методичка Мед модуль1 укр 2

Укладачі: Валентина Олександрівна Калібабчук, д.х.н.
, професор
Ірина Анатоліївна Одарич, асистент
Олена Олегівна Костирко, к.х.н., доцент
ЗАТВЕРДЖЕНО
на засіданні циклової методичної
комісії з фізико-хімічних дисциплін НМУ
протокол № 3 від 13.12.2010р.
1
ЗМІСТ
Змістовий модуль 1. Хімія біогенних елементів.

Комплексоутворення в біологічних рідинах
1. Біогенні елементи; біологічна роль, застосування в медицині…….. 4
2. Комплексоутворення в біологічних системах………………………. 15
Змістовий модуль 2. Кислотно–основні рівноваги в
біологічних рідинах
3. Величини, що характеризують кількісний склад розчинів.
Приготування розчинів………………………………………………. 21
4. Кислотно-основна рівновага в організмі. Водневий показник
біологічних рідин……………………………………………………... 32
5. Основи титриметричного аналізу……………………………………. 44
6. Буферні системи, їх біологічна роль………………………………… 50
7. Колігативні властивості розчинів. …………………………………... 60
Додаток ………………………………………………………………. 77
2
1. Біогенні елементи; біологічна роль, застосування в медицині.
Таблиця 1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик до

теми «Біогенні елементи; біологічна роль, застосування в
медицині».
Термін Змістове значення
Електронна Запис розподілу електронів по енергетичним рівням та
конфігурація атома підрівням в атомі. Електрони заселяють атомні
орбіталі, починаючи з підрівня, що має найнижчу
енергію. Послідовність в зростанні енергії підрівнів
така:
1s < 2s < 2p < 3s < 3p < 4s ≤ 3d < 4p < 5s ≤ 4d < 5p< 6s
≤ 5d ≤ 4f і так далі.
Валентні електрони Електрони, що приймають участь в утворенні хімічних
зв’язків. У s- та p- елементів валентними є електрони
орбіталей зовнішнього рівня, а у d-елементів –
електрони s-орбіталі зовнішнього рівня та d-орбіталей
передзовнішнього рівня.
Хімічний зв'язок Сукупність взаємодій, що зв’язує окремі атоми в
молекули, іони, радикали, кристали. В залежності від
характеру розподілу електронної густини між
взаємодіючими атомами розрізняють ковалентний,
іонний, металічний зв’язки.
Електронегативність Відносна здатність атомів елемента притягувати до
себе спільні електронні пари.
Ступінь окиснення Умовний заряд, який мав би атом, коли б електрони
всіх його зв’язків з іншими атомами були зміщені до
більш електронегативного атома.
Окисно-відновні Хімічні реакції, що протікають зі зміною ступенів
реакції окиснення атомів, які входять до складу реагуючих
речовин. Зміна ступенів окиснення відбувається
шляхом перерозподілу електронів між атомом-
окисником та атомом-відновником.
Відновник Речовина, молекули або іони якої містять атоми, що
здатні віддавати електрони, наприклад:
1.Метали у вільному стані, особливо лужні та
лужноземельні.
2.Водень, карбон.
3.Сполуки неметалів у найнижчих ступенях окиснення
-2 2 3 3 1 1 1
( S, Se, N , P, I , Cl, Br ).
4.Сполуки деяких металів у нижчих ступенях
2 3 2
окиснення ( Mn , Cr, Pb ).
3
5.Гідриди металів (NaH, CaH2).
6. Пероксид водню.
Окисник Речовина, молекули або іони якої містять атоми, що
здатні приєднувати електрони, наприклад:
1.Вільні галогени (F2, Cl2, Br2, I2), кисень.
2.Азотна кислота НNO3 та оксиди нітрогену
5 4 1
( N 2 O 5 , N O 2 , N 2 O ), концентрована сульфатна кислота
6
H2 S O4 .
З.Сполуки галогенів з позитивним ступенем окиснення
1 3 5 7
( H Cl O, H Cl O 2 , H Cl O 3 , H Cl O 4 ).
4.Сполуки деяких металів у вищому ступені окиснення
7 6 6 4
( Mn, Mn, Cr, Pb , тощо).
5.Пероксиди водню (Н2О2), металів (Na2O2, KO2, BaO2)
тощо.
Окиснення Процес віддавання атомом електронів, наприклад:
0 3
Fe 3e  Fe
Відновлення Процес приєднання електронів, наприклад:
2 0
Cu  2e  Cu
Електролітична Процес розпаду речовини на іони при розчиненні її у
дисоціація воді (та інших розчинниках) або при плавленні.
Електроліти Речовини, розплави або розчини яких, проводять
електричний струм внаслідок дисоціації на іони.
Прикладами електролітів можуть служити кислоти,
солі та основи.
Ступінь дисоціації Кількісна характеристика процесу дисоціації, що
дорівнює відношенню кількості електроліту, який
розпався на іони 𝑛𝑖 до загальної кількості електроліту
в розчині 𝑛0 :
𝑛𝑖
𝛼=
𝑛0
Ступінь дисоціації залежить від природи речовини,
природи розчинника, концентрації речовини та
температури.
Сильні електроліти Електроліти, що у розведених водних розчинах
практично цілком дисоціюють (розпадаються) на іони.
Сильними електролітами є розчинні основи (луги),
сильні мінеральні кислоти і усі розчинні солі.
Слабкі електроліти Електроліти, що навіть у розведених водних розчинах
не дисоціюють цілком на іони. До слабких
електролітів належать малорозчинні основи,
4
амфотерні гідроксиди, слабкі мінеральні кислоти і
малорозчинні солі. До слабких електролітів належать
майже усі органічні кислоти, вода, амонію гідроксид.
Кислотність та У воді (та у водних розчинах) завжди присутня деяка
лужність розчинів кількість іонів 𝐻+ та 𝑂𝐻− , які утворюються внаслідок
оборотної дисоціації:
𝐻2 𝑂 D 𝐻 + + 𝑂𝐻 − ; 𝐾д = 1,8 ∙ 10−16 моль⁄л
Нейтральними називають розчини, в яких
+ −
концентрації іонів 𝐻 та 𝑂𝐻 рівні.
Кислими називають розчини, в яких концентрація іонів
𝐻+ більша за концентрацію іонів 𝑂𝐻− .
Лужними називають розчини, в яких концентрація
іонів 𝐻+ менша за концентрацію іонів 𝑂𝐻− .
Кислота Електроліт, при дисоціації якого з катіонів
утворюються лише 𝐻+ , наприклад:
𝐻2 𝑆𝑂4 → 2𝐻 + + 𝑆𝑂42−
𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝐻 D 𝐻 + + 𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂 −
Сильні кислоти Кислоти, що є сильними електролітами та дисоціюють
у водних розчинах практично повністю. До сильних
кислот відносяться такі:
𝐻2 𝑆𝑂4 , 𝐻𝑁𝑂3 , 𝐻𝐶𝑙, 𝐻𝐵𝑟, 𝐻𝐼, 𝐻𝑀𝑛𝑂4 , 𝐻𝐶𝑙𝑂4 , 𝐻2 𝐶𝑟𝑂4
Основи Електроліт, при дисоціації якого з аніонів
утворюються лише 𝑂𝐻− , наприклад:
𝐵𝑎(𝑂𝐻)2 → 𝐵𝑎2+ + 2𝑂𝐻 −
𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂 D 𝑁𝐻4+ + 𝑂𝐻 −
Більшість основ у воді нерозчинні або малорозчинні.
Сильні основи Основи, що є сильними електролітами та дисоціюють
(луги) у водних розчинах практично повністю. До сильних
основ відносяться основи, утворені лужними та
лужноземельними металами:
𝐿𝑖𝑂𝐻, 𝑁𝑎𝑂𝐻, 𝐾𝑂𝐻, 𝑅𝑏𝑂𝐻, 𝐶𝑠𝑂𝐻, 𝐹𝑟𝑂𝐻
𝐶𝑎(𝑂𝐻)2 , 𝑆𝑟(𝑂𝐻)2 , 𝐵𝑎(𝑂𝐻)2
Реакція Реакція між основою та кислотою, продуктом якої є
нейтралізаціі сіль та вода, наприклад:
𝐻2 𝑆𝑂4 + 2𝐾𝑂𝐻 → 𝐾2 𝑆𝑂4 + 2𝐻2 𝑂
𝐻 + + 𝑂𝐻 − → 𝐻2 𝑂
Солі Солі – речовини, до складу яких, входять кислотні
залишки (аніони), поєднані з катіонами різного
походження (іони металів, металоподібні групи, як
𝑁𝐻4+ , та ін.). Солі, які розчинні у воді, є сильними
електролітами.
Гідроліз солей Взаємодія іонів солі з водою, при якій відбувається
утворення малодисоційованих сполук, порушується
рівновага дисоціації води, і, як правило, змінюється
5
реакція середовища. Гідролізу зазнають солі, утворені:
1)катіоном слабкої основи та аніоном сильної кислоти;
2)катіоном сильної основи та аніоном слабкої кислоти;
3) катіоном слабкої основи та аніоном слабкої кислоти.
Ступінь гідролізу Кількісна характеристика процесу гідролізу, що
дорівнює відношенню кількості частинок, які зазнали
гідролізу 𝑛г , до їх кількості перед початком гідролізу
𝑛0 :
𝑛г
𝛼г =
𝑛0
Алгоритм виконання вправ за темою «Гідроліз солей»

1. Визначити розчинність солі за таблицею розчинності.
2. Вказати силу основи та кислоти, які утворюють сіль. Зробити висновок
про можливість гідролізу.
3. Записати рівняння дисоціації солі. Вказати який іон солі буде реагувати
з водою.
4. Записати іонне та молекулярне рівняння реакції гідролізу. У випадку
багатозарядних іонів лише для першої стадії.
5. Визначити реакцію середовища розчину солі, яке буде
а) кислим, якщо сіль утворена сильною кислотою та слабкою
основою;
б) лужним, якщо сіль утворена сильною основою та слабкою
кислотою;
в) нейтральним (або близьким до нейтрального – слабкокислим,
слабколужним), якщо сіль утворена слабкою основою та слабкою
кислотою.
Приклади виконання вправ
Приклад 1
Написати електронну формулу атома хрому та іона Cr3+.
Розв’язок:
Порядковий номер хрому в періодичній системі елементів Д.І.Менделєєва
вказує на кількість електронів в атомі (24).
Записуємо розподіл електронів по рівням та підрівням атома хрому:
2 2 6 2 6 5 1
24 Cr 1s 2s 2p 3s 3p 3d 4s
електронна формула іона Cr3+:
Cr3+ 1s22s22p63s23p63d34s0 .
Приклад 2
Електронна конфігурація 1s 2s 2p63s2 2p64s2 відповідає атому:
2 2
а) натрію б) кальцію в) літію г) берилію
6
Порядковий номер елементу в періодичній системі елементів Д.І.Менделєєва
вказує на кількість електронів в атомі. Електронна конфігурація
1s22s22p63s22p64s2 відповідає атому з порядковим номером 20
(2+2+6+2+6+2=20), це кальцій.
Приклад 3
Визначте ступінь окиснення нітрогену у речовинах: a) N 2O4, б) HNO3, в)
(NH4)2CO3.
a) Ступінь окиснення нітрогену х, оксигену -2. Виходячи з нейтральності
молекули, складаємо рівняння: 2𝑥 + 4(−2) = 0, звідси 𝑥 = +4, тобто ступінь
окиснення нітрогену в N2O4 дорівнює +4.
б) Ступінь окиснення нітрогену х, гідрогену +1, оксигену -2. Виходячи з
нейтральності молекули, складаємо рівняння: (+1) + 𝑥 + 3(−2) = 0, звідси
𝑥 = +5, тобто ступінь окиснення нітрогену в HNO3 дорівнює +5.
в) Ступінь окиснення гідрогену +1, оксигену -2, карбону в карбонатах (солях
вугільної кислоти H2CO3) +4, нітрогену х. Складаємо рівняння:
2𝑥 + 2 ∙ 4(+1) + (+4) + 3(−2) = 0, звідси 𝑥 = −3, тобто ступінь окиснення
нітрогену в (NH4)2CO3 дорівнює -3.
Приклад 4
Які з реакцій є окисно-відновними:
а) 2 Na +2 H2O → 2 NaOH + H2;
б) Na2O + 2 HCl → 2 NaCl + H2O;
в) H2 + Cl2 → 2 HCl;
г) Cl2 + H2O → HClO + HCl?
Визначаємо, в яких із зазначених рівнянь реакцій змінюються ступені
окиснення атомів:
0 1 2 1 2 1 0
а) 2 Na 2 H 2 O  2 Na O H  H 2 ;
1 2 1 1 1 1 1 2
б) Na2 O 2 H Cl  2 Na Cl  H 2 O ;
0 0 1 1
в) H 2  Cl2  2 H Cl ;
0 1 2 1 1 2 1 1
г) Cl2  H 2 O  H Cl O H Cl .
Ступені окиснення атомів змінюються в реакціях а, в, г, отже, вони є окисно-
відновними.
Приклад 5
Зазначити відновник і окисник у реакціях:
а) 8 HI + H2SO4 → 4I2 + H2S + 4 H2O;
б) 2 H2S + H2SO3 → 3 S + 3 H2O.
7
Відновник в ході окисно-відновних реакцій віддає електрони, підвищуючи
свій ступінь окиснення. Окисник приєднує електрони, знижуючи свій ступінь
окиснення. Тому необхідно визначити, які атоми в зазначених рівняннях
змінюють ступені окиснення:
1 1 1 6 2 0 1 2 1 2
а) 8 H I  H 2 S O4  4 I 2  H 2 S  4 H 2 O
1 1 6
H I (йодид-іон 𝐼− ) – відновник, H2SO4 (сульфат іон 𝑆𝑂42− або S ) – окисник.
1 2 1 4 2 0 1 2
б) 2 H 2 S  H 2 S O3  3 S  3 H 2 O
2 4
H2S ( S ) – відновник, H2SO3 (іон 𝑆𝑂32− або S ) – окисник.
Приклад 6
Визначити типи окисно-відновних реакцій:
а) 𝐻2 + 𝐶𝑙2 → 2𝐻𝐶𝑙;
б) 2𝐾𝐶𝑙𝑂3 → 2𝐾𝐶𝑙 + 3𝑂2 ;
в) 2𝑁𝑂2 + 𝐻2 𝑂 → 𝐻𝑁𝑂3 + 𝐻𝑁𝑂2 ;
г) 𝐶𝑙2 + 𝐻2 𝑂 → 𝐻𝐶𝑙 + 𝐻𝐶𝑙𝑂.
0 0 1 1
У реакції а: H 2  Cl2  2 H Cl окисником і відновником є елементи різних
молекул тому тип окисно-відновної реакції міжмолекулярний.
5 2 1 0
У реакції б: 2 K Cl O3  2 K Cl  3 O2 окисником і відновником є елементи
однієї сполуки тому тип окисно-відновної реакції внутрішньомолекулярний.
4 5 3
У реакціях в: 2 N O2  H 2 O  H N O3  H N O2 ,
0 1 1
г: Cl2  H 2 O  H Cl  H Cl O
один і той же елемент виступає як окисник і як відновник тому тип окисно-
відновної реакції диспропорціювання.
Приклад 7
У яких із зазначених речовин манган може виявляти тільки окисні
властивості, а в яких – тільки відновні: KMnO4, MnO2, Mn2O7, Mn, K2MnO4,
MnO?
Визначаємо ступені окиснення мангану в зазначених сполуках:
7 4 7 0 6 2
K Mn O4 , Mn O2 , Mn2 O7 , Mn, K 2 Mn O4 , Mn O.
Найвищий ступінь окиснення , характерний для мангану, +7 виявляється в
сполуках KMnO4, Mn2O7. Отже, манган у цих сполуках може бути тільки
окисником, тобто знижувати свій ступінь окиснення. Найменший ступінь
8
0
окиснення Mn – у простій речовині. Отже, металічний марганець може бути
тільки відновником, підвищуючи свій ступінь окиснення.
Приклад 8
Методом електронного балансу підібрати коефіцієнти в окисно-відновній
реакції:
H2S + K2Cr2O7 + H2SO4 → S + Cr2(SO4)3 + K2SO4 + H2O;
Записуємо схему реакції із зазначенням ступенів окиснення елементів, котрі
їх змінюють:
2 6 0 3
H 2 S  K 2 Cr2 O7  H 2 SO4  S  Cr2 ( SO4 ) 3  K 2 SO4  H 2O ;
Тут H2S- відновник, а K2Cr2O7 – окисник.
Складаємо електронні рівняння, враховуючи, що K2Cr2O7 і Cr2(SO4)3
кількістю речовини 1 моль містять 2 моль хрому:
2 0
S  2e   S
6 3
2 Cr  6e   2 Cr
Знаходимо коефіцієнти біля відновника, окисника і продуктів їх окиснення і

відновлення:
2 0 3 відновник, процес окиснення
S  2e   S 6
6 3
2 Cr  6e   2 Cr 1 окисник, процес відновлення
Одержані коефіцієнти біля відновника H2S і продукту його окиснення S,
окисника K2Cr2O7 і продукту його відновлення Cr2(SO4)3 підставляємо в
схему реакції:
3 H2S + K2Cr2O7 + H2SO4 → 3 S + Cr2(SO4)3 + K2SO4 + H2O;
Решту коефіцієнтів підбираємо в такій послідовності: 1) сіль K2SO4, 2)
кислота H2SO4, 3) вода. Остаточне рівняння реакції має вигляд:
3 H2S + K2Cr2O7 + 4 H2SO4 → 3 S + Cr2(SO4)3 + K2SO4 + 7 H2O;
Для перевірки правильності підбору коефіцієнтів обчислюємо кількість
речовини оксигену в лівій і правій частинах рівняння.
У лівій частині: (7 + 4 ∙ 4)моль = 23моль
У правій частині : (3 ∙ 4 + 4 + 7)моль = 23моль
Отже, рівняння написане правильно.
Приклад 9
В рівнянні нейтралізації пропущена формула. Допишіть її
H2SО4 + 2КOH = ? + 2 Н2О
9
Реакція нейтралізації – це взаємодія кислоти з основою, в результаті якої
утворюється сіль і вода. Отже в рівнянні пропущена формула солі. Кількість
речовин у лівій частині рівняння повинна дорівнювати кількості речовин у
правій частині рівняння, таким чином у правій частині рівняння не вистачає
2𝐾 + , 𝑆𝑂42− . В рівнянні нейтралізації пропущена формула К2SО4 (калій
сульфат).
Приклад 10
Визначити, в розчинах яких з наведених солей відбувається гідроліз:
ферум (ІІІ) нітрат; натрій сульфат; барій сульфат;
калій нітрат; натрій сульфіт; амоній карбонат;
кальцій хлорид; арґентум бромід; кальцій карбонат.
Аналіз можливості протікання гідролізу проводимо у відповідності до
алгоритму, наведеного в таблиці 1.
1) За таблицею розчинності визначити які з солей розчинні у воді, а які
нерозчинні.
Розчинні у воді солі: Нерозчинні у воді солі:
ферум (ІІІ) нітрат 𝐹𝑒(𝑁𝑂)3 арґентум бромід 𝐴𝑔𝐵𝑟
калій нітрат 𝐾𝑁𝑂3 барій сульфат 𝐵𝑎𝑆𝑂4
кальцій хлорид 𝐶𝑎𝐶𝑙2 кальцій карбонат 𝐶𝑎𝐶𝑂3
натрій сульфат 𝑁𝑎2 𝑆𝑂4 Оскільки ці солі нерозчинні у воді, то
натрій сульфіт 𝑁𝑎2 𝑆𝑂3 і гідролізу у водних розчинах не
амоній карбонат (𝑁𝐻4 )2 𝐶𝑂3 зазнають.
2) Визначити чи входить до складу розчинних солей катіон слабкої основи
або аніон слабкої кислоти.
𝐹𝑒(𝑁𝑂)3 – сіль утворена сильною кислотою 𝐻𝑁𝑂3 та слабкою
основою 𝐹𝑒(𝑂𝐻)3 . Гідроліз відбувається за катіоном.
𝐾𝑁𝑂3 – сіль утворена сильною кислотою 𝐻𝑁𝑂3 та сильною
основою 𝐾𝑂𝐻. Гідроліз не відбувається.
𝐶𝑎𝐶𝑙2 – сіль утворена сильною кислотою 𝐻𝐶𝑙 та сильною основою
𝐶𝑎(𝑂𝐻)2 . Гідроліз не відбувається.
𝑁𝑎2 𝑆𝑂4 – сіль утворена сильною кислотою 𝐻2 𝑆𝑂4 та сильною
основою 𝑁𝑎𝑂𝐻 . Гідроліз не відбувається.
𝑁𝑎2 𝑆𝑂3 – сіль утворена слабкою кислотою 𝐻2 𝑆𝑂3 та сильною
основою 𝑁𝑎𝑂𝐻 . Гідроліз відбувається за аніоном.
(𝑁𝐻4 )2 𝐶𝑂3 – сіль утворена слабкою кислотою 𝐻2 𝐶𝑂3 та слабкою
основою 𝑁𝐻3 . 𝐻2 О. Гідроліз відбувається за аніоном та за
катіоном одночасно.
Відповідь: гідроліз відбувається в розчинах ферум(ІІІ) нітрату, натрій
сульфіту, амоній карбонату.
10
Приклад 11
Яка реакція середовища в водному розчині барій хлориду? Відповідь
аргументувати.
Середовище водного розчину солі може відрізнятись від нейтрального в тому
випадку, коли в розчині відбувається гідроліз цієї солі.
𝐵𝑎𝐶𝑙2 – це розчинна сіль, утворена сильною кислотою 𝐻𝐶𝑙 та сильною
основою 𝐵𝑎(𝑂𝐻)2 . Гідроліз не відбувається, отже середовище в
розчині барій хлориду нейтральне.
Приклад 12
Яка реакція середовища в водному розчині калій сульфіту? Відповідь
1) 𝐾2 𝑆𝑂3 – це розчинна сіль, утворена слабкою кислотою 𝐻2 𝑆𝑂3 та сильною
основою 𝐾𝑂𝐻 . Дана сіль зазнає гідролізу.
2) У водному розчині сіль дисоціює на іони:
𝐾2 𝑆𝑂3 → 2𝐾 + + 𝑆𝑂32−
З водою буде реагувати аніон 𝑆𝑂32− , оскільки саме йому відповідає
слабкий електроліт.
3) Перша стадія гідролізу:
𝑆𝑂32− + 𝐻2 𝑂 D 𝐻𝑆𝑂3− + 𝑂𝐻 − скорочене іонне рівняння
𝐾2 𝑆𝑂3 + 𝐻2 𝑂 D 𝐾𝐻𝑆𝑂3 + 𝐾𝑂𝐻 молекулярне рівняння
Відповідь: середовище розчину калій сульфіту лужне, оскільки в результаті
гідролізу солі в розчині збільшується кількість іонів 𝑂𝐻 −.
Приклад 13
Яка реакція середовища в водному розчині магній хлориду? Відповідь
1) 𝑀𝑔𝐶𝑙2 – це розчинна сіль, утворена сильною кислотою 𝐻𝐶𝑙 та слабкою
основою 𝑀𝑔(𝑂𝐻)2 . Дана сіль зазнає гідролізу.
𝑀𝑔𝐶𝑙2 → 𝑀𝑔2+ + 2𝐶𝑙 −
З водою буде реагувати катіон 𝑀𝑔2+ , оскільки саме йому відповідає
слабкий електроліт.
3) Перша стадія гідролізу
𝑀𝑔2+ + 𝐻2 𝑂 D 𝑀𝑔(𝑂𝐻)+ + 𝐻 + скорочене іонне
рівняння
𝑀𝑔𝐶𝑙2 + 𝐻2 𝑂 D 𝑀𝑔(𝑂𝐻 )𝐶𝑙 + 𝐻𝐶𝑙 молекулярне рівняння
Відповідь: Середовище розчину магній хлориду кисле, оскільки в результаті
гідролізу солі в розчині збільшується кількість іонів 𝐻+ .
11
Приклад 14
Яка реакція середовища в водному розчині амоній карбонату? Відповідь
1) (𝑁𝐻4 )2 𝐶𝑂3 – це розчинна сіль, утворена слабкою кислотою 𝐻2 𝐶𝑂3 та
слабкою основою 𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂. Дана сіль зазнає гідролізу.
(𝑁𝐻4 )2 𝐶𝑂3 → 2𝑁𝐻4+ + 𝐶𝑂32−
З водою будуть реагувати обидва іони.
3) Перша стадія гідролізу
𝑁𝐻4+ + 𝐶𝑂32− + 𝐻2 𝑂 D 𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂 + 𝐻𝐶𝑂3− скорочене іонне
рівняння
(𝑁𝐻4 )2 𝐶𝑂3 + 𝐻2 𝑂 D 𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂 + 𝑁𝐻4 𝐻𝐶𝑂3 молекулярне рівняння
Відповідь: середовище розчину амоній карбонату близьке до нейтрального,

оскільки в результаті гідролізу утворюється два слабких електроліта. Для
більш точного визначення реакції середовища розчину необхідне кількісне
порівняння сили продуктів гідролізу.
Приклад 15
Встановити відповідність між формулою солі та іонним рівнянням гідролізу
цієї солі. Сіль NH4CH3COO
Іонне рівняння гідролізу:
а) CH3COO– + НОH D CH3COOH + OH–
б) CH3COO– + NH4+ +HOH D CH3COOH + NH3·H2O
в) NH4+ + НOH D NH3·H2O + H+
Амоній ацетат NH4CH3COO – сіль, утворена слабкою основою NH3·H2O і
слабкою кислотою CH3COOH. Тому гідролізу підлягають як катіон (NH4+),
так і аніон (CH3COO–) солі з утворенням малодисоційованих сполук. Іонним
рівнянням гідролізу цієї солі є рівняння б:
CH3COO– + NH4+ +HOH D CH3COOH + NH3·H2O.
Вправи для самостійного виконання

