Застосування фотоефекту у

повсякденному житті

Пустовойтенко Анна 7-М

У 1873 р. англійські електрики А. Мей і У. Сміт, досліджуючи провідний
кабель із селену, помітили, що під час освітлення його опір
зменшується. Селен належить до напівпровідників. Оскільки у
звичайних умовах у напівпровідників дуже мало вільних носіїв зарядів
(електронів і дірок), напівпровідники мають великий питомий опір.
Проте у напівпровідниках валентні електрони порівняно слабко зв’язані
з атомами і, діставши надлишкову енергію під час опромінення, вони
можуть відірватись від атомів і перейти у вільний стан. Подальші
дослідження показали, що подібні процеси можуть відбуватись не
тільки у напівпровідниках. Спостережуване явище отримало назву
внутрішнього фотоефекту. Внутрішній фотоефект - явище
перерозподілу електронів за енергетичними станами в рідинах і
твердих тілах внаслідок поглинання ними електромагнітного
випромінювання.
Відкриття явища фотоефекту мало велике значення для кращого розуміння
природи світла. Але цінність науки полягає не лише в тому, що вона з’ясовує
складну і багатогранну будову навколишнього середовища, айв тому, що
наука дає нам в руки засоби, за допомогою яких можна удосконалювати
виробництво, поліпшувати умови матеріального і культурного життя.
Широкого практичного використання набули фотоелементи із зовнішнім
фотоефектом та напівпровідникові фотоелементи з внутрішнім
фотоефектом.
 Фотоелементи із зовнішнім фотоефектом - це вакуумні прилади для
одержання фотострумів. Найпростіший вакуумний фотоелемент є скляним
балоном, майже вся внутрішня поверхня якого покрита
світлочутливим шаром металу, котрий відіграє роль фотокатода .Відкритим є
невелика частина для доступу світла. Анодом є металеве кільце, закріплене в
центрі балона.
 За умови освітлення катода з нього
вибиваються електрони і в колі виникає
електричний струм. Фотоелементи
широко використовуються для
автоматизації різних процесів. У
поєднанні з електричними
підсилювачами фотоелементи входять
до складу різних фотореле - пристроїв
автоматичного керування, які
використовують безінерційність
фотоефекту, тобто здатність
фотоелемента практично миттєво
реагувати на світловий вплив чи його
зміну. Це дає змогу створювати
різноманітні апарати, які «стежать» за
освітленістю вулиць, своєчасно
запалюють і гасять бакени на річках,
рахують готову продукцію,
контролюють якість обробки деталей
тощо.
 Пристрої, дія яких ґрунтується на використанні фотопровідності
напівпровідників, називаються фотоопорами (фоторезис торами). їх
застосовують для автоматичного керування електричними колами за
допомогою світлових сигналів. На відмінну від фотоелементів
фоторезистори можна використовувати в колах змінного струму, оскільки їх
електричний опір не залежить від напряму струму.
 Виготовляючи фоторезистори, тонкий шар напівпровідника наносять на
ізолятор з електродами і покривають плівкою прозорого лаку.
Виготовляти фоторезистори із цільного напівпровідника немає потреби,
оскільки випромінювання проникає в напівпровідник лише на невелику
глибину. Як матеріал для фоторезисторів використовують кремній, селен,
сірчатий вісмут тощо. Кожен з цих матеріалів має свої особливості, які
визначають галузь його застосування. 
 Сонячні батареї- це фотоелементи із внутрішнім фотоефектом, які
перетворюють енергію світла в електричну, наприклад кремнієві
фотоелементи. Елемент кремнієвої сонячної батареї - це пластина
кремнію л-типу, оточена шаром кремнію p-типу товщиною близько
одного мікрометра, з контактами для приєднання зовнішнього кола.Під
час освітлення поверхні елемента в тонкому зовнішньому шарі р-тину
генеруються пари «електрон-дірка», більшість яких, не встигнувши
рекомбінувати внаслідок малої товщини шару, потрапляє в р-л-перехід.У
р-л-переході заряди поділяються: під дією поля електрони
перекидаються в л-область, а дірки відкидаються в p-область.
 Фоторезистор дуже чутливий до найменшого зміни світла.Його
встановлюють у фокус телескопа і вимірюють температуру зірок. Він
чутливий до інфрачервоних променів івикористовується в інфрачервоній
техніці.
 У кіно фотоелемент читає оптичний запис, записаний накіноплівці та
відтворює його за допомогою підсилювача і динаміка. Світло від лампи
концентрується на звуковій доріжці кіноплівки, в тому місці, де нанесено
оптичний запис. Світловий потік, проходячи через звукову доріжку,
змінюєтьсяі потрапляє на фотоелемент. Чим більше світла проходить через
доріжку, тим голосніше звук в динаміку.