Тема 1

Біологія і екологія як комплексні науки про біосистеми.

Відмінності живого від неживого. Критерії та форми життя.
Життя як біологічна форма руху матерії - найбільш складна форма Всесвіту.

Це глобальна планетарна самовпорядкована, енергетично та інформаційно

відкрита система.

Виділяють 2 форми життя: неклітинну( віруси) і клітинну ( еукаріоти і

прокаріоти).

Основними властивостями життя є:

• обмін речовин та енергії( асиміляція, дисиміляція, пластичний і енергетичний
обмін),
• здантність протистояти наростанню ентропії,
• самооновлення(реакції синтезу),
• подразливість,
• саморегуляція(гомеостаз),
• самовідтворення(розмноження, біологічна ритмічність),
• спадковість і мінливість,
• ріст і розвиток(онтогенезі філогенез),
• дискретність і цілісніть.
 Організм - це цілісна, динамічна система. 

Клітини утворюють тканини, з тканин формуються

органи, з органів на функціональній основі - системи
органів, а з них - цілісний організм.
 Саморегуляція

Розрізняють 2 механізми регуляції функцій

нервова  ( здійснюється за гуморальна ( здійснюється за

допомогою нервової допомогою хімічних  речовин,
системи) розчинених у рідинах
організму)

Особливості нервової регуляції: •Особливості гуморальної регуляції:

•має точного адресата - сигнали
доставляються до строго певних
органів і тканин;
•велика швидкість доставки
інформації - швидкість передачі
нервового імпульсу - до 120 м / с;
•короткочасність дії.
•не має точного адресата - зі струмом біологічних рідин
речовини можуть доставлятися до будь-яких клітинам
організму;
•швидкість доставки інформації невелика - визначається
швидкістю струму біологічних рідин - 0,5-5 м / с;
•тривалість дії.
Для регуляції функцій багатьох органів, гуморальний
механізм є більш ефективним ніж нервовий чи імунний
так як:
•БАС полука може надходити до кожної клітини;
•Широкий спектр дії
•Триваліша дія на клітини
 Гомеостаз – сталість внутрішнього середовища
Ще у 1878 році К.Бернар висунув постулат про
те, що всі життєві процеси мають лише одну
мету -  підтримання сталості умов життя у
У 1929 році У. Кенон започаткував нашому внутрішньому середовищі.
термін «гомеостаз».

Основні параметри гомеостазу

•Сталість температури тіла (температурний гомеостаз) – ізотермія.
•Сталість осмотичного тиску (осмотичний гомеостаз) – ізоосмія.
•Сталість іонного складу (іонний гомеостаз) -  ізоіонія.
•Сталість показників кислотно-основної рівноваги (кислотно-
основний гомеостаз) – ізогідрія.
•Сталість об’єму води в організмі  - ізоволемія.
•Сталість газового складу (газовий гомеостаз).
•Сталість хімічного складу (хімічний гомеостаз).
•Сталість антигенного складу (антигенний гомеостаз).
 Адаптація –
пристосування організму до змінних умов
зовнішнього середовища

         За механізмом розрізняють

Негайна адаптація  Довготривала адаптація 

здійснюється швидко за здійснюється поступово за
рахунок механізмів та рахунок збільшення кількості
структур, що існують на структур, що беруть участь в
даний момент часу адаптації
 Подразливість – здатність біологічних структур переходити
зі стану спокою у діяльний стан під впливом різних
чинників ( подразників)

Подразник – це чинник, що спричиняє перехід

біологічної структури зі стану фізіологічного спокою
у діяльний стан

Класифікація подразників

За біологічними За силою,
За енергетичною ознаками: інтенсивністю дії :
•підпорогові –
природою: •адекватні -
подразники, які не
•фізичні; подразники, до дії яких спричинюють біологічної
•хімічні; біологічна структура реакції;
•біологічні; пристосована. •порогові – подразники,
•неадекватні - що починають викликати
•соціальні біологічну реакцію;
подразники, до дії яких
біологічна структура не •надпорогові –
подразники, сила яких
пристосована.
перевищує силу
порогових подразників.
 Подразнення – процес дії подразника
на біологічну структуру

Біологічна реакція – відповідь біологічної

структури на дію подразника

локальна  поширена
біологічна реакція, що виникає у біологічна реакція
місці подразнення і не поширюється (збудження), що поширюється
на суміжні  біологічні структури
на суміжні  структури

Збудливість – здатність біологічних

структур до збудження (активної
відповіді на подразнення)

нервові клітини і м’язові деякі типи

нервові волокна клітини і залозистих
волокна  клітини
2.БІОЛОГІЧНІ СИСТЕМИ - це сукупність взаємопов’язаних структурних й
функціональних компонентів, найзагальнішими особливостями яких є відкритість,
упорядкованість та рівневість.

Предметом сучасної біології є біологічні системи різної складності.

Основними типами біологічних систем є клітина, організм, популяція, вид,
екосистема та біосфера 
Кліти́на (лат. cellula — комірка) — структурно-функціональна одиниця всіх живих
організмів, для якої характерний власний метаболізм та здатність до
самовідтворення. Від середовища, яке її оточує, клітина відмежована плазматичною
мембраною (плазмалемою).
ОРГАНÍЗМ (дав.-лат. organismus < грец. organon — знаряддя) — будь-яка жива особина, рослина
чи тварина.

Організм - відкрита біологічна система і функціональна одиниця життя, яка зберігає свою
цілісність та відносно самостійно існує в певному середовищі.

Більшість Організмів має клітинну будову.

Кожний Організм, взаємодіючи з навколишнім середовищем, виступає як цілісна система.

Серед організмів розрізняють еукаріотів та прокаріоти.

Основними властивостями Організмів є всі ознаки живого:

безперервний обмін речовин із навколишнім середовищем,
подразливість,
здатність рости,розвиватися
розмножуватися,
мінливість,
спадковість