Реферат

Ідеї наіонального відродження України в діяльності Кирило-

Мефодіївського братства

Львів 2020
 Кирило - Мефодіївське братство.

1. Заснування товариства.
У 40х роках 19 ст. активізувалось національне життя у Києві.
Рушійною силою виступала інтелігенція, яка зазвичай гуртувалась при
університетах. У 1843р. при Київському університеті утворився таємний
гурток « Київська молода». Своєю метою вбачали відміну кріпосного права
«згори», шляхом пропагандиської і просвітницької роботи. Гурток
саморозпустився, але став основою для формування Кирило- Мефодіївського
братства.

Кири́ло-Мефо́діївське братсто - українська таємна політична

організація, що виникла наприкінці 1845р. Була одним з проявів піднесення
національного руху на українських землях та активізації
загальнослов'янського руху під впливом визвольних ідей періоду назрівання
загальноєвропейської революційної кризи - «весни народів».Ядро цієї
організації сформувалося в на основі групи українських студентів,
викладачів і чиновників. Його засновниками стали: молодий професор-
ад'юнкт Київського університету Микола Костомаров, молодий службовець
губернської канцелярії, кандидат права Микола Гулак і студент останнього
курсу Київського університету Василь Білозерський.

У засіданнях братства брали участь художник і поет Тарас Шевченко;

письменник і педагог Пантелеймон Куліш; полтавський поміщик, педагог і
журналіст Микола Савич, який здобув вищу освіту в Парижі, де пройнявся
ідеями Великої французької революції; поет-перекладач Олександр
Навроцький; етнограф-фольклорист Панас Маркович; педагог Іван Посяда;
поет і публіцист, автор правознавчого трактату «Ідеали держави», проекту
конституції України Георгій Андрузький; педагоги Олександр Тулуб і
Дмитро Пильчиков.
 Цікаво: Своїм символом братство обрало імена святих Кирила та
Мефодія - перших слов'янських релігійних просвітителів. До організації
приймали представників слов'янства незалежно від станового походження.
Кожний член складав присягу. Усі кирило-мефодіївці визнавалися
рівноправними. За ескізами засновників були виготовлені символи братства:
персні з вигравіюваними на них іменами Кирила і Мефодія свідчили про
належність їхніх власників до таємної організації. Першими власниками
таких перснів стали М. Костомаров і М. Гулак. Організація мала й свою
печатку з євангельським висловом: «І пізнаєте істину, і істина визволить
вас». Її зберігав у себе М. Костомаров.

2. Програмні документи.
Головною політичною ідеєю братства було звільнення України з-під
імперського гноблення, розбудова незалежної держави з демократичним
ладом на зразок США чи Французької республіки.
За таких історичних умов кирило-мефодіївці визнавали лише один
шлях утвердження державної незалежності України - створення федерації
незалежних слов'янських держав. Центром Усеслов'янського федеративного
союзу мав стати Київ, де раз на чотири роки збирався б найвищий орган
федерації - Слов'янський собор (сейм чи рада) з консультативними й
регулятивними повноваженнями.

Програмні засади Кирило-

Мефодіївського братства були викладені
в «Книзі буття українського народу»,
відозві «Брати українці!». Це пов'язано з
тим, що зміст твору був пронизаний
євангельськими заповідями. Програму
писали всі «братчики» під керівництвом
М. Костомарова. Нею передбачалося
здійснення загальнолюдських
християнських ідеалів справедливості,
свободи і рівності, їхнього поєднання з
українським патріотизмом.
Програма містила також і соціальні вимоги: скасування кріпацтва та
поширення освіти серед народу. Утілення в життя цих засад забезпечило б
глибокі політичні перетворення, ґрунтовані на особистій свободі людини -
одвічному прагненні українця.
Організація мала також «Статут Слов'янського товариства святих
Кирила і Мефодія». Документ складався з двох розділів: «Головні ідеї» та
«Головні правила». У першому розділі визначалася політична мета братства:
спрямовувати слов'ян до політичного об'єднання у федерацію, у якій кожний
народ отримав би власну державу з республіканською формою правління. У
розділі «Головні правила» члени братства зобов'язувалися поширювати свої
ідеї шляхом виховання юнацтва, літературною працею та «примноженням
членів товариства». Статут зобов'язував «братчиків» усувати релігійну
ворожнечу між слов'янами-католиками та православними, а найголовніше -
прагнути до «викорінення рабства й всілякого приниження бідних класів, а
водночас і про повсюдне поширення грамотності». Статут забороняв членам
братства будь-які підступні засоби діяльності: «Правило „Мета виправдовує
засоби" товариство визнає безбожним».

