Professional Documents
Culture Documents
ІСТОРІЯ АТОМА ВІД ДЕМОКРІТА ДО РЕЗЕРФОРДА,
ІСТОРІЯ АТОМА ВІД ДЕМОКРІТА ДО РЕЗЕРФОРДА,
Властивості[ред. | ред. код]
Ядерні властивості[ред. | ред. код]
Докладніше: Атомне ядро
Основна маса атома зосереджена у ядрі, яке складається з нуклонів: протонів і нейтронів,
зв'язаних між собою силами ядерної взаємодії.
Кількість протонів у ядрі атома визначає його атомний номер і те,
якому елементові належить атом. Наприклад, атоми вуглецю містять 6 протонів. Всі атоми
із певним атомним номером мають однакові фізичні характеристики й проявляють
однакові хімічні властивості. В періодичній таблиці елементи перелічені в порядку
зростання їх атомного номера.
Загальна кількість протонів та нейтронів в атомі елемента називається масовим числом і
визначає його атомну масу, оскільки протон та нейтрон мають масу приблизно рівну
1 а.о.м. Нейтрони в ядрі не впливають на те, якому елементові належить атом, але
хімічний елемент може мати атоми з однаковою кількістю протонів і різною кількістю
нейтронів. Такі атоми мають однаковий атомний номер, але різну масу, й
називаються ізотопами елементу. Наприклад, атоми водню завжди містять один протон,
але існують ізотопи без нейтронів (водень-1, який іноді називають протієм —
найпоширеніша форма), з одним нейтроном (дейтерій) і двома нейтронами (тритій)[3].
Відомі елементи складають неперервний натуральний ряд за числом протонів у ядрі,
починаючи з атома водню з одним протоном і закінчуючи атомом Оганесона, в ядрі якого
118 протонів[4].
Коли пишуть назву ізотопу, після неї пишуть масове число. Наприклад, ізотоп вуглець-
14 містить 6 протонів та 8 нейтронів, що в сумі становить масове число 14. Інший
популярний метод нотації полягає в тому, що атомна маса позначається верхнім індексом
перед символом елементу. Наприклад, вуглець-14 позначається, як 14C.
Атомна маса елементу, наведена в періодичній таблиці, є усередненим значенням маси
ізотопів, що зустрічаються в природі. Усереднення проводиться відповідно до поширеності
ізотопу в природі.
Зі збільшенням атомного номера зростає додатній заряд ядра, а, отже, кулонівське
відштовхування між протонами. Щоб втримати протони вкупі, необхідно дедалі більше
нейтронів. Проте велика кількість нейтронів нестабільна, і ця обставина накладає
обмеження на можливий заряд ядра і кількість хімічних елементів, що існують в природі.
Усі ізотопи елементів періодичної системи, починаючи з номера 83 (Бісмут), радіоактивні[5]
[6]
. Хімічні елементи з великими атомними номерами мають дуже малий час життя, можуть
бути створені лише при бомбардуванні ядер легших елементів іонами, й спостерігаються
лише під час експериментів з використанням прискорювачів. Станом на липень 2017 року
найважчим синтезованим хімічним елементом є Оганесон[7].
Чимало ізотопів хімічних елементів нестабільні й розпадаються з часом. Це явище
використовується радіоелементним аналізом для визначення віку об'єктів, що має велике
значення для археології та палеонтології.
Маса[ред. | ред. код]
Докладніше: Атомна маса
Оскільки найбільший внесок в масу атома вносять протони і нейтрони, повне число цих
частинок у нукліді називають масовим числом. Значення масового числа близьке
до атомної маси нукліда. Масу спокою нукліда часто наводять в атомних одиницях
маси (а.о.м.) або Дальтонах (Да). Ця одиниця визначається як 1/12 частина маси спокою
нейтрального атома Карбону-12, яка приблизно дорівнює 1,66 ×10-24 г[8]. Водень-1 або
протій — найлегший ізотоп Гідрогену, і атом з найменшою масою, має масу близько
1,007825 а.о.м.[9]. Маса атома приблизно дорівнює добутку масового числа на атомну
одиницю маси[10]. Найважчий стабільний ізотоп — Плюмбум-208[5] з масою 207,9766521
а.о.м.[11]. Через те, що маси навіть найважчих атомів у звичайних одиницях (наприклад, в
грамах) дуже малі, в хімії для вимірювання кількості речовини використовують молі. В
одному молі будь-якої речовини міститься одне й те саме число атомів (приблизно
6,022×1023). Це число (число Авогадро) вибране таким чином, що якщо маса елемента
дорівнює 1 а.о.м., то моль атомів цього елемента буде мати масу 1 г. Наприклад, атом
Карбону-12 має масу 12 а.о.м., тому 1 моль вуглецю має масу 12 г[8].
Історія[ред. | ред. код]
Докладніше: Атомістика
Поняття атом, як і саме слово, має давньогрецьке походження, хоча істинність
гіпотези про існування атомів знайшла своє підтвердження лише у 20 столітті.
Основною ідеєю, яка стояла за даним поняттям протягом всіх сторіч, було
уявлення про світ як про набір величезної кількості неподільних елементів, які є
дуже простими за своєю структурою й існують від початку часів.