Сполучені Штати Америки 1945 – 1980 рр.

План.
1. США у повоєнні роки. Політика демократичної та республіканської адміністрації
(1945 – 1960 рр.).

У період з 1945 по 1960 роки в США відбулися значні зміни у політичній сфері,
після завершення Другої світової війни. Цей період відомий як повоєнний бум, і
його вплив на політику та економіку США був значним. Протягом цього періоду
владу в США займали як демократи, так і республіканці, і їхні політики
відрізнялися за певними аспектами.

Демократична адміністрація:

Президент Гаррі Труман (1945-1953): Труман був президентом під час завершення
Другої світової війни та післявоєнної реконструкції. Він зосереджувався на
зовнішній політиці, зокрема на боротьбі з комунізмом, і підтримував політику
зміцнення Західної Європи через Маршаллівський план. Також Труман здійснив
реформи в соціальній сфері, включаючи розширення соціального забезпечення та
впровадження прав громадян для афроамериканців.

Президент Дуайт Ейзенгауер (1953-1961): Ейзенгауер, який перед тим був відомим
генералом під час Другої світової війни, продовжив політику стримування
комунізму. Він впровадив політику "масового залякування" (Massive Retaliation),
що передбачала використання ядерної сили для стримування ворогів США.
Ейзенгауер також зосереджувався на розширенні автомобільних шляхів та
впровадженні нових технологій.

Республіканська адміністрація:

Президент Дуайт Ейзенхауер (1953-1961): Як зазначено вище, Ейзенгауер був

президентом під час цього періоду і представляв Республіканську партію. Його
політика була спрямована на зміцнення обороноздатності США та збільшення
інвестицій у національну інфраструктуру. Він також підтримував ідею "масового
залякування" як стратегію стримування комунізму.
Цей період також був визначений соціокультурними змінами, такими як рух за
громадянські права, розширення ролі жінок в суспільстві та наукові та технологічні
досягнення. Загалом, політика США протягом цього періоду була спрямована на
зміцнення свого впливу як світової супердержави та на забезпечення економічного
та політичного добробуту внутрішньо.

2. Демокати при владі 1960 – 1968 рр.: внутрішня та зовнішня політика.

У період з 1960 по 1968 роки в США при владі були демократи, а саме Джон Кеннеді
(1961-1963) і Ліндон Джонсон (1963-1969). Протягом цього періоду внутрішня та
зовнішня політика демократичних президентів була визначена рядом ключових подій і
ініціатив.

Внутрішня політика:

Програма "Новий погляд" (New Frontier): Кеннеді ввів цю програму з метою

стимулювання економіки, розвитку освіти, здоров'я та соціального забезпечення. Він
прагнув забезпечити більшу рівність у суспільстві та розширити права громадян, зокрема
для афроамериканців.

Закон про права громадян (Civil Rights Act, 1964): Підписаний Ліндоном Джонсоном, цей
закон забороняв дискримінацію на підставі раси, кольору шкіри, релігії, статі та
національного походження. Він також захищав громадянські права, включаючи право на
голосування.

Програма "Велике суспільство" (Great Society): Джонсон запровадив цю програму з метою

боротьби з бідністю, нерівністю та покращення якості життя громадян. В рамках цієї
програми були запроваджені соціальні реформи, включаючи розширення програм
соціального забезпечення, медичного страхування та освіти.

Зовнішня політика:

Кубинська криза (1962): Кеннеді стикнувся з найбільшою конфронтацією з Радянським

Союзом, коли виявилося, що вони розміщують ядерні ракети на Кубі. Кеннеді встановив
блокаду Куби та досяг дипломатичного розв'язання кризи, що сприяло зменшенню
напруженості у світі.

Розширення війни у В'єтнамі: Під Джонсоном США збільшили свою військову

присутність у В'єтнамі та почали активну війну проти комуністичних сил. Ця політика
спричинила значні соціальні та політичні напруження в США, а також протестні рухи
проти війни.

