темна

матерія і
темна
енергія
Підготувала :
Бовдуй Марія
Що таке темна матерія і темна енергія?
• Темна матерія — це форма матерії, яка не вступає у взаємодію з
електромагнітним випромінюванням. Тобто, на відміну від
звичайної, або баріонної матерії, вона не поглинає, не відбиває і
не випромінює світло, що робить її виявлення надзвичайно
важким. Дослідники роблять висновок про її існування завдяки
гравітаційним ефектам, які вона чинить на видиму речовину.
• Темна енергія — це форма енергії, яка
рівномірно розподілена у Всесвіті та
сприяє його прискореному розширенню.
Це прискорення можна виміряти
спостереженнями, заснованими на законі
Габбла: галактики віддаляються одна від
одної зі швидкістю, пропорційною відстані
до них. Такі вимірювання разом з іншими
науковими даними дозволили
підтвердити існування темної енергії та
дати оцінку її кількості у Всесвіті, проте
вчені усе ще знають про неї замало. Тож
означення «темна» для опису цього явища
вживається у понятті «невідома,
загадкова». Темна енергія має ряд
незвичайних властивостей: постійну
густину, яка не змінюється у часі, а також
від’ємний тиск, через що вона переживає
антигравітацію, тобто «розштовхує» сама
 Чи існують частинки, з яких складається
темна матерія?
• Баріонна матерія складається з протонів, нейтронів та
електронів, об'єднаних в атоми. Темна матерія може бути
баріонною або небаріонною. 
• У випадку, якщо вона баріонна, це означатиме, що частину
ефектів, які ми приписуємо темній матерії, насправді створює
звичайна баріонна матерія, яка майже не випромінює
електромагнітні хвилі, тож її важко зафіксувати. Це можуть
бути так звані масивні астрофізичні компактні об’єкти гало, які
англійською звучать значно ефектніше — MACHO (massive
astrophysical compact halo object). До них можуть належати
тьмяні коричневі карлики, нейтронні зірки, чорні діри або
планети-сироти, що не прив’язані гравітаційно до жодної
зірки. Втім, навіть якщо частина темної матерії дійсно
насправді баріонна, пояснити усю її таким чином неможливо.
• Гіпотетичні стерильні нейтрино також можуть
бути частинками темної матерії. Нейтрино —
це частинка, що рухається із швидкістю світла,
не має заряду та бере участь лише у
гравітаційній та слабкій ядерній взаємодії.
Нейтрино здатне проходити навіть крізь
тверді тіла, не впливаючи на них. Його
гіпотетичний особливий тип, стерильне
нейтрино, має вступати лише у гравітаційну
взаємодію. Пошуками такої особливої
частинки займається проєкт IceCube. Це
нейтринна обсерваторія, розташована під
кригою на антарктичній станції. Вона шукає
стерильні нейтрино, що пройшли Землю
наскрізь, але поки що експерименти не
виявили жодних слідів таких частинок.
Вчені говорять «холодна темна матерія». Що це означає?
• Небаріонні форми темної матерії зазвичай • Холодна темна матерія має
поділяються на два класи: гарячу та складатися з достатньо масивних
холодну. У рамках моделі гарячої темної частинок, які рухаються повільно у
матерії її частинки матимуть майже нульову порівнянні зі швидкістю світла та
масу (стерильні нейтрино та аксіони). мало взаємодіють між собою.
Спеціальна теорія відносності вимагає, щоб Основним кандидатом у такі
майже безмасові частинки рухались зі частинки є вімпи. Згідно з цією
швидкістю, дуже близькою до швидкості моделлю, спочатку формуються
світла. Однак така модель не вписується у карликові галактики та скупчення, які
великомасштабну структуру галактик, що зливаються та утворюють більші
спостерігається у Всесвіті. Згідно з нею, структури. Саме таку картину
спочатку матерія збирається у спостерігають астрономи та
надскупчення, які потім розпадаються на підтверджують моделювання.
