Українські підпріємці

ХІХ ст.
Учениця 5-М класу
Пустовойтенко Анна
Симиренко Федір Степанович

Симиренко Федір Степанович

(1791 – 1867) – один із перших
цукрозаводчиків в Україні.
Народився на Платоновому
хуторі поблизу Млієва
Черкаського повіту Київської
губернії (тепер Черкаська
область). Був кріпаком князя
Михайла Воронцова. Викупився
з кріпацтва.
 Яхненки

Яхненки – родина українських
промисловців-цукрозаводчиків.
Походила із заможних селян-кріпаків
міста Сміла на Черкащині. Викупившись
із кріпацтва, Яхненки розбагатіли з
гуртової торгівлі промисловими
виробами, худобою, хлібом. У 1820 –
1830-х роках брати Яхненки (Терентій,
помер 1866 року; Кіндрат, роки життя
1760 – 1868; Степан, помер 1866
року) разом із Федором Симиренком
(був одружений з їхньою сестрою
Анастасією) займалися торгівлею
борошном, збіжжям, шкірами,
орендували млини в Умані та Смілі. 
Фірма «Брати Яхненки і Симиренко»

Близько 1815 – 1820 років троє

Яхненків і Симиренко заснували
фірму «Брати Яхненки і Симиренко».
Керували фірмою Кіндрат Яхненко і
Федір Симиренко. З початку 1840-
х років почали торгувати цукром.
У 1843 році збудували перший у
Російській імперії паровий пісково-
рафінадний завод у селі Ташлику, у
1848 році – Городищенський
цукрово-рафінадний завод поблизу
Млієва.
Фірма «Брати Яхненки і Симиренко»

 У 1846 році фірма збудувала у

Млієві один з найкраще технічно
оснащених на той час у
Російській імперії механічних
заводів, який випускав
обладнання, машини для
цукроварень та на якому було
побудовано перші пароплави,
що перевозили по Дніпру зерно
– «Українець» (1850) і
«Ярослав».
Розвиток фірми

Станом на 1861 рік фірма

мала близько 4 мільйонів
карбованців майна, володіла
рафінадним заводом у
Городищі, цукроварнями у
селах Руська Поляна і
Ташлику, млинами, двома
пароплавами та будинками у
Києві, Харкові, Одесі, Ростові.
Розвиток фірми

При заводі у Городищі були

упорядковані згідно з
санітарними нормами казарми,
парові лазні, лікарня з аптекою,
церква, бібліотека, училище на
150 учнів з сімома викладачами
(більшість мала університетську
освіту), у якому викладання
велося за програмою технічних
училищ.
Занепад цукрової промисловості

У зв'язку з кризою
цукрової промисловості та
нестачею кредитів у
пореформений період
фірма «Брати Яхненки і
Симиренко» занепала, а
в 1880-х роках припинила
існування.
Хариторенко Павло Іванович

Павло Іванович Харитоненко  —

український меценат, цукрозаводчик,
підприємець та промисловець. Син
сумського цукрозаводчика Івана
Герасимовича Харитоненка (1822–
1889).
Відомий передусім своїм
меценатством. Біографія Павла
Харитоненка тісно пов'язана з історією
розвитку міста Суми періоду
кінця XIX — початку XX століть.
Хариторенко Павло Іванович

Павло був сином Івана Герасимовича

Харитоненка та Наталії Максимівни
Лещинської. Він мав домашню освіту і
вже з юнацьких років допомагав
батькові у розбудові цукрової імперії
Харитоненків, куди згодом увійшли сім
цукрових та один рафінадний заводи.
Підприємство мало назву «Торговий
дім І. Г. Харитоненка з сином», а його
центральний відділ знаходився у
Сумах. Після смерті батька у спадок до
Павла Івановича перейшло понад
70тис. десятин в Харківській, Курській, 
Чернігівській та Полтавській губерніях.
Хариторенко Павло Іванович