Закон про права голосу (Voting Rights Act, 1965): Після серії протестів і насильства в
боротьбі за громадянські права для афроамериканців, Джонсон підписав цей закон, який
захищав право на голосування та боровся з обмеженнями національного походження.

Цей період був важливим для розвитку громадянських прав, соціальних реформ та
міжнародних відносин США. Внутрішня та зовнішня політика демократичних
президентів 1960-х років відображала багатогранність суспільного контексту того часу.

3. Реванш республіканців та «Уотергейтська справа».

Після деяких років домінування демократів в США на початку 1970-х років настала ера
реваншу республіканців. Цей період характеризувався підтримкою консервативних ідей і
політик, а також розколом і недовірою у суспільстві, спричиненими "Уотергейтською
справою".

Реванш республіканців:

Президент Ричард Ніксон (1969-1974): Ніксон виступав з позицій республіканської партії

та прагнув зміцнити владу президента. Він здійснив низку консервативних реформ,
включаючи зміни в кримінальному правосудді, податкові політики та
зовнішньоекономічні заходи.

Консервативний рух: В цей період почав активно розвиватися консервативний рух, який
висунув важливі ідеологічні та політичні аспекти. Він підтримував скорочення ролі уряду,
зменшення регулювання та захисту прав належності.

Уотергейтська справа:
Скандал Водяний готель (Watergate): В 1972 році водночас з виборами в США виявилось,
що представники республіканської кампанії проникли до офісу Демократичної партії у
Водяному готелі в Вашингтоні, з метою шпигунства та перешкоджання опонентам. Події,
які розгорнулися, вивели на поверхню масовий розгін та спробу приховання інформації
від президента та його команди.

Імпічмент та відставка Ніксона: У результаті розслідування було виявлено, що Ніксон був

причетним до попереднього планування та приховування дій, пов'язаних зі скандалом.
Після того, як конгрес розпочав процес імпічменту, Ніксон вирішив відставити з посади
президента у 1974 році.

Уотергейтська справа мала значний вплив на політичну систему та довіру громадян до

уряду. Вона показала важливість прозорості, незалежності і обмежень влади, а також
підкреслила значення правової держави та системи контролю і рівноваги влади в США.

4. «Ера республіканців» (1981 – 1992 рр.).

"Ера республіканців" в США відноситься до періоду з 1981 по 1992 роки, коли

президентом країни були республіканці. Цей період характеризувався значним впливом
республіканської партії на політичні процеси та прийняття ключових рішень.

Президент Рональд Рейган (1981-1989): Рейган став іконічною постаттю республіканської

партії. Він впровадив консервативні економічні політики, відомі як "Рейганоміка", які
передбачали зниження податків, дерегуляцію та стимулювання підприємництва. Він
також прагнув зміцнити військову потужність США та протистояти Союзу Радянських
Соціалістичних Республік.

Холодна війна: В еру республіканців продовжувалася холодна війна з Радянським

Союзом. Рейган активно підтримував антикомуністичну політику та збільшення
військових витрат для забезпечення стратегічної переваги над СРСР. Це спричинилося до
інтенсифікації збройної гонки та напруженості між двома супердержавами.

Консервативні цінності: У цей період республіканська партія активно підтримувала

консервативні цінності, включаючи захист традиційної сім'ї, обмеження прав жінок на
репродуктивні послуги, збереження права на володіння зброєю та зменшення ролі уряду в
економіці.

Кінець холодної війни: В епоху республіканців відбулися важливі події, які призвели до
кінця холодної війни. Зокрема, падіння Берлінського муру у 1989 році і розпад СРСР у
1991 році. Ці події визначили нову геополітичну карту світу та сприяли змінам у
міжнародних відносинах.

Президент Джордж Герберт Вокер Буш (1989-1993): Після Рейгана на пост президента
вступив Джордж Буш-старший. Він продовжував республіканську політику в сфері
економіки та зовнішньої політики, зосереджуючись на питаннях післяхолодновоєнного
світу та веденні війни в Перській затоці.

Ера республіканців відіграла важливу роль у політичній історії США, сприяючи змінам у
економічних, соціальних та зовнішньополітичних аспектах.