ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ.КУЗНЕЦЯ

Контрольні Питання до теми 7

Виконав:
Студент 1 курсу
Групи
6.03.073.01.21.1
Панібратець Даниїл

ХАРКІВ-2022
1. Надайте характеристику основним періодам історії вітчизняної
філософії.
Становлення і формування філософської думки відбувалося в "котлі", де
сплавлювалися воєдино загально-цивілізаційні та специфічні ознаки і тенденції.
Специфічним для цього процесу було й те, що він проходив у ситуації творчого
діалогу киє-воруської міфології та епосу з візантійським християнством, котре
широко культивувало ідеї грецького філософського платонізму та неоплатонізму.
Ідеї східного християнського світогляду були представлені на території Київської
Русі винятково як філософсько-богословські трактати, тексти. Зокрема, набули
поширення "Шестиднев" Іоанна, екзарха Болгарського, "Ізборники Святослава"
1073, 1076 рр. та ряд інших документів. Результатом такого "спілкування" стало
виникнення нового типу світогляду, києворуської ментальності, яка
характеризується не лише розмаїттям, а й глибиною думки. 
2. Як прийняття християнства вплинуло на розвиток
філософської думки Київської Русі?
Суттєвий вплив на розвиток Київської Русі здійснило хрещення Русі у 988 р. Ця
історична подія привела до того, що через Візантію в культуру наших пращурів
входить антична філософія, християнська література, завдяки чому Русь
ознайомилася з досягненнями культури, філософії давньоєвропейських народів.
При цьому варто відзначити, що християнство, античні автори були відомі лише
вузькому колу духовної еліти суспільства. Основна ж маса населення Русі
продовжувала вірити у традиційних язичницьких богів - Перуна, Даждьбога,
Стрибога тощо. Це і стало причиною того, що філософія Київської Русі на перших
порах свого розвитку мала просвітницький характер, її завданням було
роз'яснення основних положень християнства і християнської філософії.
Суттєвою проблемою філософії цього періоду була людина, сенс її буття,
розуміння людського щастя та шляхів його досягнення, співвідношення Бога і
людини, переважно морально-етична проблематика.
3. Розкрийте основні ідеї «Слова про закон і благодать»
митрополита Іларіона.
На думку дослідника руської писемності Сергія Висоцького: «Головна ідея твору —
довести, що християнство на Русі було прийнято завдяки мудрості та розуму
Володимира Святославича, а не під впливом та тиском іззовні». Твір закінчується
молитвою «від усієї нашої землі», у якій є і прохання, щоб чужинці її не перемогли.
4. Назвіть основні риси світської етики Володимира Мономаха.
Основну роль в залученні Київській Русі до філософських ідеалів античної
цивілізації зіграла візантійська література. Твори отців східно-християнської
церкви, так звана святоотчеська література, незважаючи на свою прихильність
догмам і недовір'я до розуму, все ж зберегла і донесла не тільки до самої Візантії,
але й до всіх народів, що прийняли православ'я, багато які ідеї, категорії, підходи,
вираження древньогрецький філософією.
5. Яку роль у розвитку української філософської думки відіграли
Острозька і Києво-Могилянська академії?
Важливу роль у розвитку філософської культури тогочасної України відіграла
Острозька академія — перша українська школа вищого типу. В Острозькій академії
вивчали сім так званих вільних наук, викладали старослов'янську, грецьку та
латинську мови.

Філософія як окрема дисципліна в Острозькій академії ще не значилась, але

читався курс логіки, яка називалась тоді діалектикою. Рівень викладання вільних
наук (граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, фізика й
астрономія) мав узагальнюючий, філософський характер.

6.  Що таке кордоцентризм, звідки він походить?

Кордоцентризм — розуміння дійсності не стільки мисленням («головою»), скільки
«серцем» — емоціями, почуттями, внутрішнім, «душею».
В європейській філософії кордоцентризм поділяли Б. Паскаль, нім. пієтисти і нім.
романтики (Новаліс та ін.), частково Л. Феєрбах.
Український кордоцентризм ( дослівно – українське вчення про цілісність людини)
– концептуалізація тенденції української філософської думки, за якою основою
існування і розвитку цілісної людини як єдності духу, душі й тіла є дух, духовне
народження та вдосконалення. Уявлення про цілісну людину екстрапольоване в
український кордоцентризм із християнської антропології, за вченням якої людина
складена із тіла, душі й духу, який поєднує тіло й душу в єдину цілісну людську
істоту, створюючи особистість. Саме дух, який називають серцем, відіграє
провідну роль у розвитку особистості в людині.
7. Поясність вчення Г. С. Сковороди про дві натури і три світи.
За його словами, кожна людина, кожне явище світу поділяється на дві натури:
перша – низька, зовнішня, темна; друга – внутрішня, висока, істинна, божественна.
Перша натура – це твар, друга – це Бог. В поділі на дві натури філософ не робить
винятку ні для якого явища світу.
8. У чому полягає антропокосмізм філософії В. І. Вернадського?
Таким чином, В. Вернадський показав органічний взаємозв’язок та взаємовплив
всіх частин Космосу, у який закономірно вписується людина з її свідомістю, у його
(Космосу) невпинному розвитку. У тому-то й полягає значення теорії космізму В.
Вернадського, що він «поставив проблему життя в органічний зв’язок з історією
(еволюцією) Землі. Тим самим була створена передумова для подолання
обмеженості дарвінівського еволюціонізму у розумінні відношення організму та
середовища, яке однобічно концентрує увагу на живій організації»
9. Які риси характеризують національний тип філософії, згідно з
Д. І. Чижевським? Які національні риси української філософської
думки він визначив?
Зокрема, він відомий як історик філософської думки України. Чижевський
дотримувався думки, що національне обличчя філософії того чи іншого народу
повною мірою виявляється лише у філософських системах великих мислителів.
Слов’янські ж нації в плані філософському ще не розкрилися. «...ми
знаходимось, — писав він, — в досить скрутному становищі, коли захочемо
схарактеризувати українську філософічну думку, бо ми можемо з певністю сказати,
що маємо тут справу лише з початками і наміченням думок, які можуть бути
розвинені в дальшій філософічній творчості українських мисленників майбутнього.
Власне, так само стоїть справа і в інших слав’ян. Ані релігійна філософія у росіян,
ані „месіанізм“ у поляків теж не досягли такого рівня, щоб можна було говорити
про світове їх значіння». Зрештою, робив висновок учений, «слав’янській...
філософії треба ще чекати на свого „великого філософа“. Тоді те оригінальне, що,
може, є в зародку в творах дотеперішніх слав’янських мисленників, виступить
у весь зріст, відкривши глибини національного духа, не лише перед усім світом,
а й перед народом самим».