ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ.КУЗНЕЦЯ

Завдання з Практикуму 3

Виконав:

Студент 1 курсу

Групи

6.03.073.01.21.1

Панібратець Даниїл

ХАРКІВ-2022
Завдання з практикуму до теми 3

Завдання III. „Заповніть таблицю”.

Основні періоди Історичний час Основні Основні теми і

середньовічної (хронологічні рамки) представники проблеми роздумів
філософії
Апологетика  II-V ст. Прихильники Докази існування
позитивного Бога
ставлення - Юс тин
Мученик (бл. 100- Істинність
165), Афінагор (II ст.), християнської релігії
Климент та її вищість у
Олександрійський порівнянні з іншими
(150-215), Оріген (бл. віруваннями
185-254)
Божественість
Прихильники Христа
негативного
ставлення до Існування
античної філософії - морального закону
найвидатнішим їх
представником був
Квінт Тертулліан (бл.
155-220 pp.)
Патристика III-VIII ст.  Юстин Філософ Головними
 Тертуліан проблемами
 Августин Аврелій першого етапу
 Климент розвитку
Александрійський середньовічної
 Іриней Ліонський філософії —
патристики — стали:
 Василій Великий
проблема сутності
 Григорій Богослов
Бога та його
 Григорій Ниський триєдинства
 Максим Сповідник (тринітар- ність)\
 Йоан Золотоустий христологічна
 Йоан Дамаскин проблема
(поєднання в особі
Ісуса Христа
характеристик Бога
й людини)’,
взаємовідносини
релігійної віри та
розуму, одкровення
як спосіб отримання
істини, критичне
переосмислення
античної філософії
(язичників)’,
розуміння історії як
висхідного руху до
найвищої кінцевої
мети — Царства
Небесного',
 антропологічні
питання з огляду на
Божу благодать і
гріховну сутність
людини (наслідки
першородного
гріха), відповідали-
ність людини за
свою діяльність і
вчинки, свобода волі
та можливість
спасіння душі;
походження зла в
світі, виправдання
Бога (теодіцея),
зняття з нього
відповідальності за
зло і перекладання її
на плечі
недосконалої
людини; методи
очищення людини
від гріха і отримання
Царства Небесного.
Схоластика зародилася у XI ст. і  Йоан Скот основними
систематизувалася у Еріугена, проблемами, на які
науку у XII-XIII ст.  Ансельм звертали увагу
Кентерберійсь схоласти, були:
кий, примат віри над
 Росцелін, розумом, віри над
 П'єр Абеляр, знанням, наукою;
 Роджер теоцентризм; бог як
Бекон, абсолютна сила й
 Альберт абсолютна влада;
Великий, Бог як буття, істина і
благо тощо.
 Фома
Філософською
Аквінський,
основою
 Дунс Скот,
схоластичних вчень
 Вільям Оккам були ідеї античної
філософії, особливо
Платона й
Аристотеля про
вічність «ідей», про
бога як рушійну
силу, «форму усіх
форм « і т. ін.
Завдання IV. „Тести для самоперевірки”.

1. Хто з перелічених мислителів не є філософом середньовіччя?

c) Дж. Бруно

2. Які з названих ідей, вчень не є християнськими?

a) ідея про існування Бога-Творця

3. Яка з названих проблем стала причиною розмежування номіналістів і реалістів в

середньовічній філософії?

c) проблема загальних понять (універсалій)

4. Кому з середньовічних філософів належить заслуга створення п’яти класичних

доведень буття Бога?

c) Томасу Аквінському

5. Які з названих ідей, тем і проблем вперше виникли в християнській філософії

середньовіччя і яких не могло бути в античній філософії?

b) проблема співвідношення душі і тіла

6. Яке з даних тверджень відбиває точку зору номіналізму?

d) загальне і одиничне існують реально, але в нерозривній єдності одне з одним: загальне
існує в одиничному і проявляється через одиничне

7. Вкажіть позицію реалізму:

b) реально існують загальні поняття, а її втіленням є конкретні одиничні речі

Завдання VII. „Відповідаємо на питання”.

1. Чому християнство називають релігією одкровення?

Одкровення – це раптове осягнення істини, доступне лише обранцям у момент
містичного осявання, що, за християнськими догматами, нібито йшло
безпосередньо від бога. 

3. Назвіть основні догмати християнства.

