Professional Documents
Culture Documents
З РАННІХ ВІРШІВ
ГАМЛЕТ МОВИТЬ
МЕЛАНХОЛІЯ
РЕЗИГНАЦІЯ
ТУГА
ЗНЕМОГА
МАРЕННЯ
ТОБІ
ТРИВОГА
Природо, не торка мене твоя краса -
ОФОРТИ
ПАРИЗЬКЕ КРОКІ
На чорні доми,
Квилив з гіркоти,
I про Марафон,
КОШМАР
Сталевий щит.
На червонім скакуні,
Баскім коні.
Немов огонь!
Так спалахує-згаса
Рушниць яса.
Що негода завихрила,
I тріпотить,
МОРСЬКИЙ ОБРАЗОК
На суворе море,
Що всю ніч шумить,
В темних небесах
Хмариво безкрає
Блискавки зигзаг;
На скелястий берег
Їх тривожний квиль
Губиться у шхерах,-
Ураганним виром
Роз'ярілим звіром
Громихає грім.
НІЧНИЙ ЕФЕКТ
ПОТОРОЧІ
Не відчиняються раї!
СУМНІ ПЕЙЗАЖІ
В ВЕЧІРНЬОМУ ТЛИВІ
Вогні мерехтливі
Лягли на поля,
В вечірньому тливі
Сумує земля.
В вечірньому тливі
Пісні сиротливі
Співає земля.
I дивнії мрії
На заході ж мріє
Початок кінця.
Там привид багріє
Якогось гінця,
I дивнії мрії
СЕНТИМЕНТАЛЬНА ПРОГУЛЯНКА
Не то Ватто, не то Раффе!
Чи просто-напросто мерці?
ОСІННЯ ПІСНЯ
Ячать хлипкі,
Хрипкі скрипки
Листопада...
Їх тужний хлип
У серця глиб
Просто пада.
Від їх плачу
Я весь тремчу
I ридаю,
Як дні ясні,
Немов у сні,
Пригадаю.
Кудись іду
У даль бліду,
З гір в долину,
В безвість лину.
ВЕЧІРНЯ ЗОРЯ
СОЛОВЕЙ
ПРИМХИ
ПОХМУРА СЕРЕНАДА
То не мрець з могили -
До моєї пісні:
Млосний і зловісний.
Сповнену отрути,
В розпачі глибокім,-
У безсонні ночі.
I жагучі губи?
До моєї пісні:
Млосний і зловісний.
Із збірки «ВИШУКАНІ СВЯТА»
МІСЯЧНЕ СЯЙВО
ДО КЛІМЕНИ
Ці співи фантастичні,
Мелодії містичні -
За очі голубі,
Усе тобі,
За голос твій співочий,
Жагучих мрій,
У тьмі алей,
Світіння янголине
I музика тонка,
Така п'янка,
Пронизує достоту
Вовік амінь!
НЕДБАЛІ
Помрем, як у «Декамероні».
КОЛОМБІНА
I дурний Леандр,
I старий Касандр-
Невдаха,
I меткий П'єро -
На брилі перо
Із птаха,
I ферт Арлекін,
Що вибіг на кін
У масці,
Очі блискотять
Як в трясці,-
До-мі-соль-фа-сі,
Танцюють усі
Плав-плавом
I здіймають гам
Лукавим,
Що мружить до них
Очі, як на гріх,
Зелені,
То надію дасть,
Шалені!»
Всі ті гультяї
Вплутались в її
Тенета...
За що їм така
Випала тяжка
Планета?
А вона кружля,
Платтячком метля
I надить
Дурників своїх -
Закохає всіх
I зрадить!
ПІВГОЛОСОМ
А як із чорних дубів
СЕНТИМЕНТАЛЬНА РОЗМОВА
***
- В небі дзвонить
Срібло жайворонкове,-
- В чебрецеві
Що цвіте не одцвіта,
- Медянисто
Наливаються жита,-
- Мерехкоче
- Швидко, швидко,
Сонце йде на небокрай!
***
В місячнім світлі
Мліють гаї;
В ночі розквітлій
Тчуть солов'ї
Співи-узори...
О люба зоре!
В ставі сріблистім
Чорна верба,
Вітру журба
Палко і рвійно...
Разом помріймо!
З висі тремкої
Тиша злина,
В мирі й спокої
Спить осяйна
Світу будова...
Хвиля чудова!
***
ЗАБУТІ АРІЄТИ
***
Це захоплене зомління,
Це закохане томління,
***
По крівлях, по землі!
На серце нещасливе
Любові й зненавиди
***
Та я утіхи не знайшов,
***
О сумна пустеле!
Я з нудьги вмираю...
Як конає місяць.
В далині імлистій
Ледве бовваніє
Як конає місяць.
Де знайти схорони,
Вічні волоцюги?
О сумна пустеле!
Я з нудьги вмираю...
***
Сірано де Бержерак
БЕЛЬГІЙСЬКІ КРАЄВИДИ
ВАЛЬКУР
Місто цегляних
Дімків чепурних -
Парам коханих
Затишно в них!
Хміль зелениться
I виноград -
Щирий п'яниця
Бари, пивні,
Служки старанні
I чарівні!
О атмосфера
Битих доріг...
Для Агасфера
Скільки утіх!
ШАРЛЕРУА
Сині кобольди
В чорній траві,
I вітровій,
Вівса шумкі
Річкою ллються,
Боляче б'ються
Глоду гілки.
