Конспект уроку для дистанційного навчання

(для учнів 9 класу зі всесвітньої історії)

Підготувала: учитель першої категорії

комунальної установи
Сумська класична гімназія
Сумської міської ради
Шумило Т. В.

Тема. «Доба Мейдзі» в Японії

Мета для учня:

Знаннєвий компонент:
 знати зміст понять: сьогунат, самурай, «доба Мейдзі», «пробудження
Азії»;
 називати парламентські реформи «доби Мейдзі» в Японії;
 встановлювати хронологічну послідовність подій «доби Мейдзі».
Діяльнісний компонент:
 розпізнавати на карті країни Сходу, колоніальні володіння і сфери впливу
колоніальних держав;
 характеризувати соціально-економічний і політичний розвиток Японії в
другій половині XIX ст.;
 пояснювати сутність революції Мейдзі й реформ 70 – 80-х рр. XIX ст.;
 визначати причини і напрямки зовнішньополітичної експансії Японії
Ціннісний компонент:
 аргументувати особисті судження щодо діяльності імператора Муцухіто;
 зробити висновки щодо значення реформ, проведених в Японії в 70 – 80
рр. XIX ст.

Хід уроку

І. Організаційний момент (підготувати підручник, атлас, зошит)

ІІ. Актуалізація опорних знань
Бесіда за запитаннями
1. Пригадайте географічне розташування Японії. За допомогою карти учні
визначають острови, на яких розміщується Японія (о-ви Хонсю, Кюсю, Сікоку,
Хоккайдо).
2. Як ви вважаєте, чому європейці прагнули швидко «відкрити» Японію?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

До середини XIX ст. Японія була закритою для іноземців, жила і розвивалася за
своїми традиціями. Наприкінці XIX ст. завершився розподіл світу між провідними
державами, склалася світова колоніальна система. Величезні території Азії та Африки
були перетворені на колонії та напівколонії. Тільки Японія зберегла свою
незалежність, причому не тільки зберегла незалежність, але й сама незабаром
перетворилася на велику колоніальну державу. Яким чином це стало можливим?
 План
1. Крах політики самоізоляції.
2. Революція Мейдзі.
3. Реформи 70-80-х рр. ХІХ ст.
4. Економічне зростання країни.
5. Зовнішня політика Японії.

ІV. Вивчення нового матеріалу

Переглянути відео за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=u-nTJ03I-0U
Переглянути презентацію

1. Крах політики самоізоляції

Історія Японії XIX ст. насичена важливими подіями. Вони пов’язані зі вступом
Японії на капіталістичний шлях розвитку. В історії Японії цього періоду багато
спільного з країнами Європи та США. У той же час Японія мала специфічні риси, які
були пов’язані з її географічним положенням і історичним розвитком, аж до середини
XIX ст. Японія зберегла феодальні принципи розвитку держави.
Починаючи з XII ст., в Японії встановилася своєрідна форма правління
феодальної аристократії, яка отримала назву сьогунат. Уряд сьогунів династії
Токугава спирався на військову силу самураїв та армії.

Робота з термінами й поняттями

Самураї – представники стану воїнів у Японії, а також військово-феодальна
верства дрібних японських дворян.

Першими європейцями, що відвідали в 1542 р. Японію, були португальці.

