Самостійна робота № 2 із всесвітньої історії “Азія та Латинська Америка:

протиборство демократичних сил і диктаторських режимів”

Урок 22

Практичне заняття. Азія та Латинська Америка: протиборство

демократичних сил і диктаторських режимів

1. Виконай завдання
Робота з документами
«Післявоєнний пацифізм у Японії проявлявся по-різному. У січні 1920 р. імператор
Тайсьо видав указ про відновлення миру... Потім Японія, США та Британія
домовилися на Вашингтонській конференції про скорочення військово-морських
сил... Але після інциденту 26 лютого 1936 р. та невдалої дестабілізуючої спроби
перевороту вся надія на повернення до “нормального курсу конституційного уряду”
була втрачена. ...Після Першої світової війни Японія відмовилася дотримуватися
тогочасного міжнародного порядку».
Ріота Мураї, японський історик (The Rise and Fall of Taisho Democracy: Party
Politics in Early-Twentieth-Century Japan —
http://www.nippon.com/en/in-depth/a03302/)
«Військові були майже безконтрольні, з опозицією не рахувалися. ...Імператор не
перешкоджав загарбницьким планам військових. Насправді військові взяли його під
свій контроль нібито для захисту від “злих радників”, чий світогляд був занадто
західним і ліберальним. ... На початку й особливо в середині 1930-х років було
багато вбивств і навіть спроб перевороту».
Кеннет Геншал, британський історик (Kenneth G. Henshall. A History of
Japan. From Stone Age to Superpower. — New York: St. Martin’s Press, 1999. - P.
110)
Завдання. Опрацюй документи та дай відповідь на запитання:
Як ти вважаєш, які обставини, на думку істориків, зумовили зростання впливу
військових у Японії?
На думку японського історика Мураї Рьота, основними причинами зростання
впливу японських військових у міжвоєнний період є: рішення Вашингтонської
конференції 1921-1922 років (позбавлення привілеїв Японії у торгівлі на
європейському та американському ринку, скорочення військового флоту,
політика “відкритих дверей” у Китаї; як наслідок, погіршення
зовнішньоекономічних і політичних відносин з Великою Британією та США); нова
економічна криза (1929-1933 рр.), посилення мілітаристичної політики та гонки
озброєнь. Крім того, історик зазначає, що “крихка демократія” тодішнього
імператора Тайсьо співіснувала з мілітаристичним авторитаризмом уряду.
Внаслідок своєї загарбницької політики щодо Маньчжурії Японія виходить з Ліги
Націй у березні 1933 року. І цим самим підкреслює небажання дотримуватися
світового порядку.
Інцидент 26 лютого 1936 р. був нічим іншим, як спробою державного
перевороту. Його також називають Путчем молодих офіцерів-націоналістів,
метою яких була боротьба з політичною корупцією, репресіями в армії, одіозними
політиками. Вони вимагали фундаментальних реформ та “реставрації Сьова”. Ці
військові віддано підтримували імператора Хірохіто (Сьова), бажали посилення
його влади. Їх лозунг: “Поважай Імператора, вижени зло”. Проте, Хірохіто
засудив заколотників та віддав їх під суд. Японські історики називають це
протистояння між Духом і Політикою. І в даному випадку, Політика перемогла
Дух. Не зважаючи на провал заколоту, військові еліти ще більше зміцнили свої
позиції в уряді країни. Все це призвело до подальшої імперіалізації, мілітаризації
(пробудження самурайського духу), росту ідей паназіатизму у країні, міфологізації
минулого та історії Японії, пропаганди особливої ролі Японії (центр нового
порядку), виховання безмежної відданості імператору серед військових і
цивільних. З часом це визначить роль Японії як агресора у Другій світовій війні.
У своїх визначеннях, британський історик Кеннет Геншал погоджується зі
своїм японським колегою. У книзі “Історія Японії. Від кам’яного віку до
наддержави”, автор також зазначає про ріст впливу військових у 30-х рр.20 ст. в
Японії. Внутрішня політика імператора Хірохіто полягала в невтручанні у
відносини армійської верхівки із парламентом. Це призвело до “модернізації у
формі мілітаризації”. Всі уряди того часу в Японії були військовими. Численні
урядові кризи (більше 64), заколоти, вбивства опозиційних політиків,
експансіоністська зовнішня політика все більше ослаблювали імператорську
владу, збільшували вплив військової верхівки і залучали Японію у зовнішні військові
конфлікти.
Виконай завдання
Робота з візуальними джерелами

Бійці китайської комуністичної армії Мао Цзедуна. Фото. 1935 р.