Чи то сараї,
Чи то доми?
Що за дими
На небокраї?
Де ми? Овва!
Гудуть вокзали.
Як ви сказали?
Шарлеруа!
Гамір і шум!
Вгонить у сум
Як же терпіть?
Лязкіт заліза,
Сопухи й піт...
Сині кобольди
В чорній траві,
I вітровій,
БРЮССЕЛЬ
(Прості фрески)
Зеленаво й малиново
У непевнім світлі лампи
В надвечір'ї золотому,
Що журливо догасає,
Колосково колисає,
II
А вгорі - блакить!
Он якісь пани,
Все чепуруни,
До палацу йдуть.
Як я заздрю їм,
А за ними он
Та тобі й мені!
МАЛІН
До флюгера чи прапорця
На замку нобіля-купця
Ці ясени, що їм гілля
АКВАРЕЛI
СПЛІІН
STREETS
Станцюймо джигу!
Станцюймо джигу!
Станцюймо джигу!
Станцюймо джигу!
Та в серці спомин ще не згас
Станцюймо джигу!
Із збірки «МУДРІСТЬ»
***
***
***
Її покрúвало тріпоче
Що за могильною плитою
***
Ті руки царствено-розкішні.
Галюцинація відчайна:
***
***
Душе моя убога,
I смертна ця тривога,
Судомляться з розпуки,
Ти тільки зрозумій,-
Це визволу жадання,
Це благісних надій
Тверде заповідання.
Те мариво бліде
Ти не заспи години,
Опукло, у різьбі,
Усіх речей первинність
Являє і тобі
Показує Повинність.
Здається і сувора,
У неї є на схові
З прадавньої доби
Нечувані, казкові,
Небачені скарби
Премудрості й любові:
Незриме золоття,
Екстази триблаженні,
Просвітлене буття,
Душі преображення
I тліну забуття.
- I тліну забуття!
Жінок не надила.моя.
***
Моє існування:
Бажання, засни!
Засни, сподівання!
Знеможені сном,
Тьмяніють зіниці -
Не бачу різниці...
А руки нечулі
Колишуть мене:
Ой люлі, ой люлі!
***
Блакить, роздолля!
Струнка тополя.
Гуде тремтливо,
А на тополі ворон-птах
Квилить тужливо.
Просте і тихе!
Забувши спокій?
Найкращі роки?
***
Я не знаю сам,
На хисткім крилі
Морю й небесам
Неспокійна чайка-жалібниця.
Сонячний розмай,
У чудесний край
Легіт-тепловій
Я не знаю сам,
На хисткім крилі
Морю й небесам
***
***
Живопліт за живоплотом -
Задивились вітряки
Он вибрикують лошата,
Як веселі дітваки.
На зеленім моріжку,
Благодійно й мелодійно
***
АЛЕГОРІЯ
ВИНОБРАННЯ
ЧУДАЦЬКА РАДА
Спалюйся жінками,
Серце ж замикай
I чимдуж тікай
Від епіталами.
Знайдеш на тарілці
Місяць золотий.
Та й по всій журбі?
Ціну ми собі
Хто ми є такі -
В ноги колючки?
Ти ж іди, співай,
Не двоїть ніде.
По закону злоби
А благим богам
Будеш в емпіреї,
Гордою зорею
Сяять з висоти!
Ти ж у цій юдолі
Не із тих бідах,
Вийде із покути
Благісним мечем
У Побідоносця.
I Архістратиг
Як замаєш крильми
На вітрах святих.
Це ж у катастрофі
На гіркій Голгофі...
Трохи ще поспи,
В тихім надпориві
Трохи потерпи.
УДОВЕЦЬ МОВИТЬ
I ЩЕ МОВИТЬ
I ніяких парламентарів!
***
МАНА
Прошмигнула миша
Можна відпочить.
Спіте, арештанти,
Сніте, арештанти,
Чарами весни!
Розсвітився місяць,
Розсвітився місяць,
Заступила хмара,
Одступила хмара,
Промайнула миша:
Уставай, шпана!
ІЩЕ ОДНА
I голова
Болить у тих,
Що колива-
Худі, бліді,
Якісь тупі
В нужді й біді.
Без боротьби,
Як кінь чи віл,
Топчак судьби!
Свою любов,
I серце, й ум...
Люльки в зубах.
Яка важка
Спекота - жах!
Сумні й нудні
Без балачок
Тюремні дні!
До топчака...
Ще скільки лих
Мене чека?
То вже сиди
I - вибачай -
Утіх не жди.
Ну що ж, злодюги дорогі
I шахраї,
Не вороги -
Брати мої!
Любив казать:
Яке добро -
Байдикувать!
***
Ох і зимно, й гаряче,
Що це тут? Чистилище?
В пекло нє вмістили ще?
- Ти караєшся в біді
I стражданням присвятився.
До Христа наближення,
То небес пересторога:
Не впадай же у відчай,
Ці ознаки помічай.
Не стогни і не ридай,
У вогні й морозі ти
СЕГІДИЛЬЯ
Смаглявко непочата,
На софку цю лягай,
До голої напів
Губами прикипів,
Конаючи з заласся!
Весела й безсоромна.
Од злота золотіш...
То яросна, то томна,
То ніби непритомна,
I ляжками дави,
У пестощах невтомна!
***
***
ЛІТЕРАТУРА
Що ні стаття - галіматья,
З тобою я голодувати