Місцеві князі стали купувати у них зброю. За португальцями в країну кинулися
англійці і голландці, поступово розвивалася торгівля Японії з Європою. Японський
уряд побоювався, що європейцям вдасться підпорядкувати собі країну.
На початку XVII ст. владу в Японії захопив
сьогун Токугава Іеясу.
Токугава – династія, що перебувала при владі з
1603 р. до 1867 р. на чолі з єдиновладним
правителем Японії – сьогуном.
Японський імператор (мікадо) позбувся
реальної влади, крім релігійної (сьогун не стратив
імператора, оскільки, згідно синтоїзму – японській
релігії, він є живим богом), і разом із сім’єю був
ізольований в місті Кіото, де навіть не мав права
спілкуватися з князями. Сьогун, захопивши владу,
вирішив одну з головних проблем країни – міжусобиці князів: час від часу князі або
їх сім’ї потрапляли в заручники. Вважалося, що імператор сам доручив сьогуну всю
владу, а сам займався справами більш високими. Так склалася система сьогунату.
Робота з термінами й поняттями
Сьогун – великий феодал, полководець-правитель.
Сьогунат (склався в Японії в ХІІ – ХІХ ст.) – форма правління країною
великими феодалами, при якій імператор був позбавлений реальної влади в державі.
 У середині XVII ст. (1640) сьогун Токугава Іеміцу прийняв рішення про
«закриття країни» для європейців. Під страхом смертної кари японцям було
заборонено виїжджати з країни. Будь-який іноземний корабель, який з’являвся біля
берегів Японії, підлягав знищенню разом з екіпажем. Виняток було зроблено лише
для Голландії, бо саме вона постачала в Японію вогнепальну зброю. Для голландців
був відкритий лише один порт – Нагасакі.
Ізоляція Японії від зовнішнього світу була здійснена, в першу чергу, з метою
збереження давніх традицій. Поширення християнства під впливом католицьких
місіонерів набуло загрозливого характеру. Поряд із закриттям країни було заборонено
християнство і знищені всі його прихильники в Японії.
У 20-30-х рр. XIX ст. в Японії починають зароджуватися капіталістичні
відносини, але прогрес гальмувався феодальними пережитками. В країні починає
розгортатися антисьогунський рух, до якого приєдналися селяни та міщани.
Одночасно з цим країни Заходу та США вимагали відкриття Японії.
У середині XIX ст. Японія потрапила в поле зору США, європейських держав і
Росії. В першу чергу Японія представляла інтерес для США як перевалочна база
американських суден, що плавають у північних водах Тихого океану, і зручний
плацдарм для зміцнення позицій Америки на Далекому Сході і, перш за все, в Китаї,
де домінували англійці.
У 1853 р. в затоку Едо на острів Хонсю прибула американська військова ескадра
на чолі з командором Меттью Перрі, який передав японцям лист від президента США
Філмора, в якому висловлювалося бажання встановити з Японією дипломатичні
відносини. Японці попросили час на роздуми.
Наступного 1854 р. року ескадра Перрі з десятком бойових кораблів знову
з’явилася біля берегів Японії. Погрожуючи інтервенцією, він змусив сьогуна
підписати 31 березня 1854 р. японо-американський договір про відкриття для торгівлі
з США двох портів Сімода та Хокадате, а також американського консульства в
одному з них. Так відбулося насильницьке відкриття Японії для країн Заходу.
У 1854 – 1858 рр. подібні договори з Японією уклали Росія, Англія, Франція,
Голландія. Ці договори були нерівноправні. По-перше, громадяни цих країн отримали
право недоторканності на території Японії. Японія також була зобов’язана надати
пільги в торгівлі цим країнам. По-друге, торгівля з західними країнами зруйнувала
японську економіку, оскільки в країну ринули дешеві європейські товари. Таким
чином, Японія виявилася перед загрозою колонізації.

2. Революція Мейдзі
Проникнення європейців і американців до Японії підірвало авторитет
традиційної влади сьогуна. Проти його влади виникла сильна опозиція. Це призвело
до громадянської війни (І863 – 1868), яка ускладнилася втручанням іноземних
держав.
У 1866 р. помер сьогун Іемоті, що уособлював світську владу, а в 1867 р. –
імператор Комей, який представляв релігійну владу. У країні з новою силою
спалахнула боротьба за владу, яка призвела до революції.

Мета революції:
 повна свобода торговельної та підприємницької діяльності;
 скасування режиму закритості Японії;
 аграрна реформа.
 Нового 15-річного імператора Муцухіто підтримували самураї півдня Японії,
городяни, селяни.
У січні 1868 р. війська імператора, що мали європейську зброю, розгромили
війська сьогуна, а в травні вступили до столиці сьогуна Едо (Токіо). Так імператор
об’єднав світську й духовну владу. Роки його правління отримали назву Мейдзі.

Робота з термінами й поняттями

Доба Мейдзі (у перекладі з японської – «освічене правління»)– офіційна назва
періоду правління імператора Муцухіто (1867 – 1912), який прийшов до влади в
результаті революції, що ліквідувала владу сьогунів із роду Токугава.

Результати революції:
 повалення сьогунату;
 відновлення реальної влади імператора.

Постать в історії
Муцухіто (1852 – 1912) – японський імператор із 1867 р.
(став імператором у п’ятнадцятирічному віці). Став першим
імператором Японії після повалення сьогунату. Під час його
правління були проведені ліберально-демократичні реформи та
у 1889 р. прийнята Конституція.
Став символом реставрації Мейдзі, «батьком» Японської
імперії, провідником модернізації Японії, що перетворив
федеративну аграрну країну на передову централізовану
індустріальну державу. Завдяки здобуткам у державотворенні,
скромності та високому рівню самодисципліни користувався
великим авторитетом сучасників.

