Диктатура — необмежена влада в державі особи, групи осіб, суспільної
верстви, що на відміну від демократії, тримається не на вільних і незалежних виборах, а спирається на силові структури та органи держави чи навіть на пряме насильство, репресії та терор.
Каудилізм — система панування в країнах Латинської Америки
диктаторів, що приходили до влади та правили за допомогою військового насильства.
Демагогія — маніпуляція інформацією, експлуатація емоцій, забобонів і
невігластва простих людей, нагнітання пристрастей натовпу і відведення від мотивованого обдумування. Найчастіше застосовується для досягнення політичних цілей, в рекламі і пропаганді. ни Причи я н и к не нн ви
Відсутність демократичних традицій,
наявність каудилізму — режиму особистої влади диктаторів. Вплив армійських та католицьких угруповань.
Кризи консервативних та реформістських
форм правління.
Економічна залежність від іноземних
держав. Режим Ж. Варгаса в Бразилії
Спирався на середнє офіцерство та ліберальну
буржуазію (Правління Варгаса дало можливість уникнути революційних потрясінь, це був ліберально- демократичний режим).
До революції влада грунтувалася на кавових олігархів
переважно південно-східних штатів Сан-Паулу і Мінас- Жерайс, які були найбагатшими і густонаселеними. Бразильськими президентами обиралися губернатори цих штатів. Жетулью Варгас У 1932 році спалахнуло повстання в Сан-Паулу, так звана «констітуціоналістская революція», за якою стояла кавова олігархія, яка намагалася повернути владу. І президент Варгас після придушення повстання почав міняти курс уряду. Режим Х. Урибуру в Аргентині (1930—1932)
Спирався на реакційне офіцерство та поміщиків (відміна
конституції, уведення стану облоги, переслідування опозиції). У 1930 переворот, також відомий як вереснева революція, учасники якого були причетні до повалення президента Аргентини Іполіто Ірігойен силами, лояльними генерала Хосе Фелікса Урібуру Переворот поклав початок епосі, яка з часом отримала назву «безславного десятиліття». Залишався главою уряду до 1932 року, здійснивши ряд реформ, Урибуру, Хосе Эваристо включаючи скорочення заробітної плати державним службовцям більше ніж на 10 відсотків. Режим Ібанеса в Чилі (1927—1931)
Наслідував приклад фашистів Італії
(використання соціальної демагогії, насадження культу «вождя», переслідування політичних супротивників).
Карлос Ібаньєс дель Кампо
Диктатура Х.Мачдо на Кубі 1925р.
Він обмежив діяльність всіх політичних
партій і організацій.
Сприяв проникненню іноземного капіталу в
країну.
Він виявив диктаторські замашки і почав
жорстоко переслідувати опозиціонерів, особливо комуністів При ньому були створені таємні каральні загони «поррос», котрі знищували Херардо Мачадо-и-Моралес політичних супротивників. Проводив протиамериканську політику. Висновок: Історія країн Латинської Америки в міжвоєнний період свідчить про те, що поєднання диктаторських режимів із соціальним маневруванням і популістською демагогією може тільки на якийсь час стабілізувати обстановку в країні, але не вирішити весь комплекс проблем.