Річна контрольна робота Навчальні досягнення

з всесвітньої історії За виконання роботи

екстерна 10 класу
___Лукашова Елизавета_______

Дата виконання роботи Варіант І

Вчитель: Поліщук С.Б.
«25»лютого 2023

1. У якому році Японії вийшла з Ліги Націй протестуючи проти засудження її політики у Китаї?
А 1933 р. Б 1934 р. В 1935 р. Г 1936 р.

2. Які країни уклали між собою Раппальський договір про відновлення дипломатичних відносин і
взаємну відмову від повоєнних претензій?
А Німеччина і Франція Б Німеччина і Російська імперія
В Радянська Росія і Німеччина Г Радянська Росія і Нідерланди

3. Як називався план нападу Німеччини на Польщу?

А „Грюн” Б „Вайс” В „Везельські навчання” Г „Маріта”

4. Який президент США своїми реформами намагався подолати наслідки Великої депресії?
А В.Вільсон Б А.Лінкольн В Ф.Рузвельт Г Г.Трумен

5. Радянсько-німецький Пакт про ненапад 1939 р. був підписаний тому що він у першу чергу
А усував причини суперечностей між Німеччиною та Радянським Союзом
Б доводив, що Гітлер не був радикальним антикомуністом
В вимощував шлях до порозуміння поміж країн Осі та їх союзників
Г дозволяв як Німеччині, та і Радянському Союзу напасти на Польщу, не боячись агресії з боку
один одного

6. Які країни на передодні Першої світової війни утворювали Троїстий союз?

А 1, 4, 5
Б 3, 6, 9
В 1, 2, 8
Г 3, 5, 6

7. Яку назву мав комплекс заходів з економічного оздоровлення Німеччини, що передбачав

наведені перетворення?
«Франція виводить свої війська з Руру. Німеччина у 1924—1927 рр. сплачує репарації в сумі 1 млрд
марок, а у 1928—1929 рр. — 2,5 млрд марок. Джерелом покриття репарацій є державні прибутки за
рахунок встановлення високих податків на товари широкого вжитку, а також прибутки від
підприємств важкої індустрії і залізничного транспорту. США надають близько 800 млн марок
позики».
А Рапалльський договір Б «План Дауеса» В «План Юнга» Г «Декларація Бальфура»

8. Карикатура відображає геополітичне становище в 1930-ті рр. країн

А Прибалтики Б Балкан В Центральної Європи Г Західної Європи

9. Про яку подію йде мова в уривку виступу президента США?

„...Я хочу запевнити членів нової родини – зібравшихся за цим столом членів цієї конференції – у тому,
що ми всі зібралися тут з однією метою, з метою виграти війну як можна скоріше... Я думаю, що
нарада буде успішною і що три нації, що об’єдналися у процесі теперішньої війни, зміцнять зв’язки
між собою і створять передумови для тісного співробітництва наступних поколінь”.
Це витяг з промови президента США Рузвельта, на тегеранській конференції яка відбулась з 28
листопада по 1 грудня 1943 г. Промова відбулась 28 листопада 1943 г.
Конференція мала на меті розробку кінцевої стратегії боротьби проти Третього Рейху та її
союзників. Основним питанням було відкриття другого фронту в Західнй Європі.

10. Коли були виголошені наступні слова А. Гітлера: «Німеччина стала великою Німеччиною! Такою
вона і залишиться! Австрія ще декілька днів тому була самою нещасною країною. А сьогодні вона
найщасливіша!»? Про яку подію йдеться?
у березні 1938 року – стався аншлюс (приєднання, об’єднання, анексія): Австрія була приєднана
до Німеччини.
11. Установіть хронологічну послідовність подій.
А Генуезька конференція;
Б Вашингтонська конференція;
В Лозаннська конференція;
Г Локарнська конференція.
А- 2 Б- 1 В- 3 Г- 4

12. Установіть хронологічну послідовність подій.