Революція (переворот) Мейдзі (1867 – 1868) поклала початок радикальним

соціальним, політичним та економічним змінам в японському суспільстві. Відбулася
швидка модернізація країни на основі застосування іноземного досвіду з урахуванням
національних традицій, створення могутнього промислового потенціалу з
необхідними для цього нововведеннями в політичних інститутах, правових нормах і
т. ін.

3. Реформи 70-80-х рр. ХІХ ст.

Імператор Муцухіто рішуче вдався до модернізації країни з використанням
досвіду Європи. Розвиток Японії в останній третині XIX ст. прискорився. Реставрація
влади імператора супроводжувалася відстороненням від управління державою
княжих кланів, які чинили опір проведенню екстрених реформ.
У японському суспільстві почалися радикальні зміни (соціальні, політичні та
економічні). Із 1871 р. почалися реформи. Імператорський двір було перенесено з
Кіото до столиці сьогуна місто Едо. Нова столиця дістала назву Токіо.
Важливу роль в ослабленні впливу традиційних княжих кланів відіграла
аграрна реформа (1872 – 1873), згідно з якою частина землі відійшла до селян. У
результаті реформи селяни отримали у власність ті ділянки, які вони обробляли.
Замість натурального податку був введений єдиний поземельний податок в розмірі
3% від вартості землі. Однак навіть такий незначний податок виявився не під силу
 селянам, оскільки вартість землі в Японії була дуже високою. Для сплати податку
доводилося продавати до 50% врожаю. Зрештою, 1890 р. 67% селян були змушені
продати свої ділянки. Але реформа дозволила розвиватися товарному виробництву на
селі. Промисловість отримала дешеву робочу силу.
Ще в 1871 р. була здійснена фінансова реформа, що замінила старі монети на
єдину – ієну.
У 1872 р. проведена військова реформа. Армія, озброєна та навчена за
європейським зразком, стала комплектуватися на основі загальної військової
повинності. Були створені військові академії та інші навчальні заклади. У той же час в
армії культивувався войовничий дух самурайства. Японія готувалася до здійснення
широкомасштабних планів експансії на материку й акваторії Тихого океану.
У результаті адміністративної реформи 1870 – 1872 рр. були знищені
князівства, введені префектури, що дозволило подолати роздробленість країни і
консолідувати загальнонаціональний ринок.
У 1872 р. була розпочата реформа освіти. За європейським зразком засновано
5,5 тис. початкових шкіл та вісім університетів. 1877 р. відкрився Токійський
університет, у провінціях почали створюватися педагогічні вищі навчальні заклади.
Освіта стала доступною для жінок. Початкову освіту було оголошено обов’язковою.
Оскільки вчителів не вистачало, до викладання і виховання хлопчиків долучили
освічених самураїв. У 1890 р. опублікували імператорський указ про необхідність
особистої відданості імператору. Документ вважався святинею і був покладений в
основу виховання молоді. Особливий ритуал, обов’язковий у кожній школі, сприяв
вихованню патріотизму та відданості імператору.
Також із 1873 р. припинено переслідування християн та на державному рівні
запроваджена віротерпимість.
Реформи вивели Японію з міжнародної ізоляції, долучили її до світового
господарства, сприяли формуванню індустріального суспільства.
Слабкість підприємницького капіталу обумовила провідну роль держави в
створенні великих підприємств і арсеналів. Острівна країна субсидіями заохочувала
розвиток своєї промисловості, віддаючи перевагу фірмам, які працювали на потреби
армії та флоту. У 80-90-ті рр. XIX ст. чимало державних фабрик і заводів були
передані в оренду або продані приватним особам на пільгових умовах. Утворилися
великі фірми («Міцуї», «Міцубісі», «Ясуда», «Асано» та ін.). Підприємства часто
передавалися в руки дворян, вищих службовців. Так було покладено початок тісному
зв’язку імператорського двору, поміщиків, національної буржуазії. За рахунок
держави створили систему транспорту і зв’язку. Однак у промисловості переважали
дрібні підприємства, і за рівнем технічного розвитку Японія значно поступалася
європейським державам.
Реформи, здійснені в 70-80-ті рр. XIX ст., дали потужний поштовх розвитку
країни і формуванню особливої японської моделі модернізації.

Реформи Мейдзі
Реформа Суть реформи
Адміністративн - ліквідовані князівства;
а - припинено необмежену владу великих феодалів на місцях і
посилено вплив центрального уряду. Країну переділено на
префектури;
- на посади губернаторів призначено урядових чиновників;
 - імператорську столицю перенесено з Кіото до Токіо;
- колишні князі одержали величезні спадкові пенсії
Станова - ліквідовано спадкові привілеї князів, самураїв;
- скасовано всі станові права;
- усе населення країни переділялося на три стани:
 вище дворянство (колишні князі та придворна
аристократія);
 дворянство (колишні самураї);
 простий народ (торговельно-промислова буржуазія,
ремісники, робітники, селяни).
Усі стани проголошувалися рівними. Оголошувалася свобода
вибору професій і пересування по країні;
- ліквідовано регламентацію занять
Військова - із 1872 р. введено загальну військову повинність;
- феодальне ополчення замінено єдиною професійною
армією, підпорядкованою імператорові;
- офіцерські посади обіймали лише самураї;
- створено військові академії, школи, імператорську гвардію;
- велика увага приділялася розвиткові військової
промисловості;
- великі кошти уряд витрачав на розвиток армії і флоту, їх
технічне оснащення
Аграрна - 1872 – 1873 рр. – ліквідовано феодальну власність на землю
князів та самураїв (військового стану);
- землю передано у приватну власність тим, хто її обробляв;
- земля селян могла передаватися у спадок їх родичам;
- запроваджено єдиний земельний податок розміром 3%
вартості землі, що сплачувався центральному урядові у
грошовій формі;
- дозволялася купівля-продаж землі;
- залишилися феодальні пережитки: напівфеодальне
поміщицьке землеволодіння, експлуатація селян-орендарів і т.
ін.;
- внаслідок проведеної аграрної реформи основна маса селян
залишалася без землі;
- безземельні селяни поповнили армію вільнонайманих
батраків або робітників на промислових підприємствах
Фінансова - у 1871 р. запроваджено єдину грошову валюту – ієну;
- створювалися банки
Податкова - усі повинності й податки були ліквідовані, нові податки
стягувалися в грошовій формі
Освітня - із 1872 р. запроваджено загальну обов’язкову початкову
освіту;
- створювалися середні та вищі навчальні заклади (1877 р.
відкрито університет у Токіо);
- почалося видання газет та переклад книжок європейських
авторів
Релігійна - державною релігією оголошено синтоїзм;
 - із 1873 р. припинено переслідування християн;
- у 1876 р. імператор оголосив у країні повну віротерпимість
Судова - у 1880 – 1890 рр. створено єдині суди і закони, що сприяло
подоланню роздробленості і створенню централізованої
держави
Політична - 1889 р. – прийняття Конституції: перетворення Японії в
конституційну монархію з двопалатним парламентом

Становище у сільському господарстві

1/3 землі 1/3 землі 1/3 землі Не мали землі

Поміщики Купці й 70% селян стали 1,5 млн

лихварі власниками землі, селянських родин
які мали по 1 – 3 га були без землі.
землі. Вони Вони орендували
отримали ту землю, землю у
яку обробляли. поміщиків, за що
Значна частина селян віддавали 50 –
була змушена 80% урожаю
продати свої наділи
Висновки
1. Наприкінці XIX ст. прискорився індустріальний розвиток Японії, чому
сприяли реформи Мейдзі.
2. Своєрідність індустріального суспільства, яке формувалося в Японії, полягала
в зміцненні економічних та політичних зв’язків між імперським двором, поміщиками,
буржуазією, збереженні феодальних пережитків, заохоченні державою розвитку
промисловості.
3. Промисловість Японії розвивалася нерівномірно: текстильна зростала
швидкими темпами, металургія внаслідок недостачі сировини спочатку розвивалася
повільними темпами.
4. За загальним обсягом промислового виробництва Японія значно відставала від
Великої Британії, Франції, Німеччини, США і Росії.
5. У сільському господарстві існувало безземелля і малоземелля.

Особливості політичного життя

Своєрідним підсумком реформ стало прийняття у 1889 р. Конституції країни,
яка була створена за зразком німецької. Згідно з Конституцією Японія стала
конституційною монархією з широкими правами і законодавчою ініціативою
імператора, особа якого проголошувалася «священною і недоторканою».
Імператор мав право оголошувати війну, підписувати мир, укладати договори,
скликати і розпускати парламент, призначати і звільняти вищих посадових осіб, як
цивільних, так і військових.
Згідно з Конституцією парламент складався з двох палат – палати перів і палати
представників. У верхній палаті була представлена аристократія, члени
 імператорського двору, які призначалися на сім років. Нижня палата обиралася на
чотири роки. Виборче право отримали лише чоловіки, які досягли 25 років і платили
податок не менше 15 ієн. Таких виявилося всього 1% населення.
Парламент затверджував бюджет, але його права в цьому питанні обмежувалися.
Уряд звітував не парламенту, а був відповідальним перед імператором. Конституція
також визначала найвищий консультативний орган при імператорові – Таємну раду.
Конституція Японії 1889 р. офіційно проголосила демократичні свободи і
громадянські права, рівність усіх громадян країни.

