Українська культура

Тема 2 (Терміни):
Християнство - це найчисленніша світова релігія. Воно з’явилося у східних провінціях Римської
імперії у І столітті. Засновником Християнської релігії є Ісус Христос – Син Божий. Він з волі Бога-
Отця зійшов з небес на Землю, олюднився через народження Його Дівою Марією. Ісус Христос дав
людям заповіді Нового Завіту, прийняв страждальницьку смерть для спокути первородного гріха,
воскрес і вознісся на небо. Ісус Христос – це невід’ємна іпостась Святої Трійці. Він зайняв місце
справа від Отця і ще раз прийде у світ «зі славою судити живих і мертвих» на Страшному
Христовому Суді.

Літописання – написання літописів. Літописи - категорія нарративних (розповідних) джерел,

характерною особливістю яких є виклад історичних подій у хронологічній послідовності за роками.
Відповідником вітчизняних літописів в історіографії країн Центральної та Західної Європи є аннали,
хроніки, хронографи тощо. літописи, особливо літописні зводи (зведення), створювалися на базі
різноманітних джерел, писаних у різні часи, вони мають у своєму складі й документи, житія, витяги
з попередніх історичних творів. Методика їхнього аналізу є винятково складною, адже літописці
нерідко виступали як творці історіографічних легенд.

Перекладна література - Перекладна література з’явилась в Київській Русі з прийняттям

християнства і мала візантійське та південнослов’янське (болгарське) походження. Перш за все це
були біблійні книги Старого і Нового завітів, апокрифи, житія святих.

Оригінальна література – це твори трансформовані з перекладної літератури, або новоутворені у

процесі становлення києворуського письма.

Апокрифи – це твори, відкинуті релігійним каноном як недостовірні або єретичні; художньо-

літературні, езотеричні, а також сумнівні тексти, створені з метою містифікації.

Житійна література - життєписи знаменитих єпископів, патріархів, монахів, світських осіб,

канонізованих християнською церквою; літературний жанр, що відрізняється від просто біографії
релігійною спрямованістю.

Патерик - назва збірок оповідань і новел агіографічного змісту, в яких розповідалося про подвиги
пустельників і ченців.

Книжкова мініатюра - це витвір образотворчого мистецтва невеликого розміру в книгах.

Характеризувався малим розміром, часто розміщувався на полі або між рядками рукописів, хоча
трапляються мініатюри і на весь аркуш.

Графіті- це слова або тексти, надряпані гострим предметом або написані фарбою на камені,
дереві, цеглі, кості, гончарному посуді. У давнину на теренах України ці написи називалися
«печатіями», «знаменіями»

Фортифікаційна архітектура - інженерна споруда, призначена для підвищення ефективності

застосування зброї та військової техніки, забезпечення стійкого управління військами, захисту
військ і населення від засобів ураження противника.

Візантійський архітектурний стиль – це розкіш і витонченість, які межують з химерністю.

Візантійський стиль став офіційним в архітектурі раннього християнства. Характерними ознаками
цього стилю в архітектурі є витончена декоративність, прагнення до пишної видовищності і
глибока релігійність, особлива форма куполів-маківок, кам’яні та мозаїчні узори, багатий декор у
інтер’єрі (надзвичайна виразність ліній, золота, срібла і мармуру).
Неф - поздовжня або поперечна частина простору монументальної споруди, що розташована між
рядами колон, стовпів, арок або між зовнішньою стіною та поздовжньою колонадою або аркадою.

Абсида - виступ будівлі, здебільшого півкруглий у плані (зовні іноді багатокутний або квадратний),
перекритий півкуполом або замкнутим напівсклепінням.

Арка - криволінійне перекриття прорізу в стіні або простору між двома опорами (стовпами,
колонами, пілонами), що передає на основу не тільки навантаження, а й розпір

Колона - архітектурно оброблена вертикальна опора, як правило, кругла в перерізі. Елемент

тримальної конструкції споруд та архітектурних ордерів.

Мозаїка - сюжетне зображення або орнамент, зроблені з фрагментів різнокольорових каменів,

смальти тощо й укріплені на шарі цементу або вапняного розчину.

Фреска - техніка монументального (настінного) малярства, при якій фарби наносили на сирий
тиньк, а також самі зображення, зроблені в такий спосіб.

Ікона - живописне, мозаїчне або рельєфне зображення Ісуса Христа, Богородиці, святих і подій
Святого Письма.

Ювелірне мистецтво - вид людської діяльності, що дозволяє виготовляти штучні прикраси тіла
людини. Належить до мистецького оздобного ремесла.

Чернь - складова назв ряду мінералів, які мають темне забарвлення.

Скань - це певний спосіб виконання візерункових виробів з тонкого дроту, яка витягнута з
дорогоцінних металів (срібла, платини, золота). В результаті чого виходять, просто кажучи, дротові
мережива.

Перегородчаста емаль - одне з найбільш елітарних та найскладніших технік в ювелірному ділі.

Вважають, що емаль з'явилася близько 1400 р. до нашої ери на острові Кіпр. Але й Древній Єгипет,
Китай, Японія, Грузія з давніх-давен славилися мистецтвом ювелірної емалі, а в Західній Європи
найвідоміші емалі − французькі (ліможські). Емаллю прикрашалися самі різноманітні коштовності.

Скоморохи - артисти-професіонали на східнослов’ян. землях у часи Київської Русі, у середньовіччі

та ранній модерний час. Поєднували в собі таланти музикантів, співаків, танцюристів, комедіантів,
акробатів, фокусників, дресирувальників, жонглерів і мімів.