Драма-феєрія «Лісова пісня».

Фольклорно-
міфологічна основа сюжету. Символічність
образів Мавки і дядька Лева. Мати Лукаша й
Килина − антиподи головної героїні. Природа й
людина у творі. Неоромантичне ствердження
духовної сутності людини, її творчих
можливостей. Конфлікт між буденним життям і
високими пориваннями душі особистості,
дійсністю й мрією. Художні особливості драми-
феєрії
«Лісову пісню» Леся Українка творила
близько трьох тижнів

У квітні 1911 року (після

лікування в Єгипті) Леся
Українка приїхала до Києва, а
2 червня вже була в Кутаїсі, де
працював її чоловік Климент
Квітка. Там 3 липня почала
писати «Лісову пісню», а
25 липня датовано чорновий
автограф твору.
Писала я її дуже недовго, 10 – 12 днів, і не писати
ніяк не могла, бо такий уже був непереможний
настрій; але після неї я була хвора і досить довго
‘‘приходила до пам’яті’’… Далі я заходилась її
переписувати, ніяк не сподіваючись, що се забере
далеко більше часу, ніж саме писання, – от тільки
вчора закінчила сю мороку, і тепер чогось мені шия і
плечі болять, наче я мішки носила.
Із листа до сестри Ольги,
9 листопада 1911 року
А я таки сама ‘‘неравнодушна’’ до сеї речі, бо вона мені дала
стільки дорогих хвилин екстазу, як мало яка інша. Мені
здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними.
А то ще я й здавна тую мавку ‘‘в уме держала’’, ще аж із того
часу, як ти в Жабориці мені щось про мавок розказувала, як
ми йшли якимсь лісом з маленькими, але дуже рясними
деревами. Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала
самотою в ліс (ви того ніхто не знали), і там ждала, щоб мені
привиділася мавка. І над Нечимним вона мені мріла, як ми
там ночували – пам’ятаєш? – у дядька Лева Скулинського…
Видно, вже треба було мені її колись написати, а тепер
чомусь прийшов ‘‘слушний час’’ – я й сама не збагну чому.
Зчарував мене сей образ на весь вік.
Із листа до матері від 2 січня 1912
 У Лесиній ‘‘Лісовій пісні’’ нема ні одного
персонажа, ні одного повір’я, ні одної мелодії, що
були б мені не знайомі,- усе то мої давні знайомі
поліські, все те я чула й знала ще в Колодяжному.
Із міркувань сестри Лесі Українки Ольги
«Лісову пісню» вперше було
надруковано в «Літературному
віснику» за 1912 рік.
Окремим виданням твір вийшов у 1914
році.
Уперше драма поставлена в 1918 році.
Найвідоміші екранізації «Лісової
пісні» (1961 року - Володимира
Івченка; 1980 року- Юрія Іллєнка).
 ДРАМАТИЧНА ПОЕМА – це жанр, що
поєднує особливості драматургії й поезії, це
віршована п’єса, яка синтезує драматичний та
ліричний, а також епічний способи
відображення дійсності.
Особливості драматичної поеми:
в її основі переважно психологічний
конфлікт, конфлікт ідей, поглядів;
тяжіння до філософської узагальненості,
поетичної умовності, символіки,
міфологічності;

ліричність, емоційність, навіяні

поетичними прологами, посвятами,
ремарками, монологами;
ідейний зміст твору, завершення тієї або
іншої сцени, розгортання певної думки
часто підсумовуються афоризмом.
 ФЕЄРІЯ – театральна чи циркова вистава,
побудована на фантастично-казковому
сюжеті, у якій із метою вразити глядача
використовуються різноманітні сценічні
ефекти.
ДРАМА-ФЕЄРІЯ – п’єса з казково-
фантастичним сюжетом і персонажами.
Особливості драми-феєрії:
фантастично-казковий сюжет;

дійові особи: міфічні або фантастичні

істоти;

відбуваються надзвичайні історії;

театральний ефект з безліччю театральних

трюків.
Твір «Лісова пісня» за жанром є драмою-
феєрією, бо…
 казковий сюжет: людина (Лукаш) закохується в
казкову істоту (Мавку), герої переживають
чарівні перетворення (Лукаш стає вовкулакою,
Мавка – вербою);

