Історія України Тема 15-20 New-1

ТЕМА 15
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ

РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.
@vitalytsykalo
Українські землі в складі Російської імперії (др.пол. ХІХ ст.)
Кримська війна (1853-1856 рр.)

Причини: прагнення Під час Кримської війни
(1853-1856 рр.) відбулися два
Російської імперії повстання.
поширити вплив на 1855 «Київська козаччина» 1. «Київська козаччина».
Балкани та Чорне море. Поштовхом до її початку став
Сторони конфлікту: царський маніфест 1855 р. про
створення державного ополчення.
•коаліція (Османська За чутками, усі, хто долучився до
імперія, Англія, ополчення отримували свободу.
Франція); Коли народ зрозумів, що його
ПРИДУШЕНО дурять, ополчення переросло в
•Російська імперія. повстання (400 сіл і 180 тис.
1856 «Похід у Таврію за волею»
повсталих).
2. «Похід у Таврію за волею».
Причина: чутки про те, що в
Наслідки війни: Криму роздають землі і дарують
 Росія війну програла волю. Російські війська повертали
назад тисячі селян із сім’ями.
через відсталість
економіки та військової ПОРАЗКА 1854-55 Оборона Севастополя
техніки;
 за Паризьким договором
Росія втрачала острови в
дельті Дунаю та
відмовлялась від
чорноморських проток.
Поразка Російської імперії у Кримській війні 1853—1856 рр. стала

причиною глибокої кризи всього режиму, встановленого Миколою І
і прискорила його смерть.
Його наступник-Олександр ІІ змушений провести ряд реформ:
відміна кріпосного права, фінансова, земельна, судова, міська,
земська.
• За скасування кріпацтва отримав ім'я - «Визволитель».
Олександр ІІ ПРИЧИНИ
«Визволитель»
СОЦІАЛЬНО - ЕКОНОМІЧНІ ПОЛІТИЧНІ
1. Кріпосництво – гальмо в
розвитку країни. 1. Поразка у
2. Нестача робочих рук і Кримській
коштів для розвитку війні.
промисловості. 2. Масові
3. Падіння доходів Крим заворушення
держави. селян у 1855 –
4. Звуження внутрішнього 1856 роках.
ринку.
Селянська реформа 1861 р.

19 лютого 1861 р. Олександр ІІ підписав
«Положення про селян» і «Маніфест» про скасування
кріпосного права.
 Селяни одержали особисту
свободу і громадянські права.
 Поміщикам заплатили викуп.
 Позика на 49 років.
 До укладання викупної угоди з
поміщиком селяни вважалися тимчасовозобов’язаними і за
користування наділами змушені були відпрацьовувати панщину
або платити оброк.
 Зберігалася ОБЩИНА як засіб суворого виконання селянами
повинностей, оскільки з поміщиком розраховувався не
кожен селянин окремо, а вся община в цілому.
• Селянська реформа сприяла розвитку капіталістичних відносин,
однак зберігала кріпосницькі пережитки: поміщицьке
землеволодіння, безземелля і малоземелля селян, високі
викупні платежі, повинності тимчасовозобов’язаних селян.
Документи
1. «...Користуючись цим земельним наділом, селянин має

виконувати [повинності] на користь поміщикам... У цьому
стані, що є перехідним, селянина іменують тимчасово-
зобов’язаним»
2. «Селяни-кріпаки перестали бути власністю поміщиків.
Вони могли вільно торгувати, відкривати промислові та
ремісничі підприємства, торговельні заклади,
записуватися в цехи, купувати і збувати рухоме й
нерухоме майно, без дозволу поміщиків одружуватися,
віддавати дітей до навчальних закладів. Поміщики за
встановлені повинності - роботою або грішми - змушені
були надати селянам у постійне користування "садибну
осілість" і повний наділ польової землі та інших угідь.
Селяни залишалися тимчасово (на невизначений час)
зобов'язаними.»
відповідь: Селянська реформа 1861 р.

Фінансова реформа 1862 р.

Скасувавши кріпосне право, російський царизм відкрив шлях буржуазним
перетворенням в імперії. Тому після селянської реформи 1861 р. царському
уряду довелося провести реформи.
1. Було централізовано управління грошовим господарством у руках

міністерства фінансів.
2. Створено Державний банк, який отримав переважне право на кредитування
торгівельних і промислових підприємств . Банку надавалися великі
повноваження.
3. Встановлювалася гласність бюджету.
4. Створено єдині державні каси, що зосереджували в своїх руках усі прибутки і
витрати держави.
5. Введено акциз на спиртні напої.
6. Збільшено податки на товари масового споживання.
Земська реформа 1864 р.

Земства – виборні органи місцевого самоврядування – земські управи.
Земства утворювалися в Україні в 1864—1875 pp.

(на Правобережжі через повстання польської
шляхти земства не вводили до 1911 року).
У Лівобережній Україні було введено 6 губернських
і 60 повітових земських управ.
Характеристика:
1. Земства були виборними (членів земств
обирали на три роки).
2. Були загальностановими.
3. Земства опікувалися лише господарськими і
культурними справами на території повіту і
губернії:
• засновували школи;
• організовували лікарні;
• займалися благоустроєм;
• піклувалися про шляхи місцевого значення.
Полтавське Земство
4. Нагляд над земствами покладався на
губернатора і міністра внутрішніх справ, які мали
право вето на всяке рішення земств.
Судова реформа 1864 р.

1. Запроваджувався позастановий, відкритий,
незалежний суд. Суддю призначав уряд, але
усунути його з посади міг тільки суд.
2. Судочинство проводилося за участі
обвинувачення (прокурора) і захисту (адвоката).
3. Судочинство проводилося за участі присяжних
засідателів (12).
4. На судових засіданнях могли бути присутніми
представники преси і публіка.
5. Встановлювалися кілька судових інстанцій:
Суд присяжних
• мировий суд — обирався на три роки земськими та
міськими гласними;
• окружний суд — розв’язував дрібні справи;
• судова палата .
Для розгляду особливо важливих справ

створювався Верховний кримінальний суд.
Освітня реформа 1864 р.

 Введення єдиної системи початкової освіти;
 збільшення кількості шкіл, училищ, реальних
і класичних гімназій;
 започаткування вищої освіти для жінок;
 надання автономії університетам у
навчальних справах;
 право на освіту здобували всі стани, які
спроможні були заплатити за навчання;
 університетам було надано більшу
автономію;
 вдосконалено програму навчання.
1805 – Харківський університет ім. В. Н.Каразіна

Цензурна реформа 1865 р.

1. Було створено спеціальні органи цензури.
2. Цензурні установи вилучали з відання міністерства
народної освіти і підпорядковували міністерству
внутрішніх справ.
3. У складі міністерства внутрішніх справ створювали
головне управління у справах друку і центральний
комітет іноземної цензури.
4. Продовжувала діяти церковна цензура.
5. Царизм посилював контроль над освіченою частиною
суспільства.
Міська реформа 1870 р.

1. В усіх містах України створювали міські думи,
які обирали терміном на 4 роки.
2. Виконавчий орган думи — міська управа, на чолі
якої стояв голова.
3. Вибори відбувалися в трьох куріях на основі
майнового цензу (перевагу дістало заможне Міська дума
міщанство) та вікового цензу (не молодші ніж 25 (розпорядчий орган)
років).
4. Міські управи відали:
• господарством міст;
• справами впорядкування міст;
• розвитком промисловості й торгівлі тощо.
5. Міське самоврядування залежало від царської Міська управа
(виконавчий орган)
адміністрації і перебувало під її контролем.
Військова реформа 1874 р.

25 років
1. Реформа передбачала поділ території Росії на 10 військових округів.
В Україні було створено три військових округи: Київський, Одеський, Харківський.
2. Запроваджувалася загальна військова повинність:
• усі чоловіки 21-річного віку, придатні для військової служби, повинні були відбувати військову
повинність;
• у піхоті строк служби встановлювався тривалістю 6 років;
• на флоті служба тривала 7 років;
• для осіб з освітою встановлювався менший строк служби.
3. Поліпшилися навчання військ і підготовка офіцерських кадрів.
4. Відкривалися військові училища і гімназії, юнкерські училища, збільшувалася кількість місць у
військових академіях.
5. Армію було оснащено сучасними видами зброї.
6. Створено паровий військовий флот.
7. Дворянство і духовенство звільнялися від військової служби.
Феодалізм Капіталізм
1. Реформи були першим кроком на шляху реформування Російської
імперії.
2. Ознаменували перехід від феодалізму до капіталізму та
прискорили розвиток капіталістичних відносин.
3. Створили умови для економічного і політичного розвитку Росії.
4. Створили основу для переходу від феодально-станового устрою
Російської імперії до буржуазно-представницького.
5. Внаслідок реформ 60—70-х років відбулася певна лібералізація
суспільства, що сприяло прогресу країни, відкрило перспективи її
розвитку на шляху перетворення з феодальної на буржуазну монархію.
6. Піднесли роль закону і права.
7. Законодавчо закріпили громадянські права населення.
8. Було закладено основи громадянського суспільства.
Економічний розвиток Наддніпрянської України

Україна - аграрна країна.
У 80-х роках завершується промисловий переворот (тобто перехід від мануфактури
з її ручною працею до машинної індустрії).
• Донбас мав поклади кам’яного вугілля;
• Кривбас — залізної руди; Найвідоміші українські підприємці —
Терещенки, Харитоненки, Яхненки,
• Правобережжя – цукрові заводи; Алчевські — в основному володіли
• Південь став найбільш урбанізованим регіоном України; підприємствами з переробки
• засилля іноземного капіталу (німецький, англійський); сільськогосподарської продукції.
• видобуток вугілля в Україні зріс більш як у 115 разів,
а залізної руди — у 158 разів!
На початку XX ст. Україна давала
вже 70% загальноімперського видобутку Цукор
кам’яного вугілля і приблизно половину
виплавки чавуну і сталі.
Перша в Наддніпрянській
Україні залізниця — Одеса –Балта,
збудована у 1865 p., з’єднала
морські порти з містами. Юзівка
Першою ж в Україні була залізниця
Перемишль — Львів (1861 року). У 1871 р. англієць Джон Юз
відкрив у Катеринославській
губернії металургійний
1865 р.- Одеса- Балта завод в с. Юзівка (нині Донецьк)
Українські меценати
Яхненки-Симиренки — рід промисловців- Терещенки — українські промисловці, землевласники та
цукрозаводчиків. Походили з селян-кріпаків м. Сміла. Глава меценати середини XIX — початку XX ст. Походили з козаків
роду - Михайло Яхненко, розжившись торгівлею, викупив з м. Глухова (нині Сумська обл.). Родина Терещенків посідала
кріпосної неволі себе і всю свою родину. Разом з провідні місця у торгівлі хлібом, цукром та худобою, у цукровому,
Ф. Симиренком (колишній кріпак князя Воронцова) будують гуральному, суконному виробництві, лісо-обробці, інших галузях,
та орендують млини в Смілі та Умані, ведуть гуртову їй належало понад 200 тис. десятин землі.
торгівлю худобою та хлібом, для чого заснували фірму
«Брати Яхненки і Симиренко».
Торгівля і міста:
• формування великих промислово-торгівельних центрів: Одеса, Київ, Харків, Катеринослав;
• занепад невеликих і середніх міст (Полтава, Суми, Житомир, Бердичів, Біла Церква);
• розширення внутрішнього ринку, яке гальмувалося низькою купівельною спроможністю
населення;
• з України вивозили: вугілля, руди, цукор, хліб;
• завозили: нафту, гас, машини, текстиль;
• зовнішня торгівля здійснювалася через Чорноморські порти та митниці на Волині і Поділлі;
• існування ярмарків;
• Україна посідала перше місце у хлібному експорті Росії (42%).
Соціальні зміни:
• завершився процес формування станів – найманих робітників (пролетаріату)
та буржуазії;
• активна урбанізація (збільшення населення міст);
• зростає чисельність інтелігенції;
• більшість населення складали селяни;
• мешкало в містах: 38% — росіян, 45% — євреїв, 5 % — українців;
• українські селяни були неосвіченими, тому робітничий клас формували
переселенці з російських губерній.
Документи
1. «Якщо в 1842 р. у Волинській, Подільській,