Бійці китайської національної армії Чан Кайши. Фото. 1934 р.

2. Завдання. Розглянь фотографії та дай відповіді на запитання. Що, на твою

думку, поєднує ці фотографії? Чи є серед них постановочні? Якщо є, то які саме? Як
ти це визначив? Якою постає на фотографіях громадянська війна?
Обидві фотографії є воєнними і зображують китайських військових на початку
20 ст., періоду громадянських воєн у Китаї між комуністичною армією Мао
Цзедуна і національною армією Чан Кайши.
Я вважаю, що перше фото є постановочним. Постановочність фото в тому, що
воно знято скоріш за все зі штативу (хоча за бійцями видніються шанці (окопи)).
Відсутність “шумів” на зображенні (чистий відредагований знімок, що не
властиве документальній фотографії того часу). Солдати на полі бою у повний
зріст (там завжди присутня певна небезпека). Незрозуміла статичність (немає
розвитку подій). Також немає прізвищ солдат, географії місця, де вони
знаходяться. Емоції людей в кадрі піднесені і мають нести комуністичну
ідеологічну пропаганду “праведної війни”, а також слугувати для підняття
бойового духу. Крім того, подібні фото роблять війну буденною звичкою,
стверджують її нормальність. Із правдивих фото, люди мають зрозуміти, що
війна це жахливо і не має повторюватися.
Щодо другої фотографії, то вона знята з рук в польових умовах під час
передислокації військової колонни Китайської національної армії Чан Кайши. На
зображенні видно, що бійці стурбовані, ймовірно виснажені. Поряд ми бачимо
цивільних громадян, в тому числі дітей. Ми можемо бачити територію за
бійцями, рештки чогось схожого на Велику китайську стіну. Можемо
припустити, що фото знято взимку або пізньої осені (ранньої весни). На знімку є
засвічені ділянки і “шуми”. Все це говорить про те, що фото було знято із ходу,
зненацька, без вичікування вигідної експозиції. Тому воно більше схоже на
справжню документальну фотографію.
Виконай завдання
Робота з історичними джерелами
«Англійський уряд в Індії не тільки позбавив індійський народ свободи, а й заснував
свою політику на експлуатації мас; він підірвав економічне, політичне, культурне й
духовне життя Індії.
…Ми переконані, що варто нам тільки припинити... сплату податків, не вдаючись до
насильства... і цей нелюдський режим буде приречений».
З «Клятви в День незалежності», 26 січня 1930 р.
http://www.indiaofthepast.org/contribute-memories/read-contributions/major-
events-pre-1950/283-purna-swaraj-the-demand-for-full-independence-26-january-19
Завдання. Проаналізуй уривок з історичного джерела й визнач: а) які права народу
вважали основними; б) якою має бути реакція народу на антинародну політику
уряду; в) які способи боротьби вважали найбільш прийнятними.
а) Основні права індійського народу: свобода від расової дискримінації; виборче
право; право на економічне, політичне, культурне, духовне життя; право на
спротив гнобленню (хартал, сатьяграха);
б) реакція народу: масовий опір колоніальній владі, об’єднання у боротьбі за
незалежність, класовий мир і єднання у суспільстві, відродження культурного і
духовного життя, громадянська непокора, національно-визвольний рух;
в) способи боротьби, які були прийнятні при гандизмі: ненасильницький опір владі
(сатьяграха) - невиконання (бойкот) розпоряджень, відмова від англійських чинів,
посад та нагород, несплата податків на певних умов, мирні протести,
демонстрації і страйки, петиції на ім’я уряду, невідвідування англійських
навчальних закладів та культурних установ. Активний протест поєднувався з
терпимістю до супротивника.
Виконай завдання
Робота з документами
«Вестернізація, незважаючи на свої переваги, не була ні демократичною, ні
ліберальною. Адже Захід... наприкінці 1920-х і впродовж 1930-х років не був
осередком ліберальної демократії; це була золота епоха авторитаризму... Система
була заснована на культі особистості... асиміляціоністському націоналізмі... і
домінуючій ролі уряду в економіці».
Мустафа Акіоль, журналіст (Mustafa Akyok. Turkey after Ataturk / Newsweek.
— 2010. — November 3)
Завдання. Охарактеризуй цілі й способи модернізації Туреччини за часів Кемаля
Ататюрка за висловлюванням М. Акіоля.
Модернізація Туреччини шляхом вестернізації мала на меті побудову
європеїзованої економічно розвиненої сучасної незалежної світської держави. Та
рівноправне входження до післявоєнної системи європейських держав. Перехід від
аграрної держави з нерозвиненою соціально-економічною структурою до сучасної
європейської. Зважаючи на тогочасний стан авторитаризму у Європі, це також
дозволяло Ататюрку зміцнити власні позиції і побудувати культ особистості.
Цілі модернізації Ататюрка: ліквідації іноземних концесій та деокупація;
індустріалізація під керівництвом держави; інновації у с/г; європеїзація
конституції, законів, державного устрою, освіти, календаря, одягу, імен та
прізвищ, звичаїв, громадянських відносин; відокремлення церкви від держави.
Способи: скасування султанату (1922), створення республіканського устрою
(1923), введення однопартійної системи (1923), прийняття Нової Турецької
конституції (1924), узурпування влади (“демократія на силі армії”), скасування
халіфату (1924), закриття дервішських органів, побудова світської держави
(скасування Меджелле - законів шаріату), введення Цивільного кодексу і законів
(1926-1934), скасування багатоженства, емансипація жінок, введення
європейського одягу, прізвищ, латинського алфавіту і григоріанського
календарю, європейської системи мір і вагів; відміна вакуфної власності (вакуф -
відказування майна на користь Аллаха), сприяння створенню сільських
кооперативів, скасування системи ашарит (середньовічної релігійної системи
оподаткування с/г), поступове вигнання іноземного капіталу (займав більшу
частину в економіці), створення державних банків, прийняття “Закону
заохочення промисловості”, утворення тимчасових бізнес-консорціумів для
підтримки ліри та торгівлі.
Виконай завдання
Робота з візуальними джерелами