3. Діяльність товариства.
Кирило-мефодіївці розпочали втілювати в життя свої далекосяжні
плани. Вони збиралися на квартирах членів братства, обговорювали
програмні документи, питання політичного життя, залучали нових членів,
налагоджували стосунки з прихильниками національного відродження інших
слов'янських народів.
У сфері просвітництва кирило-мефодіївці насамперед переймалися
підняттям культурного й освітнього рівня народу, його національної
свідомості. Наслідком цього став проект шкільної програми В. Білозерського,
який давав можливість зробити її початкову ланку максимально доступною
для дітей сільських і міських «низів». Однак реалізувати це не вдалось.
Іншим важливим напрямом громадської роботи члени братства
вважали визначення шляхів піднесення економіки України. Із цією метою
вони збирали кошти для видання популярних книжок економічного змісту.
Зокрема, «братчики» видали «Кишенькову книжку для поміщиків і
найкращий видобутий із досвіду спосіб керувати маєтком», написану П.
Кулішем. Планували також видати практичний порадник господарям -
книжку князя В. Одоєвського «Сільські читання», перекладену з російської
мови. У їхніх планах було заснування видавництв, які б забезпечили
широкий випуск науково-популярних книжок із корисними порадами для
використання їх у найрізноманітніших сферах господарювання. З метою
поширення своїх програмних ідей члени братства готували прокламації. Дві з
них потрапили до рук жандармів - «До братів українців» та «До братів
великоросіян і поляків». Прокламації закликали слов'янські народи до того,
щоб кожний «творив окрему республіку (річ посполиту) і правив собою не
вкупі з іншими, а тільки щоби кожний з них мав мову, свою літературу і свій
окремий громадсько-політичний лад».
 4. Ліквідація товариства.
Однак уже в березні 1847 р. за доносом студента Київського
університету О. Петрова (сина жандармського офіцера) братство було
викрите. Протягом березня - квітня жандарми заарештували всіх його
учасників і доставили в Петербург у III відділення імператорської канцелярії.
Спочатку петербурзькі жандарми дійшли висновку, що діяльність
«братчиків» - це «не більше, ніж учена маячня трьох молодих людей»,
оскільки братство не мало на меті організовувати та здійснювати політичний
переворот чи народне повстання. Проте після тримісячного слідства
жандарми з'ясували всю небезпеку діяльності братства кирило-мефодіївців
для імперії. «Усі вони не змовники, не зловмисники, - зазначалося у звіті ІІІ
відділення. - Але шкода від них могла відбутися повільно і тим більше
небезпечно». Жандарми безпомилково визначили майбутній напрям розвитку
українського культурного руху - державну самостійність України.
Більшість заарештованих була покарана: 12 найактивніших
«братчиків» заслали під поліцейський нагляд у великоруські губернії. Окремі
з них були засуджені на різні терміни тюремного ув'язнення: П. Куліш на 4
місяці, М. Костомаров на рік ув'язнення в Петропавловській фортеці, М.
Гулак на 3 роки в Шліссельбурзькій фортеці. Після заслання їм заборонили
повертатися в Україну і працювати в закладах освіти. Твори П. Куліша, М.
Костомарова і Т. Шевченка були заборонені.
Серед провідників братства найвизначнішою постаттю був Тарас
Шевченко (1814-1861). У 1840 р. він видав свою славнозвісну збірку поезій
«Кобзар». Матеріали про членство Шевченка в братстві не збереглися. Проте
його вплив на товариство був незаперечним.
Твори Т. Шевченка «Кавказ», «Сон», «Великий льох», «І мертвим, і
живим...», «Заповіт» найрадикальніше відображали засади братства. Вони
категорично заперечували самодержавство й закликали до негайного
скасування кріпацтва. Під час обшуку всі ці твори були знайдені. Після
слідства Шевченка було взято в солдати в Оренбурзький окремий корпус на
10 років. За особистим розпорядженням Миколи І за ним був установлений
суворий нагляд із забороною писати й малювати.

Висновок: Кирило-Мефодіївське братство висунуло політичну ідею

створення української держави як складової слов'янської федерації. Воно
поклало початок організаційному об'єднанню діячів українського
національного руху.
Кирило-мефодіївці вперше сформулювали українську національну
ідею. Саме від них веде свою історію новий український національний рух.
Завдяки братству він вийшов із початкового стану нечітких прагнень і
остаточно визначив свою мету та завдання: державна самостійність,
соціальне звільнення народу, народовладдя у внутрішньому житті,
федералізм у міжнародних відносинах, насамперед зі слов'янами.
 Література:
1.Бойко М.П. Кирило-Мефодіївське товариства: філософські та
культурологічні ідеї національної самосвідомості та державотворення /
Дніпродзержинський держ. технічний ун-т. – Дніпродзержинськ: Вид. від.
ДДТУ, 2006. – 452 с.
2.Бондаренко К. Кирило-Мефодіївське товариство // Довідник з історії
України (А-Я): Посібн. для серед. загальноосв. навч. закл. / за заг. ред. І.
Підкови, Р. Шуста. – 2-ге вид., доопр. і доповн. – К.: Генеза, 2001. – С. 306-
307.
3. Козачок Я.В., Горленко О.А. Забуттю не підлягає: Микола
Костомаров і Кирило-Мефодіївське товариство: монографія / Національний
авіаційний ун-т. – К.: НАУ, 2007. – 80 с.
4.https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A
%D0%B8%D1%80%D0%B8%D0%BB%D0%BE-%D0%9C
%D0%B5%D1%84%D0%BE
%D0%B4%D1%96%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_
%D1%82%D0%BE
%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE