Підготовка до ЗНО з історії України

з Юлею Галицькою

ТЕМА 16. Українські землі

у складі Австро-Угорщини
в другій половині ХІХ ст.
Конспект на два заняття
 Українські землі у складі Австро-
Угорщини в другій половині ХІХ ст.

ЧАСТИНА ПЕРША
Розвиток сільського господарства

Після революції 1848-1849 рр. Західна Україна залишалася аграрним

краєм. Наприкінці ХІХ ст. в Східній Галичині і Буковині у сільському і
лісовому господарстві було зайнято 75% усього населення, у Закарпатті
— 85%.

Залишки кріпосного господарства гальмували розвиток відносин на

селі: 40% земель належали великим поміщицьким господарствам,
безземельні і малоземельні селяни продовжували працювати на
поміщиків. Феодали мали право на володіння пасовищами, лугами
(сервітути — встановлене право користування чужою власністю,
захоплення дідичами Австро-Угорщини лісів, пасовищ загального
користування). Відбувалося розшарування селянства на заможних,
середняків і бідняків (80%). Застосовувалася нова сільськогоспо-
дарська техніка, складалася спеціалізація районів з огляду на нові
ринкові умови. Збільшувалися посіви технічних культур: тютюну, хмелю,
конопель — сировини для розвитку промисловості; розвивалося тварин-
ництво, продукція якого вивозилася за кордон. Господарства поміщиків і
заможних селян усе більше орієнтувалися на ринок, втягувалися в
товарно-грошові відносини.

1861 р. — перша залізниця (Львів-Перемишль).

Суспільно–політичний рух 60-х – п. пол. 70-х років ХІХ ст. 

Виразниками суспільно-політичного руху на західноукраїнських землях

стали течії москвофілів та народовців.

Москвофіли (русофіли) — це течія національно-визвольного руху на

землях Західної України, представники якої виступали за повне злиття
українців Галичини з росіянами. До них входили частина греко-
католицького духовенства й консервативної інтелігенції, сільської
буржуазії Галичини й Закарпаття. Порятунок від гніту імперії
Габсбургів (Австрії) вони вбачали в Російській імперії, не розуміючи,
що там були ще гірші умови для існування укр. народу. На
західноукраїнських землях москвофіли знайшли досить велике коло
підтримки, які безнадійно заплуталися в термінах російський та
русинський (тобто український), помилково вважали їх тотожними і
закликали західних українців іти під захист руського царя. 2
 Українські землі у складі Австро-
Угорщини в другій половині ХІХ ст.
Одна з основних ідей москвофілів: «Не має українців, є єдиний великий
російський народ від Карпат до Камчатки, і є єдина російська мова».
Діяльність москвофілів шкодила українству. Поряд із загальнолюдськими
цінностями вони закладали ідеї, що спотворювали національну
свідомість і не відповідали інтересам українського народу.

Лідери москвофілів Д. Зубрицький, Б. Дідицький, А. Добрянський, І.

Наумович, Я. Головацький пропагували ідеї слов’янофілів, намагалися
замість живої народної мови запровадити в школах та органах влади
штучне язичіє (суміш старослов’янської, російської, української і
частково польської мов).

Москвофіли мали свої установи, у 1870 р. заснували «Руську раду» —

громадсько-політичну організацію, яка претендувала на роль
основного представника укр. народу Галичини, і культурно-освітні
організації, видавали газети і журнали (газета «Слово», журнал
«Галичина»).

*Впродовж другої половини ХІХ ст. москвофіли були найбільш

впливовою течією національно-визвольного руху на Закарпатті.

Народовці — це суспільно-політична течія, яка продовжувала традиції

укр. національного життя на західноукр. землях, її представники
прагнули в ідеалі відродити самостійну соборну Українську державу.
До них входили молоді українські письменники, учителі, юристи (О.
Барвінський, Ю. Романчук, К. Левицький, С. Смаль-Стоцький, К.
Климкович, В. Шашкевич). Вони боролися з діяльністю москвофілів.

У січні 1861 р. у Львові було засноване перше в Галичині культурно-

освітнє товариство «Руська бесіда». Згодом такі товариства виникли в
інших містах Галичини. Вони утримували клуби, театральні трупи,
читальні, бібліотеки, влаштовували концерти, літературно-музичні
вечори. У Львові при культурно-освітньому товаристві «Руська бесіда»
1864 р. виник перший укр. театр на західноукр землях. Така сама
організація виникла 1869 р. і в Чернівцях (Буковина). Її активними
членами були письменники Юрій Федькович, брати Сидір та Григорій
Воробкевичі (Буковинська трійця), Наталя Кобринська, Осип
Маковей. 