1.1 Написати електроні формули атомів карбону, нітрогену, хлору, калію,
алюмінію, феруму, купруму.
1.2 Визначити ступені окиснення атому хлору в сполуках 𝐻𝐶𝑙 , 𝐶𝑙2 , 𝑁𝑎𝐶𝑙𝑂,
𝐾𝐶𝑙𝑂3 , 𝐻𝐶𝑙𝑂4 . Які з цих речовин можуть бути
а) тільки окисниками;
б) тільки відновниками?
1.3 Cкільки електронів приймає окисник в результаті перетворень:
12
а) 𝐻𝑁𝑂3 → 𝑁𝑂2 е) 𝐻2 𝑆𝑂4 → 𝑆𝑂2
б) 𝐻𝑁𝑂3 → 𝑁𝑂 ж) 𝐻2 𝑆𝑂4 → 𝑆
в) 𝐻𝑁𝑂3 → 𝑁2 𝑂 з) 𝐻2 𝑆𝑂4 → 𝐻2 𝑆
г) 𝐻𝑁𝑂3 → 𝑁2 и) 𝐾𝑀𝑛𝑂4 → 𝑀𝑛𝑂2
д) 𝐻𝑁𝑂3 → 𝑁𝐻4 к) 𝐾𝑀𝑛𝑂4 → 𝑀𝑛𝑆𝑂4 ?
1.4 В рівнянні нейтралізації пропущена формула солі. Допишіть її
H2S + 2NaOH = ? + 2 Н2О
1.5 Яка реакція середовища в водному розчині натрій фосфату? Відповідь
аргументувати
1.6 Яка реакція середовища в водному розчині натрій ацетату? Відповідь
1.7 Яка реакція середовища в водному розчині магній ацетату? Відповідь
1.8 Яка реакція середовища в водному розчині алюміній хлориду?
Відповідь аргументувати.
1.9 Яка реакція середовища в водному розчині калій карбонату? Відповідь
аргументувати
1.10 Яка реакція середовища в водному розчині натрій сульфіду? Відповідь
13
2. Комплексоутворення в біологічних системах.
Таблиця 2. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик

до теми «Комплексоутворення в біологічних системах».
Комплексні сполуки Це частинки (нейтральні молекули або іони), які
(координаційні утворюються в результаті приєднання до даного
сполуки) іону (або атому), який називають
комплексоутворювачем (центральним атомом,
центральним іоном) нейтральних молекул або
інших іонів, які називають лігандами.
Комплексоутворювач Типовими комплексоутворювачами є атоми
(центральний атом, елементів Cr, Co, Ni, Fe, Mn та катіони Ag+, Au+,
центральний іон) Cu+, Cu2+, Hg2+, Cd2+, Zn2+, Cr3+, Fe2+, Fe3+, Co2+,
Ni2+, Pt2+, Pt4+ тощо.
Катіони s- та p-елементів також здатні бути
комплексоутворювачами. Це катіони металів Ве2+,
Al3+, Sn2+, Sn4+, Pb2+ та атоми неметалів Si, В, Р, N у
певному ступені окиснення. Найменшу здатність
до комплексоутворювання виявляють лужні та
лужноземельні метали.
Ліганди Молекули неорганічних та органічних сполук
(Н2О, NH3, СО тощо) чи іони (ОН-, СN-, Cl-, F-, NO2-
тощо), які за рахунок неподілених електронних
пар, що надаються донорними атомами, утворюють
ковалентні зв’язки з комплексоутворювачем за
донорно-акцепторним механізмом. Наприклад:
[Pt(NH3)2Cl2]; K[Ag(CN)2]; Na2[Zn(OH)4];
[Cr(H2O)5Cl]Cl2.
Координаційне число Кількість σ-зв’язків, які утворює центральній атом
з лігандами. У випадку монодентантних лігандів
к.ч. дорівнює числу лігандів, що координуються
навколо комплексоутворювача. Координаційне
число центрального атома часто в два рази більше,
ніж абсолютне значення його ступеня окиснення.
Найбільш поширеними є комплексні сполуки з к.ч.
2, 4, 6. Приклади координаційних сполук
з к.ч. 2: K[Ag+(CN)2]; [Ag+(NH3)2]Cl;
з к.ч. 4: [Ni(CO)4]; [Pt+2(NH3)2Cl2].
з к.ч. 6: K3[Fe+3(CN)6]; [Cr+3(H2O)5Cl]Cl2.
Дентатність ліганду Число σ-зв’язків, за допомогою яких ліганд
зв’язаний з центральним атомом
Монодентатні ліганди Містять один донорний атом та утворюють лише
один зв'язок з комплексоутворювачем. Наприклад,
14
F–, Cl–, Br–, I–, CN–, OH, NH3, H2O тощо. Так в
комплексній сполуці Na3[Cr(OH)6], кожен з шести
лігандів (ОН-) зв’язаний з центральним атомом
(Cr3+) одним σ-зв’язком.
3-
HO OH
HO Cr OH
HO OH
.
Бідентатні ліганди Утворюють два зв’язки з центральним атомом.
Наприклад:
O
NH2 NH2 N
OH
OH
NH2 OH NH2
Так в комплексній сполуці К3[Fe(C2О4)3] - ліганд

O O
O Oзв’язаний з центральним іоном (Fe3+)

двома σ-зв’язками.
Тетрадентатні ліганди Ліганди, які містять чотири донорні атоми та здатні
утворювати чотири зв’язки з одним центральним
атомом. Наприклад, порфірини та близькі їм за
структурою корріни.
Найпростіший порфірин – порфін:
NH N
N HN
Внутрішня сфера Комлесоутворювач та ліганди, що його оточують

Катіонні комплекси Комплекси з позитивно зарядженою внутрішньою
сферою: [Ag(NH3)2]+; [Cr(H2O)6]3+; [Zn(NH3)4]2+.
Аніонні комплекси Комплекси з негативно зарядженою внутрішньою
сферою: [Al(OH)6]3-; [Fe(CN)6]3-; [Fe(CN)6]4-.
Нейтральні комплекси Комплекси з електронейтральною внутрішньою
сферою: [Ni(CO)4]; [Pt(NH3)2Cl2], [Fe(CO)5].
Зовнішня сфера Найчастіше це катіони лужних та лужноземельних
металів та катіон амонію: K[Ag(CN)2], або аніони
безкисневих, кисневмісних кислот та ОН-:
[Ag(NH3)2]Cl, [Zn(NH3)4](ОН)2. Нейтральні
15
комплекси не мають зовнішньої сфери:
0
[Pt(NH3)2Cl2] .
Заряд комплексного Дорівнює алгебраїчній сумі зарядів частинок, що
іону (внутрішньої його утворюють. Так у комплексі К3[Al(OH)6]:
сфери) Al3+–центральний іон; ОН––ліганди, координаційне
число Al3+–6; [Al(OH)6]3-– внутрішня сфера, її заряд
(+3)+6(-1)=-3; К+–зовнішня сфера, її заряд
дорівнює заряду внутрішньої сфери з протилежним
знаком (+3).
Зв’язок між Іонний:
внутрішньою та К3[Al(OH)6] → 3К+ + [Al(OH)6]3-;
зовнішньою сферою K[Ag(CN)2] → K+ + [Ag(CN)2]-.
комплексу
Амінокомплекси Ліганди – молекули NH3 або молекули, що містять
групи –NH2, =NH або  N, наприклад:
[Ag(NH3)2]Cl; [Zn(NH3)4]Cl2; [Cr(CH3NH2)6](NO3)3
Аквакомплекси Ліганди – молекули H2O, наприклад: [Al(H2O)6]Cl3;
[Cr(H2O)6](NO3)3.
Ацидокомплекси Ліганди – кислотні залишки, наприклад:
K3[Fe(CN)6]; K[Ag(CN)2].
Гідроксокомплекси Ліганди – іони OH-, наприклад: Na2[Zn(OH)4];
K3[Al(OH)6]
Полігалогеніди Ліганди – молекули галогену, а
комплексоутворювач – іон галогену, наприклад
K[I(I2)]; K[I(Cl2)].
Рівняння утворення Al(NO3)3 + 6H2O → [Al(H2O)6](NO3)3;
катіонних комплексів: AgCl + 2NH3 → [Ag(NH3)2]Cl.
Рівняння утворення 3NaOH + Al(OH)3 → Na3[Al(OH)6];
аніонних комплексів: 4KCN + Fe(CN)2 → K4[Fe(CN)6].
Рівняння утворення PtCl2 + 2NH3→ [Pt(NH3)2Cl2],
нейтральних Fe + 5CO → [Fe(CO)5]
комплексів:
Гібридизація атомних Взаємодія (змішування, вирівнювання) різних за
орбіталей типом, але близьких за енергією атомних орбіталей
даного атому з утворенням гібридних орбіталей
однакової форми та енергії. Тип гібридизації
визначається електронною конфігурацією
комплексоутворювача, його координаційним
числом, природою і електронною будовою лігандів
Геометрична будова Просторове розташування лігандів навколо
комплексів центрального атома визначається типом
гібридизації атомних орбіталей центрального
атома. Див. Таблиця 3
16
Таблиця 3. Залежність геометричної будови комплексів від
координаційного числа та ступеня окиснення
комплексоутворювача.
Координаційне Тип гібридизації АО геометрична Комплексні іони
число комплсксоутворювача будова
комплексо- комплексного
утворювача іона
2 sp лінійна [Ag(NH3)2]+;
[CuBr2]-.
4 sp3 тетраедр [BeF4]2-;
[Zn(NH3)4]2+.
dsp2 плоский квадрат [Pt(NH3)2Cl2];
[Ni(CN)4]2-
6 d2sp3 октаедр [Cr(OH)6]3-
sp3d2 октаедр [Al(OH)6]3-
Приклад 1
Назвати: центральний іон, ліганди, координаційне число, ступінь окиснення
комплексоутворювача, тип гібридизації атомних орбіталей
комплексоутворювача, внутрішню координаційну сферу, зовнішню сферу,
елементарний заряд комплексних іонів, геометрію комплексних іонів:
а) [PtCl2(NH3)2], б) Na3[Al(OH)6].
а) [PtCl2(NH3)2]
ступінь окиснення ліганди

комплексоутворювача
2+
[Pt Cl 2 (NH 3 )2 ] 0 елементарний заряд
комплексного іона
центральний іон 2+2=4 координаційне число

(комплексоутворювач)
внутрішня сфера
Утворення донорно–акцепторного зв’язку в комплексі [PtCl2(NH3)2]:

Електронна формула атома платини 78Pt 5d9 6s16p0
Електронна формула іону платини Pt2+ 5d8 6s06p0
17
Іон Pt2+ має вакантні орбіталі (одну
5d 6s 6p 5d, одну 6s, три 6р), на які
↑↓ ↑↓ ↑↓ ↑↓ переходять чотири неподілені пари
𝑃𝑡 2+ (𝑑8 ) електронів хлору (2 Cl-) та
нітрогену (2 𝑁̈H3):
+2𝑁̈𝐻3 , 2𝐶𝑙̈ −
5d 6s 6p При цьому здійснюється dsp2

↑↓ ↑↓ ↑↓ ↑↓ ∙∙ ∙∙ ∙∙ ∙∙ гібридизація атомних орбіталей
dsp -гібридизація
2
платини, ліганди розміщуються у
вершинах квадрата
[𝑃𝑡𝐶𝑙2 (𝑁𝐻3 )2 ]
б) Na3[Al(OH)6]
ступінь окиснення
внутрішня сфера
+3 елементарний заряд
3-
Na [Al (OH) ] комплексного іона
3 6
зовнішня сфера ліганди координаційне число

центральний іон
Утворення донорно–акцепторного зв’язку в іоні [Al(OH)6]3-:
Електронна формула атома алюмінію 13Al 1s2 2s2 2p6 3s2 3p13d0
Електронна формула іону алюмінію Al3+ 1s2 2s2 2p6 3s0 3p03d0
Іон Al3+ має вакантні орбіталі (одну 3s, три 3р та пять 3d орбіталей), на які
переходять шість неподілених електронних пар атому оксигену лігандної
групи ОН-. При цьому здійснюється sp3d2 гібридизація та октаедричне
розміщення лігандів.
2s 2p 3s 3p 3d
↑↓ ↑↓ ↑↓ ↑↓
Al3+
+6𝑂̈𝐻−
2s 2p 3s 3p 3d
↑↓ ↑↓ ↑↓ ↑↓ ∙∙ ∙∙ ∙∙ ∙∙ ∙∙ ∙∙
sp3d2-гібридизація
[𝐴𝑙(𝑂𝐻)6 ]3−
18
Вправи для самостійного виконання.
Назвати: центральний іон, ліганди, координаційне число, ступінь окиснення
комплексоутворювача, тип гібридизації атомних орбіталей
комплексоутворювача, дентантність лігандів, внутрішню координаційну
сферу, зовнішню сферу, елементарний заряд комплексного іона, геометрію
комплексного іона для сполук K2[Be(OH)4]; K2[HgI4]; K[Ag(CN)2];
[Zn(NH3)4]SO4; K3[AlF6]; [Cr(H2O)6]Cl3. Відповіді занести в таблицю.
Комплекси
[Cr(H2O)6]Cl3
[Zn(NH3)4]SO4
K[Ag(CN)2]
K2[Be(OH)4]
K2[HgI4]
K3[AlF6]
Назвати
центральний іон
ліганди
координаційне число
ступінь окиснення
внутрішня
координаційна сфера
зовнішня сфера
елементарний заряд
комплексного іона
дентантність лігандів
тип гібридизації
орбіталей
комплексоуворювача
геометрія комплексного
іона
19
3. Величини, що характеризують кількісний склад розчинів.
Приготування розчинів
Таблиця 4 . Способи вираження вмісту речовин в розчині
Назва Позн формула Одиниці Змістове
величини ачен виміру значення
ня
Масова 𝜔(𝑋)
𝜔(𝑋) =
𝑚(𝑋)
∙ 100%
% Відношення
частка 𝑚(р − ну) або маси
речовини в або безрозмірна розчиненої
розчині 𝜔(𝑋) =
𝑚(𝑋) величина речовини до
𝑚(р − ну) маси розчину
Об’ємна 𝜑(𝑋)
𝜑(𝑋) =
𝑉(𝑋)
∙ 100%
частка 𝑉(р − ну) або об’єму
речовини в або безрозмірна розчиненої
розчині 𝜑(𝑋) =
𝑉(𝑋) величина речовини до
𝑉(р − ну) об’єму розчину
Молярна 𝜒(𝑋)
𝜒(𝑋) =
𝑛(𝑋)
∙ 100%
частка ∑ 𝑛𝑖 або кількості
речовини в або безрозмірна речовини
розчині 𝜒(𝑋) =
𝑛(𝑋) величина компонента 𝑋
∑ 𝑛𝑖 до загальної
кількості всіх
речовин в
системі
Масова 𝜌(𝑋) 𝑚(𝑋) г⁄л, Відношення
𝜌(𝑋) = г
концентрація 𝑉(р − ну) ⁄м3 , маси речовини
кг⁄ ,
м3 𝑋, що міститься
г⁄ в розчині, до
мл
об’єму цього
розчину
Молярна 𝑐(𝑋) 𝑛(𝑋) моль ⁄л Відношення
𝑐(𝑋) = =
концентрація 𝑉(р − ну) кількості
𝑚(𝑋) речовини 𝑋, що
=
𝑀(𝑋) ∙ 𝑉(р − ну) міститься в
розчині, до
розчину
Молярна 1 1 моль ⁄ Відношення
𝑐( 𝑋) 1 𝑛(𝑧 𝑋) л
концентрація 𝑧 𝑐 ( 𝑋) = = кількості
𝑧 𝑉(р − ну)
еквівалента 𝑚(𝑥) речовини
=
1 еквівалента в
𝑀(𝑧 𝑋) ∙ 𝑉(р − ну) розчині до
розчину
20
Моляльність 𝑏(𝑥) 𝑛(𝑥) моль⁄ Відношення
𝑏(𝑥) = = кг
𝑚(р − ка) кількості
𝑚(𝑥) речовини 𝑋, що
=
𝑀(𝑥) ∙ 𝑚(р − ка) міститься в
розчині, до
маси
розчинника
де:
𝑚(𝑋) – маса розчиненої речовини (г, кг);
𝑚(р − ну) – маса розчину (дорівнює сумі мас всіх компонентів розчину)
(г, кг);
𝑚(р − ка) – маса розчинника (г, кг);
𝑉(𝑋) – об’єм розчиненої речовини (л, мл);
𝑉(р − ну) – об’єм розчину (л, мл);
𝑀(𝑋) – молярна маса речовини (г⁄моль);
𝑀(𝑧 𝑋) – молярна маса еквівалента речовини (г⁄моль);
1
𝑛(𝑋) – кількість речовини (моль);

𝑛(𝑧 𝑋) – кількість речовини еквівалента (моль).
1
Еквівалент – це умовна або реальна частинка, яка є еквівалентною одному

іону гідрогену в кислотно-основних реакціях або одному електрону в окисно-
відновних реакціях.
𝟏
Фактор еквівалентності 𝒇екв = 𝒛 - це число, що показує яка саме частина
реальної частинки речовини еквівалентна одному іону гідрогену в кислотно-
основних реакціях або одному електрону в окисно-відновних реакціях.
𝒁 - число молів еквівалентів речовини, що містяться в 1 моль цієї речовини.
Молярна маса еквівалента речовини дорівнює молярній масі цієї
речовини, помноженій на фактор еквівалентності:
1 𝑀(𝑋)
𝑀 ( 𝑋) = 𝑓екв ∙ 𝑀(𝑋) =
𝑧 𝑧
Кількість речовини дорівнює відношенню маси речовини до її молярної
маси:
𝑚(𝑋)
𝑛(𝑋) =
𝑀(𝑋)
Кількість речовини еквівалента, тобто речовини, умовною структурною
одиницею якої є еквівалент, дорівнює відношенню маси речовини до
молярної маси еквівалента речовини:
1 𝑚(𝑋)
𝑛 ( 𝑋) =
𝑧 1
𝑀(𝑧 𝑋)
21
Таблиця 5. Зв’язки між способами вираження вмісту речовини в
розчині
Масова 𝜌(𝑋) 𝑐(𝑋) ∙ 𝑀(𝑋)
𝜔(𝑋) = ∙ 100% = ∙ 100% =
частка 𝜌(р − ну) 𝜌(р − ну)
1 1
𝑐 (𝑧 𝑋) ∙ 𝑀 (𝑧 𝑋)
= ∙ 100%
𝜌(р − ну)
Масова 𝜌(𝑋) =
𝜔(𝑋) ∙ 𝜌(р − ну) 1 1
= 𝑀(𝑋) ∙ 𝑐(𝑋) = 𝑀( 𝑋) ∙ 𝑐( 𝑋)
концентрація 100% 𝑧 𝑧
Молярна 1
𝜔(𝑋) ∙ 𝜌(р − ну) 𝜌(𝑋) 𝑐 (𝑧 𝑋)
концентрація 𝑐(𝑋) = = =
𝑀(𝑋) ∙ 100% 𝑀(𝑋) 𝑧
Молярна 1
𝑐 ( 𝑋) =
𝜔(𝑋) ∙ 𝜌(р − ну)
=
𝜌(𝑋)
= 𝑧 ∙ 𝑐(𝑋)
концентрація 𝑧 1
𝑀 (𝑧 𝑋) ∙ 100%
1
𝑀(𝑧 𝑋)
еквівалента
Моляльність Якщо масова частка безрозмірна величина:
𝜔(𝑋)
𝑏(𝑋) =
𝑀(𝑋) ∙ (1 − 𝜔(𝑋))
Якщо масова частка виражена у відсотках:
𝜔(𝑋)
𝑏(𝑋) =
𝑀(𝑋) ∙ (100% − 𝜔(𝑋))
де: 𝜌(р − ну) – густина розчину ( ⁄мл , ⁄см3 , кг⁄м3 ).
г г
Приклади розв’язання задач