Основні догмати — положення християнського віровчення, які складалися протягом

багатьох століть, сформульовані у Біблії та постановах християнських вселенських
соборів. Символ віри — стислий виклад головних догматів релігійного напряму Церкви, які
обов'язково повинні визнаватися віруючими. Найважливіше положення християнства —
догмат боговтілення, згідно з яким Ісус Христос, будучи Богом, став людиною,
народившись від Діви Марії. Цей догмат покликаний надати всім євангельським
повчанням статусу "божественних істин", представити християнство як "боговстановлену
релігію". Значну роль відведено догмату спокутування, згідно з яким своїми стражданнями
і смертю на хресті Ісус Христос приніс себе у жертву Богу-Отцю за гріхи людей —
спокутував їх. Цим він відкрив людству шлях до спасіння від влади гріха". Подібними є й
інші положення християнства, багато з яких інтерпретують дохристиянські вірування,
запозичені з давніх східних релігій. Серед них — віра в безсмертя душі, уявлення про
потойбічні пекло та рай, ідея небесного вшанування та богоугодного життя на землі тощо.

5. У чому особливість патристики як особливого типу філософування – „філософування у

вірі”?

Ппатристика ов'язана з діяльністю «отців» церкви і включає сукупність теологічних,

філософських і політико-соціологічних доктрин християнських мислителів 2-8 ст.
Донікейська патристика: Климент Александрійський: (150-215) – захист віри за
допомогою знання; Ориген(східне крило) – (185-254) – впав в єресь:
субординаціонізм – Бог-Син нижчий від Бога-отця; про філософсько-містичний
сенс Біблії; Тертуліан (зах. крило) – віра вища від розуму. Післянікейська
патристика: проблема віри та розуміння: герменевтичне коло (щоб вірити, треба
розуміти святе Одкровення, але для цього треба вірити). Йти від віри до розуміння
чи від розуму до віри? Саме цю проблему прагнули вирішити східні та західні Отці
церкви.

6. Кого називають „отцями церкви”? За якою основою розрізняють східну і західну

патристику? Назвіть представників східної і західної патристики.

Отці Церкви – це люди, які є завжди сучасними, вони вчать нас ставленню до
нових речей, захоплюють влучністю слова, приваблюють своєю ревністю в захисті
віри й залишаються для нас прикладом життя в серці світу і в Серці Бога. У східній
патристиці підкреслюється компонент Віри, тлумачення Священного писання. У
західній патристиці більш розвинута проблема Знанння-Віра. Тертулліан писав:
"Христианська догматика не може бути раціональною", "Вірую, тому що абсурдно",
- тобто в це можна тільки вірити, не можна осмислити. Східна патристика: Климент
Александрійський, Ориген, Іоанн Златоуст. Це, переважно, теологічна філософія.
Західна патристика: Тертулліан Квінт Септілій (160 - 220), Августин Блаженний.
Основна тема - взаємовідносини філософського Знання і Віри.

7. Назвіть ключові ідеї філософії Августина.

Найважливіші теми філософії Августина: проблема Бога і світу, віри та розуму, істини та
знання, добра і зла, морального ідеалу, свободи волі, вічності та часу, сенсу історії.
Основні положення філософії Августина Блаженного: хід історії, життя суспільства – це
боротьба двох протилежних царств – Земного (грішного) та Божественного; земне
царство втілюється у державних установах, владі, армії, бюрократії, законах, імператорі;
божественне царство представлене священнослужителями, наділеними благодаттю та
близькими до Бога; земне царство загрузло в гріхах і язичництві і буде рано чи пізно
переможено Божественним царством; церква – єдина сила, здатна об'єднати світ;
найвище блаженство — щастя людини, яке розумілося як поглиблення у собі, вченість,
розуміння істини; після смерті праведники нагороду від Бога отримують потойбічне життя;
головними доказами існування Бога є його присутність у всьому, всемогутність та
досконалість

8. Яка природа зла, за Августином?

Оцінка добра і зла у світі, їхнє розрізнення були найбільш проблематичними у філософії
Августина. З одного боку, світ як творіння бога може бути недобрим. З іншого боку,
існування зла безсумнівне. При визначенні поняття теодицеї або захисту досконалості
творіння. Августин виходив з того, що зло не належить до природи, але є продуктом
вільної творчості. Бог створив природу доброю, але отруїла її зла воля. З цим пов'язана
інша теза: зло не є чимось, що абсолютно протилежне добру, воно є лише недоліком
добра, його релятивним щаблем. Немає абсолютного зла, лише добро абсолютно. Зло
виникає там, де ніщо не робиться добре, зло - це огид від вищих цілей, це або гординя
або жадання.

