Практична робота №5 Азія та Латинська Америка: протиборство

демократичних сил і диктаторських режимів

Мета: - на підставі аналізу матеріалу підручника та Інтернет-
джерел охарактеризувати шляхи модернізації країн Латинської
Америки, визначати причини встановлення і зміст діяльності
диктаторських режимів;
- розвивати вміння аналізувати і синтезувати історичний
матеріал;
- виховувати інтерес до історії

І. Японія
• Які обставини, на думку істориків, зумовили зростання
впливу військових?
Відмова Японії під тиском великих держав від домінування у
Китаї і поразка її агресії проти радянської Росії на початку 20-х
років, японське суспільство сприймало це як приниження
національної гідності. Найрадикальнішими виразниками
шовіністичних ідей було угруповання «молодих офіцерів» .
Військові та націоналісти активно пропагували ідеї про велич
Японії та її внесок у світову історію. Ця риторика стала дуже
популярною серед громадськості, що збільшило вплив
військових на політику. Японія активно розширювала свої
територіальні межі за рахунок завоювання регіонів на
Тихоокеанському регіоні, таких як Китай та Корея. Це сприяло
збільшенню бюджету на військові потреби, а також збільшенню
впливу військових на політику. Імператор ніяк не впливав і не
контролював дії військових.
II. Китай
• Що, на Вашу думку, поєднує ці фотографії? Чи є серед них
постановочні? Якщо є, то які саме? Як ви це визначили? Якою
постає на фотографіях громадянська війна?
Ці фото поєднує військова тематика, на них зображені
китайські солдати. Перше фото виглядає постановочним,
оскільки солдати посміхаються і мають гарний настрій, але
звістка про війну навряд чи може викликати таку реакцію. На 2
фотографії передається справжній настрій громадянської війни.

 Бійці китайської комуністичної армії Мао Цзедуна. Фото. 1935 р.

Бійці китайської національної армії Чан Кайши. Фото. 1934 р.

• Прочитайте висловлювання М. Лінча й розгляньте
фотографію. У чому полягає невідповідність між ними? Чим Ви
можете її пояснити? Якими історичними подіями?

Мао Цзедун (ліворуч) і Чан Кайши (праворуч) погодилися

співпрацювати заради перемоги над японцями. Фото. 1936 р.
«У певному сенсі громадянська війна в Китаї не закінчилася;
жодного офіційного мирного договору чи угоди ніколи не існувало.
Дві китайські держави... — КНР і Тайвань — пішли різними
шляхами... але кожна з них і досі стверджує, що саме вона є
законним урядом усього Китаю».
Розбіжність між двома китайськими державами, Китаєм і
Тайванем, полягає в тому, що кожна з них претендує на те, щоб
бути законним урядом усього Китаю, незважаючи на те, що
вони пішли різними шляхами. Історичні події, що призвели до
цієї розбіжності, можна простежити з часів Громадянської війни

в Китаї, яка тривала з 1927 по 1949 рік. Громадянська війна в

Китаї мала значний вплив на Тайвань, який на той час був
частиною Китайської Республіки. Приход до влади на Тайвані
китайських націоналістів: після поразки на континенті в 1949
році, китайський націоналістичний уряд на чолі з Чан
Кайшеком втік на Тайвань і переніс свою владу туди. Відтоді
Тайвань став домінуючим територіальним центром китайських
націоналістів.

III. Індія
• Які ідеї й чесноти М. К. Ганді привабили М. Л. Кінга?
Ганді вважав, що насильство не може бути ефективним засобом
для досягнення соціальних та політичних змін, але вважав, що
безпека є важливою умовою для успішної боротьби. Ці ідеї
привабили Кінга, який прагнув досягти рівності прав для
афроамериканців у США, використовуючи ненасильницький
спосіб боротьби, такий як мирні протести та громадські акції.
Ганді вірив у рівність та справедливість для всіх людей,
незалежно від їхньої раси, релігії або соціального статусу. Кінг
також ділив ці ідеї та працював для того, щоб забезпечити
рівність прав для всіх американців, незалежно від їхньої раси.
Ганді вірив, що мир та духовність є невід'ємними частинами
соціальної та політичної боротьби. Кінг також вважав, що
духовність та мир є важливими елементами його боротьби за
рівність та справедливість. Ганді пропагував активну
громадську участь та вірив у силу громадської мобілізації для
досягнення соціальних та політичних змін. Кінг ділив ці ідеї та
заохочував людей брати участь у мирних протестах та
громадських акціях для досягнення рівності .

• Проаналізуйте уривок з історичного джерела й визначте: а) які

права народу вважали основними; б) якою має бути реакція
народу на антинародну політику уряду; в) які способи боротьби
вважали найбільш прийнятними.
а) Основними правами народу вважали свободу та
незалежність, які були позбавлені індійського народу
британським урядом. Уряд спричинив економічне, політичне,
культурне та духовне руйнування Індії.

