1) Зростання впливу військових в Японії може бути пояснено декількома

причинами. Після Першої світової війни, Японія відмовилася дотримуватися

міжнародного порядку, проявляючи різні форми пацифізму, але військові
використовували це як привід для збільшення свого впливу. Невдалий
переворот в 1936 році призвів до втрати надії на повернення до "нормального
курсу конституційного уряду", і військові використовували цю ситуацію для
збільшення свого впливу.

Брак контролю над військовими, вбивства та спроби переворотів також

сприяли зростанню впливу військових. Загострення військових конфліктів, таких
як війна з Китаєм та участь у Другій світовій війні, також допомогли військовим
розширити свій вплив в політичному житті Японії.

2) На основі цих фотографій можна зробити кілька спостережень:

1. Фотографії зображують військові формування, які брали участь у громадянській

війні в Китаї в 1930-х роках: комуністичну армію Мао Цзедуна на першій
фотографії і національну армію Чан Кайши на другій фотографії.

2. Військовий одяг та зброя бійців на фотографіях вказують на їхню військову

приналежність та роль у конфлікті.

3. Є можливість, що фотографії можуть бути постановочними, створеними для

пропаганди або військової пропаганди, оскільки вони можуть зображати
військові формування в позах або ситуаціях, які були спеціально створені для
фотозйомки.

4. Громадянська війна в Китаї тривала з 1927 до 1949 року між комуністичними

силами Мао Цзедуна та націоналістичними силами Чан Кайши. Фотографії
можуть відображати один з етапів цього конфлікту та роль бійців обох сторін у
цьому процесі.

Проте, без додаткової інформації про контекст та походження цих фотографій,

точна оцінка їхнього характеру та ролі у громадянській війні в Китаї є складною.
Для більш точного аналізу потрібно дослідити історичний контекст, звірити з
іншими джерелами та провести детальний аналіз елементів на фотографіях,
таких як одяг, зброя, пози та вирази обличчя бійців.
3) Невідповідність між висловлюванням М. Лінча та фотографією Мао Цзедуна
та Чан Кайши полягає в тому, що на фотографії зображено їх як союзників, які
співпрацюють під час Другої світової війни.

Однак висловлювання Лінча стосується подій після цього періоду, коли вони
стали лідерами різних держав - КНР та Тайваню, які мали різні інтереси та
політики. Фотографія не відображає їхньої реальної відносини після поділу
Китаю на КНР та Тайвань. Тому висловлювання М. Лінча не відповідає дійсним
історичним подіям після 1949 року, коли Китай розпався на дві держави.

4) Мартін Лютер Кінг був вражений ідеями та чеснотами Махатми Ганді, який
пропагував ненасильницький опір, моральні високі стандарти та боротьбу за
права пригноблених.

Ці ідеї, такі як ненасильницький опір, моральні принципи та боротьба за

соціальну справедливість, вразили Кінга, який використовував їх у своїй
боротьбі за громадянські права афроамериканців у США. Махатма Ганді став
взірцем для Кінга, і він вважав його ідеї єдиним моральним та справедливим
шляхом до свободи для пригноблених верств населення.

5) Аналіз уривка з історичного джерела:

а) Основні права народу, які вважалися важливими в цьому уривку, включають

свободу, економічну незалежність, політичну незалежність, культурну
незалежність та духовну незалежність. В уривку зазначається, що англійський
уряд в Індії позбавив народ свободи та експлуатував маси, що свідчить про
вимоги народу до повної незалежності в різних аспектах його життя.

б) Реакція народу на антинародну політику уряду, згідно з уривком, включає

відмову від сплати податків без вдачі до насильства. Це свідчить про мирні
методи боротьби, які розглядалися як відповідна реакція на антинародну
політику уряду.

в) В уривку не зазначаються конкретні способи боротьби, але зазначається, що

необхідно припинити сплату податків без вдачі до насильства. Це може
вказувати на використання громадського непокорення, громадської
непокладистості та мирних протестів як прийнятних способів боротьби за свої
права.

Уривок вказує на бажання народу Індії отримати повну незалежність в різних

аспектах свого життя, використовуючи мирні методи боротьби, такі як відмова
від сплати податків.
6) За висловлюванням М. Акіоля та матеріалом §16 можна визначити наступне:

а) Цілі модернізації Туреччини за часів Кемаля Ататюрка включали

вестернізацію, але вони не були демократичними або ліберальними.
Вестернізація в цьому контексті відноситься до впровадження західних
цінностей, ідей та технологій в турецьке суспільство.

б) Модернізація Туреччини за часів Кемаля Ататюрка передбачала також

авторитарну систему, засновану на культі особистості, асиміляціоністському
націоналізмі (спрямованому на асиміляцію різних національних меншиств) та
домінуючій ролі уряду в економіці. Отже, реакція народу на антинародну
політику уряду може бути різною, залежно від ставлення до цих авторитарних
рішень.

в) Способи боротьби в цьому контексті можуть включати припинення сплати

податків без вдачі до насильства, що вказує на мирні форми протесту та
громадського непокори. Проте, з матеріалу не випливає конкретних прийнятих
способів боротьби, які вважалися найбільш прийнятними за цих умов.

7) Так, можна згодитися з твердженням, що авторитаризм був більш

характерний для латиноамериканських держав, ніж для країн на інших
континентах. Існування авторитарних режимів в Латинській Америці було
довготривалим явищем, що охоплювало період з середини 19 століття до 20
століття.