9. Дайте характеристику історичної концепції Августина. Що таке християнська

есхатологія?

Християнська есхатологія — розділ есхатології, який відбиває погляди християн на

питання про кінець світу і Другого Пришестя Христа. Християнська есхатологія, подібно
есхатології юдаїзму, відкидає циклічність часу і проголошує кінець цього світу.
Есхатологію розділяють на  індивідуальну та загальну. Індивідуальна – пов’язуються зі
смертю кожної людини у земному світі, а загальна – з кінцем історії, що передбачається
другим приходом на Землю Справедливого Судді і Царя Ісуса Христа, коли час
зупиниться і зникне, сатана і зло буде переможене, світоустрій перейде у вічність.

13. Який зв’язок між філософією Аристотеля і томізмом?

Томізм –учення в схоластичній філософії і теології католицизму, засноване Томою

Аквінським. Доктрина томізму виступає не стільки вченням про догмати віри, скільки
вченням про способи збагнення цього вчення за допомогою розуму. Цим томізм
відрізняється від августиніанства, що звертається до інтуїції. З цим пов'язана орієнтація
томізму радше на вчення Аристотеля, ніж на Платона та неоплатоніків. В основі томізму
лежить вчення Фоми Аквінського, поєднання філософії Аристотеля і католицької
теології, розуму і віри. Бог - причина всього сущого, вважає Фома. Бог - це чиста
форма, джерело всіх форм, завдяки яким матерія як потенційна можливість всіх речей
перетворюється на конкретні чуттєві речі. Всяке суще складається
з есенції і екзістаціі, тобто сутності та існування. Сутність належить до роду,
існування відображає індивідуальні характеристики речей. У Бозі сутність і існування
тотожні, бо Бог абсолютний.

14. Які аргументи на користь існування Бога наводить Томас Аквінський? Чи мають вони,
на Ваш погляд, вади, і чи можна їх вважати доведеннями буття Бога?

Фома сформулював п'ять доведень буття Бога.

 1. Все, що рухається, рухомо чимось, значить, є перший двигун - Бог.

 2. Всі явища мають причину, ця перша причина - Бог.
 3. Всі конкретне або випадкове має свою необхідність, отже, існує перша
необхідність - Бог.
 4. Кожна річ щодо досконала, отже, повинна бути вища ступінь досконалості -
Бог.
 5. Всі речі мають сенс, вони спрямовані до мети, значить, є істота, яка
направляє речі до мети, - це Бог.

Фому не цікавили лише онтологічна складова доведення існування Бога (Августін

Блаженний) та догматичні теорії – він покладався на системні, часто діалогічні, побудови
раціоналістичних тверджень. За його існування релігія фактично стала системною,
енциклопедичною та логічною наукою, зорієнтованою не тільки на прибічників віри, а й на
всіх, хто прагне знань. Особливістю є те, що свої доведення існування Бога та проповіді
він адаптовував і для розуміння язичників, які через брак знань не могли повноцінно
використовувати поняттєво-філософські концепти католицизму.

15. Поясніть вислів Томаса Аквінського: „Філософія є служницею богослов’я”.

Схоластики шанували древніх філософів, як людей, які досягли вершини природного

знання, але це не означає, щоб філософи вичерпали всю можливу для людини істину:
перевага теології перед філософією полягає як у тому, що вона має вищий принцип
пізнання, так і в тому, що вона володіє вищими істинами, яких розум не може досягти сам
собою. Ці відверті істини у схоластиків власне і становили істотне зміст їх систем,
філософія ж служила тільки допоміжним засобом для задач богослов'я. Тому вони і
говорили, що філософія - служниця богослов'я.

16. Розкрийте зміст теорії „подвійної істини”.

Теорія подвійної істини у філософії- точка зору, згідно з якою релігія та філософія як

окремі джерела знань можуть прийти до суперечливих істин без шкоди для обох - позиції,
що приписується Аверроеста латинські аверроїсти. Можливо, ні Аверроес,
мусульманський філософ, ні християнські схоласти, що зазнали впливу його філософії,
насправді не дотримувались такої теорії. Аверроес дійсно вірив у звільнення філософії від
релігії, але вважав, що істини розуму також можуть виражатися символічно в релігії. Там,
де примирення здавалося неможливим, одні з його послідовників надавали повноваження
розуму, інші - вірі.