Національна академія Державної прикордонної служби України ім.

Богдана Хмельницького
 
Кафедра психології, педагогіки та соціально-економічних дисциплін
 
 
 

 
 
Реферат на тему :
«7 чудес України»
 
 
 
 
 
 
 

 
 
Підготував: студент 415 групи
Свердлюк Іван
 
Перевірила: викладач Олена Гевко
 
 
 
 
 
 
 

 
 
Хмельницький 2021

ЗМІСТ
ВСТУП.....................................................................................................................3

1. Києво-Печерська лавра....................................................................................4

2. Заповідник «Кам'янець»..................................................................................5

3. Софіївка...............................................................................................................7

4. Софія Київська..................................................................................................9

5. Херсонес Таврійський....................................................................................11

6. Національний заповідник-острів «Хортиця»............................................12

7. Хотинська фортеця.........................................................................................14

ВИСНОВОК.........................................................................................................17

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.................................................18

2
 ВСТУП
Сім чудес України - сім пам'яток історії та культури України, визнаних
однойменним всеукраїнським конкурсом. Список складено за версією
оргкомітету Всеукраїнської акції «Сім чудес України» від 21 серпня 2007 р.
Чудеса України визначили шляхом онлайн-голосування (76 889 голосів) та
опитування 100 експертів: науковці, історики, культурологи та спеціалісти в
галузі туризму.
У березні 2007 року в усіх областях України було оголошено акцію «7
чудес України», метою якої є привернення уваги громадян та ЗМІ до
найпопулярніших пам’яток історії та культури нашої країни.
Ініціатором акції та її очолив Координаційну раду (Оргкомітет) Микола
Томенко, заступник Голови Верховної Ради України 5-го скликання. Окрім
нього, до справи залучилися представники державної та місцевої влади та
ЗМІ.
Метою даного реферату є дослідити «Сім чудес України» як культурні
та історичні пам’ятки України.
Завданням даного реферату є дослідити окремо кожну культурно-
історичну пам’ятку та з’ясувати її історичне та культурне значення як для
України так і для всього світу в цілому.
Об’єктом дослідження даного реферату є культурні пам’ятки України
які в ходять до складу «7 чудес України»
Структура даної роботи зумовлена метою і завданнями які
передбаченні та включає: вступ, семи розділи, висновок, та список
використаних джерел, загальний обсяг даної роботи складає 19 сторінок