Основним часописом народовців була щоденна українська газета

«Діло», яка почала виходити з 1880 р. виходила до 1939 р., а також
журнали «Вечорниці», «Мета», «Нива», «Русалка», «Правда».

З 1885 р. Юрій Федькович почав видавати газету «Буковина». 3

 Українські землі у складі Австро-
Угорщини в другій половині ХІХ ст.
У 80-ті роки ХІХ ст. у Чернівцях було створене Руське літературно-
драматичне товариство, яке очолив укр. письменник і композитор С.
Воробкевич.

Народовці у 1868 р. у Львові створили першу «Просвіту» очолив А.

Вахнянин — укр. культурно-освітнє товариство клубного типу, яке
видавало популярні укр. книжки, відкривали читальні й охоплювали
своїм впливом селян. Основним у діяльності цього товариства було
поширення письменності, освіти, національної свідомості. Згодом філії
«Просвіти» були відкриті у всіх містах і селах Галичини і Буковини.

1885 р. — народовці створили Народну раду під проводом Юліана

Романчука, яка стала прообразом політичної партії.

Важливою справою народовців було проведення щорічних ювілеїв Т. Г.

Шевченка. З ініціативи народовців у Львові були створені Літературне
товариство ім. Т. Шевченка (1873), це товариство видавало такі
журнали: «Правда», «Зоря». У 1892 р. воно було перейменоване в
Наукове Товариство ім. Т. Шевченка (НТШ), яке було побудоване як
праобраз академії наук з виданням наукових «Записок». Першими
головами товариства були Ю. Целевич та О. Барвінський.

Період найбільшого розвитку НТШ розпочався з 1894 р. із переїздом до

Львова М. Грушевського, який цього ж року очолив історично-
філософську секцію, а з 1897 р. був обраний головою товариства. Крім
М. Грушевського, велику роль у діяльності НТШ відіграли І. Франко, В.
Гнатюк.

М. Грушевський очолив кафедру історії України в Львівському

університеті.

Значення діяльності народовців на західноукраїнських землях.

Народовці поступово стали провідною силою суспільно-політичного
руху і витіснили з кінця 80-х років ХІХ ст. москвофілів на другорядні
позиції; діяльність народовців рішуче вплинула на перетворення
західних українців у згуртовану націю, об’єднану загальною ідеєю
власної державності.

Українофіли — прихильники проукраїнського напряму, противники

москвофілів. У широкому розумінні — віддані Україні люди.

4
 ПРАКТИКА

1.У якому році у Львові створено перший осередок товариства

«Просвіта»?

А 1849 р.

Б 1868 р.

В 1875 р.

Г 1892 р.

2.Які зміни в суспільному житті Наддніпрянської України відбулися після

оприлюднення цитованого документа?

«Від заворушень, що виникли, може з’явитися загроза цілісності та

єдності держави загальноросійської... До обов’язків уряду Ми віднесли
виконання непохитної нашої волі: 1) дарувати населенню непорушні
основи громадянської свободи совісті, слова, зібрань ісоюзів ...»

А Відновлення магдебурзького права.

Б Утворення Української автокефальної церкви.

В Розгортання мережі осередків товариства «Просвіта».

Г Відкриття в усіх університетах українознавчих кафедр.

3.Представникам якої течії суспільно-політичного руху другої половини

XIX ст. були властиві такі погляди:

«Немає ніякого окремого українського народу, є єдина й неподільна

російська народність від Карпат і до Камчатки, і є єдина російська
мова...»

«Ми не можемо більше китайським муром відділяти себе від наших

братів, відкидаючи мовні, літературні, релігійні та етнічні зв'язки, що
єднають нас з усім російським світом...»?

А радикальної

Б хлопоманівської

В народовської

Г москвофільської

4.Що прискорило процес руйнування традиційних галузей господарства

західноукраїнських земель у другій половині XIX ст.?

А масова трудова еміграція селянства

Б націоналізація промислових підприємств

В будівництво мережі залізниць

Г малоземелля українських селян 5

 ПРАКТИКА
5.Установіть поняття за його визначенням.

