Максімова Вероніка

1.     Історія філософії як процес.

Історія філософії – це сходи геніїв. Не кожен, хто звертався до історії філософії став
генієм, проте кожен  геній спускався її сходами, щоб піднятися до себе.
Історія філософії це – суперечливий і багатоплановий процес взаємодії і
наступності вчень різних філософів, філософських шкіл, напрямків і традицій, а також
різних форм прояву філософії в культур. Історію філософії ми можемо трактувати як
комунікативну систему, в якій відбувається об’єднання загального й особливого – історія
філософії як система може проявитися тільки в особистості мислителя, який осягає
попереднє буття філософії, і може реалізуватися в його текстах. Без екзистенціального
проникнення в це буття попередня історія філософії існує лише в можливості. За межами
особистості філософа вона є лише можливістю системи і єдності. Тому історія філософії у
всій своїй повноті відкривається тільки тій особистості, що має свою філософію. Тільки
філософська творчість дає філософу дійсну можливість пізнавати минуле, сьогодення і
майбутнє філософії за межами його вчення. Лише творча причетність до буття історії
філософії наповнює значимістю міркування про неї. Мова йде не тільки про адекватність
пізнання й оцінки: тільки через історію вчення певного філософа в людському світі
виявляється історія філософії взагалі – окреме філософське вчення є необхідний етап не
тільки пізнання всієї історії філософії, але і її актуалізованого буття в тій чи іншій епосі.
Термін історія філософії також застосовується на позначення процесу розвитку
філософської думки в цілому, згідно з визначеними часовими періодами та існуючими в
них філософськими тенденціями. Знаючи історію становлення ідей, історичні зразки
витлумачення певних філософських проблем, можна краще зрозуміти й оцінити
конкретну філософську концепцію. Історико-філософські традиції і насамперед спроби
осягнення історико-філософського процесу як цілого, в єдності, а також огляд і аналіз ідей
і уявлень як умов життя людей, суспільних взаємин, зовнішньої та культурної
детермінації філософської теорії зараз так само актуальні, як і в минулому . Історія
філософії повинна відображати розвиток різних філософських культур, що визначаються
як зовнішніми, соціокультурними, так і внутрішніми, особистісними размерностями
розвитку філософської думки. При цьому під філософської культурою слід розуміти не
тільки історично певний якісний рівень складної системи форм і методів розвитку,
обгрунтування та пропаганди філософії, але також характеристику культурної цінності
тієї чи іншої теорії, глибину і ступінь узагальнення і відтворення соціального досвіду.
Історія філософії - це процес і результат само-рефлексії філософії. З одного боку, вона
наука історична, яка виявляє і критично досліджує історичні факти розвитку філософської
думки, а з іншого - дисципліна філософська. Вона розглядає досягнення думки минулого в
контексті сьогоднішніх філософських проблем, актуалізує їх, вбудовує в систематичний
зв'язок розвитку філософського знання.
Філософія відрізняється від інших систем знання головним чином тим, що
незмінно запитує себе про власну суті, предметі, призначенні. Мабуть тому Аристотель,
кажучи про початок філософії, вважав, що вона з'являється в результаті подиву,
здивування. Історичні епохи по-різному нівелюють це здивування, спрямовуючи увагу на
різні сторони буття людини. Історія людської думки свідчить, що філософія постала як
новий спосіб світорозуміння, що полягає в універсалізації картини світу. Основні
філософські теми змінюються в межах, визначених специфікою філософського знання. І
тим не менше їх можна представити у вигляді декількох груп. Історично склалося, що
філософське пізнання починається зі з'ясування особливостей навколишнього світу,
історію його виникнення, минулого і майбутнього, Космосу, пошуку першооснови
сущого. Спираючись спочатку на переднауковими відомості, потім на наукове знання
різного ступеня достовірності, філософія занурюється в виявлення сутності світу,
принципів його пристрою, створюючи різноманітні моделі світу, прямуючи до пізнання
його таємниць.
Філософії як такої взагалі не існує: кожна культура має свою філософію, і кожна
думка i живе в історичному світі. Кожна філософія є виявом свого часу, і тільки свого
часу, і немає двох таких епох, які мали б однакові філософські інтенції. Тому найглибша
підстава й сенс будь-якого філософування перебувають у межах пев ної культури. Якби
ми мали одну-єдину, на віки-вічні вірну філософію, історія філософії була би абсурдним
уявленням.
Отже, вивчення історії філософії і буде вивченням самої філософії, по іншому бути
не може. Історія філософії це школа філософської думки, школа міркування і людської
мудрості, завдяки чому тільки можлива загальна культура.