 серед головних і другорядних дійових осіб є

фантастичні персонажі;
 сценічна дія передбачає багато трюків:
наприклад, перетворення мавки на дерево або
момент, коли Мавка западається в землю з «Тим,
що в скалі сидить».
ТЕМА. Оспівування поетесою духовного багатства
рідного народу, його великих творчих можливостей,
нездоланності потягу людини до високого й
прекрасного.
ІДЕЯ. Утвердження краси вільного незалежного
духу, кохання й мрії, змістовного, гармонійного, як
сама природа, людського життя.
 Сюжет і композиція твору
ПРОЛОГ – ЗАСПІВ – вводить у фантастичний світ.
І ДІЯ – «весняна» – зародження, розвиток і розквіт кохання
Мавки й Лукаша.
ІІ ДІЯ – «пізнє літо» – зав’язка конфлікту й перипетії кохання:
в’яне поезія в душі Лукаша і його любов до Мавки. Любовний
трикутник Килина – Лукаш – Мавка, тимчасово перемагають сили
буденщини.

ІІІ ДІЯ – «пізня осінь» – кульмінація боротьби пристрастей.

Людина стає звіром і знову людиною, але кохання перемагає
смерть, а чистий вогонь палить усе дріб’язкове й нікчемне. Це
вогонь очищення, який звільняє людину від пут буденщини,
утверджує невмирущість прекрасного.

РЕМАРКА-ЕПІЛОГ: спалах весняної краси, переможний спів

кохання, усміх щастя серед зимового сніговію.
 заради збільшення
господарських статків своєї

СОЦІАЛЬНИЙ
родини мати нехтує сильними
взаємними почуттями двох
молодих сердець, намагається
будь-якою ціною розлучити
Конфлікт твору
закоханих.

ФІЛОСОФСЬКИЙ невідповідність високого

покликання людини
принизливим, невільницьким
умовам її повсякденного
життя.
 ПОЄДНАННЯ ДУХОВНОГО Й

ПРОБЛЕМАТИКА ТВОРУ
МАТЕРІАЛЬНОГО, ВИСОКОЇ МРІЇ Й
БУДЕННОГО ЖИТТЯ ЛЮДИНИ;

ПОКЛИКАННЯ ЛЮДИНИ, СЕНС ЇЇ

БУТТЯ Й МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ
САМОРЕАЛІЗАЦІЇ;

ЛЮДИНИ Й ДОВКІЛЛЯ;

КОХАННЯ Й ЗРАДИ;

ПОШАНУВАННЯ ТРАДИЦІЙ І
ЗАБОБОННІСТЬ.
 СВІТ ЛЮДЕЙ СВІТ ПРИРОДИ
РЕАЛЬНИЙ ФАНТАСТИЧНИЙ
ПЕРСОНАЖІ Лукаш, Килина, Перелесник, Той, що
дядько Лев, греблі рве, Той, що в
Лукашева мати скалі сидить,
Водяник, Русалка
Польова, Русалка,
Злидні, Гудз,
Потерчата, Доля
Лісовик,Пропасниця
Куць
ЇХНЄ ЖИТТЯ буденне, вільне, красиве,
бездуховне, духовно багате.
дріб’язкове.
Тлумачення міфологічних образів
МАВКА (чи НЯВКА) –
персонаж слов’янської
міфології, різновид
русалки. У казках вона
постає у вигляді
молодої красивої
дівчини, що танцями й
співом заманює
хлопців у ліс, де
залоскочує до смерті.
Тлумачення міфологічних образів
РУСАЛКА – персонаж
південнослов’янської
демонології, підступна
богиня водойм, символ
спокуси, небезпеки, яка
чатує на людину у воді.
Згідно з народними
віруваннями,
русалками ставали
дівчата, які потонули
або померли перед
шлюбом.
Тлумачення міфологічних образів
ПОТЕРЧАТА– так давні
міфи слов’ян називають
дитину, яка померла
нехрещеною. Як і
русалка, це демонічна
істота. За народними
переказами, живуть
потерчата переважно на
озерах або болотах.
Ходять у темряві з
каганчиками, що то
спалахують, то гаснуть –
таким чином потерчата
заманюють людей у
багнюку.
Тлумачення міфологічних образів
ВОДЯНИК – злий дух,
утілення водної стихії,
який має вигляд діда,
укритого водоростями,
з довгою бородою і
хвостом.
Тлумачення міфологічних образів
ЛІСОВИК –
міфологічний образ
дуже старого діда із
закуйовдженим
волоссям, який усіляко
шкодить людям; його
основна функція –
охороняти дрібних
звірів від мисливців та
хижаків
Тлумачення міфологічних образів
ПЕРЕЛЕСНИК –
різновид злого духа, що
падає з неба, немов
вогняна комета, та
відвідує людей,
набуваючи вигляду
рідних, коханих.
Перевтілившись у чужий
образ, перелесник міг
вступати в подружнє
життя з людьми. Існує
народна приказка
«дістати перелесника»,
яка означає «втратити
розум через пристрасть».
Тлумачення міфологічних образів
ВОВКУЛАКА, за
народними повір’ями, –
людина, що
обертається у вовка. У
казках вовки не
приймають його, бо
чують у ньому людську
істоту. Тому доля
вовкулаки тяжка: він
чужий для звірів, а
люди жахаються його.
Драма-феєрія «Лісова пісня» є неоромантичним твором, бо