1 суспільна течія, що виникла в 1830-х рр. на Правобережній Україні,

основу якої становила молодь з польських і українських спольщених
шляхетських родів, яка, усвідомивши свою відповідальність перед
народом, зближувалася з ним

2 суспільна течія, що склалася в середині ХІХ ст. в Галичині, Буковині та

Закарпатті, представники якої виступали за національно-культурну, а
згодом і державну єдність із російським народом

3 суспільна течія, що виникла в 1860-х рр. у Галичині, представники якої

спрямували свою діяльність на підвищення культурно-освітнього рівня
та національної свідомості українців

4 суспільна течія, що виникла в 1870-х рр. у Галичині, представники якої

прагнули надати українському руху політичного характеру та першими
поставили перед собою завдання боротьби за незалежність України

А «москвофіли»

Б «радикали»

В «хлопомани»

Г «народовці»

Д «самостійники»

6.Критику представників якої течії в українському суспільно-політичному

русі другої половини ХІХ ст. наведено в уривку з історичного джерела:
«Давно вони вже відвернулися від тої живої Русі, що говорила, співала,
страждала.., а знайшли другу, мертву, той кам’яний істукан – Русь, що
виписана була в документах!..»?

А радикалів

Б народовців

В громадівців

Г москвофілів

7.Створення у Львові товариства «Просвіта» та Літературного

товариства ім. Т. Шевченка (від 1892 р. – Наукового товариства ім. Т.
Шевченка) є прикладом діяльності

А народовців.

Б радикалів.

В москвофілів.

Г хлопоманів. 6
 Українські землі у складі Австро-
Угорщини в другій половині ХІХ ст.

ЧАСТИНА ДРУГА
Початок трудової еміграції

Еміграція — переселення, виїзд з батьківщини з метою пошуку трудових

засобів існування — роботи, вільних земель для сільськогосподарського
обробітку.

Причини трудової еміграції: безземелля і малоземелля селян, голод,

відсутність роботи через слабкий розвиток промисловості, постійне
безробіття; великі податки, демографічний вибух у другій половині ХІХ ст.

У 90-х роках ХІХ ст. Із Галичина та Буковини емігрувало понад 250 тис.
чол. (до Канади, США, Австралії, Румунії, Бразилії, Аргентини, на сезонні
роботи — до Німеччини, Данії, Росії). На нових землях українці зберігали
свої національні звичаї і традиції, мову, культуру, будували селища,
школи, церкви.

Розвиток промисловості

70-90-ті роки ХІХ ст. — період формування фабрично-заводської

промисловості на західноукраїнських землях, який почався значно
пізніше, ніж у Наддніпрянській Україні.

Добре розвинутими галузями промисловості були: лісопильна, нафтова,

озокеритна, борошномельна, солевидобувна (64% видобутку солі в
імперії) — галузі, в яких використовували парові двигуни. Піднесенню
краю сприяло видобування нафти, яке поклало початок принциповим
змінам у його соціально-економічному житті. Перше свердлування було
здійснене у Бориславі 1862 р. Крім нафти, поблизу Борислава і
Дрогобича, видобували озокерит (земний віск). На межі ХІХ–ХХ ст. ці
родовища стали головними в Австро-Угорщині і давали 5% світового
видобутку нафти. (у 1867 р. була прийнята конституція, згідно з якою
була утворена дуалістична Австро-Угорська монархія: Галичина і
Буковина ввійшли до складу Австрії, Закарпаття — до складу Угорщини).

Наслідком розробки родовищ нафти, стало створення в регіоні

промисловості, залізничної мережі та формування місцевого
робітничого класу.

Слаборозвинутими галузями у Зах. Україні були — легка, метало-

обробна, лісопереробна, цукрова, текстильна, шкіряна, паперова
промисловість, де зберігався низький рівень техніки і технології
виробництва. У промисловості західноукраїнських земель переважав 7
 Українські землі у складі Австро-
Угорщини в другій половині ХІХ ст.
іноземний капітал, який притягували дешеві сировина і робоча сила.
Наприкінці ХІХ ст. виникли перші монополістичні об’єднання, що
належали в основному іноземному капіталу.

Причини повільного промислового розвитку західноукраїнських земель:

1. Імпорт (ввіз) фабрично-заводських виробів із західних

високорозвинених провінцій Австрії.

2. Західноукр. промисловість не могла витримувати конкуренції

дешевих товарів і стала занепадати.

3. Промисловість була сировинним придатком Австрійської імперії.

4. Невелика кількість міст, слаборозвинена торгівля, низька заробітна

плата, високий рівень безробіття гальмували розвиток промисловості.

*Наприкінці ХІХ ст. на західноукраїнських землях переважала середня,

дрібна і кустарно-реміснича промисловість.