Приклад 1
В медичній практиці застосовують водні розчини калій перманганату різної
концентрації. Розрахуйте масу калій перманганату та об’єм води (в л),
необхідні для приготування 200 г розчину с масовою часткою 𝐾𝑀𝑛𝑂4 2%.
Дано: Знайти:
𝑚(р − ну) = 200 г 𝑚(𝐾𝑀𝑛𝑂4 )−?
𝜔(𝐾𝑀𝑛𝑂4 ) = 2% 𝑉 (𝐻2 𝑂)−?
𝜌(𝐻2 𝑂) = 1 г⁄мл
1) Визначити масу калій перманганату в розчині:
𝑚(𝐾𝑀𝑛𝑂4 ) 𝜔(𝐾𝑀𝑛𝑂4 ) ∙ 𝑚(р − ну)
𝜔(𝐾𝑀𝑛𝑂4 ) = ∙ 100% ⇨ 𝑚(𝐾𝑀𝑛𝑂4 ) =
𝑚(р − ну) 100%
2% ∙ 200г
𝑚(𝐾𝑀𝑛𝑂4 ) = = 4г
100%
2) Визначити масу води в розчині, враховуючи, що маса розчину дорівнює
22
сумі мас калій перманганату та води:
𝑚(р − ну) = 𝑚(𝐻2 𝑂) + 𝑚(𝐾𝑀𝑛𝑂4 ) ⇨ 𝑚(𝐻2 𝑂) = 𝑚(р − ну) − 𝑚(𝐾𝑀𝑛𝑂4 )
𝑚(𝐻2 𝑂) = 200г − 4г = 196г
3) Розрахувати об’єм води:
𝑚(𝐻2 𝑂) 196г
𝑉 (𝐻2 𝑂) = = г = 196мл = 0,196л
𝜌(𝐻2 𝑂) 1 ⁄мл
Відповідь: 𝑚(𝐾𝑀𝑛𝑂4 ) = 4г ; 𝑉(𝐻2 𝑂) = 0,196л
Приклад 2
До 500 г розчину калій хлориду з масовою часткою 𝐾𝐶𝑙 5% додали 300г води.
Визначити масову частку калій хлориду в отриманому розчині.
𝜔1 (𝐾𝐶𝑙 ) = 5% 𝜔2 (𝐾𝐶𝑙)−?
𝑚1 (р − ну) = 500 г
∆𝑚(𝐻2 𝑂) = 300г
1) Визначити масу калій хлориду, що міститься у вихідному розчині:
𝑚(𝐾𝐶𝑙) 𝜔1 (𝐾𝐶𝑙) ∙ 𝑚1 (р − ну)
𝜔(𝐾𝐶𝑙 ) = ∙ 100% ⇨ 𝑚(𝐾𝐶𝑙) =
𝑚(р − ну) 100%
5% ∙ 500г
𝑚(𝐾𝐶𝑙 ) = = 25г
100%
2) Визначити масу розчину, отриманого після додавання води до вихідного
розчину:
𝑚2 (р − ну) = 𝑚1 (р − ну) + ∆𝑚(𝐻2 𝑂) = 500г + 300г = 800г
3) Визначити масову частку калій хлориду в отриманому розчині:
𝑚(𝐾𝐶𝑙) 25г
𝜔2 (𝐾𝐶𝑙) = ∙ 100% = ∙ 100% = 3,125%
𝑚2 (р − ну) 800г
Відповідь: 𝜔2 (𝐾𝐶𝑙 ) = 3,125%
Приклад 3
До 150 г спиртового розчину йоду з масовою часткою йоду 3% додали 5 г
кристалічного йоду. Розрахувати масову частку йоду в отриманому розчині.
𝑚1 (р − ну) = 150 г 𝜔2 (𝐼2 )−?
𝜔1 (𝐼2 ) = 3%
∆𝑚(𝐼2 ) = 5 г
1) Визначити масу йоду, що міститься у вихідному розчині:
23
𝑚(𝐼2 ) 𝜔1 (𝐼2 ) ∙ 𝑚1 (р − ну)
𝜔(𝐼2 ) = ∙ 100% ⇨ 𝑚1 (𝐼2 ) =
𝑚(р − ну) 100%
3% ∙ 150г
𝑚1 (𝐼2 ) = = 4,5г
100%
2) Визначити масу йоду після додавання додаткової порції йоду:
𝑚2 (𝐼2 ) = 𝑚1 (𝐼2 ) + ∆𝑚(𝐼2 ) = 4,5г + 5г = 9,5г
3) Визначити масу розчину після додавання додаткової порції йоду:
𝑚2 (р − ну) = 𝑚1 (р − ну) + ∆𝑚(𝐼2 ) = 150г + 5г = 155г
4) Розраховувати масову частку йоду в кінцевому розчині:
𝑚2 (𝐼2 ) 9,5г
𝜔2 (𝐼2 ) = ∙ 100% = ∙ 100% = 6,1%
𝑚2 (р − ну) 155г
Відповідь: 𝜔2 (𝐼2 ) = 6,1%
Приклад 4
Розрахувати масу води, яку необхідно додати до 50г розчину калій
перманганату з масовою часткою 𝐾𝑀𝑛𝑂4 5%, щоб отримати розчин з
масовою часткою калій перманганату 1%.
𝑚1 (р − ну) = 50 г ∆𝑚(𝐻2 𝑂)−?
𝜔1 (𝐾𝑀𝑛𝑂4 ) = 5% = 0,05
𝜔2 (𝐾𝑀𝑛𝑂4 ) = 1% = 0,01
1) Визначити масу калій перманганату, що міститься у вихідному розчині:
𝑚(𝐾𝑀𝑛𝑂4 ) 𝜔1 (𝐾𝑀𝑛𝑂4 ) ∙ 𝑚1 (р − ну)
𝜔(𝐾𝑀𝑛𝑂4 ) = ∙ 100% ⇨ 𝑚(𝐾𝑀𝑛𝑂4 ) =
𝑚(р − ну) 100%
5% ∙ 50г
𝑚(𝐾𝑀𝑛𝑂4 ) = = 2,5г
100%
2) Визначити масу розчину, в якому 2,5 г калій перманганату мають
масову частку 1%:
𝑚(𝐾𝑀𝑛𝑂4 ) 2,5г
𝑚2 (р − ну) = ∙ 100% = ∙ 100% = 250г
𝜔2 (𝐾𝑀𝑛𝑂4 ) 1%
3) Розраховувати масу води, яку необхідно додати до вихідного розчину:
∆𝑚(𝐻2 𝑂) = 𝑚2 (р − ну) − 𝑚1 (р − ну) = 250г − 50г = 200г
Відповідь: ∆𝑚(𝐻2 𝑂) = 200г
Приклад 5
Обчислити масу глюкози, яку необхідно додати до 200 г водного розчину з
масовою часткою глюкози 2%, щоб отримати розчин з масовою часткою
глюкози 5%.
24
𝑚1 (р − ну) = 200 г ∆𝑚(𝐶6 𝐻12 𝑂6 )−?
𝜔1 (𝐶6 𝐻12 𝑂6 ) = 2%
𝜔2 (𝐶6 𝐻12 𝑂6 ) = 5%
1) Визначити масу глюкози, що міститься у вихідному розчині:
𝑚(𝐶6 𝐻12 𝑂6 )
𝜔(𝐶6 𝐻12 𝑂6 ) = ∙ 100%
𝑚(р − ну)
𝜔1 (𝐶6 𝐻12 𝑂6 ) ∙ 𝑚1 (р − ну)
𝑚1 (𝐶6 𝐻12 𝑂6 ) =
100%
2% ∙ 200г
𝑚1 (𝐶6 𝐻12 𝑂6 ) = = 4г
100%
2) Визначити масу додаткової порції глюкози:
𝑚2 (𝐶6 𝐻12 𝑂6 ) = 𝑚1 (𝐶6 𝐻12 𝑂6 ) + ∆𝑚(𝐶6 𝐻12 𝑂6 )
𝑚2 (р − ну) = 𝑚1 (р − ну) + ∆𝑚(𝐶6 𝐻12 𝑂6 )
𝑚2 (𝐶6 𝐻12 𝑂6 ) 𝑚1 (𝐶6 𝐻12 𝑂6 ) + ∆𝑚(𝐶6 𝐻12 𝑂6 )
𝜔2 (𝐶6 𝐻12 𝑂6 ) = ∙ 100% = ∙ 100%
𝑚2 (р − ну) 𝑚1 (р − ну) + ∆𝑚(𝐶6 𝐻12 𝑂6 )
𝜔2 (𝐶6 𝐻12 𝑂6 ) 𝑚1 (𝐶6 𝐻12 𝑂6 ) + ∆𝑚(𝐶6 𝐻12 𝑂6 )
=
100% 𝑚1 (р − ну) + ∆𝑚(𝐶6 𝐻12 𝑂6 )
позначимо ∆𝑚(𝐶6 𝐻12 𝑂6 ) = 𝑥
5% 4+𝑥
=
100% 200 + 𝑥
0,05(200 + 𝑥) = 4 + 𝑥
10 + 0,05𝑥 = 4 + 𝑥
𝑥 − 0,05𝑥 = 10 − 4
0,95𝑥 = 6
𝑥 = 6,32 ⇨ ∆𝑚(𝐶6 𝐻12 𝑂6 ) = 6,32г
Відповідь: ∆𝑚(𝐶6 𝐻12 𝑂6 ) = 6,32г
Приклад 6
В 200мл розчину міститься 8,55г барій гідроксиду. Розрахувати масову
концентрацію 𝜌(𝐵𝑎(𝑂𝐻)2 ), молярну концентрацію 𝑐(𝐵𝑎(𝑂𝐻)2 ) та молярну
1
концентрацію еквівалента 𝑐 (2 𝐵𝑎(𝑂𝐻)2 ). 𝑀(𝐵𝑎(𝑂𝐻)2 ) = 171 г⁄моль.
𝑚(𝐵𝑎(𝑂𝐻 )2 ) = 8,55 г 𝜌(𝐵𝑎 (𝑂𝐻 )2 )−?
𝑉 (р − ну) = 200 мл = 0,2 л 𝑐 (𝐵𝑎(𝑂𝐻 )2 )−?
𝑀(𝐵𝑎(𝑂𝐻 )2 ) = 171 г⁄моль 1
𝑐 ( 𝐵𝑎(𝑂𝐻 )2 ) −?
2
25
Необхідні для розрахунків формули наведені в Таблиці 4:
1) масова концентрація:
𝑚(𝐵𝑎(𝑂𝐻 )2 ) 8,55 г
𝜌(𝐵𝑎 (𝑂𝐻 )2 ) = = = 42,75 г⁄л
𝑉(р − ну) 0,2 л
2) молярна концентрація:
𝑚(𝐵𝑎(𝑂𝐻 )2 ) 8,55 г
𝑐 (𝐵𝑎(𝑂𝐻 )2 ) = = г = 0,25 моль⁄л
𝑀(𝐵𝑎(𝑂𝐻 )2 ) ∙ 𝑉(р − ну) 171 ⁄моль ∙ 0,2л
3) молярна концентрація еквівалента:
𝑚(𝐵𝑎(𝑂𝐻 )2 ) 8,55г
= 0,5 моль⁄л
1
𝑐 (2𝐵𝑎(𝑂𝐻 )2 ) = 1 =
𝑀(2𝐵𝑎(𝑂𝐻 )2 ) ∙ 𝑉(р − ну) 171
( ) г⁄моль ∙ 0,2л
2
Відповідь: 𝜌(𝐵𝑎 (𝑂𝐻 )2 ) = 42,75 г⁄л ;
𝑐 (𝐵𝑎(𝑂𝐻 )2 ) = 0,25 моль⁄л ;
𝑐 ( 𝐵𝑎(𝑂𝐻 )2 ) = 0,5 моль⁄л
1
2
Приклад 7
Розчини калій перманганату широко використовуються в аналітичній
практиці. Обчисліть масу калій перманганату, необхідну для приготування
1
600мл розчину з молярною концентрацією еквівалента с (5 𝐾𝑀𝑛𝑂4 ) =
0,75 моль⁄л. 𝑀(𝐾𝑀𝑛𝑂4 ) = 158 г⁄моль
𝑉 (р − ну) = 600 мл = 0,6 л 𝑚(𝐾𝑀𝑛𝑂4 )−?
с (5𝐾𝑀𝑛𝑂4 ) = 0,75 моль⁄л
1
𝑀(𝐾𝑀𝑛𝑂4 ) = 158 г⁄моль
1 𝑛(15𝐾𝑀𝑛𝑂4 ) 𝑚(𝐾𝑀𝑛𝑂4 )
𝑐 (5𝐾𝑀𝑛𝑂4 ) = =
𝑉(р − ну) 𝑀(15𝐾𝑀𝑛𝑂4 ) ∙ 𝑉(р − ну)
1 1
𝑚(𝐾𝑀𝑛𝑂4 ) = 𝑐 (5𝐾𝑀𝑛𝑂4 ) ∙ 𝑀 (5𝐾𝑀𝑛𝑂4 ) ∙ 𝑉 (р − ну)
158 г
𝑚(𝐾𝑀𝑛𝑂4 ) = 0,75 моль⁄л ∙ ⁄моль ∙ 0,6л = 14,22г
5
Відповідь: 𝑚(𝐾𝑀𝑛𝑂4 ) = 14,22г
Приклад 8
Яка маса калій карбонату міститься в 200мл розчину з масовою
концентрацією 𝐾2 𝐶𝑂3 24,3 г⁄л?
26
𝑉 (р − ну) = 200 мл = 0,2 л 𝑚(𝐾2 𝐶𝑂3 )−?
𝜌(𝐾2 𝐶𝑂3 ) = 24,3 г⁄л
Записати формулу для розрахунку масової концентрації та виразити з неї
масу калій карбонату:
𝑚(𝐾2 𝐶𝑂3 )
𝜌(𝐾2 𝐶𝑂3 ) = ⇨ 𝑚(𝐾2 𝐶𝑂3 ) = 𝜌(𝐾2 𝐶𝑂3 ) ∙ 𝑉 (р − ну)
𝑉(р − ну)
𝑚(𝐾2 𝐶𝑂3 ) = 24,3 г⁄л ∙ 0,2л = 4,86 г
Відповідь: 𝑚(𝐾2 𝐶𝑂3 ) = 4,86 г
Приклад 9
Розрахувати молярну концентрацію 𝐻𝐶𝑙 в 36%-му розчині хлоридної
кислоти, якщо густина розчину 1,18 г⁄мл.
𝑐 (𝐻𝐶𝑙) = 36% 𝑐 (𝐻𝐶𝑙)−?
𝜌(р − ну) = 1,18 г⁄мл
Формула, що зв’язує молярну концентрацію з масовою часткою, наведена в
Таблиці 5:
𝜔(𝐻𝐶𝑙) ∙ 𝜌(р − ну)
𝑐 (𝐻𝐶𝑙) =
𝑀 (𝐻𝐶𝑙) ∙ 100%
36% ∙ 1,18 г⁄мл
𝑐 (𝐻𝐶𝑙) = = 0,0116 моль⁄мл = 11,6 моль⁄л
36,5 г⁄моль ∙ 100%
Відповідь: 𝑐(𝐻𝐶𝑙) = 11,6 моль⁄л
Приклад 10
Обчислити масову концентрацію, молярну концентрацію та молярну
концентрацію еквівалента натрій карбонату в розчині з масовою часткою
𝑁𝑎2 𝐶𝑂3 11,6%, якщо густина розчину 1,12 г⁄мл. 𝑀(𝑁𝑎2 𝐶𝑂3 ) = 106 г⁄моль
𝜔(𝑁𝑎2 𝐶𝑂3 ) = 11,6% = 0,116 𝜌(𝑁𝑎2 𝐶𝑂3 )−?
𝜌(р − ну) = 1,12 г⁄мл 𝑐 (𝑁𝑎2 𝐶𝑂3 )−?
𝑀(𝑁𝑎2 𝐶𝑂3 ) = 106 г⁄моль 1
𝑐 (2𝑁𝑎2 𝐶𝑂3 ) −?
Формули, що зв’язують масову частку з масовою концентрацією, молярною
концентрацією та молярною концентрацією еквівалента, наведені в
Таблиці5:
1) масова концентрація:
27
𝜌(𝑁𝑎2 𝐶𝑂3 ) = 𝜔(𝑁𝑎2 𝐶𝑂3 ) ∙ 𝜌(р − ну)
𝜌(𝑁𝑎2 𝐶𝑂3 ) = 0,116 ∙ 1,12 г⁄мл = 0,13 г⁄мл = 130 г⁄л
2) молярна концентрація:
𝜔(𝑁𝑎2 𝐶𝑂3 ) ∙ 𝜌(р − ну)
𝑐 (𝑁𝑎2 𝐶𝑂3 ) =
𝑀(𝑁𝑎2 𝐶𝑂3 )
0,116 ∙ 1,12 г⁄мл
𝑐 (𝑁𝑎2 𝐶𝑂3 ) = г = 1,225 ∙ 10−3 моль⁄мл = 1,225 моль⁄л
106 ⁄моль
3) молярна концентрація еквівалента:
1 𝜔(𝑁𝑎2 𝐶𝑂3 ) ∙ 𝜌(р − ну)
𝑐 (2𝑁𝑎2 𝐶𝑂3 ) =
𝑀(12𝑁𝑎2 𝐶𝑂3 )
0,116 ∙ 1,12 г⁄мл
= 2,45 ∙ 10−3 моль⁄мл = 2,45 моль⁄л
1
𝑐 (2𝑁𝑎2 𝐶𝑂3 ) =
106 г
( ) ⁄моль
2
Відповідь: 𝜌(𝑁𝑎2 𝐶𝑂3 ) = 130 г⁄л
𝑐 (𝑁𝑎2 𝐶𝑂3 ) = 1,225 моль⁄л
𝑐 ( 𝑁𝑎2 𝐶𝑂3 ) = 2,45 моль⁄л
1
2
Задачі для самостійного розв’язання.

3.1 Харчова сода (натрій гідрокарбонат) входить до складу багатьох
кулінарних рецептів, а також використовується для полоскання горла у
вигляді 2%-го розчину. Розрахувати масу харчової соди та об’єм води,
необхідні для приготування 250г такого розчину.
Відповідь: 𝑚(𝑁𝑎𝐻𝐶𝑂3 ) = 5г; 𝑉(𝐻2 𝑂) = 0,245л
3.2 Розчин з масовою часткою глюкози 5% в медицині застосовують для

поповнення об’єму рідини в організмі та як джерело легкозасвоюваного
цінного поживного матеріалу. Розрахувати масу глюкози, введеної в
організм при вливанні 250мл даного розчину. Густина розчину 1,02 г⁄мл.
Відповідь: 𝑚(𝐶6 𝐻12 𝑂6 ) = 12,75г
3.3 Водний розчин натрій гіпохлориту (𝑁𝑎𝐶𝑙𝑂) відзначається потужною

бактерицидною активністю та окислювальною дією і використовується в
стоматології для медикаментозної обробки кореневих каналів і дезінфекції
порожнини зуба. Обчислити масу натрій гіпохлориту, що міститься в 30мл
розчину з масовою часткою 𝑁𝑎𝐶𝑙𝑂 10%. Густина розчину 1,07 г⁄мл.
Відповідь: 𝑚(𝑁𝑎𝐶𝑙𝑂) = 3,21г
3.4 Водний розчин фурациліну з масовою часткою 0,02% застосовують

зовнішньо як антибактеріальний препарат. Який об’єм такого розчину можна
приготувати з однієї таблетки, що містить 0,1г фурациліну? Густина розчину
1 г⁄мл.
Відповідь: 𝑉(р − ну) = 500мл
28
3.5 В медичній практиці часто користуються 0,9%-вим розчином натрій
хлориду. Розрахувати масу води, яку потрібно додати до 200г розчину з
масовою часткою 𝑁𝑎𝐶𝑙 5%, щоб отримати розчин з масовою часткою 0,9%.
Відповідь: ∆𝑚(𝐻2 𝑂) = 911,1г
3.6 Обчислити масу кальцій хлориду, яку потрібно додати до 250г розчину з
масовою часткою 𝐶𝑎𝐶𝑙2 3%, щоб отримати розчин з масовою часткою 𝐶𝑎𝐶𝑙2
10%.
Відповідь: 𝑚(𝐶𝑎𝐶𝑙2 ) = 19,44г
3.7 При опіках лугами уражену ділянку шкіри протягом 5-10хв промивають
водою, а потім нейтралізують розчином оцтової кислоти с масовою часткою
𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝐻 1%. Який об’єм оцтової есенції з масовою часткою 𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝐻 80%
(густина есенції 1,07 г⁄мл ) потрібно взяти для приготування 1л 1%-го
розчину оцтової кислоти (густина розчину 1 г⁄мл)?
Відповідь: 𝑉(есенции) = 11,68мл
3.8 В медичній практиці використовуються 3%-вий та 30%-вий розчини

пероксиду водню. Який об’єм води потрібно додати до 5мл розчину з
масовою часткою 𝐻2 𝑂2 30%, щоб приготувати розчин з масовою часткою
𝐻2 𝑂2 3%? Густина розчинів 1 г⁄мл.
Відповідь: 𝑉(𝐻2 𝑂) = 45мл
3.9 Яка маса калій дихромату необхідна для приготування 500мл розчину з
1
молярною концентрацією еквівалента 𝑐 (6 𝐾2 𝐶𝑟2 𝑂7 ) = 0,6 моль⁄л?
𝑀(𝐾2 𝐶𝑟2 𝑂7 ) = 294 г⁄моль.
Відповідь: 𝑚(𝐾2 𝐶𝑟2 𝑂7 ) = 14,7
3.10 Яка маса калій гідроксиду необхідна для приготування 500мл розчину з
молярною концентрацією 0,975 моль⁄л ? 𝑀(𝐾𝑂𝐻) = 56 г⁄моль.
Відповідь: 𝑚(𝐾𝑂𝐻) = 27,3г
3.11 Яка маса фосфатної кислоти міститься в 300мл розчину

а) з молярною концентрацією 𝑐(𝐻3 𝑃𝑂4 ) = 0,2 моль⁄л;
1
б) з молярною концентрацією еквівалента 𝑐 (3 𝐻3 𝑃𝑂4 ) = 0,2 моль⁄л?
𝑀(𝐻3 𝑃𝑂4 ) = 98 г⁄моль
Відповідь: а) 𝑚(𝐻3 𝑃𝑂4 ) = 5,88г ;
б) 𝑚(𝐻3 𝑃𝑂4 ) = 1,96г
3.12 Розрахувати масову частку хлорної кислоти в розчині, якщо молярна

концентрація 𝐻𝐶𝑙𝑂4 1,233 моль⁄л.
Густина розчину 1,07 г⁄мл; 𝑀(𝐻𝐶𝑙𝑂4 ) = 100,5 г⁄моль.
Відповідь: 𝜔(𝐻𝐶𝑙𝑂4 ) = 11,58%
3.13 Розрахувати молярну концентрацію розчину нітратної кислоти з

29
масовою часткою 𝐻𝑁𝑂3 30%. Густина розчину 1,18 г⁄мл; 𝑀(𝐻𝑁𝑂3 ) =
63 г⁄моль.
Відповідь: 𝑐(𝐻𝑁𝑂3 ) = 5,619 моль⁄л
3.14 Розрахувати молярну концентрацію еквівалента фосфатної кислоти

1
𝑐( 𝐻3 𝑃𝑂4 ) в розчині з масовою часткою 𝐻3 𝑃𝑂4 10,32%. Густина розчину
3
1,055 г⁄мл; 𝑀(𝐻3 𝑃𝑂4 ) = 98 г⁄моль.
Відповідь: 𝑐 (3 𝐻3 𝑃𝑂4 ) = 3,333 моль⁄л
1
3.15 Для отримання нашатирного спирту в 500г води розчинили 54,75г

амоніаку. Обчислити масову частку, масову концентрацію та молярну
концентрацію 𝑁𝐻3 в отриманому розчині. Густина розчину 0,958 г⁄мл .
Відповідь: 𝜔(𝑁𝐻3 ) = 9,87% ;
𝜌(𝑁𝐻3 ) = 94,54 г⁄л;
с(𝑁𝐻3 ) = 5,561 моль⁄л
3.16 Розчин кальцій хлориду з масовою часткою 𝐶𝑎𝐶𝑙2 10% застосовується в

медицині як протиалергійний та протизапальний засіб. Розрахувати масову
та молярну концентрації цього розчину. Густина розчину 1,083 г⁄мл,
𝑀(𝐶𝑎𝐶𝑙2 ) = 111 г⁄моль.
Відповідь: 𝜌(𝐶𝑎𝐶𝑙2 ) = 108,3 г⁄л;
с(𝐶𝑎𝐶𝑙2 ) = 0,975 моль⁄л
30
4. Кислотно-основна рівновага в організмі.
Водневий показник біологічних рідин
Таблиця 6. Основні параметри та характеристики, що

використовуються для опису кислотно-основної рівноваги
в розчині.
Параметр Позначення Змістове значення
Константа Константа рівноваги процесу
+ −
[𝐻 ] ∙ [𝐴𝑛 ]
дисоціації дисоціації. Дорівнює відношенню
𝐾𝑎 = (1)
[𝐻𝐴𝑛] добутку рівноважних молярних
концентрацій продуктів дисоціації
− +
[𝑂𝐻 ] ∙ [𝐾𝑡 ] до рівноважної молярної
𝐾𝑏 = (2)
[𝐾𝑡𝑂𝐻 ] концентрації вихідного
компонента. Для кислоти 𝐻𝐴𝑛,
дисоціація якої у воді дає катіон
𝐻 + та аніон 𝐴𝑛− , константа
дисоціації 𝐾𝑎 виражається
рівнянням (1). Для основи 𝐾𝑡𝑂𝐻,
при дисоціації якої утворюється
аніон 𝑂𝐻 − та катіон 𝐾𝑡 + ,
константа дисоціації 𝐾𝑏
виражається рівнянням (2).
Ступінь 𝑐𝑖 Кількісна характеристика процесу

𝛼= ,
дисоціації 𝑐0 дисоціації, що дорівнює
де 𝑐𝑖 − концентрація відношенню кількості електро-
молекул, що розпались літу, що розклався на іони, до
на іони; 𝑐0 − загальна загальної кількості електроліту в
концентрація розчині. Ступінь дисоціації
розчинених молекул. зростає при розведенні розчину,
при підвищенні температури
розчину.
Закон 𝑐(𝑋) ∙ 𝛼 2 Ступінь дисоціації слабкого
𝐾д = ,
розведення 1−𝛼 бінарного електроліту обернено
Оствальда при 𝛼 ≪ 1 пропорційний кореню квадрат-
𝛼≈√
𝐾д ному з молярної концентрації або
с(𝑋) прямо пропорційний кореню
або квадратному з розведення.
𝛼 ≈ √𝐾Д ∙ 𝑉 , При зменшенні концентрації
де 𝑉 =
1
- величина, що розчину ступінь дисоціації
𝑐(𝑋)
слабкого електроліту зростає.
називається розведенням
Активність 𝑎(𝑥𝑖 ), моль⁄л Ефективна концентрація іона 𝑥𝑖 ,

іона 𝑎(𝑥𝑖 ) = 𝑓(𝑥𝑖 ) ∙ 𝑐 (𝑥𝑖 ) відповідно до якої він приймає
31
участь у взаємодіях, що протікає в
розчинах сильних електролітів.
Коефіцієнт 𝑓(𝑥𝑖 ) Характеризує електростатичну
активності зв'язаність іонів і показує, у
іона при 𝑓 (𝑥𝑖 ) = 1 скільки разів активність іона
𝑎(𝑥𝑖 ) = 𝑐 (𝑥𝑖 ) відрізняється від його істинної
концентрації в розчині. Величина
коефіцієнта активності залежить
від іонної сили розчину. Чим вища
іонна сила розчину, тим меншого
значення набуває коефіцієнт
активності, і тим сильніше
активність іона відрізняється від
істинної концентрації.
𝑛
Іонна сила 1 Характеризує інтенсивність
розчину 𝜇 = ∑(𝑧𝑖2 𝑏𝑖 ) електростатичного поля всіх іонів
2
𝑖=1 в розчині. Дорівнює напівсумі
добутків моляльності кожного з
іонів (b(X)) на квадрат його
елементарного заряду (Z2).
Іонний 𝐾𝐻2 𝑂 = [𝐻 + ][𝑂𝐻 − ] = 𝑐𝑜𝑛𝑠𝑡, Величина стала при даній
2
добуток води [𝐻 + ][𝑂𝐻 − ] = 1 ∙ 10−14 моль ⁄ 2
л температурі для води та будь-яких
(при Т=298К) водних розчинів, рівна добутку
𝑝𝐻 + 𝑝𝑂𝐻 = 14 концентрації іонів гідрогену та
гідроксид-іонів
Водневий 𝑝𝐻 = −𝑙𝑔[𝐻 + ] Кількісна характеристика
показник 𝑝𝐻 = −𝑙𝑔𝑎(𝐻 + ) кислотності середовища, що
дорівнює від’ємному
десятковому логарифму активної
концентрації вільних іонів
гідрогену в розчині
Гідроксидний 𝑝𝑂𝐻 = −𝑙𝑔[𝑂𝐻 − ] Кількісна характеристика
показник лужності середовища, що
дорівнює від’ємному десятковому
логарифму активної концентрації
вільних іонів OH- в розчині.
Ступінь 𝑛г Кількісна характеристика процесу
𝛼г =
гідролізу 𝑛0 гідролізу, що дорівнює
або відношенню кількості частинок,
𝑐г
𝛼г = які зазнали гідролізу 𝑛г , до їх
𝑐0 кількості перед початком
гідролізу 𝑛0 . Ступінь гідролізу
зростає при розведенні розчину та
при підвищенні температури.
32
Константа гідроліз за аніоном: Характеризує стан рівноваги при
гідролізу [𝐻𝐴𝑛][𝑂𝐻 − ] 𝐾𝐻2 𝑂 гідролізі
𝐾г = =
[𝐴𝑛− ] 𝐾𝑎
гідроліз за катіоном:
[𝐾𝑡𝑂𝐻][𝐻 + ] 𝐾𝐻2 𝑂
𝐾г = =
[𝐾𝑡 + ] 𝐾𝑏
гідроліз за катіоном та
аніоном одночасно:
𝐾𝐻2 𝑂
𝐾г =
𝐾𝑏 𝐾𝑎
Приклад 1
Розрахувати молярну концентрацію вільних іонів H+ та OH- при температурі
25℃:
а) в розчині сульфатної кислоти з молярною концентрацією 0,04 моль⁄л,
якщо ступінь дисоціації електроліту 100% ;
б) в розчині ацетатної кислоти з молярною концентрацією 0,04 моль⁄л, якщо
ступінь дисоціації електроліту 2,1% .
𝑐(𝐻2 𝑆𝑂4 ) = 0,04 моль⁄л [𝐻 + ]−?
𝛼 = 100% = 1 [𝑂𝐻 − ]−?
𝑐(𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝐻) = 0,04 моль⁄л
𝛼 = 2,1% = 0,021
Кількість вільних іонів гідрогену, що утворюються при дисоціації кислоти в
розчині, залежить від ступеню дисоціації та кількості «кислих» протонів в
молекулі кислоти.
а) Дисоціація сульфатної кислоти відбувається за схемою:
𝐻2 𝑆𝑂4 → 2𝐻 + + 𝑆𝑂42−
При ступені дисоціації 100% на іони розпадається кожна молекула 𝐻2 𝑆𝑂4 ,
причому з кожної молекули утворюється два вільних іони 𝐻 + .
1) Розрахувати молярну концентрацію вільних іонів 𝐻+ :
[𝐻 + ] = 𝑐 (𝐻2 𝑆𝑂4 ) ∙ 𝑛 ∙ 𝛼 = 0,04 моль⁄л ∙ 2 ∙ 1 = 0,08 моль⁄л
де 𝑛 – кількість протонів в молекулі кислоти;
𝛼 - ступінь дисоціації кислоти.
2) Розрахувати молярну концентрацію вільних іонів 𝑂𝐻− , використовуючи
іонний добуток води:
𝐾𝐻2 𝑂 10−14 моль2 ⁄л2
[𝑂𝐻 − ] = = моль = 1,25 ∙ 10−13 моль⁄л
[𝐻 + ] 0,08 ⁄л
б) Дисоціація ацетатної кислоти відбувається за схемою:

33
З однієї молекули при дисоціації утворюється один вільний іон H+, але на
іони при даній концентрації кислоти розпадається лише 0,021 частина від
усіх молекул, присутніх в розчині.
1) Розрахувати молярну концентрацію вільних іонів 𝐻+ :
[𝐻 + ] = 𝑐 (𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝐻 ) ∙ 𝑛 ∙ 𝛼 = 0,04 моль⁄л ∙ 1 ∙ 0,021 = 8,4 ∙ 10−4 моль⁄л
2) Розрахувати молярну концентрацію вільних іонів 𝑂𝐻− , використовуючи
𝐾𝐻2 𝑂 10−14 моль2 ⁄л2
[𝑂𝐻 −]
= + = = 1,19 ∙ 10−11 моль⁄л
[𝐻 ] 8,4 ∙ 10−4 моль⁄л
Відповідь: а) [𝐻+ ] = 0,08 моль⁄л; [𝑂𝐻 − ] = 1,25 ∙ 10−13 моль⁄л