Але окрім спадкових маєтків купував нові

землі та розширював вже діючу цукрову
промисловість. Наприклад, у
селах Куянівка, Степанівка, Гребениківка, Угр
оїди, Великий Бобрик, що нині знаходяться
на Сумщині та в селі Парафіївка (зараз
це Ічнянський район Чернігівщини) було
орендовано цукрові заводи. У період
з 1898 по 1901 роки — Харитоненко обіймав
посаду одного з директорів правління АТ
Бєлгород-Сумської залізниці. Також Павло
Іванович був почесним членом головного
правління Всеросійського товариства
цукрозаводчиків і керував його сумською Дім Хариторенків (Суми)
конторою.
Знайомство з Карлом Густавовичем Шольцем

Наприкінці ХІХ століття знайомиться з

відомим німецькім архітектором Карлом
Густавовичем Шольцем, якій багато
працював в сусідній Курській губернії для
князів Барятинських, Філімонових та інших.
Залучає Шольца працювати над будівлями
в центральній частині міста Суми. Пізніше
Шольц працює над садибою Качанівка.
Одна з найбільш відомих робіт Шольца на
гроші Харитоненка - Троїцький собор.
Харитоненко багато співпрацював з
Шольцем впродовж років. В 1901 році
Шольці остаточно переїхали до Сум та їхня Карл Густавович Шольц
садиба була розтошована по вул. Троїцькій
неподалік від садиби самого Харитоненка.
Меценавство Хариторенка

Окрім того, що був відомим підприємцем і

поза очі його називали «цукровим королем»,
все ж у пам'яті сучасників і нащадків він
залишився у першу чергу як  — меценат.
Завдячуючи фінансовій допомозі Павла
Харитоненка, місто Суми стало одним із
найкращих на Слобожанщині в
архітектурному та культурному плані. Так були
збудовані Троїцький собор за проектом Карла
Шольца, приміщення кадетського
корпусу, Костел Благовіщенн Пресвятої Діви
Марії та ін. Таким чином, на економічний та
культурний розвиток Сумщини Павло Іванович
та його батько Іван Герасимович мали
колосальний вплив.
Брати Терещенки та початок їх діяльності

Намагаючись бути серед лідерів галузі,

Терещенки в 1870 р. заснували
«Товариство цукробурякових та
рафінадних заводів братів Терещенків» з
початковим капіталом у 3 млн крб., який
до 1900 р. досяг 8 млн. На той час в
розпорядженні об'єднання перебувало
п'ять заводів: власні рафінадні —
Михайлівський (Глухівський повіт),
Тульський і орендований Черкаський;
цукрові — Воронізький (Глухівський
повіт) й орендований Крупецький
(Путивльський повіт).
Брати Терещенки та початок їх діяльності

Слід зазначити, що це було суто

сімейне акціонерне товариство, до
складу якого не входили сторонні
особи. Паї його ринку цінних паперів не
з'являлися, а були розподілені між
членами родини. Засновники
об'єднання стали і його першими
директорами. Згодом одним з них був
призначений син Миколи
Артемійовича — Олександр, спів
директорами — Богдан Іванович
Ханенко (зять М. А. Терещенка) та син
Семена Артемійовича — Костянтин.
Прибутки

На початку ХХ ст. родина Терещенків мала

у своєму розпорядженні 11 цукрозаводів —
дев'ять власних і два орендованих, на яких
вироблялося залежно від врожаю сировини
й кон'юнктури ринку 9-10 %
загальноросійського цукру. Наприклад,
якщо в 1899—1900 рр. виробництво цукру
на всіх заводах Російської імперії становило
48 млн. 452 тис. пудів, то на підприємствах
Терещенків, особливу роль де відіграв
Микола Артемійович, — близько 4,5 млн
пудів. У 1910 р. обсяг продукції на їхніх
цукрозаводах досяг уже 6,6 млн пудів,
вартість якої оцінювалася в 27, 7 млн крб.

Герб роду