Київській, Чернігівській, Полтавській і Харківській
губерніях було 67 цукрових заводів, що належали
дворянам, то в 1848 р. – 208, причому вартість
виготовленої продукції зросла від 328,8 до 4843,7
тис. руб. сріблом»
відповідь: товаризація поміщицького господарства
Український національно-визвольний рух.

Громадівський рух
50-90 рр. ХІХ ст.
Громади – непартійні об’єднання української інтелігенції другої
половини ХІХ ст., які займалися просвітницькою діяльністю: вивчали
українську мову, історію та культуру, організовували недільні школи й
гуртки, видавали літературу.
Мета: підвищення культурно-освітнього рівня
українського народу.
Періодизація громадівського руху

1859 р. – у Петербурзі колишні члени

Кирило-Мефодіївського братства: Т.Шевченко,
М.Костомаров, В.Білозерський, П.Куліш
організували першу українську Громаду.
В.Білозерський П. Куліш
• У 1861-1862 рр. вони випускали журнал
«Основа» - перший український журнал в 1859 рік - Перша громада (С-Петербург)
Російській імперії.
• Культурно-просвітницька діяльність:
відкриття недільних шкіл, видання художньої і
наукової літератури, вивчення української історії
та мови.
• Учасники громадівського руху: композитор Микола
Лисенко, письменник Панас Мирний, історик Михайло
Драгоманов, етнограф Павло Чубинський.
• Пізніше Громади виникли у Харкові, Чернігові,

Полтаві, Одесі.
1861-1862 рр. – журнал «Основа»

1860-70-рр. – Київська громада
(«Стара громада»)
Найбільшою і найвпливовішою
громадою 60–70-х рр. була
КИЇВСЬКА ГРОМАДА («Стара громада»).
У її складі були відомі професори й доценти
університету, викладачі київських гімназій.
Члени громади зуміли згуртувати кращі наукові сили.
Серед членів «Старої громади» були:
засновник - В. Антонович,
М. Лисенко, М. Старицький, П.Чубинський.
Друкований орган: 1873–1875 рр.

газета «Кіевскій телеграфъ»
(критикували державну політику) В. Антонович
Документи
1. «Напівлегальні об’єднання української інтелігенції – громади –

відновили свою діяльність у 70-х роках ХІХ ст. Найбільше
об’єднання того часу Київська. У 1897 р. за ініціативи В.
Антоновича було засновано Загальноукраїнську безпартійну
організацію.»
2. «Кирило-мефодіївські братчики, повернені з заслання,
зібралися в Петербурзі. Жваву діяльність виявив Куліш, який із
Білозерським розпочинає видавати український місячник
«Основа»
відповідь: громадівський рух
3. «Єдина справа певних друзів народу під цю пору – це
допомагати розвиткові народному, не висуваючи чи то
політичних, чи то соціальних гасел. …А щоб дійти цієї мети,
людям треба насамперед завчасно й старанно вивчити побут,
моральні підвалини, умови життя народного, його світогляд і
сподівання…»
відповідь:«Київська громада»
Масової підтримки в Україні повстання не отримало (на боці поляків

воювали українські загони А. Потебні, А. Красовського).
Повстання придушила Російська імперія.
Хлопоманство 1850-60 рр. ХІХ ст.

Український національний рух, що відроджувався, захопив не
тільки українців, а навіть частину молоді з польських або
спольщених шляхетських родин Правобережної України,
сумління яких мучило усвідомлення того, що їх діди-прадіди
упродовж століть гнобили українське селянство, і які вирішили
зблизитися і прислужити народу. Цю групу на чолі
з Володимиром Антоновичем називали хлопоманами
(походить від слова холоп — образлива назва польських
панів українських селян), хоча самі вони себе називали
українофілами. Вони перейшли з католицької віри в
православну, носили український національний одяг, співали
українських пісень, свідомо дотримувалися народних звичаїв і
В. Антонович
не цуралися селянського товариства. На початку своєї
історик, археолог, етнограф,
діяльності хлопомани під час студентських канікул та в інший
археограф, член- вільний час мандрували селами, збираючи народні казки,
кореспондент Російської прислів’я, звичаї та обряди. Заснували у 1859 р. підпільну
АН з 1901 р.; професор Київського школу, де збирали бідних юнаків, котрих «вчили в
університету з 1878 р. національному напрямі».
Діяльність хлопоманів
1863 р.
1863 р.- Валуєвський циркуляр
Валуєвський циркуляр
1863 року — таємне розпорядження
міністра внутрішніх справ Російської
імперії Петра Валуєва про призупинення
видання значної частини книг, написаних
«малоросійською», тобто українською
мовою. Згідно з указом заборонялась
публікація релігійних, учбових і освітніх
книг, однак дозволялась публікація художньої
літератури.
Офіційна російська влада заперечувала існування окремого українського

народу, української культури, мови тощо (1856 р. Історик М. Погодін).
Документи
1. «…Зважаючи… на теперішнє тривожне становище

суспільства… міністр внутрішніх справ визнав за
необхідне… видання книг малоросійською мовою як
духовного змісту, так і навчальних, і взагалі призначених
для початкового читання народу, припинити…»
відповідь: 1863 р., Валуєвський циркуляр
«Південно-Західний відділ
1873 – 1876 рр.
Російського географічного товариства»
Передумови відкриття:
• зосередження в Києві значних наукових сил: діяла
Комісія по розгляду давніх актів;
• військове відомство потребувало інформації,
необхідної для складання детальних
топографічних карт.
13 лютого 1873 р. – відкриття Південно-Західного
відділу Російського географічного товариства.
Перший голова – Г. Галаган
Управитель справ: П. Чубинський.
Друкований орган: «Записки Юго-Западного отдела».
Діяльність відділу:
o 1874 р. – ІІІ Археологічний з’їзд у Києві;
o Опубліковано 7 томів «Трудов Юго-Западной
экспедиции»;
o Створення етнографічного музею, бібліотеки та архіву.
Павло Чубинський У 1876 р. на підставі Емського указу

відділ було ліквідовано.
Документи
1. «...Переважно досліджує губернії Київського освітнього

округу в усіх тих аспектах, що є предметом занять
Товариства, і особливо дослідження зі статистики та
етнографії... відшукує й доводить до відома вже зібрані й ті,
що зберігаються в місцевих архівах, відомості про край,
розглядає їх, вирішує, як їх використати для науки...»
2. «Як не кумедним здавалося нам це засідання Громади під
головуванням генерал-губернатора, але нікому з нас і в голову
не приходила гадка, що ми користуємося чужим недоглядом.
Насправді ми одержали тільки те, на що, за здоровим глуздом,
ми мали повне право: збиратися й відкрито займатися
науковою діяльністю про Україну й для України»
відповідь: «Південно-Західний відділ
Російського географічного товариства»
1876 р.- Емський указ
1876 р. – виданий Емський указ (у м. Емськ)

російським імператором Олександром ІІ, який
заборонив: друкувати книги українською;
ставити українські театральні вистави;
викладати українською; перекладати
українською; ввозити українську літературу.
Наслідки Емського указу Олександр ІІ
Закриття газети «Киевский телеграф» (за шкідливий вплив і залучення до

діяльності неблагонадійних осіб).
Закриття у Києві Південно-Західного відділу Російського географічного
товариства.
Заборона в початкових школах української мови і предписував вилучати з
бібліотек українські книжки.
Виїзд за кордон (в Женеву) М. Драгоманова як небезпечного агітатора.
Документи
1. «…Між тим, комісія з українського питання зібралася

й… постановила: заборонити українські видання й
концерти, закрити Київський відділ Географічного
товариства (який перед тим тільки що одержав медалі
від глави Петербурзького товариства та подяку
імператора за проведення одноденного перепису в
Києві…)
2. М. Старицький писав: «... Ми вимушені були співати у
концертах народні пісні на французькій мові... Тим
[розпорядженням] українська мова була цілком заборонена,
той [документ] не давав мені видавати і моєї драми «Не
судилось», яка була... начорно закінчена та вичитана
Косачкою й Кониським...»
відповідь: 1876 р., Емський указ
Документи
3. «Усі чесні люди кожної цивілізованої нації вважають справу

російського уряду відняти в 24 мільйонів українців їхню мову,
заборонити друкувати українські газети, виголошувати
промови на ювілеях українських поетів, найдурнішим
документом, який можна було прийняти у сфері духовного
життя...»
4. «Не допускати ввозу в межі імперії... яких би то не було книг
і брошур, що видаються за кордоном на малоросійському наріччі.
Друкування і видавання в Імперії оригінальних творів і перекладів
на тому ж наріччі заборонити, за винятком історичних
документів...»
5. «…не допустити ввезення в межі імперії …будь-яких книг і
брошур, що видаються за кордоном малоросійською говіркою;
…Заборонити різні сценічні вистави й читання на малоруському
наріччі, а також друкування на ньому текстів до музикальних
нот...»
відповідь: 1876 р., Емський указ
Виїхавши за кордон, Михайло

Драгоманов став видавати журнал
«Громада» (1878— 1879 pp., 1882 р.)
у Женеві.
В основі запропонованої програми лежали
принципи:
демократизм (надання громадянам
демократичних прав і свобод та організація
влади на демократичних засадах);
федералізм (надання українцям в складі
Росії автономних прав і запровадження
громадського самоврядування);
культурництво (визвольна боротьба
повинна вестися виключно просвітницькими
мирними методами);
еволюційність (уникати радикальних змін,
а віддавати перевагу поступовому розвитку);
європеїзм (орієнтація України в своєму
Михайло Драгоманов розвитку на Європу).
(1841 — 1895)
«батько автономістів»
Єдиним свідченням українського руху на теренах Російської
імперії стало видання російськомовного журналу «Киевская
старина» (1882-1907 pp.), що продовжував українознавчі
дослідження.
Документи
1. «Глибока і сильна віра в західноєвропейські ідеали