Державний устрій Японії за Конституцією 1889 р.

Імператор Мав право:

- затверджувати і видавати
укази незалежно від
парламенту;
голова держави, зосереджував у своїх руках світську й
- затверджувати закони;
духовну владу, яка ніким не обмежувалася
- скликати і розпускати
парламент;
- призначати і звільняти всіх
військових та цивільних
Верховна таємна рада – Генро – чиновників;
дорадчий орган влади рада великих - оголошувати війну й укладати
при імператорі, що землевласників, мир та інші договори;
складається з 15 осіб. яку призначав - був верховним
Призначав імператор імператор головнокомандувачем
збройних сил і т. ін.
Уряд –
відповідальний перед
імператором (Рада Парламент
міністрів – прем’єр-
міністр і 10 міністрів).
контролював фінанси країни
Призначав імператор

Верхня палата – палата перів Нижня палата – палата

(300 осіб, що призначаються представників
імператором терміном на сім років) (369 осіб, що обираються терміном
на чотири роки)

Члени імператорської сім’ї,

Виборці – заможні платники
аристократія, призначені
податків, близько 1 – 2 %
імператором чиновники.
населення, лише чоловіки.
Приймали або відхиляли
Нижню палату міг розпустити
закони, ухвалені нижньою
імператор
палатою
 Робота з історичним джерелом
Учитель пропонує учням прочитати документ і відповісти на питання.
Конституція Японії (11 лютого 1889 р.)
Розділ І. Про імператора
1. Японська імперія управляється єдиною на всі часи імператорською
династією...
3. Особа імператора священна і недоторканна.
4. Імператор – глава держави, він володіє верховною владою і здійснює її
відповідно до ухвал чинної конституції.
5. Імператор здійснює законодавчу владу у згоді з імперським парламентом...
8. Імператор може у випадку нагальної необхідності підтримати громадську
безпеку або усунути громадське бідування, у проміжках між сесіями парламенту
видавати імператорські укази, що мають чинність закону.
9. Імператор видає або наказує видати укази, необхідні для виконання законів,
підтримки громадської безпеки та порядку і сприяння добробутові підданих. Такі
укази в жодному випадку не повинні вносити змін до чинних законів.
10. Імператор установлює організацію різних галузей державного управління,
призначає й звільняє всіх цивільних і військових посадових осіб і визначає їх платню,
якщо в цій конституції або в інших законах не передбачено особливих винятків.
11. Імператор є верховним командуючим армією і флотом.
13. Імператор оголошує війну, встановлює мир і укладає договори…
16. Імператор має право амністії, помилування, пом’якшення покарання і
відновлення в правах.
Розділ II. Про права та обов’язки підданих
19. Будь-який японський підданий має однаковий доступ до цивільних і
військових посад і до будь-якої іншої публічної служби…
22. Японським підданим надається в установлених законом межах свобода
вибору і зміни місця проживання.
23. Ніхто з японських підданих не підлягає арешту, ув’язненню, виклику на
допит або покарання інакше як згідно із законами…
25. Без згоди японського підданого не можна ні ввійти до його житла, ні
обшукати це житло, за винятком визначених законом випадків…
27. Власність кожного японського підданого недоторканна. Вилучення,
необхідні на користь суспільної користі, визначаються законом...
29. Японські піддані користуються в установлених законом межах свободою
слова, друку, зборів і союзів...
Розділ III. Про імперський парламент
33. Імперський парламент складається з двох палат: палати перів і палати
депутатів.
34. Палата перів відповідно до указу про палату перів складається з членів
імператорської родини, з носіїв дворянських титулів та осіб, призначених до неї
імператором…
37. Жоден закон не може бути виданий без схвалення імперського парламенту.
38. Обидві палати голосують запропоновані урядом законопроекти. Кожній з
них належить також право законодавчої ініціативи…
Розділ VI. Про фінанси
 64. Державні доходи і витрати повинні затверджуватися імперським
парламентом у формі річного бюджету.
Завдання
1. Уважно прочитайте поданий текст та представте структуру влади Японії.
2. Визначте, чому імператор мав таку велику владу на уряд і парламент.
3. Назвіть органи законодавчої влади.
4. Хто володів виконавчою владою?
5. Назвіть демократичні права жителів Японії.

Значення Конституції
1. За Конституцією 1889 р. Японія – конституційна монархія, яка була
напівабсолютистською, поміщицько-буржуазною.
2. Парламент мав дуже вузькі повноваження, він не міг вносити жодних
поправок чи змін до конституції – це міг робити тільки імператор.
3. Конституція проголосила низку політичних свобод, але в наступні роки вони
були різко обмежені різними урядовими указами.

У 80-ті рр. XIX ст. в Японії виникли політичні партії: у 1881 р. – Конституційна
ліберальна партія (Ріккен Дзіюто), а в 1882 р. – Партія реформ (Кайсинто). Вони ще
не мали широкої підтримки, чіткої організаційної структури і, скоріше, нагадували
політичні клуби, що спиралися на різні групи промисловців і поміщиків.
Наприкінці XIX ст. в Японії виникли профспілки. У 1896 р. відбувся перший
робітничий страйк. Але становлення профспілкового та робітничого руху дуже
ускладнювалося особливостями соціальної структури японського суспільства. Цьому
процесу заважали поліцейський терор і взаємини між робітниками і підприємцями, в
яких значну роль відігравали традиційні норми поведінки: повага до старших,
відданість господарев

Наслідки реформ 70 – 80-х рр. ХІХ ст.

1. Долалася роздробленість країни і створювалася централізована держава.
2. Відбулася швидка модернізація країни на основі застосування іноземного
досвіду з урахуванням національних традицій.
3. Реформи сприяли розвиткові ринкових відносин у країні.
4. Сприяли подоланню міжнародної ізоляції Японії.
5. Залучали Японію до світової економіки.
6. Створювали сприятливі умови для формування індустріального суспільства.

4. Економічне зростання країни

Японія традиційно запозичила іноземний передовий досвід, пристосовуючи його
до місцевих умов. Острівне положення країни, особлива роль мореплавання і торгівлі
сприяли розвитку приватної власності і підприємництва.
Довгий час влада в країні знаходилася в руках військових, що не сприяло
формуванню традицій бюрократизму.
При відновленні влади імператора відбувся відхід від старих державних
механізмів, а нові формувалися за європейським зразком.
Відсутність значних природних ресурсів робило Японію малопривабливою для
європейських колонізаторів. У той же час це стимулювало правлячу верхівку
придбати ці ресурси за рахунок колоніальних завоювань.
 Агресивна зовнішня політика потребувала прискореної модернізації економіки і
суспільства. Держава втручалася в проведення процесу індустріалізації і створення
великих фірм («Міцуї», «Міцубісі», «Ясуда» та ін.).
Переломним етапом у розвитку Японії стала японо-китайська війна 1894 –
1895 рр. Здобувши в ній перемогу, Японія знайшла першу колонію – острів Тайвань.
Отримана від Китаю контрибуція була спрямована на фінансування 10-річної
програми створення важкої промисловості, яка повинна була дати нову зброю. Флот
планувалося збільшити в чотири рази, армію в два рази. Здійснені заходи дали свої
результати, і в кінці XIX – на початку XX ст. Японія увійшла в групу великих держав
за рівнем розвитку, перетворившись в аграрно-індустріальну країну.
Індустріальний розвиток істотно змінив соціальну структуру японського
суспільства. Формувався клас підприємців. У систему найманої праці залучалося все
більше населення.
Переплетення інтересів імператорського двору, поміщиків і промисловців,
існування деяких феодальних пережитків у сільському господарстві, жорстокі методи
експлуатації населення, орієнтація на континентальну територіальну експансію
визначили своєрідність індустріального розвитку японського суспільства.
Зовнішньополітична експансія в Японії отримала першочергове значення в якості
національної стратегії модернізації суспільства.

Особливості економічного розвитку Японії

1. Ліквідовано цехи та гільдії, які заважали розвиткові вільного підприємництва.
2. Уряд будував великі заводи, що потім передавалися в оренду або продавалися
на пільгових умовах тим фірмам, які були пов’язані з поміщицько-буржуазною
правлячою коаліцією (за 20 – 30 % їхньої вартості).
3. Уряд надавав великі субсидії на будівництво підприємств і залізниць, а також
пільги і привілеї з їх оподаткування.
4. Поміщики, купці, що вдавалися до промислової діяльності, отримували від
держави великі субсидії, дешеві позики, звільнення від податків. (Субсидія – грошова
чи натуральна допомога).
5. У 70-80-х рр. XIX ст. в Японії приватним капіталом було створено майже
1300 промислових підприємств, переважно мануфактурного типу з застосуванням
ручної праці, які в основному переробляли сільськогосподарську сировину.
6. У країні переважали дрібні підприємства напівкустарного типу, лише 15%
підприємств у країні застосовували машини і механізми.
7. Широке використання технічних досягнень країн Західної Європи та США.
8. Наприкінці XIX ст. в Японії виникли монополії. Найбільші з них:
 Міцуї (в її руках були різні галузі промисловості: прядильна, паперова,
гірничодобувна, електротехнічна. Була пов’язана з правлячою верхівкою, від якої
одержала багато підприємств, побудованих урядом, а також різні пільги і привілеї в
торгівлі та банківській справі);
 Міцубісі (в її руках була банківська справа, морське мореплавство,
суднобудування, залізниці, вугільна промисловість.
9. Відбувався процес концентрації капіталу. У 1897 р. п’ять великих банків
володіли 25% вкладів країни.
10. Відсутність традицій бюрократизму.
11. Захоплення зовнішніх ринків і джерел сировини внаслідок загарбницьких
воєн.
 5. Зовнішня політика Японії
Переглянути відео за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=_mh--yVs3Z8
У 1874 р. японські війська вперше висадилися на Тайвані, але невдало. У 1875 р.
Японія захопила в Росії Курильські острови й почала проникнення до сусідньої Кореї,
яка перебувала у васальній залежності від Китаю. Уклавши з Кореєю в 1876 р.
нерівноправний договір, Японія розширила експансію під приводом надання
допомоги національно-визвольному руху. Коли на початку 90-х рр. XIX ст. в Кореї
почалося повстання, і китайські війська виступили для його придушення, Японія
направила свої армійські частини на південь півострова. Конфлікт на Корейському
півострові вилився в японо-китайську війну 1894 – 1895 рр., що закінчився
поразкою Китаю і підписанням мирного договору. Китай визнав незалежність Кореї,
передав Японії Тайвань і Пескадорські острови, відкрив для Японії торговельні порти,
надав право будівництва підприємств і зобов’язався виплатити величезну
контрибуцію.
Війна Японії проти Китаю загострила японо-російські протиріччя на
Корейському півострові і в Південній Маньчжурії. Росія за договором із Китаєм
почала будівництво Китайсько-Східної залізниці й орендувала Порт-Артур. Назрівав
російсько-японський озброєний конфлікт. Готуючись до нього, Японія в 1902 р.
уклала англо-японський договір, спрямований не тільки проти Росії, але й проти
США. Отже, на Далекому Сході зав’язувався складний вузол протиріч.
27 січня 1904 р. Японія розпочала війну проти Росії, яка закінчилася 1905 р.
поразкою Росії. За мирною угодою, підписаною в Портсмуті (США), Росія визнала
Корею сферою впливу Японії, передала Японії право на оренду частини
Ляодунського півострова та південну частину Сахаліну.
На межі ХІХ – ХХ ст. Японія перетворилася на одну з могутніх держав світу.

Робота з документом
Один із керівників концерну «Міцуї» про японську експансію
Якими б працьовитими були японці, якою б досконалою була їхня техніка та
організація виробництва, у японської торгової експансії не буде майбутнього, якщо
вона не зможе спертися на відповідну силу. Найбільша сила сучасності - військова
готовність армії і флоту. Ми можемо спокійно здійснювати свою експансію за
кордоном і вирішуватися на всілякі починання, якщо ми впевнені, що перебуваємо
під їх захистом.
Питання до документа
1. Якими були основні причини японської експансії?
2. Куди вона була спрямована?

Робота з картою
Учитель пропонує учням розглянути карту «Національно-визвольна боротьба
народів Азії XIX – поч. XX ст.» і відповісти на питання:
1. Назвіть район дій японської армії під час китайсько-японської війни.
2. Назвіть території, які були захоплені Японією.