3
 1. Києво-Печерська лавра
Відіграючи значну роль в об’єднанні східних земель як духовний,
соціальний, культурний та просвітницький центр, Києво-Печерська лавра
мала заслужену славу не лише на території Київської Русі, а й у Польщі,
Вірменії, Візантії, Болгарії та інших країнах.
Сьогодні Національний Києво-Печерський історико-культурний
заповідник – найбільший музейний комплекс України, де зосереджено 144
споруди, 122 з яких – пам’ятки історії і культури. Серед них – 2 унікальних
підземних комплекси, храми, пам’ятки архітектури XI–XIX ст., численні
виставкові приміщення.
Також на території заповідника розміщені музеї: Музей книги і
друкарства України, Музей українського народного декоративного
мистецтва, Музей театрального, музичного та кіномистецтва України, Музей
історичних коштовностей України. У музеях і фондах можна побачити
рукописи старовинних книг, ікони, колекції тканин і вишивок, роботи з
дорогоцінних металів, стародавні гравюри та витвори сучасних митців.
На території заповідника знаходиться і Києво-Печерська лавра –
видатна пам’ятка не лише української, слов’янської, але й загальносвітової
культури. Беручи до уваги винятковість архітектурного ансамблю, роль
Лаври у розвитку вітчизняної та світової культури, науки й освіти, 14-та сесія
міжнародного комітету ЮНЕСКО у 1990 р. внесла Києво-Печерську лавру до
«Списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО» [1].
Києво-Печерська лавра – православний монастир, заснований у 1051 р.
монахами Антонієм і Феодосієм поблизу Києва. В ХІ ст. монастир став
центром розповсюдження і затвердження християнства у Київській Русі. У
ХІІ ст. монастир отримав статус «лаври» – головного великого монастиря.
Назва лаври «Печерська» походить від слова «печери», бо саме у
печерах на її території оселялись перші монахи. Частими відвідувачами
печерного монастиря були князь Ізяслав, син Київського князя Ярослава
4
Мудрого та київська знать, яка жертвувала кошти на будівництво наземного
храму та келій.
Монахи Києво-Печерської обителі і, насамперед, відлюдники,
вирізнялися високою моральністю та подвижництвом. Це притягувало до
Лаври освічених людей. Монастир став своєрідною академією православних
ієрархів. Тільки до початку XIII ст. з числа його іноків у різні міста Київської
Русі було призначено 50 єпископів.
Києво-Печерська лавра зіграла важливу роль у розвитку давньоруської
культури, вона була центром літописання. Тут перекладалися на
церковнослов’янську мову і переписувалися твори іноземних авторів. У лаврі
працювали відомі літописці – Нестор, Никон, Сильвестр. У ХІІІ ст. було
укладено „Києво-Печерський патерик” – важливе джерело історії Києва[2].
Протягом століть на території Києво-Печерської лаври здійснювалося
масштабне будівництво. Наприкінці ХІІ ст. навколо Лаври було зведено
оборонні стіни (у 1240 р. вони були зруйновані ордами Батия). У 1698-1701
рр. паралельно до них було споруджено нові фортечні стіни з бійницями і
баштами. У 1731–1744 рр. зведено велику лаврську дзвіницю, висота якої –
96,52 м.
Більшість лаврських споруд датується XVII–XVIII ст. і є прекрасними
зразками українського бароко в архітектурі. З XII ст. збереглася майже у
первозданному вигляді одна церква – Троїцька надбрамна церква над
воротами головного входу в Лавру. Вона вистояла, незважаючи на численні
війни, пожежі та інші нещастя, яких зазнавала Лавра впродовж своєї історії.
2. Заповідник «Кам'янець»
Кам'янець-Подільський - місто, що зберегло дух середньовіччя. Його
оригінальність і неповторність полягають у гармонійному поєднанні
ландшафту з міською структурою середньовічного міста, в якому військові
інженери, використовуючи чудові природні властивості, створили систему
укріплень, яка не має аналогів у Європі.

5
 Кам'янець-Подільський хоч і не є обласним центром, але за кількістю
пам'яток старовини та культури посідає третє місце після Києва та Львова.
Кам'янецький національний історико-архітектурний заповідник – один
із найстаріших в Україні. Загальна площа заповідника сягає 121 га та
включає майже 200 пам'яток архітектури [3].
Архітектори та скульптори з Італії, Нідерландів, Вірменії, Польщі,
Франції, Туреччини та інші зробили свій внесок у створення унікального
архітектурного вигляду міста у різні періоди історії.
Архітектура Старого міста-заповідника зберегла зразки культур різних
народів (українців, поляків, вірмен, турків і росіян) та релігій (православної,
католицької, іудейської, мусульманської), а саме: Турецький мінарет XVII
ст.; -турецький та вірменський бастіони XVII ст.; Миколаївська (вірменська)
церква XIV ст.; дерев'яна Хрестовоздвиженська церква 18 ст.; монастирські
комплекси XV- XVIII ст. орденів Домініканів, Францисканів.
Сьогодні чимало туристів висловлюють захоплення вдалим
поєднанням потужних оборонних мурів міста, Старого замку (XII-XVIII ст.)
та високих стрімких скель каньйону річки Смотрич. Не менш привабливий
для любителів фортифікації і комплекс укріплень Нового замку, збудований
у XVII ст., що є єдиним збереженим зразком такого типу споруд
нідерландської школи.
Неабиякий інтерес викликає і унікальний Замковий міст, що сполучає
Старе місто із Замковим комплексом. Досі існує немало суперечок щодо його
походження. Деякі науковці стверджують, що міст було закладено ще
римлянами у II ст. під час походу Траянового війська на Дакію.
Кам’янецька фортеця включає одинадцять веж, кожна з яких має свою
назву та історію. Наприклад, найвища вежа названа Папською, оскільки була
побудована на кошти, виділені Папою Юлієм II. Її називають Кармелюковою,
бо в ній тричі сидів український національний герой Устим Кармелюк. У
Чорній (кутовій) вежі є вирубаний у скелі колодязь глибиною 40 м і

6
діаметром 5 м. Дотепер тут збереглося величезне дерев’яне колесо з
пристроєм для підняття води на поверхню.
У підземеллях Замкового комплексу відкриті експозиції, які
відтворюють сторінки його історії. Оборона замку в 1672 році під час
турецької навали була реконструйована в західному бастіоні. У східному
бастіоні розташована експозиція, присвячена історії легкої металевої зброї на
Поділлі, де відвідувач може постріляти з арбалета та відчути себе
середньовічним воїном. До наших днів збереглась система ходів і казематів.
Сьогодні за попередньою домовленістю можна взяти участь у нічній
театралізованій екскурсії Старою фортецею. Екскурсію вежами та
підземелями фортеці проводить кам’янецький «старійшина» та його
«оточення», які цікавими розповідями, піснями, танцями не лише знайомлять
туристів з історією замку та зброї, а й створюють унікальний відчуття
подорожі в часі [4].
Відвідувачі музею також можуть покататися на конях, постріляти з
арбалетів і луків, а також карбувати пам’ятну монету своїми руками. За
погодженням з адміністрацією на території можуть проводитися
корпоративні заходи: концерти, весілля, ювілеї, офіційні вечері, прийоми,
конференції, рекламні та благодійні акції.
3. Софіївка
Багатьом відвідувачам дендрарій «Софіївка» відомий як туристична
перлина України, музей садово-паркового мистецтва, місце, де можна
поринути у казковий романтичний світ природи, краси та кохання.
Софіївський національний дендрологічний парк - один із
найвидатніших творів світового садово-паркового мистецтва кінця XVIII -
першої половини XIX століть. Парк займає площу майже 180 га на околиці
старовинного міста Умані на Черкащині.
Парк був заснований у 1796 році польським магнатом Станіславом
Потоцьким на честь своєї дружини, прекрасної гречанки Софії, та
подарований їй у День янгола у травні 1802 року. Ідея створення парку в
7
романтичному стилі з використанням римських і Грецька міфологія належала
самій Софії. Дивовижні пейзажі, екзотичні рослини, старовинні скульптури,
ставки, каскади, фонтани, кам'яні гроти – все це гармонійно поєднується та
створює неповторну атмосферу казки. Цей шедевр вражає своєю красою
понад 210 років [5].
Ідею архітектурного проекту втілили народні майстри Умані - з 1796 по
1802 рік вони викопали ставки, підземну річку, побудували водоспади та
водоспади, мощені алеї, пересунули гігантські гранітні валуни, створили з
граніту та гіпсу художні прикраси. У парку посаджено місцеві дерева та
екзотичні рослини, привезені з усього світу. Парк був прикрашений
мармуровими статуями грецьких богів та богинь, філософів та поетів,
виконаними скульпторами з Італії та Франції.
У парку є навіть дуб, якому близько 400 років – безмовний свідок
багатьох подій, що відбувалися у цих місцях. За фольклором саме під цим
дубом збиралися легендарні українські вожді Максим Залізняк та Іван Гонта
на зустрічі з козаками.
Головна композиційна вісь парку проходить по річищу Кам’янки, де
споруджено ряд штучних басейнів та ставів: Верхній став (понад 8 га),
Нижній став (близько 1,5 га), водоспади (один з них 14 м висотою), шлюзи,
каскади, підземну ріку Ахеронт (завдовжки 224 м), водограї (найбільший до
20 м) тощо.
Парк прикрашають штучні скелі (Левкадська Тарпейська й ін.), гроти
(Венери, „Горішок”, „Страху і сумнівів” та ін.), павільйони (Флори,
Рожевий), альтанки, скульптури.
Завдяки компонуванню різних дерев’яних порід, поєднанню їх з
водоймами, скелями й архітектурними спорудами, створено види й
перспективи різних планів – Головна алея, Англійський парк, Єлисейські
поля та інші [1].