Зародження українського кооперативного руху

Причини зародження українського кооперативного руху:

а) прагнення західноукр. демократичної інтелігенції полегшити долю

селянства і міської бідноти;

б) захистити укр. населення від впливу іноземного капіталу;

в) забезпечити допомогу незаможним, захистити їх від лихварства, що

набули в краї масового характеру.

У 70-90-ті роки ХІХ ст. виникли кооперативи, які надавали селянам

позики під 10% і швидко витіснили лихварів. Кооперативні установи
будували народні будинки, магазини, читальні, відкривали школи з укр.
мовою навчання. На західноукр. землях виникли банки і страхові
товариства.

Засновниками західноукр. кооперативного руху були Василь Нагірний

(1883 р. заснував споживчий кооператив «Народна торгівля», який
закуповував і продавав с/г продукти без посередників) та Євген
Олесницький (1899 р. заснував товариство «Сільський господар»,
завдяки якому селяни навчалися передових методів господарювання).

Головний наслідок зародження українського кооперативного руху:

рух був ефективною формою протидії іноземному капіталу, сприяв
економічному піднесенню нації та її політичному гуртуванню.

Кооперація — форма об’єднання людей, які на пайових засадах спільно

займаються певним видом господарської діяльності.
8
 Українські землі у складі Австро-
Угорщини в другій половині ХІХ ст.
Політизація національного руху й утворення перших політичних
партій

У другій половині ХІХ ст. у громадське життя Галичини прийшло нове

покоління діячів, які стали засновниками нової течії суспільно-
політичного руху — радикалізму (прагнення надати укр. рухові більш
рішучого характеру), який очолювали Іван Франко та Михайло Павлик.
Молоді радикали, захоплені соціалістичними ідеями, робили наголос
насамперед на соціальних проблемах (вплив М. Драгоманова;
виступали проти залишків кріпацтва, за передачу землі селянам,
прагнули захищати інтереси селян і робітників в конкретних справах,
закликали до страйків і мітингів під гаслами зниження податків,
підвищення заробітної плати). Через свої часописи «Громадський друг»,
«Дзвін», «Молот», «Світ» вони прагнули залучити до політичної
діяльності народні маси Галичини і Буковини.

У жовтні 1890 р. радикали утворили першу в Україні політичну партію

— Русько-Українську радикальну партію (РУРП). Засновниками партії
були: І. Франко, М. Павлик, В. Будзинський, С. Данилевич, Є. Левицький
та ін. Програма партії містила:

1) економічні вимоги: підвищення матеріального добробуту трудящих,

усунення економічного гноблення, економічне піднесення краю.

2) національно-політичні вимоги: запровадити укр. автономію в Австро-

Угорській імперії, скасування політичних
привілеїв для панівної верхівки, мирну
зовнішню політику. Довгостроковою
метою партії було прагнення до
забезпечення колективної праці і
колективної власності на засоби
виробництва (йшлося про соціалізм).

У 1895 р. програму партії було доповнено

окремим пунктом:

«Здійснення соціалістичних ідеалів

можливе лише при повній політичній
самостійності русько-укр. народу», тобто
проголошувалася ідея політичної

самостійності України.
9
 Українські землі у складі Австро-
Угорщини в другій половині ХІХ ст.
*У 1895 р. радикал Юліан Бачинський видав публіцистичний твір
«Ukraina irredenta» («Україна уярмлена»), у якій вперше висунуто й
обгрунтовано ідею історичної необхідності здобуття Україною
незалежності. Поступово ідея політичної незалежності України стала
панівною в західноукраїнс. національному русі.

З 1890 до 1894 рр. в Галичині тривала «Нова ера», ідеологом якої був
Юліан Романчук.

Так, у 1890 р. лідери народовців уклали з польськими політичними

колами й австрійським урядом компромісну угоду, яка отримала назву
“Нова ера”, яка полягала в поступках австрійської влади українцям у
національно-культурному житті. Здобутками народовців
«новоерівської політики» були:
Надання українцям певної кількості місць в Австрійському
парламенті та Галицькому сеймі
Запровадження в буковинських і галицьких освітніх установах укр.
фонетичного правопису.
Відкриття у Львівському університеті кафедри історії України.
Перетворення Літературного товариства ім. Т. Шевченка на
Наукове.
Відкриття трьох гімназій
Створення ощадного товариства “Дністер”.

Унаслідок такої політики певною мірою було легалізоване укр. культурне

життя, лише частина заходів була виконана урядом.

РУРП критикувала політику «Нової ери» в Галичині. У 1899 р. відбувся

розкол РУРП, і того ж року була утворена Українська національно-
демократична партія (УНДП), до партії входили І. Франко, Ю.
Романчук, К. Левицький. УНДП стала головною політичною партією
українства в Галичині. Українська національно-демократична партія
кінцевою метою своєї діяльності вбачала в досягненні державної
незалежності українців.