А Введення німецьких військ у Рейнську демілітаризовану зону 7 березня 36;
Б встановлення диктатури Ф. Франко в Іспанії 1 жовтня 1936;
В блокада Квантунською армією Східнокитайської залізниці;
Г вступ СРСР до Ліги Націй.
1- В 2-Г 3-А 4-Б
13. Які з наведених подій відбулися в 1939 р.?(три правильні відповіді)
1 «Аншлюс» Австрії
2 Укладання Мюнхенської угоди
3 Загарбання Албанії Італією
4 Укладання «Сталевого» пакту
5 Уведення німецьких військ у Рейнську демілітаризовану зону
6 Загарбання Мемеля Німеччиною
7 Створення Балканської Антанти
 14. Установіть відповідність між поняттями і країнами.
1 Нацизм А Англія
2 Рантьє Б Італія
3 Тред-юніони В Німеччина
4 Проспереті Г Франція
Д США

15. Установіть відповідність між подіями та їх наслідками.

1 Бажання зберегти панівне становище в Європі на противагу англонімецькому зближенню
2 порушення рішень Вашингтонської конференції
3 посилення військовополітичної співпраці в умовах підготовки до нової світової війни
4 остаточна відмова від виконання умов Версальського мирного договору
А Укладання пакту про взаємодопомогу між СРСР та Францією
Б вступ німецьких військ до Рейнської демілітаризованої зони
В напад Японії на Північний Китай
Г приєднання Незалежної держави Хорватія до Троїстого пакту
Д укладення «Сталевого пакту» між Німеччиною та Італією
1- А 2- В 3- Д 4-Б

16. Які завоювання здійснила Японія у 1920-1930-ті рр.?

1. Після Першої світової війни Японія утвердила за собою статус провідної держави Тихоокеанського
регіону.
2. Японія мала значну військово-морську перевагу на Далекому Сході і проводила агресивну зовнішню
політику: у 1918-1922 pp. вона брала участь в інтервенції проти радянської Росії на Далекому Сході;
активізувала експансію в Китай; намагалася поставити під свій вплив Монголію.
3. В Японії великий вплив мали радикально-шовіністичні кола, які виступали: за відродження “духу
самурайства”; за повернення до агресивної зовнішньої політики; проти рішень Вашингтонської конференції
1921- 1922 p.p., згідно з якими Японія повернула Китаю захоплені нею у 1914 р. території, трактуючи ці
рішення як приниження національної гідності японців.
4. Угруповання “Молоді офіцери”, сформоване з представників радикально налаштованих військових,
робило ставку на силу, війну і агресію: у 1927 р. вони сприяли приходу до влади генерала Танаки;
організували серію змов і політичних переворотів; домоглися, що зовнішня політика Японії набирала все
більш агресивного характеру.
5. 1927 р. прем’єр-міністр генерал Танака надіслав імператорові Японії меморандум, у якому були
розроблені агресивні загарбницькі плани: захоплення Північно-Східного і Північного Китаю, Монголії;
6. Панування Японії в Південно-Східній Азії і в басейні Тихого океану. У 30-х роках економіка Японії
була переведена на мілітаристські рейки: воєнні витрати забирали 70-80% бюджетних коштів;
удосконалювалося озброєння; посилився ідеологічний вплив на військовослужбовців у націоналістичному
дусі, в дусі відданості імператору; протягом 1930-1935 pp. збройні сили Японії збільшилися з 250 до 400 тис.
чол., у тому числі військово-морський флот із 75 до 100 тис. чол.; швидко розвивалася військова
промисловість; проводилася мобілізація в армію; у зв’язку з мілітаризацією країни зростали податки; понад 2
тис. фабрик і заводів виконували замовлення військового і військово-морського міністерств; до 1936 р.
військові замовлення зросли в декілька разів; з 1932 по 1936 р. військова промисловість удвічі збільшила свої
прибутки; у 1931 р. Японія почала серійний випуск важких бомбардувальників.
7. Значно зріс американський експорт в Японію важливих стратегічних матеріалів і стратегічної
сировини (у 1937 р. порівняно з 1936 p.): нафти — у 1,5 рази, залізного лому, міді — у 2,5 рази, чавуну і сталі
— у 16 разів.
8. Японія почала здійснювати свої загарбницькі плани:
• 1931-1932 pp. Японія окупувала Маньчжурію і створила маріонеткову державу — Маньчжоу-го на чолі з
бувшим імператором Китаю Пу, якого скинули під час революції 1911р. Ліга Націй не визнала нової
держави;
• 1933 р. Японія на знак протесту вийшла з Ліги Націй, що розв’язало їй руки для нових загарбань;
• 1935 р. Японія направила свої війська в Монголію;
• 1932-1936 pp. Японія окупувала низку китайських провінцій;
• 1936 р. прихід до влади в Японії правого уряду К. Хірото, що призвело до зближення з фашистською
Німеччиною. Уряд висунув свою програму подальшої експансії Японії “Основні принципи національної
політики”;
• 1936 р. Японія підписала з Німеччиною Антикомінтернівський пакт;
• 1937 р. Японія почала агресію проти Китаю. Вона захопила Пекін, Таньцзянь та інші великі центри
північної частини країни і спрямувала свої війська до центральних провінцій;
• 1938-1939 pp. зіткнення японської армії з радянськими військами поблизу озера Хасан і в районі Халхін-
Гола. Японські війська зазнали поразки.

17. Визначте спільні і відмінні риси «режиму санації» і тоталітарних режимів 30-х років. На Ваш
погляд, чи був режим «санації» тоталітарним?
Санація - це авторитарний режим в умовах кризи парламентаризму, спрямований на
консолідацію нації, суспільства, держави шляхом досягнення балансу різних інтересів.
Режим "Санація" був створений після травневого перевороту 1926 у Польщі
прибічниками Юзефа Пілсудського.
Режим санації складається з чотирьох частин:
1) державний устрій: а) президент (І. Мосціцький) і прем’єр-міністр (К. Бартель)
обиралися сеймом. Після перевороту 1926 р. Ю. Пілсудський номінально зберіг за собою
лише посаду військового міністра; б) конституція 1935 р. обмежила повноваження
президента, який відтепер ділив владу з прем’єром та маршалом сейму; в) суттєве
обмеження ролі парламенту з одночасним розширенням повноважень виконавчої влади;
2) політичний режим: а) обмеження впливу парламентських партій; б) складна
виборча система; в) заборона офіцерам вступати до політичних партій; г) обмеження
свободи, преси та друку; д) тимчасовий характер і незначні масштаби репресій проти
опозиції (1935 р. із в’язниць було випущено 3,5 тис. політичних в’язнів);
3) громадське життя: а) культ особи Ю. Пілсудського; б) відсутність панівної
ідеологї; в) легальне існування різноманітних молодіжних організацій (релігійних,
націоналістичних, скаутів, «червоних харцерів» тощо);
4) економічно-соціальні – відсутність централізованого управління, існування
підприємств і господарства різних форм власності
«Санація» не виробила власної концепції та конкретної програми національної
політики. Щодо непольських народів відстоювала концепцію державної асиміляції:
декларувала повагу прав національних меншин в обмін на їхнє лояльне ставлення до
держави. У політичній практиці Санація проявлялася у посиленні функцій війська,
школи та адміністрації як інструментів тиску на національні меншості. Логічним
розвитком таких поглядів була масова репресивна акція уряду проти українців у
Галичині восени 1930 р. Після часткової і тимчасової спроби порозуміння з українцями у
1935 («Нормалізація»), продиктованої значною мірою тактичними міркуваннями, у
Санації стала переважати тенденція «зміцнення польського характеру держави».
Програма, прийнята урядом на початку 1939, передбачала комплекс заходів,
спрямованих на обмеження можливостей національного розвитку українського
суспільного життя та поступової полонізації українського населення.