8
 Старовинні алеї парку пам’ятають багатьох своїх відомих гостей – тут
колись черпали своє натхнення Тарас Шевченко, Іван Котляревський,
Володимир Сосюра, Максим Рильський, Олександр Пушкін.
Сьогодні, окрім екскурсій парком та музеєм, можна покататися на
човні підземною річкою або на катамарані, проїхатися верхи або у кареті, у
зимовий період – на лижах чи санчатах.
Туристичний сезон в Умані триває протягом усього року.
4. Софія Київська
Софія Київська за своє життя пережила і побачила стільки, що про це
можна говорити нескінченно. Софія — справжня культурна скарбниця: тут
архітектура, скульптура, живопис, ювелірні вироби поєднані в один
потужний акорд.
Дивне відчуття охоплює кожного, хто переступить поріг знаменитої
Софії Київської. Десь за стінами залишається галасливе сьогодення,
розходяться повіки, з’являється далеке минуле.
Софійський собор - всесвітньо відома пам'ятка архітектури і
монументального живопису ХI століття. Заснування собору згадується в
літописах як під 1017 р., так і під 1037 р. Будівничим Cв. Софії літописці
називають великого київського князя Ярослава Мудрого. Джерела свідчать,
що в цій справі Ярослав завершив починання свого батька Володимира -
хрестителя Русі. Присвячений Премудрості Божій, собор, за задумом творців,
мав утверджувати на Русі християнство [6].
Упродовж сторіч Софія Київська була головною святинею Русі-
України - "митрополією руською". Собор, як головний храм держави,
відігравав роль духовного, політичного та культурного центру. Під
склепінням Cв. Софії відбувалися урочисті "посадження" на великокняжий
престол, церковні собори, прийоми послів, затвердження політичних угод.
При соборі велося літописання і були створені перші відомі на Русі
бібліотека та школа. На честь заснування Ярославом 1037 р. софійської

9
бібліотеки перед входом до собору в 1969 р. було встановлено пам'ятний знак
(скульптор І.Кавалерідзе).
Софія – свідок й безпосередній учасник життя Києва протягом багатьох
сторіч. Вона пережила навалу орд степових кочовиків у грізному 1240 році,
періоди занепаду й відродження міста у XIV--XVI століттях, бачила
національно-визвольну боротьбу українського народу під керівництвом
Богдана Хмельницького проти польсько-литовських феодалів у XVII
столітті.
Великих збитків було завдано музею під час Великої Вітчизняної
війни. Хоч сам Софійський собор не зазнав руйнування, однак були
пограбовані архіви музею, вивезені цінні фрески XII століття з
Михайлівського Золотоверхого монастиря, що зберігалися у храмі. Лише
після війни їх повернули музею в пошкодженому вигляді.
Цінною реліквією собору є мармуровий саркофаг Ярослава Мудрого, у
якому спочивають останки князя. Саркофаг вагою 6 тонн прикрашений
пишним різьбленням.
Собор зберігає художню спадщину кількох поколінь. У XVII-XVIII ст.
Каплиця митрополита Петра Могили та каплиця гетьмана Івана Мазепи
вбудовані у приміщення старовинних відкритих галерей. Чудовими творами
у стилі бароко є мідні позолочені двері початку XVIII ст. і різьблений
золочений іконостас (1747) [3].
У Софії зберігається найбільший у світі ансамбль унікальних мозаїк та
фресок першої чверті XI ст. – 260 кв. М. Мозаїки та 3000 кв. М. фреска.
Особливу цінність становлять мозаїки, які прикрашають основні частини
храму - центральну лазню та головний вівтар. Ось головні герої
християнського вчення. Вони розташовані в строгому порядку, згідно з
«небесною ієрархією». Усі мозаїки виконані на сяючому золотому фоні. Їх
характерний вишуканий візерунок, соковитість фарб, яскравість і насиченість
тонів. Загалом палітра мозаїки налічує 177 відтінків кольорів.

