Богословське обгрунтування іконошанування

в працях преп. Іоанна Дамаскіна

Вступ
Протягом майже двох тисяч років церковної історії постійно вникають
різноманітні єресі та розколи, з якими Церква, в лиці своїх вірних ієрархів,
ченців та мирян веде боротьбу за чистоту православної віри. Однією з
найбільших єресей минулого було іконоборство, яке з перемінним успіхом
панувало в Візантійській імперії в VIII – ІХ століттях. Війна єретиків була
направлена проти шанування ікон, яких вони вважали ідолами. Своєю
філософією вони відкидали будь-яку думку про можливість зобразити Бога.
Варто зазначити, що єресь іконоборства підтримала імператорська влада.
Перший етап протистояння припав на правління Льва ІІІ Ісавра, який
законами 726 та 730 років заборонив почитання ікон. Дослідники вказують
наступні причини виникнення іконоборства: 1) невдала війна імператора з
арабами та вплив мусульманського світогляду; 2) зростання іконопочитання
серед народу, яке на думку імператора стало причиною невдалої воєнної
кампанії; 3) використання ікон в літургічній традиції; 4) філософія «матерії».
Щодо останнього пункту, дослідники пояснюють, що «"дерево і фарби" ікон
є не що інше, як матерія, яка, на думку імператора, не підлягає жодному
шануванню. У цьому шануванні він бачив спотворення, оскільки замість Бога
честь віддавалася матерії»1.
1. Загальні положення іконошанування
На захист православного віровчення та можливості шанування ікон
виступив преп. Іоанн Дамаскін. Основним джерелом, в якому ми знаходимо
його апологію шанування святих ікон є «Три захисних слова проти тих, хто
осуджує святі ікони». Преп. Іоанн основує своє вчення про захист ікон на
доказі того, що іконоборство – це христологічна єресь, а також відрізняє
поняття латрія (λατρεία) і проскінін (προσκυνει̃ν), де латрія – це служіння, а
1
Николай (Сахаров), иерод. О причинах иконоборческих споров согласно трактату преподобного Иоанна
Дамаскина “Первое защитительное слово против отвергающих святые иконы” Електронний ресурс. Сайт:
Азбука віри. URL: https://azbyka.ru/otechnik/Ioann_Damaskin/o-prichinah-ikonoborcheskih-sporov-soglasno-
traktatu-prepodobnogo-ioanna-damaskina-pervoe-zashititelnoe-slovo-protiv-otvergayushih-svjatye-ikony/#0_9
проскінін – шанування, говорить, що служіння можливе лише по
відношенню до Бога, але багато чого можна шанувати. Отже, для того, щоб
зрозуміти думку преп. Іоанна Дамаскіна, спробуємо проаналізувати його
твори та дослідити богословську аргументацію на користь шанування ікон.
2. Аргументи преп. Іоанна Дамасніна
Перш за все, преп. Іоанн в своїх трудах вказує на те, що все, що Бог
створив було благим і сама матерія, тобто речовина. Також він доводить, що
матерія може бути духоносною, вказуючи на те, що через тварні речі може
діяти Бог. Святий доводить, по-перше, позитивну сутність матерії, і, по-
друге, її потенціал до обожнювання2. Це стає можливим, коли до тварної
природи доторкається Божественна (наприклад, ризи Христа під-час
Преображення просіяли). Аргумент із Старого Завіту про заборону
покланятись і служити ідолам, преп. Іоанн пояснює тим, що це була не
заборона створення зображень, а заборона служити ідолам, яких люди
почитали як Богів. Пізніше, Бог сам повеліває створювати предмети для
богослужбового ужитку і їм покланятись.
Наступний аргумент преп. Іоанна Дамаскіна – втілення Христа, який
поєднав у собі Божественну (нетварну) і людську (тварну, матеріальну)
природи, згідно з яким богослови вводять поняття взаємоспілкування
властивостей. Тобто, тварна природа отримує властивості нетварної. Таким
чином, Тіло Христове стало явлінням нетварного Бога. «У давнину Бог,
Безтілесний і Той, хто не має вигляду, ніколи не зображувався. Тепер же,
коли Бог з'явився в плоті і з жив з людиною, я зображую видиме Бога», -
говорить преподобний. Христологія розкриває біблійне поняття, про те, що
Христос є образом іпостасі Отця (Євр. 1, 3). Таким чином, Невидимого Бога
після Воплощення можна зобразити, тому що ми його бачили, він прийняв на
себе людську природу. У преподобного Іоанна Христос як людський образ
Бога є Богоявленням, яке можна виражати іконографічно.