соціальної рівності і політичної волі заслонювала перед
його очима ідеал національної самостійності… Для нас
тепер не підлягає сумніву, що брак віри в національний
ідеал був головною трагедією в житті, був причиною
безплідності його політичних змагань.»
2. «Я заявився до київського генерал-губернатора
Дундукова-Корсакова, просив паспорт за кордон… Через
три дні дозвіл було одержано і я виїхав через Галичину й
Угорщину до Відня, де почав готуватися до видання
збірника «Громада». Водночас уряд почав конфісковувати
брошури соціал-демократичного змісту, а тому вирішив
перенести видання «Громади» до Женеви…»
відповідь: Михайло Драгоманов
Документи
3. «Тільки ж в теперішній час мені нема іншого виходу, як

закордонне видання українського часопису, - бо троїсте
ярмо: порядків царства Російського та Австро-
Угорського над нашою країною, котре не дає їй волі
політичної, господарської й освітньої, неволить слово й
печать українську настільки, що прихильникам волі народу
українського... не можна просто й відверто висловлювати
в себе вдома свої думки...»
відповідь: Михайло Драгоманов
1891-93 рр.- «БРАТСТВО ТАРАСІВЦІВ»

Братство тарасівців — таємна
політична організація, створена в
Полтаві 1891 р. Її учасники дали
клятву в Каневі на могилі Т. Шевченка,
де присяглися всіма засобами
поширювати серед українців його ідеї.
Б. Грінченко Мета: здобуття державної незалежності України.
Найрадикальнішою зі студентських груп було

Братство тарасівців (1891-1893 pp.)
Члени братства: І. Липа, М. Міхновський, Б. Грінченко.
1893 р. - братство розгромлене поліцією .
М. Міхновський
Документи
1. «...Ми, свідомі Українці, назавжди пориваємо зв’язок з

українофілами. Ми оддаємо всі наші сили на творення
української культури, на соціально-політичне визволення
поневоленого українського народу. Ми вживаємо тільки
українську мову. Ми працюємо тільки для українського
народу. Ми мусимо агітувати за наші думки... кожен
повинен протягом року вивчити українській грамоті не
менше двох членів для нашої організації...»
2. «Тут же склався гурток із чотирьох душ... Поїхали

Дніпром на могилу Тараса Шевченка... Молодь дала на
могилі Тараса клятву не зраджувати Україні та все
життя оддати їй...»
відповідь: «БРАТСТВО ТАРАСІВЦІВ»
Історичне значення громадівського руху
• Громади пройшли шлях від окремих гуртів до загальноукраїнської

організації, підготувавши підґрунтя для почату політичної боротьби;
• забезпечили з’єднання українського руху на Лівобережжі та

Правобережжі;
• забезпечили наступність поколінь в українському русі;
• своїми плідними дослідженнями з історії, етнографії, фольклористики,

статистики, мовознавства довели, що українство має глибоке історичне
коріння і чіткі етнічні особливості, окреслені етнічні межі;
• підвели український рух до усвідомлення необхідності сформулювати та

розробити політичну програму руху.
Російський суспільно-політичний рух в Україні

Народницький рух в Україні
У другій половині ХІХ ст. провідною силою в загальноросійському революційному русі
були народники, які вважали, що селянство готове до повалення самодержавства і
перебудови життя на соціалістичних засадах.
Ідеологія народництва
Народники вірили в самобутній розвиток Росії – в те, що вона може уникнути
капіталістичного шляху розвитку. На їхню думку, Росія була ближче усіх інших
держав до соціалізму, оскільки основою російського суспільства залишалася
община, яку народники вважали зародком соціалістичних відносин.
Їх мета – селянська революція.
У діяльності народників виокремлюють три етапи.
Перший етап (1859-1875 pp.)- початковий.

Початковий етап проходив під гаслом «ходіння в народ», коли близько
3 000 народників влаштувалися на різні роботи в селах, агітували селян,
підбурювали їх до повстання.
«Ходіння в народ» охопило майже всю Україну.

Другий етап
(друга половина 70-х рр. ХІХ ст.)
Однак майже всі учасники "ходіння в народ" одразу ж зазнали репресій з
боку уряду. До того ж їх пропаганда була незрозуміла селянам. Тоді в
народників визріла думка створити законспіровану революційну
організацію і у 1876 р. вони створюють революційну організацію
«Земля і Воля». Ця організація повела боротьбу за передачу землі
селянам, ліквідацію викупних платежів і податей.
На другому етапі народники розгорнули масштабну пропагандистську
роботу серед селянства та в містах.
У цей час виникають народницькі гуртки в Києві, Одесі, Чернігові.
В Одесі діяв видатний народник Андрій Желябов.
В Україні найвідоміший гурток цієї організації створив ще на початку 1875
р. В. Дебогорій-Мокрієвич. 1877 р. з гуртка виділилася група
Я. Стефановича, яка створила в селах Чигиринського та Черкаського
повітів підпільну селянську організацію "Таємна дружина" числом понад
1000 учасників.
Чигиринська змова 1877 р.

Чигиринська змова 1877 — спроба селянського повстання,
підготованого гуртком революціонерів-народників «Таємна
дружина» в Чигиринському повіті Київської губернії.
Організатором змови був Яків Стефанович, який використав
фальшиву «Височайшу таємну грамоту», в якій нібито цар
закликав селян повстати проти панів і створити «Таємну
дружину». Він також закликав малоземельних селян не сплачувати
податків і домагатися розподілу панських земель.
Селянський рух охопив 40 сіл, його осередком було село Шабельники.

Повстання було призначене на жовтень 1877 року, але змова була
розкрита і близько 1 000 селян притягнено до слідства.
Суд у Києві (червень 1879 року) засудив активістів змови на заслання, а
кількох на каторгу.

Третій етап (80-ті pp. XIX ст.)
У 1879 p. народники розколюються на дві організації –
«Народна воля», що намагалася запровадити політичну свободу
в Росії шляхом терору, та «Чорний переділ».
«Чорний переділ» поширив свою агітацію на робітників.

«Народна воля» перейшла до активної боротьби з
самодержавством методом ТЕРОРУ. Першою його жертвою став
генерал-губернатор Трепов, в якого стріляла Віра Засулич 1878p.
Після кількох спроб вбити царя Олександра II у 1881 р. в
Петербурзі вони нарешті досягли своєї мети.
Однак це тільки змінило ситуацію в країні на гірше, змовники були
викриті й відправлені на шибеницю. Серед страчених був і
уродженець України – геніальний винахідник, автор проекту
реактивного космічного корабля М.Кибальчич.
У 1885 р. народники з метою оживити свій рух зібрали в

Катеринославі з'їзд, але невдовзі їх керівники були заарештовані і
народницький рух припинив свою діяльність.
Українські землі в складі Російської імперії (1900-1914 рр.)
1897 р. - ЗУБО
Загальноукраїнська безпартійна організація
У 1897 р. на нелегальному з'їзді всіх
громад було утворено
Загальноукраїнську безпартійну
організацію (ЗУБО) на чолі з
О. Кониським. та В. Антоновичем. Вона
поставила мету: згуртувати всіх
українських діячів в одному об'єднанні.
О. Кониський
• У 1904 р. перетворена на УДП.
Контрреформи Олександра ІІІ

Хвиля контрреформ («реакція») Олександра III, що
прокотилася імперією у 80-90-х роках, значно ускладнила
ситуацію українського руху.
Суть контрреформ полягала, як писали тоді в офіційній
пресі, у «виправленні фатальних помилок 60-х років».
Проте консерваторам не вдалося повністю відновити колишні порядки,
втиснути Російську імперію в старі шаблони суспільного життя.
Простий перелік здійснюваних самодержавством контрреформ дає
уявлення про помітне гальмування суспільного розвитку та наступ реакції:
— 1884 р. запроваджено новий університетський устав, який ліквідував
автономію університетів;
— 1887 р. вийшов циркуляр про «кухарчиних дітей», що забороняв Олександр ІІІ
приймати до гімназій дітей з нижчих верств населення;
— 1890 р. — «Положення про губернські та повітові земські
установи», яке обмежувало фінансування земств, посилювало контроль за
ними з боку держави, скорочувало представництво в цих установах селян.
Отже, реакція влади дещо загальмувала демократичні перетворення держави

ТЕМА 16
АВСТРО–УГОРЩИНИ
У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.
@vitalytsykalo
Українські землі в складі Австро-Угорської імперії (ХІХ ст.)
Адміністративні зміни в Австрійській імперії та на

західноукраїнських землях
Особливості економічного розвитку Західної України
• Східна Галичина, Північна Буковина і Закарпаття зберігали аграрний

характер економіки.
• Західноукраїнським землям відводилася роль ринку збуту готових
товарів і джерела надходження сировини та робочої сили.
• Доступ західноукраїнським товарам на ринки Австро-Угорщини та сусідніх
країн був фактично закритий. Водночас існували пільги для вивезення з
краю сировини і напівфабрикатів.
• Наприкінці ХIХ ст. іноземний капітал посилив свої позиції в
західноукраїнській економіці. Це були перш за все сфери торгівлі,
банківська справа, нафтовидобувна і лісозаготівельна галузі
промисловості.
Західноукраїнське селянство
постійно страждало від
малоземелля, що спричиняло
масову трудову еміграцію:
•Східна Галичина і Північна Буковина

— понад 250 тис. осіб,
• Закарпаття — 170 тис. осіб.
ВСЬОГО: 420 тис. осіб
КООПЕРАТИВНИЙ РУХ
Кооператив – це добровільне об’єднання людей, які на пайових
засадах спільно займаються певним видом господарської діяльності.
Кооперативи створювалися за сприяння «Просвіти» (1868 р.).
Засновником споживчого кооперативу
«Народна торгівля» (1883 р.) був Василь Нагірний.
Метою кооперативів було: закуповувати і продавати великі партії
продуктів без посередників, надавати кредити,
захищати бідне населення від лихварів.
Промисловість
В. Нагірний
Економіка мала колоніальний характер, а 95% підприємств
були дрібними.
Повільна модернізація промисловості. Промисловий переворот
затягнувся до 80-х рр. ХІХ ст.
Провідними галузями промисловості
були: лісопильна, нафтовидобувна (Дрогобицько-Бориславський
нафтовий район), солеварна.
У промисловості західноукраїнських земель переважали
іноземні капітали : австрійські, німецькі, англійські, американські,
французькі, бельгійські.
Відбувався бурхливий розвиток залізничного транспорту.
У 1861 р. було відкрито ПЕРШУ залізничну лінію
Львів-Перемишль. Залізничний вокзал Львова,
1861 р.
Суспільно-політичні рухи
Позиція москвофілів Позиція народовців