10
 На склепенні головного вівтаря знаходиться чудове мозаїчне
зображення Богоматері Оранти, руки якої піднято в молитві. Протягом
століть він шанувався як Незламна стіна Києва – Єрусалим російської землі.
Це символ вічності Києва – духовного центру та столиці Русії-України.
Давньоруські графіті-написи на фресках церкви, що містять дати 1022, 1033
та 1036 років, підтверджують заснування Софії Володимиром – хрестителем
Русі. Посвячений Премудрості Божій, собор, за задумом творців, мав
утвердити християнство на Русі. Протягом століть Софія Київська була
головною святинею Русі-України. Собор як головний храм держави грав роль
духовного, політичного та культурного центру. Під склепіннями Святої Софії
проходили урочисті «сидіння» на великокняжому престолі, церковні собори,
прийоми послів, укладання політичних договорів. У соборі зберігалися
літописи, було створено першу відому бібліотеку у Русі.
5. Херсонес Таврійський
Історія Херсонеса є частиною історії Старої Греції, Старого Риму,
Візантії, Київської Русі. Адже саме тут, у Херсонесі, за літописними даними,
відбулося велике Таїнство – Хрещення київського князя Володимира,
поширивши тоді християнство на всю Київську Русь.
Херсонес Таврійський – так називалося місто, засноване
давньогрецькими колоністами більше двох з половиною тисяч років тому на
південному заході Кримського півострова.
Слово «Херсонес» зазвичай перекладається з грецької як «півострів».
Місто справді було розташоване на невеликому півострові між двома
затоками. Таври - войовниче плем'я, що населяє сусідні гірські райони,
призвело до народження епітета «таврійський», тобто «знаходиться на
території таврів».
Територія сучасного заповідника охоплює межі стародавнього
грецького міста – Херсонеса Таврійського, що виникло тут, на узбережжі
Чорного моря, у V ст. до н.е. Місто було огороджене могутніми оборонними
стінами і розплановане за схемою, поширеною тоді у грецькому та
11
римському світах. До наших днів збереглося багато давніх споруд. Серед них
– елліністичний театр, римська цитадель, середньовічні християнські храми,
житлові квартали, вулиці, гончарні майстерні, обладнання для засолювання
риби, колодязі тощо [7].
Наприкінці XIV ст. нашестя кочівників поклало край існуванню міста, і
його руїни були поховані під землею. Тільки у 1827 році тут почалися
розкопки, які практично одразу принесли Херсонесу іншу назву – «Руська
Троя». Масштаб досліджень та велика кількість археологічних пам'яток, які
потребують збереження, спонукали до створення національного заповідника
«Херсонес Таврія».
Територія Херсонесу вивчається археологами вже 180 років. За цей час
було відкрито понад третину міста. Серед археологічних знахідок унікальна –
клятва херсонців ІІІ століття. е., укази, фрески, мозаїки, грифельні ікони
християнських церков, написи, посвяти, численні предмети побуту. Загалом
у музейних зборах заповідника понад 200 000 експонатів.
Згідно з «Літописом временних літ», у 988 році київський князь
Володимир напав на Херсонес, змусив Візантію одружитися з князівною
Ганною, хрестився і одружився з нею. Тоді ж хрестилася князівська дружина
(військо). Після цього князь Володимир прибув до Києва з Ганною, його
дружиною та грецьким духовенством, де у 988 році відбулося знамените
хрещення киян на Дніпрі[4].
У 1861 році на місці руїн баптистерію князя Володимира було
збудовано собор в ім'я Хрестителя Русі. Сьогодні Володимирський собор у
Херсонесі реконструйовано та є символом Хрещення Русі.
Сьогодні ви можете провести в заповіднику цілий день, розглядаючи
численні експонати або просто насолоджуючись прогулянкою стародавнього
городища. Ви можете здійснити віртуальний тур, використовуючи карту, на
якій показано розкопані райони міста. А бажаючі особисто взяти участь у
розкопках можуть зробити це за попередньою домовленістю з
адміністрацією.
12
 6. Національний заповідник-острів «Хортиця»
Острів «Хортиця» є найбільшим островом на Дніпрі, унікальність
якого в рідкісному поєднанні на одній території різноманітних природних
комплексів - цілинних степів, байрачних та плавневих лісів, наскальної
рослинності, рідкісних та зникаючих видів рослин, пам'яток геології.
Актом, украй потрібної, проте дещо запізнілої, справедливості стало
надання цій землі статусу пам'ятки природи місцевого значення (1958р.).
Далі - пам'ятка природи республіканського значення (1963р.). Природна
(разом із декоративними, на острові знайшли притулок більше 1000 видів
рослин) та історична (тут зафіксовано близько сотні історико-археологічних
об'єктів) винятковість Хортиці дала підстави для оголошення її Державним
історико-культурним заповідником (1965р.). Нині увесь острів є
Національним заповідником (з 1993р.). На Хортиці в мініатюрі представлені
зразки усіх ландшафтних зон України [1].
До новітніх часів степовим ділянкам поталанило зберегтися,
насамперед, на східних схилах, уздовж узбережжя Старого Дніпра. Кількість
видів рослин, що знайшли собі прихисток на прадавніх степових ділянках,
перевищує 600 видів (для порівняння, в Асканійському степу близько 600
видів рослин, у Хомутівському - 528, на Кам'яних Могилах - 460, на
Михайлівський цілині - 490). Балки та урочища, які помережили степові
схили, теж ведуть свій іменний родовід од запорожців: Наумова, Костіна,
Шанцева, Громушина, Музичина, Велика Молодняга, Корнієва, Ганнівка,
Крутенька, Зміївка, Похмурий Яр.
Дуже важливою та значущою є історична спадщина цього краю. Саме
тут, за однією з версій, навесні 972 р. загинув Київський князь Святослав
Ігоревич - одна з найяскравіших постатей давньої історії України.
Вважається, що з Хортиці вирушали у козацькі походи проти поляків
оспівані українським народом Северин Наливайко, Криштов Косинський,
Іван Сулима. Бував тут і гетьман Петро Сагайдачний зі своїм військом. Саме