V. Закріплення вивченого матеріалу

Тести
Запитання 1. Укажіть роки, протягом яких тривала «Доба Мейдзі»:
 а) 1867 – 1912 рр.; в) 1867 – 1868 рр.;
б) 1863 – 1868 рр.; г) 1894 – 1895 рр.
Запитання 2. Період правління імператора Муцухіто називається «доба
Мейдзі», що в перекладі означає...:
а) «порядок і гармонія»; в) «освічене правління»;
б) «мир і злагода»; г) «загарбання світу».
Запитання 3. Укажіть назву реформи, внаслідок якої було знищено князівства і
введено префектури, як одиниці, які існують в Японії досьоогодні, що дозволило
подолати роздробленість країни:
а) фінансова; в) адміністративна;
б) освітня; г) військова.
Запитання 4. Із запропонованих варіантів оберіть 4 правильні.
Унаслідок економічних реформ періоду Мейдзі:
а) ліквідовано внутрішні мита;
б) закриття внутрішнього ринку країни від іноземних товарів;
в) проголошено свободу торгівлі і перевезення товарів;
г) введення єдиної грошової одиниці – ієни;
д) падіння темпів економічного розвитку країни;
е) зменшення експорту шовку та чаю;
ж) будівництво «зразкових підприємств» державним коштом.
Запитання 5. Укажіть сферу діяльності японського імператора до прийняття
Конституції:
а) оголошення війни та в) займався виключно внутрішньою
укладання миру; політикою;
б) управління країною; г) займався духовними справами.
Запитання 6. Назвіть релігію, що жорстоко переслідувалася в Японії:
а) синтоїзм; в) буддизм;
б) християнство; г) конфуціанство.
Запитання 7. Продовжить речення.
До середини ХІХ ст. Японія проводила політику...:
а) самоізоляції; в) загарбання Китаю;
б) експансії в Корею; г) колоніалізму.
Запитання 8. Коли відбулося «відкриття» Японії:
а) 1805 р.; в) 1861 р.;
б) 1854 р.; г) 1875 р.
Запитання 9. До палати перів входили:
а) члени кабінету міністрів; г) чоловіки, що мали високі доходи
б) виключно члени імператорської й відповідне становище в
родини; суспільстві.
в) верхівка японського суспільства,
вищі чиновники, воєначальники;
Запитання 10. Із запропонованих варіантів оберіть 4 правильні.
Унаслідок аграрної реформи доби Мейдзі:
а) уся земля передавалась у державну власність;
б) скасовувалася власність князів і феодалів на землю;
в) скасовувався податок на землю;
г) були створені колективні господарства;
д) дозволялася купівля-продаж землі;
е) землю передано у приватну власність тим, хто її обробляв;
 ж) залишилися феодальні пережитки.
Запитання 11. 5 вересня 1905 р. у Портсмуті (США) був підписаний мирний
договір про розподіл сфер впливу на Далекому Сході між Японією та:
а) США; в) Росією;
б) Китаєм; г) Великою Британією.
Запитання 12. Із запропонованих варіантів оберіть 4 правильні.
Назвіть головні насліди проведення реформ Мейдзі:
а) Японія стає на шлях колоніальних загарбань сусідніх держав;
б) залучення до світової економіки;
в) Японія потрапляє в залежність до розвинутих європейських держав;
г) швидке економічне зростання Японії;
д) сприяли подоланню міжнародної ізоляції Японії;
е) концентрація та монополізація промисловості;
ж) збереження абсолютної влади імператора.

Бесіда за запитаннями
1. Поясніть, чому Японія з середини XIX ст. не могла продовжувати курс на
самоізоляцію.
2. Історики по-різному оцінюють події 1867 – 1868 рр. Одні називають їх
переворотом, інші – революцією, треті – реставрацією. Дайте власну оцінку цим
подіям і обґрунтуйте свою відповідь.

VІ. Підсумки уроку

«Відкриття» Японії призвело до спроб більш сильних держав підкорити. Але
«реформи Мейдзі» дали можливість країні зміцнити своє становище і взяти курс на
модернізацію.
У розвитку Японії вдало поєдналися досвід, традиції й досягнення Сходу і
Заходу. Разом із тим мілітаризація економіки перетворила Японію в небезпечне
джерело агресії.

VІІ. Домашнє завдання

1. Опрацювати § 24, вивчити визначення, дати.
2. Творче завдання за вибором. Письмово підготувати есе на одну з тем:
 «Модернізація Японії в останній третині ХІХ ст.: досягнення і проблеми»;
 «Роль самураїв у житті японського суспільства до революції Мейдзі та
після неї».
3. Переглянути посилання:
https://www.youtube.com/watch?v=CyY1QvqlmEE
https://www.youtube.com/watch?v=CBzY4j0NSIQ

Успіхів у навчанні!