ПОВОЄННЕ РЕФОРМУВАННЯ.

ЯПОНСЬКЕ «ЕКОНОМІЧНЕ
ДИВО». ВНУТРІШНЯ ТА ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА.

Пустовойтенко Анна 7-М

 Повоєнне реформування Японії
Репарація – повне або часткове відшкодування збитків, завданих державі, що
перемогла у війні, за рахунок переможеної держави, яка розв'язала війну.
Японське «Економічне диво» — явище стрімкого росту японської економіки з
середини 1950-х років до нафтової кризи 1973 року.
Політика «Трьох «Д» - демократизація, демілітаризація, декартелізація.
•Демократизація – запровадження демократичних принципів, перебудова держави на
демократичних основах.
•Демілітаризація – заборона мати воєнну промисловість і зброю, роззброєння держави.
•Декартелізація – законодавче обмеження з боку держави концентрації економічного потенціалу
у вигляді картелів, синдикатів, трестів та інших монополістичних об’єднань.
 Повоєнне реформування Японії
Оскільки Японія була країною-
агресором і зазнала поразки у Другій
світовій війні, то її територія була окупована
військами США на чолі з Д. Макартуром
(1945–1952). На окупованій території
американцями провадилася політика
«Трьох "Д”»: демократизація,
демілітаризація, декартелізація. Водночас
було проведено аграрну реформу, яка
передбачала націоналізацію надлишків
землі і продаж її державою на пільгових
умовах орендарям.

Дуглас Макартур
• 3 травня 1947 р. — набрання чинності
конституцією Японії.
• 7 вересня 1951 р. — підписання Сан-
Франциської мирної угоди.
 Повоєнне реформування Японії
Документ
«У 1951 р. в Сан-Франциско було підписано мирний договір Японії із США та їх
союзниками у війні (окрім СРСР). Згідно з договором:
• було визнано повний суверенітет японського народу над Японією та її
територіальними водами; припинено стан війни учасників договору з Японією;
• Японія визнавала незалежність Кореї та відмовлялася від прав та претензій на
Корею, Тайвань, Південний Сахалін та частину Курильських островів (але при цьому не
зазначалося, що ці острови повертаються КНР та СРСР);
• обсяги репарацій не було визначено і питання про них належало до сфери
двосторонніх відносин тих чи інших країн з Японією;
• за Японією було визнано право на індивідуальну і колективну оборону і
домовленості про можливість розміщення або збереження іноземних збройних сил на її
території».
 Повоєнне реформування Японії
Висновок. Сан-Франциська система договорів перетворила Японію на
союзницю США, що, у свою чергу, погіршило її взаємини з СРСР. Лише в жовтні
1956 р. у Москві було підписано Спільну декларацію СРСР та Японії, яка
юридично припиняла стан війни між державами та проголошувала відновлення
миру і добросусідських відносин між країнами. Мирний договір так і не було
підписано.
Проблему Південнокурильських островів не розв’язано й досі.
 Японське «економічне диво»
Японія вийшла з війни зі зруйнованою промисловістю, зубожілим сільським
господарством і практично не маючи запасів паливно-сировинних ресурсів (за
винятком кам’яного вугілля), та вже наприкінці 1960-х років посіла друге місце в
капіталістичному світі за обсягом промислового виробництва, а на початку 1970-х
років — і за обсягом ВНП. Протягом 1955-1973 pp. темпи зростання японської
економіки були найвищими у світі — майже 11 % на рік. Це явище отримало
назву японського «економічного дива».
 Японське «економічне диво»
У 1960 р. правляча ліберально-демократична партія на
чолі з Ікедо Хаято запропонувала план подвоєння
національного прибутку («план Ідзангі»), розрахований на
10 років. Згідно з ним, Японія повинна була зайняти перше
місце у світі в кількох галузях промисловості, підвищити
якість своїх товарів, випускати їх у такій кількості, що дасть
змогу отримувати великі прибутки за рахунок експорту. Щоб
реалізувати план, різко знизили податки та ставки
банківського кредиту, тобто розміри відсотків, що їх
сплачують бізнесмени за отриману позику. Завдяки цьому
зросла ділова активність підприємців, які охоче розширювали
виробництво, прискорюючи в такий спосіб здійснення
японського «економічного дива».

