Неоромантизм

Неоромантизм — стильова течія

модернізму, яка виникла в
українській літературі на початку
XX століття. Зі "старим"
романтизмом його
ріднить порив до
ідеального, виняткового.
Ознаки
• Психологізм
• Емоційно-інтуїтивне пізнання світу
• Прагнення до повноти буття, сильні пристрасті
• Спроби поєднати ідеал із життєвою правдою
• У центрі зображення — яскрава, неповторна
особливість, що протистоїть натовпу
• Увага до загадкового й фантастичного
Визначальні риси неоромантизму:

• неоромантики змальовували переважно не масу, а яскраву,

неповторну індивідуальність, що вирізняється з маси, бореться, —
часом попри безнадійну ситуацію, — зі злом, зашкарублістю, сірістю
повсякденна;
• герої неоромантиків переймаються тугою за високою досконалістю
у всьому, характеризуються внутрішнім аристократизмом, бажанням
жити за критеріями ідеалу, а не буднів;
• головна увага зосереджувалася на дослідженні внутрішнього світу
людини, через який неоромантики намагалися зазирнути у світ
духовний;
• зовнішні події (також і соціальні) у творах неоромантиків
відступають на задній план;
• неоромантики часто вдаються до умовних, фантастичних образів,
ситуацій, сюжетів;
• відмова від типізації, натомість застосування символізму.
Неоромантизм в українській
літературі започаткувала
О. Кобилянська новелами та
повістями "Людина",
"Царівна".
Представники
• Юрій Яновський
твори: «Майстер корабля», «Чотири шаблі» і
«Вершники»
• Леся Українка
твори: «Камінний господар»
• Олександр Олесь
поезії: «Чари ночі» , «О слово рідне!»
• Микола Вороний
поеми: «Євшан-зілля» і ліричний цикл «Мандрівні елегії»
• Микола Хвильовий
збірка: «Сині етюди»
 У світовій літературі
Неоромантизм став популярним у багатьох країнах, включаючи
Францію, Німеччину, Велику Британію та США. До представників
цього руху входять такі письменники, як Вільям Батлер Йейтс,
Артур Рембо, Поль Верлен, Моріс Метерлінк, Оскар Вайльд та
багато інших.
У світовій літературі неоромантизм відіграв значну роль у
формуванні модернізму та постмодернізму. Багато письменників,
що діяли у цих рухах, брали участь у неоромантичному руху та
використовували його ідеї в своїх творах.
Сюжет неоромантичного твору

Сюжетові неоромантичного твору

притаманні напруженість, елементи
небезпеки, боротьби, таємничі або
надприродні події.
Персонажі у творах неоромантиків
Вони оспівували мужність, подвиг, романтику
пригод. Характерний неоромантичний герой —
непересічна сильна особливість, нерідко
наділена рисами «надлюдини», вигнанець, що
протистоїть суспільній більшості, шукач
романтики та пригод.