• Приєднання • Галицькі русини — це
західноукраїнських земель українці.
до Росії. • Єдність усіх українських
• Заперечення існування земель, об’єднання їх в
окремої української нації, у єдину державу.
результаті цього — необхідності • Розвиток української мови.
боротьби за створення • Пробудження національної
незалежної держави. свідомості галицьких русинів.
• Ігнорування української мови. • З часом частина народовців
• Заснували Руську раду. стає радикалами.
Культурна діяльність народовців

народовці заснували ряд культурно-освітніх товариств
«Руська Бесіда» Львів (1861).
Український театр (1864).
Товариство «Просвіта» (1868).
 Редакції журналів: «Вечерниці» (1862-63),
«Мета» (1863-64), «Нива» (1865), «Русалка» (1866).
 Відкривали читальні, бібліотеки, видавали твори українських письменників, шкільні
підручники, влаштовували театральні вистави та щорічні Шевченкові вечори-
концерти.
1873 р. -Літературне товариство імені Т. Шевченка (ЛТШ).
ЛТШ виникло у Львові при фінансовій і моральній підтримці
меценатів з Наддніпрянської України, назву змінено у 1892 р.
1892 р.- Наукове товариство ім. Т. Шевченка (НТШ).
З 1897 по 1913 рр. НТШ очолював М.Грушевський.
М. Грушевський
Культурна діяльність народовців

Наприкінці 70-х — на початку
80-х років народовці створюють свої «Будитель»
політичні організації та політичну пресу.
З 1879 р. виходить тижневик
ЗАКАРПАТТЯ
«Батьківщина» за редакцією Ю.
Романчука, а з
1880 — газета «Діло» за редакцією
В. Барвінського. Тоді ж почав виходити
літературно-науковий журнал «Зоря»
(1880), який набув значення
всеукраїнського органу.
Закарпатський греко-католицький священик,

письменник, педагог, поет і культурний діяч
москвофільського напрямку. Представник руху
будителів. почав писати власні твори народною
мовою жителів Закарпаття;
називав себе «русином»;видав буквар.
Радикалізація політичного життя Західної

України в кінці ХІХ ст.
Позиція радикалів
• Боротьба за національне і соціальне
визволення українського народу.
• Возз’єднання усіх українських земель у єдину
державу.
• Зменшення ролі та впливу церкви на життя
суспільства і національно-визвольний рух.
• Створення першої української політичної партії -
Русько-української радикальної партії (РУРП)
в1890 році.
УКРАЇНСЬКІ ПАРТІЇ ГАЛИЧИНИ

КІНЦЯ ХІХ СТ.
Русько-Українська радикальна
Партія
• Русько-українська радикальна партія (РУРП, 1890 р.) – перша

українська політична партія.
• Засновники: І.Франко, М.Павлик.
• Програма: демократизація суспільства, усунення експлуатації,
утвердження соціалістичних реформ, піднесення самосвідомості українців,
автономія України (незалежність на перспективу).
У 1895 р. Юліан Бачинський
опублікував брошуру
«Ukraina irredenta»
(«Україна уярмлена»),
у якій доводив історичну
необхідність здобуття
Україною незалежності.
Іван Франко Юліан Бачинський

Українська
Національно-демократична партія
• Українська національно-демократична партія (УНДП,

1899 р.) стала найчисельнішою та найпопулярнішою
партією національного спрямування.
• Засновники: К. Левицький, Ю.Романчук
Програма: виховання почуття єдності з

Наддніпрянською Україною;
створення єдиної української
автономної провінції у складі
Австро-Угорщини;
соборність і незалежність України.
Кость Левицький
Документи
«Партія домагається:
1. Демократичної республіки…
2. Автономії України з окремим представничим зібранням
(соймом)…
6. Права кожної нації на культурне й політичне
самовизначення…
8. Необмеженої волі слова, друку, совісти, зібраннів, спілок і
страйків…
11. Знищення всяких привілеїв класів, сословій, походжен ня,
полувіри й націй…
12. Рівноправності всіх мов у школах, судах, місцевих гро
мадських і урядових установах.
16. Безплатного обов’язкового світського, загального й фахо
вого навчання для всіх дітей до 16 років. Харчів, одежі і підруч
ників безплатно для дітей бідних. Передачі всієї народньої осві
ти на Україні до завідування завідування Українського Сойму.»
відповідь: Української національно-демократичної партії (УНДП);
Українська
соціал-демократична партія
Українська соціал-демократична партія

(УСДП, 1899 р.) сповідувала соціалістичні ідеї.
Засновники: М.Ганкевич, С.Вітик.
Програма: досягнення соціалізму мирно: шляхом реформ, захист

інтересів робітників, незалежна Україна на перспективу.
А тому практично весь промисловий пролетаріат краю,

незалежно від національної приналежності, перебував у сфері
інтересів польських соціал-демократів.
УСДП підтримувала зв'язки з соціал-демократичним рухом
Наддніпрянщини.
Членами УСДП була невелика група інтелігенції
Документи
1. «Ми не можемо більше китайським муром відділяти

себе від наших братів, відкидаючи мовні, літературні,
релігійні та етнічні зв’язки, що єднають нас з усім
російським світом...»
2. «Немає ніякого окремого українського народу, є єдина й

неподільна російська народність від Карпат і до
Камчатки, і є єдина російська мова...»
3.«Якщо нам судилося потонути, то краще зробити це в

російському морі, ніж у польському болоті...»
відповідь: москвофіли
ПОЛІТИКА «НОВОЇ ЕРИ» 1890-1894 рр.

Австрійський уряд шукав шляхи врегулювання українсько-польських
відносин у Галичині.
1890 року українська інтелігенція уклала з польськими політичними
колами і австрійським урядом компромісну угоду, яка отримала
назву «Нової ери».
«Нова ера» — українсько-австрійсько-польські домовленості кінця
ХІХ ст.
Зміст «Нової ери»:
Надання українцям місць в Австрійському парламенті та Галицькому
сеймі.
Відкриття трьох українських гімназій.
Відкриття кафедри української історії (очолив М.Грушевський) у
Львівському університеті.
Розширення сфери використання української мови.
українці Українцям був відкритий доступ до державних посад.
Отримати право на створення страхового товариства «Дністер»
Наслідки політики «нової ери»

Відкриття кафедри української історії у Львівському університеті, яку
очолив М.Грушевський.
Перетворення Літературного товариства ім. Т.Шевченка на НТШ у
1892 р.
Надання українському фонетичному правопису статусу офіційного,
Створення ощадного товариства «Дністер» (1892 р.)
для українського населення.
ТЕМА 17
КУЛЬТУРА УКРАЇНИ
В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ —
НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.
@vitalytsykalo
Культура др. пол. ХІХ – поч.ХХ ст.
Розвиток української культури відбувався в несприятливих умовах панування в Україні імперських
режимів Росії й Австро-Угорщини.
Мистецтво
В мистецтві та літературі розвивалися різноманітні художні напрями:
романтизм- художній напрям, якому притаманні інтерес до духовного світу людини, прагнення до
свободи і самовдосконалення;
реалізм - художній напрям, якому притаманні достовірне відображення дійсності, усіх сфер життя й
духовного світу людини;
модернізм - сукупність течій у мистецтві, які характеризуються відмовою від традицій класичного
мистецтва й пошуком нових форм.
Наука
Великий внесок у науку внесли:
біолог Ілля Мечников (заснування бактеріологічної станції, лікування чуми, холери, туберкульозу);
епідеміолог Данило Заболотний (визначення методів боротьби з чумою, холерою);
сходознавець Агатангел Кримський (вивчення походження та історії української мови);
історик Володимир Антонович («Про походження козацтва», «Бесіди про часи козацькі на Україні»);
історик Михайло Грушевський («Ілюстрована історія України», «Історія України-Русі» (10 т.));
історик Дмитро Яворницький («Історія запорозьких козаків»).
Своєрідною академією наук стало Наукове товариство ім. Т. Шевченка (1893р.).
Література
Визначними літераторами були: Іван Нечуй-Левицький («Микола Джеря», «Кайдашева сім’я»);
Панас Мирний («Хіба ревуть воли, як ясла повні?»);
Леся Українка ( «На крилах пісень», «Думи і мрії», «Лісова пісня»);
Іван Франко («Каменярі», «Вічний революціонер», «Захар Беркут», «Украдене щастя»);
Михайло Коцюбинський (соціальний роман «Фата моргана»);
Василь Стефаник (збірка новел «Камінний хрест»).
Театр
Видатними театральними діячами були: драматург Михайло Старицький («Не судилося», «Ой, не ходи,
Грицю, та й на вечорниці», «Маруся Богуславка»);
драматург Марко Кропивницький (п’єси «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Глитай, або ж Павук»,
«Дай серцю волю, заведе в неволю»);
драматург Іван Карпенко-Карий (п’єси «Безталанна», «Наймичка», «Хазяїн»).
У Львові та Єлизаветграді було створено перші професійні театральні трупи. У Полтаві було створено
перший український стаціонарний професійний театр (1906 р.), який незабаром переїхав до Києва.
Корифеями українського театру стали талановиті драматурги, режисери й актори брати Тобілевичі, відомі
під псевдонімами Іван Карпенко-Карий, Микола Садовський та Панас Саксаганський, найвидатніша
актриса Марія Заньковецька.
Музика
Видатний вплив на розвиток музичного мистецтва справила творчість композиторів:
Семена Гулака-Артемовського (опера «Запорожець за Дунаєм»);
Михайла Вербицького (музика до Гімну «Ще не вмерла Україна»);
Миколи Лисенка (опери «Енеїда», «Наталка Полтавка», «Тарас Бульба»);
Миколи Леонтовича (всесвітньо відома різдвяна пісня «Щедрик-ведрик»).
Всесвітньо відомою українською співачкою була Соломія Крушельницька, яка співала в Міланській,
Варшавській, Львівській операх.
Архітектура
Вагомий внесок у розвиток містобудування зробили архітектори: Олександр Беретті
(Володимирський собор у Києві); Олексій Бекетов (будинки у Харкові, драматичний театр у
Сімферополі);
Виразником національного стилю в архітектурі став Василь Кричевський (будинок
Полтавського губернського земства).
Живопис
Видатними художниками були: Сергій Васильківський («Козаки в степу»), Ілля Рєпін
(«Запорожці пишуть листа турецькому султану»), Микола Пимоненко («Святочне
ворожіння», «Сінокіс»), Архип Куїнджі («Місячна ніч на Дніпрі»), Микола Самокиш («Бій
Богуна з Чарнецьким під Монастирищем в 1653 р.»), імпресіоніст Іван Труш «Портрет Лесі
Українки».
Скульптура
Найвидатнішими скульпторами були: Михайло Микешин (пам’ятник Богдану
Хмельницькому в Києві);
Іван Мартос (пам’ятник Дюку Рішельє в Одесі);
Леонід Позен (композиції «Кобзар», «Переселенці», «Запорожець у розвідці»).
Володимир АНТОНОВИЧ –
український історик, «хлопоман»
Володимир АНТОНОВИЧ-
український історик, археолог,
етнограф, представник
угрупування так званих
хлопоманів, один із засновників
Київської громади, голова
Історичного товариства Нестора
Літописця, професор історії
Київського університету
(1834–1908)
Павло ЧУБИНСЬКИЙ –
автор слів Гімну України.
Павло Чубинський — етнограф,

