охопити всю дійсність у її єдності. Для філософії
характерним є уявлення про те, що світ має внутрішню єдність, не дивлячись на
зовнішню розрізненість частин. Від свого виникнення філософія була
позбавлена будь-якої єдності, являючи собою розмаїття окремих систем. Але
справа полягає не в самому розмаїтті. А в тому, чи має воно єдину основу, з
якої виникає образ світу як цілого. Саме від розуміння світу залежить
розуміння Людини, її онтологічного статусу, сенсу життя, призначення. Усі
філософські вчення про світ можна звести до двох великих типів - східного та
західного. При цьому йдеться не про світову філософію всіх часів, а лише про
перші її кроки. Історично виникнення філософії відбулося майже одночасно в
трьох регіонах планети: на Сході - в Давній Індії і Давньому Китаї, на Заході - в
Давній Греції. І саме тут з самого початку склалися основні типи вчення про
Світ (а на їх базі - і вчення про Людину).

Відмінність філософії від спеціальних наук полягає в тому, що кожна з

них досліджує якийсь "фрагмент" дійсності, окрему галузь явищ. Філософія ж,
як було сказано, розглядає найбільш загальні питання світорозуміння. її
предмет — не окремі явища, а світ в цілому (не в розумінні простої суми всіх
речей, а в розумінні їх загального зв'язку, загальних законів буття в розвитку).

5.Використана література:
 Андрущенко В. Філософія: Підруч. / Микола Іванович... Горлач
(заг.ред.). — 2.вид., перероб. та доп. — Х. : Консум, 2000. — 672с.
 Арутюнов В. Філософія: Навч.-метод. посібник для самостійного
вивчення дисципліни / Київський національний економічний ун-т. — 2-е
вид.,перероб.і доп. — К. : КНЕУ, 2001. — 221с.
 Афанасенко В. Філософія: Підруч. для вищої школи / Василь
Григорович Кремень (заг.ред.), Микола Іванович Горлач (заг.ред.). —
3.вид., перероб. та доп. — Х. : Прапор, 2004. — 735с.
 Білодід Ю. Філософія : Український світоглядний акцент: Нав-чальний
посібник/ Юрій Білодід,. -К.: Кондор, 2006. -355 с.
 Бичко І. Філософія: Підручник для студ. вищих закладів освіти. — 2.
вид., стер. — К. : Либідь, 2002. — 408с.
 Бойченко І. Філософія історії: Підручник для студ. вищ. навч. закладів.
— К. : Знання, 2000. — 724с.
 Буслинський В. Філософія: Навч. посібник для студ. і аспірантів вищ.
навч. закладів / Київський славістичний ун-т / Володимир Андрійович
Буслинський (ред.). — К., 2002. — 315с.