2
Николай (Сахаров), иерод. Вказ. Твір.
 Також преп. Іоанн обгрунтовує важливість ікони в богослужбовому
використанні. Вона не тільки зображує події, але й є Євангелієм у фарбах,
стає джерелом Божественної благодаті, освячує «перше з людських відчуттів
– зір». Преп. Іоанн намагається дати пояснення літургічному поклонінню
іконам. Він стверджує, що в Старому Завіті Бог повелів створити ковчег, і
зобразити Херувимів і благочестиві іудеї поклонялись священним
предметам, через які приносили служіння невидимому Богу, Який діяв через
них. «І скинія, і завіса, і кивот Завіту, і трапеза, і все, що знаходиться в скинії,
були подоби, і образи, і діла рук людських, яким поклонявся весь Ізраїль» 3.
Так само, через святі ікони діє благодать Бога, яка їм надається.
Важливо зрозуміти, що поклоняючись іконі, ми покланяємось не
дереву та фарбам, а славу яку надаємо образу відносимо до Першообраза.
Зображення на іконі святих тісно пов’язане з питанням обожнення людської
природи. Преподобний Іоанн у вченні про обожнення також наполегливо
підкреслює “матеріальний” аспект: причастя Божеству людського тіла. Він
доводить, що святі на всіх рівнях свого буття, речовинного і нематеріального,
- тобто і тіло, і душа, і дух їх - були сповнені благодаті Святого Духа, яка не
перестає перебувати і в зображеннях їх4. «Зображуємо (фарбами) Христа –
Царя та Господа, не позбавляючи Його воїнства. Бо воїнство Господнє –
святі»5.
Висновок
Отже, можемо прийти до висновку, що преп. Іоанн Дамаскін в своїх
працях розділяє поняття «служіння» та «шанування», «поклоніння». А також
доводить, що матеріє була створеня на благо і може через поєднання з
Божественною благодаттю служити на користь людині. Також зображувати
Бога стало можливим після того, як Христос, ікона Бога Отця, Воплотився,
тобто прийняв тварну природу. Зображуючи Христове Тіло, ми зображуємо
Бога. Поклоняючись образу, ми підносимо славу до Першообразу. Ікони
3
Иоанн Дамаскин, преп. Три защитительных слова против порицающих святые иконы // Полное собрание
творений св. Иоанна Дамаскина. СПб., 1913. С. 378.
4
Николай (Сахаров), иерод. Вказ. твір.
5
Иоанн Дамаскин, преп. Вказ. твір. С. 421.
святих також є можливими та неохідними, ажде зображають обожену
людську природу і є вмістилищем Божественної благодаті.
Список використаних джерел та літератури
Біблія. Святе Письмо Старого та Нового Завіту. пер. І. Огієнко. УБО,
1962 р.
1. Николай (Сахаров), иерод. О причинах иконоборческих споров согласно
трактату преподобного Иоанна Да-маскина “Первое защитительное слово
против отвергающих святые иконы” Електронний ресурс. Сайт: Азбука
віри. URL: https://azbyka.ru/otechnik/Ioann_Damaskin/o-prichinah-
ikonoborcheskih-sporov-soglasno-traktatu-prepodobnogo-ioanna-damaskina-
pervoe-zashititelnoe-slovo-protiv-otvergayushih-svjatye-ikony/#0_9 (дата
звернення: 20.04.2023).
2. Иоанн Дамаскин, преп. Три защитительных слова против порицающих
святые иконы // Полное собрание творений св. Иоанна Дамаскина. СПб.,
1913. С. 347-441.
3. Сильвестр (Стойчев), еп. Иконоборчество и иконопочитание. Електронний
ресурс: Православная жизнь. URL:
https://pravlife.org/ru/content/ikonoborchestvo-i-ikonopochitanie (дата
звернення: 20.04.2023).
4. Лаут Э., свящ. Иоанн Дамаскин. Електронний ресурс: Православная
Энциклопедия. URL: https://www.pravenc.ru/text/471131.html#part_23 (дата
звернення: 20.04.2023).