поет, громадський діяч, учасник
Київської громади, член
редколегії газети «Київський
телеграф», один із ініціаторів
створення Південно-Західного
відділу Російського
географічного товариства, автор
вірша «Ще не вмерла
Україна...».
(1839-1884)
Агатангел КРИМСЬКИЙ –
сходознавець
Кримський Агатангел (літературний

псевдонім А. Хванько) —сходознавець,
дослідник історії та літератури Ірану,
Туреччини тощо, історик української
мови та літератури, автор праць
«Українська граматика», «Нариси з
історії української мови», професор
Київського університету, один із
засновників УАН.
(1871-1942)
Іван ФРАНКО –
письменник, засновник РУРП
Іван Франко — видатний

український письменник, поет,
учений, громадський діяч, член
Наукового товариства
ім.Т.Шевченка, один із засновників
Русько-української радикальної
партії, автор віршів «Каменяр»,
«Вічний революціонер», повісті
«Захар Беркут», драми «Украдене
щастя».
(1856-1916)
Леся УКРАЇНКА –
письменниця
Леся Українка (справжнє ім'я Лариса

Петрівна Косач-Квітка) — українська
письменниця, перекладач, культурний діяч.
Писала у жанрах поезії, лірики, епосу, драми,
прози, публіцистики. Брала активну участь в
українському національному русі.
Відома завдяки своїм збіркам поезій “На
крилах пісень”, “Думи і мрії” , “Лісова пісня”.
(1871-1913)
Микола ЛИСЕНКО –
композитор
Микола Лисенко — видатний український
композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач
пісенного фольклору, громадський діяч.
До найвідоміших творів Лисенка належать
опери “Тарас Бульба”, “Наталка Полтавка” та
інші. Лисенко створив численні оранжування
народної музики для голосу й фортепіано, для
хору та мішаного складу, а також написав
значну кількість творів на слова Т.Шевченка.
(1842 - 1912)
Документи
1. «Значення його мистецтва для української музики таке

саме, як Глінки для росіян, Шопена для поляків, Сметани
для чехів чи Гріга для норвежців. Бо, крім «Запорожця за
Дунаєм», справді мистецької музики до нього не було…»
відповідь: Микола ЛИСЕНКО
Михайло ВЕРБИЦЬКИЙ –
композитор, автор музики Гімну України
Михайло Вербицький—
український композитор,
хоровий диригент,
священник УГКЦ,
автор музики державного
гімну України «Ще не
вмерла Україна».
(1815-1870)
Ілля Мечніков
Учений-мікробіолог (1845 — 1916) —науковець, один
з основоположників порівняльної патології,
еволюційної ембріології, імунології.
Член-кореспондент, почесний член Петербурзької
АН.У 1886 р. відкрив в Одесі першу в Російській
імперії (другу у світі) бактеріологічну станцію.
1908 р. йому присуджено Нобелівську премію у
галузі фізіології та медицини за праці про імунітет.
Документи
1. «Його геній виявився здатним поєднувати

інтелектуальну напругу, спрямовану на створення
фундаментальних біологічних концепцій, з тяжкою,
жертовною діяльністю в галузі медицини. Так, працюючи в
Одесі, провів дослід самозараження тифом, а в 1892 р.,
розробляючи способи боротьби з епідемією холери у
Франції, випив культуру збудника цієї смертельної
хвороби...»
відповідь: Ілля Мечніков
2. «Його праця – подвиг. Навіть короткий перелік його
заслуг [рятував людство від епідемій чуми, холери,
дифтерії, висипного тифу] завжди вражатиме…», – писав
Ілля Мечніков про свого друга:
відповідь: Д. Заболотний
Соломія КРУШЕЛЬНИЦЬКА -
оперна співачка
Соломія Крушельницька — українська
оперна співачка, педагог.
За життя Соломія Крушельницька була
визнана найвидатнішою співачкою світу.
Серед її численних нагород та відзнак,
зокрема, звання «Вагнерівська
примадонна» XX століття. Співати з нею на
одній сцені вважали за честь Енріко Карузо,
Тітта Руффо, Федір Шаляпін. Італійський
композитор Джакомо Пуччіні подарував
співачці свій портрет з написом
“Найпрекраснішій і найчарівнішій
Баттерфляй”. Успіхи Крушельницької на
оперних сценах світу були успіхами і
визнанням української музики й мистецтва.
(1872 - 1952)
Документи
1. «На початку XX ст. на оперних сценах світу царювали

четверо чоловіків – Баттістіні, Карузо, Тітто Руффо,
Шаляпін. І лише одна жінка спромоглася сягнути їхніх
висот і стати врівень з ними. Найвимогливіші критики
світу називали її «Незабутньою Аїдою», «Найчарівнішою
Чіо-Чіо-Сан», «Вражаючою Валькірією»
відповідь: Соломія КРУШЕЛЬНИЦЬКА

Ісмаїл ГАСПРИНСЬКИЙ-
кримськотатарський просвітитель
Ісмаїл Гаспринський— великий

кримськотатарський та
тюркський просвітитель,
письменник, педагог, культурний
та громадсько-політичний діяч.
Засновник пантюркізму. Був
відомий як пропагандист
сучасних ідей серед кримських
татар та загалом тюрко-
мусульманського світу,
модернізатор традиційної
ісламської культури.
(1851 — 1914 )
Театр опери і балету м. Львів

Будинок оперного театру в Києві

(архітектор В.О.Шредер)
Одеський театр опери та балету

Володимирський собор
Київ
Будинок резиденції митрополита Буковини в Чернівцях

(архітектор П.Главка),
нині Національний університет
Документи
1. «Архітектурний ансамбль приваблює своїм

незвичним виглядом. Вражаючими є практично
всі архітектурні елементи — високі цегляні
стіни, оздоблені червоною теракотою і
різьбленим каменем; стрункі вежі, торці будівель
і ризаліти, завершені високими зубцями; круті
схили дахів, критих викладеною узором
поливаною черепиці білого, голубого, зеленого і
коричневого кольорів; вишукані ажурні ковані
решітки тощо…»
відповідь: резиденція митрополита Буковини в
Чернівцях
Документи
1. Я зовсім ненароком відвернув полотно і не втерпів,

узявся за палітру, і ось тижнів два без віддиху живу з ними,
не можу розлучитися - веселий народ! Недарма про них
Гоголь писав, усе це правда! Чортячий народ! Ніхто в
цілім світі не відчував так глибоко Свободи, Рівності й
Братерства. Усе Запорожжя лишалось вільним, нікому не
підкорилося...»
відповідь: Ілля Рєпін
«Святочне ворожіння»
Імпресіонізм.
ТЕМА 18
РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
В 1900–1914 РР.
@vitalytsykalo
Суспільний розвиток
Усі верстви населення Росії були пригноблені,
але особливо важкого економічного і
політичного гніту зазнавав робітничий клас,
у тому числі і в Україні. Робітники змушені
були працювати по 12—13 годин на добу,
одержуючи мізерну платню, жили в жахливих
умовах. Світова економічна криза 1900—
1903 pp. охопила і царську Росію, що
спричинило закриття чи розорення багатьох
заводів та фабрик, а отже, зросло безробіття.
Причина: машини замінили ручну працю.
Користуючись зростанням армії безробітних,
капіталісти посилили експлуатацію, продовжили
тривалість робочого дня, знизили зарплату. А це, в
свою чергу, штовхнуло робітників до вияву
непокори. У травні 1900 р. відбувся масовий
політичний виступ харківських пролетарів. У
1901—1902 pp. політичні страйки і
демонстрації пройшли вже в Києві,
Катеринославі, Одесі.
Сільське господарство
1) Збереження поміщицьких господарств. В
Україні на початку XX ст. налічувалося понад 32 тис.
поміщицьких господарств, частина з яких перейшли
на капіталістичні рейки завдяки застосуванню
вільнонайманої праці, новітньої техніки й передових
технологій.
2) Важке становище селянських господарств
( 44% селянських господарств були бідними й
володіли не більше 5 десятин)
3) Майнова диференціація селянства - поділ на
багатих і бідних (відсоток безземельних і
малоземельних селян в Україні сягнув 80 %.)
4) Посилення експлуатації народних мас -
селянин сплачував викупні платежі, численні
податки. Існувала на селі так звана кругова порука,
за якою за несплату боргу одного селянина
відповідала вся община.
5) Загострення проблеми перенаселення.
Демографічний вибух на селі.
6) Відбувається створення кооперативів у формі
артілей, кас,крамниць з метою захисту середнього
селянства від розорення. Але кооперативний рух у
Наддніпрянщині, на відміну від Західної України, був
недостатньо поширений. забороняв діяльність
кооперативів.
• 1900 – 1903 рр. – економічна криза зумовлена
перевиробництвом, яка охопила в найрозвинутіші
галузі промисловості в Україні, зокрема
металургійну і кам’яновугільну. Економічна криза
сприяла посиленню концентрації виробництва й
утворенню монополій;
• -поява наприкінці ХІХ – початку ХХ
століття МОНОПОЛІЙ (монополізація
виробництва).
Монополія – це об’єднання підприємств однієї
галузі в одне, яке панує на ринку.
Види монополій:
• Трест – об’єднання підприємств, які повністю
втрачають свою самостійність.
• Синдикат – об’єднання підприємств, які зберігають
виробничу самостійність, а для комерційної
діяльності створюють спільне підприємство –
синдикат. В Україні існували такі синдикати:
«Продамет», «Продвугілля», «Продвагон».
• Картель – об’єднання, у якому підприємства
зберігають виробничу та фінансову самостійність.
• Концерн – багатогалузеве об’єднання із злиттям
банківського та страхового капіталу.
Документи
1. «У 1902 р. виник «Продамет» – товариство