 б) Реакція народу на антинародну політику уряду повинна бути

мирна, з припиненням сплати податків, а не насильством.
в) Уривок не вказує на конкретні способи боротьби. Проте, з
контексту історичних подій відомо, що індійські націоналісти
боролися за незалежність через мирні акції громадянської
непокори, бойкоти та інші форми громадського протесту.
Однак, відомі й випадки насильницької боротьби, зокрема в
повстаннях та терористичних акціях.
Отже, уривок свідчить про ідеологію націоналістичної боротьби
за незалежність Індії та мирну форму протесту.

IV. Туреччина
• Охарактеризуйте цілі й способи модернізації Туреччини за
часів Кемаля Ататюрка за висловлюванням М. Акіоля
Ататюрк зосередив увагу на таких аспектах модернізації, як
політична реформа, економічна реформа, культурна революція
та реформа освіти. Він ввів низку реформ, що сприяли
секуляризації суспільства, зменшенню ролі релігії та побудові
сучасної та індустріальної економіки.
Проте, висловлювання М. Акіоля свідчить про те, що
модернізація Туреччини була проведена за допомогою
авторитарного режиму. Ататюрк перетворився на культову
особу, що мала надзвичайно великий вплив на країну та
населення. Крім того, була відчутна домінуюча роль держави в
економіці, що супроводжувалося асиміляціоністським
націоналізмом.
Отже, хоча модернізація Туреччини принесла багато
позитивних змін, вона була проведена за допомогою
авторитарного режиму, що не дозволило розвитку ліберальної
демократії в країні.

V. Латинська Америка
• Чи згодні Ви з твердженням, що авторитаризм був більш
характерний для латиноамериканських держав, ніж для країн
на інших континентах? Відповідь обґрунтуйте. Наведіть
приклади.

Так, можна згодитись з твердженням, що авторитаризм був

більш поширеним у латиноамериканських країнах порівняно з
іншими регіонами світу. Це пов'язано з багатьма факторами,
такими як історичні, соціальні та політичні обставини.
Латиноамериканські країни стали під впливом колоніальної
епохи, коли європейські держави встановили свої колонії в
Америці і використовували їх для власних цілей, зокрема для
експлуатації ресурсів і робочої сили. Після отримання
незалежності багато країн зберегли відносно слабку економіку і
соціальні проблеми, що спричинили нестабільність та
політичну турбуленцію.
У латиноамериканських країнах було багато авторитарних
режимів, що пов'язані з політичною нестабільністю та
економічними проблемами. Наприклад, в Чилі, Аргентині,
Перу та інших країнах латиноамериканського регіону протягом
20-го століття були диктатури та авторитарні режими. Вони
часто встановлювалися після переворотів та революцій, але не
завжди приводили до покращення ситуації в країні.
У свою чергу, у багатьох інших регіонах світу, таких як Європа
та Північна Америка, авторитаризм також був присутнім, але
не був таким поширеним, як у латиноамериканських країнах.
Отже, можна стверджувати, що авторитаризм був більш
характерний для латиноамериканських держав порівняно з
іншими регіонами світу.

• Розгляньте плакат часів військового протистояння між

президентом Бразилії Ж. Варгасом та опозиційними силами в
штаті Сан-Паулу.
• Як Ви вважаєте, кому симпатизує автор плаката? На основі
яких ознак чи деталей плаката Ви дійшли свого висновку?
Автор симпатизує опозиційним силам. Ми бачимо, що чоловік
тримає Варгаса та перемагає його. А на задньому фоні бачимо
прапор Сан-Паулу
• Наскільки звичними для багатьох країн Латинської Америки
були військові перевороти й авторитарні режими в
міжвоєнний період? Наведіть приклади.

В міжвоєнний період військові перевороти та авторитарні

режими були доволі поширеними в багатьох країнах
Латинської Америки. Наприклад, в Мексиці в період з 1929 по
2000 рік владу періодично захоплювали президенти-
військовики, які утворювали так звану "партію революції". У
Бразилії в період з 1930 по 1985 рік було п'ять військових
переворотів, і країна перебувала під владою авторитарного
режиму під керівництвом генералів з 1964 по 1985 рік. У Чилі в
1973 році відбувся військовий переворот, після якого країна
перебувала під диктатурою генерала Піночета до 1990 року. У
країнах, таких як Аргентина, Перу, Нікарагуа та інші, також
були військові перевороти та авторитарні режими в різні
періоди своєї історії. Отже, можна стверджувати, що військові
перевороти та авторитарні режими були досить поширеними
явищами в багатьох країнах Латинської Америки в
міжвоєнний період.

Бразильський політичний плакат. 1932 р.

(Зображено прапор Сан-Паулу та традиційну фігуру Сан-Паулу, що
тримає мініатюрного Ж. Варгаса).