13
на Хортиці Богдан Хмельницький отримав підтримку реєстрових козаків у
часи Визвольної війни у 1648-1654 рр.
Розкопки, проведені археологами заповідника, дають підстави
стверджувати, що один із прототипів Запорозької Січі, її предтеча, існувала
на Хортиці біля плавневої частини. Саме тут виявлено військове поселення
Х-ХІV ст., а окремі знахідки (зброя, кераміка) свідчать про те, що коріння
цього унікального об'єкта сягає глибше на кілька століть. У п'яти
досліджених „напівземлянках” (археологи називають їх „куренями”)
мешкали оборонці не лише Хортиці, а й частини південних рубежів
тогочасної української держави.
Комплекс „Скіфський стан” нараховує одинадцять курганів - „живих”,
реконструйованих та стилізованих. Кургани (найстаріший із них
споруджений представниками культур доби бронзи у ІІІ тисячолітті до н.е., а
наймолодший - скіфами у ІІІ ст. до н.е.) розташовувалися кількома групами
на узбіччі так званого Скіфського шляху, що колись проходив уздовж
Хортиці її серединною, підвищеною частиною. Сьогодні на курганах
установлено стародавні скульптури, людиноподібні стели, гармати, ступи,
корита, жорна, скульптури, кам'яні стовпи та хрести - знайдені у
навколишніх селах і привезені на Хортицю [3].
У Музеї історії запорозького козацтва, відкритому на території
заповідника у 1983 р., зібрано понад 30 тис. експонатів, які охоплюють
історичний період від палеоліту до ХІХ ст. н. е. Експозицію доповнюють
чотири діорами. Переважна більшість експонатів знайдена саме на Хортиці.
Це - кам'яні знаряддя праці, кераміка, зброя, якорі, фрагменти старовинних
човнів, стовбур дуба, який був зрубаний кілька тисячоліть тому і стільки ж
пролежав на Дніпровському дні.
Улітку 1843 р. 29-річний Тарас Шевченко, подорожуючи Україною,
побував і на Хортиці. У травні 2005 р. з допомогою краєзнавців визначено
маршрут, яким ходив по Хортиці поет, та оздоблено його сімома гранітними
брилами. На брилах висічені рядки із творів Великого Кобзаря, де згадується
14
Хортиця і „Великий луг запорозький”. Таким чином виник меморіально-
туристичний маршрут „Тарасова стежка”, який полюбився запорожцям та
гостям Хортиці.
7. Хотинська фортеця
Хотинська фортеця є свідком численних воєн і битв. Протягом століть
він був центром розвитку ремесел і торгівлі, культури та економіки. Ця
середньовічна красуня може багато розповісти тому, хто хоче її послухати.
Не випадково наші предки називали скелястий мис над Дністром
«Хотень». Назва міста походить від дієслова «хотіти», оскільки мис був
бажаним і безпечним місцем для давніх поселенців. Завдяки своїй міцній
твердині та вигідному розташуванню Хотин став центром розвитку ремесел і
торгівлі, що в свою чергу сприяло розквіту його культури та економіки.
Місто було важливим пунктом європейсько-азіатської торгівлі.
Розташований на основних транспортних шляхах, Хотин завжди
привертав увагу завойовників. Щоб захиститися від них, було збудовано
фортецю, яка пережила століття і побачила орди воїнів Османської імперії,
повстанців Мухи, народних месників Немовляти, воїнів Дмитра
Вишневецького (Байди), Петра Дорошенка. під його стінами.
Під час Визвольної війни українського народу проти польської шляхти
у Хотин двічі вступали війська Богдана Хмельницького [4].
Відома Хотинська фортеця і подіями Хотинської війни, яка проходила
під стінами фортеці у вересні – на початку жовтня 1621 р. Ця війна
прославила запорозьких козаків та їхнього гетьмана Петра Конашевича-
Сагайдачного і стала переломним моментом в історії Османської імперії.
Перемога під Хотином врятувала Західну Європу від вторгнення яничар,
справила сильне враження на всі народи і набула відголосу у світовій
літературі.
Упродовж XVII ст. Хотин переходив з рук до рук, ним володіли і
польські королі, і турецькі феодали, не раз місто визволяли запорозькі
козаки. Під час Визвольної війни у Хотині перебували війська Богдана
15
Хмельницького (1650–1653 рр.). Тільки на початку XVIII ст. туркам вдалося
остаточно закріпитися в Хотині і в фортеці. Після реконструкції 1712–1718
рр. (за участю французьких інженерів) вона стала наймогутнішим вузлом
османської оборони на сході Європи. І хоча в ХVIII–ХІХ ст. фортеця
поступово втрачає своє оборонне значення, та під її мурами продовжували
кипіти битви[2].
У 1826 р. місту Хотину присвоєно герб: срібна фортеця з трьома
вежами на золотому полі; на двох крайніх поміщається на бунчук, а на
середньому – півмісяць на ручці; над ним хрест: хрест-навхрест – дві шаблі
мечами вниз, над ними – срібний хрест на знаку взяття турецької фортеці.
У Хотинській фортеці знято багато художніх фільмів, у тому числі
«Змія», «Захар Беркут», «Балада про доблесну особу Айвенго», «Три
мушкетери», «Стріли Робін Гуда». Серед останніх – екранізація творів
відомого українського письменника Юрія Мушкетика «Яса» та зйомки
фільму «Запорізька Січ» за романом Миколи Гоголя «Тарас Бульба».