Тоталітаризм є політичним режимом, якому притаманні політичне, економічне,

ідеологічне панування правлячої еліти, організованої у цілісний бюрократичний
партійно-державний апарат (очолюваний лідером), тотальний контроль над
суспільством, втручанням в усі його сфери з метою здійснення такого контролю.
Тоталітаризм характеризується повним (тотальним) контролем держави над всіма
сферами життя суспільства і окремо взятої людини: політичного, економічного,
соціального і навіть особистого.
 Передумови виникнення тоталітаризму: поява механізмів державного регулювання
економікою запровадження загального виборчого права; стандартизація всіх сторін
життя; “масова культура”; низька політична культура населення; поява лідерів, які вміло
маніпулюють масами, прагнуть до одноосібної влади; масові політичні партії і соціальні
рухи об`єднаних масовими ідеологіями.
ознаки тоталітаризму Однопартійна система Зрощення партії і держави Панування
партійної і державної еліти Культ вождя Контроль над економікою Політичний контроль
репресії Політичний контроль.
Риси тоталітаризму 1. Ліквідація багатопартійності і демократичних інститутів
влади. Встановлення однопартійної системи і культа вождя (Муссоліні, Сталін, Гітлер та
ін.). 2. Зрощування партійного і державного апарату. Тобто партійні структури
починають виконувати владні повноваження. Підміняючи державні інститути. 3.
Створення системи масових громадсько-політичних організацій, які охоплюють всі
вікові верстви суспільства. Це забезпечувало правлячому режиму повний контроль над
всіма верствами суспільства, їх ідеологічну обробку. 4. Одержавлення економіки.
Встановлення повного контролю над виробництвом і розподілом продукції, суспільних
благ. 5. Мілітаризація економіки. У СРСР та Німеччині становила до 80%. 6. Агресивний
характер зовнішньої політики. Ідеологізація зовнішньої політики. У СРСР – реалізація
світової революції, в Німеччині – встановлення у світі „нового порядку” тощо. 7.
Створення образу ворога. Розгортання масової агітації та пропаганди з метою мобілізації
населення для реалізації загарбницьких планів і ліквідації політичних конкурентів в
середині країни. 8. Використання дармової примусової праці. 9. Масові репресії, як засіб
боротьби з опонентами і як система залякування. 10. Ідеологічна обробка населення.
Повний контроль над системою освіти, вихованням, засобами масової інформації тощо.
11. Ігнорування прав людини. Людина – є “гвинтик” великого державного механізму. 12.
Прагнення до уніфікації: культури, свідомості, моди тощо. 13. Опора на власні сили
(автархія) тощо.
Наслідки тоталітаризму Швидкий економічний розвиток країни на певному етапі
Неефективність економічної моделі Ігнорування прав і інтересів людини Масові репресії
та мільйонні жертви Відсутність перспективи розвитку Відставання у розвитку країни.
Авторитаризм можна визначити як недемократичний політичний режим, який
передбачає концентрацію влади в руках окремої особи або групи осіб, котрі не прагнуть
досягнення суспільної згоди стосовно легітимності їх влади. При цьому відбувається
зменшення ролі представницьких інститутів влади і громадян в цілому, вони усуваються
від процесу прийняття політичних рішень.
До різновидів тоталітаризму належать:
 комуністичний тоталітаризм (як штучна форма соціальної інтеграції, заснована
на приматі класового підходу, запереченні права на приватну власність, заборону
автономії особистості тощо);
 фашизм (який у первісному варіанті італійської демократії тяжів до забезпечення
національної єдності під владою сильної держави);
 націонал-соціалізм (як синтезований тип демократії, який передбачає втілення
ідей расизму, шовінізму, зовнішньополітичної експансії).
Таким чином, тоталітарними можна вважати режими у нацистській Німеччині, в
СРСР (досталінський та сталінський періоди), у Китаї за часів правління Мао Цзедуна, в
Італії за часів правління Муссоліні та деякі інші. Харизматичний лідер за умов
тоталітарного режиму очолює єдину в країні партію, яка має монополію на владу.
 На противагу принципу заборони створення інших партій при тоталітаризмі, за