для реалізації виробів металургійних заводів,
ядром якого були підприємства Півдня Росії.
«Продамет» реалізовував 75 % листового заліза
імперії.»
відповідь: Синдикат
Політичні течії Наддніпрянщини
Самостійницька Автономістська
батько автономістів
М. Драгоманов
М. Міхновський
В. Винниченко М. Грушевський
1900 р.- брошура «Самостійна Україна»
1908 р.-ТУП
М. Міхновський у 1902 р.
Товариство українських поступовців
створив партію УНП
Політичні течії Наддніпрянщини
Український консерватизм
В’ячеслав Липинський –
український політичний
діяч, теоретик українського
консерватизму. Один із
організаторів Української
демократично-хліборобської
партії та «Українського союзу
хліборобів-державників».
За Гетьманату—посол України
в Австрії.
В’ячеслав Липинський
Політичні
Українські землі партії
в складі Наддніпрянщини
Російської імперії (1900-1914 рр.)
РУП
1900
УСП
1900
УНП
1902
1904
УСДРП
1905
УДРП
1905
ТУП
1908
Причини:
Низький рівень життя більшості населення. Важкі умови праці робітників. Малоземелля селян.
Самодержавство. Поширення соціалістичних ідей. Поразка у російсько-японській війні.
Привід:
9 січня 1905 р. – «Кривава неділя» — розстріл мирної робітничої демонстрації (вбито, поранено 5 тис. чол.)
Характер: буржуазно-демократичний.
Революція 1905-1907 pp. мала свої особливості, тобто відмінності від попередніх революцій в інших
країнах. По-перше, це була перша революція XX ст., коли протиріччя капіталізму досягли апогею, і
Російська імперія стала вузлом цих протиріч. По-друге, хоча революція була буржуазною за
характером, буржуазія імперії не могла в ній грати вирішальної ролі. По-третє, у цієї революції
існували не два політичних табори (революційний і контрреволюційний, як у Європі), а три –
(революційний, контрреволюційний і ліберально-буржуазний). Це ускладнювало політичну боротьбу.
Періодизація революції:
піднесення (січень — жовтень 1905 p.);
кульмінація (жовтень – грудень 1905 р.)
спад (січень 1906 р. — червень 1907 p.).
Партії:
Більшовики та есери основний засіб вирішення завдань революції вбачали у збройному
повстанні (есери- у терорі, у 1906 – 1907 рр. було вбито та поранено 97 тис. посадових осіб).
Меншовики, кадети, лідери українських національних партій виступали за парламентський шлях —
через вибори в Державну думу.
Чорносотенні партії були за беззаперечне збереження існуючого ладу, тобто проти будь-яких змін.
Революція 1905—1907 рр. почалася після розстрілу у

Петербурзі в січні 1905 р. робітничої демонстрації.
Вже на початку революції в Україні відбулись
три найбільших повстання
1905 р.-повстання на броненосці «Потьомкін»
У червні 1905 р. почалося повстання на броненосці
«Потьомкін», яке очолили українці Григорій Вакуленчук
(загинув на самому початку повстання) та Афанасій
Матюшенко. Через два тижні плавання Чорним морем
броненосець із закінченням запасу палива і води змушений броненосець «Потьомкін»
був здатися у румунському порту Констанца. Г. Вакуленчук
1905 р.-повстання П.П.Шмідта, крейсер «Очаків»

Восени 1905 р. на чорноморському флоті підняли повстання 12
кораблів, очолене лейтенантом Петром Шмідтом, що служив
на крейсері «Очаків». Але воно було придушене урядовими
силами. Самого Шмідта наступного року було страчено за
вироком суду.
П. Шмідт крейсер «Очаків»
1905 р.-повстання саперів Б. Жаданівського в Києві
У листопаді 1905 р. на збройну демонстрацію вийшли три
саперні роти, очолені підпоручиком Борисом Жаданівським.
Цей виступ також був придушений урядовими військами. Після
їх придушення революція пішла на спад.
17.10.1905 р.- Микола ІІ видав Маніфест

17 жовтня 1905 р. вийшов царський Маніфест, у якому
проголошувалося перетворення Росії на конституційну
монархію, дарування народові всіх демократичних прав і
свобод, скликався парламент— Державна дума.
Наслідок Маніфесту: призвів до скасування Емського указу
1876р., пожвавлення українського національно-визвольного руху,
вибух національного життя.
З'явились періодичні видання: 1905 р. - газети «Хлібороб» у
Лубнах, «Громадська думка», «Рада» в Києві та ін. Велику
патріотично-культурну роботу розгорнули відкриті у 1905 р. в
Наддніпрянській Україні «Просвіти» — у великих містах. До
серпня 1907 р. в Україні діяло 35 «Просвіт». Однак при цьому
так і не вдалося, за незначним винятком, домогтися українізації
шкільної освіти.
Меценатство для Чекаленка було найголовнішою
справою. У нього був принцип: «Треба любити
Україну не лише до глибини душі, а й до
глибини власної кишені». Чикаленко став
ініціатором українського тижневика. Цим виданням стала
газета «Громадська думка», а потім «Рада». В складних
умовах довелось навіть заставити майно, але газета
існувала.
меценат Є. Чикаленко
Документи
1. «Бюро української парламентської групи

надіслало телеграму: «Рідна українська
просвіта найміцніша підвалина української
автономії. Нехай же ширяться по всій Україні
просвітні товариства, стаючи джерелом освіти
й свідомості для рідного народу. Вітаємо
київську «Просвіту», вітаємо нове культурне
життя України...»
відповідь: Революція 1905 – 1907 рр.
Документи
2. «Від заворушень, що виникли, може з’явитися загроза

цілісності та єдності держави загальноросійської... До
обов’язків уряду Ми віднесли виконання непохитної нашої
волі: 1) дарувати населенню непорушні основи
громадянської свободи совісті, слова, зібрань і союзів ...»
відповідь: Розгортання мережі осередків товариства
«Просвіта»
3. «За рік після його оприлюднення діяло 15 українських
видавництв і виходило майже 20 українських періодичних
видань – від наукових і політичних до гумористичних і
дитячих. Справжнім проривом стала поява газети
“Хлібороб” у Лубнах та першої щоденної української
газети “Громадська думка” у Києві»
відповідь: Революція 1905 – 1907 рр.
1905-1907 рр.- діяльність українців у

І та ІІ Державних думах
Важливою подією тодішнього політичного життя стала
діяльність української парламентської громади у
Державних думах, яка висувала вимоги
автономії України, розширення місцевого
самоврядування, впровадження української мови і в
освіті і церкві, створення кафедр української мови,
літератури і історії в університетах та учительських
семінаріях, вирішення аграрного питання на користь
селян. Але всі питання залишились без розгляду!
Українці для захисту своїх інтересів створили в Думі
парламентську громаду(Українська думська
громада) (42/45 особи), яку очолив Ілля Шраг.
3 червня 1907 р.- ІІ Державна Дума була розпущена

царем (Червневий переворот) через звинувачення у
підготовці державного перевороту.
Ілля Шраг
Революція зазнала поразки

Політична реакція – це репресивна політика державної влади щодо учасників
революції спрямована на силове зміцнення пануючого режиму.
1907 р.- Червневий переворот -новий виборчий закон, за яким до Думи

потрапляли лише ті політичні сили, які підтримували царя.
Наслідки реакції:
 80% населення позбавлялося виборчих прав;
 створення у1908 р. Клубу російських націоналістів, який діяв проти українського руху;
 «Чорносотенський» націоналістичний рух переслідував євреїв і українців;
 Закриття половини українських газет, припинення діяльності «Просвіт»;
 заборона викладати українською мовою у школах.
Товариство українських поступовців. М. Грушевський,
1908 р.- утворення ТУП С. Єфремов, С Петлюра, Є. Чикаленко – консолідація усіх українських
політичних сіл. Парламентський шлях боротьби – автономістський.
1911 -1913 рр.- справа Бейліса

Судова справа 1911 року на звинувачення російськими
націоналістами єврея Бейліса у ритуальному вбивстві
13-річного хлопчика в Києві. На захист Бейліса виступили
демократичні сили Росії та України. Присяжні виправдали
Бейліса (справжніх вбивць так і не знайшли).
Документи
1. «…вони лестять народним забобонам, роздмухують

марновірство й наполегливо кличуть до насильства над
іноплемінними співвітчизниками. З приводу ще не
розслідуваного вбивства в Києві хлопчика Ющинського в
народ знову кинута брехлива казка про вживання євреями
християнської крові. Це давно відомий прийом старого
бузувірства»
відповідь: «Справа Бейліса» 1911 -1913 рр.
2. «Відстоювання самодержавства, невизнання
українців і білорусів як окремих народів,
неподільність Російської імперії, антисемітизм -
це складові програми…»
відповідь: чорносотенців
Столипінська аграрна реформа 1906 р.

Причини:
Мета: зміцнити
1. Аграрне перенаселення
соціальну опору
2. Общинне землеволодіння
самодержавства на селі
3. Малоземелля і безземелля селян
«відруб», «хутір»;

Західна
Україна
Наддніпрянщина Російська імперія
Зелений Клин
Сірий Клин
Документи
1. «Якщо в 40 губерніях Європейської частини Росії на 1

січня 1916 р. з общини вийшло близько 24 % господарств,
то в Південній Україні цей показник становив 34,2 %, а в
Правобережній Україні- 50,7 %»
2. «Із цього часу зазначені землі звільнено від обмежень, які

лежали на них; у силу викупного боргу селяни дістають
право вільного виходу з громади із закріпленням у
власність окремих домохозяїв ділянок, які переходять до
приватного володіння з громадського наділу…»
відповідь: Столипінська реформа, 1906 р.
1. Упродовж реформи в індивідуальну власність селяни закріпили землю:

на Правобережжі — 48 %
на Півдні — 42 %,
на Лівобережжі — 16,5 % селян.
2. Селянський земельний банк протягом 1906—
1916 рр. продав українським селянам 597 тис.
десятин землі, переважно поміщицької.
3. На нові землі протягом 1906—1912 рр.
виїхало з Наддніпрянщини близько 1 млн.осіб; Д. Богров
щоправда майже чверть повернулися додому.
4. Збільшення валового збору зернових:
1900-1902 рр. – 775 млн. пудів;
1910 – 1070 млн. пудів;
1912 р. – 1200 млн. пудів.
У вересні 1911 року Столипін був убитий у

Київському оперному театрі таємним
агентом поліції, есером Д. Богровим.
ТЕМА 19
АВСТРО–УГОРЩИНИ
У 1900–1914 РР.
@vitalytsykalo
Українські землі в складі Австро-Угорщини (1900-1914 рр.)
Розвиток промисловості Західної

України відбувався повільніше, ніж
Наддніпрянської України, але
характеризувався завершенням
формуванням фабрично-заводської
промисловості; успішним розвитком
нафтової, деревообробної,
швейної, взуттєвої і килимарської
галузей;
припливом іноземного капіталу—
м. Борислав
німецького, англійського,
французького.
Завершення формування
Орієнтація на добування
фабрично-заводської системи.
та первинну обробку
Концентрація виробництва-
сировини, залежність від
утворення монополій
іноземного капіталу
перетворили Західну
Україну на ринок збуту
Сільське господарство
1. Залишки кріпацтва.
2. Іноземці-власники.
3. Аграрне перенаселення .
4. Соціальна диференціація.
Розвиток сільського господарства характеризувався:
наявністю кріпосницьких пережитків; збереженням
поміщицького землеволодіння; поглибленням соціальної
диференціації селянства;
розвитком кооперативного руху; посиленням еміграції
до Німеччини, Бельгії, Франції, США, Канади,
Бразилії та Аргентини.
Зростання промисловості та сільського господарства
українських земель не призвело до поліпшення
становища робітників і селян, які відчували на собі
соціальний і національний гніт. Дискримінація
українського населення сприяла зростанню
національної свідомості й активізації масової політичної
боротьби за національне визволення українців.
Масова еміграція 1890-1914 рр.