б) [𝐻 + ] = 8,4 ∙ 10−4 моль⁄л; [𝑂𝐻 − ] = 1,19 ∙ 10−11 моль⁄л
Приклад 2
Розрахувати молярну концентрацію вільних іонів H+ та OH- при температурі
25℃ в розчині натрій гідроксиду с молярною концентрацією 0,005 моль⁄л,
якщо ступінь дисоціації електроліту 100% .
𝑐(𝑁𝑎𝑂𝐻) = 0,005 моль ⁄л [𝐻+ ]−?
𝛼 = 100% = 1 [𝑂𝐻 − ]−?
Дисоціація натрій гідроксиду відбувається за схемою:
𝑁𝑎𝑂𝐻 → 𝑁𝑎+ + 𝑂𝐻 −
При ступені дисоціації 100% молярна концентрація вільних іонів 𝑂𝐻−
дорівнює молярній концентрації 𝑁𝑎𝑂𝐻.
1) Розрахувати молярну концентрацію вільних іонів 𝑂𝐻 − :
[𝑂𝐻 − ] = 𝑐 (𝑁𝑎𝑂𝐻 ) ∙ 𝑛 ∙ 𝛼 = 0,005 моль⁄л ∙ 1 ∙ 1 = 0,005 моль⁄л
де
𝑛 – кількість ОН-груп в основі,
𝛼 - ступінь дисоціації основи.
2) Розрахувати молярну концентрацію вільних іонів 𝐻+ , використовуючи
𝐾𝐻2𝑂 10−14 моль2 ⁄л2
[𝐻 + ] = = = 2 ∙ 10−12 моль⁄л
[𝑂𝐻 − ] 0,005 моль⁄л
Відповідь: [𝐻+ ] = 2 ∙ 10−12 моль⁄л; [𝑂𝐻 − ] = 5 ∙ 10−3 моль⁄л
Приклад 3
Молярна концентрація вільних іонів H+ у венозній крові дорівнює
4,365 ∙ 10−8 моль⁄л. Розрахувати а) концентрацію вільних іонів 𝑂𝐻 − ; б) 𝑝𝐻 та
𝑝𝑂𝐻 венозної крові.
[𝐻 + ] = 4,365 ∙ 10−12 моль⁄л а) [𝑂𝐻 − ]−?
б) 𝑝𝐻−?
𝑝𝑂𝐻−?
34
а) Розрахувати молярну концентрацію вільних іонів 𝑂𝐻− :
𝐾𝐻2 𝑂 10−14 моль2 ⁄л2
[𝑂𝐻 − ] = +
= −8 моль = 2,29 ∙ 10−7 моль⁄л
[𝐻 ] 4,365 ∙ 10 ⁄л
б) Розрахувати значення 𝑝𝐻:
𝑝𝐻 = −𝑙𝑔[𝐻 + ] = − lg(4,365 ∙ 10−8 ) = −(𝑙𝑔4,365 + 𝑙𝑔10−8 ) =
= −(0,640 − 8) = 7,36
Розрахувати значення 𝑝𝑂𝐻 використовуючи значення концентрації іонів
𝑂𝐻 − :
𝑝𝑂𝐻 = −𝑙𝑔[𝑂𝐻 − ] = − lg(2,29 ∙ 10−7 ) = −(𝑙𝑔2,29 + 𝑙𝑔10−7 ) =
= −(0,36 − 7) = 6,64
Якщо відомий показник 𝑝𝐻, то 𝑝𝑂𝐻 простіше знайти, використовуючи
логарифмічну форму іонного добутку води:
𝑝𝐻 + 𝑝𝑂𝐻 = 14
𝑝𝑂𝐻 = 14 − 𝑝𝐻 = 14 − 7,36 = 6,64
Відповідь: а) [𝑂𝐻 − ] = 2,29 ∙ 10−7 моль⁄л;

б) 𝑝𝐻 = 7,36; 𝑝𝑂𝐻 = 6,64.
Приклад 4
Масова частка сульфатної кислоти в розчині 0,049%. Обчислити 𝑝𝐻 та 𝑝𝑂𝐻
розчину, якщо ступінь дисоціації електроліту 100% та густина розчину
1 г⁄мл. Як зміняться показники 𝑝𝐻 та 𝑝𝑂𝐻, якщо цей розчин розвести а) в 10
разів; б) в 100 разів? 𝑀(𝐻2 𝑆𝑂4 ) = 98 г⁄моль.
𝜔(𝐻2 𝑆𝑂4 ) = 0,049% 𝑝𝐻−?
𝜌(р − ну) = 1 г⁄мл 𝑝𝑂𝐻−?
𝛼 = 100% = 1
𝑀(𝐻2 𝑆𝑂4 ) = 98 г⁄моль.
1) Розрахувати молярну концентрацію сульфатної кислоти, використовуючи
формулу, наведену в таблиці 5:
𝜔(𝐻2 𝑆𝑂4 ) ∙ 𝜌(р − ну) 0,049% ∙ 1 г⁄мл
𝑐 (𝐻2 𝑆𝑂4 ) = = г = 0,005 моль⁄л
𝑀(𝐻2 𝑆𝑂4 ) ∙ 100% 98 ⁄моль ∙ 100%
2) Розрахувати молярну концентрацію вільних іонів 𝐻+ , враховуючи, що
при дисоціації однієї молекули 𝐻2 𝑆𝑂4 утворюється два іони гідрогену:
[𝐻+ ] = 𝑐(𝐻2 𝑆𝑂4 ) ∙ 𝑛 ∙ 𝛼 = 0,005 моль⁄л ∙ 2 ∙ 1 = 0,01 моль⁄л
3) Розрахувати 𝑝𝐻:
𝑝𝐻 = −𝑙𝑔[𝐻 + ] = −𝑙𝑔0,01 = 2
4) Розрахувати 𝑝𝑂𝐻:
𝑝𝑂𝐻 = 14 − 𝑝𝐻 = 14 − 2 = 12
35
5) При розведенні даного розчину в 10 разів молярні концентрації
розчинених речовин зменшуються в 10 разів:
[𝐻 + ] 10−2 моль⁄л
[𝐻 + ]1 = = = 10−3 моль⁄л
10 10
(𝑝𝐻)1 = −𝑙𝑔[𝐻 + ]1 = −𝑙𝑔10−3 = 3
(𝑝𝑂𝐻)1 = 14 − 𝑝𝐻1 = 14 − 3 = 11
6) При розведенні даного розчину в 100 разів молярні концентрації
розчинених речовин зменшуються в 100 разів:
[𝐻 + ] 10−2 моль⁄л
[𝐻 + ]2 = = = 10−4 моль⁄л
100 100
(𝑝𝐻)2 = −𝑙𝑔[𝐻 + ]2 = −𝑙𝑔10−4 = 4
(𝑝𝑂𝐻)2 = 14 − 𝑝𝐻2 = 14 − 4 = 10
Відповідь: у вихідному розчині 𝑝𝐻 = 2 , 𝑝𝑂𝐻 = 12;
при розведенні даного розчину в 10 разів 𝑝𝐻 підвищується на 1 і 𝑝𝑂𝐻 зменшується на1;
при розведенні даного розчину в 100 разів 𝑝𝐻 підвищується на 2 і 𝑝𝑂𝐻 зменшується на 2.
Приклад 5
Розрахувати 𝑝𝐻 1%-го розчину оцтової кислоти, враховуючи, що ступінь
дисоціації кислоти 1,2% та густина розчину 1г⁄мл. 𝑀(𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝐻 ) = 60 г⁄моль
𝜔(𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝐻) = 1% 𝑝𝐻−?
𝜌(р − ну) = 1 г⁄мл
𝛼 = 1,2% = 0,012
𝑀(𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝐻 ) = 60 г⁄моль
Розв’язання:
Дисоціація оцтової кислоти відбувається за схемою:
1) Обчислити молярну концентрацію оцтової кислоти:
𝜔(𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝐻) ∙ 𝜌(р − ну) 1% ∙ 1 г⁄мл
𝑐 (𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝐻 ) = = = 0,167 моль⁄л
𝑀(𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝐻 ) ∙ 100% 60 г⁄моль ∙ 100%
2) Розрахувати молярну концентрацію вільних іонів 𝐻+ в розчині,
враховуючи, що при дисоціації однієї молекули 𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝐻 утворюється
один протон и лише 0,012 частина від усіх молекул кислоти розпадається
на іони:
[𝐻 + ] = 𝑐 (𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝐻 ) ∙ 𝑛 ∙ 𝛼 = 0,167 моль⁄л ∙ 1 ∙ 0,012 = 2 ∙ 10−3 моль⁄л
3) Розрахувати значення 𝑝𝐻:
𝑝𝐻 = −𝑙𝑔[𝐻 + ] = −𝑙𝑔(2 ∙ 10−3 ) = 2,7
Відповідь: 𝑝𝐻 = 2,7
36
Приклад 6
Масова концентрація кальцій гідроксиду в розчині дорівнює 0,037г/л.
Обчислити показник 𝑝𝐻 розчину враховуючи, що ступінь дисоціації
електроліту 100%. 𝑀(𝐶𝑎(𝑂𝐻)2 ) = 74 г⁄моль
𝜌(𝐶𝑎 (𝑂𝐻 )2 ) = 0,037 г⁄л 𝑝𝐻−?
𝛼 = 100% = 1
𝑀(𝐶𝑎(𝑂𝐻 )2 ) = 74 г⁄моль
Дисоціація кальцій гідроксиду відбувається за схемою:
𝐶𝑎 (𝑂𝐻 )2 → 𝐶𝑎2+ + 2𝑂𝐻 −
1) Розрахувати молярну концентрацію 𝐶𝑎 (𝑂𝐻)2 :
𝜌(𝐶𝑎(𝑂𝐻 )2 ) 0,037 г⁄л
𝑐 (𝐶𝑎 (𝑂𝐻 )2 ) = = моль = 5 ∙ 10−4 моль⁄л
𝑀(𝐶𝑎 (𝑂𝐻 )2 ) 74 ⁄л
2) Розрахувати молярну концентрацію вільних іонів 𝑂𝐻 − :
[𝑂𝐻 − ] = 𝑐 (𝐶𝑎(𝑂𝐻 )2 ) ∙ 𝑛 ∙ 𝛼 = 5 ∙ 10−4 моль⁄л ∙ 2 ∙ 1 = 10−3 моль⁄л
3) Розрахувати значення 𝑝𝑂𝐻:
𝑝𝑂𝐻 = −𝑙𝑔[𝑂𝐻 − ] = −𝑙𝑔10−3 = 3
4) Розрахувати значення 𝑝𝐻:
𝑝𝐻 = 14 − 𝑝𝑂𝐻 = 14 − 3 = 11
Відповідь: 𝑝𝐻 = 11
Приклад 7
Водневий показник розчину мурашиної кислоти дорівнює 2,56. Визначити
масову частку 𝐻𝐶𝑂𝑂𝐻 в розчині, враховуючи, що ступінь дисоціації
електроліту 6,1% та густина розчину 1 г⁄мл. 𝑀(𝐻𝐶𝑂𝑂𝐻) = 46 г⁄моль.
𝑝𝐻 = 2,56 𝑐 (𝐻𝐶𝑂𝑂𝐻 )−?
𝛼 = 6,1% = 0,061
𝜌(р − ну) = 1 г⁄мл
𝑀(𝐻𝐶𝑂𝑂𝐻 ) = 46 г⁄моль
Дисоціація мурашиної кислоти відбувається за схемою:
𝐻𝐶𝑂𝑂𝑯 D 𝐻 + + 𝐻𝐶𝑂𝑂−
1) Використовуючи значення 𝑝𝐻 розрахувати молярну концентрацію
вільних іонів 𝐻+ :
[𝐻 + ] = 10−𝑝𝐻 = 10−2,56 = 2,754 ∙ 10−3 (моль⁄л)
2) Враховуючи, що кількість вільних іонів 𝐻+ пов’язана з загальною
концентрацією кислоти в розчині та залежить від ступеня дисоціації
молекул кислоти, знайти молярну концентрацію 𝐻𝐶𝑂𝑂𝐻:
[𝐻 + ] 2,754 ∙ 10−3 моль⁄л
𝑐 (𝐻𝐶𝑂𝑂𝐻 ) = = = 0,045 моль⁄л
𝑛∙𝛼 1 ∙ 0,061
37
(𝑛 – кількість в молекулі кислоти «кислих» протонів)
3) Розрахувати масову частку мурашиної кислоти:
𝑐(𝐻𝐶𝑂𝑂𝐻) ∙ 𝑀(𝐻𝐶𝑂𝑂𝐻)
𝜔(𝐻𝐶𝑂𝑂𝐻 ) = ∙ 100%
𝜌(р − ну)
0,045 моль⁄л ∙ 46 г⁄моль
𝜔(𝐻𝐶𝑂𝑂𝐻 ) = ∙ 100% = 0,2%
1 г⁄мл
Відповідь: 𝜔(𝐻𝐶𝑂𝑂𝐻) = 0,2%
Приклад 8
Яка маса сульфатної кислоти міститься в 400мл розчину, якщо значення
показника 𝑝𝐻 цього розчину дорівнює 1. Ступінь дисоціації електроліту
100%. 𝑀(𝐻2 𝑆𝑂4 ) = 98 г⁄моль
𝑉 (р − ну) = 400мл = 0,4л 𝑚(𝐻2 𝑆𝑂4 )−?
𝑝𝐻 = 1
𝛼 = 100% = 1
𝑀(𝐻2 𝑆𝑂4 ) = 98 г⁄моль
1) Використовуючи значення 𝑝𝐻 розрахувати молярну концентрацію
вільних іонів 𝐻+ :
[𝐻 + ] = 10−𝑝𝐻 = 10−1 моль⁄л
2) Розрахувати молярну концентрацію 𝐻2 𝑆𝑂4 :
[𝐻 + ] 10−1 моль⁄л
𝑐 (𝐻2 𝑆𝑂4 ) = = = 0,05 моль⁄л
𝑛∙𝛼 2∙1
3) Знайти масу 𝐻2 𝑆𝑂4 , що міститься в 400мл даного розчину:
𝑚(𝐻2 𝑆𝑂4 ) = 𝑀(𝐻2 𝑆𝑂4 ) ∙ 𝑐 (𝐻2 𝑆𝑂4 ) ∙ 𝑉 (р − ну)
𝑚(𝐻2 𝑆𝑂4 ) = 98 г⁄моль ∙ 0,05 моль⁄л ∙ 0,4л = 1,96г
Відповідь: 𝑚(𝐻2 𝑆𝑂4 ) = 1,96г
Приклад 9
Розрахувати масу калій гідроксиду, необхідну для приготування 250мл
розчину з 𝑝𝐻 = 13, враховуючи, що ступінь дисоціації електроліту 100%.
𝑀(𝐾𝑂𝐻 ) = 56 г⁄моль.
𝑉 (р − ну) = 250мл = 0,25л 𝑚(𝐾𝑂𝐻 )−?
𝑝𝐻 = 13
𝛼 = 100% = 1
𝑀(𝐾𝑂𝐻 ) = 56 г⁄моль
1) Від показника 𝑝𝐻 перейти до 𝑝𝑂𝐻 :
38
𝑝𝑂𝐻 = 14 − 𝑝𝐻 = 14 − 13 = 1
2) Знайти молярну концентрацію вільних іонів 𝑂𝐻− :
[𝑂𝐻 − ] = 10−𝑝𝑂𝐻 = 10−1 моль⁄л
3) Знайти загальну молярну концентрацію 𝐾𝑂𝐻, використовуючи її зв'язок з
молярною концентрацією вільних іонів 𝑂𝐻− :
[𝑂𝐻 − ] 10−1 моль⁄л
𝑐 (𝐾𝑂𝐻 ) = = = 10−1 моль⁄л
𝑛∙𝛼 1∙1
4) Розрахувати масу наважки 𝐾𝑂𝐻, необхідну для приготування даного
розчину:
𝑚(𝐾𝑂𝐻 ) = 𝑀 (𝐾𝑂𝐻 ) ∙ 𝐶 (𝐾𝑂𝐻 ) ∙ 𝑉 (р − ну)
𝑚(𝐾𝑂𝐻 ) = 56 г⁄моль ∙ 10−1 моль⁄л ∙ 0,25л = 1,4г
Відповідь: 𝑚(𝐾𝑂𝐻 ) = 1,4г
Приклад 10
Водневий показник розчину барій гідроксиду дорівнює 13. Визначити масову
частку 𝐵𝑎(𝑂𝐻)2 в розчині, враховуючи, що ступінь дисоціації електроліту
100%, а густина розчину 1г/мл. 𝑀(𝐵𝑎(𝑂𝐻)2 ) = 171 г⁄моль
𝑝𝐻 = 13 𝜔(𝐵𝑎(𝑂𝐻)2 )−?
𝛼 = 100% = 1
𝑀(𝐵𝑎(𝑂𝐻)2 ) = 171 г⁄моль
𝜌(р − ну) = 1 г⁄мл
1) Від показника 𝑝𝐻 перейти до 𝑝𝑂𝐻 :
𝑝𝑂𝐻 = 14 − 𝑝𝐻 = 14 − 13 = 1
2) Знайти молярну концентрацію вільних іонів 𝑂𝐻− :
[𝑂𝐻 − ] = 10−𝑝𝑂𝐻 = 10−1 моль⁄л
3) Розрахувати загальну молярну концентрацію 𝐵𝑎(𝑂𝐻)2 :
[𝑂𝐻 − ] 10−1 моль⁄л
𝑐 (𝐵𝑎(𝑂𝐻)2 ) = = = 0,05 моль⁄л
𝑛∙𝛼 2∙1
(𝑛 = 2 – кількість ОН-груп)
4) Формула, що зв’язує масову частку з молярною концентрацією,
наведена в Таблиці 5:
𝑐 (𝐵𝑎(𝑂𝐻 )2 ) ∙ 𝑀(𝐵𝑎(𝑂𝐻 )2 ) ∙ 100%
𝜔(𝐵𝑎(𝑂𝐻 )2 ) =
𝜌(р − ну)
0,05 моль⁄л ∙ 171 г⁄моль ∙ 100%
𝜔(𝐵𝑎(𝑂𝐻)2 ) = = 0,855%
1 г⁄мл
Відповідь: 𝜔(𝐵𝑎(𝑂𝐻)2 ) = 0,855%
39
Приклад 11
Написати рівняння реакції першої стадії гідролізу та обчислити константу
гідролізу для наступних солей:
а) 𝐴𝑙𝐶𝑙3 , 𝐾д3 (𝐴𝑙 (𝑂𝐻 )3 ) = 1,38 ∙ 10−9 моль⁄л;
б) 𝐻𝐶𝑂𝑂𝑁𝑎, 𝐾д (𝐻𝐶𝑂𝑂𝐻 ) = 1,77 ∙ 10−4 моль⁄л;
в) (𝑁𝐻4 )2 𝐶𝑂3 , 𝐾д2 (𝐻2 𝐶𝑂3 ) = 4,69 ∙ 10−11 моль⁄л ,
𝐾д (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂) = 1,75 ∙ 10−5 моль⁄л.
𝐾д3 (𝐴𝑙 (𝑂𝐻 )3 ) = 1,38 ∙ 10 моль⁄л
−9
𝐾г1 (𝐴𝑙𝐶𝑙3 )−?
𝐾д (𝐻𝐶𝑂𝑂𝐻 ) = 1,77 ∙ 10−4 моль⁄л 𝐾г1 (𝐻𝐶𝑂𝑂𝑁𝑎)−?
𝐾д2 (𝐻2 𝐶𝑂3 ) = 4,69 ∙ 10−11 моль⁄л 𝐾г1 ((𝑁𝐻4 )2 𝐶𝑂3 )−?
𝐾д (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂) = 1,75 ∙ 10−5 моль⁄л
а) 𝐴𝑙𝐶𝑙3 - це розчинна сіль, утворена слабкою основою 𝐴𝑙 (𝑂𝐻 )3 та
сильною кислотою 𝐻𝐶𝑙 . Гідроліз відбувається за катіоном. Рівняння І
стадії гідролізу:
𝐴𝑙𝐶𝑙3 + 𝐻2 𝑂 D 𝐴𝑙 (𝑂𝐻 )𝐶𝑙 + 𝐻𝐶𝑙
𝐴𝑙3+ + 𝐻2 𝑂 D 𝐴𝑙 (𝑂𝐻 )2+ + 𝐻 +
Константа гідролізу розраховується за формулою :
𝐾𝐻2𝑂
𝐾г = ,
𝐾𝑏
де 𝐾𝐻2 𝑂 іонний добуток води, 𝐾𝑏 - константа дисоціації слабкої основи
𝐾𝐻2𝑂 10−14 моль2 ⁄л2
𝐾г1 (𝐴𝑙𝐶𝑙3 ) = = = 7,25 ∙ 10−6 моль⁄л
𝐾д3 (𝐴𝑙 (𝑂𝐻 )3 ) 1,38 ∙ 10−9 моль⁄л
б) 𝐻𝐶𝑂𝑂𝑁𝑎 - це розчинна сіль, утворена сильною основою 𝑁𝑎𝑂𝐻 та
слабкою кислотою 𝐻𝐶𝑂𝑂𝐻 . Гідроліз відбувається за аніоном. Рівняння
гідролізу:
𝐻𝐶𝑂𝑂𝑁𝑎 + 𝐻2 𝑂 D 𝐻𝐶𝑂𝑂𝐻 + 𝑁𝑎𝑂𝐻
𝐻𝐶𝑂𝑂− + 𝐻2 𝑂 D 𝐻𝐶𝑂𝑂𝐻 + 𝑂𝐻 −
Константа гідролізу розраховується за формулою
𝐾𝐻2𝑂
𝐾г = ,
𝐾𝑎
де 𝐾𝐻2 𝑂 іонний добуток води, 𝐾𝑎 - константа дисоціації слабкої кислоти
𝐾𝐻2 𝑂 10−14 моль2 ⁄л2
𝐾г (𝐻𝐶𝑂𝑂𝑁𝑎 ) = = = 5,65 ∙ 10−11 моль⁄л
𝐾д (𝐻𝐶𝑂𝑂𝐻 ) 1,77 ∙ 10−4 моль⁄л
в) (𝑁𝐻4 )2 𝐶𝑂3 - це розчинна сіль, утворена слабкою основою 𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂 та

слабкою кислотою 𝐻2 𝐶𝑂3 . Гідроліз відбувається за катіоном та аніоном.
Рівняння І стадії гідролізу:
(𝑁𝐻4 )2 𝐶𝑂3 + 𝐻2 𝑂 D 𝑁𝐻4 𝐻𝐶𝑂3 + 𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂
𝑁𝐻4+ + 𝐶𝑂32− + 𝐻2 𝑂 D 𝐻𝐶𝑂3− + 𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂
Константа гідролізу розраховується за формулою
40
𝐾𝐻2𝑂
𝐾г = ,
𝐾𝑎 𝐾𝑏
де 𝐾𝐻2 𝑂 іонний добуток води, 𝐾𝑎 - константа дисоціації слабкої кислоти;
𝐾𝑏 - константа дисоціації слабкої основи
𝐾𝐻2𝑂
𝐾г1 ((𝑁𝐻4 )2 𝐶𝑂3 ) = =
𝐾д2 (𝐻2 𝐶𝑂3 ) ∙ 𝐾д (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂)
10−14 моль2 ⁄л2
= = 12,2
4,69 ∙ 10−11 моль⁄л ∙ 1,75 ∙ 10−5
Відповідь: 𝐾г1 (𝐴𝑙𝐶𝑙3 ) = 7,25 ∙ 10−6 моль⁄л;
𝐾г (𝐻𝐶𝑂𝑂𝑁𝑎 ) = 5,65 ∙ 10−11 моль⁄л;
𝐾г1 ((𝑁𝐻4 )2 𝐶𝑂3 ) = 12,2.
Задачі для самостійного розв’язання

4.1 Розрахувати молярну концентрацію вільних іонів H+ та OH- при
температурі 25℃:
а) в розчині трихлороцтової кислоти (𝐶𝑙3 𝐶𝐶𝑂𝑂𝐻 ) з молярною концентрацією
0,003 моль⁄л, якщо ступінь дисоціації електроліту 89%;
б) в розчині ціанідної кислоти (𝐻𝐶𝑁 ) з молярною концентрацією
0,003 моль⁄л, якщо ступінь дисоціації електроліту 0,5%;
в) в розчині барій гідроксиду (𝐵𝑎(𝑂𝐻)2) з молярною концентрацією
0,003 моль⁄л, якщо ступінь дисоціації електроліту 100%;
г) в розчині амоніаку (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂) з молярною концентрацією
𝑁𝐻3 0,003 моль⁄л, якщо ступінь дисоціації електроліту 7,5% .
Відповідь: а) [𝐻 + ] = 2,67 ∙ 10−3 моль⁄л; [𝑂𝐻 − ] = 3,745 ∙ 10−12 моль⁄л;
б) [𝐻 + ] = 1,5 ∙ 10−5 моль⁄л; [𝑂𝐻 − ] = 6,67 ∙ 10−9 моль⁄л;
в) [𝐻 + ] = 1,67 ∙ 10−12 моль⁄л; [𝑂𝐻 − ] = 6 ∙ 10−3 моль⁄л;
г) [𝐻 + ] = 4,44 ∙ 10−11 моль⁄л; [𝑂𝐻 − ] = 2,25 ∙ 10−4 моль⁄л.
4.2 Обчислити показники 𝑝𝐻 та 𝑝𝑂𝐻 для розчинів:

а) з молярною концентрацією вільних іонів H+ 3,5 ∙ 10−3 моль⁄л;
б) з молярною концентрацією вільних іонів OH- 5,4 ∙ 10−2 моль⁄л.
Відповідь: а) 𝑝𝐻 = 2,46; 𝑝𝑂𝐻 = 11,54;
б) 𝑝𝐻 = 12,73; 𝑝𝑂𝐻 = 1,27.
4.3 Обчислити показник 𝑝𝐻 для розчинів а) нітратної кислоти (𝐻𝑁𝑂3 ) з

молярною концентрацією 10−3 моль⁄л; б) барій гідроксиду (𝐵𝑎(𝑂𝐻)2) з
молярною концентрацією 0,5 ∙ 10−2 моль⁄л, якщо ступінь дисоціації
електролітів 100%. Як зміниться 𝑝𝐻 цих розчинів при розведенні в 100 разів?
Відповідь: а) 𝑝𝐻 = 3, збільшиться на 2;
б) 𝑝𝐻 = 12, зменшиться на 2
4.4 Розрахувати значення 𝑝𝐻 6%-го розчину оцтової кислоти, враховуючи ,

що ступінь дисоціації кислоти 0,5% та густина розчину 1г⁄мл.
41
4.5 Обчислити показник 𝑝𝐻 розчину з масовою часткою барій гідроксиду
0,02% враховуючи, що ступінь дисоціації електроліту 100% та густина
розчину 1г⁄мл. 𝑀(𝐵𝑎(𝑂𝐻)2 ) = 171 г⁄моль
4.6 Розрахувати молярну концентрацію вільних іонів H+ и OH- в секреті
підшлункової залози з 𝑝𝐻 7,7.
Відповідь: [𝐻 + ] = 2 ∙ 10−8 моль⁄л;
[𝑂𝐻 − ] = 5 ∙ 10−7 моль⁄л
4.7 Обчислити масу хлоридної кислоти, яка міститься в 300мл розчину з

𝑝𝐻 = 2, враховуючи, що ступінь дисоціації електроліту 100%.
𝑀(𝐻𝐶𝑙) = 36,5 г⁄моль
Відповідь: 𝑚(𝐻𝐶𝑙) = 0,1095г
4.8 Обчислити масову частку сульфатної кислоти в розчині з 𝑝𝐻 = 2, якщо