авторитарних режимів можлива багатопартійність, але реальної конкуренції між
партіями у боротьбі за владу немає. При цьому допускається обмежений плюралізм,
існування формальної, підконтрольної владі опозиції, навіть формальна боротьба за
владу.
В цілому, політична несвобода особи безпосередньо пов’язана із сутністю
феноменів як тоталітаризму, так і авторитаризму. Проте вона є "пасивною" за
авторитарних режимів та "активною" за режимів тоталітарних. Останні потребують не
лише усунення опору з боку населення, але й висловлення лояльності до режиму у формі
активної підтримки, яка є подібною до поведінки членів масового суспільства.
Авторитаризм для пояснення доцільності своєї влади використовує аргументи,
засновані на підтримці традицій, націоналістичних лозунгах, необхідності швидкої
модернізації, боротьби з військовою загрозою тощо (використанні харизми лідера – у
випадках, коли становлення авторитаризму може бути підтримане народом).
Авторитаризм набагато менше цікавиться питанням легітимації влади і не здійснює
інтенсивної мобілізації народу з метою її підтримки. Отже, населення сприймає його, як
правило, як нелегітимний режим. Натомість населення тоталітарних держав визнає
легітимність тоталітаризму.
Засобом мобілізації мас та легітимації режиму при тоталітаризмі виступає
відповідна ідеологія. Тому наявність єдиної офіційної ідеології є ще однією
визначальною рисою тоталітарного режиму. Ідеологію, настанови якої стосуються всіх
сфер суспільства і для якої притаманне несприйняття старих порядків та заклик будувати
новий світ (за необхідності – й насильницьким шляхом), мають підтримувати всі
громадяни.
Незважаючи на численні відмінності, авторитарні й тоталітарні режими мають
деякі спільні особливості, які відрізняють їх від режимів демократичних. Серед таких
рис: – зосередження влади в руках окремої особи або групи осіб, усунення громадян від
участі у процесі прийняття політичних рішень. Або ще можна говорити про формальну
участь у такому процесі громадян тоталітарної держави та про відповідне усунення від
неї громадян держави авторитарної.
радикальні економічні реформи набагато легше здійснити при авторитарних
урядах, які не допускають соціально-політичної активності населення та обмежують
протидію громадянського суспільства. економічні перетворення та створення
повноцінного ринку цілком можливі у демократичних умовах.
демократія, яка сприяє розширенню прав народу, призводить і до систематичного
розширення адміністративного апарату.
І серед авторитарних, і серед тоталітарних існують різні режими, які можна
відносити до відповідного типу на підставі використання основних критеріїв порівняння.
Такі режими можуть мати різні цілі, розбіжності у деяких методах управління, а також
різну тривалість панування.. Але завжди необхідно враховувати саме ті їх сутнісні
аспекти, які дозволяють створити наявну класифікацію недемократичних режимів і на її
основі здійснювати чітке розмежування авторитарних і тоталітарних диктатур.

На мою думку режим санації в Польщі характеризується відсутністю

централізованого управління, свободи власності і підприємств. В економіці це був
сприятливий період, збільшився експорт зерна і деревини, в Польщі були створені
економічні райони для зміцнення економіки, залучався іноземний, зокрема німецький і
американський, капітал. Безробіття в країні скоротилося, бюджет збалансований.
 Цей режим не можна назвати тоталітарним, адже він характеризувався відсутністю
тотального контролю з боку держави. У країні не існувало єдиної ідеології, наявність якої
дуже важливо для тоталітарної держави. Так, проти опозиції застосовувалися репресії, в
1934 році навіть був створений табір для противників правлячого режиму, але він сильно
відрізнявся від гітлерівських концтаборів. Не було також культу особи Пілсудського,
наявність якого дуже важливо для тоталітарної держави. Крім домінуючої, існували також
різні політичні партії, і їх вплив був обмежений.
Я вважаю що, режим «санції» в Польщі був більш авторитарним, ніж тоталітарним,
оскільки не було тотального контролю над життям суспільства і держави в цілому.