Скульптурні портрети

українських митців

Вчителя музичного мистецтва, мистецтва

Маньківського закладу загальної середньої
освіти І-ІII ступенів № 1Маньківськоїселищної
ради Черкаської області Левченко А.В.
Трипільська культура

У 90-х рр. 19 ст. український археолог чеського

походження В.Хвойко відкрив нову культуру,
датовану 4-2 тис. до н.е. і названу трипільською,
по місцю перших археологічних знахідок (село
Трипілля на Київщині). Спершу її поширювали на
територію Дніпровсько-Дністровського
межиріччя. Згодом, коли румунські археологи
біля села Кукутени розкопали стародавні
людські поселення з подібними ознаками, ареал
поширення людності цієї культури було
розповсюджено на територію Дунайського
басейну, Балканський півострів, острова
Середземномор'я та Малої Азії і вона отримала
ще назву трипільсько- кукутенська культура.
3 керамічним
виробництвом зв'язана
велика кількість
глиняних зображень
людини, що є
предметами культу.
Кількісно переважають
антропоморфні
статуетки, що передають
жіночу фігуру.
Керамічна скульптура Трипілля

• Випалена на вогні глина була

першим штучним матеріалом.
Виготовлення глиняного
посуду стало чи не
найбільшим досягненням
наших пращурів. Саме
кераміка є однією з
найколоритніших сторінок
трипільської культури.
Керамічна скульптура Трипілля
Керамічна скульптура Трипілля

• На особливу увагу
заслуговують теракотові
жіночі статуетки з
підкреслено жіночими
формами тіла, а також
фігурки жінок із
немовлям — так звані
трипільські мадонни.
 Керамічна скульптура Трипілля

Статуетка з ваирізним
орнаментом – оберіг
дому і роду, символ
родючості, достатку та
енергії життя.
Керамічна скульптура Трипілля
Збруцький ідол
Збруцький ідол

Скульптура IX століття, одна з рідкісних пам'яток

слов'янського язичницького культу.
Це кам'яний стовп, ідол, який ймовірно зображує
слов'янського бога Рода-Світовида. Знайдений біля
села Личківці коло Гусятина в річці Збруч (притока
Дністра) в 1848 році. Цьому сприяла аномальна
посуха — голова статуї з'явилась над поверхнею
вод Збруча внаслідок різкого падіння їх
рівня.Збручанський Світовид зберігається в
Краківському археологічному музеї.
Збруцький образ був створений з місцевого вапняку, на поклади якого багаті Медобори, стояв на горі Богит
до початку XIII ст. Ідол являє собою чотиригранний стовп висотою 2,67 м, розділений на три рівні-яруси, що
відповідають уявленням слов'ян-язичників про три світи — небо, землю й потойбіччя.

Верхня частина статуї оформлена у вигляді округлої шапки з хутряною оторочкою, під шапкою — чотири
обличчя. Скульптура розділена на три горизонтальні яруси. Висота верхнього ярусу — 160 см, середнього —
40 см, нижнього 67 см. Таким чином, статуя має 12 окремих секцій. Одна секція нижнього ярусу пуста, на
інших 11-ти є по одному зображенню. 3 яруси відображають три сфери буття — Яв-Прав-Нав. Нижній ярус
зображає Наву (підземне божество, потойбічний світ); середній — Яву (світ людей, видимий світ); верхній —
Праву (світ богів, вищий світ).

На грані нижнього ярусу, на зворотній стороні від пустої, зображено вусатого чоловіка, що стоїть на колінах
та тримає обома руками середній ярус. На двох прилеглих гранях нижнього яруса ця ж фігура показана
збоку, та обернена колінами до пустої грані. Таким чином представляється можливість визначити лицьову
.
сторону всього ідола.

На верхньому ярусі зображені дві жінки та два чоловіки в довгому підпоясаному одязі. Одна жінка
зображена з рогом, інша — з перснем. Чоловіки відповідно зображені один — з конем та мечем, інший — із
солярним знаком на одязі, навкруги з шістьма променями всередині нього.

Положення рук персонажів, зображених на верхньому ярусі, де одна рука притиснута до грудей, інша
простягнута до пояса, пов'язує Збручанського ідола з іншими антропоморфними давньоруськими
зображеннями. Досить схожу позу має так званий Гньоздовський ідол, знайдений у Гньоздовському
археологічному комплексі.

Середній ярус схожий з верхнім, але його фігури значно менші. Фігури також розділяються за статтю — під
жіночими фігурами верхнього ряду також зображені жіночі, під чоловічими — чоловічі. Одяг людей також
довгий, але без пояса. Фігури зображені з розведеними руками, ніби утворюючи коло.
Софія Київська
 Саркофаг Ярослава Мудрого

• Саркофаг Ярослава мудрого

теж є твором скуль­птурного
мистецтва. Символіка
орнаментів з цього саркофагу
пізніше час­то
використовується у
церковних різьбах.
У середині 1740-х років до галицького містечка Бучач, розташованого поміж пагорбів у
долині річки Стрипи, разом із архітектором Бернардом Меретином, приїздить
маловідомий майстер-сницар Йоган Георгій Пінзель. В його багажі було повно різців,
пил, рубанків та паперів з ескізами. Натомість у Бучачі перед ним поставили особливе
завдання — керувати будівництвом нової ратуші та створити для неї великий картуш з
гербом Пілава, кронштейни під галереями і алегоричні білокам’яні скульптури на
аттику. Згідно з задумом Бернарда Меретина нова споруда повинна була прославити
добу канівського старости, одного з найбагатших магнатів і меценатів у Речі
Посполитій, Миколи Потоцького.
Вирізьблені кам’яні фігури Бучацької ратуші, що метафорично зображали дванадцять
подвигів Геракла, принесли успіх молодому майстрові. Завдяки своєму надзвичайному
художньому баченню скульптор починає отримувати багато нових замовлень. Він
створює скульптури для храмів у Бучачі, Монастириськах, Городенці, Годовиці,
Маріямполі, Львові, Рукомиші, Буданові.