ступінь дисоціації електроліту 100%.
Густина розчину 1г⁄мл; 𝑀(𝐻2 𝑆𝑂4 ) = 98 г⁄моль
Відповідь: 𝜔(𝐻2 𝑆𝑂4 ) = 0,049%
4.9 Розрахувати масу барій гідроксиду, необхідну для приготування 250мл

розчину з 𝑝𝐻 = 13, враховуючи, що ступінь дисоціації електроліту 100%.
𝑀(𝐵𝑎(𝑂𝐻)2 ) = 171 г⁄моль.
Відповідь: 𝑚(𝐵𝑎(𝑂𝐻)2 ) = 2,1375г
4.10 Розрахувати масову частку амоніаку (𝑁𝐻3 ) в водному розчині, якщо

значення 𝑝𝐻 цього розчину 11,8. Ступінь дисоціації 𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂 23%; густина
розчину 0,998г⁄мл; 𝑀(𝑁𝐻3 ) = 17 г⁄моль
Відповідь: 𝜔(𝑁𝐻3 ) = 0,047%
4.11 Водневий показник розчину барій гідроксиду дорівнює 12. Обчислити

масову концентрацію 𝐵𝑎(𝑂𝐻)2 в розчині, враховуючи, що ступінь дисоціації
електроліту 100%. 𝑀(𝐵𝑎(𝑂𝐻)2 ) = 171 г⁄моль.
Відповідь: 𝜌(𝐵𝑎(𝑂𝐻)2 ) = 0,855 г⁄л
4.12 Написати рівняння реакції першої стадії гідролізу та обчислити

константу гідролізу для наступних солей:
а) 𝑀𝑔𝐶𝑙2 , якщо 𝐾д2 (𝑀𝑔(𝑂𝐻)2 = 2,5 ∙ 10−3 моль⁄л;
б)𝐾3 𝑃𝑂4 , якщо 𝐾д3 (𝐻3 𝑃𝑂4 ) = 1,26 ∙ 10−12 моль⁄л;
в) 𝑀𝑔(𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂)2 якщо 𝐾д2 (𝑀𝑔(𝑂𝐻)2 = 2,5 ∙ 10−3 моль⁄л,
𝐾д (𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝐻 ) = 1,75 ∙ 10−5 моль⁄л.
Відповідь: а) 𝐾г1 (𝑀𝑔𝐶𝑙2 ) = 4 ∙ 10−12 моль⁄л;
б) 𝐾г1 (𝐾3 𝑃𝑂4 ) = 7,94 ∙ 10−3 моль⁄л;
в) 𝐾г1 (𝑀𝑔(𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂)2 ) = 2,28 ∙ 10−7 .
42
5. Основи титриметричного аналізу
В основі титриметричного визначення лежить вимірювання об’єму
розчину точно відомої молярної концентрації еквівалента речовини,
витраченого на реакцію з речовиною, що аналізують, з подальшим
розрахунком кількості визначуваної речовини за рівнянням реакції. Розчин
реагенту, молярна концентрація якого встановлена з високою точністю,
називають робочим, або стандартним, або титрованим розчином (розчином
титранту). Розчин, в якому визначають молярну концентрацію еквівалента
речовини, називають пробою (аналітом).
Обчислення в титриметричному аналізі ґрунтуються на законі
еквівалентів:
В хімічних реакціях кількість молей еквівалентів кожної з речовин,
що вступили в реакцію та утворились в ній, завжди рівні між
собою.
Для довільної реакції між аналітом (А) та титрантом (Т) закон еквівалентів
має наступні математичні вираження:
1) Кількість молей еквівалентів аналіту і титранту, що вступили в реакцію
рівні:
1 1
𝑛 ( 𝐴) = 𝑛 ( 𝑇)
𝑧 𝑧
2) Щоб отримати формулу для розрахунку молярної концентрації

еквівалента аналіту за результатами титрування, потрібно виразити
кількості молей еквівалентів через молярні концентрації еквівалента та
об’єми розчинів, що були введені в реакцію:
1
1 1 1 𝑐 ( 𝑇) ∙ 𝑉 (𝑇)
𝑐 ( 𝐴) ∙ 𝑉 (𝐴) = 𝑐 ( 𝑇) ∙ 𝑉 (𝑇) ⇨ 𝑐 ( 𝐴) = 𝑧
𝑧 𝑧 𝑧 𝑉 (𝐴 )
3) Щоб отримати формулу для розрахунку маси аналіту, яка міститься в

розчині, за результатами титрування потрібно у формулі
1 1
𝑚(𝐴) = 𝑐 ( 𝐴) ∙ 𝑀( 𝐴) ∙ 𝑉заг. (𝐴)
𝑧 𝑧
1
1 𝑐 ( 𝑇) ∙ 𝑉 (𝑇)
𝑐 ( 𝐴) замінити на 𝑧
𝑧 𝑉 (𝐴 )
1
𝑐 ( 𝑇) ∙ 𝑉 (𝑇) 1
𝑚 (𝐴 ) = 𝑧 ∙ 𝑀 ( 𝐴) ∙ 𝑉заг. (𝐴)
𝑉проби (𝐴) 𝑧
де
𝑉заг. (𝐴) - загальний об’єм розчину, з якого відбиралась проба та
вміст аналіту в якому потрібно визначити;
𝑉проби (𝐴) - об’єм розчину, який відібрали із загального об’єму для
титрування.
Якщо потрібно визначити масу аналіту, що міститься в тому об’ємі
43
розчину, який взяли для титрування, тобто 𝑉заг. (𝐴) = 𝑉проби (𝐴),
розрахункова формула набуває вигляду:
1 1
𝑚(𝐴) = 𝑐 ( 𝑇) ∙ 𝑉 (𝑇) ∙ 𝑀( 𝐴)
𝑧 𝑧

Приклад 1
Визначити молярну концентрацію еквівалентa сульфатної кислоти в розчині,
якщо на титрування 10мл цього розчину пішло 12,4мл розчину калій
гідроксиду з молярною концентрацією еквівалента 0,01моль/л.
𝑉 (𝐻2 𝑆𝑂4 ) = 10мл = 0,01л 1
𝑐 (2𝐻2 𝑆𝑂4 ) −?
𝑉 (𝐾𝑂𝐻 ) = 12,4мл = 0,0124л
𝑐 (𝐾𝑂𝐻 ) = 0,01 моль⁄л
Визначення концентрації сульфатної кислоти проводять за реакцією:
𝐻2 𝑆𝑂4 + 2𝐾𝑂𝐻 → 𝐾2 𝑆𝑂4 + 2𝐻2 𝑂
Молярну концентрацію еквівалента сульфатної кислоти розрахувати за
рівнянням:
1 𝑐 (𝐾𝑂𝐻 ) ∙ 𝑉 (𝐾𝑂𝐻 )
𝑐 (2𝐻2 𝑆𝑂4 ) =
𝑉 (𝐻2 𝑆𝑂4 )
0,01 моль⁄л ∙ 0,0124л
= 0,0124 моль⁄л
1
𝑐 (2𝐻2 𝑆𝑂4 ) =
0,01л
Відповідь: 𝑐(12𝐻2 𝑆𝑂4 ) = 0,0124 моль⁄л
Приклад 2
Визначити точну молярну концентрацію еквівалента розчину хлоридної
кислоти, якщо для його стандартизації використовувався розчин, для
приготування 500мл якого взято наважку 0,8741г натрій тетраборату
декагідрату 𝑁𝑎2 𝐵4 𝑂7 ∙ 10𝐻2 𝑂 (бура). На титрування 10мл приготованого
розчину 𝑁𝑎2 𝐵4 𝑂7 витрачено 8,5мл розчину 𝐻𝐶𝑙 .
𝑀(𝑁𝑎2 𝐵4 𝑂7 ∙ 10𝐻2 𝑂) = 381,27 г⁄моль
𝑉 (𝐻𝐶𝑙) = 8,5мл = 0,0085л 𝑐 (𝐻𝐶𝑙)−?
𝑉т (𝑁𝑎2 𝐵4 𝑂7 ) = 10мл = 0,01л
𝑉заг. (𝑁𝑎2 𝐵4 𝑂7 ) = 500мл = 0,5л
𝑚(𝑁𝑎2 𝐵4 𝑂7 ∙ 10𝐻2 𝑂) = 0,8741г
𝑀(𝑁𝑎2 𝐵4 𝑂7 ∙ 10𝐻2 𝑂) = 381,27 г⁄моль
В основі стандартизації лежить наступна реакція:
𝑁𝑎2 𝐵4 𝑂7 + 2𝐻𝐶𝑙 + 5𝐻2 𝑂 → 4𝐻3 𝐵𝑂3 + 2𝑁𝑎𝐶𝑙
44
1) Визначити молярну концентрацію еквівалента 𝑁𝑎2 𝐵4 𝑂7 в приготованому
стандартному розчині:
1 𝑛(12𝑁𝑎2 𝐵4 𝑂7 )
𝑐 (2𝑁𝑎2 𝐵4 𝑂7 ) =
𝑉заг. (𝑁𝑎2 𝐵4 𝑂7 )
1 𝑚(𝑁𝑎2 𝐵4 𝑂7 ) 𝑚 (𝑁𝑎2 𝐵4 𝑂7 ∙ 10𝐻2 𝑂)
𝑛 (2𝑁𝑎2 𝐵4 𝑂7 ) = =
𝑀(12𝑁𝑎2 𝐵4 𝑂7 ) 𝑀(12𝑁𝑎2 𝐵4 𝑂7 ∙ 10𝐻2 𝑂)
1 𝑚(𝑁𝑎2 𝐵4 𝑂7 ∙ 10𝐻2 𝑂)
𝑐 (2𝑁𝑎2 𝐵4 𝑂7 ) =
𝑀(12𝑁𝑎2 𝐵4 𝑂7 ∙ 10𝐻2 𝑂) ∙ 𝑉заг. (𝑁𝑎2 𝐵4 𝑂7 )
0,8741г
= 9,17 ∙ 10−3 моль⁄л
1
𝑐 (2𝑁𝑎2 𝐵4 𝑂7 ) =
381,27 г
⁄моль ∙ 0,5л
2
2) Визначити точну молярну концентрацію еквівалента 𝐻𝐶𝑙 в розчині за
результатами титрування:
𝑐(12𝑁𝑎2 𝐵4 𝑂7 ) ∙ 𝑉т (𝑁𝑎2 𝐵4 𝑂7 )
𝑐 (𝐻𝐶𝑙) =
𝑉 (𝐻𝐶𝑙)
9,17 ∙ 10−3 моль⁄л ∙ 0,01л
𝑐 (𝐻𝐶𝑙) = = 1,079 ∙ 10−2 моль⁄л
0,0085л
Відповідь: 𝑐(𝐻𝐶𝑙) = 1,079 ∙ 10−2 моль⁄л
Приклад 3
На титрування 10мл розчину барій гідроксиду витрачено 10,6мл розчину
хлоридної кислоти з молярною концентрацією еквівалента
1,082 ∙ 10−2 моль⁄л. Визначити:
а) масу барій гідроксиду в 10мл розчину;
б) масу барій гідроксиду в 250мл розчину.
−2 моль⁄
𝑐 (𝐻𝐶𝑙) = 1,082 ∙ 10 л а) 𝑚пр. (𝐵𝑎(𝑂𝐻)2 )−?
𝑉 (𝐻𝐶𝑙) = 10,6мл = 0,0106л б) 𝑚заг. (𝐵𝑎(𝑂𝐻)2 )−?
𝑉пр. (𝐵𝑎(𝑂𝐻)2 ) = 10мл = 0,01л
𝑉заг. (𝐵𝑎(𝑂𝐻)2 ) = 250мл = 0,25л
Визначення вмісту барій гідроксиду проводять за реакцією:
𝐵𝑎(𝑂𝐻)2 + 2𝐻𝐶𝑙 → 𝐵𝑎𝐶𝑙2 + 2𝐻2 𝑂
а) Обчислити масу барій гідроксиду, що міститься в 10мл розчину, за
результатами титрування:
1
𝑚пр. (𝐵𝑎(𝑂𝐻)2 ) = 𝑐 (𝐻𝐶𝑙) ∙ 𝑉 (𝐻𝐶𝑙) ∙ 𝑀(2𝐵𝑎(𝑂𝐻)2 )
171 г
𝑚пр. (𝐵𝑎(𝑂𝐻)2 ) = 1,082 ∙ 10−2 моль⁄л ∙ 0,0106л ∙ ⁄моль = 9,8 ∙ 10−3 г
2
45
б) Обчислити масу барій гідроксиду, що міститься в 250мл розчину, за
результатами титрування 10мл цього розчину:
𝑐 (𝐻𝐶𝑙 ) ∙ 𝑉 (𝐻𝐶𝑙) 1
𝑚заг. (𝐵𝑎(𝑂𝐻)2 ) = ∙ 𝑀(2𝐵𝑎(𝑂𝐻)2 ) ∙ 𝑉заг. (𝐵𝑎(𝑂𝐻)2 )
𝑉пр. (𝐵𝑎(𝑂𝐻)2 )
1,082 ∙ 10−2 моль⁄л ∙ 0,0106л 171 г
𝑚заг. (𝐵𝑎(𝑂𝐻)2 ) = ∙ ⁄моль ∙ 0,25л =
0,01л 2
= 0,2452г
Відповідь: а) 𝑚пр (𝐵𝑎(𝑂𝐻)2 ) = 9,8 ∙ 10−3 г

б) 𝑚заг. (𝐵𝑎(𝑂𝐻)2 ) = 0,2452г
Приклад 4
Визначити масу амоніаку, що міститься в 150мл нашатирного спирту, якщо
на титрування 1мл цього розчину витрачено 11,1мл розчину сульфатної
кислоти з молярною концентрацією еквівалента 0,5 моль⁄л.
𝑀(𝑁𝐻3 ) = 17 г⁄моль
𝑉заг. (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂) = 150мл = 0,15л 𝑚(𝑁𝐻3 )−?
𝑉пр. (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂) = 1мл = 0,001л
𝑉 (𝐻2 𝑆𝑂4 ) = 11,1мл = 0,0111л
𝑐 (2𝐻2 𝑆𝑂4 ) = 0,5 моль⁄л
1
𝑀(𝑁𝐻3 ) = 17 г⁄моль
Визначення вмісту амоніаку проводять за реакцією:
2𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂 + 𝐻2 𝑆𝑂4 → (𝑁𝐻4 )2 𝑆𝑂4 + 2𝐻2 𝑂
Знайти масу амоніаку, що міститься в 150мл розчину, за результатами
титрування 1мл цього розчину:
𝑐(12𝐻2 𝑆𝑂4 ) ∙ 𝑉 (𝐻2 𝑆𝑂4 )
𝑚(𝑁𝐻3 ) = ∙ 𝑀(𝑁𝐻3 ) ∙ 𝑉заг. (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂)
𝑉пр. (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂)
0,5 моль⁄л ∙ 0,0111л
𝑚(𝑁𝐻3 ) = ∙ 17 г⁄моль ∙ 0,15л = 14,1525г
0,001л
Відповідь: 𝑚(𝑁𝐻3 ) = 14,1525г
Приклад 5
Визначити масову частку оцтової кислоти в розчині, якщо на титрування
5мл цього розчину витрачено 12,9 мл розчину натрій гідроксиду з молярною
концентрацією еквівалента 0,521 моль⁄л. Густина розчину оцтової кислоти
1,01 г⁄мл. 𝑀(𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝐻 ) = 60 г⁄моль
𝑉 (𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝐻 ) = 5мл = 0,005л 𝜔(𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝐻)-?
𝑉 (𝑁𝑎𝑂𝐻) = 12,9мл = 0,0129л
𝑐 (𝑁𝑎𝑂𝐻) = 0,521 моль⁄л
46
𝜌(р − ну) = 1,01 г⁄мл
Визначення вмісту оцтової кислоти проводять за реакцією:
𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝐻 + 𝑁𝑎𝑂𝐻 → 𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝑁𝑎 + 𝐻2 𝑂
1) Визначити молярну концентрацію оцтової кислоти за результатами
титрування:
𝑐(𝑁𝑎𝑂𝐻) ∙ 𝑉(𝑁𝑎𝑂𝐻)
𝑐(𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝐻) =
𝑉(𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝐻)
0,521 моль ⁄л ∙ 0,0129л
𝑐(𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝐻) = = 1,344 моль⁄л
0,005л
2) Розрахувати масову частку оцтової кислоти в розчині, використовуючи

формулу, наведену в таблиці 5:
𝑐(𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝐻) ∙ 𝑀(𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝐻 )
𝜔(𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝐻 ) = ∙ 100%
𝜌(р − ну)
1,344 моль⁄л ∙ 60 г⁄моль

𝜔(𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝐻 ) = ∙ 100% = 8%
1,01 г⁄мл
Відповідь: 𝜔(𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝐻) = 8%
5.1 Визначити молярну концентрацію еквівалента барій гідроксиду в розчині,

якщо на титрування 10мл цього розчину використано 11,3мл розчину
хлоридної кислоти з молярною концентрацією еквівалента 0,02моль/л.
Відповідь: 𝑐(12𝐵𝑎(𝑂𝐻)2 ) = 0,0226 моль⁄л
5.2 Визначити молярну концентрацію еквівалента натрій гідроксиду в

розчині, якщо на титрування 10мл цього розчину використано 11,3мл
розчину сульфатної кислоти з молярною концентрацією 0,02моль/л.
Відповідь: 𝑐(𝑁𝑎𝑂𝐻) = 0,0452 моль⁄л
5.3 Визначити точну молярну концентрацію еквівалента сульфатної кислоти

в розчині, якщо для його стандартизації використовувався розчин, для
приготування 250мл якого взято наважку 0,3575г натрій карбонату
декагідрату 𝑁𝑎2 𝐶𝑂3 ∙ 10𝐻2 𝑂. На титрування 10мл приготованого розчину
𝑁𝑎2 𝐶𝑂3 використано 10,2мл розчину 𝐻2 𝑆𝑂4 . 𝑀(𝑁𝑎2 𝐶𝑂3 ) = 106 г⁄моль
Відповідь: 𝑐(12𝐻2 𝑆𝑂4 ) = 9,8 ∙ 10−3 моль⁄л
5.4 Визначити точну молярну концентрацію еквівалента калій гідроксиду в

розчині, якщо для його стандартизації використовувався розчин, для
приготування 500мл якого взято наважку 0,315г дигідрату щавлевої кислоти
47
𝐻2 𝐶2 𝑂4 ∙ 2𝐻2 𝑂.
На титрування 10мл приготованого розчину 𝐻2 𝐶2 𝑂4
використано 11,1мл розчину 𝐾𝑂𝐻 . 𝑀(𝐻2 𝐶2 𝑂4 ∙ 2𝐻2 𝑂) = 126 г⁄моль
Відповідь: 𝑐(𝐾𝑂𝐻) = 9 ∙ 10−3 моль⁄л
5.5 На титрування 20мл розчину оцтової кислоти витрачено 14,8мл розчину

калій гідроксиду з молярною концентрацією еквівалента 0,01 моль⁄л.
Визначити:
а) масу оцтової кислоти, що міститься в 20мл розчину;
б) масу оцтової кислоти, що міститься в 1л розчину;
Відповідь: а) 𝑚пр (𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝐻) = 8,88 ∙ 10−3 г
б) 𝑚заг (𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝐻) = 0,444г
5.6 Визначити масову частку амоніаку в нашатирному спирті, якщо на

титрування 1мл цього розчину витрачено 9,3мл розчину хлоридної кислоти с
молярною концентрацією еквівалента 0,597 моль⁄л. Густина нашатирного
спирту 0,958 г⁄мл; 𝑀(𝑁𝐻3 ) = 17 г⁄моль.
Відповідь: 𝜔(𝑁𝐻3 ) = 9,85%
48
6. Буферні системи, їх біологічна роль.
Таблиця 7. Основні параметри, що використовуються для
характеристики буферних розчинів.
Параметр Розрахункова формула Змістове значення
Рівняння Гендерсона-Гассельбаха для Кислотний буферний
𝑝𝐻 кислотних буферних систем: розчин містить слабку
кислотної 𝑐(с) кислоту та сіль, утворену
буферної 𝑝𝐻 = 𝑝𝐾д + 𝑙𝑔 , цією кислотою і сильною
𝑐(к)
системи де 𝑐(с) та 𝑐(к)- молярні концентрації, основою. Значення 𝑝𝐻
відповідно, солі та кислоти в буферному залежить від величини
розчині. Враховуючи, що константи дисоціації
𝑛(𝑥)
𝑐 (𝑥 ) = та 𝑛(𝑥) = 𝑐0 (𝑥) ∙ 𝑉0 (𝑥), слабкої кислоти та спів-
𝑉(буф.)
відношення концентра-
молярні концентрації компонентів буферного
цій солі і кислоти.
розчину можна виразити через їх концентрації
у вихідних розчинах 𝑐0 (𝑥) та об’єми вихідних
розчинів 𝑉0 (𝑥), використані для приготування
даного буферного розчину:
𝑐0 (с) ∙ 𝑉0 (с)
𝑝𝐻 = 𝑝𝐾д + 𝑙𝑔
𝑐0 (к) ∙ 𝑉0 (к)
𝑝𝐻 Рівняння Гендерсона-Гассельбаха для Основний буферний роз-
основної основних буферних систем чин містить слабку осно-
буферної 𝑐(с) ву та сіль, утворену цією
системи 𝑝𝐻 = 14 − [𝑝𝐾д + 𝑙𝑔 ], основою та сильною
𝑐(о)
або кислотою. Значення 𝑝𝐻
𝑐0 (с) ∙ 𝑉0 (𝑐) залежить від значення
𝑝𝐻 = 14 − [𝑝𝐾д + 𝑙𝑔 ], константти дисоціації
𝑐0 (о) ∙ 𝑉0 (о)
𝑐(с) та 𝑐(о)- молярні концентрації відповідно слабкої основи та спів-
солі та основи в буферному розчині; відношення концентра-
𝑐0 (с) та 𝑐0 (о)- молярні концентрації цій солі і основи.
відповідно солі та основи у вихідних розчинах;
𝑉0 (с) та 𝑉0 (о)- об’єми вихідних розчинів,
відповідно, солі та основи, використані для
приготування даного буферного розчину.
Кількість молей
Буферна 1 еквівалента сильної
𝑐(𝑧 к − ти) ∙ 𝑉(к − ти)
ємність за Вк = кислоти, яку потрібно
𝑉(буф. р − ну) ∙ |∆𝑝𝐻|
кислотою додати до 1л буферного
розчину, щоб змінити
величину 𝑝𝐻 на
одиницю.
Кількість молей
Буферна 1 еквівалента лугу, яку
𝑐(𝑧 луг) ∙ 𝑉(луг)
ємність за Вл = потрібно додати до 1л
𝑉(буф. р − ну) ∙ |∆𝑝𝐻|
лугом буферного розчину, щоб
змінити величину 𝑝𝐻 на
одиницю.
49
Приклад 1
Обчислити 𝑝𝐻 ацетатного буфера, приготованого з 300мл розчину оцтової
кислоти з 𝑐0 (𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝐻) = 0,1 моль⁄л та 600мл розчину натрій ацетату з
𝑐0 (𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝑁𝑎) = 0,2 моль⁄л. 𝐾д (𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝐻 ) = 1,75 ∙ 10−5 моль⁄л
𝑐0 (𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝐻 ) = 0,1 моль⁄л 𝑝𝐻−?
𝑐0 (𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝑁𝑎) = 0,2 моль⁄л
𝑉0 (𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝐻 ) = 300мл = 0,3л
𝑉0 (𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝑁𝑎) = 600мл = 0,6л
𝐾д (𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝐻 ) = 1,75 ∙ 10−5 моль⁄л
Записати рівняння для обчислення 𝑝𝐻 ацетатної буферної системи,
виразивши молярні концентрації компонентів буферного розчину через їх
концентрації у вихідних розчинах та об’єми вихідних розчинів, взяті для
приготування даного буферного розчину:
𝑐0 (𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝑁𝑎) ∙ 𝑉0 (𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝑁𝑎)

𝑝𝐻 = 𝑝𝐾д (𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝐻 ) + 𝑙𝑔
𝑐0 (𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝐻 ) ∙ 𝑉0 (𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝐻)
Підставити значення і розрахувати 𝑝𝐻:

−5 )
0,2 моль⁄л ∙ 0,6л
𝑝𝐻 = −lg(1,75 ∙ 10 + 𝑙𝑔 = 4,76 + 𝑙𝑔4 = 4,76 + 0,6 = 5,36
0,1 моль⁄л ∙ 0,3л
Приклад 2
Обчислити 𝑝𝐻 амонійного буферного розчину, приготованого з 250мл
розчину амоній хлориду з 𝑐0 (𝑁𝐻4 𝐶𝑙) = 0,1 моль⁄л та 200мл водного розчину
амоніаку (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂) з 𝑐0 (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂) = 0,2 моль⁄л.
𝐾д (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂) = 1,8 ∙ 10−5 моль⁄л
𝑐0 (𝑁𝐻4 𝐶𝑙) = 0,1 моль⁄л 𝑝𝐻−?
𝑐0 (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂) = 0,2 моль⁄л
𝑉0 (𝑁𝐻4 𝐶𝑙) = 250мл = 0,25
𝑉0 (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂) = 200мл = 0,2
𝐾д (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂) = 1,8 ∙ 10−5 моль⁄л
Записати рівняння для обчислення 𝑝𝐻 амонійної буферної системи,
виразивши концентрації компонентів буфера через концентрації та об’єми
вихідних розчинів:
𝑐0 (𝑁𝐻4 𝐶𝑙) ∙ 𝑉0 (𝑁𝐻4 𝐶𝑙)
𝑝𝐻 = 14 − [𝑝𝐾д (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂) + 𝑙𝑔 ]
𝑐0 (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂) ∙ 𝑉0 (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂)
50
Підставити значення і розрахувати 𝑝𝐻:
0,1 моль⁄л ∙ 0,25л
𝑝𝐻 = 14 − [−𝑙𝑔1,8 ∙ 10−5 + 𝑙𝑔 ] = 14 − [4,74 + 𝑙𝑔0,625] =
0,2 моль⁄л ∙ 0,2л
= 14 − [4,74 − 0,2] = 9,46
Приклад 3
Обчислити об’єми розчинів натрій гідрогенфосфату і натрій
дигідрогенфосфату з молярними концентраціями 𝑐0 (𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 ) = 0,02 моль⁄л
та 𝑐0 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 ) = 0,02 моль⁄л, необхідні для приготування 500мл
фосфатного буферного розчину з 𝑝𝐻 = 7,8. 𝐾д (𝐻2 𝑃𝑂4− ) = 6,2 ∙ 10−8 моль⁄л
𝑝𝐻 = 7,8 𝑉0 (𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 )−?
𝑉 (буф. ) = 500мл = 0,5л 𝑉0 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 )−?
𝑐0 (𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 ) = 0,02 моль⁄л
𝑐0 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 ) = 0,02 моль⁄л
𝐾д (𝐻2 𝑃𝑂4− ) = 6,2 ∙ 10−8 моль⁄л
1) Обчислити співвідношення об’ємів вихідних розчинів.
Записати рівняння для обчислення 𝑝𝐻 фосфатної буферної системи,
виразивши концентрації компонентів буфера через концентрації та
об’єми вихідних розчинів:
𝑐0 (𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 ) ∙ 𝑉0 (𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 )
𝑝𝐻 = 𝑝𝐾д (𝐻2 𝑃𝑂4− ) + 𝑙𝑔
𝑐0 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 ) ∙ 𝑉0 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 )
Спростити рівняння, підставивши значення концентрацій компонентів у
вихідних розчинах :
0,02 моль⁄л ∙ 𝑉0 (𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 )
0,02 моль⁄л ∙ 𝑉0 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 )
𝑉0 (𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 )
𝑉0 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 )
Знайти співвідношення об’ємів вихідних розчинів 𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 та 𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 :
𝑙𝑔 = 𝑝𝐻 − 𝑝𝐾д (𝐻2 𝑃𝑂4− )
𝑙𝑔 = 7,8 − [−𝑙𝑔6,2 ∙ 10−8 ] = 7,8 − 7,2 = 0,6
= 100,6 = 3,98 ≈ 4
(
𝑉0 𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 )
51
𝑉0 (𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 ) = 4 ∙ 𝑉0 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 )
2) Обчислити об’єми вихідних розчинів 𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 та 𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 .
Враховуючи, що 𝑉0 (𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 ) + 𝑉0 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 ) = 𝑉 (буф. ), скласти
систему рівнянь:
𝑉0 (𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 ) + 𝑉0 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 ) = 0,5л
{
𝑉0 (𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 ) = 4 ∙ 𝑉0 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 )
4 ∙ 𝑉0 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 ) + 𝑉0 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 ) = 0,5л
5 ∙ 𝑉0 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 ) = 0,5л
0,5л
𝑉0 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 ) = = 0,1л
5
𝑉0 (𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 ) = 4 ∙ 𝑉0 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 ) = 4 ∙ 0,1л = 0,4л
Відповідь: 𝑉0 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 ) = 0,1л
𝑉0 (𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 ) = 0,4л
Приклад 4
Обчислити об’єми розчину амоній хлориду та розчину амоніаку з
молярними концентраціями (𝑁𝐻4 𝐶𝑙) = 0,02 моль⁄л і 𝑐0 (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂) =
0,02 моль⁄л, необхідні для приготування 400мл амонійного буферного
розчину з 𝑝𝐻 = 8,78. 𝐾д (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂) = 1,8 ∙ 10−5 моль⁄л
𝑝𝐻 = 8,78 𝑉0 (𝑁𝐻4 𝐶𝑙)−?
𝑉 (буф. ) = 400мл = 0,4л 𝑉0 (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂)−?
𝑐0 (𝑁𝐻4 𝐶𝑙) = 0,02 моль⁄л
𝑐0 (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂) = 0,02 моль⁄л
𝐾д (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂) = 1,8 ∙ 10−5 моль⁄л
1) Обчислити співвідношення об’ємів вихідних розчинів.
Записати рівняння для обчислення 𝑝𝐻 амонійної буферної системи,
виразивши концентрації компонентів буфера через концентрації та
об’єми вихідних розчинів:
𝑐0 (𝑁𝐻4 𝐶𝑙) ∙ 𝑉0 (𝑁𝐻4 𝐶𝑙)
𝑝𝐻 = 14 − [𝑝𝐾д (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂) + 𝑙𝑔 ]
𝑐0 (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂) ∙ 𝑉0 (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂)
0,02 моль⁄л ∙ 𝑉0 (𝑁𝐻4 𝐶𝑙)
𝑝𝐻 = 14 − 𝑝𝐾д (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂) − 𝑙𝑔
0,02 моль⁄л ∙ 𝑉0 (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂)
𝑉0 (𝑁𝐻4 𝐶𝑙)
𝑝𝐻 = 14 − 𝑝𝐾д (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂) − 𝑙𝑔
𝑉0 (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂)
Знайти співвідношення об’ємів вихідних розчинів 𝑁𝐻4 𝐶𝑙 та 𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂:
52
𝑙𝑔 = 14 − 𝑝𝐻 − 𝑝𝐾д (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂)
𝑉0 (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂)
𝑙𝑔 = 14 − 8,78— (−𝑙𝑔1,8 ∙ 10−5 ) = 14 − 8,78 − 4,74 = 0,48
𝑉0 (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂)
= 100,48 = 3
𝑉0 (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂)
𝑉0 (𝑁𝐻4 𝐶𝑙) = 3 ∙ 𝑉0 (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂)
2) Обчислити об’єми вихідних розчинів 𝑁𝐻4 𝐶𝑙 та 𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂.
Враховуючи, що 𝑉0 (𝑁𝐻4 𝐶𝑙) + 𝑉0 (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂) = 𝑉(буф. ) , скласти систему
рівнянь:
𝑉0 (𝑁𝐻4 𝐶𝑙) + 𝑉0 (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂) = 0,4л
{
𝑉0 (𝑁𝐻4 𝐶𝑙) = 3 ∙ 𝑉0 (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂)
3 ∙ 𝑉0 (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂) + 𝑉0 (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂) = 0,4л
4 ∙ 𝑉0 (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂) = 0,4л
0,4л
𝑉0 (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂) = = 0,1л
4
𝑉0 (𝑁𝐻4 𝐶𝑙) = 3 ∙ 𝑉0 (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂) = 3 ∙ 0,1л = 0,3л
Відповідь: 𝑉0 (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂) = 0,1л
𝑉0 (𝑁𝐻4 𝐶𝑙) = 0,3л
Приклад 5
Обчислити об’єми розчинів натрій гідрогенфосфату і натрій
дигідрогенфосфату з молярними концентраціями 𝑐0 (𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 ) = 0,02 моль⁄л
і 𝑐0 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 ) = 0,02 моль⁄л, а також води, необхідні для приготування
600мл фосфатного буферного розчину з молярною концентрацією
0,01 моль⁄л і 𝑝𝐻 = 7,5. 𝐾д (𝐻2 𝑃𝑂4− ) = 6,2 ∙ 10−8 моль⁄л
𝑝𝐻 = 7,5 𝑉0 (𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 )−?
𝑉 (буф. ) = 600мл = 0,6л 𝑉0 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 )−?
𝑐 (буф. ) = 0,01 моль⁄л 𝑉 (𝐻2 𝑂)−?
𝑐0 (𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 ) = 0,02 моль⁄л
𝑐0 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 ) = 0,02 моль⁄л
𝐾д (𝐻2 𝑃𝑂4− ) = 6,2 ∙ 10−8 моль⁄л
спосіб 1
1) Обчислити співвідношення об’ємів вихідних розчинів..
виразивши концентрації компонентів буфера через концентрації і об’єми
вихідних розчинів:
𝑐0 (𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 ) ∙ 𝑉0 (𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 )
𝑐0 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 ) ∙ 𝑉0 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 )
53
0,02 моль⁄л ∙ 𝑉0 (𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 )
0,02 моль⁄л ∙ 𝑉0 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 )
Знайти співвідношення об’ємів вихідних розчинів 𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 та 𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 :
(
𝑉0 𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 )
𝑙𝑔 = 7,5 − [−𝑙𝑔6,2 ∙ 10−8 ] = 7,5 − 7,2 = 0,3
= 100,3 = 1,99 ≈ 2
𝑉0 (𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 ) = 2 ∙ 𝑉0 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 )
2) Обчислити об’єм води і суму об’ємів вихідних розчинів 𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 і
𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 .
Оскільки задана молярна концентрація буферного розчину (0,01 моль⁄л)
в два рази менша за молярні концентрації вихідних розчинів
(0,02 моль⁄л), можна зробити висновок, що для приготування буферного
розчину необхідно взяти об’єм води, що дорівнює половині об’єму
буфера (тобто розвести буфер в два рази).
𝑉(буф. ) 0,6л
𝑉 (𝐻2 𝑂) = = = 0,3л
2 2
отже:
𝑉0 (𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 ) + 𝑉0 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 ) = 𝑉 (буф. ) − 𝑉 (𝐻2 𝑂) = 0,6л − 0,3л = 0,3л
3) Обчислити об’єми вихідних розчинів 𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 та 𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 .

Скласти систему рівнянь:
𝑉0 (𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 ) + 𝑉0 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 ) = 0,3л
{
𝑉0 (𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 ) = 2 ∙ 𝑉0 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 )
2 ∙ 𝑉0 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 ) + 𝑉0 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 ) = 0,3л
3 ∙ 𝑉0 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 ) = 0,3л
0,3л
𝑉0 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 ) = = 0,1л
3
𝑉0 (𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 ) = 2 ∙ 𝑉0 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 ) = 2 ∙ 0,1л = 0,2л
спосіб 2
1) Обчислити співвідношення кількостей речовини компонентів буфера.
54
виразивши співвідношення концентрацій компонентів буфера через
співвідношення кількостей речовини цих компонентів:
𝑐 (𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 ) 𝑛(𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 )
𝑝𝐻 = 𝑝𝐾д (𝐻2 𝑃𝑂4− ) + 𝑙𝑔 = 𝑝𝐾д (𝐻2 𝑃𝑂4− ) + lg
𝑐 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 ) 𝑛(𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 )
Знайти співвідношення кількостей речовини 𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 и 𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 :
𝑛(𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 )
𝑛(𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 )
𝑙𝑔 = 7,5 − [−𝑙𝑔6,2 ∙ 10−8 ] = 7,5 − 7,2 = 0,3
(
𝑛 𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 )
= 100,3 = 1,99 ≈ 2
(
𝑛 𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 )
𝑛(𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 ) = 2 ∙ 𝑛(𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 )
2) Обчислити сумарну кількість речовини компонентів буфера.
Записати формулу для розрахунку загальної молярної концентрації
буфера та виразити з неї суму кількостей речовини 𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 і 𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 :
𝑛(𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 ) + 𝑛(𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 )
с(буф. ) =
𝑉(буф. )
𝑛(𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 ) + 𝑛(𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 ) = 𝑐 (буф. ) ∙ 𝑉 (буф. )
𝑛(𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 ) + 𝑛(𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 ) = 0,01 моль⁄л ∙ 0,6л = 0,006моль
3) Обчислити кількості речовини компонентів буфера.
Скласти систему рівнянь:
𝑛(𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 ) + 𝑛(𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 ) = 0,006моль
{
𝑛(𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 ) = 2 ∙ 𝑛(𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 )
2 ∙ 𝑛(𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 ) + 𝑛(𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 ) = 0,006моль
3 ∙ 𝑛(𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 ) = 0,006моль
0,006моль
𝑛(𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 ) = = 0,002моль
3
𝑛(𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 ) = 2 ∙ 𝑛(𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 ) = 2 ∙ 0,002моль = 0,004моль
4) Обчислити об’єми вихідних розчинів, в яких містяться необхідні кількості
𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 і 𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 :
𝑛(𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 ) 0,004моль
𝑉0 (𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 ) = = = 0,2л
𝑐0 (𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 ) 0,02 моль⁄л
𝑛(𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 ) 0,002моль
𝑉0 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 ) = = = 0,1л
𝑐0 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 ) 0,02моль
5) Обчислити об’єм води, який необхідно додати до розрахованих об’ємів
розчинів 𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 і 𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 , щоб отримати 0,6л буферної суміші:
𝑉 (𝐻2 𝑂) = 𝑉 (буф. ) − 𝑉0 (𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 ) − 𝑉0 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 )
55
𝑉 (𝐻2 𝑂) = 0,6л − 0,2л − 0,1л = 0,3л
Відповідь: 𝑉0 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 ) = 0,1л
𝑉0 (𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 ) = 0,2л
𝑉 (𝐻2 𝑂) = 0,3л
Приклад 6
Обчислити буферну ємність гідрокарбонатної буферної системи плазми крові
за лугом, якщо на титрування 100,0мл її витрачено 4,59мл розчину калій
гідроксиду з молярною концентрацією 0,01 моль⁄л при зміні 𝑝𝐻 от 7,4 до 7,7.
𝑐 (𝐾𝑂𝐻 ) = 0,01 моль⁄л Вл −?
𝑉 (𝐾𝑂𝐻 ) = 4,59мл = 0,00459л
𝑉 (буф. ) = 100мл = 0,1л
𝑝𝐻1 = 7,4
𝑝𝐻2 = 7,7
𝑐 (𝐾𝑂𝐻 ) ∙ 𝑉 (𝐾𝑂𝐻 )
Вл =
𝑉 (буф. ) ∙ |∆𝑝𝐻 |
0,01 моль⁄л ∙ 0,00459л
Вл = = 0,00153 моль⁄л = 1,53 ммоль⁄л
0,1л ∙ |(7,7 − 7,4)|
Відповідь: Вл = 1,53 ммоль⁄л
Приклад 7
До 20мл крові додали 6,6мл розчину хлоридної кислоти с молярною
концентрацією 0,1 моль⁄л. При цьому значення 𝑝𝐻 змінилось від 7,36 до 6,64.
Обчислити буферну ємність крові за кислотою.
𝑐 (𝐻𝐶𝑙) = 0,1 моль⁄л Вк −?
𝑉 (𝐻𝐶𝑙) = 6,6мл = 0,0066л
𝑉 (буф. ) = 20мл = 0,02л
𝑝𝐻1 = 7,36
𝑝𝐻2 = 6,64
𝑐 (𝐻𝐶𝑙) ∙ 𝑉 (𝐻𝐶𝑙)
Вк =
𝑉 (буф. ) ∙ |∆𝑝𝐻 |
0,1 моль⁄л ∙ 0,0066л
Вк = = 0,0458 моль⁄л = 45,8 ммоль⁄л
0,02л ∙ |(6,64 − 7,36)|
Відповідь: Вк = 45,8 ммоль⁄л
56
6.1 Обчислити 𝑝𝐻 амонійного буферного розчину, приготованого з 600мл
розчину амоній хлориду з 𝑐0 (𝑁𝐻4 𝐶𝑙) = 0,1 моль⁄л і 800мл розчину амоніаку з
𝑐0 (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂) = 0,15 моль⁄л. 𝐾д (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂) = 1,8 ∙ 10−5 моль⁄л
6.2 Обчислити 𝑝𝐻 фосфатного буферного розчину, що складається з 150мл

розчину натрій дигідрогенфосфату з 𝑐0 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 ) = 0,2 моль⁄л та 250мл
розчину натрій гідрогенфосфату з 𝑐0 (𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 ) = 0,1 моль⁄л.
𝐾д (𝐻2 𝑃𝑂4− ) = 6,2 ∙ 10−8 моль⁄л
6.3 Обчислити 𝑝𝐻 ацетатного буферного розчину, приготованого з 250мл

розчину натрій ацетату з 𝑐0 (𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝑁𝑎 ) = 0,1 моль⁄л і 300мл розчину оцтової
кислоти з 𝑐0 (𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝐻 ) = 0,15 моль⁄л. 𝐾д (𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝐻) = 1,75 ∙ 10−5 моль⁄л
6.4 Обчислити об’єми розчинів оцтової кислоти і натрій ацетату з

молярними концентраціями 𝑐0 (𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝐻) = 0,1 моль⁄л і 𝑐0 (𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝑁𝑎) =
0,1 моль⁄л, а також води, які необхідно змішати, щоб отримати 1,4л
ацетатного буферного розчину з молярною концентрацією 0,05 моль⁄л та
𝑝𝐻 = 4,36. 𝐾д (𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝐻 ) = 1,75 ∙ 10−5 моль⁄л
У відповіді об’єми компонентів буфера виразити в літрах.
Відповідь: 𝑉0 (𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝐻) = 0,5л
𝑉0 (𝐶𝐻3 𝐶𝑂𝑂𝑁𝑎) = 0,2л
𝑉(𝐻2 𝑂) = 0,7л
6.5 Обчислити об’єми розчинів натрій гідрогенфосфату з 𝑐0 (𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 ) =

0,04 моль⁄л та натрій дигідрогенфосфату з 𝑐0 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 ) = 0,04 моль⁄л, а
також води, які необхідно змішати, щоб отримати 750мл фосфатного
буферного розчину з молярною концентрацією 0,02 моль⁄л та 𝑝𝐻 = 7,8.
𝐾д (𝐻2 𝑃𝑂4− ) = 6,2 ∙ 10−8 моль⁄л
У відповіді об’єми компонентів буфера виразити в мілілітрах.
Відповідь: 𝑉0 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 ) = 75мл
𝑉0 (𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 ) = 300мл
𝑉(𝐻2 𝑂) = 375мл
6.6 Обчислити об’єми розчинів натрій гідрогенфосфату та натрій

дигидрогенфосфату з концентраціями 𝑐0 (𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 ) = 0,03 моль⁄л і
𝑐0 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 ) = 0,03 моль⁄л, необхідні для приготування 600мл фосфатного
буферного розчину з 𝑝𝐻 = 6,9. 𝐾д (𝐻2 𝑃𝑂4− ) = 6,2 ∙ 10−8 моль⁄л
У відповіді об’єми компонентів буфера виразити в мілілітрах.
Відповідь: 𝑉0 (𝑁𝑎𝐻2 𝑃𝑂4 ) = 400мл
𝑉0 (𝑁𝑎2 𝐻𝑃𝑂4 ) = 200мл
57
6.7 Обчислити об’єми розчину амоній хлориду і розчину амоніаку з
молярними концентраціями 𝑐0 (𝑁𝐻4 𝐶𝑙) = 0,01 моль⁄л і 𝑐0 (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂) =
0,01 моль⁄л, які потрібно змішати, щоб приготувати 1500мл амонійного
буферного розчину з 𝑝𝐻 = 9,56. 𝐾д (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂) = 1,8 ∙ 10−5 моль⁄л
У відповіді об’єми компонентів буфера виразити в літрах.
Відповідь: 𝑉0 (𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂) = 1л
𝑉0 (𝑁𝐻4 𝐶𝑙) = 0,5л
6.8 Розрахувати ємність буферного розчину за кислотою, якщо при

титруванні 10,0мл розчину витрачено 5,3мл розчину хлоридної кислоти з
молярною концентрацією 0,1 моль⁄л на зменшення 𝑝𝐻 від 4,1 до 3,3?
Відповідь: Вк = 66,25 ммоль⁄л
6.9 Розрахувати буферну ємність розчину за лугом, якщо при титруванні

20,0мл цього розчину для зміни 𝑝𝐻 від 7,1 до 8,3 витрачено 7,4мл розчину
калій гідроксиду з молярною концентрацією 0,02 моль/л?
Відповідь: Вл = 6,17 ммоль⁄л
58
7. Колігативні властивості розчинів
Таблиця 8. Основні параметри, що використовуються для

характеристики колігативних властивостей розчинів
Параметр Позначення, Змістове значення
розрахункова формула
Осмотичний тиск Зовнішній тиск на розчин,
𝜋 = 𝑐 ∙ (𝑥) ∙ 𝑅 ∙ 𝑇 при якому встановлюється
𝜋 = 𝑖 ∙ 𝑐(𝑥) ∙ 𝑅 ∙ 𝑇 осмотична рівновага (крізь
напівпроникну мембрану)
(i вводиться в формулу для між розчином і чистим
розчинів електролітів) розчинником.
Ізотонічний 𝑖; Відношення загального

коефіцієнт 𝑖 = 1 + 𝛼 ∙ (𝑛 − 1) числа частинок (молекул та
де іонів) розчиненої речовини
𝛼 - ступінь дисоціації; в розчині до вихідного
𝑛-кількість іонів, на які числа молекул речовини,
розпадається даний враховує міжмолекулярні
електроліт взаємодії в реальних
розчинах.
Підвищення ∆Тз = Тз(р−ка) − Тз(р−ну) Прямо пропорційне моляль-
температури ∆Тз = Кк ∙ 𝑏(𝑥) ності речовини в розчині
кипіння (Тк ) або ∆Тз = 𝑖 ∙ Кк ∙ 𝑏(𝑥)
зниження
температури ∆Тк = Тк(р−ну) − Тк(р−ка)
замерзання (Тз ) ∆Тк = Ке ∙ 𝑏(𝑥)
ідеальних, або ∆Тк = 𝑖 ∙ Ке ∙ 𝑏(𝑥)
нескінченно (i вводиться в формулу для
розведених, розчинів розчинів електролітів)
нелетких речовин
Ебуліоскопічна та Ке , Кк Чисельно рівні підвищенню
кріоскопічна температури кипіння або,
константи відповідно, зниженню
температури замерзання
одномоляльного ідеального
розчину нелеткої речовини
порівняно з чистим
розчинником. Їх значення
залежить лише від природи
розчинника і не залежить
від природи розчиненої
речовини.
59
Приклад 1
В розчині з якою молярною концентрацією барій хлориду ізотонічний
коефіцієнт BaCl2 найбільший?
а) с(𝐵𝑎𝐶𝑙2 ) = 0,3моль/л
б) с(𝐵𝑎𝐶𝑙2 ) = 0,1моль/л
в) с(𝐵𝑎𝐶𝑙2 ) = 0,01моль/л
г) с(𝐵𝑎𝐶𝑙2 ) = 0,005моль/л
Максимальне значення ізотонічного коефіцієнту можливе в найбільш
розведених розчинах. Отже, ізотонічний коефіцієнт 𝐵𝑎𝐶𝑙2 буде найбільший в
розчині з молярною концентрацією с(𝐵𝑎𝐶𝑙2 ) = 0,005моль/л.
Приклад 2
Яким буде розчин калій нітрату відносно розчину кальцій нітрату, якщо
молярні концентрації електролітів однакові?
𝐾𝑁𝑂3 → 𝐾 + + 𝑁𝑂3− 𝑖→2 𝜋𝐾𝑁𝑂3 = 2 ∙ 𝑐(𝐾𝑁𝑂3 ) ∙ 𝑅 ∙ 𝑇
𝐶𝑎(𝑁𝑂3 )2 → 𝐶𝑎 + + 2𝑁𝑂3− 𝑖→3 𝜋𝐶𝑎(𝑁𝑂3 )2 = 3 ∙ 𝑐(𝐶𝑎(𝑁𝑂3 )2 ) ∙ 𝑅 ∙ 𝑇
Якщо молярні концентрації розчинів однакові, то осмотичний тиск розчину

𝐾𝑁𝑂3 менший, ніж осмотичний тиск розчину 𝐶𝑎(𝑁𝑂3 )2 :
( )
якщо {𝑐 𝐾𝑁𝑂3 = 𝑐(𝐶𝑎(𝑁𝑂3 )2 ), то 2 ∙ 𝑐(𝐾𝑁𝑂3 ) ∙ 𝑅 ∙ 𝑇 < 3 ∙ 𝑐(𝐶𝑎(𝑁𝑂3 )2 ) ∙ 𝑅 ∙ 𝑇,
2<3
тобто 𝜋𝐾𝑁𝑂3 < 𝜋𝐶𝑎(𝑁𝑂3)2
Отже, розчин 𝐾𝑁𝑂3 гіпотонічний відносно розчину 𝐶𝑎(𝑁𝑂3 )2 .
Приклад 3
Яким буде розчин кальцій хлориду відносно розчину натрій сульфату, якщо
𝐶𝑎𝐶𝑙2 → 𝐶𝑎2+ + 2𝐶𝑙 − 𝑖→3 𝜋𝐶𝑎𝐶𝑙2 = 3 ∙ 𝑐(𝐶𝑎𝐶𝑙2 ) ∙ 𝑅 ∙ 𝑇
𝑁𝑎2 𝑆𝑂4 → 2𝑁𝑎+ + 𝑆𝑂42− 𝑖→3 𝜋𝑁𝑎2𝑆𝑂4 = 3 ∙ 𝑐(𝑁𝑎2 𝑆𝑂4 ) ∙ 𝑅 ∙ 𝑇
Кальцій хлорид та натрій сульфат при дисоціації утворюють однакову

кількість частинок. Якщо молярні концентрації розчину 𝐶𝑎𝐶𝑙2 та розчину
𝑁𝑎2 𝑆𝑂4 рівні, то кількості частинок в їх розчинах також будуть рівні, таким
чином, тиски цих розчинів також рівні. Отже, розчин 𝐶𝑎𝐶𝑙2 ізотонічний
відносно розчину 𝑁𝑎2 𝑆𝑂4 .
Приклад 4
Яким буде розчин калій сульфату відносно розчину натрій нітрату, якщо
60
+
𝐾2 𝑆𝑂4 → 2𝐾 + 𝑆𝑂42− 𝑖→3 𝜋𝐾2𝑆𝑂4 = 3 ∙ 𝑐(𝐾2 𝑆𝑂4 ) ∙ 𝑅 ∙ 𝑇
𝑁𝑎𝑁𝑂3 → 𝑁𝑎+ + 𝑁𝑂3− 𝑖→2 𝜋𝑁𝑎𝑁𝑂3 = 2 ∙ 𝑐(𝑁𝑎𝑁𝑂3 ) ∙ 𝑅 ∙ 𝑇
Якщо молярні концентрації розчину 𝐾2 𝑆𝑂4 та розчину 𝑁𝑎𝑁𝑂3 рівні, то

