Відгук про кінофільм Сергія Параджанова "Тіні забутих предків"

“Тіні забутих предків” – твір українського письменника Михайла

Коцюбинського, виданий у 1912 році. У основі цієї художньої прози лежить
мандрівницький сюжет, що подібний до трагедії Шекспіра “Ромео і
Джульєтта”. Також яскраво виражена імпресіоністична манера подачі. У 1965
році повість була екранізована Сергієм Параждановим у честь сторіччя від
дня народження письменника. Знімали фільм у справжніх гуцульських хатах
та околицях села Криворівня Верховинського району Івано-Франківської
області. Власне тут Коцюбинський писав свій твір. Подивившись фільм та
прочитавши повість, я хочу порівняти їх та поділитися своїми враженями.
У повісті було детально описане життя гуцулів, їхні звичаї, традиції,
побут та фольклор. Також була яскраво показана єдність природи з людиною.
Написане не тільки передає зображення, а і емоції персонажів, загальний
настрій картини та атмосферу гуцульського життя. Читаючи твір я переживав
за головних героїв. Нажаль, подивившись екранізацію, я цього не відчув.
Можливо, це тому, що я вже знав весь сюжет, проте скоріш за все мені просто
не сподобався Іван у фільмі. Я його уявляв інакшим. Окреме місце у фільмі
для мене зайняла музика. Її до фільму писав знаменитий композитор
Мирослав Скорик. На думку Сегія Параджанова, лише уродженець Західної
України міг створити музику на "карпатську" тему. Композитор спеціально
їздив у Карпати, щоб відібрати найкращих музикантів. Музика невід’ємна від
цього фільму, вона надає йому певний настрій, атмосферу та занурює
глядача.  Я був нею вражений. При читанні повісті я насолоджувався
описами природи, проте про фільм таке не скажеш.
Тож на мою думку фільм не найкращий, проте і не поганий. Не можна
заперечувати, що він випередив свій час. Його атмосфера вражає, проте
недоліки, на мою думку, існують.