Експресія бароко у творчості

І. Г. Пінзеля
Виконала учениця 11-А класу Проців Вікторія
 Загадковий майстер XVIII століття залишив
яскравий слід у храмах України
Він підписував свої різьблені шедеври просто: «майстер Пінзель». Досі невідомо, чи справді
скульптора звали Іоанн Георг, звідки він приїхав на Галичину, коли народився і помер. Точно
відомо одне: талант майстра розкрився на території сучасної Західної України при
заступництві та фінансовій підтримці графа Миколи Потоцького. У 1740-х роках Пінзель
приїхав у місто Бучач і лишився жити при дворі графа. На той момент він був уже
сформованим митцем у віці тридцяти чи сорока років. Що він робив у першій половині життя
— суцільна загадка. Можливі як мінімум три біографічні сценарії. За першим, Пінзель мав
німецьке коріння, навчався в Італії, а згодом осів у Галичині. За другою версією, він сам був
італійцем — венеціанцем чи флорентійцем — і через Відень, Мюнхем чи Прагу приїхав до
Львова. Третє припущення — Пінзель як українець або поляк повернувся на батьківщину
після навчання в Європі. На Галичині, яка тоді входила до складу Речі Посполитої, майстер
провів не більше двадцяти років. В основному він оздоблював інтер'єри костелів у
Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській областях. Його дерев'яні скульптури
вирізнялися такою динамікою та емоційністю, яку не повторив жоден відомий художник
епохи бароко. Ці риси особливо помітні в роботі «Жертвоприношення Авраама».
 Жертвоприношення
Авраама
Для скульптури Авраама характерним є покірний нахил голови,
скорботність обличчя із напівзакритими повіками, рішуче розвернуті
руки, оголене праве плече із роздертим рукавом, фехтувальна позиція
ніг. Для скульптури Ісаака характерним є питальний зворот голови,
обличчя із широко відкритими очима, оголені плечі, зв’язані за спиною
руки, фігура посаджена навколішки, права нога з відкритим коліном.
Одяг на Авраамові вирізьблений площинно по фігурі, з показом
анатомічної будови тіла. Динамічно вирізьблено матерію, яка поєднує
ліву і спритно розвернуту праву руку із мечем. Одяг Ісаака дуже
простий, складки спокійні, сукно лягає чітко по фігурі підлітка. У цій
складній і сповненій трагізму композиції Пінзель створює неординарну
подію, співставляючи енергійно вирізьблену постать Авраама і покірну
Ісаака. Постать Авраама – суцільний нерв: м’язисті руки з
виступаючими венами, жилава борода, запалі скроні, перерізане
зморшками чоло. Натомість Ісаак – спокійний і непорочний, з витким
волоссям і шовковистою шкірою. Для увиразнення задуму автор
реалістично і багатобарвно промальовує відкриті частини тіла і
волосся, а вбрання покриває позолотою. Ґрунтовно пророблене
обличчя Ісаака підказує, що прикладом для різьби міг бути син Йогана
Георгія Пінзеля – Бернард, який на час створення композиції мав майже
7 років. Прототипом Авраама міг бути багаторічний товариш скульптора
– архітектор Бернард Меретин, який у цей час мав понад 60 років.
З небуття ім’я Пінзеля вийшло у 1906 році та лише у 1930-х його творчість почали науково
опрацьовувати. З того часу дослідники висувають гіпотези походження майстра та
феномену його творчості, яка поклала початок т. зв. Львівської школи скульптури XVIII ст.
«Він міг прийти з Богемії чи Сілезії, Баварії чи Італії. Або ж бути русином чи поляком,
мандрувати тими краями в пошуках майстерності й знань» – пише культуролог Тарас
Возняк.

В 1960-х Пінзелем зацікавився та почав збирати його твори (чи, в основному, їх залишки)
підчас своїх знаменитих експедицій Борис Возницький. Згодом він захопив цією ідеєю і
своїх колег на Тернопільщині та Франківщині. У 1980-х у підвалах Олеського замку була
змонтована виставка робіт скульптора. У 1988 вона поїхала до Москви, далі до Праги і
Варшави.

У 1996 році у Львові в приміщенні костелу Кларисок відкрили окремий музей Пінзеля –
«Музей сакральної скульптури XVIII ст.»

У 1999 році в мюнхенських антикварів виявлено декілька боцетто (скульптурних ескізів)

робіт Пінзеля, котрі відразу ж були куплені Баварським музеєм по 10 тис. доларів за
одиницю.
В цей час європейське мистецтво перебувало під впливом бароко, яке знаходилось у своїй пізній
стадії, названій рококо. Та цей стиль потрохи почав змінюватись на більш лаконічний та простіший
класицизм. Європа вже була перенасичена бароковими шедеврами та не сприймала нових. Знайти
замовлення на пишні та дорогі скульптури було майже неможливо. Напевне, це не вдавалось
зробити навіть такому геніальному скульптору як Пінзель, тим більше, що він, докладно вивчивши
мистецтво Європи, сформував свій особливий почерк. Саме тому він подався на схід. Тут його
чекав гостинний прийом канівського старости та величезний пласт православної візантійської
культури. Саме симбіоз західної та східної традиції породив геній творчості Пінзеля та,
сформованої ним, Львівської школи. Всі дослідники відзначають, що львівський період творчості
Пінзеля був найкращим. Найлегше в тому переконатись, зайшовши на подвір’я собору Св. Юра та
роздивившись постаті святих та Юрія Змієборця

Скульптурна група святого Юрія Змієборця

Скульптури Пінзеля порівнюють з творами Мікеланджело та інших митців
європейського Відродження. Дослідники говорять і про вплив на скульптура
готичної естетики та українського мистецтва різьби по дереву. Гармонійно
поєднавши знання та досвід, він створив власну експресивну стилістику і став
основоположником Львівської школи скульпторів. Тим не менше в Україні творчість
Пінзеля була забута майже на триста років, а в Європі він донедавна не був
відомий взагалі. Усе змінила виставка митця у Луврі, що пройшла 2012 року. Тоді в
Парижі показали 27 експонатів з колекції музея Пінзеля у Львові та інших
вітчизняних інституцій. За три місяці дерев'яні скульптури побачили близько
мільйона людей.