16
 ВИСНОВОК
Акція «7 чудес України» виконала своє завдання – привернула увагу
ЗМІ та громадян до найпопулярніших пам'яток історії та культури України, а
також довела, що на нашій землі є багато пам'яток, які можуть стати не лише
предметом дослідження істориків, культурологів, краєзнавців, але і гідно
представляють вашу землю, привертають до неї увагу вітчизняних та
зарубіжних туристів, сприяють їхньому знайомству з унікальною
різноманітністю української культури.
Подібні акції («7 чудес природи», «7 чудес України: замки, фортеці,
палаци», «7 чудесних туристичних маршрутів України») надзвичайно
важливі, оскільки завдяки ним формується імідж сучасної України як країни
з унікальною історією, культурою, архітектурою і дуже великі туристичні
можливості.
Заповідник «Кам’янець» (м. Кам’янець-Подільський, Хмельницька
область). Який налічує 175 пам’яток архітектури, значна частина з яких –
пам’ятки національного значення. Старовинний замок не залишить вас
байдужим, а старовинні вулички із затишними будинками та церквами
створюють чарівну магію підйому. На цих будівлях досі збереглися написи
латиною, тут у 18 столітті полетіли перші повітряні кулі, саме це місто одним
із перших отримало Магдебурзьке право.
Києво-Печерська лавра (Київ) — одна з найбільших православних
святинь України, пам’ятка історії та архітектури, заснована в далекому XI
17
столітті. Разом із собором Мофія він включений до Всесвітньої спадщини
ЮНЕСКО. Тут є ряд соборів, церков і храмів, а також печер. Загалом
архітектурний ансамбль Лаври формувався протягом дев’яти століть.
Софіївка (м. Умань Черкаської обл.). Ця пам’ятка садово-паркового
мистецтва щорічно приймає близько 500 000 відвідувачів. Створений у 17
столітті магнатом Потоцьким парк досі зберігає затишну атмосферу,
чарівність та чарівну красу природи. Свого часу тут була садівнича школа та
заповідник. Також Софіївка пережила стихійні лиха та багаторічне
відновлення. Проте сьогодні цей парк радує відвідувачів великим переліком
різноманітних рослин, різними розвагами для дітей та дорослих.
Софія Київська (Київ). Цей християнський собор, який розташований у
центрі Києва, є не лише пам’яткою архітектури 11 століття, а й зразком
монументального живопису. Саме Софія Київська повертає всіх любителів
старовини та історії у часи Київської Русі. Тут стіни досі дихають духом того
часу, ховаючи на своїх стінах старі хутори, мозаїки та графіті.
Херсонес (Крим, в межах Севастополя). Цей потужний торговий,
ремісничий і політичний центр був заснований вихідцями з Греції. Ставши
містом-державою, Херсонес переживає період свого найбільшого розвитку,
становлення демократії, створення власної монети. Його розпад ще пам’ятає
рабовласницькі часи, боротьбу за території, завоювання та падіння.
Хотинська фортеця (м. Хотин Чернівецька обл.). Фотографія датується
київським рухом, коли це був форт, який з часом перебудували у відому нині
фортецю. Вона зазнала панування різних руських князів, і Московського
князівства, і Османської імперії. Саме під мурами цієї пам’ятки відбулася
славна Хотинська битва.
Хортиця (Запоріжжя). Цей унікальний історико-природний комплекс є
найбільшим островом на Дніпрі. Однак відомо, насамперед, завдяки славній
козацькій історії, про яку нагадує реконструйована козацька слобода,
театральні вистави, музей та багато іншого. Тут відбувалися важливі для