500 тис. українців Галичини емігрували в країни Америки у 1890 – 1914 рр.
Канада Західна
Україна
США
Бразилія
Селянський рух
Способи боротьби селян:
1. Віче
2. Страйки
Народне віче –форма протесу (мітинг), що з’явилася в Галичині наприкінці ХІХ-
на початку ХХ ст. На ньому порушувалися питання суспільно-політичного життя,
зокрема вимоги загального виборчого права, запровадження української мови в
адміністраціях, школах.
Кооперативний рух
самооборона
економічно
слабких і
соціально
принижених
верств населення.
"Народна торгівля"-перший західноукраїнський кооператив.

Підтримка української приватної торгівлі . В. Нагірний-
Батько галицької кооперації. Засновник товариств
«Славія», «Народна торгівля».
Девіз кооперативів: «Свій до свого по своє»

Інженер-архітектор
Василь Нагірний
Кооперативний рух
Кооперативний банк "Дністер"

Українську банківську справу у
Львові започатковано створенням 1895 р.
банку «Дністер», який був товариством
взаємного кредитування, надаючи
матеріальну допомогу своїм членам.
• За 17 років роботи банк відрахував на
культурно-освітні цілі 120 тис. крон.
Свій внесок у розвиток

кооперативної справи
зробив
митрополит
А.Шептицький, який у
своєму посланні (1904 р.)
зобов’язав священиків
очолити кооперативні
організації та установи на
місцях.
Політичний рух
Боротьба політичних партій Західної України
за реформу виборчої системи
1907 р. - загальне виборче право для чоловіків
1907 р. – впровадження загального виборчого

права для чоловіків. Наслідок : в австрійському
парламенті українці складали 27 депутатів від
Галичини, 5 від Буковини, тобто кількість українських
депутатів збільшилась в 10! разів.
У 1914 р. укладено польсько-український компроміс,
за яким українці одержували третину місць у
Галицькому сеймі і повноважне представництво у
різних сеймових комісіях
Документи
1. «На згаданому вічі справедливо було порушено

опитання, що жінкам належить право голосу
на рівні з чоловіками, які цього року його
здобули... і за це право ми маємо боротися...»
відповідь: 1907 рік
Політичний рух
Дмитро Донцов
Ідеолог “українського
націоналізму”
Д. Донцов заявив про необхідність політичного відокремлення від Росії і
здобуття незалежності України
Фізкультурно-спортивні організації
1894 р.
«Січ» «Сокіл»
«Пласт»
Щоб проводити військове навчання, учні львівських середніх

шкіл у 1911 р. створили таємний гурток «Пласт». Військове
навчання молоді здійснювало також утворене у 1912 р.
товариство «Січові стрільці». Ці гуртки виникли на базі ідейної
підготовки галицької молоді до боротьби за незалежність.
Релігійне життя
1900 р. - обрання А. Шептицького митрополитом

греко-католицької церкви.
Важливу роль у згуртуванні українців і
піднесенні національної свідомості населення
відіграла Українська греко-католицька
церква (УГКЦ) на чолі з митрополитом
Андрієм Шептицьким.
УГКЦ вела активну
боротьбу за збереження української мови
й культури, традиційних обрядів, здоров’я нації.
Ідея незалежної української держави,
у якій були б зібрані всі етнічні українські землі,
ставала гаслом, навколо якого повинні були
об’єднатися всі українці.
Андрій Шептицький
ТЕМА 20
УКРАЇНА В РОКИ
ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
@vitalytsykalo
Перша світова війна (1914 –1918 рр.)
Перша світова війна - один з найбільших військових конфліктів в історії людства.
Приводом до війни було вбивство у м. Сараєво 28 червня 1914 р. австрійського
ерцгерцога (спадкоємця престолу) Франца Фердинанда сербським терористом
Гаврилом Принципом.
Перша світова війна (1914 –1918 рр.)
Українці опинились у складі двох ворогуючих сторін
Для України світова

війна мала подвійно
трагічний зміст.
Єдиний народ за
відсутності власної
держави опинився у
двох конфронтуючих
таборах.
Близько 3,5 млн.
українців у російській
армії та 250-300 тис.
в австрійському
війську повинні були
боротися і вмирати за
чужі для них інтереси.
Україна в роки Першої світової війни (1914-1918 рр.)
Плани ворогуючих сторін
Російська імперія Німеччина

Німеччина Російська
Волинь Західна імперія
Австро- Україна
Австро- Поділля
Угорщина
Угорщина
Російська
Німеччина імперія
Наддніпрянщина
Австро-
Угорщина
Умовні позначення:
- кордони держав
@vitalytsykalo
Позиції політичних партій
Західноукраїнські Наддніпрянські
За Росію
Проти війни
За Австро-Угорщину
Нейтралітет
ГУР ТУП (1908)
Документи
1. «…ми, українці, з початку війни зайняли нейтральну позицію й не

виступали ні за, ні проти війни, а тепер постановили виступити
рішуче проти війни, бо вона тільки нищить наш край, як уже
знищила Галичину та частину Волині, і не принесе нічого корисного.
Володимир Леонтович та Андрій В’язлов висловилися проти такої
рішучої заяви, бо вона йде всупереч з думками російської інтелігенції,
що нас і так обвинувачує вже не тільки [російський] уряд, але й
[російське суспільство] у сепаратизмі…».
відповідь: Товариство українських поступовців
2. «Надходить важка історична хвиля. Вирішується доля
держав і народів. Нічого не вдіяли всі зусилля дипломатії, щоб
утримати мир у Європі… Війни хоче цар російський,
самодержавний володар імперії, яка є історичним ворогом
України… Історичний ворог України не може спокійно
дивитися, що не вся Україна в його руках…»
відповідь: переддень Першої світової війни 1914–1918 рр.
1914 р.- створення ГУР
За ініціативою ГУР у
1914 р. формується
легіон Українських
січових стрільців
«Маніфест» (УСС)
1914 р.- створення СВУ (Союз визволення України)-
Дмитро Донцов
«Наша платформа»
Співпраця з полоненими українцями

та створення з них дивізій
(Синьожупанна та Сірожупанна)
Документи
1. «наша головна мета в цій війні полягає у довготривалому

ослабленні Росії і тому, на випадок нашої перемоги, ми
приступимо до створення незалежної від Росії Української
держави. Маючи це на увазі, ми будемо підтримувати діяльність
Союзу визволення України»
відповідь: Австро-Угорщина
2. «…Перемога Австро-Угорської монархії буде нашою
перемогою. І чим більша буде поразка Росії, тим швидше проб’є
година визволення України… Нехай на руїнах царської імперії
зійде сонце вільної України!..»
відповідь: Головна Українська Рада, 1914 р.
3. «Співзасновник Української національно-демократичної партії
(УНДП), згодом її голова. Обирався послом до австрійського
парламенту та галицького крайового сейму. У роки Першої світової
війни очолював Головну українську раду, а згодом Загальну українську
раду. Після проголошення ЗУНР став головою її першого уряду»
відповідь: К. Левицький
1915 р.- створення ЗУР
ГУР+СВУ = ЗУР (Загальна Українська Рада)

Загальна Українська Рада.
Дата створення: травень 1915
Лідер: К. Левицький
Мета: привернення уваги Австро-Угорщини
до ідеї української державності.
Розмежування Галичини на Західну та
Східну (Українську).
Об’єднання всіх українських земель в
межах Австро-Угорщини на правах
автономії.
1916 р.- саморозпуск на знак протесту проти відновлення
Польської держави
Документи
1. «Відозва Загальної української ради.

За всяку ціну завзялася російська імперія загарбати українські
землі Австро-Угорщини...
[...]
Уже другий раз у часи цієї війни насувається на українські землі
Австро-Угорщини російський наступ. Другий раз українське
населення Галичини, Буковини й північно-східної Угорщини
попадає в огонь національного й релігійного переслідування з
боку Росії.
Під час першого наступу Росія з найбільшою брутальністю
прагнула до повного знищення українського життя...
І тепер в часи другого наступу всі ті вчинки повторюються!»
відповідь: ЗУР, К. Левицький про 1916 р.
Російські громадські організації
1914 р. - «Карпато-Русский Освободительный Комитет» Створений у Києві 11

серпня 1914 р. закликав населення Галичини виступити на підтримку Російської
імперії.
Після зайняття Львова російськими військами комітет передав свої повноваження
«Русскому Народному Совету».
1915 р. – Союз міст.

1915 р. – Союз земств.
1915 р. – «Товариство допомоги населенню Півдня Росії,
яке постраждало від воєнних дій».
ВІЙСЬКОВІ ДІЇ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ
Бойові дії 1914 р.
1914р. – Галицька битва. Поразка австро-
угорської армії (втратили 400тис., з них
100тис. – полоненими, 400 гармат).
Російська армія зайняла Східну Галичину
та Буковину зі Львовом (21 серпня) та
Чернівцями.
Весна 1915 р. –взяття Перемишля
І. Калита (неприступної фортеці).
Росія завершила справу московського
князя – Івана Калити – об’єднання усіх
земель Київської Русі в одну державу.
Документи
1. «...твердо приймаються такі завдання на найближчі

роки: 1) приєднати західні землі та належною
поступовістю викорінити тут мазепинський дух;2)
заволодіти протоками, які мають для нас виключне
стратегічне значення для виходу нашого флоту з Чорного
моря до Середземного»
відповідь: плани Російської імперії
2.«…Злиття землі Ярослава Осмомисла, князів Данила і
Романа з Імперією в політичному та національному
відношеннях…»
3. «Москвофіли-інтелігенти на кожному кроці показували
радість з приводу вступу до Львова російських військ та
намагалися їм допомогти»
відповідь: Галицька битва 1914 р.
Документи
4. «Не бути більше підневільної Русі! Надбання Володимира

Святого, земля Ярослава Осмомисла, князів Данила та
Романа, скинувши ярмо, підніме знамено єдиної, великої,
неподільної Росії. Звільнені руські брати!.. Не вбачаючи
свого щастя в утиску іноземців, як це робили [австрійці],
спрямуйте меч свій на ворога, а серця свої зверніть до Бога
з молитвою за Росію, за російського Царя!»
відповідь: Галицька битва 1914 р.
Дії російської адміністрації в Галичині і Буковині
1914 р.- Галицько-Буковинське генерал-губернаторство

Тимчасова адміністративно-територіальна одиниця,
створена царським урядом Російської імперії наприкінці
1914 року на завойованих російськими військами
землях Галичини, Буковини з центром у місті
Чернівці.
На захопленій росіянами території було

призначено військову адміністрацію на
чолі з генерал-губернатором графом
Г.Бобринським, який був українофобом,
шовіністом і чорносотенцем. Г. Бобринський
Закривалися українські школи та бібліотеки,
заборонялися українські періодичні видання,
громадські організації, «Просвіти»,
переслідувалися громадські діячі (М. Грушевський)
та греко-католицькі священики (митрополит
А. Шептицький). Окупаційну політику російського
уряду щодо населення західноукраїнських земель
назвали- «європейським скандалом»
Документи
1. «…Галичина і Лемківщина – споконвічно частина єдиної

великої Русі… Я буду вводити тут російську мову, закон і
устрій…»
відповідь: граф Бобринський
2. «...Наші праві націоналісти в особі графа
Бобринського, посівши адміністративні посади в
«П’ємонті українства», почали переслідувати український
національний рух і силоміць навертати уніатів до
православ’я. Тяжке враження справив арешт
митрополита А. Шептицького… Все сприяло наростанню
ворожості місцевого населення до переможців»
відповідь: дії російської адміністрації в 1914-1915 рр.

