Ізомери у природі.

У 1823 році зав’язалася суперечка між вченими Ф. Велером

та Ю. Лібіхом через різні властивості однієї речовини –
AgCNO. Ця формула відповідала і гримучому, і
ціановокислому сріблу.
Другий подібний випадок стався з Й. Берцеліусом. Він
досліджував виноградну та винну кислоти і в 1830 році
вперше використовував термін «ізомерія». Це явище вчений
пояснив тим, що прості атоми таблиці Менделєєва по-
різному розподіляються в молекулі.
І лише в другій половині XIX століття з’явилося справжнє
визначення терміна. У його основу лягли стереохімічне
вчення Я.Вант-Гоффа і теорії будови А. Бутлерова. Перший
виявив просторову ізомерію, а другий – структурну.
 Ізомері́я - існування сполук, однакових за хімічним складом та
молекулярною масою, але різних за будовою і властивостями. Такі
сполуки називають ізомерами.

Види ізомеріі

Розрізняють два основні види ізомерії

— структурну (Ізомерія будови) і
просторову (стереоізомерія).

Ізомерія положення функціональної групи Ізомери

відрізняються положенням функціональної групи;
С4Н10О2N
Структу́рні ізоме́ри — хімічні сполуки однакового
складу, що різняться послідовністю сполучення атомів у
молекулі, тобто хімічною будовою.

Структурні ізомери хімічні сполуки однакового складу, що різняться

послідовністю сполучення атомів у молекулі, тобто хімічною будовою. Для
опису структури ациклічної органічної молекули, що може мати структурні
ізомери, виділяють основний ланцюг (найдовша послідовність вуглецевих
атомів), а решту атомів чи груп (в тому числі і чисто вуглеводневі радикали)
описують як замісники, позначаючи атом, до якого приєднаний даний
замісник (початок ланцюга обирається таким чином, щоб сума номерів була
найменшою). Якщо до складу ланцюга входить гетероатом, то сполуку
описують як два чи більше органічні радикали при цьому гетероатомі.
Наприклад, якщо гетероатомом є оксиген, то сполука є етером, естером чи
ангідридом карбонової кислоти. Якщо ж гетероатомом є нітроген, то сполука
класифікується як амін (вторинний чи третинний) (наприклад, етилметиламін
чи триетиламін).
Геометрична ізомерія - один з видів стереоизомерии:
полягає в можливості розташування заступників по одну
або по різні боки площини подвійного зв'язку або
неароматического циклу. ... цис- і транс-ізомери
зустрічаються як серед органічних сполук, так і серед
неорганічних.

Опти́чна ізомерíя — стереоізомерія, що проявляється в

здатності хіральних речовин обертати площину
поляризованого світла в праву або в ліву сторони. Синоніми
— дзеркальна ізомерія, енантіомерія.

Просторова ізомерія— явище, яке полягає в існуванні

сполук з однаковими молекулярними формулами,
однаковою послідовністю сполучення атомів у молекулі,
але з різним розташуванням атомів у просторі
Ізомери відрізняються один від одного будовою
молекул,але відмінності можуть бути різними.Залежно
від того,за якою ознакою відрізняється будова молекул
ізомерів.

Якщо два ізомери належать до одного класу оргакнічних

сполук,то вони можуть відрізнятися один від одного
залізними ознаками.
Багато сполук містять у своєму складі функціональні
групи .

Як скласти ізомери:
Явище, при якому структурні ізомери перетворюються один
в інший, називають ізомеризацією. Ці процеси особливо
важливі в промисловості. Є особлива технологія
перетворення алканів в ізоалкани, що підвищує октанове
число моторного палива. Пентан ізомеризується в
ізопентан, потім його дегідрують і створюють ізопрен.
Перегрупування всередині молекул також вважаються
ізомеризацією. Велике значення в промисловості має
явище Бекмана – циклогексаноноксим переходить в
капролактам, так називається сировина для виготовлення
капрону.
Рацемізацією є процес взаємного перетворення
енантиомерів. Наслідок цього явища – зникнення оптичної
активності через появу еквімолярної суміші негативних і
позитивних форм. Діастереомери при взаємоперетворенні
утворюють тремодинамічно стійку суміш. А процес з
конформаційними ізомерами називається однойменною
рівновагою.

Для підрахунків використовуються спеціальні математичні

формули, а при розгляді проблем хімічного явища
застосовують топологічні методи.