6. Утворення, зміст і діяльність республіканської та демократичної партій.

У перші роки після здобуття незалежності основним питанням політичної боротьби

було питання державного устрою. Сформувалася перша двопартійна система:
федералісти та антифедералісти.

У грудні 1793 р. подав у відставку держсекретар зовнішніх справ Т. Джефферсон,

зосередившись на політичній боротьбі з федералістами, тобто відстоюючи
прерогативи та суверенітет штатів, оскільки, за його ж словами, остерігався тиранії
й діяв у категоріях свободи. Т. Джефферсона підтримували відомі діячі та
політики: Д. Медісон, Д. Клінтон, В. Лівінгстон, Ф. Френо та ін. Вони завзято
критикували уряд. що працював, на їхню думку, в інтересах банкірів і
судновласників північного сходу. Незабаром їх стали називати "республіканцями",
оскільки вони активно пропагували Французьку революцію 1789р. i проголошення
там республіки (1792).

Невдоволення населення викликала політика А. Гамільтона та Конгресу щодо

необхідності сплати всіх боргів кредиторам, у тому числі англійським. Стали
виникати опозиційні до уряду товариства (a 1793р.). У 1800 р. їх існувало вже 42.

В 1801 р. до влади доступилися національні республіканці (антифедералісти),

ідейним лідером яких був Томас Джефферсон. Вони утримували владу аж до 1828
p., докладаючи зусиль для зміцнення демократії та формування сильних
центральних органів влади.

Республіканці виступали за обмеження імпорту, самостійний економічний розвиток

країни. На їхню думку, в основі цього мають перебувати сільське господарство,
інтереси фермерів i землеробства.

Республіканці закликали до економічної та соціальної модернізації. Вони

засуджували поширення рабовласництва, називаючи його великим злом, однак не
закликали до його заборони в південних штатах. а Республіканському
національному з'їзді 1865 року партія прийняла національну програму, що
підкреслювала опозицію до поширення рабовласництва на території США.

Політичні партії тоді ще не мали чітких програм, статутів, керівних органів,

місцевих осередків і здебільшого діяли як політичні фракції в Конгреci. Створені
ними так звані кокуси (збори партійних однодумців) стали органами, за допомогою
яких висували кандидаті на різні посади. Уже до кінця першого десятиліття
існування Американської республіканської партії , чи точніше, політичні
угрупування федералістів і республіканців практично монополізували вибори.

За час президентства федералістів Вашингтона і Адамса, у 1798 р. уряд увів

податок на будівлі, землю та рабів. Це дало республіканцям нові підстави для
гострої критики влади. Джефферсона підтримувало щораз більше людей з народу
фермери, ремісники, дрібні торговці, робітники та ін. Це й забезпечило йому
перемогу на виборах 1800р.

Він заохочував розвиток сільського господарства, експансію на захід, домігся від

Конгресу ліберальнішого закону про натуралізацію; його уряд і держсекретар
фінансів А. Галлатин скоротили державний борг на 560 млн доларів. Було
схвалено гуманніші закони для боржників, пом'якшено відповідальність за незначні
злочини скорочено армію. Федеральні витрати скорочено до 3,7 млн доларів на
рік, прибутки в бюджеті стали перевищувати витрати.

Республіканська партія вперше прийшла до влади після виборів 1860 року, коли

вона виграла контроль над обома палатами Конгресу, а її кандидат, колишній
конгресмен Авраам Лінкольн, був обраний президентом.  Під лідерством
республіканців у Конгресі було прийнято Тринадцяту поправку до Конституції
США, що скасовувала рабство в Сполучених Штатах.

Республіканська партія підтримувала важкі гроші (наприклад, золотий

стандарт), високі тарифи задля стимулювання економічного зростання,
підвищення зарплати та доходів, щедрі виплати ветеранам Армії Союзу та (після
1893 року) анексію Гаваїв.

1824 року відбулися чергові президентські вибори (Президентом став Джон

Адамс), які, власне, й засвідчили розпад старої партійної системи. Формування
нових партій розпочалося в складних умовах, бо в американському суспільстві ще
відбувалися неоднозначні соціально-політичні процеси, перебудови, формування
політичних таборів.

У 1828 р. на зміну джефферсонівським республіканцям прийшла Демократична

партія, у створенні якої вирішальна роль належала Президентові Ендрю Джексону
(1829-1837). Основною її опорою був Південь. Демократи проголосили курс на
максимальну свободу підприємницької діяльності за принципом «рівних
можливостей». Джексон за період свого президентства провів реформи,
спрямовані на децентралізацію фінансової системи (було ліквідовано центральний
банк, усю фінансову систему передано приватним банкам) і тарифної політики
(ліквідовано систему протекціонізму). Така політика демократичної партії
користувалася підтримкою плантаторів Півдня та промисловців, банкірів і
фермерів, пов'язаних з освоєнням земель на Заході.

Демократи представляли широке коло поглядів, але поділяли фундаментальну

прихильність до Джефферсонівської концепції аграрного суспільства. Вони
розглядали центральний уряд як ворога особистої свободи.

Партія загалом позиціонувала себе зліва від Республіканської партії з економічних

питань. Вони були більш ліберальними з питань громадянських прав з 1948 року.

Демократи перебували при владі до 1841 р. За їхнього правління у внутрішню

політику США було запроваджено практику, за якої новий президент проводив
чистку державного апарату, а на вивільнені місця призначав своїх прихильників.