18
козацтва історичні події, були поселення скіфського часу, слов’янські
поселення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Інтернет джерело URL.: https://uaua.top/1303/
2. Інтернет джерело URL.: https://sites.google.com/site/simcudesukra
ieniuuuu/
3. Інтернет джерело URL.: http://cruiseplanet.com.ua/service_view.php?
lang=1&nav=4&cat_a=&cat=4&id=116
4. Інтернет джерело URL.: https://knowledge.allbest.ru/culture/2c0b
65635b3bc78a4c53a885213 06c37_0.html
5. СОКИРСЬКА В. В. Історіографія історії дендрологічного парку
«Софіївка» в дослідженнях Г. Ю. Храбана / В. В. Сокирська //
Регіональні проблеми української історії : зб. наук. пр. / Уман. держ.
пед. ун-т ім. П. Тичини ; редкол. : Т. В. Кузнець (голов. ред.) [та ін.]. –
Умань, 2008. – Вип. 1. – С. 178–189.
6. СОФІЙСЬКІ читання : матеріали ІV міжнар. наук.-практ. конф.
«Пам’ятки Нац. заповідника «Софія Київська» : культурний діалог
поколінь» (Київ, 25–26 жовт. 2007 р.) / Нац. заповідник «Софія
Київська» ; редкол. : Г. І. Шаповалов [та ін.]. – К., 2009 – 535 с. – ISBN
978-966-96940-8-9
7. ЧУБОВА А. П. Архитектура и искусство Херсонеса Таврического V в.
до н. э. – ІV в. н. э. / А. П. Чубова, Л. Г. Колесникова, Б. Н. Федоров. –
М. : КМК, 2008. – 176 с. – ISBN 978-5-87317-520-8

19