Ікедо Хаято
 Японське «економічне диво»
Підвищення ефективності праці в сільському господарстві вивільнило робочі
руки, необхідні для промисловості, що сприяло швидким економічним перетворенням у
країні.
Японці використовували зарубіжні наукові досягнення; закуповували патенти і
ліцензії на наукові відкриття й оригінальні технології, вони вміло пристосовували їх до
своїх можливостей, отримуючи величезні прибутки.
Велике значення мало й те, що Японія не витрачала великі кошти на оборону.
Витрати на «сили самооборони», які лише наприкінці 1960-х років зросли до 247 тис.
військовослужбовців, не перевищували 1 % бюджету.
 Японське «економічне диво»
Упродовж повоєнних років японські робітники працювали більше та значно
інтенсивніше, аніж у багатьох інших країнах, за досить скромну винагороду. Лише
наприкінці 1980-х років заробітна плата японців досягла рівня розвинених країн (19,5
доларів за годину в 1988 р.). Працелюбність і дисциплінованість стали традиційними в
японському суспільстві, де мірилом людської гідності є не багатство, а сумлінне ставлення
до праці та навчання. Японію вирізняє висока ефективність державного регулювання
економічного розвитку, високий ступінь координації зусиль між державою та приватним
бізнесом на стадії вироблення принципових рішень з економічних питань, що полегшує їх
практичну реалізацію.
 Японське «економічне диво»
Причини розвитку Японії

Підсумок. Бурхливий повоєнний економічний розвиток Японії перетворив її на

один із трьох центрів сучасної світової економіки нарівні із США та Західною
Європою. У середині 80-х років її частка у світовому валовому продукті сягнула
10 %.
Внутрішня та зовнішня політика Японії
Умови розвитку японської економіки в 1970-і роки докорінно змінилися. Зміни
були зумовлені американським урядом, який хотів захистити американський долар.
Японія змушена була піти на різке підвищення курсу єни, перейти до її «плавання».
Конкурентоспроможність японських товарів на зовнішніх ринках значно знизилася. У
середині 1970-х років розпочалася енергетична криза, спричинена підвищенням ціни
на нафту майже в 5 разів. «Нафтовий шок» став поштовхом до економічної кризи, яка
охопила більшість розвинених держав. Зниження промислового виробництва в Японії
в ті роки дорівнювало 19,3 %, тоді як у США - 13,5 %, ФРН - 11,2 %.
Внутрішня та зовнішня політика Японії
Електронні фірми Японії, що випускають мікропроцесори, контролюють 60-
90 % світового ринку окремих їх видів. Від середини 1980-х років Японія
потіснила США з позицій провідного виробника найсучасніших інтегральних
схем, різних видів лазерів, оптичних волокон тощо. Перебудова структури
економіки в 1990-і роки проходила також у напрямі зростання ролі
інформаційних технологій. Японія стала світовим лідером у розвитку галузей, що
пов’язані з новітніми технологіями виробництва, використанням передових
досягнень науки
Внутрішня та зовнішня політика Японії
Безумовно, японська економіка має свої слабкі місця, зокрема це значний державний
борг, високі податки (податок з доходу становить 65 % і є найвищим у світі), значне
державне втручання в економічні процеси. Однак вона має найважливішу перевагу: уміє
швидко адаптуватися до умов, що змінюються. Ця обставина неодноразово допомагала
країні долати труднощі як в попередні роки, так і після руйнівного землетрусу навесні
2011 p., що призвів до катастрофи на атомній електростанції «Фокусіма».
Внутрішня та зовнішня політика Японії
У політичній сфері ситуація в країні стабільна. Правляча ліберально-демократична
партія, як і країна в цілому, уміє пристосовуватися до нових умов. Швидкі темпи
промислового розвитку змусили японців переглянути зовнішньоекономічний курс. До
середини 1960-х років японський уряд здійснював політику обмеження доступу іноземних
товарів на внутрішній ринок і сприяння національній буржуазії у вивезенні товарів. З
середини 60-х років Японія на зовнішньополітичній арені прагне налагоджувати
рівноправні та взаємовигідні відносини з усіма країнами світу. Її головним стратегічним
партнером упродовж усіх повоєнних років залишаються США.