осмотичний тиск розчину 𝐾2 𝑆𝑂4 більший, ніж осмотичний тиск розчину
𝑁𝑎𝑁𝑂3 :
( )
якщо {𝑐 𝐾2 𝑆𝑂4 = 𝑐(𝑁𝑎𝑁𝑂3 ) , то 3 ∙ 𝑐(𝐾2 𝑆𝑂4 ) ∙ 𝑅 ∙ 𝑇 > 2 ∙ 𝑐(𝑁𝑎𝑁𝑂3 ) ∙ 𝑅 ∙ 𝑇
3>2
тобто 𝜋𝐾2𝑆𝑂4 > 𝜋𝑁𝑎𝑁𝑂3
Отже, розчин 𝐾2 𝑆𝑂4 гіпертонічний відносно розчину 𝑁𝑎𝑁𝑂3 .
Приклад 5
Розчини ксилози, натрій броміду, барій хлориду та алюміній нітрату мають
однакові молярні концентрації. Який з цих розчинів має найменший
осмотичний тиск при однаковій температурі?
𝐶5 𝐻10 𝑂5 не дисоціює 𝑖=1 𝜋 = 𝑐(𝐶5 𝐻10 𝑂5 ) ∙ 𝑅 ∙ 𝑇
𝑁𝑎𝐵𝑟 → 𝑁𝑎+ + 𝐵𝑟 − 𝑖→2 𝜋 = 2 ∙ 𝑐(𝑁𝑎𝐵𝑟) ∙ 𝑅 ∙ 𝑇
𝐵𝑎𝐶𝑙2 → 𝐵𝑎2+ + 2𝐶𝑙 − 𝑖→3 𝜋 = 3 ∙ 𝑐(𝐵𝑎𝐶𝑙2 ) ∙ 𝑅 ∙ 𝑇
𝐴𝑙𝑁𝑂3 → 𝐴𝑙3+ + 3𝑁𝑂3− 𝑖→4 𝜋 = 4 ∙ 𝑐(𝐴𝑙𝑁𝑂3 ) ∙ 𝑅 ∙ 𝑇
При однакових температурі та молярних концентраціях речовин найменшу
молярну концентрацію частинок (молекул та іонів) та, відповідно, найменший
осмотичний тиск має розчин речовини з найменшим ізотонічним коефіцієнтом,
тобто розчин ксилози (𝑖 = 1).
Приклад 6
Розчини сахарози, фруктози, рибози та сечовини мають однакові масові
концентрацій. Який з цих розчинів має найбільший осмотичний тиск?
Сахароза 𝑀(𝐶12 𝐻22 𝑂11 ) = 342 г⁄моль
𝜋 = 𝑐(𝑥) ∙ 𝑅 ∙ 𝑇
Фруктоза 𝑀(𝐶6 𝐻12 𝑂6 ) = 180 г⁄моль 𝜌(𝑥)
𝑐 (𝑥 ) =
Рибоза 𝑀(𝐶5 𝐻10 𝑂5 ) = 150 г⁄моль 𝑀(𝑥)
Сечовина 𝑀(𝐶𝑂 (𝑁𝐻2 )2 ) = 60 г⁄моль
Найбільший осмотичний тиск буде в розчині з найбільшою молярною
концентрацією речовини. З формули, що зв’язує масову концентрацію з
молярною, видно, що при однакових значеннях 𝜌(𝑥) розчинів, 𝑐(𝑥) буде мати
найбільше значення в розчині речовини з найменшою молярною масою. Отже,
найбільший осмотичний тиск буде в розчині сечовини.
61
Приклад 7
Якщо розчини глюкози, натрій нітрату, кальцій хлориду, алюміній сульфату
ізотонічні, то молярна концентрація якої речовини найменша?
𝐶6 𝐻12 𝑂6 не дисоціює 𝑖=1 𝜋 = 𝑐 ∙ (𝐶6 𝐻12 𝑂6) ∙ 𝑅 ∙ 𝑇 𝜋
𝑐(𝐶6 𝐻12 𝑂6 ) =
𝑅∙𝑇
𝑁𝑎𝑁𝑂3 → 𝑁𝑎 + + 𝑁𝑂3− 𝑖→2 𝜋 = 2 ∙ 𝑐(𝑁𝑎𝑁𝑂3 ) ∙ 𝑅 ∙ 𝑇 𝜋

𝑐(𝑁𝑎𝑁𝑂3 ) =
2∙𝑅∙𝑇
𝐶𝑎𝐶𝑙2 → 𝐵𝑎2+ + 2𝐶𝑙 − 𝑖→3 𝜋 = 3 ∙ 𝑐(𝐶𝑎𝐶𝑙2 ) ∙ 𝑅 ∙ 𝑇 𝜋

𝑐(𝐶𝑎𝐶𝑙2 ) =
3∙𝑅∙𝑇
𝐴𝑙2 (𝑆𝑂4 )3 → 2𝐴𝑙 3+ + 3𝑆𝑂42− 𝑖 → 5 𝜋 = 5 ∙ 𝑐(𝐴𝑙2 (𝑆𝑂4 )3 ) ∙ 𝑅 ∙ 𝑇 𝜋

𝑐(𝐴𝑙2 (𝑆𝑂4 )3 ) =
5∙𝑅∙𝑇
Якщо розчини ізотонічні (значення 𝜋 рівні), то найменша молярна
концентрація буде в розчині речовини з найбільшим ізотонічним коефіцієнтом
– розчин алюміній сульфату (𝑖 → 5).
Приклад 8
Для якого з водних розчинів температура замерзання найнижча:
а) 10г 𝐾𝐵𝑟 на 1000г води;
б) 10г 𝑁𝑎𝐵𝑟 на 1000г води;
в) 10г 𝐿𝑖𝐵𝑟 на 1000г води?
Найнижча температура замерзання Тз(р−ну) буде у розчина з найбільшою
різницею температур замерзання розчину та розчинника ∆Тз :
∆Тз = Тз(р−ка) − Тз(р−ну)
Тз(р−ну) = Тз(р−ка) − ∆Тз
Різниця температур замерзання розчину та розчинника тим більша, чим більша
в розчині кількість частинок розчиненої речовини:
∆Тз = 𝑖 ∙ Кк ∙ 𝑏(𝑥)
Усі перелічені речовини є бінарними електролітами і значення ізотонічного
коефіцієнту для всіх будуть однаковими (𝑖 → 2). В такому випадку кількості
частинок в розчині та, відповідно, величини ∆Тз , будуть залежати лише від
моляльностей 𝑏(𝑥) розчину:
𝑛(𝑥) 𝑚(𝑥)
𝑏 (𝑥 ) = =
𝑚(р − ка) 𝑀(𝑥) ∙ 𝑚(р − ка)
При однакових значеннях 𝑚(𝑥) и 𝑚(р − ка) найбільше значення 𝑏(𝑥) буде в
розчині речовини з найменшою молярною масою 𝑀(𝑥).
𝑀(𝐾𝐵𝑟) = 119 г⁄моль Отже, найнижча температура замерзання буде у
𝑀(𝑁𝑎𝐵𝑟) = 103 г⁄моль розчину літій броміду.
𝑀(𝐿𝑖𝐵𝑟) = 87 г⁄моль
62
Приклад 9
Розчини натрій хлориду, алюміній хлориду, калій хлориду, кальцій хлориду
замерзають при однакових температурах. Моляльність якого розчину
найменша?
𝑁𝑎𝐶𝑙 𝑖→2 ∆Тз = 2 ∙ Кк ∙ 𝑏(𝑁𝑎𝐶𝑙) ∆𝑇з
𝑏(𝑁𝑎𝐶𝑙 ) =
2 ∙ 𝐾к
𝐴𝑙𝐶𝑙3 𝑖→4 ∆Тз = 4 ∙ Кк ∙ 𝑏(𝐴𝑙𝐶𝑙3 ) ∆𝑇з
𝑏(𝐴𝑙𝐶𝑙3 ) =
4 ∙ 𝐾к
𝐾𝐶𝑙 𝑖→2 ∆Тз = 2 ∙ Кк ∙ 𝑏(𝐾𝐶𝑙) ∆𝑇з
𝑏(𝐾𝐶𝑙 ) =
2 ∙ 𝐾к
𝐶𝑎𝐶𝑙2 𝑖→3 ∆Тз = 3 ∙ Кк ∙ 𝑏(𝐶𝑎𝐶𝑙2 ) ∆𝑇з
𝑏(𝐶𝑎𝐶𝑙2 ) =
3 ∙ 𝐾к
При однакових температурах замерзання розчинів найменша моляльність буде
в розчині того електроліту, для якого можливе найбільше значення
ізотонічного коефіцієнта. З перелічених електролітів таким є алюміній хлорид
(𝑖 → 4).
Приклад 10
Температура кипіння якого з наведених розчинів є найвищою?
а) 10г 𝐾𝑁𝑂3 на 1000г води;
б) 10г 𝑁𝑎𝑁𝑂3 на 1000г води;
в) 10г 𝐿𝑖𝑁𝑂3 на 1000г води.
Найвища температура кипіння Тк(р−ну) буде у розчина з найбільшою різницею
температур кипіння розчину та розчинника ∆Тк :
∆Тк = Тк(р−ну) − Тк(р−ка)
Тк(р−ну) = Тз(р−ка) + ∆Тк
Різниця температур кипіння розчину та розчинника тим більша, чим більша в
розчині кількість частинок розчиненої речовини:
∆Тк = 𝑖 ∙ Ке ∙ 𝑏(𝑥)
Всі перелічені речовини є бінарними електролітами і значення ізотонічного
коефіцієнта для всіх будуть однаковими (𝑖 → 2). В такому випадку кількості
частинок в розчині та, відповідно, величини ∆Тк , будуть залежати лише від
моляльностей 𝑏(𝑥) розчинів:
𝑛(𝑥) 𝑚(𝑥)
𝑏 (𝑥 ) = =
𝑚(р − ка) 𝑀(𝑥) ∙ 𝑚(р − ка)
При однакових значеннях 𝑚(𝑥) та 𝑚(р − ка) найбільше значення 𝑏(𝑥) буде в
розчині речовини з найменшою молярною масою 𝑀(𝑥).
𝑀(𝐾𝑁𝑂3 ) = 101 г⁄моль Отже, найвища температура кипіння буде у
( ) г⁄
𝑀 𝑁𝑎𝑁𝑂3 = 85 моль розчину літій нітрату.
𝑀(𝐿𝑖𝑁𝑂3 ) = 69 г⁄моль
63
Приклад 11
Розчини фруктози, натрій хлориду, барій хлориду, та алюміній хлориду
мають однакові моляльності. Який з цих розчинів замерзає при найвищій
температурі?
𝐶6 𝐻12 𝑂6 𝑖=1 ∆Тз = Кк ∙ 𝑏(𝐶6 𝐻12 𝑂6 ) ∆Тз = Тз(р−ка) − Тз(р−ну)
𝑁𝑎𝐶𝑙 𝑖→2 ∆Тз = 2 ∙ Кк ∙ 𝑏(𝑁𝑎𝐶𝑙)
𝐵𝑎𝐶𝑙2 𝑖→3 ∆Тз = 3 ∙ Кк ∙ 𝑏(𝐵𝑎𝐶𝑙2 )
𝐴𝑙𝐶𝑙3 𝑖→4 ∆Тз = 4 ∙ Кк ∙ 𝑏(𝐴𝑙𝐶𝑙3 )
Найвища температура замерзання Тз(р−ну) буде у розчину з найменшою
різницею температур замерзання розчину і розчинника ∆Тз . У розчинів з
однаковими моляльностями 𝑏(𝑥) найменше значення ∆Тз буде у розчину
речовини з найменшим значенням ізотонічного коефіцієнта – розчину
фруктози.
Приклад 12
Обчислити температуру замерзання розчину, в якому на 200г води припадає
9,3г ксилози. У відповіді температуру виразити за шкалою Цельсія.
кг∙К
Тз(𝐻2𝑂) = 273,15𝐾 ; 𝐾к = 1,86
моль
; 𝑀(𝐶5 𝐻10 𝑂5 ) = 150 г⁄моль.
𝑚(𝐻2 𝑂) = 200г 𝑡з(р−ну) −?
𝑚(𝐶5 𝐻10 𝑂5 ) = 9,3г
𝑀(𝐶5 𝐻10 𝑂5 ) = 150 г⁄моль
Тз(𝐻2𝑂) = 273,15𝐾
кг ∙ К г∙К
𝐾к = 1,86 = 1,86 ∙ 103
моль моль
1) Обчислити різницю температури замерзання розчину ксилози та
температури замерзання води ΔТз, використовуючи її залежність від
моляльності розчину:
𝑚(𝐶5 𝐻10 𝑂5 )
∆𝑇з = 𝐾к ∙ 𝑏(𝑥) = 𝐾к ∙
𝑀(𝐶5 𝐻10 𝑂5 ) ∙ 𝑚(𝐻2 𝑂)
г∙К 9,3г
∆𝑇з = 1,86 ∙ 103 ∙ = 0,58К
моль 150 г⁄моль ∙ 200г
2) Обчислити температуру замерзання розчину ксилози Тз(р-ну):
∆𝑇з = 𝑇з(𝐻2 𝑂) − 𝑇з(р−ну)
𝑇з(р−ну) = 𝑇з(𝐻2 𝑂) − ∆𝑇з = 273,15К − 0,58К = 272,57К
3) Перевести температуру в шкалу Цельсія:
𝑡з(р−ну) = 𝑇з(р−ну) − 273,15 = 272,57 − 273,15 = −0,58℃
Відповідь: 𝑡з(р−ну) = −0,58°С
64
Приклад 13
Обчислити молярну масу неелектроліту якщо розчин, який містить 50,1г цієї
кг∙К
речовини в 750г води замерзає при -1,35°С. Тз(𝐻2 𝑂) = 273,15𝐾 ; 𝐾к = 1,86 моль
𝑚(𝑥) = 50,1г 𝑀(𝑥)−?
𝑚(𝐻2 𝑂) = 750г
𝑡з(р−ну) = −1,35℃
Тз(𝐻2𝑂) = 273,15𝐾
кг ∙ К г∙К
𝐾к = 1,86 = 1,86 ∙ 103
моль моль
1) Перевести значення температури замерзання розчину зі шкали Цельсія в
термодинамічну шкалу температур:
𝑇з(р−ну) = 𝑡з(р−ну) + 273,15 = −1,35 + 273,15 = 271,8(𝐾)
2) Розрахувати різницю температури замерзання розчину та температури

замерзання води ΔТз:
∆𝑇з = 𝑇з(𝐻2 𝑂) − 𝑇з(р−ну) = 273,15К − 271,8К = 1,35𝐾
3) Розрахувати молярну масу речовини, використовуючи залежність різниці

температури замерзання від моляльності розчину:
𝑚 (𝑥 ) 𝐾к ∙ 𝑚(𝑥)
∆𝑇з = 𝐾к ∙ 𝑏(𝑥) = 𝐾к ∙ ⇨ 𝑀 (𝑥 ) =
𝑀(𝑥) ∙ 𝑚(𝐻2 𝑂) ∆𝑇з ∙ 𝑚(𝐻2 𝑂)
г∙К
1,86 ∙ 103 ∙ 50,1г
𝑀 (𝑥 ) = моль = 92 г⁄моль
1,35К ∙ 750г
Відповідь: 𝑀(𝑥) = 92 г⁄моль
Приклад 14
В 500 г води розчинили 100г рибози. При якій температурі закипить цей
розчин? У відповіді температуру виразити за шкалою Цельсія.
кг∙К
Тк(𝐻2𝑂) = 373,15𝐾 ; 𝐾е = 0,52
моль
; 𝑀(𝐶5 𝐻10 𝑂5 ) = 150 г⁄моль.
𝑚(𝐻2 𝑂) = 500г Тк(р−ну) −?
𝑚(𝐶5 𝐻10 𝑂5 ) = 100г
𝑀(𝐶5 𝐻10 𝑂5 ) = 150 г⁄моль
Тк(𝐻2𝑂) = 373,15𝐾
кг ∙ К г∙К
𝐾е = 0,52 = 0,52 ∙ 103
моль моль
1) Обчислити різницю температури кипіння розчину рибози та температури
кипіння води ΔТк, використовуючи її залежність від моляльності розчину:
65
𝑚(𝐶5 𝐻10 𝑂5 )
∆𝑇к = 𝐾е ∙ 𝑏(𝑥) = 𝐾е ∙
𝑀(𝐶5 𝐻10 𝑂5 ) ∙ 𝑚(𝐻2 𝑂)
г∙К 100г
∆𝑇к = 0,52 ∙ 103 ∙ = 0,69К
моль 150 г⁄моль ∙ 500г
2) Обчислити температуру кипіння розчину рибози Тк(р-ну):
∆𝑇к = 𝑇к(р−ну) − 𝑇к(𝐻2 𝑂)
𝑇к(р−ну) = 𝑇к(𝐻2𝑂) + ∆𝑇к = 373,15К + 0,69К = 373,99К
3) Перевести температуру в шкалу Цельсія:
𝑡к(р−ну) = 𝑇к(р−ну) − 273,15 = 373,99 − 273,15 = 100,84℃
Відповідь: 𝑡к(р−ну) = 100,84℃
Приклад 15
Розчин, в якому розчинено 45г неелектроліту в 250г води, кипить при
100,52℃. Обчислити молярну масу розчиненої речовини. Тк(𝐻2 𝑂) = 373,15𝐾 ;
кг∙К
𝐾е = 0,52
моль
𝑚(𝑥) = 45г 𝑀(𝑥)−?
𝑚(𝐻2 𝑂) = 250г
𝑡к(р−ну) = 100,52℃
Тк(𝐻2 𝑂) = 373,15𝐾
кг ∙ К г∙К
𝐾э = 0,52 = 0,52 ∙ 103
моль моль
1) Перевести значення температури кипіння розчину зі шкали Цельсія в
𝑇к(р−ну) = 𝑡к(р−ну) + 273,15 = 100,52 + 273,15 = 373,67(𝐾)
2) Обчислити різницю температури кипіння розчину та температури
кипіння води ΔТк:
∆𝑇к = 𝑇к(р−ну) − 𝑇з(𝐻2 𝑂) = 373,67К − 373,15К = 0,52К
3) Обчислити молярну масу речовини, використовуючи залежність різниці
температури кипіння від моляльності розчину:
𝑚 (𝑥 ) 𝐾е ∙ 𝑚(𝑥)
∆𝑇к = 𝐾е ∙ 𝑏(𝑥) = 𝐾е ∙ ⇨ 𝑀 (𝑥 ) =
𝑀(𝑥) ∙ 𝑚(𝐻2 𝑂) ∆𝑇к ∙ 𝑚(𝐻2 𝑂)
г∙К
0,52 ∙ 103 ∙ 45г
𝑀 (𝑥 ) = моль = 180 г⁄моль
0,52К ∙ 250г
66
Приклад 16
Визначити температуру кипіння та температуру замерзання розчину, що
містить 0,25моль нітратної кислоти в 2,5л води, якщо ізотонічний коефіцієнт
дорівнює 1,88. Температуру виразити за шкалою Цельсія.
кг∙К кг∙К
Тз(𝐻2𝑂) = 273,15𝐾 ; 𝐾к = 1,86 ; Тк(𝐻2𝑂) = 373,15𝐾 ; 𝐾е = 0,52 моль .
моль
𝑛(𝐻𝑁𝑂3 ) = 0,25моль 𝑡з(р−ну) −?
𝑉 (𝐻2 𝑂) = 2,5л 𝑡к(р−ну) −?
𝑖 = 1,88
Тз(𝐻2𝑂) = 273,15𝐾
Тк(𝐻2𝑂) = 373,15𝐾
кг ∙ К
𝐾к = 1,86
моль
кг ∙ К
𝐾е = 0,52
моль
1) 𝑚(𝐻2 𝑂) = 𝑉(𝐻2 𝑂) ∙ 𝜌(𝐻2 𝑂) = 2,5л ∙ 1 кг⁄л = 2,5кг
2) Обчислити різницю температури замерзання розчину нітратної кислоти
та температури замерзання води ΔТз, використовуючи її залежність від
концентрації частинок в розчині:
𝑛(𝐻𝑁𝑂3 )
∆𝑇з = 𝑖 ∙ 𝐾к ∙ 𝑏(𝑥) = 𝑖 ∙ 𝐾к ∙
𝑚(𝐻2 𝑂)
кг ∙ К 0,25моль
∆𝑇з = 1,88 ∙ 1,86 ∙ = 0,35К
моль 2,5кг
3) Обчислити температуру замерзання розчину нітратної кислоти Тз(р-ну):
∆𝑇з = 𝑇з(𝐻2 𝑂) − 𝑇з(р−ну)
𝑇з(р−ну) = 𝑇з(𝐻2 𝑂) − ∆𝑇з = 273,15К − 0,35К = 272,8К
Перевести температуру в шкалу Цельсія:
𝑡з(р−ну) = 𝑇з(р−ну) − 273,15 = 272,8 − 273,15 = −0,35℃
3) Обчислити різницю температури кипіння розчину нітратної кислоти та
температури кипіння води ΔТк, використовуючи її залежність від
концентрації частинок в розчині:
𝑛(𝐻𝑁𝑂3 )
∆𝑇к = 𝑖 ∙ 𝐾е ∙ 𝑏(𝐻𝑁𝑂3 ) = 𝑖 ∙ 𝐾е ∙
𝑚(𝐻2 𝑂)
кг ∙ К 0,25моль
∆𝑇з = 1,88 ∙ 0,52 ∙ = 0,1К
моль 2,5кг
4) Обчислити температуру кипіння розчину нітратної кислоти Тк(р-ну):
∆𝑇к = 𝑇к(р−ну) − 𝑇к(𝐻2 𝑂)
𝑇к(р−ну) = 𝑇к(𝐻2𝑂) + ∆𝑇к = 373,15К + 0,1К = 373,25К
67
Перевести температуру в шкалу Цельсія:
𝑡к(р−ну) = 𝑇к(р−ну) − 273,15 = 373,25 − 273,15 = 100,1℃
Відповідь: 𝑡з(р−ну) = −0,35°С ; 𝑡к(р−ну) = 100,1℃
Приклад 17
Визначити ізотонічний коефіцієнт натрій хлориду в розчині, якщо його
моляльність в розчині становить 1 моль⁄кг, а температура кипіння дорівнює
кг∙К
100,94℃. Тк(𝐻2 𝑂) = 373,15𝐾 ; 𝐾е = 0,52 .
моль
𝑏(𝑁𝑎𝐶𝑙 ) = 1 моль⁄кг 𝑖−?
𝑡к(р−ну) = 100,94℃
кг ∙ К
𝐾е = 0,52
моль
Тк(𝐻2𝑂) = 373,15𝐾
1) Перевести значення температури кипіння розчину зі шкали Цельсія в
𝑇к(р−ну) = 𝑡к(р−ну) + 273,15 = 100,94 + 273,15 = 374,09(𝐾)
2) Обчислити різницю температури кипіння розчину та температури
кипіння води ΔТк:
∆𝑇к = 𝑇к(р−ну) − 𝑇з(𝐻2 𝑂) = 374,09К − 373,15К = 0,94К
3) Записати рівняння, що виражає залежність різниці температур кипіння
розчину електроліту та розчинника від концентрації частинок розчиненої
речовини:
∆𝑇к = 𝑖 ∙ 𝐾е ∙ 𝑏(𝑁𝑎𝐶𝑙 )
Виразити з цього рівняння ізотонічний коефіцієнт:
∆𝑇к
𝑖=
𝐾е ∙ 𝑏(𝑁𝑎𝐶𝑙)
0,94𝐾
𝑖= = 1,81
кг ∙ К моль
0,52 ∙1 ⁄кг
моль
Відповідь: 𝑖 = 1,81
Приклад 18
Визначити осмотичний тиск розчину, який містить 30г гліцерину в 250мл
л∙Па
розчину при 25°С. 𝑅 = 8,31 ∙ 103 моль∙К ; 𝑀(𝐶3 𝐻8 𝑂3 ) = 92 г⁄моль .
𝑚(𝐶3 𝐻8 𝑂3 ) = 30г 𝜋−?
𝑉 (р − ну) = 250мл = 0,25л
68
л ∙ Па
𝑅 = 8,31 ∙ 103
моль ∙ К
𝑀(𝐶3 𝐻8 𝑂3 ) = 92 г⁄моль
𝑡 = 25℃
1) Перевести значення температури зі шкали Цельсія в термодинамічну
шкалу температур:
𝑇 = 𝑡 + 273,15 = 25 + 273,15 = 298,15 (𝐾)
2) Записати рівняння Вант-Гоффа, виразивши молярну концентрацію через,
масу речовини та об’єм розчину:
𝑚(𝐶3 𝐻8 𝑂3 )
𝜋 = 𝑐 (𝐶3 𝐻8 𝑂3 ) ∙ 𝑅 ∙ 𝑇 = ∙𝑅∙𝑇
𝑀(𝐶3 𝐻8 𝑂3 ) ∙ 𝑉(р − ну)
Розрахувати осмотичний тиск розчину:
30г л ∙ Па
𝜋= ∙ 8,31 ∙ 103 ∙ 298,15К = 3232 ∙ 103 Па =
92 г⁄моль ∙ 0,25л моль ∙ К
= 3232кПа
Відповідь: 𝜋 = 3232кПа
Приклад 19
Встановити, яким буде розчин глюкози з масовою часткою 𝐶6 𝐻12 𝑂6 10%
відносно плазми крові (ізо-, гіпо- або гіпертонічним) при температурі 37℃.
Осмотичний тиск плазми крові в нормі дорівнює 740 – 780 кПа . Густина
л∙Па
розчину глюкози 1,04 г⁄мл; 𝑀(𝐶6 𝐻12 𝑂6 ) = 180 г⁄моль ; 𝑅 = 8,31 ∙ 103 моль∙К.
𝜔(𝐶6 𝐻12 𝑂6 ) = 10%=0,10 𝜋−?
𝑡 = 37℃
𝜌(р − ну) = 1,04 г⁄мл
л ∙ Па
𝑅 = 8,31 ∙ 103
моль ∙ К
𝑀(𝐶6 𝐻12 𝑂6 ) = 180 г⁄моль
1) Перевести значення температури з шкали Цельсія в термодинамічну
𝑇 = 𝑡 + 273,15 = 37 + 273,15 = 310,15 (𝐾)
2) Записати рівняння Вант-Гоффа, виразивши молярну концентрацію через
масову частку :
𝜔(𝐶6 𝐻12 𝑂6 ) ∙ 𝜌(р − ра)
𝜋 = 𝑐 (𝐶6 𝐻12 𝑂6 ) ∙ 𝑅 ∙ 𝑇 = ∙𝑅∙𝑇
𝑀(𝐶6 𝐻12 𝑂6 )
0,10 ∙ 1,04 г⁄мл 3
л ∙ Па
𝜋= ∙ 8,31 ∙ 10 ∙ 310,15К = 1489кПа
180 г⁄моль моль ∙ К
69
Відповідь: 𝜋 = 1489кПа ⇨ 10%-ий розчин глюкози є гіпертонічним
відносно плазми крові.
Приклад 20
Розрахувати осмотичний тиск розчину калій хлориду з молярною
концентрацією 0,01 моль⁄л та ізотонічним коефіцієнтом 1,96 при
3 л∙Па
температурі 37℃. 𝑅 = 8,31 ∙ 10 моль∙К
𝑐 (𝐾𝐶𝑙) = 0,01 моль⁄л 𝜋−?
𝑖 = 1,96
л ∙ Па
𝑅 = 8,31 ∙ 103
моль ∙ К
𝑡 = 37℃
1) Перевести значення температури з шкали Цельсія в термодинамічну
𝑇 = 𝑡 + 273,15 = 37 + 273,15 = 310,15 (𝐾)
2) Записати рівняння Вант-Гоффа для розчинів електролітів:
𝜋 = 𝑖 ∙ 𝑐 (𝐾𝐶𝑙 ) ∙ 𝑅 ∙ 𝑇
л ∙ Па
𝜋 = 1,96 ∙ 0,01 моль⁄л ∙ 8,31 ∙ 103 ∙ 310,15 𝐾 = 50,5кПа
моль ∙ К
Відповідь: 𝜋 = 50,5кПа
Приклад 21
Визначити молекулярну масу глобулярного білка, якщо осмотичний тиск
розчину, що містить 25 г/л білка, дорівнює 3,2кПа при температурі 20℃.
л ∙ Па
𝑅 = 8,31 ∙ 103
моль ∙ К
𝜌(𝑥) = 25 г⁄л 𝑀(𝑥)−?
𝜋 = 3,2кПа = 3,2 ∙ 103 Па
𝑡 = 20℃
л ∙ Па
𝑅 = 8,31 ∙ 103
моль ∙ К
𝑇 = 𝑡 + 273,15 = 20 + 273,15 = 293,15 (𝐾)
2) Записати рівняння Вант-Гоффа, виразивши молярну концентрацію через
масову концентрацію:
𝜌(𝑥)
𝜋 = 𝑐 (𝑥 ) ∙ 𝑅 ∙ 𝑇 = ∙𝑅∙𝑇
𝑀(𝑥)
70
Виразити з цього рівняння молярну масу білка:
𝜌(𝑥) ∙ 𝑅 ∙ 𝑇
𝑀 (𝑥 ) =
𝜋
л ∙ Па
25 г⁄л ∙ 8,31 ∙ 103 ∙ 293,15К
𝑀 (𝑥 ) = моль ∙К = 19032 г⁄моль
3,2 ∙ 103 Па
Приклад 22
Обчислити молярну масу неелектроліту, якщо при розчиненні 20г цієї
речовини у воді отримали 500мл розчину, осмотичний тиск якого при
л∙Па
температурі 25℃ дорівнює 412,94кПа. 𝑅 = 8,31 ∙ 103 моль∙К
𝑚(𝑥) = 20г 𝑀 (𝑥)−?
𝜋 = 412,94кПа = 412,94 ∙ 103 Па
𝑉 (р − ну) = 500мл = 0,5л
л ∙ Па
𝑅 = 8,31 ∙ 103
моль ∙ К
𝑡 = 25℃
𝑇 = 𝑡 + 273,15 = 25 + 273,15 = 298,15 (𝐾)
2) Записати рівняння Вант-Гоффа :
𝑚(𝑥)
𝜋 = 𝑐 (𝑥 ) ∙ 𝑅 ∙ 𝑇 = ∙𝑅∙𝑇
𝑀(𝑥) ∙ 𝑉(р − ну)
Виразити молярну масу речовини:
𝑚 (𝑥 )
𝑀 (𝑥 ) = ∙𝑅∙𝑇
𝜋 ∙ 𝑉 (р − ну)
20г л ∙ Па
𝑀 (𝑥 ) = ∙ 8,31 ∙ 10 3
∙ 298,15К = 240 г⁄моль
412,94 ∙ 103 Па ∙ 0,5л моль ∙ К
Приклад 23
Яка маса сахарози міститься в 0,5л розчину, якщо осмотичний тиск розчину
при температурі 30℃ дорівнює 294,6кПа?
л∙Па
𝑅 = 8,31 ∙ 103
моль∙К
; 𝑀(𝐶12 𝐻22 𝑂11 ) = 342 г⁄моль
𝜋 = 294,6кПа = 294,6 ∙ 103 Па 𝑚(𝐶12 𝐻22 𝑂11 )−?
71
𝑉 (р − ну) = 500мл = 0,5л
л ∙ Па
𝑅 = 8,31 ∙ 103
моль ∙ К
𝑡 = 30℃
𝑀(𝐶12 𝐻22 𝑂11 ) = 342 г⁄моль
𝑇 = 𝑡 + 273,15 = 30 + 273,15 = 303,15 (𝐾)
2) Записати рівняння Вант-Гоффа :
𝑚(𝐶12 𝐻22 𝑂11 )
𝜋= ∙𝑅∙𝑇
𝑀(𝐶12 𝐻22 𝑂11 ) ∙ 𝑉(р − ну)
Виразити з цього рівняння масу сахарози:
𝜋 ∙ 𝑀(𝐶12 𝐻22 𝑂11 ) ∙ 𝑉 (р − ну)
𝑚(𝐶12 𝐻22 𝑂11 ) =
𝑅∙𝑇
294,6 ∙ 103 Па ∙ 342 г⁄моль ∙ 0,5л
𝑚(𝐶12 𝐻22 𝑂11 ) = = 20г
8,31 ∙ 103 л ∙ Па⁄моль ∙ К ∙ 303,15К
Відповідь: 𝑚(𝐶12 𝐻22 𝑂11 ) = 20г
Приклад 24
Визначити ізотонічний коефіцієнт калій карбонату в розчині з масовою
часткою 𝐾2 𝐶𝑂3 0,69%, якщо осмотичний тиск цього розчину при температурі
37℃ дорівнює 309,3кПа. Густина розчину 1 г⁄мл.
л∙Па
𝑅 = 8,31 ∙ 103 ; 𝑀(𝐾2 𝐶𝑂3 ) = 138 г⁄моль.
моль∙К
𝜔(𝐾2 𝐶𝑂3 ) = 0,69% = 0,0069 𝑖−?
л ∙ Па
𝑅 = 8,31 ∙ 103
моль ∙ К
𝑡 = 37℃
𝜋 = 309,3кПа = 309,3 ∙ 103 Па
𝑀(𝐾2 𝐶𝑂3 ) = 138 г⁄моль
𝜌(р − ну) = 1 г⁄мл
𝑇 = 𝑡 + 273,15 = 37 + 273,15 = 310,15 (𝐾)
2) Записати рівняння Вант-Гоффа для розчинів електролітів, виразивши
молярну концентрацію речовини через масову частку:
𝜔(𝐾2 𝐶𝑂3 ) ∙ 𝜌(р − ну)
𝜋 = 𝑖 ∙ 𝑐 (𝐾2 𝐶𝑂3 ) ∙ 𝑅 ∙ 𝑇 = 𝑖 ∙ ∙𝑅∙𝑇
𝑀 (𝐾2 𝐶𝑂3 )
72
Виразити з цього рівняння ізотонічний коефіцієнт:
𝜋 ∙ 𝑀(𝐾2 𝐶𝑂3 )
𝑖=
𝜔(𝐾2 𝐶𝑂3 ) ∙ 𝜌(р − ну) ∙ 𝑅 ∙ 𝑇
Розрахувати значення ізотонічного коефіцієнта:
309,3 ∙ 103 Па ∙ 138 г⁄моль
𝑖= = 2,4
г 3 л ∙ Па
0,0069 ∙ 1 ⁄мл ∙ 8,31 ∙ 10 ∙ 310,15 𝐾
моль ∙ К
7.1 Визначити температуру кипіння та температуру замерзання розчину,