Залишаючись громадянином Бучача і працюючи у приватній майстерні, Пінзель зумів у

кожний свій твір вкладати силу і легкість, темперамент і напругу, драматургію і
перспективу смислів — проникливе розуміння людської душі. Сфера ідей скульптора
виростала передусім із сюжетів Святого Письма та власного життєвого досвіду. Так
постали святі і ангели, пророки й херувими, герої і діти, Ісус і Марія.
Іоан Георг Пінзель
 Іоан Георг Пінзель

• У 1759-61 роках, для

оздоблення собору Святого
Юра він виконує
монументальні статуї святих
Атанасія, Леона, кінну статую
святого Юра, за що отримав
близько 37000 золотих.
Український скульптор Іоанн Георг Пінзель

Цікавою є історія кінної статуї, адже

саме як модель Пінзеля розглядається
сумлінно вирізьблена з липового дерева
і позолочена група святого Юрія на коні
у битві зі змієм висотою 51 см, яка
зберігається в Національному музеї у
Львові

Ск. Пінзель. «Юрій-Змієборець».

 Іоан Георг Пінзель

• У 1761 р. Миколай Потоцький

жертвує 10000 золотих для
виконання робіт в новому
Домініканському костелі
Львова.
Іоан Георг Пінзель
 Розп'яття
Жертвоприношення Авраама Самсон, що роздирає пащу
лева

Святий Фелікс із дитиною Святий Йоан Свята Анна, Монастириська

Пам’ятник Арману де Рішельє

Пам'ятник герцогу де Рішельє (Пам'ятник дюку) в Одесі

— бронзова скульптура присвячена першому
одеському градоначальникові дюку Арману
Емманюелю дю Плессі, герцогу де Рішельє. Перший
пам'ятник в Одесі.

Дюк де Рішельє брав участь у штурмі Ізмаїлу, а через

п'ять років надовго влаштувався в Російській імперії. В
1803 році Рішельє став градоначальником Одеси, а з
1805 по 1814 рік генерал-губернатором Одеси.
Одесити називали його «НАШ дюк» і вважали
засновником міста, хоча на той час Одесі було вже 8
років, а до того поселення на місці сьогочасного міста
існували сотні років. Стараннями нового
градоначальника місто перетворилося на великий
торговельний порт.
 Пам’ятник Володимиру Великому

Па́ м'ятник Володи́ миру Вели́ кому (Пам'ятник

князю Володимиру) — найстаріший
скульптурний пам'ятник Києва,
споруджений у 1853 році. Один із символів
міста. Розташований на нижній терасі
Володимирської гірки. Архітектурна
домінанта Дніпрових круч правобережної
частини Києва
Бронзова 4,4-метрова статуя Хрестителя Русі,
зображеного у плащі-корзні з великим хрестом у
правій руці та великокнязівською шапкою у лівій,
височить на 16-метровому постаменті, що має обриси
восьмигранної каплиці у псевдовізантійському стилі на
квадратному стилобаті. Цегляні постамент і стилобат
облицьовано чавунними плитами. Загальна висота
пам’ятника — 20,4 м.
Пам’ятник Івану Котляревському
Па́ м'ятник Іва́ ну Котляре́ вському в Полт а́ ві — перший в історії
пам'ятник українському письменнику, поету, драматургу і
громадському діячеві, засновнику сучасної української
літератури Івану Петровичу Котляревському (1769—1838) в
обласному центрі України місті Полтаві, де він народився і
прожив більшість життя, в тому числі і на схилі років.
Пам'ятник являє собою бронзове погруддя, увінчане
лавровим вінком, і встановлено на постаменті. Висота
пам'ятника — 5,7 м.
Постамент оздоблено трьома горельєфами, що відтворюють
три епізоди з творів Котляревського — по одному з «Енеїди»,
«Наталки Полтавки» і «Москаля-чарівника» (робота Леоніда
Позена). На фасаді (вгорі) слова: «Де згода в сімействі, де
мир і тишина, щасливі там люде, блаженна сторона» і слова
Тараса Шевченка: «Слава сонцем засіяла: не вмре кобзар, бо
навіки його привітала», нижче був напис: «Рідний край
своєму першому поетові Івану Котляревському. 1798—1898»
Дякую за увагу !!!
 Джерела:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%B8%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BA%D1%83%D0%BB%
D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B1%D1%80%D1%83%D1%87%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%96%D0%B4%
D0%BE%D0%BB

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%90%D1%80%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%
83_%D0%B4%D0%B5_%D0%A0%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D1%94

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%99%D0%BE%D0%B3%D0%B0%D0%BD-%D0%93%D0%B5%D0%BE%D1%80%D0%B3_%D0%9F%D1%96%D0%BD%D0%B7
%D0%B5%D0%BB%D1%8C

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE
%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D1%83_%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83_(%D0%9A
%D0%B8%D1%97%D0%B2)
https://www.bestreferat.ru/referat-199801.html
https://sites.google.com/site/leschukvasul/17
https://photo-lviv.in.ua/lvivskyj-mikelandzhelo-abo-kym-buv-ioan-heorh-pinzel/