У 1899 р. соціалістична течія суспільно-політичного руху Галичини

заснувала Українську соціал-демократичну партію (УСДП) до партії
входили М. Ганкевич, Семен Вітик, Ю. Бачинський, Володимир
Охрімович. У програмі партії йшлося про «вільну державу укр. люду,
вільну республіку», але на практиці ця партія дбала насамперед про
вирішення соціальних питань. Українська соціал-демократична партія
за мету мала досягнути соціалізм через легальні парламентські методи
боротьби. Виходив її друкований орган – двотижневик «Воля».

10
 ПРАКТИКА

1.Метою розгортання кооперативного руху на західноукраїнських

землях наприкінці ХІХ ст. було

А покращення соціально-економічного становища українського

селянства.

Б створення великих колективних сільськогосподарських підприємств.

В формування єдиного всеукраїнського сільськогосподарського ринку.

Г сприяння еміграції українських селян до Північної Америки.

2.Що мало визначальний вплив на процес створення українських

політичних партій в Галичині наприкінці ХІХ ст.?

А політизація українського руху в Наддніпрянщині

Б поширення європейських політичних ідей і доктрин

В масова еміграція українців до Північної Америки

Г організаторська діяльність греко-католицької церкви

3.Масова трудова міграція українців наприкінці XIX — на початку XX ст.

була зумовлена

А стрімкою монополізацією основних галузей промисловості.

Б розгортанням широкого будівництва залізниць і портів.

В залученням на українські землі іноземних колоністів.

Г аграрним перенаселенням українських земель.

4.«Нова ера» — це

А компроміс між австрійським урядом і поляками Галичини початку XIX

ст., що передбачав придушення поляками антиурядової пропаганди

українців в обмін на створення Галицького сейму, де провідні позиції

мали обіймати поляки.

Б угода між народовцями Галичини та Київською громадою середини

XIX ст., суть якої полягала у визнанні громадівцями Галичини

«українським П'ємонтом» у відповідь на визнання народовцями

існування єдиного українського народу.

В україно-австро-польське порозуміння кінця ХІХ ст. у Галичині, яке

полягало в культурно-освітніх і господарських поступках австрійських і

польських правлячих кіл в обмін на лояльне ставлення українців до

імперії Габсбургів.

Г політика австрійського уряду початку XX ст. у Галичині, спрямована

на надання українському селянству певних громадянських прав,

залучення його представників до парламентської діяльності.

11
 ПРАКТИКА

5. Українську соціал-демократичну партію створено у Львові

А 1868 р.

Б 1873 р.

В 1890 р.

Г 1899 р.

6.Подолати лихварство в Східній Галичині та Буковині в другій половині

ХІХ ст. вдалося завдяки

А відмові від політики «нової ери».

Б розгортанню кредитної кооперації.

В еміграції селян у США та Канаду.

Г монополізації промисловості.

7. «Нова ера» – спроба українсько-польського порозуміння 1890 р. в

Галичині – пов’язана з діяльністю

А соціал-демократів.

Б радикалів.

В народовців.

Г москвофілів.

8. Укажіть одну з основних вимог українських депутатів в австрійському

парламенті в другій половині ХІХ ст.

А скасування кріпосного права

Б заборона полякам обіймати державні посади

В поділ Галичини на польську та українську частини

Г зрівняння в правах греко-католицької та римо-католицької церков

9.Що спільного в економічному становищі Наддніпрянської України та

західноукраїнських земель у другій половині ХІХ ст.?

А швидші порівняно із загальноімперськими темпи розвитку

Б податкові пільги українським підприємцям

В високий рівень концентрації виробництва

Г значний вплив іноземного капіталу

12
 ПРАКТИКА

10.Проаналізуйте візуальні історичні джерела й виконайте завдання

Яке явище можна проілюструвати джерелами, зображеними на фото?

А біженство

Б асиміляцію

В депортацію

Г трудову міграцію

На підставі аналізу цих джерел можна стверджувати, що значні

масштаби й інтенсивність явища забезпечено передусім за рахунок

А дрібних торгівців.

Б ремісників-кустарів.

В малоземельних селян.

Г кваліфікованих робітників.

Укажіть історико-географічний регіон, для якого було характерним

явище, проілюстроване наведеними джерелами.

А Таврія

Б Галичина

В Слобожанщина

Г Наддніпрянщина
13