отриманого при розчиненні 150г глюкози в 850г води. Температуру виразити
за шкалою Цельсія.
кг∙К
Тз(𝐻2𝑂) = 273,15𝐾 ; 𝐾к = 1,86 ;
моль
кг∙К
Тк(𝐻2𝑂) = 373,15𝐾 ; 𝐾е = 0,52
моль
; 𝑀(𝐶6 𝐻12 𝑂6 ) = 180 г⁄моль .
Відповідь: 𝑡з(р−ну) = −1,82℃ ;
𝑡к(р−ну) = 100,51℃
7.2 Визначити температуру кипіння та температуру замерзання водного

розчину гліцерину з масовою часткою 𝐶3 𝐻8 𝑂3 20%. Температуру виразити за
шкалою Цельсія.
кг∙К
Тз(𝐻2𝑂) = 273,15𝐾 ; 𝐾к = 1,86 ;
моль
кг∙К
Тк(𝐻2𝑂) = 373,15𝐾 ; 𝐾е = 0,52
моль
; 𝑀(𝐶3 𝐻8 𝑂3 ) = 92 г⁄моль .
𝑡к(р−ну) = 101,41℃
7.3 Обчислити молярну масу неелектроліту, якщо розчин, що містить 25,55г

цієї речовини в 200г води, замерзає при –1,320С.
кг∙К
Тз(𝐻2𝑂) = 273,15𝐾 ; 𝐾к = 1,86 .
моль
7.4 Обчислити молярну масу неелектроліту, якщо розчин, що містить 248,2г

цієї речовини в 3000г води, замерзає при –0,450С.
кг∙К
Тз(𝐻2𝑂) = 273,15𝐾 ; 𝐾к = 1,86
моль
7.5 Розчин, в якому розчинено 41,4 неелектроліту в 300г води кипить при
100,780С. Обчислити молярну масу цієї речовини.
кг∙К
Тк(𝐻2𝑂) = 373,15𝐾 ; 𝐾е = 0,52
моль
73
7.6 В 600г води розчинили 60,2г неелектроліту. Розчин кипить при 100,870С.
Обчислити молярну масу розчиненої речовини.
кг∙К
Тк(𝐻2𝑂) = 373,15𝐾 ; 𝐾е = 0,52 ∙ .
моль
7.7 Скільки грамів сахарози потрібно розчинити в 100 г води, щоб:

а) знизити температуру кристалізації на 1 0С;
б) підвищити температуру кипіння на 1 0С?
𝑀(𝐶12 𝐻22 𝑂11 ) = 342 г⁄моль
кг∙К кг∙К
Тз(𝐻2𝑂) = 273,15𝐾 ; 𝐾к = 1,86 ∙ ; Тк(𝐻2 𝑂) = 373,15𝐾 ; 𝐾е = 0,52 ∙ моль .
моль
Відповідь: а) 𝑚(𝐶12 𝐻22 𝑂11 ) = 18,39г;
б) 𝑚(𝐶12 𝐻22 𝑂11 ) = 65,78г
7.8 Обчислити температуру замерзання та температуру кипіння водного

розчину хлоридної кислоти з масовою часткою HCl 6,8%, якщо ізотонічний
коефіцієнт дорівнює 1,66.
кг∙К
Тз(𝐻2𝑂) = 273,15𝐾; 𝐾к = 1,86 ; 𝑀(𝐻𝐶𝑙) = 36,5 г⁄моль.
моль
𝑡к(р−ну) = 101,73℃
7.9 Розчин, що містить 8г 𝑁𝑎𝑂𝐻 в 1000г 𝐻2 𝑂, кипить при 100,184℃.

Визначити ізотонічний коефіцієнт гідроксиду натрію в цьому розчині.
кг∙К
Тк(𝐻2𝑂) = 373,15𝐾 ; 𝐾е = 0,52 ; 𝑀(𝑁𝑎𝑂𝐻 ) = 40 г⁄моль
моль
7.10 Обчислити осмотичний тиск розчину білка, що містить 2,5г білка в 0,5л
розчину, при температурі 36,60С враховуючи, що макромолекула білка має
глобулярну форму.
л∙Па
𝑀(𝑥) = 55000 г⁄моль ; 𝑅 = 8,31 ∙ 103 .
моль∙К
Відповідь: 𝜋 = 234Па
7.11 Встановити, якими будуть розчини відносно плазми крові (ізо-, гіпо- або
гіпертонічним) при 37℃ :
а) розчин глюкози з масовою часткою 𝐶6 𝐻12 𝑂6 6% (густина 1,02 г⁄мл );
б) розчин сахарози з масовою часткою 𝐶12 𝐻22 𝑂11 6% (густина 1,02 г⁄мл );
Осмотичний тиск плазми крові в нормі дорівнює 740 – 780 кПа .
л∙Па
𝑀(𝐶6 𝐻12 𝑂6 ) = 180 г⁄моль ; 𝑀(𝐶12 𝐻22 𝑂11 ) = 342 г⁄моль ; 𝑅 = 8,31 ∙ 103 .
моль∙К
Відповідь:
а) 𝜋 = 876кПа ⇨ розчин глюкози гіпертонічний відносно плазми крови;
б) 𝜋 = 461,2кПа ⇨ розчин сахарози гіпотонічний відносно плазми крови..
7.12 Розрахувати величину осмотичного тиску розчину сечовини з масовою

74
концентрацією 26,8 г⁄л при 00С.
л∙Па
𝑀(𝐶𝑂(𝑁𝐻2 )2 ) = 60 г⁄моль ; 𝑅 = 8,31 ∙ 103
моль∙К
Відповідь: 𝜋 = 1014кПа
7.13 Обчислити масу гліцерину, що міститься в 50мл розчину, якщо

осмотичний тиск цього розчину при 250С дорівнює 4129,4кПа.
л∙Па
𝑀(𝐶3 𝐻8 𝑂3 ) = 92 г⁄моль; 𝑅 = 8,31 ∙ 103 .
моль∙К
Відповідь: 𝑚(𝐶3 𝐻8 𝑂3 ) = 7,67г
7.14 Знайти молекулярну масу глобулярного білка, якщо осмотичний тиск

розчину, що містить 75г цього білка в 500мл розчину, дорівнює 49,5кПа при
л∙Па
35°С. 𝑅 = 8,31 ∙ 103 моль∙К
7.15 Розрахувати молярну масу неелектроліту, якщо при 200С осмотичний

тиск розчину з масовою частку цієї речовини 40% дорівнює 3362кПа.
л∙Па
Густина розчину 1,18 г⁄мл; 𝑅 = 8,31 ∙ 103 моль∙К.
7.16 Яке з явищ – гемоліз чи плазмоліз – буде спостерігатись, якщо клітину

еритроцита занурити в розчин нітрату кальцію з молярною концентрацією
0,025 моль⁄л при температурі 37 0С, якщо ізотонічний коефіцієнт дорівнює
2,60.
Відповідь: 𝜋 = 167,5кПа ⇨ гемоліз
7.17 Визначити ізотонічний коефіцієнт барій гідроксиду в розчині з

молярною концентрацією 𝐵𝑎(𝑂𝐻)2 0,1 моль⁄л, якщо осмотичний тиск цього
розчину при температурі 20℃ дорівнює 618,8кПа.
л∙Па
𝑅 = 8,31 ∙ 103 .
моль∙К
7.18 Визначити ізотонічний коефіцієнт натрій гідроксиду в розчині з

масовою часткою 𝑁𝑎𝑂𝐻 0,8%, якщо осмотичний тиск цього розчину при
температурі 10℃ дорівнює 847,1кПа. Густина розчину 1 г⁄мл.
л∙Па
𝑅 = 8,31 ∙ 103 ; 𝑀(𝑁𝑎𝑂𝐻) = 40 г⁄моль
моль∙К
75
Додаток. Деякі математичні відомості
1. Числа з плаваючою комою
Плаваюча кома – форма подання чисел, в якій число зберігається у вигляді
мантиси та показника степеня. Число 𝑛 можна виразити в такий спосіб:
𝑛 = 𝑎 ∙ 𝑏𝑚
де:
а − мантиса (виражає значення числа без врахування порядку; як правило,
значення мантиси, обирають так, щоб 1 ≤ 𝑎 ≤ 10)
𝑏 − основа (найчастіше в ролі основи використовується 10);
𝑚 − порядок (виражає степінь основи числа, на яке множиться мантиса).
Такий спосіб подання чисел зручний при роботі з дуже великими або дуже
маленькими числами. Приклади:
0,01 = 10−2
0,0001 = 10−4
100000 = 105
0,000054 = 5,4 ∙ 10−5
12000000 = 1,2 ∙ 107
2. Деякі властивості показників степені

Дія Приклад
𝑛 𝑚 𝑛+𝑚 10 ∙ 10−5 = 10−9
−4
𝑎 ∙𝑎 =𝑎
𝑎𝑛 𝑛−𝑚
10−3
𝑚
= 𝑎 −6
= 103
𝑎 10
(𝑎𝑛 )𝑚 = 𝑎𝑛∙𝑚 (104 )2 = 108
Будь-яке число в степені 0 дорівнює одиниці, крім 00 = 0, 0𝑛 = 0 .
3. Логарифмом числа a за основою b називають показник степеня n, до

якого потрібно піднести число b, щоб отримати a.
Запис 𝑙𝑜𝑔𝑏 𝑎 = 𝑛 рівнозначний запису 𝑏 𝑛 = 𝑎
Найчастіше використовують:
- десятковий логарифм (основа 10, позначення lg);
- натуральний логарифм (основа e = 2.7183..., позначення ln).
4. Деякі властивості логарифмів

1) Логарифми чисел, більших за одиницю, позитивні, чисел, менших за
одиницю – негативні.
2) Логарифм числа 1 за будь-якої основи дорівнює 0: 𝑙𝑜𝑔𝑏 1 = 0
3) Логарифм числа, рівного основі, дорівнює 1: 𝑙𝑜𝑔𝑏 𝑏 = 1 (𝑙𝑔10 = 1)
4) Логарифм добутку дорівнює сумі логарифмів:
l𝑜g b (𝑎 ∙ 𝑐 ) = 𝑙𝑜𝑔𝑏 𝑎 + 𝑙𝑜𝑔𝑏 𝑐 (lg(𝑎 ∙ 𝑐 ) = 𝑙𝑔𝑎 + 𝑙𝑔𝑐)
5) Логарифм частки дорівнює різниці логарифмів:
𝑎 𝑎
𝑙𝑜𝑔𝑏 = 𝑙𝑜𝑔𝑏 𝑎 − 𝑙𝑜𝑔𝑏 𝑐 (𝑙𝑔 = 𝑙𝑔𝑎 − 𝑙𝑔𝑐)
𝑐 𝑐
6) Логарифм числа a в степені n дорівнює логарифму числа a,
помноженому на n: 𝑙𝑜𝑔𝑏 𝑎𝑛 = 𝑛 ∙ 𝑙𝑜𝑔𝑏 𝑎 (𝑙𝑔𝑎𝑛 = 𝑛 ∙ 𝑙𝑔𝑎 ; 𝑙𝑔10𝑛 = 𝑛)
76
5. Знаходження десяткового логарифму числа за допомогою таблиці
логарифмів.
Для того, щоб за допомогою таблиці відшукати десятковий логарифм числа,
необхідно спочатку знайти його порядок, тобто подати число у вигляді:
283500 = 2,835 ∙ 105 (п’ятий порядок)
Округлити число до двох значущих цифр:
2,835 ∙ 105 ≈ 2,8 ∙ 105
На перетині ряду 2 та колонки 0,8 (див. Таблиця 9) знайти значення та
додати до нього порядок числа:
𝑙𝑔283500 = lg(2,835 ∙ 105 ) ≈ lg(2,8 ∙ 105 ) = 𝑙𝑔2,8 + 𝑙𝑔105 = 0,447 + 5 = 5,447
Приклади:
𝑙𝑔0,00283 = 𝑙𝑔(2,83 ∙ 10−3 ) ≈ 𝑙𝑔(2,8 ∙ 10−3 ) = 𝑙𝑔2,8 + 𝑙𝑔10−3 = 0,447 + (−3) = −2,553
𝑙𝑔0,000006 = 𝑙𝑔(6 ∙ 10−6 ) = 𝑙𝑔6 + 𝑙𝑔10−6 = 0,778 + (−6) = −5,222
𝑙𝑔0,000368 = 𝑙𝑔(3,68 ∙ 10−4 ) ≈ 𝑙𝑔(3,7 ∙ 10−4 ) = 𝑙𝑔3,7 + 𝑙𝑔10−4 = 0,568 + (−4) =
= −3,432
𝑙𝑔0,0561 = 𝑙𝑔(5,61 ∙ 10−2 ) ≈ lg(5,6 ∙ 10−2 ) = 𝑙𝑔5,6 + 𝑙𝑔10−2 = 0,748 + (−2) = −1,252
6. Знаходження числа за десятковим логарифмом за допомогою

таблиці
Для того, щоб за допомогою таблиці відшукати десятковий антилогарифм
позитивного числа (піднести 10 у позитивний степінь), необхідно спочатку
подати показник степеня у вигляді суми цілої та дробової частин:
2,93423 = 2 + 0,93423
Округлити дробову частину до трьох значущих цифр:
0,93423 ≈ 0,934
Знайти в таблиці логарифмів найближче число та скласти значення
відповідних йому ряду та колонки (див. Таблиця 9):
8 + 0,6 = 8,6
Помножити отримане значення на 10 в степені, рівному цілій частині
вихідного числа:
102,93423 ≈ 102 ∙ 100,934 ≈ 102 ∙ 8,6 = 860
Якщо необхідно піднести 10 у від’ємний степінь, то спочатку треба подати
показник степеня у вигляді суми від’ємної цілої частини та позитивної
дробової частини:
−1,05782 = −2 + 0,94218
А далі діяти аналогічно:
10−1,05782 ≈ 100,942 ∙ 10−2 = 8,7 ∙ 10−2 = 0,087
Приклади:
−5,483
10 = 100,517 ∙ 10−6 ≈ 3,3 ∙ 10−6
10−3,947 = 100,053 ∙ 10−4 ≈ 1,1 ∙ 10−4
10−9,54 = 100,56 ∙ 10−10 ≈ 3,6 ∙ 10−10
10−7,401 = 100,599 ∙ 10−8 ≈ 4 ∙ 10−8
10−2,457 = 100,543 ∙ 10−3 ≈ 3,5 ∙ 10−3
77
Таблиця 9. Таблиця десяткових логарифмів
0,m 0,0 0,1 0,2 0,3 0,4 0,5 0,6 0,7 0,8 0,9
n
1 0,000 041 079 114 146 176 204 230 255 279
2 301 322 342 362 380 398 415 431 447 462
3 477 491 505 519 532 544 556 568 580 591
4 602 613 623 634 644 653 663 672 681 690
5 699 708 716 724 732 740 748 756 763 771
6 778 785 792 799 806 813 820 826 833 839
7 845 851 857 863 869 875 881 887 892 898
8 903 909 914 919 924 929 935 940 945 949
9 954 959 964 969 973 978 982 987 991 996
𝒍𝒈(𝒏, 𝒎) = 𝟎, 𝒙𝒚𝒛 𝟏𝟎𝟎,𝒙𝒚𝒛 = 𝒏, 𝒎
78

методичка Мед модуль1 укр 2

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

методичка Мед модуль1 укр 2

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Укладачі: Валентина Олександрівна Калібабчук, д.х.н.

Змістовий модуль 1. Хімія біогенних елементів.

Таблиця 1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик до

Алгоритм виконання вправ за темою «Гідроліз солей»

Приклади виконання вправ

а) натрію б) кальцію в) літію г) берилію

Знаходимо коефіцієнти біля відновника, окисника і продуктів їх окиснення і

Відповідь: середовище розчину амоній карбонату близьке до нейтрального,

Вправи для самостійного виконання

Таблиця 2. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик

Так в комплексній сполуці К3[Fe(C2О4)3] - ліганд

O Oзв’язаний з центральним іоном (Fe3+)

Внутрішня сфера Комлесоутворювач та ліганди, що його оточують

sp3d2 октаедр [Al(OH)6]3-

Приклади виконання вправ

ступінь окиснення ліганди

центральний іон 2+2=4 координаційне число

Утворення донорно–акцепторного зв’язку в комплексі [PtCl2(NH3)2]:

5d 6s 6p При цьому здійснюється dsp2

зовнішня сфера ліганди координаційне число

𝑛(𝑋) – кількість речовини (моль);

Еквівалент – це умовна або реальна частинка, яка є еквівалентною одному

Приклади розв’язання задач

𝑀(𝐾𝑀𝑛𝑂4 ) = 158 г⁄моль

Задачі для самостійного розв’язання.

3.2 Розчин з масовою часткою глюкози 5% в медицині застосовують для

3.3 Водний розчин натрій гіпохлориту (𝑁𝑎𝐶𝑙𝑂) відзначається потужною

3.4 Водний розчин фурациліну з масовою часткою 0,02% застосовують

3.8 В медичній практиці використовуються 3%-вий та 30%-вий розчини

3.11 Яка маса фосфатної кислоти міститься в 300мл розчину

3.12 Розрахувати масову частку хлорної кислоти в розчині, якщо молярна

3.13 Розрахувати молярну концентрацію розчину нітратної кислоти з

3.14 Розрахувати молярну концентрацію еквівалента фосфатної кислоти

3.15 Для отримання нашатирного спирту в 500г води розчинили 54,75г

3.16 Розчин кальцій хлориду з масовою часткою 𝐶𝑎𝐶𝑙2 10% застосовується в

Таблиця 6. Основні параметри та характеристики, що

Ступінь 𝑐𝑖 Кількісна характеристика процесу

Активність 𝑎(𝑥𝑖 ), моль⁄л Ефективна концентрація іона 𝑥𝑖 ,

Приклади розв’язання задач

б) Дисоціація ацетатної кислоти відбувається за схемою:

Відповідь: а) [𝐻+ ] = 0,08 моль⁄л; [𝑂𝐻 − ] = 1,25 ∙ 10−13 моль⁄л

Відповідь: [𝐻+ ] = 2 ∙ 10−12 моль⁄л; [𝑂𝐻 − ] = 5 ∙ 10−3 моль⁄л

Відповідь: а) [𝑂𝐻 − ] = 2,29 ∙ 10−7 моль⁄л;

в) (𝑁𝐻4 )2 𝐶𝑂3 - це розчинна сіль, утворена слабкою основою 𝑁𝐻3 ∙ 𝐻2 𝑂 та

Задачі для самостійного розв’язання

4.2 Обчислити показники 𝑝𝐻 та 𝑝𝑂𝐻 для розчинів:

4.3 Обчислити показник 𝑝𝐻 для розчинів а) нітратної кислоти (𝐻𝑁𝑂3 ) з

4.4 Розрахувати значення 𝑝𝐻 6%-го розчину оцтової кислоти, враховуючи ,

4.7 Обчислити масу хлоридної кислоти, яка міститься в 300мл розчину з

4.8 Обчислити масову частку сульфатної кислоти в розчині з 𝑝𝐻 = 2, якщо

4.9 Розрахувати масу барій гідроксиду, необхідну для приготування 250мл

4.10 Розрахувати масову частку амоніаку (𝑁𝐻3 ) в водному розчині, якщо

4.11 Водневий показник розчину барій гідроксиду дорівнює 12. Обчислити

4.12 Написати рівняння реакції першої стадії гідролізу та обчислити

2) Щоб отримати формулу для розрахунку молярної концентрації

3) Щоб отримати формулу для розрахунку маси аналіту, яка міститься в

Приклади розв’язання задач

Відповідь: а) 𝑚пр (𝐵𝑎(𝑂𝐻)2 ) = 9,8 ∙ 10−3 г

2) Розрахувати масову частку оцтової кислоти в розчині, використовуючи

1,344 моль⁄л ∙ 60 г⁄моль

Задачі для самостійного розв’язання

5.1 Визначити молярну концентрацію еквівалента барій гідроксиду в розчині,

5.2 Визначити молярну концентрацію еквівалента натрій гідроксиду в