Протягом історії Латинської Америки багато країн регіону перебували під

владою різних форм авторитарних режимів, таких як ліберальні й консервативні
режими, популістські режими, а також бюрократичний авторитаризм. Новий
авторитаризм, або бюрократичний авторитаризм, який виник у Латинській
Америці з 1930-х років, став предметом захоплення для багатьох лідерів регіону,
які стверджували, що він може урятувати країни від економічного й соціального
колапсу.

Приклади авторитарних режимів в Латинській Америці включають режими

Піночета в Чилі, Пріо Соси в Аргентині, Сомоза в Нікарагуа, Трухільо в Перу,
Батіста на Кубі, та багато інших. Ці режими характеризувалися сильними
централізованими структурами влади, обмеженнями на політичні свободи,
репресіями опозиції, а також використанням військової або поліцейської сили
для забезпечення контролю над населенням.
Проте варто відзначити, що авторитарні режими в Латинській Америці також
зазнавали опору та протистояння соціальних рухів, громадських організацій,
журналістів, інтелектуалів та інших акторів громадянського суспільства. Ці рухи
боролися за демократичні реформи, права людини, свободу преси та інші
політичні свободи. Протягом 20 століття в Латинській Америці також відбулися
численні періоди демократії та реформ, але авторитарні режими все ж
продовжували бути характерними для регіону.

Багато з цих режимів отримували підтримку від зовнішніх сил, таких як

Сполучені Штати, з метою захисту своїх економічних та стратегічних інтересів.

Загалом, можна згодитися з твердженням, що авторитаризм був більш

характерний для латиноамериканських держав порівняно з країнами на інших
континентах. Авторитарні режими в Латинській Америці мали різні форми та
тривалість, але їхнє існування становило важливий аспект політичної історії
регіону.

8)

На основі зображення, я можу припустити, що автор плаката симпатизує Жоао

Варгасу, який був бразильським політиком та президентом Бразилії з 1930 по
1945 рік. Ознаки, які можуть свідчити про це, включають: Зображення прапора
Сан-Паулу: Прапор Сан-Паулу використовується на плакаті, що може вказувати
на підтримку місцевої автономії та ідентичності регіону Сан-Паулу в Бразилії, де
Варгас мав значну підтримку. Зображення фігури Сан-Паулу, що тримає
мініатюрного Ж. Варгаса: Ця фігура може символізувати народ Бразилії, а
зокрема мешканців Сан-Паулу, які вважали Варгаса своїм лідером. Вона тримає
мініатюрного Ж. Варгаса, що може вказувати на підтримку автором плаката
саме цього політика. Час створення плаката: 1932 рік. Це був період політичних
змін і боротьби за владу в Бразилії, коли Варгас відіграв важливу роль. Тому,
плакат з такою символікою може свідчити про підтримку Ж. Варгаса і його
політичних поглядів. Отже, на підставі цих ознак і деталей на плакаті можна
зробити висновок, що автор плаката симпатизує Жоао Варгасу та виражає
підтримку його політичним поглядам.

9)
Військові перевороти та авторитарні режими були досить поширеними
явищами в багатьох країнах Латинської Америки в міжвоєнний період (між
Першою та Другою світовими війнами). Багато країн регіону стали свідками
воєнних переворотів, купи купи штучних криз, економічних непорядків та
соціальних змін, що призвели до встановлення авторитарних режимів з
військовою або цивільною владою. Ось декілька прикладів:

Аргентина: У 1930 році в Аргентині відбувся військовий переворот, в результаті

якого влада перейшла в руки групи військових офіцерів. Після цього наступні
роки були відзначені авторитарними режимами, такими як режим генерала
Хуана Перона (1946-1955) та пізніше режими військової хунти (1966-1973, 1976-
1983), які мали великий вплив на політичну та соціальну ситуацію в країні.

Бразилія: У 1930 році в Бразилії також відбувся військовий переворот, в

результаті якого влада перейшла до рук військових офіцерів. Пізніше, у 1937
році, був установлений авторитарний режим президента Жоао Варгаса, який
тривав до 1945 року, а потім він знову прийшов до влади в 1951 році,
утворивши новий авторитарний режим, який тривав до 1954 року.

Чилі: У 1924 році в Чилі також відбувся військовий переворот, в результаті

якого влада перейшла до рук військових офіцерів. У 1925 році в Чилі була
прийнята нова конституція, яка встанови ла авторитарний режим президента
Карлоса Ібаньєза, який тривав до 1931 року. Пізніше, в різні періоди між 1931 та
1973 роками, Чилі став свідком кількох військових переворотів та авторитарних
режимів, зокрема відомий режим генерала Аугусто Піночета, який був у владі з
1973 до 1990 року.

Перу: У 1930 році в Перу відбувся військовий переворот, в результаті якого

влада перейшла до рук військових офіцерів. Пізніше, у 1968 році, стався ще
один військовий переворот, в результаті якого встановився авторитарний
режим генерала Хуана Веласко Альварадо, який тривав до 1980 року.

Ці приклади є лише декількома з численних випадків військових переворотів та

авторитарних режимів, які мали місце в країнах Латинської Америки в
міжвоєнний період. Ці події мали вагомий вплив на політичну, економічну та
соціальну ситуацію в регіоні, викликаючи довготривалі наслідки і формуючи
історію цих країн на багато десятиліть вперед.