менші системи, у яких, врешті-решт,
формуються галактики. Але, насправді, усе
відбувається інакше, тож гаряча темна
матерія, якщо й існує, не є її основною
формою.
Тепер щодо темної енергії. Як вчені
дізналися про її існування?
• У 20 столітті астрономи дійшли
висновку, що Всесвіт розширюється.
Це розширення та гравітація, яка
виникає внаслідок наявності матерії
у Всесвіті, вступають у боротьбу.
Якщо маси буде достатньо, з часом
розширення має зупинитися. Але
дослідники з’ясували, що насправді
Всесвіт не лише продовжує
розширюватися, але й робить це усе
швидше і швидше. Спричиняти таке
прискорення має певна сила.
• Переконатися у цьому дозволили вимірювання ві
дстаней до віддалених об’єктів. Щоб це зробити, а
строноми користуються так званими стандартним
и свічками — об’єктами, світність яких добре відо
ма.
Чим далі буде знаходитися стандартна свічка, тим 
тьмяніше вона буде виглядати. Зокрема,
у якості таких об’єктів використовують вибухи над
нових типу Iа, які спалахують у подвійних зоряних 
системах, де речовина зірки-
компаньона падає на білого карлика. Спостереже
ння за такими надновими у
1998 році показали, що найстарші з них, які вибух
нули,
коли Всесвіт мав лише дві третини від свого сучас
ного віку, були набагато менш яскравими, ніж мал
и б бути. Отже, вони знаходилися значно далі.
Таким чином, що Всесвіт розширився набагато шв
идше, ніж передбачалося.
Що саме представляє собою темна
енергія?
• Відомі властивості темної енергії узгоджуються з космологічною
сталою — математичним коефіцієнтом, який Альберт Айнштайн
додав до своєї загальної теорії відносності, щоб привести її
рівняння у відповідність із тодішнім розумінням Всесвіту як
статичного. Вчений не вбачав у цьому коефіцієнті жодного
фізичного сенсу. Пізніше, коли астрономічні спостереження
виявили, що Всесвіт розширюється, він відкинув цю ідею,
назвавши космологічну сталу своїм найбільшим промахом. Але
виявилося, що Айнштайн був до себе надто суворим. 
• Стала Габлла, що визначає швидкість розширення
Всесвіту, змінюється з часом. Чому ж тоді її називаються
сталою? Справа в тому, що ця величина однакова у всіх
точках Всесвіту в певний момент часу. Зміну цієї сталої
можна виявити, підбираючи значення тієї самої
космологічної сталої Айнштайна, яка пояснює, як
розтягується простір-час.
• Насправді, дослідникам відомо зовсім небагато про
темну енергію. Одне з можливих пояснень цього явища
полягає в тому, що воно є властивістю простору. Тобто,
енергія і тиск самого вакууму є ненульовими, і у міру
розширення Всесвіту ця енергія продовжує рівномірно
його заповнювати. Як результат, такий вид енергії
змусить Всесвіт розширюватися все швидше і швидше.
• Також темна енергія може бути новим видом
динамічного силового поля під назвою квінтесенція. Воно
рівномірно, немов рідина, заповнює увесь простір, а його
вплив на Всесвіт відмінний від того впливу, що чинять
звичайна матерія та енергія. Але вчені усе ще не знають,
як та з чим взаємодіє квінтесенція та чому вона має саме
такі властивості — якщо, звичайно, вона взагалі існує.
• Остання можливість полягає в тому, що поняття гравітації,
яке випливає з теорії відносності Айнштайна, є
неправильним. Втім, теорію неодноразово
підтверджували різноманітними спостереженнями, до
того ж, речовина в галактиках та скупченнях поводить
себе саме так, як передбачається згідно з сучасним
розумінням гравітації. Звісно, альтернативні теорії
існують, але жодна з них немає належного підтвердження
та обґрунтування.