використано фольклорні джерела, народну

демонологію;

уже сам жанр передбачає єднання реального й

фантастичного, сильний ліричний струмінь;

зіставлено два світи – гармонійний і досконалий

(природа) та дисгармонійно-примітивний (світ людини);

у творі глибока символічність образів;

порушена неоромантична проблематика, зокрема:

людина й природа, людина й мистецтво.
 Прокоментуйте вислови героїв
твору про Мавку
«Чудна у тебе мова, але якось так добре
Лукаш
слухати…»

«Ну, дівонько, хоч ти душі не маєш, та

Дядько Лев
серце добре в тебе»

Мати «Тобі б усе ганяти по шурхах з

Лукаша приблудою, з накидачем отим!»

Мати «То було таке покірне, добре, хоч

Лукаша прикладай до рани…»
 волелюбна;
гуманна;
щира;
тонко відчуває природу й
МАВКА

мистецтво;
готова на самопожертву;
утілення краси й багатства
лісу;
символ вічності матерії й
безперервного руху в природі.
 Образ Мавки- символ
ідеальної, гармонійної
людини, яка узгоджує свої
потреби із законами
природи, пізнає світ через
своє «я», живе любов’ю до
людини й здатна на
самопожертву в її ім’я, має
«в серці те, що не вмирає».
 підступна жінка;
бездуховна;
егоїстична;
лукава;
КИЛИНА

не здатна до справжніх
почуттів;
цінує лише матеріальні
цінності;
заздрісна;

символ ненажерливості,
непримиренності, насильства
й ненависті.
 Трагедія Килини -
трагедія загубленої душі,
яка так і не спромоглася
піднятися над
безпросвітністю сірої
буденщини.
ЛУКАШЕВА рідна сестра Лева;
вдова;
МАТИ

поневолена дріб’язковими
турботами;
лукава.
 дуже добрий з виду;
старий і мудрий селянин;
духовно багата особистість;
ДЯДЬКО ЛЕВ

розуміє, цінує й зберігає красу

природи;
прихильно ставиться до
кохання Лукаша й Мавки;
символізує велич і красу
нашого народу.
 «…дуже молодий хлопець,
гарний, чорнобривий, стрункий, в
очах ще є щось дитяче; убраний
так само в полотняну одежу,
тільки з тоншого полотна;
сорочка випущена, мережана
біллю, з виложистим коміром,
підперезана червоним поясом,
коло коміра і на чохлах червоні
застіжки; свити він не має; на
Лукаш
голові бриль…»
Запишіть позитивні й негативні риси Лукаша

Позитивні риси Негативні риси

лагідний, нерішучий, безвольний,
ніжний, непослідовний у вчинках
щирий, та почуттях,
життєрадісний, відсутня внутрішня
наділений поетичною гармонія, здатний до
душею, зради
музичним хистом
 ЯКИЙ ОБРАЗ – МАВКИ ЧИ ЛУКАША –
ВИ ВВАЖАЄТЕ БІЛЬШ ТРАГІЧНИМ?

ВІДПОВІДЬ АРГУМЕНТУЙТЕ.

МАВКИ ЛУКАША

 Чи справді Мавка кохала Лукаша? Чому не стала

боротися за почуття?
 Чи можна пробачити зраду Лукаша?
 Художні особливості драми-феєрії
«Лісова пісня»:
• звернення до фольклору (письменниця використовує
образи та сюжети слов’янської міфології);
• злиття лірики, епосу й драми; реальності, міфу й казки;
глибини думки, простоти й водночас вишуканості стилю;

• особлива роль ремарок у драмі-феєрії;

• використання символічних образів;

• афористичність мови.