1915 р. - Горлицький прорив
німецькими і австрійськими військами
російської оборони:
в лютому 1915 р.– австрійські війська
вступили до Чернівців;
22 червня – до Львова;
кінець червня – захопили всю Галичину
і Буковину.
Під час наступу 1915 р. австрійці
окупували Західну Волинь, всю
Галичину і Буковину.
Брусиловський прорив 1916 р.

1916 р.-Брусиловський прорив.
Генерал Брусилов здійснив вдалий наступ
на позиції австрійців, але атака
захлинулася. Російські війська окуповали
Буковину, Галичину (Російські війська
просунулися вглиб на 80 – 120 км., знову
оволоділи Чернівцями, Бродами,
Луцьком). Австро-угорська армія втратила
до 1,5 млн. чоловік, 580 гармат, 1800
кулеметів.
генерал О.Брусилов
Документи
1. «Дії цього фронту врятували Італію від розгрому та

виходу її з війни, окрім того, полегшили становище
англійців і французів на фронті, спонукали Румунію стати
на бік [Антанти] та зіпсували всі плани й наміри австро-
угорців і німців на цей рік...»
2.«У порівнянні з надіями, що покладалися на цей фронт

навесні 1916 р., його наступ перевершив усі очікування. Він
виконав поставлене завдання — врятувати Італію від
розгрому... полегшив становище англійців і французів на
фронті, змусив Румунію стати на наш бік і зіпсував усі
плани й наміри австро-угорців і німців на цей рік»
відповідь: Брусиловький прорив, 1916 р.

Червень 1917 р. – австрійські
війська вдало контратакували
російські війська на львівському
напрямку. Росія втратила
Німеччина Галичину, Буковину. Контрудар
Росія примусив росіян відступити навіть
далі, ніж у 1915 році.
Антивоєнний рух в Україні

• Братання: відмова від ведення бойових дій,
налагодження відносин із частинами ворога,
домовленість про імітацію бою для уникнення
втрат тощо.
• Дезертирство: було зумовлене втомою від
Лінія фронту стабілізувалася до війни, антивоєнною агітацією, зміною
укладення Брестського мирного соціального складу російської армії, особливо
офіцерського корпусу. Від початку 1917 р.
договору (27 січня1918 р.). набуває масового характеру.
• Революційна боротьба: Страйки, агітація
проти війни, поширення забороненої
літератури тощо.
Бойовий шлях легіону УСС (Українськіих січових стрільців)

6 серпня 1914 р.- ГУР звернулась до українського народу з Маніфестом,
проголосивши створення військового формування Легіон Українських січових
стрільців (УСС). На її заклик виявили бажання 28 тис. добровольців, але
Віденський уряд побоявся озброїти всіх українських добровольців і відібрав з них
тільки 2,5 тис. осіб. У м. Стрий на основі молодіжних воєнізованих організацій
«Січ», «Пласт», «Сокіл». Першим командувачем УСС був М.Галущинський.
Також відомим командувачем УСС був австрійський архікнязь (ерцгерцог)
династії Габсбурґів, полковник - Вільгельм Франц фон Габсбург-Лотрінген
(Василь Вишиваний)
Український легіон був єдиним формуванням в австро-угорській армії, де служили жінки. Окремі з
них здобули собі слави у боях і мали нагороди.
Бойовий шлях легіону УСС (Українських січових стрільців)
У складі Австрійської армії воювало

з’єднання, створене українськими
патріотами Галичини –
Українські січові стрільці (УСС) 1915 р.-бої за гору Маківка
 1914 р.- битва за Ужоцький перевал.
 1915 р.- бої за гору Маківка, коли
російське командування кинуло проти
стрільців кілька полків і артилерію.
 1916р.- виснажливі бої на горі Лисоня,
поблизу Тернополя.
 1917 р. – бій біля с. Конюхи
УСС стали основою для створення

Української національної армії.
Документи
1. «Наказ “Сокола-Батька”. Члени всіх філій “Сокола-Батька”

як “Січей”, так і “Соколів” мають стати тепер членами
“Українських Січових Стрільців”… У стрілецьких справах усі
тепер підпадають під наказ “Української Бойової Управи”…»
відповідь: Іван Боберський
2. «Ця сила мала бути не тільки виявом лояльності
галицьких українців Австрійській монархії, але й
інструментом українського політичного представництва,
зокрема після закінчення війни при новому розподілі Європи.
Галицькі українці планували за допомогою цієї сили досягти
більшого впливу в австрійському уряді, подібно як це робив
один із творців об’єднаної Італії граф К. Кавур, прем’єр
королівства П’ємонту…»
відповідь: Українські січові стрільці
Наслідки Першої світової війни для України

Негативні наслідки
• Розорення західноукраїнських земель (зруйновано 40 %
житлових і господарських будівель, близько 2 тис. підприємств,
скорочено на третину видобуток нафти. Поголів’я худоби
скоротилося на половину).
• Значні людські втрати (понад 500 тис. загиблих).
• Утримання за рахунок місцевих ресурсів 50 % діючої російської
армії (3,5 млн осіб), та тилових гарнізонів (400 тис. осіб), що
знаходилися на території України.
• Виникнення проблеми біженців, депортованих, переміщених
осіб. Позитивні наслідки
• Економічні втрати: загальні витрати Росії на війну складали
41 млрд. руб. і економічна криза: Зростання національної
• Інфляція (ціни зросли в 4—8 разів). самосвідомості населення.
• Падіння виробництва.
• Скорочення посівних площ, зменшення збору зернових, скорочення Створення українських
виробництва цукру. збройних формувань,
• Перебої в роботі транспорту. набуття воєнного досвіду.
Підняття «українського
Соціальна криза:
питання» на міжнародному
• Загострення продовольчої проблеми в містах, поява черг.
рівні.
• Соціальні проблеми: скорочення працездатного населення на селі.
• Посилення страйкової боротьби робітників.
Плакати і карикатури поч. ХХ ст.
Справа Бейліса – 1911-1913 рр.

Перша світова війна 1914- 1918 рр.





1915 р. 1916 р.
автор:@vitalytsykalo Українські січові стрільці (УСС)

Історія України Тема 15-20 New-1

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Історія України Тема 15-20 New-1

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

ТЕМА 15

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ

Кримська війна (1853-1856 рр.)

Поразка Російської імперії у Кримській війні 1853—1856 рр. стала

СОЦІАЛЬНО - ЕКОНОМІЧНІ ПОЛІТИЧНІ

Селянська реформа 1861 р.

1. «...Користуючись цим земельним наділом, селянин має

відповідь: Селянська реформа 1861 р.

Фінансова реформа 1862 р.

1. Було централізовано управління грошовим господарством у руках

Земська реформа 1864 р.

Земства утворювалися в Україні в 1864—1875 pp.

Судова реформа 1864 р.

Для розгляду особливо важливих справ

Освітня реформа 1864 р.

1805 – Харківський університет ім. В. Н.Каразіна

Цензурна реформа 1865 р.

Міська реформа 1870 р.

Військова реформа 1874 р.

Економічний розвиток Наддніпрянської України

1. «Якщо в 1842 р. у Волинській, Подільській,

Український національно-визвольний рух.

Періодизація громадівського руху

1859 р. – у Петербурзі колишні члени

• Пізніше Громади виникли у Харкові, Чернігові,

1861-1862 рр. – журнал «Основа»

Друкований орган: 1873–1875 рр.

1. «Напівлегальні об’єднання української інтелігенції – громади –

Масової підтримки в Україні повстання не отримало (на боці поляків

Хлопоманство 1850-60 рр. ХІХ ст.

Офіційна російська влада заперечувала існування окремого українського

1. «…Зважаючи… на теперішнє тривожне становище

Павло Чубинський У 1876 р. на підставі Емського указу

1. «...Переважно досліджує губернії Київського освітнього

1876 р. – виданий Емський указ (у м. Емськ)

Наслідки Емського указу Олександр ІІ

Закриття газети «Киевский телеграф» (за шкідливий вплив і залучення до

1. «…Між тим, комісія з українського питання зібралася

3. «Усі чесні люди кожної цивілізованої нації вважають справу

Виїхавши за кордон, Михайло

1. «Глибока і сильна віра в західноєвропейські ідеали

3. «Тільки ж в теперішній час мені нема іншого виходу, як

1891-93 рр.- «БРАТСТВО ТАРАСІВЦІВ»

Б. Грінченко Мета: здобуття державної незалежності України.

Найрадикальнішою зі студентських груп було

1. «...Ми, свідомі Українці, назавжди пориваємо зв’язок з

2. «Тут же склався гурток із чотирьох душ... Поїхали

Історичне значення громадівського руху

• Громади пройшли шлях від окремих гуртів до загальноукраїнської

• забезпечили з’єднання українського руху на Лівобережжі та

• забезпечили наступність поколінь в українському русі;

• своїми плідними дослідженнями з історії, етнографії, фольклористики,

• підвели український рух до усвідомлення необхідності сформулювати та

Російський суспільно-політичний рух в Україні

Перший етап (1859-1875 pp.)- початковий.

Народницький рух в Україні

Народницький рух в Україні

Чигиринська змова 1877 р.

Селянський рух охопив 40 сіл, його осередком було село Шабельники.

Народницький рух в Україні

«Чорний переділ» поширив свою агітацію на робітників.

У 1885 р. народники з метою оживити свій рух зібрали в

Контрреформи Олександра ІІІ

Отже, реакція влади дещо загальмувала демократичні перетворення держави