Бразильський політичний плакат. 1932 р.

Завдання. Розглянь плакат часів військового протистояння між президентом

Бразилії Ж. Варгасом та опозиційними силами в штаті Сан-Паулу.
Як ти вважаєш, кому симпатизує автор плаката? На основі яких ознак чи деталей
плаката ти дійшов свого висновку?
Наскільки звичними для багатьох країн Латинської Америки були військові
перевороти й авторитарні режими в міжвоєнний період? Наведи приклади.

На мою думку, автор плакату симпатизує опозиції (паулістам). Саме тому

зображений традиційний герой цього штату - бандейрант (дослідник, військовий,
дослівно прапороносець). Завдяки бандейрантам Бразилія отримала свою
сучасну конституцію. Цей велетень тримає у руках маленьку карикатурну
фігуру тогочасного бразильського диктатора Жетуліо Варгаса. Поруч
зображено прапор штату Сан-Паулу у руках військового поліціянта цього
штату. Саме військова поліція та кавові магнати (нащадки бандейрантів)
прагнули повернути собі владу через прийняття нової більш демократичної
конституції. Конституціоналістська революція 1932 року (повстання у Сан-
Паулу) - найбільш виступ проти режиму Ж, Варгаса і останній збройний
конфлікт на території Бразилії.
У той ж самий час, в багатьох країнах Латинської Америки встановлювались
диктаторські режими. Сприяли цьому загострення внутрішньополітичних
проблем країн та економічна криза. Серед заколотників найчастіше всього були
військові, представники вищого духовенства та крупні землевласники.
Приклади: Мексика, 1927 - заколот “кристерос” (“захисників християнства”) при
підтримці іноземних нафтових магнатів проти президента Кальєса
(антиклерикальний закон). Президент Кальєс був убитий релігійним фанатиком.
1929-1933 - чергові військові перевороти та зміна президентів-військових. Ще
одним прикладом може стати Куба: 1925 - диктатура президента Херардо
Мачадо. Режим був повалений у 1932-1933 рр. військовими-заколотниками. Його
змінив військовий диктатор Батіста з підтримкою латифундистів та радикалів.
Аргентина 20-х рр. 20 ст. теж не відрізнялася стабільністю. Точилася боротьба
між фінансовими олігархами і землевласниками. У 1930 році до влади шляхом
державного перевороту прийшов генерал Хосе Фелікс Урібуру. Урібуру став
диктатором і поклав початок так званого “славного десятиліття”.
У Чилі в 1924 р. група армійських офіцерів за підтримки консерваторів повалила
ліберальний уряд і встановила військову диктатуру. Цю військову хунту через 4
місяці змінила інша, профашистська на чолі з Карлосом Ібаньєсом. Влітку 1932 р.
цей уряд також був повалений. Через місяць черговий військовий переворот
соціалістичного спрямування, який проіснував тільки 12 днів. Протягом 1932 р.
Чилі пережила ще 3 військових перевороти. У жовтні 1932 р. вдалося провести
демократичні президентські вибори, які закінчилися обранням ліберального
президента Артуро Алессандрі.